Решение Лозовского межрайсуда об отказе Приватбанку во взыскании задолженности

[ANTIRAID]

Справа № 2025/2-1359/11

Номер провадження 2/2025/46/2012

Рішення

іменем України

11.01.2012 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області

в складі головуючого судді Ткаченка О.А.,

за участю секретаря Авраменко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ПАТ КБ «Приватбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Представник Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» м.Дніпропетровськ ОСОБА_2, діючий за довіреністю №3032 від 25.08.2009 року, звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 185328,47 грн. за кредитним договором №4627085039006693 від 21.03.2007 року, обґрунтовуючи його наступним: 21.03.2007 року ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №4627085039006693, згідно якого позивач зобов’язався надати відповідачу кредит у розмірі 88336,02 гривень на термін до 20.03.2014 року, а відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановлених кредитним договором. Позивач свої зобов’язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 88336,02 гривень. В порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов’язання виконав частково. Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов’язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача дострокового вимагання всієї суми кредиту. У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 26.08.2011 року має заборгованість 185328,47 грн., яка складається з наступного: 74548,63 грн. –заборгованість за кредитом; 46198,63 грн. –заборгованість по процентам за користування кредитом; 5641,10 грн. –заборгованість по комісії за користування кредитом; 58940,11 грн. –пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк»заборгованість у розмірі 185328,47 грн. за кредитним договором №4627085039006693 від 21.03.2007 року.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнала та заперечувала проти його задоволення, пояснила, що договір з відповідачем дійсно укладала, але не той на який посилається позивач у своєму позові, також не заперечує проти отримання кредиту, але в сумі 70633,09 грн., яка вказана в додатковій угоді №2 до договору №SAMDN40000012401426, крім цього вона здійснювала поточні платежі, тому їй дивно, чому сума кредиту зросла, а не зменшилась, представник позивача помісячної розшифровки розрахунку заборгованості до суду не надав та не з’явився в судове засідання, хоча його явка судом була визнана обов’язковою.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення, просив позовну заяву залишити без задоволення, обґрунтувавши наступним: п.32 Договору передбачає стягнення позивачем пені у разі порушення відповідачем зобов’язання з приводу виплати процентів за користування кредитним лімітом, у розмірі 0,1% від суми поточної заборгованості по кредитному ліміту, розмір поточної заборгованості за кредитом згідно позову становить 35613 грн.38 коп., згідно умов договору, нарахування пені за виникнення поточної заборгованості становить близько 35 грн.61 коп., пеня згідно наданих 06.12.2011 року розрахунків розраховувалася з 25.10.2008 року, і станом на 01.11.2011 року становить 51089 грн. Разом з тим, перебіг строку позовної давності щодо вимоги про сплату пені розпочинається від дня дня, коли особа (позивач) довідалася чи повинна була довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тобто з 25.10.2008 року.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, а з невизначеним строком - з моменту, коли у кредитора виникає право заявити вимогу про виконання зобов'язання, тобто у першому випадку перебіг починається після настання дати, що вказана у договорі, за умови невиконання на цю дату зобов’язання, а у другому випадку, перебіг починається з того часу, коли у кредитора виникає право заявити вимогу про виконання зобов'язання, а саме про сплату неустойки (пені) за несвоєчасне виконання зобов’язання за кредитним договором. При цьому ніяких дій, що свідчили про визнання відповідачем боргу або іншого обов'язку, вона не вчинила, тому що була впевнена, що кредит разом з процентами за його користування було повністю компенсовано коштами, що надійшли від продажу заставного майна –автомобіля ОСОБА_3, а отже перебіг позовної давності не переривався. Про результати банківського аукціону вона дізналася лише у судовому засіданні 16.11.2011 року.

