Определение ВССУ об отказе Пиреус Банку МКБ во взыскании ипотеки, выселения и снятия с регистрации

[AntiBank]

УХВАЛА

іменем україни

20 квітня 2011 року

м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Гвоздика П.О., Кузнєцова В.О.,

Дем’яносова М.В., Мартинюка В.І.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства “Піреус Банк МКБ” до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 12 листопада 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2010 року публічне акціонерне товариство “Піреус Банк МКБ” (далі – ПАТ “Піреус Банк МКБ”), яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства “Міжнародний комерційний банк”, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Зазначало, що відповідно до кредитного договору № 26/2006-1 від 8 вересня 2006 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 95 тис. доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % річних, з кінцевим строком погашення кредиту 8 вересня 2011 року.

У забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки № 10/2006-02 від 15 вересня 2006 року, відповідно до якого предметом іпотеки є житловий будинок загальною площею 282,6 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить відповідачам у справі на праві власності, та земельна ділянка розміром 0,250 га, надана для будівництва та обслуговування вказаного вище будинку, яка також належить відповідачам на праві власності.

Унаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 зобов’язань за кредитним договором, станом на 25 березня 2010 року, у нього утворилась заборгованість перед банком у розмірі 119 968 доларів 05 центів США та 684 022 грн. 49 коп., яка складається з наступного: 95 тис. доларів США – заборгованість за тілом кредиту; 24 968 доларів 05 центів США – прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 98 224 грн. 43 коп. – пеня за простроченим тілом кредиту в гривневому еквіваленті; 30 326 грн. 06 коп. – пеня за простроченими відсотками в гривневому еквіваленті; 12 453 грн. 59 коп. – 3% річних від суми простроченого тіла кредиту в гривневому еквіваленті; 5 985 грн. 45 коп. – 3% річних від суми прострочених процентів у гривневому еквіваленті; 5 тис. грн. – штраф за ненадання достовірної інформації про фінансовий стан позичальника; 373 860 грн. 16 коп. – штраф за допущення прострочення заборгованості понад 60 днів.

Заборгованість ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за договором іпотеки згідно з наданим відповідачем розрахунком складає 158 172 грн. 80 коп.

Посилаючись на викладене, ПАТ “Піреус Банк МКБ” просило позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У квітні 2010 року ПАТ “Піреус Банк МКБ” звернулося до суду ще з одним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 74/2007-1 від 7 травня 2007 року в сумі 36 788 грн. 63 коп.

Зазначало, що відповідно до вказаного кредитного договору ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 25 тис. грн. строком із 7 травня 2007 року до 6 травня 2008 року під 13 % річних із правом пролонгації договору на 12 місяців і не повернув його. Відповідно до представленого розрахунку заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 8 лютого 2010 року складає 36 788 грн. 63 коп.

Судом позови об’єднано в одне провадження.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 12 листопада 2010 року, позов ПАТ “Піреус Банк МКБ” задоволено частково. У рахунок погашення суми заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № 26/2006-1 від 8 вересня 2006 року в розмірі 1 490 658 гривень 66 коп., за договором іпотеки № 10/2006-02 від 15 вересня 2006 року в розмірі 158 172 грн. 80 коп., за договором кредиту № 74/2007-1 від 7 травня 2007 року в розмірі 40 610 грн. 62 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок загальною площею 282,6 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить відповідачам у справі на праві власності, та земельну ділянку розміром 0,250 га, надану для будівництва та обслуговування вказаного вище будинку, яка також належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Ухвалено виселити всіх осіб, зареєстрованих у будинку АДРЕСА_1. У частині вимог про зняття з реєстрації всіх зареєстрованих у спірному будинку осіб у позові відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 12 листопада 2010 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам постановлені у справі судові рішення в повній мірі не відповідають.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до умов генерального кредитного договору № 26/2006-1 від 8 вересня 2006 року (з додатковими кредитними договорами до нього 1, 2, 3) отримав кредит у розмірі 95 тис. доларів США зі сплатою відсотків за користування у розмірі 14 % на рік на суму залишку кредиту з кінцевим терміном повернення 8 вересня 2011 року Банк свої зобов’язання перед ОСОБА_4 виконав у повному обсязі, передавши в розпорядження останнього суму коштів у розмірі 95 тис. доларів США.

Унаслідок неналежного виконання кредитоотримувачем взятих на себе зобов’язань, виникла сума боргу в розмірі 120 522 долари 22 центи США, у тому числі: 95 тис. доларів США – заборгованість за тілом кредиту, 25 522 долари 22 центи США – заборгованість за нарахованими відсотками, що за курсом НБУ станом на 9 квітня 2010 року становить 955 295 грн. 27 коп. та 535 363 грн. 39 коп.; у тому числі – 104 460 грн. 47 коп. – пеня за простроченим тілом кредиту, 31 101 грн. 37 коп. – пеня за простроченими відсотками, 13 368 грн. 34 коп. – 3% річних від прострочення тіла кредиту, 6 225 грн. 95 коп. – 3% річних від суми прострочених відсотків, 5 тис. грн. – штраф за ненадання достовірної інформації про фінансовий стан позичальника. Разом до стягнення 1 490 658,66 грн.

На забезпечення виконання зобов’язань за даним кредитним договором між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5, 15 вересня 2006 року було укладено договір іпотеки, згідно з яким предметом іпотеки є нерухоме майно – будинок АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га, наданою для будівництва та обслуговування житлового будинку, що належать на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Згідно з пп. 18.6, 18.8, 18.9. 18.10 зазначеного договору іпотеки іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити вимоги, включаючи кредит, проценти, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки та виграти, понесені у зв’язку із заявленням вимоги, які станом на 25 березня 2010 року склали 158 172 грн. 80 коп., за відсутність продовження договору страхування предмета іпотеки на строк дії кредитного договору, а саме з 17 жовтня 2007 року до 25 березня 2010 року на день звернення до суду з позовом у розмірі 10% від вартості предмета іпотеки.

