Решения 3-х инстанций об отказе Приватбанку в досрочном обращении взыскания на предмет ипотеки

[ANTIRAID]

Справа № 2-247/09

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2009 року Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Парахіної Є.В.,

при секретарі - Салівон В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 громадянства і реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2008 року до суду надійшла позовна заява ЗАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якій вказує, що відповідачка ОСОБА_1 не виконує належним чином умови кредитного договору № PLAWGA00000011 від 06.06.2007 року, на підставі якого отримала на строк до 06.06.2017 року кредит у розмірі 33026,00 доларів США, в тому числі 30000,00 доларів США на особисті потреби, а також 3026,00 доларів США на сплату страхових платежів. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 06.06.2007 року між Бакном та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до якого остання як Поручитель зобов’язалась відповідати перед Кредитором за виконання зобов’язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і Боржник. Крім того, відповідно до договору іпотеки б/н від 06.06.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали в іпотеку належну їм на праві приватної часткової власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Просить позов задовольнити, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка утворилась станом на 27.10.2008 року в розмірі 29139,47 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 152108 грн. 03 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, виселити всіх мешканців квартири за адресою: АДРЕСА_2, зі зняттям їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою, а також стягнути судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі з підстав, вказаних в позовній заяві, уточнив коло мешканців спірної квартири, просив суд виселити з квартири за адресою: АДРЕСА_2, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_2, неповнолітню ОСОБА_5 зі зняттям їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконкому Ленінської районної у м. Полтаві ради в судовому засіданні зауважила на те, що відповідачами регулярно, хоч і не в повному обсязі здійснюється погашення зобов’язань за кредитним договором, заперечувала проти задоволення позову в частині виселення неповнолітньої ОСОБА_5, вказуючи на неприпустимість цього в передзимовий період.

Представник відповідача ОСОБА_3 громадянства і реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області до суду не з'явився, надавши заяву з проханням розглядати справу без участі представника.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, в зв'язку з чим відповідно до положень ст. 224 ЦПК України, зі згоди представника позивача, судом ухвалено рішення при заочному розгляді справи.

Суд, вислухавши представника позивача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.06.2007 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № PLAWGA00000011, відповідно до п. 7.1 якого Банк взяв на себе зобов’язання надати Позичальнику кредитні кошти шляхом надання готівки через касу Банку на строк до 06.06.2017 року, у вигляді простої кредитної лінії у розмірі 33026,00 доларів США, в тому числі 30000,00 доларів США на особисті потреби, а також 3026,00 доларів США на сплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту 1,5% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця в Період сплати відсотків, яким вважається період з 18 по 25 число кожного місяця, щомісячними платежами у сумі 476,54 доларів США, що складаються з заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

З метою забезпечення зобов’язань, взятих ОСОБА_1 за кредитним договором № PLAWGA00000011 від 06.06.2007 року, між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 06.06.2007 року укладений договір поруки б/н, відповідно до положень п. 2 якого вона як Поручитель зобов’язалася відповідати перед Кредитором за виконання Боржником його боргових зобов’язань перед Кредитором за кредитним договором. В п. 4 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання Боржником зобов’язань за Кредитним договором Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Крім цього, виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором № PLAWGA00000011 від 06.06.2007 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_7, відповідно до п. п. 33.3 якого в іпотеку надано двокімнатну квартиру на 2-му поверсі в двоповерховому цегляному будинку загальною площею 45,3 кв.м, житловою площею 27,4 ків.м, яка належить Іпотекодавцям на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 12.08.1999 року ОСОБА_3 приватизації житла заводу ТРЗ, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 31.05.2006 року та Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11.08.2006 року Третьою Полтавською державною нотаріальною конторою. Згідно п. 33.4 Договору, сторонами визначено, що вартість Предмет застави складає 192000 грн. 00 коп.

Як встановлено судом, ЗАТ КБ "ПриватБанк" належним чином виконано умови Кредитного договору № PLAWGA00000011 від 06.06.2007 року, відповідно до заяви на видачу готівки № 301 від 06.06.2007 року ОСОБА_1 передано кошти в сумі 30000 доларів США.

