Определение ВСУ о взыскании с Кредобанка суммы вклада

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 серпня 2007 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,,

суддів:

Балюка М.І.,

Лященко Н.П.,

Барсукової В.М.,

Охрімчук Л.І. -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства (далі-АТ) "Кредит Банк (Україна)" про захист прав споживача, стягнення грошових сум та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою АТ "Кредит Банк (Україна)" на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2005 року, рішення апеляційного суду м. Києва від 1 лютого 2006 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2005 року позивач звернувся в суд із позовом, посилаючись на те, що він був клієнтом українського банку - Акціонерного товариства "Кредит Банк (Україна)". Зазначений банк до 3 квітня 2002 року мав назву Акціонерне товариство "Західно-Український Комерційний Банк". Між ним та АТ "Західно-Український Комерційний Банк" (далі АТ "ЗУКБ") в особі керуючого Київською філією банку були укладені договори про депозитні вклади від 30 березня 1995 року (в доларах США) та від 31 травня 1996 року (в німецьких марках). Згідно з вказаними договорами банком були відкриті на його ім'я депозитні рахунки. На ці рахунки банком зараховувались кошти в доларах США і німецьких марках, які надходили для нього від німецької фірми Thyssen, директором українського представництва якої він тоді працював. До лютого 1998 року банк належним чином виконував умови вказаних депозитних договорів і своєчасно виплачував йому проценти. 16 лютого 1998 року він звернувся до банку з письмовою вимогою про дострокове припинення депозитних договорів і повернення належних йому вкладів. Проте, зазначена вимога не була виконана банком. В подальшому банк почав його дезінформувати про стан його рахунків, посилаючись на те, що відсутні документи про його вклади. Водночас банк припинив нарахування і виплату процентів на суми депозитів. Суми вкладі і належних процентів не були виплачені йому банком після закінчення передбаченого договором строку депозитів - 31 грудня 1998 року. В подальшому банк продовжив безпідставно утримувати належні йому, позивачу, грошові кошти. Останній раз він звертався до банку з листом на ім'я голови правління від 4 листопада 2004 року, яке в черговий раз залишено банком без відповіді. Вважав, що зазначені дії банку (бездіяльність) щодо утримання належних йому грошових коштів є неправомірними, в результаті яких порушуються його права, як власника на володіння, користування і розпорядження цими коштами, одержання доходів від цих коштів.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2005 року позов задоволено частково. З АТ "Кредит Банк (Україна)" на користь позивача стягнуто суми вкладів у розмірі 10429,41 доларів США і 10610,62 євро, процентів на суми вкладів у розмір 1860,18 доларів США і 1892,51 євро, пеню за несвоєчасну виплату сум вкладів і процентів в розмірі 4284,21 доларів США і 22818,21 євро, компенсацію за час незаконного утримання коштів позивача в розмірі 155724,28 грн. Також з відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 5400 грн. витрат на оплату правової допомоги. В доход держави з АТ "Кредит Банк (Україна)" стягнуто 1708,50 грн. державного мита.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 1 лютого 2006 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з АТ "Кредит Банк (Україна)" на користь позивача 155724,28 грн. компенсації за час незаконного утримання коштів та 5400 грн. витрат у зв'язку з наданням правової допомоги скасовано з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову. У решті вищевказане рішення районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі АТ "Кредит Банк (Україна)" ставиться питання про скасування судових рішень посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

З наведених у скарзі доводів не вбачається, що при розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій допущені порушення закону, що передбачені ст.ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Кредит Банк (Україна)" відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2005 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 1 лютого 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Патрюк М.В.,

Судді:

Балюк М.І.,

Барсукова В.М.,

Ляшенко Н.П.,

Охрімчук Л.І.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/930064

[ANTIRAID]

Вот ярчайший пример того как суды относятся к искам о взыскании вклада. Было совсем не плохо если бы при взыскании суммы задолженности по кредиту банкам бы также отказывали в пене и штрафных санкциях.