Решение 3-х инстанций о признании недействительной третейской оговорки с Укрсоцбанком


Считаете ли Вы решение справедливым и законным?  

3 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      3
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      3
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживача банківських послуг, визнання недійсною умови кредитного договору,

за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення апеляційного суду Донецької області від 13 вересня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2011 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») про захист прав споживача банківських послуг, визнання недійсною умови кредитного договору.

Посилався на те, що 01 серпня 2008 року уклав з відповідачем ПАТ «Укрсоцбанк» договір про надання невідновлюваної кредитної лінії. Даний договір забезпечується іпотекою. Договором встановлено, що при порушенні кредитного договору стягнення повинно звертатися на предмет іпотеки. Відповідно до п.7 ч.1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» такий спір непідвідомчий третейським судам, що свідчить про незаконність умови договору про третейський розгляд спорів.

Для реалізації рішення третейського суду сторонам необхідно звертатися до державних органів, в той час як згідно п. 13 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейським судам не підвідомчі справи, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та іншими суб’єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства. У тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вважає, що умова про третейський розгляд спорів суперечить і ст.6 Европейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, оскільки третейський суд не є судом, який встановлений законом.

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 22 червня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено, визнано недійсними умови п.6.2 договору про надання не відновлюваної кредитної лінії від 01 серпня 2008 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4, який стосується визначення місця розгляду спорів за договором Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків. Стягнуто судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 13 вересня 2011 року рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 22 червня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким визнано недійсним з 12 березня 2011 року п. 6.2 договору про надання не відновлювальної кредитної лінії від 01 серпня 2008 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4, який містить умову про третейський розгляд спорів.

У касаційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» просить скасувати рішення апеляційного суду Донецької області від 13 вересня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким в позовних вимогах відмовити, посилаючись на порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 14 ч.1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - відхилити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 13 вересня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживача банківських послуг, визнання недійсною умови кредитного договору - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

О.І. Євтушенко

Є.П. Євграфова

Ю.Г. Іваненко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/21116014

Link to comment
Share on other sites

Решение 1й инстанции:

22.06.2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 2- 813/2011

22 червня 2011 року Єнакіївський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Худіної О.О.

при секретарі Соколовой О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про захист прав споживача банківських послуг, визнання недійсною умови договору, яка порушує права споживача і не відповідає умовам закону,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк»про захист прав споживача банківських послуг, визнання недійсною умови договору, яка порушує права споживача і не відповідає умовам закону, в якому вказав, що 01.08.2008 року він уклав з відповідачем договір про надання не відновлюваної кредитної лінії. Пункт 6.2 договору містить третейську обмовку, а саме, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України „Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або ОСОБА_4 у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціацій українських банків. Позивач вважає, що вказаний пункт договору обмежує його права як громадянина, як споживача на судовий захист та ставить його у не рівні умови по зрівнянню з банком. Він не має права на вибір звернення до суду, зобов’язаний сплачувати державне мито, не глядячи на те, що згідно Закону України „Про захист прав споживачів”, він як споживач звільняється від сплати державного мита. Просить визнати пункт 6.2 Договору про надання не відновлюваної кредитної лінії –недійсним.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з»явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутність, наполягав на задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви, та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача, діючий на підставі довіреності, у судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмове заперечення, в якому вказав, що при укладанні договору, позивач та відповідач своїм вільним волевиявленням визначили умови договору, позивач не звертався до відповідача про внесення відповідних змін до договору. Договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду за захистом. Здійснення третейськими судами функції захисту, є здійснення ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, а тому судовий захист є не єдиним засобом захисту своїх прав і свобод від порушень і посягань, і не суперечить ОСОБА_5 України. Позивач не навів ніяких доказів своїх вимог, даний спір виник після звернення банку до третейського суду з вимогою про стягнення заборгованості з позивача, от же метою позивача є затягування розгляду вказаного звернення. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, між ОСОБА_3 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” був укладений Договір про надання не відновлюваної кредитної лінії № 805/8/18/8-102 від 01.08.2008 року.

14.06.2010 року банк змінив назву на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк».

Відповідно до п. 6.2 Договору про надання не відновлюваної кредитної лінії № 805/8/18/8-102 від 01.08.2008 року у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України „Про третейські суди”, домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 01002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або ОСОБА_4 у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному випадку пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Суд вважає, що третейська угода, на яку сторони посилалися у договорі, є недійсною з наступних підстав:

Третейське застереження не включає всіх умов необхідних для розгляду спору.

