Решение хозсуда АРК оставленное в силе апелляционным судом о признании исполнительной надписи в пользу Сведбанка не подлежащей исполнению

[ANTIRAID]

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 211

РІШЕННЯ

Іменем України

14.10.2010

Справа №2-8/4124-2010

За позовом - Закритого акціонерного товариства "Кримметалоторг і Компанія", м. Сімферополь

до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", м. Київ

треті особи –

1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитра Олеговича , м. Київ,

2. Підрозділ примусового виконання рішення ВДВС головного управління Міністерства юстиції України в АР Крим, м. Сімферополь

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Суддя Чумаченко С.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Асейкін Р.В. представник по довіреності від 01.06.10р..

Від відповідача – Каптусарова Г.В. представник по довіреності від 16.06.10р..

Від третіх осіб – не з'явилися.

Суть спору: Позивач - Закрите акціонерне товариства "Кримметалоторг і Компанія", звернулося до господарського суду із позовною заявою до відповідача – Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", просить суд визнати таким що не підлягає виканню виконавчий напис №2891 від 14 травня 2010 року, на іпотечному договорі №1996 від 16 травня 2008 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О..

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, згідно до якої просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Справа слуханням відкладалась, в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2008 року між Публічним акціонерним товариством “Сведбанк” та Закритим акціонерним товариством “Кримметалоторг і Компанія” (позичальник за договором) укладено кредитний договір про поновлювальну кредитну лінію № 24Т13022008К.

Відповідно до п.1.1 договору ПАТ “Сведбанк” відкриває ЗАТ “Кримметалоторг і Компанія”(позичальник) поновлювальну кредитну лінію на загальну суму 5000000,00 грн., а Позичальник зобов’язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії зі сплатою відсотків за користування кредитною лінією, згідно Графіку погашення кредитної лінії з кінцевим строком погашення до 16 травня 2011 року.

Згідно п.1.4.1 кредитного договору уплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 19% річних, за умови, якщо обсяг щомісячних грошових надходжень на рахунки (кредитний оборот по рахунках) Позичальника, відкриті в ПАТ “Сведбанк” у обсязі не менш 80% від грошових надходжень до поточних рахунків у всіх Банках з серпня 2008 року та у обсязі 95% з вересня 2008 року протягом строку кредитування. При порушені умов вказаних в п.1.4.1. кредитного договору, процентна ставка становить 21%.

Пунктом 1.5 кредитного договору визначено цільове призначення кредитних коштів –на рефінансування кредитної заборгованості позичальника перед ВАТ “Мегабанк”, поповнення обігових коштів, придбання основних засобів, а саме вантажного транспорту. На придбання основних засобів (вантажного транспорту) Позичальник має право використати не більше 350 000,00 гривень.

Згідно п.5.1 кредитного договору виконання Позичальником своїх зобов’язань забезпечується іпотекою другої черги нежитлових будівель, що належать Закритому акціонерному товариству “Кримметалоторг і Компанія” та знаходяться за адресами: м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10, літ. “А”, “Ц”; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10е, літ. “Б”; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10ж, літ. “В”, “ТП”, “11”; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10з, літ. “Г”; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10и, літ. “К”, “4”; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10к, літ. “О”; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10л, літ. “П”; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10м, літ. “Р”; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10н, літ. “С, “Я”, “Х”, “Ю”, споруди загальною площею 8933,3кв.м., залоговою вартістю 14631761,00 гривень.

16 травня 2008 року між Закритим акціонерним товариством “Кримметалоторг і Компанія” та Публічним акціонерним товариством “Сведбанк” укладений Іпотечний Договір №1996, за якими Закрите акціонерне товариство “Кримметалоторг і Компанія” передало Публічному акціонерному товариству “Сведбанк” в іпотеку нежитлові приміщення та споруди, які розташовані за адресою м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10.

13 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством “Кримметалоторг і Компанія” та Публічним акціонерним товариством “Сведбанк” укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору №24Т13022008К від 16 травня 2008 року, згідно умов якої був переглянутий розмір кредитної лінії –на суму 7300000,00грн. , та встановлений термін до 16 травня 2011 року погасити повністю заборгованість за кредитом.

27 жовтня 2008 року між Закритим акціонерним товариством “Кримметалоторг і Компанія” та Публічним акціонерним товариством “Сведбанк” укладено Додаткову угоду №2 до кредитного договору №24Т13022008К від 16 травня 2008 року, згідно умов якої був переглянутий розмір процентної ставки та збільшений до 22,5%.

ПАТ “Сведбанк” свої зобов’язання за договором виконував до 28 січня 2009 року, а саме у встановленому порядку ЗАТ “Кримметалоторг і Компанія” надані кредитні кошти у сумі 7039426,34 грн.

30 квітня 2010 року ПАТ “Сведбанк” звернувся до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. із заявою про вчинення виконавчого напису, а саме ПАТ “Сведбанк” просить вчинити виконавчий напис нотаріуса на оригіналі іпотечного договору від 16 травня 2008 року за реєстровим номер 1996, для погашення кредитної заборгованості ЗАТ “Кримметалоторг і Компанія” в сумі 7777536,61грн..

