Решение 3-х инстанций о признании недействительным повышение ставки по кредиту Приватбанком и обязательстве сделать пересчет

[ANTIRAID]

Справа № 2-901/09

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

м. Токмак

01 червня 2009 р.

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого Курдюкова В.М., при секретарі судового засідання Величенко В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» , в особі Токмацького відділення філії «Запорізьке регіональне управління» закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про встановлення нікчемності односторонніх правочинів, застосування наслідків нікчемності правочину та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просить суд:

1. Встановити нікчемність одностороннього правочину Відповідача у вигляді збільшення ним з 01 серпня 2008 року в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки з 15 % річних до 25,08 % річних за користування наданим їй кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25.12.2007 року.

2. Встановити нікчемність одностороннього правочину Відповідача у вигляді збільшення ним з 01 лютого 2009 року в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки з 25,08 % річних до 30 % річних за користування наданим їй кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25.12.2007 року

3. Застосувати правові наслідки недійсності нікчемних односторонніх правочинів зобовязавшизакрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, в особі Токмацького відділення філії «Запорізьке регіональне управління» закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», за Договором про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року нараховувати відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 15 % річних та здійснити перерахунок платежів ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, по погашенню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 01 серпня 2008 року за ставкою у розмірі 15 (п'ятнадцять цілих) % (відсотків) річних за користування кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року.

4.Стягнути з закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»,код ЄДРПОУ 14360570, в особі Токмацького відділення філії «Запорізьке регіональне управління» закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 23788752, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, у якості компенсації за завдану моральну шкоду грошові кошти у сумі 10000 (десяти тисяч) гривень.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 уточнювала позовні вимоги, остаточно виклавши позовні вимоги в наступній редакції:

1. Встановити нікчемність одностороннього правочину Відповідача у вигляді збільшення ним з 01 серпня 2008 року в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки з 15 % річних до 25,08 % річних за користування наданим їй кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25.12.2007 року;

2. Встановити нікчемність одностороннього правочину Відповідача у вигляді збільшення ним з 01 лютого 2009 року в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки з 25,08 % річних до 30 % річних за користування наданим їй кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25.12.2007 року;

3. Застосувати правові наслідки недійсності нікчемних односторонніх правочинів зобовязавши закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, в особі Токмацького відділення філії «Запорізьке регіональне управління» закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»,здійснити коригуючи операцію щодо зниження відсотків починаючи з 01 серпня 2008 року за користування кредитом до розміру 15 відсотків річних згідно письмово погоджених між сторонами 15% річних за умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року та провести перерахунок платежів ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, по погашенню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 01 серпня 2008 року за ставкою у розмірі 15 (п'ятнадцять цілих) % (відсотків) річних за користування кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року, про що надати мені ОСОБА_1, відповідний протокол засідання кредитного комітету Відповідача про зменшення відсотків та проведення перерахунку платежів за Договором про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року;

4. Стягнути з закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, в особі Токмацького відділення філії «Запорізьке регіональне управління» закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 23788752, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована та проживає за адресою : АДРЕСА_2, у якості компенсації за завдану моральну шкоду грошові кошти у сумі 10000 (десяти тисяч) гривень;

5. Стягнути із закритого акціонерного товариства комерційний банк `«ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, в особі Токмацького відділення філії «Запорізьке регіональне управління» закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 23788752, на користь позивача понесені та документально підтверджені витрати на правову допомогу у загальному розмірі 2900 (дві тисячі девятсот) гривень.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує наступне.

За умовами кредитного договору відповідач надав позивачу грошові кошти в розмірі 135 000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % річних зі строком погашення не пізніше 25.12.2026 року на поліпшення якості окремої квартири, розташованої за адресою:АДРЕСА_1. Договором передбачено здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані банком відсотки платежами в сумі не менше 1813,62 гривень щомісяця.

З 25.122007 р. по теперішній час позивач вносить до банку за користування кредитом 1814 грн. щомісячно.

01.12.2008 р. з бесіди з представником відповідача позивач дізналася, що відповідачем ще з 01 серпня 2008 р. в одностороньому порядку збільшено розмір відсоткової ставки з 15 % річних до 25,08 % річних за користування кредитом, а тому у позивача виникла велика заборгованність, яку необхідно терміново погасити.

В лютому 2009 р. на вимогу позивача їй було надано відповідачем роздруківку розшифрування погашення кредиту, з якої виходило, що з 01 лютого 2009 року відповідачем знову в односторонбому порядку збільшено відсоткову ставку за кредитом з 25,08% до 30% річних.

Позивач вважає, що збільшивши в одностороньому відсоткову ставку з 01.09.2008 р. відповідач порушив процедуру здійснення цього права, передбачену пунктами 8.3 та 8.9 Договору про іпетечний кредит, оскільки її не було повідомлено належним чином та в необхідний строк про зміну відсоткової ставки, без чого одностороня зміна відсоткової ставки є недійсною.

Збільшивши в одностороньому порядку відсоткову ставку з 01.02.2009 р., відповідач крім пунктів 8.3 та 8.9. Договору про іпотечний кредит порушив заборону, встановлену Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в одностороньому порядку» від 12.12.2008 р., що набрав чинності з 09 січня 2009 р.