Договір про надання не відновлюваної кредитної лінії № 805/8/18/8-102 від 01.08.2008 року є договором публічного типа, а це означає, що пункт, що містить третейську угоду, був доданий Кредитором за своєю ініціативою, без права позивача вносити пропозиції про зміст даного пункту. Інакше кажучи, при укладанні договору, що містить такий пункт, волевиявлення позивача не було вільним (з причини відсутності інформації про третейську угоду), і не відповідало його внутрішній волі.

Згідно ч. 12 Постанови N 5 від 12.04.96 Пленуму Верховного Суду України - «в справах про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботові, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про третейські суди»- третейська угода завжди є самостійна угода, незалежно від форми її написання, як у вигляді окремого документа, так і у вигляді третейської обмовки в договорі, контракті. Таким чином, третейська угода є угодою, незалежною від кредитного договору.

Банк, користуючись непоінформованістю Позичальника в юридичних аспектах третейського судочинства, не роз'яснив Позичальнику ні правового змісту третейської угоди, ні правових наслідків укладення такого договору, маючи протизаконну мету - максимально ускладнити або взагалі зробити неможливим повноцінний захист Позичальником своїх прав споживача банківських послуг наступними засобами:

- Позбавленням можливості захищати свої права в державному суді з правом вибору по територіальності і підсудності, у тому числі - по місцем мешкання Позичальника у відповідності ст. 110 Цивільно-процесуального кодексу України.

- Згідно ст. 14 Закону України «Про третейські суди», для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі необхідна згода сторін. У третейському застереженні не передбачена ця умова, і це не відповідає вимогам Закону.

- У третейському застереженні не вказано розмір та розподіл витрат, пов'язанний з вирішенням спору. Згідно регламенту Постійно діючого третейського суду, судовій збір не має граничного розміру, як це визначено при розгляді цивільних та господарчих справ, що є невідповідним до законодавства.

- Необхідністю виїзду в місто Київ для участі в судових засіданнях за свої власні кошти і з втратою особистого часу. Необхідності здійснення складних, а значить, недешевих, юридичних процедур з метою відміни можливо несправедливого і незаконного рішення третейського суду при Асоціації українських банків.

Суд вважає, що відповідачем були порушені також права споживача банківських послуг, передбачені нижче вказаними нормами Закону України "Про захист прав споживачів":

- п.1 та 4 ч.1 ст. 4 - відносно порушення права на захист прав споживача банківських послуг Державою, у тому числі судом і іншими уповноваженими органами державній владі. Третейський суд не входить до числа уповноважених органів державної влади;

- ч.1 ст. 15 –відносно ненадання інформації про послуги третейського суду (зокрема, ненаданням регламенту третейського суду), вартість послуг третейського суду у вигляді сум третейського збору і гонорару третейських суддів;

- ч.1 ст. 17 - відносно встановлення обмеження прав споживача на судовий захист;

- ч.1 та ч.2 ст. 18 - відносно встановлення обмеження прав споживача на судовий захист;

- ч.1 та ч.2 ст. 18 - відносно встановлення несправедливих умов третейської угоди, яка встановлює істотний дисбаланс прав на користь Банку;

- ч.2 ст. 19 - відносно недобросовісної підприємницької практики, що виразилася у введенні в оману шляхом умовчання про сенс і наслідки споживача банківських послуг відносно наявності потреби в послугах третейського суду, від послуг якого, за наявності інформації про ці послуги, споживач би від них відмовився.

Пункт 6.2 кредитного договору суперечить ст. 55 ОСОБА_5 України, якою гарантовано захист прав і свобод людини і громадянина судом. Згідно ст. 124 ОСОБА_5 України судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції, а також що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп / 2002 (справа про досудове врегулювання спорів) статтю 124 ОСОБА_5 України слід розуміти так, що право особи на звернення до суду до вирішення спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовим актами.

Статтею 8 ОСОБА_5 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_5 України має найвищу юридичну силу. ОСОБА_5 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_5 України гарантується. Пункт 6.2 кредитного договору суперечить ч. 1 ст. 16 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнової права та інтересу, і обмежує право позивача на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, визначене ст. 3 ЦПК України.

Згідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»- захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Відповідно до ст. 110 п. 5 ЦПК України - позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за місцем проживання споживача. Або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Вимога позивача щодо зміни Договору шляхом скасування третейської угоди (п.6.2. говору) можлива лише у разі визнання судом її недійсності.

За таких обставин, суд вважає, що права позивача були порушені відповідачем, а тому позов треба задовольнити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4,5, 7,18,19,22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 202-203, 215-217 ЦК України, ст. ст. 3,10, 15, 60, 79-81, 84, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про захист прав споживача банківських послуг, визнання недійсною умови договору, яка порушує права споживача і не відповідає умовам закону - задовольнити.

Визнати недійсною умову договору про надання не відновлювальної кредитної лінії № 805/8/18/8-102 від 01.08.2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»та ОСОБА_3, зазначену у п. 6.2., який стосується визначення місця розгляду спорів за договором Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_3 витрати понесені на оплату інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 37 грн., та судовий збір на користь держави в розмірі 8,50 грн.

Вступна та резолютивна частини рішення складені, підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 червня 2011 року.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 25 червня 2011 року.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя Єнакіївського міського суду Донецької області ОСОБА_6

http://reyestr.court.gov.ua/Review/16755522

Link to comment
Share on other sites

Апелляция:

Справа № 22ц-6774/11

Головуючий в 1 інстанції Худіна О.О.

Категорія 27

Доповідач Соломаха Л.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2011 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Єлгазіної Л.П.

при секретарі Валуйському В.А.

за участю: представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживача банківських послуг, визнання недійсною умови кредитного договору з апеляційною скаргою відповідача - Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 22 червня 2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі ПАТ «Укрсоцбанк») про захист прав споживача банківських послуг, визнання недійсною умови кредитного договору.

Зазначав, що 01 серпня 2008 року він уклав з відповідачем договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 805/8/18/8-102.

Пунктом 6.2 цього договору передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, Сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: м. Київ вул. М. Раскової. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Посилається на те, що ця умова договору відповідно до ст. 18, ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливою, оскільки порушує принцип рівності сторін договору за участю споживача, порушує в порівнянні з діючим законодавством права споживача та встановлює більш вигідні умови для банку, направлена на позбавлення споживача права вибору підсудності в разі порушення договору банком, яке надано споживачу ч. 5 ст. 110 ЦПК України (звернення до суду за місцем свого проживання або виконання договору); позбавляє споживача права відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звернення за захистом своїх прав до загального суду; обмежує споживача в предметі спору, оскільки третейському суду підвідомчі не всі спори. Посилається на те, що договір про надання невідновлювальної кредитної лінії забезпечується іпотекою, що при порушенні кредитного договору стягнення повинно звертатися на предмет іпотеки, а такий спір відповідно до п. 7 частини 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» непідвідомчий третейським судам, що свідчить про незаконність умови договору про третейський розгляд спорів.

Для реалізації рішення третейського суду сторонам необхідно звертатися до державних органів, в той час як згідно п. 13 частини 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейським судам не підвідомчі справи, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вважає, що умова про третейський розгляд спорів суперечить і ст. 6 Европейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, оскільки третейський суд не є судом, який встановлений законом.

Посилаючись на вимоги ст. 203, ст. 215 ЦК України, Закон України «Про захист прав споживачів», просив визнати недійсною умову договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 805/8/18/8-102 від 01 серпня 2008 року про третейський розгляд спорів (а.с. 2-8).

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 22 червня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнана недійсною умова договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 805/8/18/8-102 від 01 серпня 2008 року, зазначена в п. 6.2, який стосується розгляду спорів за договором Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків (а.с. 67-68).

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог (а.с. 70-71).

В судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності юридичної особи, доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 у в судове засідання апеляційного суду не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення йому 07 вересня 2011 року повістки про явку до суду 13 вересня 2011 року. Причини неявки позивач не повідомив, до суду не з’явився повторно. Раніше позивач не з’явився до суду 16 серпня 2011 року, надав клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість явки у судове засідання його представників.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 01 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 805/8/18/8-102 (далі кредитний договір), згідно якого кредитор зобов’язався надати Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, зі сплатою 15% річних за кредитом та комісій, в розмірі та в порядку визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, з досягненням максимального ліміту заборгованості Позичальника за кредитом в сумі 200 000 доларів США. Повернення кредиту буде здійснюватися рівними частинами, періодично до 5 числа кожного місяця в сумі 1 785,71 долара США, починаючи з 5 вересня 2008 року та остання сума 1 786,19 доларів США з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 04 грудня 2017 року (а.с. 14-21).

