Решение ВССУГУД об отказе Укрпромбанку во взыскании задолженности с поручителя

[sofi]

РІШЕННЯ

іменем україни

11 квітня 2012 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А.,Євтушенко О.І., Завгородньої І.М.,Ситнік О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Запорізької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» до ОСОБА_6, відкритого акціонерного товариства «Любомирський вапняно-силікатний завод» про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2011 року та на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 серпня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі Запорізької філії ТОВ «Укрпромбанк» звернулося до суду з позовом, в якому вказувало, що 19 жовтня 2007 року між ним та ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод» був укладений кредитний договір № 63/КВ-07 на відкриття відновлюваної мультивалютної кредитної лінії, на підставі якого банк надав боржнику кредит у сумі 2 млн. доларів США, а боржник зобов'язався в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 13 % річних у доларах США, 18,5 % річних у гривні, 11,5 % річних у євро, а у разі прострочення платежів основного боргу та процентів, також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

01 листопада 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод» було укладено Додатковий договір № 2 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 63/КВ-07, відповідно до якого внесені зміни та доповнення до наступних пунктів кредитного договору: п.1.1 викладено в наступній редакції: «1.1. Банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах: 13 % річних у доларах США, 11,5 % річних у євро, 17 % річних у гривні для поповнення обігових коштів. Комісія за підготовку та оформлення договору становить 150 грн. в т.ч. ПДВ 25 грн., щомісячна комісія за управління кредитною лінією із розрахунку 4 % річних від суми фактичної заборгованості в гривні, щомісячна комісія за управління кредитною лінією із розрахунку 2 % річних від суми фактичної заборгованості в доларах США, щомісячна комісія за управління кредитною лінією із розрахунку 2,5 % річних від суми фактичної заборгованості в євро. Сплата комісій проводиться у національній валюті України за офіційним курсом НБУ на день сплати». На підставі п.4.4 кредитного договору, сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 28 числа по останній робочий день поточного місяця включно. Згідно п.3.1.1 кредитного договору виконання зобов'язань ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод» за договором забезпечується порукою фізичної особи - ОСОБА_6.

Позивач зазначав, що відповідачем ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод» не виконувалися умови договору та не здійснювалися погашення кредитного договору та процентів з 2009 року, незважаючи на отримані ним листи про дострокове і повне виконання зобов'язань № 071/-10226 від 02 вересня 2009 року, вимоги про усунення порушень № 07/1-10225 від 02 вересня 2009 року, повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів № 07/1-10224 від 02 вересня 2009 року.

Просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість, яка утворилася на дату подачі позовної заяви у розмірі 12 130 744 грн. 05 коп., судовий збір у розмірі 1700 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Свої вимоги ТОВ «Український промисловий банк» мотивувало тим, що відповідно до п. 9.2. Кредитного договору позивач має право вимагати дострокового виконання відповідачем кредитних зобов'язань у випадку порушення відповідачем умов, передбачених договором і відповідно до п. 11 у випадку порушення строку (терміну) договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення від невчасно сплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10 серпня 2011 року, позов було задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 і відкритого акціонерного товариства «Любомирський вапняно-силікатний завод» на користь ТОВ «Український промисловий банк» заборгованість в розмірі 12 130 744,05 грн., судовий збір в розмірі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 серпня 2011 року у частині стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, та ухвалення нового рішення, яким відмовити ТОВ «Український промисловий банк» у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, представника ОСОБА_6, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Оскільки відповідач допустив односторонню відмову від виконання зобов'язання, то відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, тому заборгованості підлягає солідарному стягненню.

Колегія суддів вважає, судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права.

19 жовтня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» і ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод» був укладений кредитний договір № 63/КВ-07 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії, на підставі якого банк надав боржнику кредит у сумі 2 млн. доларів США, а боржник зобов'язався в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 13 % річних у доларах США, 18,5 % річних у гривні, 11,5 % річних у євро, а у разі прострочення платежів основного боргу та процентів, також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

В забезпечення виконання відповідачем зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_6 був укладений договір поруки № 63/2пор-07 від 19 жовтня 2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_6 прийняв на себе зобов'язання відповідати перед позивачем в повному обсязі за своєчасне та повне виконання заводом зобов'язань.

Договором №2 від 01 листопада 2008 року було внесено зміни та доповнення до Кредитного договору №63/КВ-07 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 19 жовтня 2007 року, які фактично збільшували обсяг відповідальності поручителя, а саме, додатково були передбачені такі нарахування: щомісячна комісія за управління кредитною лінією із розрахунку 4 % річних від суми фактичної заборгованості в гривні, щомісячна комісія за управління кредитною лінією із розрахунку 2 % річних від суми фактичної заборгованості в доларах США, щомісячна комісія за управління кредитною лінією із розрахунку 2,5 % річних від суми фактичної заборгованості в євро.