Позивач вказує, що односторонні правочини відповідача зі збільшення відсоткової ставки за кридиром з 01.09.2008 р. та з 01.02.2009 р. є нікчемними правочинами з огляду на положення абзацу 4 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач вказує, що неправомірні дії відповідача з підвищення відсоткової ставки за кредитним договором завдали їй моральної шкоди. Моральна шкода полягає у моральних стражданнях, стрессовому стані, збентеженні від несвоєчасного повідомлення, створення штучної заборгованності і вимогах її термінового погашення, порушенні нормального укладу життя, позивач стала більш роздратованою та відчувала психологічний дискомфорт. Для відновлення своїх прав позивач була змушена неодноразово звертатися до органів відповідача, поштового відділення, до юристів, на що витрачала свій час та кошти.

В судовому засіданні позивач повністю підтримала позовні вимоги та підтвердила вищевикладені обставини, якими вона обгрунтувала позов. Суду пояснила наступне.

01.12.2008 р. працівник банку, який обслуговує кредит, в усній формі повідомила позивача, що Банком ще з 01 серпня 2008 р. в одностороньому порядку збільшено розмір відсоткової ставки з 15 % річних до 25,08 % річних за користування кредитом, а тому у позивача виникла велика заборгованність, яку необхідно терміново погасити. Такі дії Банку позивача дуже занепокоїли та обурили. Вона втратила спокій, оскільки ніяких повідомлень з боку Банку про намір здійснити підвищення відсоткової ставки за кредитом вона не отримувала, хоча з моменту підписання договору місце проживання не змынювала. Як позивач з'ясувала у предстанвика банку та при зверненні до поштового відділення, листи про підвищення відсоткової ставки Банком направлялися не на її адресу, зазначену в договорі, і поверталися банку поштою, як не вручені адресату.

Продовжуючи зазнавати моральних страждань, знаходячись в стресовому стані, позивач 15 та 16 грудня 2008 року направила рекомендовані листи директору ЗАТ «Приватбанк» та керівнику Токмацького відділення Бакну заперечуючи не проти права банку на підвищення ставки, а проти порушень Банком договірних умов щодо реалізації цього права.

В січні 2009 року позивач отримала листа, яким Банк підтвердив підвищення відсоткової ставки, але уник відповіді про своєчасне направлення повідомлення про підвищення відсоткової ставки.

Представник позивача Залозний С.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, суду пояснив наступне.

Підвищення відповідачем в одностороньому порядку процентної ставки за договором іпотечного кредитування з 01.09.2008 р. та з 01.02.2009 р. є нікчемними правочинами, оскільки всупереч вимоги 4 частини 4 статті 11 Закону Укаїни «Про захист прав споживачів» та пунктів 8.3 і 8.9 кредитного договору, позивача не було належним чином та в необхідний для цього строк повідомлено про зміну відсоткової ставки.

Крім того, нікчемність підвищення відповідачем в одностороньому порядку процентної ставки за договором іпотечного кредитування з 01.02.2009 р. встановлена положенням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» № 661-VI від 12 грудня 2008 року, що набрав чинності з 09 січня 2009 року, яким були внесені зміни як до Цивільного кодексу України так і до Закону України "Про банки і банківську діяльність", дія якого поширюється на правовідносини, які виникають після набрання чинності цим законом. Відповідач вказує, що рішення про підвищення відсоткової ставки прийнято начебто до 01.02.2009 р., але ніяких доказів на підтвердження цієї обставини не надав. Крім того, одностороннім правочином передбачається зміна правовідносин між сторонами кредитного договору тобто обов'язок позивача сплачувати відсотки за підвищенною ставкою саме з 01.02.2009 р., що не допускається Законом України № 661-VI, який на цей час набрав законної сили.

Кредитний договір має двозначні, суперечливі положення, які відповідно до частини 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживача» слід тлумачити на користь споживача, яким в данному випадку є позивач.

Так, у Договорі про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року у пункті 8.9 місяться умови, які передбачають можливість зміни Банком в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки. Тобто, фактично, даний пункт передбачає можливість вносити зміни до первісних устотних умов цього договору Банком в односторонньому порядку.

В той же час, у пунктах 10.2 і 10.3 цього ж Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року зазначено, що :

Пункт 10.2. Цей Договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою Сторін.

Пункт 10.3. Всі зміни та доповнення до цього Договору викладаються в письмовій формі та набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими на те представниками Сторін.

При цьому, умови як пункту 10.2 так і умови пункту 10.3 Договору взагалі не містять застереження, що вони застосовуються за винятком правила щодо можливості односторонньої зміни відсоткової ставки Банком згідно положень пункту 8.9 цього ж Договору.

Такі положення Договору від 25 грудня 2007 року є двозначними і мають тлумачитися на користь споживача, тобто в інтересах позичальника ОСОБА_1.

Тобто, оскільки зміна відсоткової ставки за даним Договором є за своєю правовою суттю фактично зміною істотних умов Договору, то, відповідно, для внесення таких змін до цього Договору мають застосовуватися положення саме пунктів 10.2 і 10.3 Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року.

Положення абзацу 4 пункту 8.9 даного Договору про іпотечний кредит містять дискримінаційні стосовно Позичальника правила зміни відсоткової ставки, та є несправедливою умовою договору (такою, що всупереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника).

