Решение Прилуцкого межрайсуда оставленное в силе апелляцией о недействительности договоров ипотеки и поручительства с банком Надра

[ANTIRAID]

Справа №2-636/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2010 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого - судді Зарічної Л.А.,

при секретарі - Голушко Н.А.,

представників сторін: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Прилуки цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» , треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу ОСОБА_10 , відділ у справах дітей Прилуцької міської ради, про визнання недійсним договорів поруки та іпотеки,-

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 36-05/06/14/11/504/2006/043 від 13.07.2007 року із ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, оскільки банк свої зобов’язання за даним кредитним договором виконав у повному обсязі і надав позичальнику ОСОБА_4 кредитні кошти, визначені умовами договору, а позичальник та поручителі у свою чергу такі умови не виконують та отримані кредитні кошти своєчасно не повертають.

Загальна сума заборгованості, за кредитним договором № 36-05/06/14/11/504/2006/043 від 13.07.2007 року станом на 13.03.2010 року , з урахуванням штрафних санкцій становить 81041,33 долари США, що за курсом НБУ складає 8646546,89 грн., у зв’язку з чим позивач по справі зажадав від позичальника та поручителів погашення кредиту, сплати комісії і відсотків, а також виконання інших зобов’язань за кредитними договорами у повному обсязі за фактичний строк його користування та понесені ним витрати по справі - 1820 грн. 00 коп.

ОСОБА_6 подала зустрічну позовну заяву, в якій просила суд визнати недійсним договір іпотеки та договір поруки, оскільки на момент укладання таких мала постійне місце проживання – Ізраїль, а в обох договорах вказано АДРЕСА_1, що не відповідає дійсним обставинам справи Крім того вона має неповнолітніх дітей, а для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування, чого в даному випадку дотримано не було, а тому позивачка ОСОБА_6 просить суд визнати такі договори недійсними.

В судовому засіданні представник позивача ВАТ КБ «Надра» збільшив розмір позовних вимог з урахуванням часу розгляду справи та просив стягнути з відповідачів 90150,80 доларів США, що еквівалентно 711578 грн.26 коп., зважаючи на ті обставини, що відповідачі взагалі не погашають кредити, чим фактично завдають збитків банку. Крім того представник позивача заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_6, вказуючи на ті обставини, що під час укладанні відповідних договорів саме з нею, були дотримані всі визначені законом вимоги.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судове засідання жодного разу не з’явилися та не повідомили про причини своєї неявки.

Відповідачка ОСОБА_5 та її представник заперечили проти задоволення позовних банку в повному обсязі, щодо зустрічного позову ОСОБА_6 поклалися на розсуд суду та при цьому пояснили, що дійсно вона є поручителем по кредитному договору свого колишнього чоловіка ОСОБА_4, з яким тривалий час не проживає разом, однак їй не було відомо про існування кредитної заборгованості і банк її про це не повідомляв. Також ОСОБА_5 заперечила правильність нарахування вказаної позивачем заборгованості та відсутності відповідного дозволу (ліцензії) у банку на здійснення валютних операцій.

Представник ОСОБА_6 в судовому засіданні також заперечив первісні позовні вимоги з урахуванням того, що протягом 2 років, з часу несплати позичальником відсотків та кредиту, його довірительку ніхто не повідомляв про існування такої проблеми, в іншому випадку вона б вжила заходів для погашення такої, і можливо, в такому випадку, не виросла заборгованість, яка майже вдвічі перевищу розмір кредиту, що був отриманий ОСОБА_4 у 2007 році. Також представник ОСОБА_6 підтримав зустрічні позовні вимоги та при цьому зазначив, що під час укладання як іпотечного договору, так і договору поруки , ні банком ні нотаріусом не було в повній мірі з’ясовано її місце проживання та не отримано дозволу органу опіки та піклування, хоча ОСОБА_6 для цього надавався паспорт громадянина України для виїзду за кордон, де малися відмітки про наявність дітей та постійне місце проживання - Ізраїль, що на думку представника позивача є достатніми підставами для визнання вказаних договорів недійсними.

Представник органу опіки та піклування до суду не з’явився, але направив письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, відповідно до вимог законодавства, з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей.