14 травня 2010 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. вчинив виконавчий напис, який згідно ст. 90 Закону України "Про нотаріат" та ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню у відповідності до порядку, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".

Зазначений напис вчинений на підставі статті 87-89 Закону України «Про нотаріат» та пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Згідно виконавчого напису від 14 травня 2010 року №2891, слід задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства “Сведбанк” у розмірі 7777536,61грн. (в тому числі: заборгованість за кредитом та відсотками – 7749150,77грн.; пені – 28385,84грн.; та 18000 – плата за вчинення виконавчого напису).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 06 серпня 2010 року на адресу ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 02 серпня 2010 року, яка винесена підрозділом примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим. Вказана постанова була винесена за результатами розгляду заяви від 29 липня 2010 року про примусове виконання виконавчого документа – виконавчий напис №2891, поданої ВАТ «Сведбанк». Виконавчий напис був виданий 14 травня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. про звернення стягнення на нерухоме майно, яке розташоване у м. Сімферополь та належить ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія», для задоволення вимог у розмірі 7795536,61грн..

Так, на думку позивача, виконавчий напис №2891 від 14 травня 2010 року є таким, що не підлягає виконанню.

Суд розглянувши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступними підставами.

В обґрунтування позовних вимог позивач наполягає на тому, що приватним нотаріусом Осипенко ДО. при здійснені виконавчого напису не було враховано критерій безспірності боргових зобов'язань ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» перед ПАТ «Сведбанк».

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Так, згідно з Переліком, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Як слідує з матеріалів справи, виконавчий напис від 14 травня 2010 року №2891 виданий на підставі наступних документів: заява ПАТ “Сведбанк” від 30 квітня 2010 року про вчинення виконавчого напису, розрахунок заборгованості по кредитному договору від 16 травня 2008 року №24Т13022008К; іпотечний Договір від 16 травня 2008 року за реєстровим номер 1996; Договір про внесення змін до іпотечного договору за реєстровим номер 2383; вимога заявника про дострокове повернення заборгованості по кредитному договору від 16 травня 2008 року №24Т13022008К.

Згідно ст. 88 Закону України "Про нотаріат", п. 284 Інструкції та пп. "б" ч. 2 п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабміну України від 29.06.99 р. N 1172, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Отже, при надані документів до нотаріуса Відповідач повинен був надати не тільки свої первині документи, а і документи з боку позивача (наприклад - акт звірки взаємних розрахунків, який є зведеним обліковим документом і повинен відповідати вимогам встановленими ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", де відображається узгоджена сума заборгованості).

Як слідує з матеріалів справи, ПАТ “Сведбанк” направив на адресу нотаріусу розрахунок заборгованості ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» перед ПАТ «Сведбанк» за Кредитним договором від 16 травня 2008 року №24Т13022008К.

Але, розрахунок заборгованості ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» перед ПАТ «Сведбанк» складений в односторонньому порядку, та не підписаний представником Боржника, Акт звірки взаємних розрахунків, також між сторонами не складався, нотаріусу представлений не був.

Крім того, до матеріалів справи, представлені документі які були скеровані ПАТ «Сведбанк» на адресу нотаріусу із заявою про вчинення виконавчого напису, а саме копія виписку по рахунку ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» за період з 16.05.08р. по 14.05.10р. та платіжні доручення ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія».

Як раніше вказувалося судом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, як те передбачено статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Але, виписка по рахунку ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» за період з 16.05.08р. по 14.05.10р. та платіжні доручення ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія», належним чином не засвідчені; відсутня дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Більш того, треба зазначити, що виконавчий напис було здійснено 14 травня 2010 року.

Проте 06 травня 2010 року до господарського суду АР Крим ПАТ «Сведбанк» була направлена позовна заява про стягнення частини заборгованості з ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» і 14 травня 2010 року було відкрито провадження по справі.

Тобто, на момент вчинення виконавчого напису між позивачем та відповідачем існував спір, що не як не може свідчити про безспірність розміру заборгованості ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» перед ПАТ «Сведбанк».

За такими обставинами, суд вважає, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від відповідача та позивача первинні документи, тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Крім того, розрахунок боргу, здійснений відповідачем щодо наявності грошового зобов'язання позивача по кредиту, відсотках, процентах річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника.

Крім того, як встановлено судом, при укладанні кредитного договору між ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» і ПАТ «Сведбанк» 16 травня 2008 року було встановлено розмір кредитної поновлюваної лінії на суму 5000000грн. та встановлені відсотки за користування у розмірі 19%.

13 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством “Кримметалоторг і Компанія” та Публічним акціонерним товариством “Сведбанк” укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору №24Т13022008К від 16 травня 2008 року, згідно умов якої був переглянутий розмір кредитної лінії –на суму 7300000,00грн. , та встановлений термін до 16 травня 2011 року погасити повністю заборгованість за кредитом, відсотки за користування залишились без змін. Згідно додаткової угоди №1 були внесені відповідні зміни до іпотечного договору.