Вказаним пунктом Договору передбачено розірвання договору з обов'язком дострокового погашення кредиту та відсотків у випадку, якщо позивачльник не погодиться на підвищення відсотковохї ставки.

Дані договірні положення Договору про іпотечний кредит № від 25.12.2007 року порушують права та законні інтереси ОСОБА_1.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону № 3161 до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» Банк не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно частини 2 статті 18 цього Закону, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Крім того, пунктом 3 частини 3 статті 18 Закону № 3161 передбачено, що несправедливим є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

У положеннях статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, згідно положень пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України, справедливість, добросовісність та розумність.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому, справедливість слід трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Вказане свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обовязків за Договором про іпотечний кредит від 25.12.2007 року між Позивачем та Відповідачем, позаяк умовами цього пункту Банкові надається можливість змінити відсоткову ставку в односторонньому порядку, а в той же час для Позичальника (у випадку незгоди Позичальника з такою зміною) Договір автоматично вважається розірваним та передбачає обовязок позичальника повернути всі отримані кредитні кошти, що й підтверджує дискримінаційні правила для Позичальника.

Оскільки, вчинення Банком нікчемних односторонніх правочинів по підвищенню відсоткової ставки за кредитом потягло за собою утворення заборгованості по погашенню кредиту й сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом, у якості правових наслідків недійсності нікчемного правочину необхідно зобовязати відповідача здійснити перерахунок платежів позивача по погашенню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 01 серпня 2008 року за ставкою у розмірі 15 (п'ятнадцять цілих) % річних за користування кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року.

Частиною 2 статті 22 Закону № 3161 передбачено, що при задоволені вимог споживача суд одночасно вирішує питання, щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Таким чином, є всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за завдану мені моральну шкоду, яка визначена з принципів розумності та добросовісності враховуючи тривалість моральних страждань та неодноразовість протиправних дій Відповідача, у розмірі 10000 (десяти тисяч) гривень.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Оскільки позивач та його представник не заперечують проти заочного порядку розгляду справи, суд ухвалив про заочний порядок розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

25 грудня 2007 року позивачем укладено договір про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 (далі - Договір) з Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» , в особі Токмацького відділення філії «Запорізьке регіональне управління» закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - Банк).

За умовами Договору відповідач надав позивачу в кредит грошові кошти в сумі 135000 (сто тридцять пять тисяч) гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 (п'ятнадцять цілих ) % річних зі строком погашення не пізніше 25.12.2026 року на поліпшення якості окремої квартири, розташованої за адресою : АДРЕСА_1. Договором було передбачено обовязок позивачаздійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані Банком відсотки ануїтетними платежами в сумі не менше 1813,62 гривень (одна тисяча вісімсот тринадцять гривень 62 коп.) до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань щомісячно до 25 числа кожного місяця.

Вказані обставини передбачені пунктами 1.1, 1.3 та 2.4 Договору.

Виконуючи свій обовязок, за умовами Договору, позивач в період з 25.12.2007 року і по теперішній час вносила та продовжує вносити до Банку плату за користування кредитом та сплачувати нараховані відсотки в загальній сумі 1814 (одна тисяча вісімсот чотирнадцять) гривень щомісячно.

01 грудня 2008 року, позивач дізналася від працівник Банку, який обслуговує кредит, що відповідачем з 01 серпня 2008 року в односторонньому порядку було збільшено розмір відсоткової ставки з 15 % річних до 25,08 % річних за користування наданим мені кредитом, а тому у неї виникла велика заборгованість, яку необхідно її терміново погасити.

Місце проживання позивача як на момент підписання Договору так і до теперішнього часу не змінювалося. Ніяких рекомендованих листів Банку про намір збільшити розмір відсоткової ставки на адресу, яка була вказана позивачем в Договорі, та згідно умов пунктів 8.3 і 8.9 Договору, їй не надходило.

Ця обставина підтверджується копіями листа № 20.1.3.2/6-10374 від 26.06.2008 року, який був направлений відповідачем позивачу, але не на адресу позивача, зазначену в Договорі та листом Центру поштового цв'язку № 7 м. Токмак, яким ОСОБА_1 повідомляється, що рекомендовані листи з м. Дніпропетровська №20136796 та № 20139469 на адресу АДРЕСА_1 надійшли 25.07.2008 р. та повернуті відправнику 29.07.2008 р. для зазначення точної адреси, оскільки за вказаною адресою адресат не проживає.

Таким чином відповідач, всупереч положенням пунктів 8.3 і 8.9 Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25.12.2007 рокупорушив процедуру реалізації його права на підвищення відсоткової ставки, оскільки позивача належним чином та в необхідний для цього строк не було повідомлено про зміну відсоткової ставки, а без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Крім того, одноособове підвищення процентної ставки за кредитним договором без належного повідомлення позичальника суперечить вимогам абзацу 4 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким встановлено, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

15 та 16 грудня 2008 р. позивач звернулася, шляхом направлення рекомендованих листів до директора Токмацького відділення Запорізького РУ ЗАТ «Приватбанк» та директора ЗАТ «Приватбанк» про незаконність односторонього піджвищення процентної ставки без належного повідомлення та з проханням вирішити спірне питання в індивідуальному порядку. Ця обставина підтверджується копією листа та копіями повідомлень про вручення поштових відправлень, квитанціями про оплату рекомендованих листів, зазначенням номеру та дати вхідної реєстрації у листі відповіді відповідача № 125 від 29.12.2009 р.

