Решение 3-х инстанций о признании исполнительной надписи в пользу Райффайзен Банк Аваль не подлежащей исполнению

[ANTIRAID]

Справа 2-2936 \ 2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2009 р. м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Кляшторного В.С.,

при секретарі Керопян В.Ф.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_2», 3-я особа – приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання виконавчого надпису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_2», 3-я особа – приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання виконавчого надпису таким, що не підлягає виконанню.

В позові зазначив, що за зверненням ВАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» приватним нотаріусом ОСОБА_5 вчинено виконавчий надпис № 318 від 14.01.2009 року. На підставі зазначеного виконавчого надпису державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження та складено акт опису та арешту майна від 13.05.2009 року, за яким був описаний будинок № 209 по вул. Епропівській в м. Запоріжжі.

Позивач вважає, що відповідач не мав права звертатися для вчинення, а приватний нотаріус ОСОБА_5 не мав права вчиняти виконавчий надпис № 318 від 14.01.2009 року з наступних підстав.

Від нотаріуса ОСОБА_5 позивач 24.12.2008 року отримав лист, в якому зазначалося, що 28.03.2007 року між ВАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» та позивачем був укладений кредитний договір № 014\17-40\1348-36, відповідно до якого позивач отримав кредит в сумі 38380 доларів США.

В забезпечення виконання зобов’язання за вказаним кредитним договором від 28.03.2007 року між Банком та позивачем був укладений договір іпотеки, посвідчений 28.03.2007 року за № 1630 приватним нотаріусом ОСОБА_5 Також в зазначеному листі говорилось про наявність заборгованості за кредитним договором в сумі 307324 грн. 94 коп.

В п.п. 1.1. іпотечного договору № 1630, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5, зазначено, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що виникають з кредитного договору № 014\17-40\1248-36 від 27.03.2007 року.

Кредитний договір 27.03.2007 року між сторонами не укладався, він був укладений 28.03.2007 року, отже іпотечний договір не забезпечував виконання зобов’язань саме за кредитним договором від 28.03.2007 року.

Однак, виконавчий надпис був зроблений саме у зв’язку з невиконанням кредитного договору від 28.03.2007 року.

Невідповідність дат в договорах простежується і у вимогах банку від 28.11.2008 року, і в квитанціях про погашення процентів.

Крім того, нотаріусом не були досліджені документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання, нотаріус обмежився вимогою банку від 12.11.2007 року № 11-13\01-02\308, а на момент звернення відповідача до нотаріуса для вчинення виконавчого надпису минув майже рік, перевірки по змінам, які відбулись а цей за цей рік проведено не було.

Крім того, виконавчим надписом від 14.01.2009 року звернено стягнення на житловий будинок № 209 по вул.. Епропівській в м. Запоріжжі. В будинку мешкають позивач, його дружина, батьки та діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У зв’язку з зазначеними обставинами позивач просить суд визнати виконавчий надпис, вчинений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 № 318 від 14.01.2009 року таким, що не підлягає виконанню.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1О наполягав на позовних вимогах, підтвердив обставини, викладені в позові, просив суд задовольнити вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, суду пояснив, що невідповідність зазначених позивачем дат в документах виникла внаслідок помилки, але підстав для визнання виконавчого надпису таким, що не підлягає виконанню немає.

3-я особа – приватний нотаріус ОСОБА_5 до суду не з’явилась, заперечень не подавала.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ст. 15, 16 ЦК України будь-яка особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Захист повинен відбуватися засобом, передбаченим ст. 16 ЦК України або іншим, передбаченим законом.

Пунктом 12 статті 110 ЦПК України передбачений такий спосіб захисту, як пред’явлення позову до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст.. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановленого договором або законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержателем є кредитор за основним зобов'язанням.

Згідно ст. 3 Закону України “Про іпотеку” іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Згідно ст. 33 Закону України „Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку» суд, при винесенні рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки має право застосувати спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури, встановленої ст.38 Закону України «Про іпотеки», тобто продажу Іпотекодержателем (Позивачем) предмета іпотеки будь-якому покупцеві за початковою договірною ціною, визначеною іпотекодавцем (Відповідач) та іпотекодержателем (Позивач).