До вимог про стягнення неустойки (пені) застосовується спеціальна позовна давність терміном у один рік, тому вимоги про стягнення кредитором пені за період з 25.08.2008 року до 01.11.2011 року безпідставні, а отже стягненню підлягає лише пеня, нарахована з 01.11.2010 року (за один рік), у розмірі 29904 грн. Крім цього у позові зазначено, що відповідач отримав кредит у розмірі 88336,02 грн., проте згідно умов кредитного договору №SAMDN40000012401426, відповідач отримав кредит у розмірі 70663 грн. 09 коп., який складається: 62670 грн. кошти отримані на придбання автомобіля легкового ОСОБА_3; 5013 грн. 60 коп. - одноразова винагорода за надання фінансового інструменту; 34 грн. - оплата за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; 2945 грн. 49 коп. - оплата страхових платежів на термін до 19.03.2008 року (договір страхування наземного транспорту №DN81АК00036629 від 27.03.2007 року на період з 27.03.2007 року до 26.03.2008 року - страховий платіж 2632 грн. 14 коп., та договір особистого страхування №DN81АК00036631 за період з 27.03.2007 року до 26.03.2008 року - страховий платіж 313 грн. 35 коп.).

Договором №SAMDN40000012401426 передбачено збільшення кредитного ліміту на суму сплати чергових страхових платежів (у випадку і порядку, передбаченому пп.15.2, 17.7 даної угоди ), у разі їх надходження на рахунок страхової компанії, чергові страхові платежі мали сплачуватися після продовження страхувальником (ОСОБА_1) договорів страхування наземного транспорту та особистого страхування з ЗАТ Страхова компанія Інгосстрах, чи укладання нових договорів з будь-якою іншою страховою компанією, а після виникнення страхового випадку у квітні 2007 року застраховане майно за актом приймання передачі в заставу від 04.04.2008 року було передано Приватбанку, для подальшої реалізації кредитором, тобто застраховане майно вже не перебувало у користуванні страхувальника, а тому договір страхування наземного транспортного засобу не підлягав подовженню, а отже чергові страхові платежі за страхування наземного транспорту не повинні були здійснюватися. Позивач не надав суду доказів того, що договори страхування, які було укладено до 26.03.2008 року, було подовжено, а чергові страхові платежі проведено, тому збільшення кредитного ліміту на суму сплати чергових страхових платежів (у випадку і порядку, передбаченому п.п.15.2, 17.7 даної угоди не проводилося, а отже збільшення кредитного ліміту до 883336 грн.02 коп. безпідставне. У відповідності до положення ст.60 ЦПК України, обов’язок довести ті обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, покладено на неї. Однак будь-яких доказів щодо підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором, обґрунтування збільшення розміру кредиту позивач не надав.

Рішенням КСУ №15-рп/2011 «У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22,23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), Справа №1-26/2011, від 10 листопада 2011 року, «… права споживачів на стадії виконання кредитного договору передбачаються також положеннями статті 1056-1 Кодексу , частини четвертої статті 55 Закону про банки, частини другої статті 6 Закону про фінансові послуги, згідно з якими банкам заборонено в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, а також відмовляти клієнтам банку у наданні інформації.

Вважає, що внаслідок недобросовісних дій позивача, який змінив умови договору та не повідомив про суттєві обставини щодо реалізації заставного майна, були створені передумови для збільшення боргу перед кредитором.

Позивачу було запропоновано надати розрахунки заборгованості боргу, з урахуванням сплачених протягом 2007-2011 р.р. відповідачем коштів, та коштів, які надійшли від реалізації 16.03.2010 року предмету застави автомобіля ОСОБА_3, на суму 4426 грн., з яких 1000 грн. сплачено за оцінку предмету застави, а 3426 грн. зараховано в рахунок заборгованості відповідача за кредитним договором, та винесено ухвалу про надання оригіналів документів та обов’язкову присутність у судовому засіданні представника позивача, але вказані ухвали суду представник позивача не виконав. Позивач не надав також жодної інформації і на запит відповідача від 16.11.2011 року в ПриватБанк щодо інформування про розмір сплачених процентів, комісії та кредиту ОСОБА_1 протягом 2007-2011 р.р.