На вказане звернення відповідач надіслав позивачу лист № 125 від 29.12.2009 р., яким обгрунтувавв своє право в одностороньому порядку підвищувати відсоткову ставку за кредитним договором п. 8.9 кредитного договору та п.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому відповідач у листі уникнув питання щодо неповідомлення належним чином позивача про зазначену зміну відсотнової ставки, а запропонував у разі незгоди з підвищенням відсоткової ставки не пізніше 25 січня 2009 р. звернутися у відділення банку та погасити заборгованість за Кредитним договором у повному обсязі.

Всеж таки намагаючись узгодити спірне питання, позивач в лютому 2009 року знову звернулася до працівника Токмацького відділення Банку, який обслуговує її кредит, та отримала роздруківку розшифрування погашення кредиту за період з 25 грудня 2007 року по 02 лютого 2009 року, з якої дізналася, що, згідно вказаних у ній даних, відповідачем також в односторонньому порядку з 01 лютого 2009 року було збільшено відсоткову ставку з 25,08 % річних до 30 % річних за користування наданим кредитом.

Позивач ствержує, а відповідач не заперечує, тому суд вважає за встановлений факт, що про намір підвищити відсоткову ставку за Договором до 30 % річних з 01 лютого 2009 року відповідач не повідомляв належним чином позивача ні до 01.02.2009 року, а ні до цього часу.

Отже відповідач вдруге, в порушення пунктів 8.3 та 8.9 Договору та вимогам абзацу 4 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в одностороньому порядку порядку підвищів відсоткову ставку за кредитним договором без належного повідомлення позивача, внаслідок чого така зміна є недійсною.

Крім того збільшивши відсоткову ставку в односторонньому порядку вдруге з 01 лютого 2009 року відповідач діяв всупереч положенням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» № 661-VI від 12 грудня 2008 року, що набрав чинності з 09 січня 2009 року, яким були внесені зміни як до Цивільного кодексу України так і до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Дія цього Закону поширюється на правовідносини саме з 09 січня 2009 року, а отже підвищувати відсоткову ставку за Договором з 01 лютого 2009 року в односторонньому порядку відповідач не мав права, що підтверджується введеними в дію 09.01.2009 року правовими нормами статті 10561 ЦК України та частиною 4 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

За своєю правовою суттю, дія Відповідача у вигляді підвищення відсоткової ставки за Договором про іпотечний кредит в односторонньому порядку є одностороннім правочином, що підтверджується положеннями частини 1, 2, абзацу 3 частини 3 статті 202 ЦК України та пункту 8.9 Договору.

Згідно ч. 5 ст. 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи, що відповідач обидва рази не повідомив позивача про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом згідно умов пунктів 8.3 і 8.9 Договору тому, односторонні правочини Відповідача у вигляді збільшення ним з 01 серпня 2008 року та з 01 лютого 2009 року в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки з 15 % річних до 25,08 % річних та з 25, 08 % річних до 30 % річних за користування наданим позивачу кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25.12.2007 року є нікчемними правочинами, оскільки їх недійсність встановлена абзацем 4 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того односторонній правочин Відповідача у вигляді збільшення ним вдруге з 01 лютого 2009 року в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки з 25,08 % річних до 30 % річних за користування наданим позивачу кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25.12.2007 року є нікчемним правочином, як порушуючий введені в дію з 09.01.2009 року законодавчі приписи статті 10561 ЦК України та частини 4 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 2 статті 216 ЦК України передбачено, що якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно з частиною 3 статті 216 ЦК України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Оскільки, вчинення відповідачем нікчемних односторонніх правочинів по підвищенню відсоткової ставки за кредитом потягло за собою утворення недійсної заборгованості позивача по погашенню кредиту й сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом, суд вважає за необхідне у якості правових наслідків недійсності нікчемного правочину зобовязати відповідача здійснити перерахунок платежів позивача по погашенню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 01 серпня 2008 року за відсотковою ставкою у розмірі 15 (п'ятнадцять цілих) % річних за користування кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року.

Саме при здійснені перерахунку за ставкою 15 % річних будуть відновлені права позивача, які були порушені незаконними підвищеннями відсоткових ставок, що потягло утворення штучної заборгованності по погашенню Кредиту.

Крім того, сам кредитний договір має двозначні, суперечливі положення, які відповідно до частини 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживача» слід тлумачити на користь споживача, яким в данному випадку є позивач.

Так, у Договорі про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року у пункті 8.9 місяться умови, які передбачають можливість зміни Банком в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки. Тобто, фактично, даний пункт передбачає можливість вносити зміни до первісних істотних умов цього договору Банком в односторонньому порядку.

В той же час, у пунктах 10.2 і 10.3 цього ж Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року зазначено, що :

Пункт 10.2. Цей Договір може бути змінений або доповнений за взаємною згодою Сторін.

Пункт 10.3. Всі зміни та доповнення до цього Договору викладаються в письмовій формі та набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими на те представниками Сторін.

