Постановление ВХСУ о признании исполнительной надписи нотариуса в пользу Сведбанка не подлежащей исполнению

[ANTIRAID]

Справа № 38/81

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2009 р.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Н. Дунаєвської

суддів:

І. Воліка (доповідача),

Н. Мележик,

розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Сведбанк Інвест" на постанову від 02.12.2008 Київського апеляційного господарського суду у справі № 38/81

за позовом

Приватного підприємства "Стар Лайт"

до

Закритого акціонерного товариства "Сведбанк Інвест"

третя особа

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова С.М.

про

визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

В судове засідання прибули представники сторін:

позивача

Нікульніков Ю.В. (дов. від 01.08.2007 № б/н);

відповідача

Маленко О.М. (дов. від 02.09.2008 № 16/769);

третьої особи

не з’явились;

ВСТАНОВИВ:

У березні 2008 року позивач - Приватне підприємство "Стар Лайт" (далі –ПП "Стар Лайт") звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Сведбанк Інвест" (далі –ЗАТ "Сведбанк Інвест") про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 5139 від 17.09.2007, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Світланою Миколаївною, про стягнення з ПП "Стар Лайт" на користь ЗАТ "Сведбанк Інвест" суму, еквівалентну 854 095,77 доларів США за рахунок заставленого майна, а саме товарів в обороті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість, яку нотаріус при вчиненні нотаріальних дій вважав безспірною є оспорюваною, оскільки в додатку до кредитного договору № 199 від 28.01.2004 в редакції додаткової угоди № 22 від 01.04.2006, відповідно до узгодженого графіка строк погашення кредиту в сумі 656 150,00 доларів США встановлено до 27.01.2012. При цьому, у разі несвоєчасного зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією Банк відповідно до укладених договорів за рахунок заставленого майна мав право погасити заборгованість по кредиту включно в сумі несвоєчасної сплати зменшення ліміту заборгованості та відсотків за користування кредитом.

Крім того, позивач надав для вчинення виконавчого напису документи, які не відповідають вимогам ст. 87 Закону України "Про нотаріат", п. п. 282, 284, 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 № 20/5 та п. 1 Переліку документів, що є підставою для відмови у вчиненні виконавчого напису.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2008 залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванову Світлану Миколаївну (далі –третя особа).

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2008 у справі № 38/81 (суддя –Власова Ю.Л.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2008 (колегія суддів: Смірнова Л.Г. –головуючий, судді –Алданова С.О., Зубець Л.П.) рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2008 у справі № 38/81 скасовано. Позові вимоги задоволено повністю.

Постановлено визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напису № 5139 від 17.09.2007, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Світланою Миколаївною, про стягнення з ПП "Стар Лайт" на користь ЗАТ "Сведбанк Інвест" суму, еквівалентну 854 095,77 доларів США за рахунок заставленого майна, а саме товарів в обороті.

Стягнуто з ЗАТ "Сведбанк Інвест" на користь ПП "Стар Лайт" 42,50 грн. –державного мита за подачу апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, відповідач - ЗАТ "Сведбанк Інвест" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2008 скасувати та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2008. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що апеляційним господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені процесуальні норми, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового акту.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю –доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 28.01.2004 між Закритим акціонерним товариством "ТАС-Інвестбанк", (згідно статуту правонаступником якого є ЗАТ "Сведбанк Інвест", далі –відповідач) та ПП "Стар Лайт" (позивач) був укладений кредитний договір № 199, за умовами якого Відповідач відкриває Позивачу кредитну лінію, що не відновлюється, відповідно до якої надає Позивачу кредит у гривнях на умовах, передбачених договором, а Позивач зобов'язується одержувати кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов'язки, передбачені договором.

Відповідно до пункту 1.2. договору загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією 3 500 000,00 грн., що зменшується згідно з додатком № 1 до договору.

