Решение Голосеевского райсуда о прекращении имущественного поручительства с Укрсоцбанком

[ANTIRAID]

Справа № 2-1687/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

26 липня 2011 року

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Новак А.В.

при секретарі Харенко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа – ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору кредиту недійсним та за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа –ОСОБА_1 про припинення поруки,-

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. В подальшому уточнивши його, мотивує свої позовні вимоги тим, що 14 травня 2007 року між нею та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір № 10-29/3396 про надання їй грошових коштів у кредит в розмірі 110600 доларів США на строк до 13.05.2017 року. Згідно кредитного договору вона зобов'язалася сплачувати відповідачу відсотки за користування кредитом у розмірі 13% річних.

В забезпечення виконання умов договору кредиту 14 травня 2007 року між нею, ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір поруки № 02-10/1555 від 14.05.2007 року, згідно якого ОСОБА_3 і ОСОБА_1 несуть солідарну відповідальність за виконання зобов'язань за договором кредиту № 10-29/3396 від 14.05.2007 року.

Крім того, між нею, ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк»було укладено іпотечний договір № 02-10/1554 від 14.05.2007 року, згідно умов якого кредитний договір № 10-29/3396 від 14.05.2007 року було забезпечено предметом іпотеки –однокімнатною квартирою № НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1.

Позивач вважає, що ПАТ «Укрсоцбанк» не мав права надавати їй кредит у іноземній валюті, оскільки таке є валютною операцією, а у відповідача не було відповідної ліцензії Національного Банку України на здійснення такої валютної операції. Крім того, на думку позивача, умови кредитного договору є несправедливими, оскільки підвищився курс іноземної валюти(долар США) по відношенню до національної валюти(гривня), що в свою чергу потягнуло збільшення суми боргу та, як наслідок, погіршення його фінансового становища. Такі умови кредитного договору, на думку позивача є несправедливими, а тому суперечить принципам, закріпленим у статті 3 Цивільного кодексу України. Позивач вважає, що таким чином порушуються її права, як споживача. Крім того, позивач вважає, що відповідачем не було надано їй вичерпну інформацію з приводу наданої послуги у виді кредиту та безпідставно без її згоди підвищено процентну ставку за користування кредитними коштами.

З посиланням на зазначені обгрунтування позову ОСОБА_1 вважає, що кредитний договір підлягає визнанню недійсним.

В свою чергу до суду звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк»про визнання поруки припиненою. Мотивували свої вимоги тим, що в забезпечення виконання умов договору кредиту № 10-29/3396 від 14.05.2007 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір поруки № 02-10/1555 від 14.05.2007 року, згідно якого ОСОБА_3 і ОСОБА_1 несуть солідарну відповідальність за виконання зобовязань за вказаним договором кредиту.

Позивач ОСОБА_2, вказала, що, між нею, ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено іпотечний договір № 02-10/1554 від 14.05.2007 року, згідно умов якого кредитний довір № 10-29/3396 від 14.05.2007 року було забезпечено предметом іпотеки –однокімнатною квартирою № НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1. Тобто вона уклала договір майнової поруки.

Позивачі зазначили, що згідно договору поруки та іпотечного договору, як договору майнової поруки вони, як поручителі зобов’язалися перед кредитором –ПАТ «Укрсоцбанк»у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником –ОСОБА_1, зобов’язань, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій(пені, штрафу), у розмірі, в строк та в порядку передбачених Договором кредиту № 10-29/3396 від 14.05.2007 року укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1 У квітні 2010 року на адресу ОСОБА_2 надійшов листвід відповідача, з якого вбачалось, що відсоток за користування кредитними коштами було збільшено, однак позивач не погоджувався бути поручителем ОСОБА_1 за договором кредиту на таких умовах, оскільки на час укладення договору відсоток за користування кредитом становив 13%, а листом відповідача за № 08.4-10/96-2346 від 13.04.2010 року позивача було повідомлено про збільшення істотних умов договору кредиту, а саме розміру відсотка за користування кредитними коштами. Крім того, на адресу позивача ОСОБА_3 жодних повідомлень про збільшення відсоткової ставки за користування кредитними коштами надіслано не було. Позивачі вважають, що їх права були порушені, а тому вони звернулися до суду за захистом свого порушеного права.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким визнати кредитний договір № 10-29/3396 від 14.05.2007 року недійсним.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала вимоги свого довірителя та просила суд позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 надіслав до суду лист з клопотанням слухати справу у його відсутність. Позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення судової повістки. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надсилав. Про причини неявки суд не повідомив. Позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів у зв’язку з чим суд на підставі ст. 224 ЦПК України та частини 4 ст. 169 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу у його відсутність за наявними у справі доказами, ухваливши заочне рішення.

Заслухавши пояснення сторін, представників, дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 Цивільного кодексу України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа(кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквіваленті.

Статті 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного Банку України.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями.

Судом не приймається до уваги твердження позивача про обов'язкову наявність у ПАТ «Укрсоцбанк»індивідуальної ліцензії Національного банку України про здійснення операцій з валютними цінностями, оскільки підпунктом «в»п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачено наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законом межі.

На день укладення оспорюваного кредитного договору, Законом не було визначено меж, термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Судом також не приймається до уваги твердження позивача ОСОБА_1 про те, що умови кредитного договору є несправедливими, оскільки після його підписання підвищився курс іноземної валюти по відношенню до національної валюти, що призвело до збільшення суми боргу та, як наслідок, погіршення його фінансового становища.