Приватний нотаріус ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечила проти задоволення зустрічних вимог вказуючи на ті обставини, що договір іпотеки був посвідчений з дотриманням визначених Законом України «Про нотаріат» вимог, посилання ж представника ОСОБА_6 на інструкцію «Про вчинення нотаріальних дій», яка вимагає додаткової інформації є безпідставною, оскільки така є лише підзаконним нормативним актом, та фактично суперечить Законові і не може в такому випадку застосовуватися.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги банку підлягають до часткового задоволення, а ОСОБА_6 – до повного задоволення , з таких підстав:

Згідно копій кредитного договору № 36-05/06/14/11/504/2006/043 від 13.07.2007 року ОСОБА_4 є стороною, а саме позичальником за договором з ВАТ КБ «Надра» .

Відповідно до умов цього договору банк надає позичальнику споживчий кредит в сумі 70000 (сімдесят тисяч) доларів США , а позичальник повертає отриманий кредит не пізніше ніж 12.07.2012 року, шляхом сплачування щомісячно платежів у розмірі 1515 доларів США.

Визначені договорами кошти були отримані позичальником, що підтверджується відповідною заявою на видачу готівки.

Відповідно до п.4.2.4 Кредитного договору сторони погодилися про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення сплати відсотків за користування кредитом згідно із графіком за будь-який період, а також у випадку інших порушень , банк набуває права вимоги дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, що також передбачено і ст. 1050 ЦК України, де визначено , що у разі якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому відповідно до ст.1048 ЦК .

Станом на день постановлення рішення суду не закінчився строк дії відповідного договору кредиту, однак відповідно до умов підписаного сторонами договору банк , зважаючи на ті обставини, що позичальник погашення кредиту проводив частково , має всі правові підстави для стягнення всієї суми кредиту із позичальника ОСОБА_4 в судовому порядку, і яка згідно розрахунку за кредитним договором № 36-05/06/14/11/504/2006/043 від 13.07.2007 року становить 90150,80 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.08.2010 року (789,0300 грн. за 100 доларів США) складає 711316,88 грн., з них :

- Залишок по тілу кредиту – 43289 доларів США;

- Залишок по простроченому тілу кредиту – 20032,63 долари США,

- Залишок по нарахованим відсоткам – 3823,05 доларів США;

- Залишок по простроченим відсоткам 12259,91 доларів США,

- Залишок по нарахованій комісії – 316,60 доларів США,

- Штраф – 3229,25 доларів США,

- Пеня по кредиту – 4082,17 доларів США,

- Пеня по відсотках – 3117,30 доларів США,

- Пеня по комісії - 0,88 доларів США,

як і понесені витрати по справі в розмірі 1700 грн. державного мита та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Згідно договорів поруки 36-05/06/14/11/504/2006/027, 36-05/06/14/11/504/2006/026, 36-05/06/14/11/504/2006/025, 36-05/06/14/11/504/2006/024, 36-05/06/14/11/504/2006/023 від 13.07.2007 року ( а.с.11-20) вбачається, що поручителі, якими є ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , відповідно до умов таких договорів та у випадку невиконання зобов’язань позичальником по кредитному договору № 36-05/06/14/11/504/2006/043 від 13.07.2007 року беруть на себе солідарне зобов’язання на рівні з позичальником перед банком відповідати по зобов’язанням ОСОБА_4, які виникли між позичальником та банком на підставі кредитного договору № 36-05/06/14/11/504/2006/043 від 13.07.2007 року , і поручителям відомі всі умови таких договору.

Відповідно до договорів поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, включаючи суму основного боргу за кредитним договором і нарахованих відсотках та штрафних санкціях.

Стаття. 611 ЦК України передбачає перелік правових наслідків, які настають у разі порушення зобов’язання. Крім того дані наслідки передбачає і ст. 554 ЦК України , що виникають у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою.

Як було встановлено в судовому засіданні, позичальник істотно порушив умови кредитного договору, не повертаючи отриману суму згідно погодженого графіка, у зв’язку з чим банк не може використовувати дані кошти в активних операціях та несе збитки.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що конкретні правові наслідки порушення того чи іншого зобов’язання визначаються Цивільним кодексом, відповідними актами цивільного законодавства або договором.

Відповідно до укладених між банком та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 договорів поруки, дійсно визначено, що поручитель відповідає перед банком у повному обсязі , солідарно з боржником., всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами. В той же час кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання зобов’язання, що витікає із кредитного договору, лише при умові, що у встановлений кредитним договором строк виконання позичальником зобов’язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані та при умові обов’язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов’язання позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині). Повідомлення, що направляється кредитором поручителю, повинно бути здійснено у письмовій формі і буде вважатися поданим належним чином, якщо воно надіслане рекомендованим чи цінним листом, за адресою, що вказана у договорі чи надано особисто поручителю. Поручитель зобов’язаний виконати взяті на себе зобов’язання по цьому договору, не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання відповідного повідомлення кредитора.