Згідно з пунктом 1.3. договору строк дії кредитної лінії з 28.01.2004 по 27.01.2007 включно. Процента ставка за користування коштами кредиту - 23% річних (пункт 1.4. договору).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що виконання зобов'язань Позичальника за договором забезпечується: заставою товарів в обороті (електропобутові та господарчі товари), які належать Позичальнику на праві власності, балансовою вартістю 5 100 000,05 грн. без ПДВ; заставою товарів в обороті, які будуть належати Позичальнику після їх придбання, балансовою вартістю не менш ніж 2 100 000 грн. Договір застави має бути оформлений нотаріально в строк не пізніше 10.02.2004.

Відповідно до пункту 5.2. договору у разі несвоєчасного виконання Позивачем грошових зобов'язань за договором Відповідач має право погасити заборгованість за рахунок забезпечення.

28.01.2004 між Позивачем та Відповідачем був укладений договір застави товарів в обороті № 199/ЗМ-1, посвідчений нотаріально, відповідно до умов якого Заставодавець (Позивач) передає, а Заставодержатель (Відповідач) приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення вимог (зобов'язань), що випливають із кредитного договору № 199 від 28.01.2004, який укладено між Позивачем та Відповідачем та згідно з яким Відповідач надає Позивачу право користування кредитом у вигляді кредитної лінії, що не відновлюється з лімітом заборгованості в розмірі 3 500 000 грн., що зменшується згідно з додатком 1 до кредитного договору, під проценти, строком повернення по 27.01.2007 включно.

Відповідно до п. 2.1 договору, предметом застави є товари в обороті, а саме - електротовари (лампочки, люстри, господарчі товари, відра, столи, вішалки, драбини та інше) - загальною кількістю 168 718 штук, які знаходяться на складах за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, буд.8-б та вул. Ломоносова, буд.10 (орендовані приміщення).

03.02.2004 між Позивачем та Відповідачем був укладений договір застави товарів в обороті №199/ЗМ-2, посвідчений нотаріально, відповідно до умов якого Заставодавець (Позивач) передає, а Заставодержатель (Відповідач) приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення вимог (зобов'язань), що випливають із кредитного договору № 199 від 28.01.2004, укладеного між Позивачем та Відповідачем та згідно з яким Відповідач надає Позивачу право користування кредитом у вигляді кредитної лінії, що не відновлюється з лімітом заборгованості в розмірі 3 500 000,00 грн., що зменшується згідно з додатком 1 до кредитного договору, під проценти, строком повернення по 27.01.2007 включно.

Відповідно до п. 2.1. договору предметом застави є товари в обороті, а саме: електротовари (лампочки, торшери, світильники, трансформатори), господарчі товари (вази, підсвічник, драбини та інше) - загальною кількістю 38 910 штук, які знаходяться на складах за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, буд.8-б та вул. Ломоносова, буд.10 (орендовані складські приміщення).

01.04.2006 між Позивачем та Відповідачем був укладений додатковий договір № 22 до кредитного договору № 199 від 28.01.2004, відповідно до якого сторони домовились продовжити термін дії кредитного договору на 5 років, у зв'язку з цим пункт 1.3. кредитного договору був викладений у наступній редакції: "Строк дії кредитної лінії - з 28.01.2004 по 27.01.2012 включно".

13.04.2006 між Позивачем та Відповідачем був укладений договір № 1 про внесення змін до договору застави товарів в обороті № 199/ЗМ-1 від 28.01.2004, яким пункт 1.1. договору застави викладено у наступній редакції:

"Заставодавець (Позивач) передає, а Заставодержатель (Відповідач) приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення вимог (зобов'язань), що випливають із кредитного договору від 28.01.2004 № 199, із змінами, внесеними додатковими договорами: № 1 від 29.01.2004, № 2 від 27.02.2004, № 3 від 31.03.2004, № 4 від 31.03.2004, № 5 від 30.04.2004, № 6 від 31.05.2004, № 7 від 30.06.2004, № 8 від 30.07.2004, № 9 від 12.08.2004, № 10 від 31.08.2004, № 11 від 30.09.2004, № 12 від 29.10.2004, № 13 від 01.012.2004, № 14 від 01.12.2004, № 15 від 02.12.2004, № 16 від 30.12.2004, № 17 від 17.01.2005, № 18 від 17.01.2005, № 19 від 20.01.2005, № 20 від 04.04.2005, № 21 від 04.04.2005, № 22 від 01.04.2006, який укладено між Позивачем та Відповідачем та згідно з яким Відповідач надає Позивачу право користування кредитом у вигляді кредитної лінії, що відновлюється з лімітом заборгованості в розмірі 664 150,00 доларів США, що зменшується згідно з додатком 1 до кредитного договору, під процен

ти, строком повернення по 27.01.2012 включно".