Пунктом 6.2 цього договору передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, Сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: м. Київ вул. М. Раскової. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

Задовольняючі позовні вимоги про визнання недійсною умови договору № 805/8/18/8-102 від 01 серпня 2008 року про надання невідновлювальної кредитної лінії щодо третейського розгляду спорів, суд першої інстанції виходив з того, що третейська угода, на яку посилалися сторони в договорі, є недійсною, оскільки третейське застереження не містить всіх умов необхідних для розгляду спору. При укладенні договору волевиявлення позивача не було вільним (з причин відсутності інформації про третейську угоду) і не відповідало його внутрішній волі, оскільки договір про надання не відновлювальної кредитної лінії є договором публічного права, пункт, що містить третейську угоду був доданий Кредитором за своєю ініціативою без права Позичальника вносити пропозиції в зміст цього пункту. Банк, користуючись непоінформованістю позивача в юридичних аспектах третейського судочинства, не роз’яснив йому ні правового змісту третейської угоди, ні правових наслідків укладення такого договору, маючи протизаконну мету максимально ускладнити або взагалі зробити неможливим повноцінний захист Позичальником своїх прав споживача банківських послуг наступними засобами:

- позбавленням можливості захищати свої права в державному суді з правом вибору підсудності, в тому числі за місцем мешкання Позичальника відповідно до ст. 110 ЦПК України;

- третейське застереження не відповідає вимогам ст. 14 Закону України «Про третейські суди» щодо згоди сторін для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі;

- у третейському застереженні не вказано розмір та розподіл витрат, пов’язанний з розглядом спору. Згідно регламенту Постійно діючого третейського суду судовій збір не має граничного розміру, як це визначено при розгляді цивільних та господарчих справ, що є невідповідним до законодавства;

- необхідністю виїзду в м. Київ для участі у судових засіданнях за свої власні кошти і з втратою особистого часу; необхідностю здійснення складних, недешевих юридичних процедур з метою відміни можливо несправедливого і незаконного рішення третейського суду при Асоціації українських банків.

Апеляційний суд вважає, що такі висновки суду не відповідають вимогам закону, до них суд дійшов порушивши норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Згідно ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-III відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з Конституцією України Україна є демократичною, соціальною, правовою державою; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. ст. 1, 3 Конституції України).

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України).

І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

Способами реалізації права кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних правовідносин є звернення до третейського суду (у передбаченому Законом України «Про третейські суди» випадках і порядку) та судовий захист.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про третейські суди» від 11.05.2004, №1701-IV та ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.

Ці випадки зазначені в ст. 6 Закону України «Про третейські суди». Згідно ст. 6 Закону України «Про третейські суди» в редакції, що діяла на час укладення кредитного договору (01 серпня 2008 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

8) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII «Третейське самоврядування» Закону України «Про третейські суди» (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України «Про третейські суди»), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України).

Згідно роз'яснень, викладених в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», договір про передачу спору на розгляд до третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Суд першої інстанції зазначені вимоги законів не врахував та дійшов необгрунтованого висновку про невідповідність умови кредитного договору про третейський розгляд спорів на час його вчинення вимогам ст. 55, ст. 124 Конституції України, ст. 6 Европейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, про що обґрунтовано зазначає відповідач в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається в письмовій формі.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі, і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Отримання додаткової письмової згоди сторін за наявності третейської угоди в договорі (контракті) Закон України «Про третейські суди» не передбачає.

Враховуючи зазначене, висновок суду першої інстанції про те, що третейська угода це завжди самостійна угода і є незалежною від кредитного договору, не відповідає вимогам закону, а висновок суду про недійсність третейської угоди, викладеної в п. 6.2 кредитного договору через те, що вона не включає всіх умов необхідних для розгляду спору, в порушення вимог ст. 11 ЦПК України виходить за межі заявлених позивачем вимог.