При розрахунку заборгованості поданому приватному нотаріусу були враховані відсотки за додатковою угодою №2, а саме 22,5%, але відповідних змін до договору іпотеки здійснено не було.

Таким чином вимоги ПАТ «Сведбанк» щодо стягнення з ЗАТ «Кримметалоторг і Компанія» пені та відсотків в частині розрахованої на підставі додаткової угоди №2 від 27 жовтня 2008 року до кредитного договору від 16 травня 2008 року, а не Договору що діяв на час укладення договору іпотеки (застави), не забезпечені заставою.

Крім того, 25 серпня 2010 року господарським судом АР Крим була розглянута справа № 2-11/2584-2010 та прийнято рішення, яким було вирішено:

- стягнути з Закритого акціонерного товариства “Кримметалоторг і Компанія” на користь Публічного акціонерного товариства “Сведбанк” 350000грн. заборгованості, 3415,00 грн. державного мита;

- визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 27.10.2008 року до кредитного договору №24Т13022008К від 16.05.2008 року, укладену між ЗАТ “Кримметалоторг і Компанія” та ПАТ “Сведбанк”.

Рішення господарського суду АР Крим від 25 серпня 2010 року по справі № 2-11/2584-2010 в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.

Отже загальна сума вимог ПАТ «Сведбанк», які підлягають задоволенню, вказана у виконавчому написі, не відповідає дійсності.

Окрім зазначеного зазначаємо, що при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом не взято до уваги Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003р. № 1255-1У, стаття 1 якого визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" до забезпечувальних обтяжень належить, зокрема, застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

Частиною 1 ст. 590 Цивільного кодексу України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 вказаного Закону обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Отже, законом не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.

Частинами 1 і 3 розділу IX "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який набрав чинності з 01.01.2004р., визначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" передбачена можливість вчинення виконавчого напису, якщо інше не встановлено законом. При цьому, частиною 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Вказаний Закон не передбачає такий позасудовий засіб звернення, як стягнення на підставі виконавчого напису.

З аналізу викладеного випливає висновок, що виконавчий напис №2891 від 14 травня 2010 року не відповідає приписам наведених вище норм, а відтак є таким, що не підлягає до виконанню.

14 жовтня 2010 року, після виходу з нарадчій кімнати, судом оголошена вступна та резолютивна частині рішення.

Рішення оформлено і підписане 19 жовтня 2010 року

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 77, 82-84 ГПК України,

суд

ВИРIШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчим напис №2891 від 14 травня 2010 року на іпотечному договорі №1996 від 16 травня 2008 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олеговичем.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (01302, м. Київ, вул. Комінтерну,30 Севастопольське відділення; ЄДРПОУ 37395000171103 в АТ «Сведбанк» (публічне)) на користь Закритого акціонерного товариства «Кримметалоторг і Компанія» (95493, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна,10; ЄДРПОУ 05512012) 85,00грн. державного мита; 236,00грн. витрат пов’язаних із інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу.

4. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Чумаченко С.А.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11786665

[ANTIRAID]

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2011 року

Справа № 5002-8/4124-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Голика В.С.,

суддів Балюкової К.Г.,

Лисенко В.А.,

за участю представників сторін:

позивача: Жаворонкова Галина Василівна, довіреність № 15-05/187 від 03.08.10, закрите акціонерне товариство "Кримметалоторг і Компанія";

відповідача: Булгакова Айше Сулеймановна, довіреність № 266 від 20.08.10, публічне акціонерне товариство "Сведбанк" в особі Севастопольського відділеня публічного акціонерного товариства "Сведбанк";

третя особа: не з'явився, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4;

третьої особи: не з'явився, підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сведбанк" в особі Севастопольського відділення публічного акціонерного товариства "Сведбанк" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 14 жовтня 2010 року у справі № 5002-8/4124-2010

за позовом закритого акціонерного товариства "Кримметалоторг і Компанія" (вул. Монтажна, 10,Сімферополь,95000)

до публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (вул. Комінтерну, буд. 30,Київ 1,01001) в особі Севастопольського відділення публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (вул. В. Морська, 43,Севастополь,99000)

треті особи:

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (АДРЕСА_1,01032)

підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим (вул. К. Лібкнехта, 16,Сімферополь,95000)