Дане твердження не може бути прийняте судом до уваги за наступних мотивів.

Позивачем у судовому засіданні не доведено, що він як сторона договору, в момент його укладення був впевнений у тому, що така зміна обставин як підвищення курсу долара США по відношенню до гривні не настане.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

З матеріалів кредитного договору № 10-29/3396 від 14.05.2007 року, зазначена позивачем обставина, як істотна, не визначена, тобто при укладенні кредитного договору його сторони не визначали таку обставину (підвищення курсу долара США по відношенню до гривні), істотною.

Також позивачем не надано суду доказів про наявність одночасно чотирьох умов передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, що слугували б підставою для розірвання кредитного договору.

В даному випадку, надаючи оцінку доводам позивача, суд вважає, що позивач перед укладенням договору кредиту оцінював можливі валютні ризики і мав можливість передбачити зміну курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з ситуації в Україні та динаміки зміни курсів іноземних валют з часу введення в обіг національної валюти та її девальвації.

Суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що під час укладення договору волевиявлення ОСОБА_1 було вільним і відповідало її внутрішній волі.

Беручи до уваги вищенаведені мотиви та проаналізувавши доводи сторін, суд у сукупності з дослідженими доказами дійшов висновку про безпідставність вимог позивача з посиланням на норми статті 215 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача на порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не береться судом до уваги, оскільки застосування вказаного Закону можливе у тому випадку, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, розмір відсоткової ставки, валютні ризики, процедура пов'язана з виконанням умов договору, які передують укладенню договору. В конкретному випадку, тобто після укладення кредитного договору між сторонами спору виникли кредитні відносини, в зв'язку з чим до спірних правовідносин, щодо виконання оспорюваного договору застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування, а норми Закону України «Про захист прав споживачів»застосуванню не підлягають.

В ході судового розгляду, суду не було надано доказів того, що позивач ОСОБА_1 перед укладенням договору не мала можливості отримати інформацію, щодо такого, а тому такі обгрунтування позову, судом не беруться до уваги.

За вищенаведених мотивів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, ОСОБА_1 є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В той же час, відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа банку надісланого на адресу ОСОБА_2 процентна ставка за користування кредитними коштами, згідно договору кредиту № 10-29/3396 від 14.05.2007 року становила 15% річних, тобто процент за користування кредитом збільшився, що в свою чергу призвело до зміни зобов’язання боржника, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки згідно договору кредиту № 10-29/3396 від 14.05.2007 року, останні несли повну солідарну відповідальність за виконання ОСОБА_1 своїх обов’язків перед кредитором - ПАТ «Укрсоцбанк»за умови сплати боржником 13 відсотків річних за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч. 2 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Суду не надано доказів на підтвердження отримання ПАТ «Укрсоцбанк»згоди від ОСОБА_3, ОСОБА_2, бути поручителем за виконання зобов’язання ОСОБА_1 перед кредитором за умови перегляду збільшеної процентної ставки за користування кредитом у розмірі 15 відсотків річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного-процесуального кодексу України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

На основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв’язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що в зв’язку із збільшенням розміру відповідальності боржника, інтерес позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, як поручителів було порушено і такі зміни у основному зобов’язанні визнаються судом такими, що тягнуть для них, як поручителів несприятливі наслідки, що є беззаперечною підставою для припинення поруки.

В зв'язку з припиненням поруки ОСОБА_2, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги останньої в частині виключення з Державного реєстру іпотек запису про заборону відчудження предмета іпотеки, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині також підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами вирішити в за правилами ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 212-215, 223, 294-296 ЦПК України,суд,-

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа –ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору кредиту недійсним –відмовити.

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа –ОСОБА_1 про припинення поруки - задовольнити повністю.

Припинити поруку ОСОБА_3 за договором поруки № 02-10/1555 від 14 травня 2007 року, укладений між Публічним акціонерним товариством (Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку) «УКРСОЦБАНК», ОСОБА_1, ОСОБА_3, за зобов’язанням, забезпеченим порукою договору кредиту № 10-29/3396 від 14 травня 2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством (Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку) «УКРСОЦБАНК»та ОСОБА_1.

Припинити майнову поруку ОСОБА_2 за іпотечним договором № 02-10/1554 від 14 травня 2007 року, укладений між Публічним акціонерним товариством (Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку) «УКРСОЦБАНК», ОСОБА_1, за зобов’язанням, забезпеченим майновою порукою договору кредиту № 10-29/3396 від 14 травня 2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством (Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку) «УКРСОЦБАНК»та ОСОБА_1.

Виключити з Державного реєстру іпотек (зареєстровано в реєстрі за № 1704 від 14 травня 2007 року) запис про накладення заборони відчудження однокімнатної квартири № НОМЕР_1, загальною площею 59.4(пятдесят девять цілих чотири десятих) кв.м., житловою площею 15.9(п'ятнадцять цілих девять десятих) кв.м., що знаходиться у будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»на користь ОСОБА_3 8(вісім) гривень 50 копійок судового збору, 37(тридцять сім) гривень витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 42(сорок дві) гривні 50 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Голосіївським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя А.Новак

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18288198

[Dimon73]

Відповідно до ч. 2 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18288198

По ходу описка: ч.1 ст. 559 ЦК.

Судья наверно устал от этих исков