Відповідно ж до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № PLAWGA00000011 від 06.06.2007 року станом на 27.10.2008 року вона має заборгованість з основного боргу - 28253,46 доларів США, відсотків – 741,54 доларів США, комісії – 120,00 доларів США, пеня – 24,47 доларів США, а всього в сумі 29139,47 доларів США, що за курсом НБУ на час звернення Банку до суду з позовом еквівалентно 152108 грн. 03 коп.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено в ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 589 ЦК України, ст. 20, 33 Закону України "Про заставу" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, забезпеченого заставою. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

За змістом положень ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя

За змістом положень ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено в п. 22 договору іпотеки від 06.06.2007 року, укладеного між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "Приватбанк", у випадку порушення Кредитного договору МПозичальником або цього договору Іпотекодавцем Іпотекодержатель направляє Іпотекодавцю і Позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцяти денного строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, він вправі почати звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до цього договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 16.7.1, 16.7.2, 16.9 договору відповідно до розділу У Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

В ч. 2, 3 ст. 35 вказаного закону встановлено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Проте вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання — звернути стягнення на предмет іпотеки.

Між тим, Банком не надано доказів виконання положень ст. ст. 12, 35 Закону України "Про іпотеку".

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, звертаючись в листопаді 2008 року до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 Банк попередньо не виконав вимоги п. 22 Договору іпотеки від 06.06.2008 року та положення ст. 35 Закону України "Про іпотеку", не надіслав на адресу Іпотекодавців письмової вимоги про погашення заборгованості з попередженням про наступне звернення стягнення на предмет застави.

Лише 15.04.2009 року, тобто в період коли справа перебувала в провадженні суду, на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення з пропозицією погасити прострочену заборгованість та знайти покупця для продажу предмету іпотеки. Між тим, зміст вказаного листа також не узгоджується з вимогами ст. 35 Закону України "Про іпотеку" й не може бути визнаний доказом виконання вказаних норм.

Банк взагалі не надав жодних об’єктивних доказів того, що відповідачі по справі попереджались необхідність дострокового погашення заборгованості за кредитним договором до того, як Банком було прийнято рішення про звернення з позовом до суду.

При цьому, строк виконання зобов’язання за кредитним договором № PLAWGA00000011 від 06.06.2007 року, укладеним між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, визначений в п. 7.1, на час надходження до суду позовної заяви не настав.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника позивача, підтверджених виписками Банку по кредитному договору № PLAWGA00000011 від 06.06.2007 року, Позичальником ОСОБА_8 в період з листопада 20908 року по вересень 2009 року включно регулярно (хоч і не в повному обсязі) здійснюються платежі на виконання зобов’язань за кредитним договором.

Враховуючи викладене, незважаючи на те, що в ході судового розгляду справи достовірно встановлено факт невиконання позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 27.10.2008 року в сумі 29139,47 доларів США, беручи до уваги той факт, що перед поданням до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором Банк не вимагав від боржника та поручителя, які є одночасно і заставодавцями, усунення порушень обов’язків за кредитним договором, не пред’являв вимог про дострокове виконання основного зобов'язання й не повідомляв про намір звернути стягнення на предмет застави, що є обмеженням права відповідачів вжити необхідних й залежних від них заходів до виконання договору в позасудовому порядку, тобто при зверненні до суду з позовом ЗАТ КБ "Приватбанк" не виконав вимоги Закону України "Про іпотеку" та положення п. 22 договору іпотеки від 06.06.2007 року, не дотримав процедуру дострокового стягнення заборгованості по кредиту й звернення стягнення на предмет іпотеки, визначену кредитним договором та договором іпотеки, суд вважає позовні вимоги Банку такими, що заявлені передчасно, в зв’язку з чим не знаходить підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 130, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 громадянства і реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення – відмовити .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням протягом 20 днів після цього апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

ВІРНО: Суддя Ленінського районного

суду м. Полтави Є.В. Парахіна

http://reyestr.court.gov.ua/Review/6953713

[ANTIRAID]

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц- 257-2010 рік

Головуючий по 1-й інстанції:

Парахіна Є.В.