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

Позивач - закрите акціонерне товариство "Кримметалоторг і Компанія" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - публічного акціонерного товариства "Сведбанк" в особі Севастопольського відділення публічного акціонерного товариства "Сведбанк", просить суд визнати таким що не підлягає виконанню виконавчий напис № 2891 від 14 травня 2010 року на іпотечному договорі № 1996 від 16 травня 2008 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 серпня 2010 року на адресу позивача надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 02 серпня 2010 року, яка винесена підрозділом примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим. Вказана постанова була винесена за результатами розгляду заяви від 29 липня 2010 року про примусове виконання виконавчого документа - виконавчий напис № 2891, поданої публічним акціонерним товариством "Сведбанк". Виконавчий напис був виданий 14 травня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про звернення стягнення на нерухоме майно, яке розташоване у місті Сімферополь та належить закритому акціонерному товариству "Кримметалоторг і Компанія", для задоволення вимог у розмірі 7795536, 61 грн. Так, на думку позивача виконавчий напис № 2891 від 14 травня 2010 року є таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 14 жовтня 2010 року у справі № 5002-8/4124-2010 позов закритого акціонерного товариства "Кримметалоторг і Компанія" до публічного акціонерного товариства "Сведбанк" в особі Севастопольського відділення публічного акціонерного товариства "Сведбанк" за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим про визнання виконавчого напису таким. що не підлягає виконанню задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 2891 від 14 травня 2010 року на іпотечному договорі № 1996 від 16 травня 2008 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

Не погодившись із зазначеним рішенням, публічне акціонерне товариство "Сведбанк" в особі Севастопольського відділення публічного акціонерного товариства "Сведбанк" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 14 жовтня 2010 року у справі № 5002-8/4124-2010.

Апеляційні вимоги обгрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що відповідачем були надані нотаріусу всі необхідні документи, які передбачені діючим законодавством України для вчинення виконавчого напису. Крім того, на думку відповідача, господарський суд першої інстанції не прийняв до уваги належність оформлених виписок по рахунку та платіжних вимог, наданих нотаріусу. Також, відповідач наполягає на тому, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису не існувало ніяких перешкод для його вчинення.

У судове засідання, призначене на 24 січня 2011 року, представники третіх осіб не з'явились. Заявник апеляційної скарги підтримав свої доводи у повному обсязі, представник позивача надав свої заперечення до апеляційної скарги.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи те, що, відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, cудова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.

Переглянувши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.

16 травня 2008 року між публічним акціонерним товариством "Сведбанк" та закритим акціонерним товариством "Кримметалоторг і Компанія" (позичальник за договором) укладено кредитний договір про поновлювальну кредитну лінію № 24Т13022008К.

Відповідно до пункту 1.1 договору публічне акціонерне товариство "Сведбанк" відкриває закритому акціонерному товариству "Кримметалоторг і Компанія" (позичальник) поновлювальну кредитну лінію на загальну суму 5000000, 00 грн., позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії зі сплатою відсотків за користування кредитною лінією, згідно графіку погашення кредитної лінії з кінцевим строком погашення до 16 травня 2011 року.

Згідно пункту 1.4.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний уплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 19% річних, за умови, якщо обсяг щомісячних грошових надходжень за рахунки (кредитний оборот по рахунках) позичальника, відкриті в публічному акціонерному товаристві "Сведбанк" у разі не менш 80% від грошових надходжень до поточних рахунків у всіх Банках з серпня 2008 року та у обсязі 95 % з вересня 2008 року протягом строку кредитування. При порушенні умов, вказаних в пункті 1.4.1 кредитного договору, процентна ставка становить 21%.

Пунктом 5.1 кредитного договору виконання позичальником своїх зобов'язань забезпечується іпотекою другої черги нежитлових будівель, що належить позивачу та знаходиться за адресами: м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10, літ "А", "Ц"; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10е, літ. "П"; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10ж, літ. "В", "ТП", "11"; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10з, літ. "Г", м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10и, літ. "К", "4"; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10к, літ. "О"; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10л, літ. "П"; м. Сімферополь, вул. Монтажна 10м, літ. "Р"; м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10н, літ. "С", "Я", "Х", "Ю", споруди загальною площею 8933, 3 кв.м., залоговою вартістю 14631761, 00 грн.

16 травня 2008 року між позивачем та відповідачем укладений іпотечний договір № 1996, за яким позивач передав відповідачу в іпотеку нежитлові приміщення та споруди, які розташовані за адресою м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10.

13 червня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 24Т13022008К від 16 травня 2008 року, згідно умов якої був переглянутий та збільшений до 22, 5% розмір процентної ставки.

30 квітня 2010 року відповідач звернувся до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 із заявою про вчинення виконавчого напису, а саме відповідач просив вчинити виконавчий напис нотаріуса на оригіналі іпотечного договору від 16 травня 2008 року за реєстровим номером 1996, для погашення кредитної заборгованості позивача в сумі 7777536, 61 грн.

14 травня 2010 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинив виконавчий напис, який згідно статті 90 Закону України "Про нотаріат" та статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню у відповідності до порядку, визначеного Законом України "Про виконавче провадження"

Зазначений напис вчинений на підставі статей 87-89 Закону України "Про нотаріат" та пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Згідно виконавчого напису від 14 травня 2010 року № 2891, слід задовольнити вимоги публічного акціонерного товариства "Сведбанк" у розмірі 7777536, 61 грн. (в тому числі: заборгованість за кредитом та відсотками - 7749150, 77 грн., пені - 28385, 84 грн.; та 18000 грн. - плата за вчинення виконавчого напису).

Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою , видом якої за статтею 575 Цивільного кодексу України є іпотека .

Відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про нотаріат" (в редакції на час вирішення спору), нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.01.1992р. № 2 (із змінами) правильність вимог, зазначених у виконавчому напису може бути оспорена боржником лише в позовному порядку. При безпідставності цих вимог суд скасовує виконавчий напис і відмовляє у їх задоволенні, а у разі часткової їх обгрунтованості - постановляє рішення про скасування виконавчого напису і стягнення з боржника на користь кредитора дійсної суми боргу.

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, які встановлюють заборгованість.

Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи на документах, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з пунктами 282, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису подаються документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 серпня 2010 року господарським судом Автономної Республіки Крим була розглянута справа № 2-11/2584-2010 та прийнято рішення, яким було вирішено стягнути з позивача на користь відповідача 350000 грн., що є частиною заборгованості за кредитним договором № 24Т13022008К, 3415, 00 грн. державного мита; визнано недійсною додаткову угоду № 2 від 27.10.2008 року до кредитного договору № 24Т13022008К від 16.05.2008 року, укладену між позивачем та відповідачем.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2010 року у справі № 2-11/2584-2010 в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили, публічним акціонерним товариством "Сведбанк" отримані виконавчі листи по зазначеній цивільній справі.

Таким чином, слід вважати, що сума вимог публічного акціонерного товариства "Сведбанк", яка вказана у виконавчому написі, була спірною на момент вчинення такого напису.

Крім того, як встановлено, при укладанні кредитного договору між закритим акціонерним товариством «Кримметалоторг і Компанія» і публічним акціонерним товариством «Сведбанк»16 травня 2008 року було встановлено розмір кредитної поновлюваної лінії на суму 5000000грн. та встановлені відсотки за користування у розмірі 19%.

13 червня 2008 року між закритим акціонерним товариством "Кримметалоторг і Компанія" та публічним акціонерним товариством "Сведбанк" укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 24Т13022008К від 16 травня 2008 року, згідно умов якої був переглянутий розмір кредитної лінії - на суму 7300000,00грн., та встановлений термін до 16 травня 2011 року погасити повністю заборгованість за кредитом, відсотки за користування залишились без змін. Згідно додаткової угоди № 1 були внесені відповідні зміни до іпотечного договору.

При розрахунку заборгованості поданому приватному нотаріусу були враховані відсотки за додатковою угодою № 2, а саме 22,5%, але відповідних змін до договору іпотеки здійснено не було.

Таким чином вимоги публічного акціонерного товариства «Сведбанк» щодо стягнення з закритого акціонерного товариства «Кримметалоторг і Компанія» пені та відсотків в частині розрахованої на підставі додаткової угоди № 2 від 27 жовтня 2008 року до кредитного договору від 16 травня 2008 року, а не договору що діяв на час укладення договору іпотеки (застави), не забезпечені заставою.

Більш того, Частиною 1 статті 590 Цивільного кодексу України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 статті 20 Закону України "Про заставу" передбачена можливість вчинення виконавчого напису, якщо інше не встановлено законом.

При цьому частина 1 статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не передбачає звернення стягнення на майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо того, що виконавчий напис № 2891 від 14 травня 2010 року не відповідає приписам наведених вище норм, тобто є таким, що не підлягає виконанню.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги, щодо непідвідомчості господарським судам справ про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарський правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.

Згідно частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (утому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини сьомої статті 50 Закону України "Про нотаріат" спір про право, оснований на вчиненні нотаріальної дії, вирішується судом у позовному порядку. При вирішенні питань підвідомчості такого спору слід, крім суб'єктного складу спору, виходити з того, що виконавчий напис нотаріального органу не є актом державного чи іншого органу (статті 87-89 Закону України "Про нотаріат"). Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю, або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса вирішується господарським судом за позовом боржника до стягувача, якщо суб'єктний склад сторін спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, розглядається господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сведбанк" в особі Севастопольського відділення публічного акціонерного товариства "Сведбанк" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 14 жовтня 2010 року у справі № 5002-8/4124-2010 залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Голик

Судді К.Г. Балюкова

В.А. Лисенко

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13687547

[ANTIRAID]

В данном постановлении апелляционного суда хорошо обоснованы основания для подачи и рассмотрения иска хозяйственным судом, а также невозможность осуществлять исполнительную надпись на движимое имущество.

[sofi]

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.01.1992р. № 2 (із змінами) правильність вимог, зазначених у виконавчому напису може бути оспорена боржником лише в позовному порядку. При безпідставності цих вимог суд скасовує виконавчий напис і відмовляє у їх задоволенні, а у разі часткової їх обгрунтованості - постановляє рішення про скасування виконавчого напису і стягнення з боржника на користь кредитора дійсної суми боргу.

как это понимать:суд на свое усмотрение может отменить исполнительную надпись и при этом обратить взыскание на предмет залога , а также установить сумму действительного долга и ее также взыскать?

и все это в то время, как истец в своем иске просит лишь признать исполнительную надпись не подлежащей исполнению на основе

частина 1 статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не передбачає звернення стягнення на майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.