Аналогічний договір був укладений між сторонами щодо внесення змін і доповнень до договору застави товарів в обороті № 199/ЗМ-2 від 03.02.2004.

17.09.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. вчинено виконавчий напис реєстраційний № 5139, відповідно до якого пропонувались звернути стягнення на: товари в обороті, згідно переліку, наведеного в додатку № 1 до договору застави майна №199/ЗМ-1, посвідченого 28.01.2004 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу за реєстровим номером № 169 та згідно переліку, наведеного в додатку № 1 до договору застави № 199/ЗМ-2, посвідченого 03.02.2004 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу за реєстровим номером № 239, що належать Позивачу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, місцевий господарський суд виходив з того, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, зокрема, ст. ст. 526, 525, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, а у разі прострочення позичальником повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач повідомив позивача листами від 26.01.2007, 05.02.2007, 16.02.2007 про порушення ним умов кредитного договору № 199 від 28.01.2004 зі сплати заборгованості за кредитом у розмірі 8 000 доларі США та відсотків за користування кредитом у розмірі 83 617,17 доларів США. Не отримавши відповіді на вказані листи, 28.03.2007 відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової С.М. з проханням вчинити виконавчий напис на договорах застави № 199/ЗМ-1 від 28.01.2004, № 199/ЗМ-2 від 03.02.2004 на суму заборгованості за кредитним договором № 199 від 28.01.2004 станом на 31.08.2007 в розмірі 854 095,77 доларів США, з них: 656 150 доларів США - основна неповернута сума кредиту; 142 354,30 доларів США - сума нарахованих і несплачених процентів; 53 354,88 доларів США - сума пені за несвоєчасне повернення основної суми кредиту; 2 236,59 доларів США - сума пені за несвоєчасну сплату відсотків.

З урахуванням ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", пунктів 287, 288 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 03.03.2004 за № 283/8882, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що приватним нотаріусом правомірно вчинено виконавчий напис на підставі документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника, кредитного договору та нотаріально посвідчених договорів застави.

Проте, апеляційна інстанція, скасовуючи рішення суду та задовольняючи позовні вимоги, вказала на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Господарським судом апеляційної інстанції зазначено, що предметом договорів застави № 199/ЗМ-1 від 28.01.2004 та № 199/ЗМ-2 від 03.02.02004 є рухоме майно.

За приписами статті 1 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003 № 1255-ІV встановлено, що цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов’язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до пункту першого частини 1 ст. 21 цього Закону, до забезпечувальних обтяжень належать застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

Згідно з частиною 1 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом

Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Відповідно до частини 1 ст. 26 вказаного Закону передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов’язання в порядку, встановленому цим законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Таким чином, вищенаведеними нормами не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.

Разом з тим, частинами 1, 3 розділу IX "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який набрав чинності з 01.01.2004, визначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону. Цей Закон застосовується до реалізації прав за обтяженнями, які виникли до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 6 ст. 20 Закону України "Про заставу", передбачено можливість вчинення виконавчого напису, якщо інше не встановлено законом. При цьому, частиною 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом. Вказаний закон не передбачає такий позасудовий засіб звернення, як стягнення на підставі виконавчого напису.

З огляду на викладене, апеляційний суд повно, всебічно дослідив надані сторонами докази та доводи, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення місцевого суду.

З даними висновками апеляційного суду повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським апеляційним судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Сведбанк Інвест" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2008 у справі № 38/81 залишити без змін.

Головуючий, суддя Н. Дунаєвська

Судді:

І. Волік

Н. Мележик

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3581943

[у.zaporozhskiy]

Ростислав, я думаю, может стоит данное решение перенести в "Важно"

как вот это решение,

Решением хозяйственного, апелляционного и ВХСУ исполнительная надпись нотариуса на движимое имущество признана не подлежащей исполнению

они с ним одного уровня.