При цьому, умови як пункту 10.2 так і умови пункту 10.3 Договору взагалі не містять застереження, що вони застосовуються за винятком правила щодо можливості односторонньої зміни відсоткової ставки Банком згідно положень пункту 8.9 цього ж Договору.

Такі положення Договору від 25 грудня 2007 року є двозначними і мають тлумачитися на користь споживача, тобто в інтересах позичальника ОСОБА_1.

Тобто, оскільки зміна відсоткової ставки за даним Договором є за своєю правовою суттю фактично зміною істотних умов Договору, то, відповідно, для внесення таких змін до цього Договору мають застосовуватися положення саме пунктів 10.2 і 10.3 Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року.

Суд погоджується з думкою представника позивача, що положення абзацу 4 пункту 8.9 даного Договору про іпотечний кредит містять дискримінаційні стосовно Позичальника правила зміни відсоткової ставки, та є несправедливою умовою договору (такою, що всупереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника).

Вказаним пунктом Договору передбачено розірвання договору з обов'язком дострокового погашення кредиту та відсотків у випадку, якщо позивачльник не погодиться на підвищення відсотковохї ставки.

Дані договірні положення Договору про іпотечний кредит № від 25.12.2007 року порушують права та законні інтереси ОСОБА_1.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону № 3161 до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» Банк не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно частини 2 статті 18 цього Закону, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Крім того, пунктом 3 частини 3 статті 18 Закону № 3161 передбачено, що несправедливим є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

У положеннях статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, згідно положень пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України, справедливість, добросовісність та розумність.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому, справедливість слід трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Вказане свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обовязків за Договором про іпотечний кредит від 25.12.2007 року між Позивачем та Відповідачем, позаяк умовами цього пункту Банкові надається можливість змінити відсоткову ставку в односторонньому порядку, а в той же час для Позичальника (у випадку незгоди Позичальника з такою зміною) Договір автоматично вважається розірваним та передбачає обовязок позичальника повернути всі отримані кредитні кошти, що й підтверджує дискримінаційні правила для Позичальника.

Суд також погоджується з твердженням позивача та його представника про заподіяння незаконними діями відповідача моральної шкоди позивачу.

Дійсно, неправомірні дії відповідача з підвищення відсоткової ставки за кредитним договором завдали позивачу моральної шкоди. Моральна шкода полягає у моральних стражданнях, стрессовому стані, збентеженні від несвоєчасного повідомлення, створення штучної заборгованності і вимогах її термінового погашення, порушенні в зв'язку з цим нормального укладу життя позивача. Для відновлення своїх прав позивач була змушена неодноразово звертатися до органів відповідача, поштового відділення, до юристів, на що витрачала свій час та кошти.

Вказані обставини підтверджуються копіями листів позивача, повідомленями про вручення поштових відправлень, квитанціями про відправлення рекомендованих листів, копіями відповідей позивача, розшифруванням розміру заборгованності, квитанцією про оплату правової допомоги, договором про надання правової допомоги, актом передачі-прийому закінчених виконанням етапу послуг.

Завдана позивачу моральна шкода підлягає відшкодуванню з відповідача відповідно до частини 2 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», якою передбачено, що при задоволені вимог споживача суд одночасно вирішує питання, щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

При визначені розміру компенсації за завдану моральну шкоду, суд виходить з принципів розумності та добросовісності, враховує тривалість моральних страждань та неодноразовість протиправних дій Відповідача, відхилення відповідачем неодноразових пропозицій позивача з узгодження спірного питання.

З урахуванням ступеню моральних страждань суд вважає, що необхідний та достатній розмір компенсації моральної шкоди складає 5000 (п'ять тисяч) гривень.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Витрати на правову допомогу позивача підтверджуються договором про надання правової допомоги від 02.03.2009 року з додатком № 1 від 02.03.2009 року, квитанція до прибуткового касового ордеру № 1 від 02.03.2009 року про оплату правової допомоги в сумі 2900 грн., Актом від 01 червня 2009 року передачі-прийому закінчених виконанням етапу послуг за Договором про надання правової допомоги від 02.03.2009 року, свідоцтво про державну реєстрацію Виконавця правової допомоги, свідоцтво про сплату єдиного податку виконавцем правової допомоги, диплом спеціаліста про вищу освіту Виконавця правової допомоги.

Суд зазначає, що згідно диплома про вищу освіту виконавець правової допомоги є фахівцем у галузі праваза спеціальністю «Правознавство» спеціалізація «Судово-прокурорська, слідча» та має професійне право роботи за фахом юриста. Надаючи послуги з правової допомоги виконавець за договором зареєстрований як субєкт господарювання у встановленому законодавством порядку та згідно підкласу 74.11.1. і 74.11.2 Загального кодового позначення об'єктів КВЕД (ДК 009-2005 року) здійснює підприємницьку діяльність, що класифікується як адвокатська, нотаріальна та інша юридична діяльність, про що також зазначено в свідоцтво про сплату єдиного податку.

Згідно пункту 1.2 Договору про надання правової допомоги від 02.03.2009 року правова допомога включає в себе юридичні консультації, правовий аналіз документів та правовідносин, вивчення та узагальнення судової практики, участь у позасудовому врегулюванні спору, участь у переговорах, підготовка проектів юридичних документів (договорів, заяв, пояснень, клопотань, скарг), представництво в суді та інші фактичні та юридичні дії, які вчиняє особа, що надає правову допомогу.