а как же цпк?

Стаття 11. Диспозитивність цивільного судочинства

1. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням

фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в

межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших

осіб, які беруть участь у справі.

Надо ли в иске о признании исполн. надписи неполлежащей выполнению так как сделана на движимое имущество ,указывать что сумма долга, в исполнит надписи спорна? Ведь по сути, какое имеет значение сумма, если само действие неправомерно?

[VALDEMAR]

В данном постановлении апелляционного суда хорошо обоснованы основания для подачи и рассмотрения иска хозяйственным судом, а также невозможность осуществлять исполнительную надпись на движимое имущество.

Интересно, почему суд ссылается на нормы ЗАКОНУ УКРАЇНИ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, если суть спора - это залоговое недвижимое имущество? А вышеупомянутый Закон регулирует залог по движимому имуществу. Потом, на форуме обсуждалось, неоднократно, и в решении суда об этом сказано, что согласно - Частини 1 ст. 590 Цивільного кодексу України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Именно ссылка, якщо інше не встановлено договором або законом , и сводила на нет все усилия, т.к. в договоре залога в основном банки указывали возможность исполнительной надписи.

Если можно, ув. Антирейд, прокоментируйте, правомочно ли ссылаться на указанный ЗУ про рухоме обтяження, если в договоре залога есть ссылка на исп. надпись

[sofi]

ЗУ Про забезпечення вимог кредиторів

та реєстрацію обтяжень

Стаття 1. Сфера дії Закону

Цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень

рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання

зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та

реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого

майна.

Розділ IV

ЗАБЕЗПЕЧУВАЛЬНІ ОБТЯЖЕННЯ

Стаття 21. Види забезпечувальних обтяжень

До забезпечувальних обтяжень належать:

1) застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49

Цивільного кодексу України ( 435-15 ), що виникає на підставі

договору;

цку , редакція 2004р. Параграф 6. Застава

Стаття 572. Поняття застави-Стаття 597. Задоволення вимог за рахунок речі, яку притримує кредитор

[sofi]

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.10 Справа№ 22/67

Господарський суд Львівської області у складі:

Суддя Костів Т.С.

при секретарі Качур Ю.

За участю представників:

від позивача – Балух Р.В.

від відповідача - 1 – Манзяк О.О.

від відповідача - 1 – Шпак В.В.

від третьої особи – не з’явився

Розглянув матеріали справи

за позовом закритого акціонерного товариства “Артор”, м. Львів

до відповідача - 1 відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів

до відповідача - 2 товариства з обмеженою відповідальністю “Перша факторингова компанія”, м. Київ

третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Котарська А.Т., м. Львів,

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги і зобов’язання не вчиняти дії

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Перша факторингова компанія”, м. Київ

до закритого акціонерного товариства “Артор”, м. Львів

про звернення стягнення на предмет застави та стягнення

Суть спору: Позовну заяву подано закритим акціонерним товариством “Артор”, м. Львів, до відповідача - 1 відкритого акціонерного товариства “Селянський комерційний банк “Дністер”, м. Львів, до відповідача - 2 товариства з обмеженою відповідальністю “Перша факторингова компанія”, м. Київ, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Котарська А.Т., м. Львів, про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги від 15.02.2010 р. та від 17.02.2010 р., укладений між ВАТ СКБ “Дністер” та ТзОВ “Перша факторингова компанія” і зобов’язання ТзОВ “Перша факторингова компанія” не вчиняти будь-які дії, направлені на примусове стягнення заборгованості за кредитним договором №36862/1 від 21.03.2005 р., в т.ч. шляхом звернення стягнення на автомобіль марки Мерседес-Бенц CL55AMG, державний реєстраційний номер ВС9000АС, номер кузова WDB2153741A046064. Товариством з обмеженою відповідальністю “Перша факторингова компанія”, м. Київ, подано зустрічний позов до закритого акціонерного товариства “Артор”, м. Львів, про звернення стягнення на предмет застави шляхом переведення на ТзОВ “Перша факторингова компанія” права власності на автомобіль марки Мерседес-Бенц CL55AMG, 2005 р.в., державний реєстраційний номер ВС9000АС, номер кузова WDB2153741A046064, який належить закритому акціонерному товариству “Артор” на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ІНА №600983 від 19.03.2005 р. та перебуває в заставі за договором застави від 25.03.2005 р., укладеним між ВАТ СКБ “Дністер” та ЗАТ “Артор”, посвідченим приватним нотаріусом львівського міського нотаріального округу Котарською А.Т. і зареєстрованим в реєстрі за №1029; стягнення 68775,23 грн. як різниці між сумою боргу та вартості предмету застави; 1000 грн. витрат на здійснення експертної оцінки, судові витрати.

Ухвалою господарського суду Львівської області (суддя Желік М.Б.) від 29.03.2010 р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 13.04.2010 р.. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 13.04.2010 р., 11.05.2010 р.. Розпорядженням заступника голови господарського суду львівської області від 08.06.2010 р. дану справу передано на розгляд судді Костів Т.С.. Ухвалою від 08.06.2010 р. було відкладено розгляд справи.