ОСОБА_4 відповідно до умов кредитного договору № 74/2007-1 від 7 травня 2007 року отримав кредит у розмірі 25 тис грн. зі сплатою 20 % на рік за користування на суму залишку кредиту з кінцевим строком повернення 6 травня 2008 року. Банк свої зобов’язання перед ОСОБА_4 виконав у повному обсязі, передав у розпорядження останнього суму коштів у розмірі 25 тис. грн. Однак, унаслідок неналежного виконання кредитоотримувачем взятих на себе зобов’язань, виникла заборгованість, яка станом на 9 квітня 2010 року складає 40 610 грн. 62 коп., у тому числі: 23 863 грн. 66 – заборгованість за тілом кредиту, 7 098 грн. 21 коп. – заборгованість за нарахованими відсоткам, 4 890 74 коп. – пеня за простроченим тілом кредиту, 982 грн. 01 коп. – пеня за простроченими відсотками, 2 267 грн. 82 коп. – інфляційні за період з 7 травня 2008 року до 31 березня 2010 року за прострочене тіло кредиту, 650 грн. 09 коп. – інфляційні за період з 7 травня 2008 року до 31 березня 2010 року за несвоєчасне погашення процентів за кредитом, 694 грн. 33 коп. – 3% річних від суми простроченого тіла кредиту, 163 грн. 76 коп. – 3% річних від суми прострочених процентів.

На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5, 15 вересня 2006 року було укладено договір іпотеки, згідно з яким предметом іпотеки є нерухоме майно – будинок АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га, наданою для будівництва та обслуговування житлового будинку, що належать на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Як убачається з матеріалів справи, банк надав ОСОБА_4 суми кредитів за двома кредитними договорами під один предмет іпотеки – будинок АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 589 ЦК України та ст. 20 Закону України “Про заставу” в разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержавтель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 39 Закону України “Про іпотеку” також передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ “Піреус Банк МКБ”, суди виходили з того, що відповідачем не виконуються належним чином умови кредитних договорів, що підтверджується матеріалами справи, та керувались наведеними вище нормами закону.

Судами правильно встановлено, що права і обов’язки сторін у справі визначені кредитним договором та договором іпотеки.

Розглядаючи справу, у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції не з’ясував, чи мають право користування чи право власності на предмет іпотеки неповнолітні діти та, в разі якщо неповнолітні такі права мають, не залучив до участі у справі орган опіки і піклування.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, допущених судом першої інстанції порушень не виправив та залишив рішення суду без змін.

Крім того, розглядаючи справу в апеляційному порядку без участі відповідачів, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були належним чином повідомлені про дату й місце слухання справи в апеляційному суді, однак у судове засідання не з’явилися й про причини неявки суду не повідомили.

Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення джля правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 338 ЦПК України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені в частині другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 157 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені судові повістки.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2010 року за клопотанням представника позивача слухання справи було відкладено на 12 листопада 2010 року.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 12 листопада 2010 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 липня 2010 року було залишено без змін.

Відкладаючи слухання справи 15 жовтня 2010 року та розглядаючи справу по суті 12 листопада 2010 року, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Однак, у касаційні скарзі ОСОБА_5 зазначає, що вона не була повідомлена про дату розгляду справи апеляційним судом та на підтвердження своїх доводів додає до касаційної скарги довідку Центру поштового зв’язку № 1 м. Макачевого Закарпатської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” від 1 грудня 2010 року № 586, згідно з якою в період з 15 жовтня 2010 року до 30 жовтня 2010 року та з 1 листопада 2010 року до 25 листопада 2010 року на адресу: АДРЕСА_1, на ім’я ОСОБА_4 та ОСОБА_5, рекомендовані листи не надходили, з посиланням на службову записку начальника відділення поштового зв’язку с. Зняцево Анталик Т.І. та відсутність реєстрації рекомендованих листів у книзі Ф.8 за згаданий період.

Відповідно до ч. 2 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 157 ЦПК України, у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з нормами ст. 168 ЦПК України заяви і клопотання осіб, які беруть участь у справі, розглядаються судом після того, як буде заслухана думка решти присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала.

Крім того, як убачається зі змісту касаційної скарги, апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги щодо нерозгляду судом першої інстанції клопотання ОСОБА_5 про перенесення слухання справи 20 липня 2010 року у зв’язку з її хворобою.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 12 листопада 2010 року скасувати.

Справу за позовом публічного акціонерного товариства “Піреус Банк МКБ” до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна

Судді: П.О. Гвоздик

М.В. Дем’яносов

В.О. Кузнєцов

В.І. Мартинюк

http://reyestr.court.gov.ua/Review/15133205

[AntiBank]

Решение проблем не решает полностью, но значительно затягивает дело.

Кто знает, может и не дадут взыскать из-за запрета органов опеки...

[Arc4i]

Справедливо.

[AntonZ17]

Я просто в шоке. Сколько раз я указывал в апел. и кас. жалобах о том, что основанием для отмены решения есть нарушения судом не только материального права но и процессуального тоже. У меня еще не было ни одного дела, чтобы оно прошло без нарушений процесса.

[AntiBank]

Получается у какого-какое настроение.

Когда как повезет.

Эта же Демина по другим решениям бокорезит по-полной.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3734