Додатковий договір №2 було укладено без погодження з поручителем, оскільки матеріали цивільної справи не містять доказів, що з ОСОБА_6 узгоджувалися додаткові нарахування за кредитним договором. (а.с. 17).

Згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення обсягу відповідальності позичальника навіть за згодою банку та позичальника, але без згоди поручителя, не дає підстав покладання на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Оскільки банк відповідно до умов кредитного договору доповнив обсяг відповідальності позичальника, передбачивши його обов'язок по сплаті таких нарахувань, як щомісячна комісія за управління кредитною лінією із розрахунку 4 % річних від суми фактичної заборгованості в гривні, щомісячна комісія за управління кредитною лінією із розрахунку 2 % річних від суми фактичної заборгованості в доларах США, щомісячна комісія за управління кредитною лінією із розрахунку 2,5 % річних від суми фактичної заборгованості в євро, але без згоди поручителя, то підстави для покладання відповідальності на поручителя за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком відсутні, оскільки порука припинилася.

Так як судами неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

У іншій частині судові рішення не переглядалися.

Керуючись ст. ст. 333, 335, 336, 341, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

вирішила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 серпня 2011 року у частині задоволення позовних вимог відносно ОСОБА_6 скасувати і ухвалити нове рішення такого змісту.

Відмовити у задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповільністю «Український промисловий банк» в особі Запорізької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий:П.О. ГвоздикСудді:Н.А. Горелкіна О.І. Євтушенко І.М. Завгородня О.М. Ситнік

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/23828661

[у.zaporozhskiy]

В данном решении вся суть правосудия ВССУГУД.

Сумма взыскания сыграла роль до такой степени, что ВССУГУД принял свое решение, что встречается очень редко по крайней мере по банковским спорам.

[shoblavobla]

В данном решении вся суть правосудия ВССУГУД.

Сумма взыскания сыграла роль до такой степени, что ВССУГУД принял свое решение, что встречается очень редко по крайней мере по банковским спорам.

сумма ли взыскания сыграла роль?..

но белые ниточки видны. Заемщик по делу, видать, не сильно с деньгами...

Что сказать: молодцы!

[АлПет]

РІШЕННЯ

іменем україни

11 квітня 2012 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А.,Євтушенко О.І., Завгородньої І.М.,Ситнік О.М.,

в с т а н о в и л а:

Згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення обсягу відповідальності позичальника навіть за згодою банку та позичальника, але без згоди поручителя, не дає підстав покладання на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Оскільки банк відповідно до умов кредитного договору доповнив обсяг відповідальності позичальника, передбачивши його обов'язок по сплаті таких нарахувань, як щомісячна комісія за управління кредитною лінією із розрахунку 4 % річних від суми фактичної заборгованості в гривні, щомісячна комісія за управління кредитною лінією із розрахунку 2 % річних від суми фактичної заборгованості в доларах США, щомісячна комісія за управління кредитною лінією із розрахунку 2,5 % річних від суми фактичної заборгованості в євро, але без згоди поручителя, то підстави для покладання відповідальності на поручителя за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком відсутні, оскільки порука припинилася.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/23828661

sofi! Спасибо за приведенное свежее решение ВССУ по ч.1.ст.559, из которого видно, что поручительство прекращается автоматически без обращения в суд о признании прекращенной., как и практиковалось ранее во многих решениях ВСУ. После постановления Пленума ВССУ №5 в п.22 они указывют:

22. Відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов’язується зі зміною забезпеченого зобов’язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов’язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов’язанням і строків їх выплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов’язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред’явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

и возникли сомнения необходимо ли обращаться в суд с отдельным иском о признании прекращенным поручительства. Из материалов дела видно, что встречного иска поручителя не было.

Решение очень кстати, ко времени. Еще раз спасибо.

[АлПет]

.

[у.zaporozhskiy]

и возникли сомнения необходимо ли обращаться в суд с отдельным иском о признании прекращенным поручительства. Из материалов дела видно, что встречного иска поручителя не было.

Решение очень кстати, ко времени. Еще раз спасибо.

ВССУГУД подтвердил, что иск о признании договора поручительства прекращенным, законен.

Вам никто не мешает подать возражения на иск банка.

Если проиграете в двух инстанциях, то обратится с отдельным иском о признании договора поручительства прекращенным и пересмотреть дело о взыскании по вновьвыявленным.

[shoblavobla]

ВССУГУД подтвердил, что иск о признании договора поручительства прекращенным, законен.

Вам никто не мешает подать возражения на иск банка.

Если проиграете в двух инстанциях, то обратится с отдельным иском о признании договора поручительства прекращенным и пересмотреть дело о взыскании по вновьвыявленным.

+1

[shoblavobla]

более того, суд подтвердил факт, что не все и не вся "Активия" Укрпрома перешла в Дельту...

Задумаемся...