Разом з тим, відповідачем протягом 2007 року сплачувалися заборгованість по кредитному ліміту, процентам, винагороді та комісії, у розмірі 1519 грн. 26 коп. щомісяця, тобто протягом 2007року боржником було сплачено за використання кредиту значна сума, однак у позовній заяві про зазначені обставини не вказано, розрахунок суми боргу (окрім розрахунку пені), не надано. Пунктом 31 Договору передбачено сплата клієнтом комісії за умови дострокового погашення заборгованості кредитного ліміту, разом з тим дана передумова сплати комісії не виникла (бо договір достроково не розірвано), а отже боржник не зобов’язаний відшкодовувати її банку, а тому вимога про відшкодування заборгованості з комісії у розмірі 5641 грн. на яку в додатку до позовної заяви вказує позивач, безпідставна. Окрім того, позивачем порушено умови договору під час його виконання: 1) банк у відповідності до п.17.21 Договору не надав клієнту можливість особисто знайти покупця на предмет застави; 2) банк повинен щороку перевіряти фінансовий стан платника, з метою встановлення факту несплати внаслідок виниклих непереборних обставин.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно договору №SAMDN40000012401426 від 21.03.2007 року ПАТ КБ «Приватбанк»відкрив картковий рахунок та обслуговування платіжної картки «Авторозстрочка» ОСОБА_1, яка згідно додаткової угоди №2 від 21.03.2007 року до зазначеного договору отримала кредитний ліміт «Торговий фіксований»в сумі 70663,09 грн. на термін до 20.03.2014 року, з яких: 62670 грн. на придбання легкового автомобіля ОСОБА_3, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2; 5013 грн. 60 коп. –на винагороду за надання фінансового інструменту, яка оплачується одноразово в момент надання кредитного ліміту; 34 грн. на оплату за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; 2945 грн. 49 коп. на оплату страхових платежів на термін до 19.03.2008 року (а.с.5-6).

Пунктом 1.1 додаткової угоди до договору №SAMDN40000012401426 від 21.03.2007 року було передбачено збільшення кредитного ліміту на суму сплати чергових страхових платежів (у випадку і порядку, передбаченому пп.15.2, 17.7 даної угоди ), у разі їх надходження на рахунок страхової компанії. Процентна ставка по кредитному ліміту встановлювалась в розмірі 0,75% на місяць на суму залишку заборгованості по кредитному ліміту з розрахунку 360 днів у році, а також щомісячно в розмірі 0,5% від суми виданого кредитного ліміту, комісії за резервування коштів у відповідності до п.31 даної угоди та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.39 даної угоди (а.с.6-9).

Також п.1.2 додаткової угоди сторони узгодили сплату позичальником кредиту рівними частинами в сумі 1519,26 грн. щомісяця.

Згідно копії заяви про укладання договору страхування та копії договору страхування наземного транспорту №DN81АК00036629 від 27.03.2007 року вбачається, що ОСОБА_1 уклала зазначений договір з ЗАТ Страхова компанія «Інгосстах»юридична адреса: 49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 32, терміном з 27.03.2007 року по 26.03.2008 року, страхова сума 2632,14 грн. (а.с.107-108,109).

Згідно копії заяви про укладання договору страхування та копії договору особистого страхування наземного транспорту №DN81LК00036631 від 27.03.2007 року вбачається, що ОСОБА_1 уклала зазначений договір з ЗАТ Страхова компанія «Інгосстах»юридична адреса: 49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 32, терміном з 27.03.2007 року по 26.03.2008 року, страхова сума 313,35 грн. (а.с.110-111,112).

З наданого до суду позивачем ОСОБА_5 від 04.04.2008 року приймання в заклад Приватбанку автомобіля ОСОБА_6, яка допустила просрочку кредиту за договором №SAMDN40000012401426 від 21.03.2007 року, вбачається, що при огляді працівниками управління Харківського ГРУ ПриватБанку, автомобіль ОСОБА_3, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, був в несправному стані, після ДТП та пожежі, розбита передня частина автомобіля і все скло, салон знищений в результаті пожежі, разом з авто переданий технічний паспорт на нього АХС022640 від 21.03.2007 року та ключі. Згідно, зазначеного акту, відповідач автомобіль передала та доручила позивачу передати його на реалізацію за ціною (ціна не вказана) та направити виручені від реалізації кошти на погашення заборгованості, в рахунок невиконання нею зобов’язань перед позивачем (а.с.45).