Судом було встановлено, що обставини, викладені в позовній заяві відповідають дійсності.

За зверненням ВАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» приватним нотаріусом ОСОБА_5 вчинено виконавчий надпис № 318 від 14.01.2009 року.

На підставі зазначеного виконавчого надпису державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження та складено акт опису та арешту майна від 13.05.2009 року, за яким був описаний будинок № 209 по вул.. Епропівській в м. Запоріжжі, що підтверджено постановою про відкриття виконавчого провадження від 06.05.2009 року та актом опису й арешту майна від 13.05.2009 року.

Від нотаріуса ОСОБА_5 позивач 24.12.2008 року отримав лист, в якому зазначалося, що 28.03.2007 року між ВАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» та позивачем був укладений кредитний договір № 014\17-40\1348-36, відповідно до якого позивач отримав кредит в сумі 38380 доларів США.

В забезпечення виконання зобов’язання за вказаним кредитним договором від 28.03.2007 року між Банком та позивачем був укладений договір іпотеки, посвідчений 28.03.2007 року за № 1630 приватним нотаріусом ОСОБА_5 Також в зазначеному листі говорилось про наявність заборгованості за кредитним договором в сумі 307324 грн. 94 коп.

В п.п. 1.1. іпотечного договору № 1630, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5, зазначено, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що виникають з кредитного договору № 014\17-40\1248-36 від 27.03.2007 року.

Кредитний договір 27 .03.2007 року між сторонами не укладався, він був укладений 28 .03.2007 року, отже іпотечний договір не забезпечував виконання зобов’язань саме за кредитним договором від 28.03.2007 року.

Однак, виконавчий надпис був зроблений саме у зв’язку з невиконанням кредитного договору від 28.03.2007 року.

Невідповідність дат в договорах простежується і у вимогах банку від 28.11.2008 року, і в квитанціях про погашення процентів що додані до матеріалів справи.

В одному і тому ж документі відповідач сам посилається на кредитні договори від різних дат: від 27 березня 2007р. та 28 березня 2007р.

Коли позивач погашав кредит працівники банку у квитанціях також зазначали різні кредитні договори:

- квитанція №032/39-11 від 18.06.2007р. призначення платежу: погашення % по кредитному договору №014/17-40/1348-36 від 28. 03.2007р.

- квитанція №032/39-6 від 19.09.2007р. призначення платежу: погашення % по кредитному договору №014/17-40/1348-36 від 28. 03.2007р.

- квитанція №К3/1 від 30.10.2007р. призначення платежу: погашення % по кредитному договору №014/17-40/1348-36 від 27. 03.2007р.

- квитанція №К3/2 від 30.10.2007р. призначення платежу: погашення % по кредитному договору №014/17-40/1348-36 від 27. 03.2007р.

- квитанція №032/80-5 від 28.02.2008р. призначення платежу: погашення % по кредитному договору №014/17-40/1348-36 від 27. 03.2007р.

Невідповідність дат у зазначених документах даті укладення договору ставить під сумнів правомірність виконавчого надпису.

Крім того, нотаріусом не були досліджені документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.

Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. N 1172, для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання .

Нотаріусом взагалі не були досліджені документи, що підтверджують саме безспірність заборгованість та її розмір. Нотаріус обмежився вимогою Банка (відповідача), від 12.11.2007р. вих. №11-13/01-02/308. На момент звернення відповідача до нотаріуса для вчинення виконавчого напису вже минув майже рік. Нотаріус не поцікавився змінами, які відбулися за цей рік, станом проплат за кредитним договором, розміром заборгованості, правильністю нарахування пені та строками позовної давності. На думку суду, без перевірки первинних бухгалтерських документів нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис.

Крім того, виконавчим надписом від 14.01.2009 року звернено стягнення на житловий будинок № 209 по вул.. Епропівській в м. Запоріжжі. В будинку мешкають позивач, його дружина, батьки та діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджено домовою книгою.