Як пояснили в судовому засіданні відповідачі, які є поручителями в даному кредитному договорі, протягом 2008-2010 року вони не отримували від банку жодних повідомлень з вимогою виконати зобов’язання позичальника. В матеріалах справи копії таких повідомлень відсутні, як і відсутні відповідні поштові повідомлення про їх вручення.

В той же час, представник банку не заперечив про ті обставини, що таких вимог до поручителів не направлялося та вказав за необхідне вважати таку вимогу саму позовну заяву, з якою вони звернулися до суду по збігу 2 років після того, як позичальник припинив здійснюва-ти дії по поверненню кредитних коштів, та яка на даний час є предметом розгляду у суді.

Виходячи з вище наведено, суд не може погодитися із твердженнями представника позивача за первісним позовом та вважає, що в даному випадку банком не були дотримані відповідні умови договору поруки, які є обов’язковими для виконання банком та такими, що давали б кредитору можливість стягнення існуючої заборгованості із поручителів, а тому в даному випадку суд вважає, що позивач не набув права вимоги стягнення існуючої заборгованості із поручителів та в цій частині позову суд вважає за необхідне банку відмовити.

З’ясовуючи обставини, викладені у зустрічній позовній заяві судом було встановлено, що ОСОБА_6 з 17.06.1995 року перебуває в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_12, від якого має двох неповнолітніх доньок : ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до договору купівлі – продажу від 08.06.2004 року, який був зареєстрований у Прилуцькому МБТІ 29.09.2004 року, ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1.

Надана під час укладання договорів іпотеки та поруки копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_6 містить відомості про те, що вказана особа має двоє неповнолітніх дітей та має постійне місце проживання в Ізраїлі (а.с.173). Проте, вказані обставини не взяті до уваги ні банком , ні нотаріусом.

Відповідно до Закону України «Про іпотеку» , іпотекою є вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном , що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановлену цим Законом.

Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Він повинен містити такі істотні умови : для іпотекодавця та іпотекодержателя – юридичних осіб відомості про: для резидентів – найменування , місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців; для нерезидентів – найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя – фізичних осіб відомості про: для громадян України – прізвище ,ім’я, по-батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб- платників податків та інших обов’язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства – прізвище , ім’я, по-батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України, зміст та розмір основного зобов’язання, строк і порядок його виконання, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, посилання на видачу заставної або її відсутність.

Уразі відсутності в іпотечному договорі однієї із вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Резидентом відповідно до законодавства визнається фізична особа (громадянин України, іноземний громадянин, особа без громадянства), яка постійно проживає на території України, а саме не менше 183 днів, в тому числі і ті громадяни, які тимчасова знаходяться за кордоном. Нерезидентом визнається фізична особа (громадянин України, іноземний громадянин, особа без громадянства), яка постійно проживає за межами України.

Наданий для укладання договорів паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_6, копія якого була посвідчена як самою ОСОБА_6, так і представником банку, що підписував вказаний договір, свідчить про ті обставини, що станом на день укладання договору ОСОБА_6 мала постійне місце проживання - Ізраїль, проте обидва договори містять відмітку про її місцепроживання м.Прилуки, хоча іншими доказами вказана обставина не була підтверджена.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє та захищає інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти , потрібна попередня згода органу опіки та піклування, посадові особи якого несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав , здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, обов’язуватися від імені дитини порукою , видавати письмові зобов’язання.

Таким чином, одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки або особи, які їх замінюють, без дозволу органів опіки та піклування є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься зокрема і право користування жилим приміщенням.

Відповідно до положень ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного із них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає. Місцем проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного із них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає, якщо інше не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, що виконує функції опікуна.

Відповідно до ст.18 Закону України « Про охорону дитинства» діти члена сім’ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем

В судовому засіданні представник ОСОБА_6 стверджував, що неповнолітні діти на час укладання вказаних договорів проживала разом із матір’ю, проте даний факт не був досліджений нотаріусом під час посвідчення іпотечного договору, а банком під час укладання договору поруки та не витребувано довідку про реєстрацію місця проживання чи місця перебування дітей за адресою майна, що відчужується або заставляється. Наявна в матеріалах справи копія домової книги підтверджує ті обставини, що через певний час після придбання вказаної квартири, яка в подальшому була передана в іпотеку, дійсно були зареєстровані ОСОБА_6 та її неповнолітні доньки ОСОБА_13, 1997 року народження та ОСОБА_14, 2003 року народження.