Висновок суду про те, що умова кредитного договору про третейський розгляд спорів з часу його укладення порушує права позивача, як споживача банківських послуг, є незаконним, про що обґрунтовано зазначає відповідач в апеляційні скарзі. Відповідно до ст. 3, ст. 627 ЦК України ця умова договору була визначена сторонами на їх власний розсуд і на час укладення договору не суперечила вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про третейські суди». Діюче на час укладення кредитного договору законодавство дозволяло передавати спори, що виникають з кредитного договору, на розгляд третейських судів, тобто п. 6.2 кредитного договору від 01 серпня 2008 року про третейський розгляд спорів, що випливають з кредитного договору, на момент укладення договору відповідав вимогам закону.

Посилання позивача на те, що зазначена умова суперечить вимогам п. 7, п. 13 частини 1 ст. 13 Закону України «Про третейські суди» в редакції Закону України від 05.03.2009 року № 1076-VI, тобто вже після укладення кредитного договору, також є необгрунтованими.

Згідно ст. 6 Закону України «Про третейські суди» в редакції Закону України від 05.03.2009 року № 1076-VI третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;

13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 6.1 кредитного договору умова договору щодо розгляду спору третейським судом стосується лише спорів, що виникають між сторонами саме за цим кредитним договором, а предметом оспорюваного кредитного договору нерухоме майно не є. Посилання позивача на те, що згідно п. 1.4 кредитного договору у якості виконання зобов’язань за цим кредитним договором кредитор уклав з майновим поручителем КП «Старе кафе» іпотечний договір, не спростовує висновків суду, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки виходить за межі оспорюваного кредитного договору і регулюється саме умовами іпотечного договору, а тому умова про третейський розгляд спорів, викладена в п. 6.2 кредитного договору, не стосується спорів, які випливають із договору іпотеки.

Звернення позивача до суду з цим позовом обумовлено пред’явленням ПАТ «Укрсоцбанк» до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків позову до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 9). Виконання рішення третейського суду, як правило це стягнення заборгованості за кредитним договором, не потребує вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд першої інстанції зазначене не врахував та дійшов помилкового висновку про недійсність умови кредитного договору щодо третейського розгляду спорів з моменту вчинення правочину.

Проте Законом України від 03.02.2011 року № 2983-VI «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суду не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Цей закон набув чинності 12 березня 2011 року.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Тобто, вимоги п. 14 частини 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» розповсюджуються лише на правовідносини, що виникли з 12 березня 2011 року.

Відповідно до частини 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Починаючи з 12 березня 2011 року умова договору, яка викладена в п. 6.2 кредитного договору щодо третейського розгляду спорів, суперечить п. 14 частини 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», а тому є нікчемною, такою, що порушує права позивача, як споживача банківських послуг.

Доводи відповідача про те, що після укладення кредитного договору між сторонами виникли кредитні правовідносини, на які вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджуються, суперечать Закону України «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» та ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка регулює питання не тільки надання споживчого кредиту, але й правовідносини, які виникають між сторонами кредитного договору вже під час його дії.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» № 5 від 12 квітня 1996 року Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, а тому судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають … із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, а саме, про визнання недійсним п. 6.2 договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 805/8/18/8-102 від 01 серпня 2008 року, який містить умову про третейський розгляд спорів, не з часу його укладення, а з 12 березня 2011 року.

Апеляційний суд вважає, що визнаючи недійсною умову договору щодо третейського розгляду спорів, як таку, що з 12 березня 2011 року (тобто вже після звернення позивача до суду з цим позовом) не відповідає вимогам п. 14 частини 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», апеляційний суд не виходить за межі заявлених позивачем вимог, оскільки позивач просив визнати цю умову договору недійсною саме через порушення його прав, як споживача банківських послуг, і на час розгляду справи як судом першої, так і апеляційної інстанцій Закон України від 03.02.2011 року № 2983-VI «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» вже набув чинності і підлягає застосуванню.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 22 червня 2011 року скасувати та ухвалити нове.

Визнати недійсним з 12 березня 2011 року п. 6.2 договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 805/8/18/8-102 від 01 серпня 2008 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3, який містить умову про третейський розгляд спорів.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді:

Л.І. Соломаха

Л.П. Єлгазіна

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18817377

Link to comment
Share on other sites

Апелляция:

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, а саме, про визнання недійсним п. 6.2 договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 805/8/18/8-102 від 01 серпня 2008 року, який містить умову про третейський розгляд спорів, не з часу його укладення, а з 12 березня 2011 року.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18817377

Решения апелляции -- нонсенс.