Представникам роз’яснено їх права згідно зі ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа слухається за наявними у ній матеріалами.

У судових засіданнях представник позивача первісний позов підтримав, а зустрічний позов заперечив з мотивів, зазначених у позовній заяві, заяві про зміну підстави позову, відзиві на позовну заяву. Вважає оспорюваний договір недійсним як такий, що не відповідає ст. ст. 62, 80 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, оскільки укладений на відчуження активів без дозволу НБУ та тягне за собою розкриття банківської таємниці. Посилається на те, що на момент укладення договору уступки вимоги у первісного кредитора ще не виникло право вимоги, а відтак таке не могло передаватись. Посилається на ст. 24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, стверджуючи, що до початку процедури звернення стягнення відповідач –2 не зареєстрував в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Просить первісний позов задовольнити, а в зустрічному –відмовити.

Клопотанням від 23.06.2010 р. просить призначити експертизу для визначення дійсної ринкової вартості заставленого автомобіля. Однак, враховуючи наявність у матеріалах справи висновку про вартість майна, відсутність посилань та доказів щодо його помилковості, зазначене клопотання не підлягає задоволенню.

Відповідач –1 та третя особа вимог ухвал суду не виконали, відзиву та пояснень по справі не надали, участі уповноважених представників у судових засіданнях не забезпечили.

Представник відповідач а- 2 первісний позов заперечив, а зустрічний підтримав з мотивів, зазначених у зустрічному позові, відзиві. Ствердив, зокрема, що позивач не є стороною оспорюваного договору, безпідставність вимог позивача, визнання позивачем правомірності відступлення відповідачем –1 відповідачу –2 права вимоги, оскільки позивач проводив часткову сплату коштів на рахунок саме відповідача –2. Посилається на обов’язок позивача сплатити на користь відповідача станом на 26.03.2010 р. 62087,66 доларів США, у т.ч. 61297,98 доларів США – основний борг, 244,34 доларів США –пеня, 543,17 доларів США – прострочена заборгованість по процентах, 2,17 доларів США –пеня за несвоєчасну сплату процентів, що разом еквівалентно 492417,23 грн.. Просить зустрічний позов задовольнити, а в первісному позові –відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

21.03.2005 р. між ВАТ СКБ “Дністер” (банк) та ЗАТ “Артор” (позичальник) був укладений кредитний договір №36862/1, за яким банк надає позичальнику мультивалютний кредит на придбання автомобіля марки Мерседес-Бенц CL55AMG, державний реєстраційний номер ВС9000АС, номер кузова WDB2153741A046064 в сумі 175000 доларів США терміном з 21.03.2005 р. до 19.03.2010 р. (п. 1.1.), простя проценти в розмірі 14% річних за користування кредитними коштами у доларах США нараховуються щомісячно (п. 1.2.). В забезпечення зобов’язань за договором підлягає прийняттю банком зазначений автомобіль (п. 2.1.).

Зазначений автомобіль був придбаний ЗАТ “Артор”, що підтверджується свідоцтвом паро реєстрацію транспортного засобу ІНА№600983 від 19.03.2005 р.. З висновку про вартість майна вбачається, що станом на 26.03.2010 р. ринкова вартість даного автомобіля становить 423 642 грн.. Посилання позивача на вищу балансову вартість автомобіля не заслуговує на увагу, та не заперечує дані висновку, враховуючи, що оцінювачем встановлювалась не балансова, а ринкова вартість автомобіля.

25.03.2005 р. між тими ж сторонами був укладений договір застави на забезпечення вимог заставодержателя, що випливають з кредитного договору №36862/1 від 21.03.2005 р. Крім того, цей договір забезпечує вимоги заставодержателя до заставодавця, пов’язані з відшкодуванням останнім витрат заставодержателя, понесених ним у зв’язку із зверненням стягнення на предмет застави, в тому числі судових витрат, витрат понесених під час здійснення виконавчого провадження по примусовому зверненню стягнення на предмет застави. (п. 1.1.). Заставодержатель набуває право стягнення боргу за рахунок предмету застави в разі, якщо отриманий кредит, який був забезпечений заставою, не буде погашений в строк до 19.03.2010 р., або буде наявна про строчка понад 30 днів сплати відсотків порівняно із строками їх сплати, встановленими кредитним договором, або у випадку дострокового припинення кредитування з підстав, передбачених кредитним договором. (п. 2.2.).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неналежно виконував свої зобов’язання за кредитним договором. Станом на 26.03.2010 р. 62087,66 доларів США, у т.ч. 61297,98 доларів США –основний борг, 244,34 доларів США –пеня, 543,17 доларів США –прострочена заборгованість по процентах, 2,17 доларів США –пеня за несвоєчасну сплату процентів, що разом еквівалентно 492417,23 грн.. ДОКАЗИ. Належних доказів зворотнього суду не надано, позивач дані суми не заперечував. Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