Зважаючи на всі наведені вище обставини, суд вважає, що ОСОБА_6 не мала права поручатися належною їй власністю, право на проживання у якій мають її неповнолітні діти, без згоди органу опіки та піклування, а тому договір поруки та іпотечний договір мають бути визнані недійсними.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.202-203, 215-216,224, 526-527, 553-559, 611,1046-1056 ЦК України, ст.ст.88, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» заборгованість по кредитному договору в розмірі 711316 гривень 86 коп., державне мито в розмірі 1700 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення 120 грн., а всього 713136 грн.86 коп.

У позові Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості – відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» задовольнити.

Визнати недійсним іпотечний договір від 13 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_6 та Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком «Надра», посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу ОСОБА_10 , зареєстрованим в реєстрі за №2860.

Визнати недійсним договір поруки №36-05/06/14/13/504/2007/024 від 13 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_6 та Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком «Надра».

Зобов’язати Приватного нотаріуса Прилуцького міського нотаріального округу ОСОБА_10 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки , укладеним між ОСОБА_6 та Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком «Надра» 13 липня 2007 року, а саме квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі впродовж 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги апеляційному суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд.

Суддя Зарічна Л.А.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/11013211

[ANTIRAID]

Справа № 22ц-5636/2010

Головуючий у першій інстанції – Зарічна Л.А.

Категорія – цивільна Доповідач – ОСТРЯНСЬКИЙ В.І.

У Х В А Л А

09 листопада 2010 року

м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Головуючого-судді ХРОМЕЦЬ Н.С.,

суддів: ОСТРЯНСЬКОГО В.І., ГОРОБЕЦЬ Т.В.

при секретарі Вареник О.М.

за участю: представника ВАТ КБ „Надра” Станкевича Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційні скарги приватного нотаріуса Прилуцького міського нотаріального округу Могиленко Лариси Миколаївни та ВАТ КБ „Надра” на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 серпня 2010 року у справі за позовом ВАТ КБ „Надра” до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_10 до ВАТ КБ „Надра” про визнання договорів поруки і іпотеки недійсними-,

в с т а н о в и в:

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 20 серпня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ВАТ КБ „Надра” 711316 грн. 86 коп. заборгованості за кредитним договором; 1700 грн. судового збору і 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення і всього 713136 грн. 86 коп.. У позові ВАТ КБ „Надра” до ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_10 про стягнення заборгованості було відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_10 до ВАТ КБ „Надра” за зустрічним позовом були задоволені. Визнано недійсними іпотечний договір та договір поруки від 13 липня 2007 року, укладені між ОСОБА_10 та ВАТ КБ „Надра” та зобов”язано приватного нотаріуса Прилуцького нотаріального округу Могиленко Л.М. виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_10 та ВАТ КБ „Надра” 13.07.2007 року, а саме квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_10.

В судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_12, який згідно з позовом ВАТ КБ „Надра” є одним з відповідачів і щодо якого ухвалено рішення суду першої інстанції, помер 17 січня 2008 року, про що свідчить копія актового запису про смерть № 13 від 17.01.2008 року, видана виконкомом Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області.

Згідно з листом Прилуцької районної державної нотаріальної контори № 1321/01-14 від 04 листопада 2010 року, після смерті ОСОБА_12, який помер 17.01.2008 року і проживав в АДРЕСА_1, спадкова справа не заводилась і спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не звертались.

З матеріалів справи вбачається, що померлий ОСОБА_12 13 липня 2007 року (а.с.19-20) уклав договір поруки з ВАТ КБ „Надра”, за яким поручився перед кредитором за належне виконання ОСОБА_8 взятих на себе зобов”язань, що витікають з кредитного договору від 13.07.2007 року між банком та боржником ОСОБА_8, як солідарний боржник.

Відповідно до положень ч.4 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент смерті.

Згідно з правилами п.6 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

За правилами ч.1 ст.310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених ст.205 цього Кодексу.

Тому, враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення Прилуцького міськрайонного суду від 20 серпня 2010 року в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_12, який помер 17 січня 2008 року і спадщина після його смерті ніким не прийнята, підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі в цій частині.

Керуючись ст.ст. 205 ч.1 п.6, 303, 310 ч.1, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 серпня 2010 року в частині вирішення вимог до ОСОБА_12 скасувати , а провадження у справі щодо цих вимог закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/12177463