У пункті 2.1.7. цього Договору про надання правової дпопомоги від 02.03.2009 року зазначено, зокрема, що Виконавець бере участь у судових засіданнях при розгляді справи у суді першої інстанції в процесуальному статусі представника Замовника при вирішенні позовної заяви Замовника до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» , в особі Токмацького відділення філії «Запорізьке регіональне управління» закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про встановлення нікчемності односторонніх правочинів, застосування наслідків нікчемності правочину та стягнення моральної шкоди, для здійснення процесуальних дій від імені та в інтересах Замовника з метою захисту його прав.

Представником позивача у судових засіданнях є виконавець за Договором про надання правової допомоги від 02.03.2009 року, як особа що надає правову допомогу. У засіданнях Виконавець брав участь у процесуальному статусі представника Позивача, однак судом встановлено, що саме на таких умовах надавалася Позивачу правова допомога за Договором і ці умови зазначені у договорі від 02.03.2009 року.

В Акті від 01 червня 2009 року передачі-прийому закінчених виконанням етапу послуг за Договором про надання правової допомоги від 02.03.2009 року наведено повний розрахунок проведеної станом на 01.06.2009 року роботи і вчиненню Виконавцем фактичних та юридичних дій по наданню правової допомоги Позивачу. В самому Акті закінчених виконанням етапу послуг від 28.05.2009 року Сторони зазначили, що підписанням Акта підтверджено, що розмір витрат Замовника (Позивача) по оплаті фактичних та юридичних дій, здійснених Виконавцем, при наданні Виконавцем правової допомоги Замовнику (Позивачу), не перевищив граничну суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується не більш ніж 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Такий висновок Сторін ґрунтується на тому, що згідно статті 55 Закону про Держбюджет-2009 мінімальна заробітна плата з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року встановлена на рівні 605 гривень, а 40% від цієї суми становить 242 гривень. Мінімальна заробітна плата з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року встановлена на рівні 625 гривень, а 40% від цієї суми становить 250 гривень.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача витрат на правову допомогу є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» , в особі Токмацького відділення філії «Запорізьке регіональне управління» закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

ВСТАНОВИТИ НІКЧЕМНІСТЬ ОДНОСТОРОННЬОГО ПРАВОЧИНУ ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» , В ОСОБІ ТОКМАЦЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ ФІЛІЇ «ЗАПОРІЗЬКЕ РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ» ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» У ВИГЛЯДІ ЗБІЛЬШЕННЯ НИМ З 01 СЕРПНЯ 2008 РОКУ В ОДНОСТОРОННЬОМУ ПОРЯДКУ РОЗМІРУ ВІДСОТКОВОЇ СТАВКИ З 15 % РІЧНИХ ДО 25,08 % РІЧНИХ ЗА КОРИСТУВАННЯ НАДАНИМ ОСОБА_1 КРЕДИТОМ ЗГІДНО З УМОВАМИ ДОГОВОРУ ПРО ІПОТЕЧНИЙ КРЕДИТ № ZPT0GI0000004298 ВІД 25.12.2007 РОКУ.

Встановити нікчемність одностороннього правочину ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» , В ОСОБІ ТОКМАЦЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ ФІЛІЇ «ЗАПОРІЗЬКЕ РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ» ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК»У вигляді збільшення ним з 01 лютого 2009 року в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки з 25,08 % річних до 30 % річних за користування наданим ОСОБА_1 кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25.12.2007 року.

Застосувати правові наслідки недійсності нікчемних односторонніх правочинів зобовязавши закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, в особі Токмацького відділення філії «Запорізьке регіональне управління» закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»,здійснити коригуючі операції щодо зниження відсотків починаючи з 01 серпня 2008 року за користування кредитом до розміру 15 відсотків річних згідно письмово погоджених між сторонами 15% річних за умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року та провести перерахунок платежів ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, по погашенню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 01 серпня 2008 року за ставкою у розмірі 15 (п'ятнадцять цілих) % (відсотків) річних за користування кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року, про що надати ОСОБА_1, відповідний протокол засідання кредитного комітету ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» , В ОСОБІ ТОКМАЦЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ ФІЛІЇ «ЗАПОРІЗЬКЕ РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ» ЗАКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» про зменшення відсотків та проведення перерахунку платежів за Договором про іпотечний кредит № ZPT0GI0000004298 від 25 грудня 2007 року.

Стягнути з закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, в особі Токмацького відділення філії «Запорізьке регіональне управління» закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 23788752, на користь ОСОБА_1, у якості компенсації за завдану моральну шкоду грошові кошти у сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень.

Стягнути із закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, в особі Токмацького відділення філії «Запорізьке регіональне управління» закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 23788752, на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на правову допомогу у загальному розмірі 2900 (дві тисячі девятсот) гривень.

Протягом десяти днів з дня проголошення рішення позивачем або його представником може бути подана заява про апеляційне оскарження рішення, а протягом двадцяти днів з моменту подання вказаної заяви позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення до апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд, або рішення може бути оскаржене позивачем або його представником шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення до Токмацького районного суду Запорізької області.