У ст. 47 Конституції України закріплено, що кожен має право на житло, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Виконавчим написом нотаріуса №318 від 14.01.2009р. звернено стягнення на домоволодіння №209 по вул. Епропівській у м. Запоріжжі, на його підставі відкрито виконавче провадження та складено акт опису та арешту майна для подальшого його реалізації. Про це прямо написано в акті опису й арешту: «Описане майно буде передане для реалізації не раніше 23.05.2009р.». В свою чергу виконавчий напис нотаріуса не є рішенням суду, тому, виходячи з положень Конституції України, які є нормами прямої дії, відповідач не міг звертатися до нотаріуса, а нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис, яким позивач фактично позбавляється житла.

Аналізуючи надані суду докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача законні та обгрунтовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 47 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 509, 510, 525, 526, 527, 530, 589, 590, 591, 610-612, 629, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 10,12,11, 60, 110, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати виконавчий надпис, вчинений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5. № 318 від 14.01.2009 року таким, що не підлягає виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: В.С. Кляшторний

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7056778

[ANTIRAID]

Справа № 22-861/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий у 1-й інстанції: Кляшторний В.С.

Суддя-доповідач: Глазкова О.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2010 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Бєлки В.Ю.

суддів Глазкової О.Г.

Кримської О.М.

при секретарі Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 09 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Бургазли Ірина Іванівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу Бургазли І.І., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якій було зазначено, що за зверненням ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» приватним нотаріусом Бургазли І.І. вчинено виконавчий напис № 318 від 14.01.2009 року.

На підставі зазначеного виконавчого напису державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження та складено акт опису та арешту майна від 13.05.2009 року, за яким був описаний будинок АДРЕСА_1.

Позивач вважав, що відповідач не мав права звертатися для вчинення, а приватний нотаріус Бургазли І.І. не мав права вчиняти виконавчий напис № 318 від 14.01.2009 року з наступних підстав.

Від нотаріуса Бургазли І.І. позивач 24.12.2008 року отримав лист, в якому зазначалося, що 28.03.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та позивачем був укладений кредитний договір № 014М7-40М 348-36, відповідно до якого позивач отримав кредит в сумі 38380 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором від 28.03.2007 року між Банком та позивачем був укладений договір іпотеки, посвідчений 28.03.2007 року за № 1630 приватним нотаріусом Бургазли І.І. Також в зазначеному листі говорилось про наявність заборгованості за кредитним договором в сумі 307324 грн. 94 коп.

В п.п. 1.1. іпотечного договору № 1630, посвідченого приватним нотаріусом Бургазли 1.1., зазначено, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що виникають з кредитного договору № 014М7-40М248-36 від 27.03.2007 року. Кредитний договір 27.03.2007 року між сторонами не укладався, він був укладений 28.03.2007 року, отже іпотечний договір не забезпечував виконання зобов'язань саме за кредитним договором від 28.03.2007 року. Однак, виконавчий напис був зроблений саме у зв'язку з невиконанням кредитного договору від 28.03.2007 року. Невідповідність дат в договорах простежується і у вимогах банку від 28.11.2008 року, і в квитанціях про погашення процентів.

Крім того, нотаріусом не були досліджені документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, нотаріус обмежився вимогою банку від 12.11.2007 року № 11-13\01-02\308, а на момент звернення відповідача до нотаріуса для вчинення виконавчого напису минув майже рік, перевірки по змінам, які відбулись за цей рік проведено не було. Крім того, виконавчим написом від 14.01.2009 року звернено стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1. В будинку мешкають позивач, його дружина, батьки та діти: ОСОБА_7, 2002 року народження та ОСОБА_8, 2003 року народження. У зв'язку з зазначеними обставинами позивач просив суд визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І.І. № 318 від 14.01.2009 року таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 09 грудня 2009 року позов задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І.І. №318 від 14.01.2009 року таким, що не підлягає виконанню.

В апеляційній скарзі ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на незаконність та необгрунтованність рішення суду першої інстанції у зв’язку з порушенням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Статтею 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28.03.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір.

В забезпечення виконання зобов”язання за кредитним договором від 28.03.2007 року між сторонами 28.03.2007 року був укладений договір іпотеки.

У зв”язку з неналежним виконанням кредитного договору 28.11.2008 року за № 12-21/11-9047 ОСОБА_4 та поручителям Банком була направлена вимога про повернення заборгованості по кредиту протягом 30 днів з моменту отримання вимоги.

