Решение 3-х инстанций о признании договора ипотеки с Приватбанком недействительным

[ANTIRAID]

Справа № 2-1652 2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2010 року Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого - судді Литвинюк І.М.

при секретарі - Константинник М.Д.

за участю: представника позивача – ОСОБА_1

та представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Кіцмань справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ПАТ КБ „ПриватБанк”, ОСОБА_6, приватного нотаріуса Кіцманського районного нотаріального округу ОСОБА_7, треті особи – виконком Шипинецької сільської ради Кіцманського району, ОСОБА_8 про визнання договору іпотеки недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_3 в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ „ПриватБанк”, ОСОБА_6, приватного нотаріуса Кіцманського районного нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору іпотеки недійсним.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказує на те, що 31 січня 2008 року між ПАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_8 був укладений договір кредиту № E/V082250, відповідно до якого банк надав останньому кредит в розмірі 150 000 доларів США, а ОСОБА_8 зобов’язався належним чином використати та повернути отриманий кредит в строк до 20 січня 2015 року, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом. 04 лютого 2008 року, з метою забезпечення зобов’язань по кредитному договору, між ПАТ КБ „ПриватБанк” та відповідачем ОСОБА_6, який виступив поручителем за зобов»язаннями позичальника ОСОБА_8, був укладений договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 286, за яким предметом іпотеки є житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю – ОСОБА_6 на праві приватної власності.

Також мотивує свої вимоги тим, що на час укладання оскаржуваного договору іпотеки вона перебувала з ОСОБА_6 в зареєстрованому шлюбі, від якого у них є двоє малолітніх дітей. Зазначає, що договір іпотеки не був погоджений у встановленому порядку Органом опіки та піклування, завданням якого є захист прав неповнолітніх та малолітніх дітей при вирішенні питання розпорядження майном, яким вони володіють чи користуються. У будинку, який є предметом застави за договором іпотеки, на час укладання договору проживали і проживають на даний час малолітні діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що у зв’язку з неповерненням коштів ОСОБА_8 за цим кредитом може стати позбавлення неповнолітніх дітей єдиного місця проживання – житлового будинку, що є предметом застави за договором іпотеки. Посилається на те, що при укладенні договору іпотеки від 04 лютого 2008 року відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про охорону дитинства», ст. 177 СК України, ст.ст. 150, 155, 156 ЖК України, не встановлено факту права користування предметом застави неповнолітніх дітей іпотекодавця та не отримано для цього дозволу органу опіки та піклування, чим порушено право неповнолітніх дітей, тому просить визнати цей договір недійсним.

В судовому засіданні представник позивачки заявлені вимоги підтримав та просить суд визнати договір іпотеки від 04 лютого 2008 року, укладений між ПАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_6, недійсним, оскільки він укладений з порушенням чинного законодавства та інтересів малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Представник ПАТ КБ „ПриватБанк” заявлені позовні вимоги не визнала та пояснила, що з метою забезпечення кредитного договору, укладеного між ПАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_8, 04 лютого 2008 року між ПАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, предметом застави якого був житловий будинок по АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві приватної власності. У відповідності до ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати відчуження житла, однак якщо неповнолітня дитина майнових прав чи прав користування на забезпечене договором іпотеки житлове майно не має, для укладення договору дозволу органу опіки та піклування законом не вимагається. Згідно довідки про склад сім»ї, виданої Шипинецькою сільською радою 31 січня 2008 року, на момент заключення і посвідчення договору іпотеки в житловому будинку, який став предметом іпотеки, був зареєстрований тільки ОСОБА_6. Крім того, позивач зобов»язаний був до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі і ті, які не зареєстровані в установленому законом порядку. У разі порушення цього обов»язку іпотекоутримувач має право вимагати дострокового виконання основного зобов»язання та відшкодування іпотекодавцем заподіяних збитків. Про факт проживання за вказаною адресою неповнолітніх дітей іпотекодавцем банку, під час укладення договору, повідомлено не було, тому в позові слід відмовити.

Відповідач ОСОБА_6 позовні вимоги визнав, звернувшись до суду з відповідною заявою.

Приватний нотаріус Кіцманського районного нотаріального округу ОСОБА_7, заперечуючи проти позову, подала до суду пояснення, в яких вказала на те, що договір іпотеки № E/V082250 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 нею посвідчений 04 лютого 2008 року за реєстровим № 286. При укладенні даного договору ОСОБА_3 та ОСОБА_6 їй була надана довідка № 222 від 31 січня 2008 року, видана виконкомом Шипинецької сільської ради про те, що в спірному житловому будинку малолітні, неповнолітні діти не проживають. На укладення даного договору також була подана заява дружини ОСОБА_3 про згоду на передачу в іпотеку житлового будинку.