15.02.2010 р. між ВАТ СКБ “Дністер” (первісний кредитор) та ТзОВ “Перша факторингова компанія” (новий кредитор), був укладений договір про відступлення права вимоги, згідно із п. 1.1. якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору і стає кредитором за договором №36862/1 від 21.03.2005 р., укладеного між первісним кредитором та ЗАТ “Артор” (боржник) (п. 1.1.) До нового кредитора переходить право вимоги первісного кредитора за основним договором, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п. 1.2.). Після підписання договору, до нового кредитора переходить право вимоги первісного кредитора за зобов’язаннями, які є похідними щодо основного договору та забезпечують його виконання (п. 1.6.). 17.02.2010 р. між тими ж сторонами був укладений, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Рибко Т.Б. і зареєстрований в реєстрі за №311 договір про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові за укладеним між первісним кредитором та ЗАТ “Артор” договором застави від 25.03.2005 р. (п. 1.1.). За результатами укладення цього договору, новий кредитор набуває у повному обсязі права заставодержателя на предмет застави за договором застави (п. 1.3.). У відповідності до вказаного договору, відповідні зміни щодо обтяжувала були внесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (реєстрація змін), що підтверджується відповідним витягом. Про відступлення права вимоги ВАТ СКБ “Дністер” скерував в адресу ЗАТ “Аротор” повідомлення №410-308/ТА від 19.02.2010 р.. ЗАТ “Артор” продовжувало виконання своїх зобов’язань, що виникли з кредитного договору, права за яким були відступлені відповідачу –2, на користь відповідача –2.

Посилання позивача на те, що його обов’язок повернути кредит на дату укладення оспорюваних договорів не настав, не заслуговує на увагу, враховуючи, що зазначене не унеможливлює зміну кредитора у зобов’язанні. Так, згідно із ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, у відповідності до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до ст. 5151 ЦК України, заміна кредитора не допускається лише у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, зокрема, зміст правочину не повинен суперечити вимогам актів цивільного законодавства. Однак, належних доказів наявності передбачених законом підстав для визнання оспорюваних договорів недісними, суду не надано. При цьому, посилання позивача на ненадання відповідачем –1 доказів повноважень на відчуження права вимоги тощо не приймається до уваги, враховуючи, що саме на позивача в даному випадку покладено тягар доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

Після настання у позивача обов’язку повернути кредит та відповідні нарахування, таке зобов’язання виконане ним не було, доказів зворотнього суду не надано. Відтак, вимога відповідача –2 була виставлена після настання обов’язку позивача по оплаті.

Згідно із ст. 24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом (зокрема, передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим законом (п. 1 ч. 1 ст. 26)). Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Згідно із ст. 25 вказаного закону, обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Крім того, згідно із ст. 27 вказаного закону, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Повідомлення повинно містити таку інформацію: зміст порушення, вчиненого боржником; загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; опис предмета забезпечувального обтяження; посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Відповідно до ст. 28 вказаного закону, лише якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду. Згідно із ст. 29 вказаного закону, обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому обтяжувач зобов'язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього закону. Однак, доказів дотримання такого порядку суду не надано.

Відповідно, не підлягають задоволенню й інші вимоги за зустрічним позовом, як похідні від вимоги про звернення стягнення на заставлене майно. При цьому, згідно із ст. 29 вказаного закону, у разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження відповідне зобов'язання, забезпечене обтяженням, вважається повністю виконаним і обтяжувач не вправі пред'являти боржнику інші вимоги у зв'язку з виконанням цього зобов'язання. Згідно із ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Водночас, зазначене не позбавляє відповідача –2 права та можливості, дотримавшись зазначеної процедури, реалізувати свої права заставодержателя відносно майна позивача. Згідно із ст. 19 Закону України “Про заставу”, за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. З урахуванням наведеного, вимога позивача про зобов’язання ТзОВ “Перша факторингова компанія” не вчиняти будь-які дії, направлені на примусове стягнення заборгованості за кредитним договором №36862/1 від 21.03.2005 р., в т.ч. шляхом звернення стягнення на автомобіль марки Мерседес-Бенц CL55AMG, державний реєстраційний номер ВС9000АС, номер кузова WDB2153741A046064, не підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права, але лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що у позовах слід відмовити. При цьому, відповідач просить також стягнути 15900 грн. витрат на оплату послуг адвоката, сплачених платіжним дорученням №80 від 30.03.2010 р. на підставі договору про надання адвокатських послуг №21/2010 від 12.01.2010 р. за підготовку позову. Однак, доказів фактичного виконання зазначених робіт адвокатом суду не надано, а зазначений договір, названий договором про надання адвокатських послуг, фактично підписаний Єфімовим О.М. як фізичною особою –підприємцем. У зв’язку із наведеним суд не вбачає підстав, передбачених у ст. 49 ГПК України для включення зазначеної суми до складу судових витрат. Керуючись ст.ст. 33, 43, 83 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В первісному позові відмовити повністю.

2. В зустрічному позові відмовити повністю.

Суддя