Решение ВССУ о признании исполнительной надписи на движимое имущество в пользу БМ Банка не подлежащей исполнению

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2012 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Пшонки М.П.

Суддів: Мазур Л.М. Матвєєвої О.А.

Макарчука М.А. Юровської Г.В.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «БМ Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та товариство з обмеженою відповідальністю «Трансметалпродукт» про визнання виконавчого напису 4157 від 12.11.2010 р. таким, що не підлягає виконанню,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 14 липня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

В січні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що 9 липня 2008 року між ТзОВ «БМ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БМ Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Трансметалпродукт» був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 2008-009/ДС-002 на суму 2 000 000 грн. зі сплатою 20 % річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 8 липня 2010 року. Для забезпечення виконання зобов’язань за цим договором 9 липня 2008 року був укладений договір № 2008-009/ДС-002/4 застави транспортного засобу, за яким ОСОБА_5, надав в заставу автомобіль марки ВМW модель Х5, тип – легковий універсал – В, чорного кольору, 2004 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, договірна вартість 273 000 грн., причіп марки ПТ-40, 2006 року випуску, заводський № НОМЕР_4, реєстраційний № НОМЕР_3, договірна вартість 259 000 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належать йому на праві приватної власності.

12 листопада 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис № 4157 про звернення стягнення на предмет застави на суму 3 154 426 грн. 27 коп.

По вказаному виконавчому напису 6 грудня 2010 року відкрито виконавче провадження.

Вважає виконавчий напис № 4157 від 12 листопада 2010 року незаконним, таким що не підлягає виконанню з тих підстав, що він вчинений нотаріусом за відсутності документів, які підтверджують безспірність заборгованості за кредитним договором, сума, що зазначена у ньому, розрахована без врахування нормативно-правових актів і не може вважатися безспірною. Вартість майна, яке є предметом виконавчих написів майже удвічі перевищує суму боргу, що суперечить принципу співмірності. Крім того, виконавчий напис вчинено після спливу річного строку, встановленого ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» з порушенням вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 14 липня 2011 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд посилаючись на порушення судами норм процесуального права та на неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено і не заперечується в касаційних скаргах, що 9 липня 2008 року між ТОВ «БМ Банк» і ТОВ «Трансметалпродукт» укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 2008-009/ДС-002 на суму 2 000 000 грн. зі сплатою 20 % річних з кінцевим терміном повернення не пізніше 8 липня 2010 року. Для забезпечення виконання зобов’язань за цим договором позивачем 9 липня 2008 року укладений договір застави № 2008-009/ДС-002/4, за яким ОСОБА_5 надав в заставу автомобіль марки ВМW модель Х5 реєстраційний номер НОМЕР_1, та причіп марки ПТ-40, реєстраційний № НОМЕР_3.

Судами також встановлено, що боржник не виконує свої зобов’язання за кредитною угодою.

Встановивши ці обставини суди прийшли до висновку що приватний нотаріус на правових підставах і обґрунтовано видав напис № 4157 про звернення стягнення на предмет застави на суму 3 154 426 грн. 27 коп.

Проте погодитися з таким висновком не можна з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Постановою Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року у справі № 3-5 гс 10 визначено, що при вирішенні спору про визнання частини договору недійсним та скасуванні виконавчого напису нотаріуса суди апеляційної і касаційної інстанцій зобов’язані були керуватися не Законом України “Про заставу”, а нормами Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом договору застави від 9 липня 2008 року визначено рухоме майно позивача - автомобіль марки ВМW модель Х5 реєстраційний номер НОМЕР_1, та причіп марки ПТ-40, реєстраційний НОМЕР_3.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.4 договору застави Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання строку платежу зобов’язання (або відповідна його частина) не буде виконана, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання заставодавцем будь-якого з своїх обов’язків, передбачених цих договором та/або невиконання боржником будь-якого з своїх обов’язків, передбачених кредитним договором. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, або в позасудовому порядку згідно чинного законодавства та цього договору.

Відповідно до частини 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Інше передбачене Законом України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, з редакції закону станом на день розгляду справи, який визначав правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України “Про заставу” застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

Відповідно до ч. 1 ст. 24. Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

При вирішенні спору місцевий та апеляційний суди зобов’язані були керуватися нормами спеціального закону, а Законом України “Про заставу” в частині, що не суперечить нормам спеціального закону та перевірити, чи передбачено спеціальним Законом звернення стягнення на предмет застави за виконавчим написом і дати правову оцінку договору застави на предмет відповідності його цьому закону .

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки суди попередніх інстанцій в порушення ст.ст. 213, 214, 315 ЦПК України не повно з’ясували всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не перевірили умови договору застави на відповідність їх вимогам спеціального закону і ці порушення були допущені місцевим та апеляційним судами, то рішення місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 11 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 14 липня 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до місцевого суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.П. Пшонка

Судді: Л.М. Мазур

М.А. Макарчук

О.А. Матвєєва

Г.В. Юровська

http://reyestr.court.gov.ua/Review/21115597