Это же вообще не вкладывается ни в какие устои права.

Не в одной теории не встречал, что бы пункт договора признавали недействительным, не с момента заключения, а в связи с внесением изменений в Закон.

Link to comment
Share on other sites

  • 8 months later...

Решения апелляции -- нонсенс.

Это же вообще не вкладывается ни в какие устои права.

Не в одной теории не встречал, что бы пункт договора признавали недействительным, не с момента заключения, а в связи с внесением изменений в Закон.

Ярослав, т.е. имеет смысл в просительной части просить признать третейскую оговорку такой, которая противоречит или не соответствует действующему законодательству Украины. Следующим пунктом предложить свой вариант решения споров, а именно в суде общей юрисдикции.

Я, помимо прочего (стандартные мотивировки), мотивирую нарушение прав потребителя тем, что в случае подачи иска кредитром в третейский суд, я уже не смогу подать встречный иск либо другой процессуальный документ, основанный на защите прав потребителей, т.е. я полностью лишён конституционных и процессуальных прав при третейском рассмотрении дела.

Правда есть такой момент: решение ТС уже есть (естественно не в мою польу по "Альфа-Банку" - постировал на эту тему в другой ветке) и постановление о выдаче исполнительного листа тоже (оспаривалось во всех инстанциях, кроме ВСУ). Если вдруг случится чудо и суд будет на моей стороне по поводу третейской оговорки, как дальше снести уже вынесенное решение ТС? По нововыявленным обстоятельствам?

Заранее всем спасибо, кто ответит.

Link to comment
Share on other sites

Ярослав, т.е. имеет смысл в просительной части просить признать третейскую оговорку такой, которая противоречит или не соответствует действующему законодательству Украины. Следующим пунктом предложить свой вариант решения споров, а именно в суде общей юрисдикции.

Я, помимо прочего (стандартные мотивировки), мотивирую нарушение прав потребителя тем, что в случае подачи иска кредитром в третейский суд, я уже не смогу подать встречный иск либо другой процессуальный документ, основанный на защите прав потребителей, т.е. я полностью лишён конституционных и процессуальных прав при третейском рассмотрении дела.

Правда есть такой момент: решение ТС уже есть (естественно не в мою польу по "Альфа-Банку" - постировал на эту тему в другой ветке) и постановление о выдаче исполнительного листа тоже (оспаривалось во всех инстанциях, кроме ВСУ). Если вдруг случится чудо и суд будет на моей стороне по поводу третейской оговорки, как дальше снести уже вынесенное решение ТС? По нововыявленным обстоятельствам?

Заранее всем спасибо, кто ответит.

Глава 1

ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ ТРЕТЕЙСЬКИХ СУДІВ

Стаття 3891. Оскарження рішення третейського суду

1. Сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

2. Заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

в течении 3 месяце с момента получения решения Вы должны подать заявление об отмене решения третейского суда.

Если по Вашему иску о признании п. недействительным открыли производство, то подаете в процессе по отмене решения трет. суда ходатайство об остановке производства.

Но суды, как правило его не удовлетворяют и отказывают в отмене решения трет. суда.

Но зато, если Вам удастся получить решение о недействительности пункта содержащего третейскую оговорку, то Вы сможете пересмотреть определение об отказе в отмене решения т.с. по вновьвыявленным обстоятельствам.

Link to comment
Share on other sites

Но зато, если Вам удастся получить решение о недействительности пункта содержащего третейскую оговорку, то Вы сможете пересмотреть определение об отказе в отмене решения т.с. по вновьвыявленным обстоятельствам.

Ярослав, а чем руководствоваться, исходя из Пленума ВССУ (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0004740-12 в той части, где сказано, что решение суда не может являться вновьвыявленным обстоятельством?

Link to comment
Share on other sites

Ярослав, а чем руководствоваться, исходя из Пленума ВССУ (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0004740-12 в той части, где сказано, что решение суда не может являться вновьвыявленным обстоятельством?

Почему это?

дайте конкретный пункт.

Link to comment
Share on other sites

Почему это?

дайте конкретный пункт.

Да, согласен, не досмотрел, вернее неправильно понял п. 5.

А каую тогда норму ст. 361 ЦПК применить?

Допустим, я сношу оговорку. Теперь нужно решение ТС отменить. Просто не могу понять, какое обстоятельство существовало на момент решения ТС ( 28.07.2011 ), которое было известно и о котором я не знал, а узнал лишь недавно?