19.12.2008 року Банком на адресу приватного нотаріуса направлено клопотання про здійснення виконавчого напису. 14.01.2009 року вчинено виконавчий напис за № 318, на підставі якого державний виконавець відкрив виконавче провадження та склав акт опису та арешту майна від 13.05.2009 року, на підставі якого був описаний жилий будинок № 209 по вул.Епронівській в м.Запоріжжі, який належить на праві приватної власності іпотекодавцю, для подальшого його реалізації не раніше 23.05.2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд правильно прийшов до висновку, що його вимоги законні та підтверджуються наданими доказами, відповідають вимогам закону.

Так, у п.п.11 договору іпотеки зазначено, що цей договір забезпечує вимоги іпотеко- держателя, що виникають з кредитного договору № 014/17-40/1348-36 від 27.03.2007 року. Проте, 27.03.2007 року між сторонами кредитний договір не укладався і таким чином договір іпотеки не забезпечував виконання зобов”язань за кредитним договором від 28.03.2007 року.

Крім того, у виданих Банком квитанціях призначення платежу по кредитному договору вказані різні дати договору, а саме від 27.03.2007 року та від 28.03.2007 року.

Твердження представника Банку про те, що невідповідність зазначених дат в документах виникла внаслідок помилок, є безпідставними, оскільки ніякими доказами не підтверджені.

Також судом встановлено, що відсутні документи на підтвердження безпірності заборгованості та її розмір, правильність нарахування пені.

Згідно ч.1 ст.33 Закону України „Про іпотеку” у разі невиконання боржником основного зобов”язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов”язанням шляхом стягнення на предмет іпотеки.

Виконавчим написом від 14.01.2009 року звернено стягнення на жилий будинок № 209 по вул.Епронівській в м.Запоріжжі, який на праві власності належить ОСОБА_4 та в якому проживає він, його дружина, батьки та двоє малолітніх дітей.

Стаття 58 Закону України „Про іпотеку” передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Стаття 40 цього ж Закону передбачає, що звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

Але стаття 47 Конституція України передбачає права кожного на житло, а держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

В статті 48 Конституції України зазначено, що кожний має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім”ї, що включає і житло.

Колегія суддів вважає, що сума заборгованості Банку суттєво не впливає на стан його фінансово-господарської діяльності або змінює обсяг його прав.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 09 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий Судді

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8318571

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2010 року

м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Луспеника Д.Д.,

Косенка В.Й.,

Костенка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа – приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бургазли Ірина Іванівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 9 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 18 лютого 2010 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за зверненням відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» приватним нотаріусом Бургазли І.І. вчинено виконавчий напис № 318 від 14 січня 2009 року за невиконання кредитного договору, на підставі якого державним виконавцем було відкрито виконавче провадження і складено акт опису та арешту майна від 13 травня 2009 року, за яким був описаний, належний йому на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1. Позивач просив суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, зазначаючи, що договір іпотеки забезпечував кредитний договір з іншою датою, ніж він підписав з відповідачем; нотаріусом не перевірена безспірність заборгованості, правильності розрахунку боргу, а також не враховано невідповідність дат підписаного кредитного договору.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 9 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 18 лютого 2010 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано виконавчий напис № 318 від 14 січня 2009 року, вчинений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І.І. таким, що не підлягає виконанню.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» просить скасувати ухвалені судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 9 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 18 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Д.Д. Луспеник

В.Й. Косенко

А.В. Костенко

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10719101

[pav-alex]

Надо же конституция заработала, еще бы 56 и 99 статьи работали ;-)

[у.zaporozhskiy]

Надо же конституция заработала, еще бы 56 и 99 статьи работали ;-)

Вот что указала судья на доводы о ст. 47 КУ "нотаріус лише пропонує звернути стягення, а не здійснити реалізацію".

Вы ходит предлагать, можно, что угодно?

как быть с такой мотивировкой?

ч. 3 ст. 47 КУ Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Получается бред, Нотариус предлагает, а по написи уже взыскивают.

Но хоть он и предлагает, но именно по написи человека оставляют без жилья.

У кого какие мысли будут?