Суддя-доповідач: Акопян В.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2010 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Акопян В. І.

Суддів: Петренка В.М. Новохатньої В.А.

при секретарі Фадєйкіній Н.Б.

за участі відповідачки ОСОБА_3.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м .Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ЗАТ КБ «Приватбанк» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2009 року у справі за позовом ЗАТ КБ «Приватбанк « до ОСОБА_3 ,ОСОБА_4 ,відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - Акопян В.І.

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2009 року в задоволенні позову ЗАТ КБ «Приватбанк « до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення – відмовлено.

На рішення суду апеляційну скаргу подало ЗАТ КБ « Приватбанк» ,прохає рішення суду скасувати , справу направити на новий розгляд до суду

першої інстанції , посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вивчивши матеріали справи , перевіривши доводи апеляційної скарги ,приходить до висновку ,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню .

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства ,вирішив справу згідно із законом . Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічного з*ясованих обставин ,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Із матеріалів справи вбачається ,що 06 06. 2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ « Приватбанк» було укладено кредитний договір на суму 33 026,00 дол. США. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ЗАТ КБ «Приватбанк « і ОСОБА_4 уклали договір іпотеки на квартиру АДРЕСА_1. Відповідачка не регулярно і не в повному обсязі сплачувала кредит , тому ЗАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення .

Відмовляючи ЗАТ КБ «Приватбанк» в задоволенні позову , суд першої інстанції вірно вказав ,що на момент звернення з позовом до суду в порушення вимог п. 22 договору іпотеки банк не направляв ні позичальнику ні іпотекодержателю письмову вимогу про усунення порушень по виплаті кредиту , позивач не ставив перед відповідачами питання про дострокове виконання основного зобов»язання і в самій позовній заяві немає вимог про дострокове погашення кредиту.

Згідно матеріалів справи заборгованість ОСОБА_3 перед банком на момент звернення до суду з позовом становить 885,99 доларів США , що є не співрозмірним до вартості предмету іпотеки .

Суд першої інстанції розглянув позов в межах позовних вимог і прийняв рішення , яке відповідає вимогам закону , підстав для його зміни чи скасування колегія не вбачає.

Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції і вони не спростовують висновків , що маються в рішенні суду.

Керуючись ст. ст. 303 , 307 , 308 ,315 ЦПК України колегія суддів –

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ЗАТ КБ «Приватбанк « відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2009року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду вступає в законну силу з моменту її проголошення , на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання законної сили ухвалою апеляційного суду .

Головуючий В.І. Акопян

Судді апеляційного cуду

В.М. Петренко

В.А. Новохатня

http://reyestr.court.gov.ua/Review/8119012

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2010 року

м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Луспеника Д.Д., Косенка В.Й., Костенка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського районного відділу Полтавського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, третя особа – орган опіки та піклування виконавчого комітету Ленінської районної в м. Полтаві ради, про звернення стягнення на предмет застави та виселення за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі – ЗАТ КБ «ПриватБанк») на заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 3 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 10 лютого 2010 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2008 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 6 червня 2007 року між ним і ОСОБА_4 був укладений кредитний договір у розмірі 33 026 доларів США на особисті потреби та сплату страхових платежів на строк до 6 червня 2017 року. З метою забезпечення виконання зобов’язання між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_5 був укладений договір поруки. Крім того, відповідно до договору іпотеки від 6 червня 2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передали банку в іпотеку належну їм на праві приватної часткової власності квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_4 свої зобов?язання за кредитним договором своєчасно, належним чином та в повному обсязі не виконує, тому станом на 27 жовтня 2008 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 29 139,47 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 152 108 грн. 03 коп. На підставі ст. 109 ЖК України, ст. ст. 1050, 1054 ЦК України та Закону України «Про іпотеку» позивач просив суд у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, виселити з квартири АДРЕСА_1 відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, неповнолітню ОСОБА_6 зі зняттям їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 3 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 10 лютого 2010 року, у задоволенні позову ЗАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

У касаційній скарзі ЗАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати ухвалені судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 3 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 10 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Д.Д. Луспеник

В.Й. Косенко

А.В. Костенко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/10655664