Решение Лисичанского горсуда о расторжении кредитного договора с Приватбанком

[ANTIRAID]

2-821/2011р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2011 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючої судді Лизенко І.В.,

при секретарі Литвиненко Л.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Маякової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” про розірвання кредитного договору, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем 28 листопада 2007 року укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач надав позивачці кредит у сумі 150 000,00 гривень з кінцевим строком погашення 28.11.2022 року зі сплатою 15% річних за користування кредитом. Відповідач в односторонньому порядку неоднарозово підвищував відсоткову ставку за користування кредитними коштами, що визнано рішенням Лисичанського міського суду від 26.08.2010 року незаконним. Однак, відповідачем не виконується рішення суду, перерахунок коштів з врахуванням 15% річних не здійснено. Вважаючи, що відповідачем порушено істотні умови договору, просив суд достроково розірвати договір кредиту від 28.11.2007 року.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеному у позові, доповнивши, що ухвалою апеляційного суду Луганської області від 21.12.2010 року залишено без змін рішення Лисичанського міського суду від 26.08.2010 року. Представник банку брав участь у судовому засіданні при перегляді рішення суду від 26.08.2010 року в апеляційному порядку, у встановлений строк отримав ухвалу апеляційного суду, але безпідставно до цього часу продовжує істотно порушувати умови кредитного договору та нараховувати підвищені відсотки за користування коштами. Внаслідок порушення відповідачем умов договору позивачці завдано значних збитків, оскільки значно підвищений розмір щомісячних платежів, нарахованих за кредитним договором, які вона не сплачує у повному обсязі на підставі рішення суду. Внаслідок нарахування заборгованості по кредитному договору існує загроза звернення стягнення на предмет іпотеки –квартиру, де проживає позивачка з двома малолітніми дітьми. Сукупна вартість кредиту значно перевищує розмір, на який розраховувала позивачка при укладенні договору. Позивачка не звертала рішення суду до примусового виконання, оскільки це є правом позивачки, а не обов’язком. До того ж рішенням суду лише визнано незаконним підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку, щодо способу відновлення порушеного права у рішення не зазначено.

Представник позивача ОСОБА_4 підтримала пояснення ОСОБА_1

Представник відповідача Маякова І.В. у судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що згідно ст. 651 ЦК України розірвання договору за рішенням суду можливе у разі істотного порушення договору другою стороною. При цьому істотним є порушення договору, коли внаслідок завдання цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. На цей час порушення договору з боку відповідача усунено рішенням суду від 26.08.2010 року, тобто порушення договору на цей час відсутнє. Відповідачем до цього часу нараховується підвищена відсоткова ставка за договором, перерахунку за рішенням суду не здійснено, оскільки позивачка не звернула рішення суду до примусового виконання, чим не дотримала процедуру виконання рішення суду. У зв’язку з цим у відповідача відсутні підстави для перерахунку відсоткової ставки.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що 28 листопада 2007 року між сторонами укладено договір про іпотечний кредит № LGY0GI0000001882, за умовами якого відповідач надав позивачці кредит у сумі 150 000,00 гривень з кінцевим строком погашення 28.11.2022 року зі сплатою 15% річних за користування кредитом.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Лисичанського міського суду від 26.08.2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ЗАТ КБ «ПриватБанк»про визнання незаконним підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, яке набрало чинності 21.12.2010 року (а.с.6), встановлено порушення умов договору з боку відповідача підвищенням відсоткової ставки в односторонньому порядку. Позов задоволено частково, визнано дії відповідача по підвищенню відсоткової ставки за договором про іпотечний кредит незаконними.

Представником відповідача не заперечується, що до цього часу за договором нараховується підвищена відсоткова ставка.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд доходить висновку, що відповідачем до цього часу істотно порушується договір між сторонами, оскільки протягом тривалого часу незаконно в порушення умов договору нараховується підвищена відсоткова ставка, внаслідок чого позивачка позбавляється через підвищений розмір щомісячних платежів того обсягу вільних коштів, а також на ту сукупну вартість кредиту, на які вона розраховувала при укладенні договору.

Пояснення представника позивача про те, що порушення на цей час відсутнє, так як рішенням суду відновлено права позивачки, суд не бере до уваги, оскільки представником відповідача визнано, що відповідачем до цього часу рішення суду не виконано. Отже, порушення договору відповідачем триває до цього часу.

Також суд не бере до уваги пояснення представника відповідача про те, що позивачкою порушено порядок виконання рішення суду, бо не пред’явлено до примусового виконання, оскільки пред’явлення рішення суду до примусового виконання є правом сторони, а не обов’язком. Рішення суду не містить способу відновлення порушеного права у вигляді зобов’язання до вчинення певних дій чи будь-якого іншого способу, а лише констатує незаконність дій відповідача, тому не може бути пред’явлено до примусового виконання. Більш того, є недопустимим продовження здійснення незаконних дій відповідачем за наявності такого, що набрало чинності, рішення суду про визнання дій незаконними. Позивачка зверталася до відповідача з заявами про виконання рішення суду.

Таким чином, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати у сумі 45,50 грн. (а.с.1,2).

На підставі викладеного, ст. 651 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”про розірвання кредитного договору задовольнити частково.

Розірвати договір про іпотечний кредит №LGY0GI0000001882, укладений 28 листопада 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк»та ОСОБА_3 з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на користь ОСОБА_3 судові витрати у справі 45 (сорок п’ять) гривень 50 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні –з дня отримання його копії.

Суддя:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/17561374