Link to comment
Share on other sites

Решения апелляции -- нонсенс.

Это же вообще не вкладывается ни в какие устои права.

Не в одной теории не встречал, что бы пункт договора признавали недействительным, не с момента заключения, а в связи с внесением изменений в Закон.

Согласен!!!
Link to comment
Share on other sites

Да, согласен, не досмотрел, вернее неправильно понял п. 5.

А каую тогда норму ст. 361 ЦПК применить?

Допустим, я сношу оговорку. Теперь нужно решение ТС отменить. Просто не могу понять, какое обстоятельство существовало на момент решения ТС ( 28.07.2011 ), которое было известно и о котором я не знал, а узнал лишь недавно?

Глава 4. ПРОВАДЖЕННЯ У ЗВ'ЯЗКУ З НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ

Стаття 361. Підстави перегляду

1. Рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

2. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

В чем проблема???

Вы знали о том, что в решении будет установлена ничтожность или недействительность?

НЕДЕЙСТВИТЕЛЬНОСТЬ ИЛИ НИЧТОЖНОСТЬ С МОМЕНТА ЗАКЛЮЧЕНИЯ.

Link to comment
Share on other sites

Глава 4. ПРОВАДЖЕННЯ У ЗВ'ЯЗКУ З НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ

Стаття 361. Підстави перегляду

1. Рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

2. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

В чем проблема???

Вы знали о том, что в решении будет установлена ничтожность или недействительность?

НЕДЕЙСТВИТЕЛЬНОСТЬ ИЛИ НИЧТОЖНОСТЬ С МОМЕНТА ЗАКЛЮЧЕНИЯ.

Что же просить в просительной части?

Дежурная отговорка судов по третейской оговорке такая - "Вы же сейчас подали иск и дело рассматривается. В чём же нарушены Ваши права?"

Тут как раз и хочу донести суду такой момент. Если при заключении третейского соглашения мои права, как потребителя, были частично нарушены ( изменение подсудности с выездом в другой город, обязательная оплата третейского сбора, гонорара третейским судьям ), то с 11.03.2011 я полностью лишён права отстаивать свои потребительские права в третейском суде. Другими словами, нарушен публичный порядок.

Есть только один вариант - просить изменить условия сделки ( в данном случае - разрешения всех споров), т.к.

Стаття 202. Поняття та види правочинів

1. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або

припинення цивільних прав та обов'язків.

т.е просить изменение гражданских прав, во взаимосвязи со ст. 5 ЦПК.

Link to comment
Share on other sites

Что же просить в просительной части?

Дежурная отговорка судов по третейской оговорке такая - "Вы же сейчас подали иск и дело рассматривается. В чём же нарушены Ваши права?"

Тут как раз и хочу донести суду такой момент. Если при заключении третейского соглашения мои права, как потребителя, были частично нарушены ( изменение подсудности с выездом в другой город, обязательная оплата третейского сбора, гонорара третейским судьям ), то с 11.03.2011 я полностью лишён права отстаивать свои потребительские права в третейском суде. Другими словами, нарушен публичный порядок.

Есть только один вариант - просить изменить условия сделки ( в данном случае - разрешения всех споров), т.к.

Стаття 202. Поняття та види правочинів

1. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або

припинення цивільних прав та обов'язків.

т.е просить изменение гражданских прав, во взаимосвязи со ст. 5 ЦПК.

Вы лезите в дебри.

Я не совсем понимаю Ваши мысли.

Есть четкие основания для признания трет. оговорки с Альфой недействительной.

В ней предусмотрено, что разрешение споров связанных с недействительностью договора происходит в трет. суде, что нарушает ст. 203, 215 ЦК

Обобщение от 2009 года писали об этом.

Проблема в том, что это основание не пропускает система.

И человека способного протолкнуть такое решение тоже пока нет.

Link to comment
Share on other sites

Вы лезите в дебри.

Я не совсем понимаю Ваши мысли.

Есть четкие основания для признания трет. оговорки с Альфой недействительной.

В ней предусмотрено, что разрешение споров связанных с недействительностью договора происходит в трет. суде, что нарушает ст. 203, 215 ЦК

Обобщение от 2009 года писали об этом.

Проблема в том, что это основание не пропускает система.

И человека способного протолкнуть такое решение тоже пока нет.