Третя особа - представник виконавчого комітету Шипинецької сільської ради суду пояснив, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування якими мають діти, потрібна попередня згода органу опіки та піклування, тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Залучений до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_8 в судове засідання не з»явився, надіслав до суду пояснення, в яких просить справу розглянути без його участі. В поясненнях вказує на те, що довідка № 222 від 31 січня 2008 року, яка видана виконкомом Шипинецької сільської ради, не заслуговує на увагу, оскільки видана 31 січня 2008 року, а оскаржуваний договір був нотаріально посвідчений 04 лютого 2008 року, отже на момент посвідчення договору іпотеки у нотаріуса не було підстав вважати, що станом на 04 лютого 2008 року право користування цим будинком не мають інші члени сім»ї власника будинку, зокрема, малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Приписами ч. 4 ст. 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання малолітніх дітей є місце проживання її батьків.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 січня 2008 року між ПАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_8 був укладений договір кредиту № E/V 082250, відповідно до якого банк надав останньому кредит в розмірі 150 000 доларів США, а ОСОБА_8 зобов’язався належним чином використати та повернути отриманий кредит в строк до 20 січня 2015 року, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом. Також встановлено, що 04 лютого 2008 року, з метою забезпечення зобов’язань по кредитному договору, між ПАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_6, який виступив поручителем за зобов»язаннями позичальника ОСОБА_8, був укладений договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 286, за яким предметом іпотеки є житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю – ОСОБА_6 на праві приватної власності, в якому зареєстровані та проживають малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5. На час укладання оскаржуваного договору іпотеки позивачка ОСОБА_3 перебувала з іпотекодавцем ОСОБА_6 в зареєстрованому шлюбі.

Наведені обставини підтверджуються кредитним договором № E/V 082250 від 31 січня 2008 року, договором іпотеки № E/V 082250-1 від 04 лютого 2008 року, Свідоцтвом про право приватної власності на житловий будинок від 20 вересня 2002 року, Свідоцтвом про одруження І-МИ № НОМЕР_1, Свідоцтвами про народження дітей І-МИ № НОМЕР_2, І-МИ № НОМЕР_3, довідками виконкому Шипинецької сільської ради №№ 304, 305 від 09 березня 2010 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» (діє з 01 січня 2006 року) та ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органу опіки та піклування.

Всупереч наведеним правовим нормам ОСОБА_6 в забезпечення виконання зобов’язань 04 лютого 2008 року уклав договір іпотеки, згідно якого надав в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами та земельну ділянку без згоди органу опіки та піклування.

Одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки та піклування відповідно до ст. 177 СК України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користуватися жилим приміщенням, оскільки відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім’ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

З даних довідки сектору ГІРФО Кіцманського РВ УМВС України в Чернівецькій області № 7716 від 08 жовтня 2010 року та № 7716 вбачається, що неповнолітні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 31 січня 2008 року та 04 лютого 2008 року були зареєстровані в АДРЕСА_1

Вищенаведені обставини також підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, який показав, що малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з батьками постійно проживають у спірному будинку за вищевказаною адресою.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Згідно ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правові відносини, що стосуються інтересів дитини, суд відповідно до вимог ст. 8 ЦПК України та ст. 3 Конвенції про права дитини повинен надавати перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже, посилання відповідача - представника ПАТ КБ «ПриватБанк» на те, що позивачка ОСОБА_3 дала згоду на укладення договору іпотеки, а тому немає підстав для визнання правочину недійсним, спростовуються зібраними по справі доказами, оскільки вказаний договір іпотеки, предметом застави за яким є нерухоме майно, право користування яким мають неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5, був укладений сторонами всупереч вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» та ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» без відповідного на це дозволу Органу опіки та піклування. Передання житлового будинку та земельної ділянки в іпотеку в подальшому може унеможливити користування цим нерухомим майном малолітніми дітьми.

З огляду на викладене, суд вважає, що при укладенні 04 лютого 2008 року договору іпотеки № E/V 082250-1 були допущені суттєві порушення діючого законодавства, а саме, порушення прав дітей на житло, даний договір не був погоджений у встановленому порядку органом опіки та піклування, завданням якого є захист прав неповнолітніх та малолітніх дітей при вирішенні питання розпорядження майном, яким вони володіють чи користуються, тому зазначений договір іпотеки слід визнати недійсним.

На підставі викладеного, ст. 29, ч.ч. 1, 6 ст.ст. 203, 215, ч. 1 ст. 405 ЦК України, ст. ст. 7, 177 СК України, ст.ст. 155, 156 ЖК України, Закону України від 26 квітня 1991 року «Про охорону дитинства», Закону України від 02 червня 2005 року "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”, керуючись ст. ст. 10, 11, 39, 57, 60, 209 ч. 2, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 в інтересах малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ПАТ КБ „ПриватБанк”, ОСОБА_6, приватного нотаріуса Кіцманського районного нотаріального округу ОСОБА_7, треті особи – виконком Шипинецької сільської ради Кіцманського району, ОСОБА_8 про визнання договору іпотеки недійсним – задовольнити.

Визнати недійсним договір іпотеки E/V082250-1 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 від 04 лютого 2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_6, посвідчений 04 лютого 2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 286.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Кіцманський районний суд.

Суддя:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/12829241

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2011 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Дьоміної О.О., Карпенко С.О., Кузнєцова В.О., -

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 в інтересах малолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", ОСОБА_7, приватного нотаріуса Кіцманського районного нотаріального округу ОСОБА_8, треті особи: виконавчий комітет Шипинецької сільської ради Кіцманського району, ОСОБА_9, про визнання договору іпотеки недійсним , за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 листопада 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2010 року, позов ОСОБА_4 в інтересах малолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки Е/V082250-1 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, укладений 4 лютого 2008 року між ЗАТ “ПриватБанк” та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Кіцманського районного нотаріального округу ОСОБА_8

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 в інтересах малолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 листопада 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області від 22 грудня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

О.О. Дьоміна

С.О. Карпенко

В.О. Кузнєцов

http://reyestr.court.gov.ua/Review/16520125