как можно побороться с такой трактовкой?

[AntiBank]

Вот что указала судья на доводы о ст. 47 КУ "нотаріус лише пропонує звернути стягення, а не здійснити реалізацію".

Вы ходит предлагать, можно, что угодно?

как быть с такой мотивировкой?

ч. 3 ст. 47 КУ Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Получается бред, Нотариус предлагает, а по написи уже взыскивают.

Но хоть он и предлагает, но именно по написи человека оставляют без жилья.

У кого какие мысли будут?

как можно побороться с такой трактовкой?

Думаю, только аналогией закона и/или права.

Вот пример другой статьи:

Конституция. Стаття 27. Кожна людина має невід'ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок

держави - захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і

здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Т.Е. можно сказать, что, например, заказчик убийства только предлагает убить человека (пропонує позбавлення життя людини).

Заказчик ведь не исполнитель заказа, не убийца? Поэтому он "чистый"?

По такой логике сажать надо только непосредственно киллера, а заказчик тут не причем?

Если бы нотариальная надпись не была исполнительным документом, тогда питань нема.

Но нотариальная надпись это исполнительный документ, который принимает в производство ДВС именно для принудительного взыскания (примусового позбавлення житла), поэтому нотариус становится соучастником этого самого "примусового позбавлення житла".

[у.zaporozhskiy]

Думаю, только аналогией закона и/или права.

Вот пример другой статьи:

Конституция. Стаття 27. Кожна людина має невід'ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок

держави - захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і

здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Т.Е. можно сказать, что, например, заказчик убийства только предлагает убить человека (пропонує позбавлення життя людини).

Заказчик ведь не исполнитель заказа, не убийца? Поэтому он "чистый"?

По такой логике сажать надо только непосредственно киллера, а заказчик тут не причем?

Если бы нотариальная надпись не была исполнительным документом, тогда питань нема.

Но нотариальная надпись это исполнительный документ, который принимает в производство ДВС именно для принудительного взыскания (примусового позбавлення житла), поэтому нотариус становится соучастником этого самого "примусового позбавлення житла".

Спасибо Антибанк, возьму на вооружение.

[у.zaporozhskiy]

Спасибо Антибанк, возьму на вооружение.

http://antiraid.com.ua/news/9860-zaemschik...enij-sudov.html

Поэтому на уже имеющиеся судебные споры данный законопроект никоим образом не повлияет. Для тех, кто сейчас судиться полезными будут возражения главного юридического управления Верховной Рады, в которых указывается на невозможность обращать взыскание на движимое имущество и на жилье посредством исполнительной надписи нотариуса.

Ростислав у Вас нет этих возражений на бланке или ссылки на них?

[у.zaporozhskiy]

http://antiraid.com.ua/news/9860-zaemschik...enij-sudov.html

Поэтому на уже имеющиеся судебные споры данный законопроект никоим образом не повлияет. Для тех, кто сейчас судиться полезными будут возражения главного юридического управления Верховной Рады, в которых указывается на невозможность обращать взыскание на движимое имущество и на жилье посредством исполнительной надписи нотариуса.

Ростислав у Вас нет этих возражений на бланке или ссылки на них?

Нужна практика признание исполнительной написи не подлежащей исполнению в связи с закрытием кредита -- полным выполнением обязательств по нему.

кто сталкивался?

является ли это основанием для такого решения?

[у.zaporozhskiy]

Нужна практика признание исполнительной написи не подлежащей исполнению в связи с закрытием кредита -- полным выполнением обязательств по нему.

кто сталкивался?

является ли это основанием для такого решения?

Никто не сталкивался с таким?

[Алексашка]

http://antiraid.com.ua/news/9860-zaemschik...enij-sudov.html

Поэтому на уже имеющиеся судебные споры данный законопроект никоим образом не повлияет. Для тех, кто сейчас судиться полезными будут возражения главного юридического управления Верховной Рады, в которых указывается на невозможность обращать взыскание на движимое имущество и на жилье посредством исполнительной надписи нотариуса.

Ростислав у Вас нет этих возражений на бланке или ссылки на них?

Я тоже искал эти возражения главного юридического управления Верховной Рады, так и не нашел