Ярослав, мы видим ситуацию с разных сторон. Попытайтесь уловить мою мысль.

Вы рассматриваете с точки зрения потребителя-истца, который может действовать только через общий суд.

Я рассматриваю ситуацию, как потребитель-ответчик в третейском суде, где я не имею вообще никаких прав,как потребитель, и этих прав я лишился 11.03.2011 с появлением п. 14 ст. ЗУ "Про ТС". В этом законе явная недоработка по поводу установления прав сторон в третейском суде. Просто такое определение, как "захист прав споживачів". ВССУ неоднократно в своих обобщениях (последнее - 30.03.2012) сразу нашёл лазейку: под видом защиты прав потребителя государством, сделал маленькую оговорку, что кредитор (банк ) не является потребителем. Вот этой оговоркой суды и руководствуются. Только ВССУ забыл, что положения ЗУ ЗПП распространяются на все отношения между кредитором и потребителем во время действия договора. Более-менее ясную картину дают "прикінцеві положення" этого закона, которые останавливают рассмотрения третейскими судами дел о защите прав потребителя, дав ход обратной силе закона, но опять же без чёткого разграничения сторон.

У меня договор с Альфой был заключён в 2009 г. Не вижу я фундаментального несоответствия третейской оговорки ст. 203 ЦК на тот момент, поэтому на недействительность подавать особого смысла не вижу. А суд уполномочен изменять условия договора, вот к этому я и иду и прошу совета на форуме.

А Ст. 55 КУ коверкается с разных сторон - это да, в части любым не запрещённым законом способом защищать свои права в суде. Только вот, КУ была принята в 1996 г., а ЗУ "Про ТС" в 2004 г., поэтому речь в Конституции всё же шла о государственных судах.

А третейские оговорки потихоньку признают суды недействительными. Я уверен, вы знакомы с содержанием третейских оговорок Альфы и Укрсоца. В укрсоце оговорка более содержательна, даже адрес трет. суда есть, а подишь ты её намного чаще признают недействительной. чем альфовскую.

Link to comment
Share on other sites

Ярослав, мы видим ситуацию с разных сторон. Попытайтесь уловить мою мысль.

Вы рассматриваете с точки зрения потребителя-истца, который может действовать только через общий суд.

Я рассматриваю ситуацию, как потребитель-ответчик в третейском суде, где я не имею вообще никаких прав,как потребитель, и этих прав я лишился 11.03.2011 с появлением п. 14 ст. ЗУ "Про ТС". В этом законе явная недоработка по поводу установления прав сторон в третейском суде. Просто такое определение, как "захист прав споживачів". ВССУ неоднократно в своих обобщениях (последнее - 30.03.2012) сразу нашёл лазейку: под видом защиты прав потребителя государством, сделал маленькую оговорку, что кредитор (банк ) не является потребителем. Вот этой оговоркой суды и руководствуются. Только ВССУ забыл, что положения ЗУ ЗПП распространяются на все отношения между кредитором и потребителем во время действия договора. Более-менее ясную картину дают "прикінцеві положення" этого закона, которые останавливают рассмотрения третейскими судами дел о защите прав потребителя, дав ход обратной силе закона, но опять же без чёткого разграничения сторон.

У меня договор с Альфой был заключён в 2009 г. Не вижу я фундаментального несоответствия третейской оговорки ст. 203 ЦК на тот момент, поэтому на недействительность подавать особого смысла не вижу. А суд уполномочен изменять условия договора, вот к этому я и иду и прошу совета на форуме.

А Ст. 55 КУ коверкается с разных сторон - это да, в части любым не запрещённым законом способом защищать свои права в суде. Только вот, КУ была принята в 1996 г., а ЗУ "Про ТС" в 2004 г., поэтому речь в Конституции всё же шла о государственных судах.

А третейские оговорки потихоньку признают суды недействительными. Я уверен, вы знакомы с содержанием третейских оговорок Альфы и Укрсоца. В укрсоце оговорка более содержательна, даже адрес трет. суда есть, а подишь ты её намного чаще признают недействительной. чем альфовскую.

Я к сожалению, как не крути, не вижу здесь нарушения публичного порядка.

Попробуйте спросить Ростислава.

Пункт или договор не может быть признан частично недействительным в связи с изменением в законодательстве.

Ничтожность должна быть прямо установлена в Законе.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...