З квитанцій №60 та №59 наданих позивачем, вбачається, що Полтавським ГРУ ПриватБанку відділенням «Полтава авіагородок»16.03.2010 року були внесені кошти в сумі 3426 грн. як погашення конфіскату на рахунок 29097829003020, платник ОСОБА_7, призначення платежу: ІD-3620 за авто 29097829003020 та кошти в сумі 1000 грн. як комісія за оцінку застави 61100909503005, платник ОСОБА_7, призначення платежу: комісія за оцінку застави, ціна 4426 грн., номер кузова НОМЕР_3, 61100909503005 (а.с.46).

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому судом, під час розгляду справи були створені всі необхідні умови для забезпечення здійснення позивачем наданих законом прав для всебічного та повного дослідження обставин справи, у порядку ч.4 ст.10 ЦПК України було роз’яснено права та обов’язки, положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, позивач попереджався про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і відповідне право на забезпечення доказів.

Зазначеними правами позивач особисто або через свого представника, не скористався.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, які встановлені ст.ст.10,11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень, саме сторона визначає коло доказів, які вона надає суду.

З довідки до позовної заяви, яка надана позивачем в обґрунтування вимог про стягнення виниклої заборгованості з відповідача станом на 26.08.2011 року у розмірі 185328,47 грн., суд не вбачає повного (помісячного) розрахунку всіх складових цієї заборгованості, початок часу, з якого такі нарахування позивачем проводились, та які суми відповідачем в рахунок погашення були сплачені (а.с.4).

Представник позивача у судовому засіданні надала розрахунки заборгованості по пені за весь час її нарахування відповідачу за кредитним договором №4627085039006693 від 21.03.2007 року, з яких вбачається, що пеня нараховувалась відповідачу за весь час користування кредитом з моменту виникнення заборгованості, починаючи з 25.09.2008 року (а.с.56-102).

Інших розрахунків матеріали справи не містять.

Як свідчать матеріали справи, ПАТ КБ «Приватбанк» вказує на суму кредиту у розмірі 88336,02 гривень, на який нараховувались відповідні відсотки та інші платежі, цю ж суму в судовому засіданні підтвердив і представник ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_8

Відповідач та її представник заперечували одержання кредиту в такому розмірі.

В додатковій угоді ПАТ КБ «Приватбанк» визначив суму кредиту в розмірі 70663,09 грн., інших договорів, які передбачали збільшення суми кредиту справа не містить.

Представник позивача не заперечував, що такі договори в подальшому сторонами не укладалися.

Враховуючи суттєві розбіжності, щодо одержаного відповідачем розміру кредиту в сумі 70663,09 грн. з сумою зазначеною позивачем в позові в розмірі 88336,02 гривень, та відсутність повного розрахунку всіх складових заборгованості, суд надавав можливість позивачу їх усунути.

Крім того, 14.12.2011 року суд ухвалою визнав явку представника позивача в судове засідання обов’язковою, та зобов’язав останню надати до суду оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, однак представник позивача ОСОБА_8 до суду в судові засідання призначені на 23.12.2011 року та 11.01.2012 року не з’явилась, ухвалу суду про надання оригіналів документів та про явку до суду не виконала, доказів на підтвердження поважності неявки до суду, не надала, натомість надала одну заяву про перенесення справи в зв’язку з тим, що для надання документів необхідний більш тривалий час, а в подальшому надала другу заяву про те, що позивачем по справі надано достатньо доказів для розгляду та вирішення справи по суті, справу просила розглядати за відсутності представника позивача (а.с.115,126,128).

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм Цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції»судам слід неухильно дотримуватись вимог ст.ст.58,59 ЦПК України про належність і допустимість доказів.

Відповідно до ч.3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з’ясувавши обставини, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, а відповідач та його представник як на підставу своїх заперечень, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог та не виконано вимоги чинного цивільно-процесуального законодавства щодо надання суду доказів на підтвердження обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, в зв’язку з чим, у суду відсутні підстави для визнання обґрунтованими заявлених вимог позивача та наявність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.4,10,57,58,59,60,61,79-88,131 ч.1,212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 16.01.2012 року.

Суддя О.А. Ткаченко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/20858883