Рішення вступає в законну силу після закінчення строку апеляційного оскарження, або після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: (підпис)

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 04 листопада 2009 року заочне рішення Токмацького районного суду Запорізької області змінено.

Виключено із резолютивної частини рішення покладання обов'язку на ЗАТ КБ «Приватбанк» надати ОСОБА_1 протокол засідання кредитного комітету.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 до ЗАТ «Комерційний банк «Приватбанк» про відшкодування моральної шкоди рішення скасувати.

У задоволені позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Рішення набрало законної сили 04 листопада 2009 року.

З оригиналом згідно

Суддя Токмацького районного суду

Запорізької області Курдюков В.М.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/7236059

http://reyestr.court.gov.ua/Review/7399518

[ANTIRAID]

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-4589/2009 р.

Головуючий у 1-й інстанції: Курдюков В.М.

Суддя-доповідач: Краснокутська О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2009 року

м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Пільщик Л.В.

Суддів: Краснокутської О.М., Сапун О.А.

При секретарі: Петровій О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ЗАТ КБ „Приватбанк” на заочне рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 01 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” в особі Токмацького відділення філії „Запорізьке регіональне управління” закритого акціонерного товариства комерційного „Приватбанку” про встановлення нікчемності односторонніх правочинів, застосування наслідків нікчемності правочинів та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2009 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ЗАТ КБ „Приватбанк” про захист прав споживача, встановлення нікчемності правочинів, застосування правових наслідків недійсності нікчемних односторонніх правочинів та стягнення компенсації за завдану моральну шкоду.

В позовній заяві зазначала, що 25 грудня 2007 року між нею та ЗАТ КБ „ПриватБанк” в особі Токмацького відділення філії „Запорізьке регіональне управління” закритого акціонерного товариства комерційного „Приватбанку” було укладено іпотечний кредит. Відповідно до зазначеного договору банк надав ОСОБА_1 в кредит грошові кошти в сумі 135000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15% річних зі строком погашення не пізніше 25.12.2026 року на поліпшення якості квартири , розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Договором передбачено обовязок позивача здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані банком відсотки в сумі не менше 1813,62 грн. до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань щомісячно до 25 числа кожного місяця.

Умови кредитного договору позивач виконує належним чином, а саме щомісячно вносить платежі у встановленому розмірі.

Банком з 01 серпня 2008 року в односторонньому порядку було збільшено розмір відсоткової ставки з 15% річних до 25,08% річних за користування наданим кредитом. Вдруге в односторонньому порядку було збільшено відсоткову ставку з 25,08 % до 30% з 01 лютого 2009 року.

Посилаючись на те, що банком всупереч положенням п. 8.3. і 8.9. договору про іпотечний кредит було порушено процедуру реалізації його права на підвищення відсоткової ставки, оскільки позивач не була повідомлена про зміну відсоткової ставки, порушенні її права як споживача кредитних послуг, просила суд встановити нікчемність односторннього правочину відповідача у вигляді збільшення ним з 01 серпня 2008 року відсоткової ставки з 15% до 25,08% річних за користування наданим їй кредитом від 25.12.2007 року та одностороннього правочину, яким збільшену відсоткову ставку з 25,08% до 30% річних, застосувати правові наслідки недійсності нікчемних односторонніх правочинів забовязавши ЗАТ КБ Приватбанк в особі Токмацького відділення філії „Запорізьке регіональне управління” закритого акціонерного товариства комерційного „Приватбанку”нарахувати відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 15% річних та здійснити перерахунок платежів по погашенню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 01.08.2008 року за ставкою 15% річних, стягнути з відповідача на її користь 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Заочним рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 01 червня 2009 року позов задоволено частково.

Встановлено нікчемність односторонніх правочинів відповідача від 01 серпня 2008 року, яким в односторонньому порядку збільшено розмір відсоткової ставки з 15% річних до 25,08% за користування кредитом згідно з умовами Договору від 25.12.2007 року та одностороннього правочину від 01 лютого 2009 року, яким в односторонньому порядку збільшено розмір відсоткової ставки до 30 % за користування цим же кредитом .

Застосовано правові наслідки недійсності нікчемних односторонніх правочинів у вигляді зобовязання відповідача здійснити коригуючі операції щодо зниження відсотків, починаючи з 01 серпня 2008 року за користування кредитом до розміру 15% річних згідно письмово погоджених між сторонами 15% річних за умовами Договору про іпотечний кредит від 25.12.2007 року та провести перерахунок платежів ОСОБА_1 по погашенню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом з 01 серпня 2008 року за ставкою у розмірі 15% річних за користування кредитом згідно з умовами Договору про іпотечний кредит від 25.12.2007 року, про що надати позивачу, відповідний протокол засідання кредитного комітету відповідача про зменшення відсотків та проведення перерахунку платежів за Договором від 25.12.2007 року.

Стягнути з відповідача на користь позивача у якості компенсації за завдану моральну шкоду грошові кошти в сумі 5000 грн. та 2900 грн. на правову допомогу.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ЗАТ КБ „ПриватБанк”.

Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідач просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25 грудня 2007 року позивачем укладено договір про іпотечний кредит з ЗАТ КБ „ПриватБанк” в особі Токмацького відділення філії „Запорізьке регіональне управління” закритого акціонерного товариства комерційного „Приватбанку”. Відповідно до п.1. 1. відсотки за користування кредитом складають 15% річних.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що позичальник зобовязується щомісячно до 25 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту та сплачувати відсотки платежами в сумі не менше 1813,62 грн. Позивач виконує свої обовязки за кредитним договором у встановленому договором розмірі- 1813гр.62 коп.,що не оспорює відповідач.

Судом першої інстанції також правильно встановлено ,що банк всупереч положенням п. 8.3 і 8.9. Договору про іпотечний кредит від 25.12.2007 року порушив процедуру реалізації його права на підвищення відсоткової ставки, оскільки не повідомив боржника про підвищення відсоткової ставки і два рази без її відома підвищив відсоткову ставку за договором, а саме з 01.12.2008 року з 15% до 25,08% річних та з 01.02.2009 року з 25,08% до 30% річних.

Такі висновки відповідають здобутим доказам.

Так, згідно до умов укладеного сторонами по справі договору від 25.12.2007 року (а.с.4-8) п.8.9 видно,що кредитор може збільшити розмір відсоткової ставки за Договором шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа за адресою позичальника,що вказана у цьому Договорі , або за іншою адресою,яку Позичальник письмово повідомив Кредитору при зміні адреси.

Згідно до п.8.3.Договору будь-які повідомлення,які направляються позичальнику в рамках цього Договору, повинні бути здійсненні в письмовій формі та будуть вважатись поданими належним чином,якщо вони надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу позичальника,окрім випадків,що передбачені окремими положеннями цього Договору.

Із зазначеного договору видно,що позичальник ОСОБА_1 зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_2, проте у порушення умов договору відповідач не направив рекомендованим листом за місцем проживання позичальника повідомлення про зміну відсоткової ставки за користування кредитом.

Простим листом від 26.06.2008 року (а.с.9) відповідач направив повідомлення про зміну процентної ставки за договором за іншою адресою : АДРЕСА_1- де позивачка ОСОБА_1 не мешкає і не зареєстрована.

З заявою про зміну місця свого проживання позивачка до банку не зверталась.

Оскільки відповідачем порушені умови укладеного договору ,які передбачають порядок зміни кредитної ставки ,цей правочин є незаконним , порушує права позичальника, а тому суд першої інстанції здійснив правильні висновки , визнавши його нікчемним і як наслідок незаконних дій зобов”язав банк здійснити відповідні коригуючи операції по поверненню до дії умов договору,які сторони визначили під час його укладання.

Разом із тим суд, розглянувши спір в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, здійснив висновки,які не відповідають обставинам справи і набутим доказам, наслідок чого постановив помилкове рішення.

Стягуючи з відповідача на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 5000гривень, суд не взяв до уваги характер правовідносин між сторонами , який визначений сторонами у договорі про іпотечний кредит і здійснив висновки про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, що не відповідають обставинам справи і набутим доказам.

Договором не передбачено умов про відшкодування моральної шкоди стороні, права якої порушені іншою стороною, тому підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди немає .

Оскільки згідно до вимог ст. 309 ч.1 п3) ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, то рішення суду в цій частині на підставі вимог ст. 309 п3) ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того судом безпідставно в резолютивній частині рішення покладений обов”язок на відповідача ЗАТ КБ „Приватбанк” надати позивачці протокол засідання кредитного комітету, оскільки це не входить до предмету спору. При цьому суд не взяв до уваги те,що протокол засідання кредитного комітету щодо повернення відсоткової ставки до розміру ,який передбачений кредитним договором, відповідачем не приймався.

В іншій частині рішення є правильним. Судом повно та всебічно зясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають цим обставинам і набутим доказам по справі, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, норми матеріального і процесуального законів при розгляді справи судом не порушені і застосовані вірно, постановлено законне і обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги про те , що суд розглянув справу за участю неналежного відповідача є необгрутованими, оскільки з ухвали про відкриття провадження у справі від 10 березня 2009 року вбачається,що відповідачем по справ є ЗАТ КБ „Приватбанк”(а.с.22)

Судові повістки про слухання справи направлялися ЗАТ КБ „ПриватБанк” і Токмацькому відділенню філії „Запорізьке регіональне управління” закритого акціонерного товариства комерційного „Приватбанку”як представнику, про що свідчать поштові повідомлення про отримання судових повісток. Таким чином ЗАТ КБ”Приватбанк” був залучений до участі у справі і належним чином був повідомлений про розгляд судом справи.

Неспроможними також є ствердження про повідомлення боржника про підвищення кредитної ставки за адресою,яка міститься у договорі : АДРЕСА_1,оскільки зазначена адреса не є адресою місця проживання позивачки, а є місцем розташування приміщення,на ремонт якого взятий кредит.

Інші доводи є несуттєвими і не спростовують висновків суду .

Керуючись ст. ст. 307,309 , 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ЗАТ КБ „Приватбанк” задовольнити частково.

Заочне рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 01 червня 2009 року по цій справі змінити.

Виключити із резолютивної частини рішення покладення обов”язку на ЗАТ КБ”Приватбанк” надати ОСОБА_1 протокол засідання кредитного комітету.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 до ЗАТ „Комерційний банк „Приватбанк” про відшкодування моральної шкоди рішення скасувати.

У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/6695634

[ANTIRAID]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Пшонки М.П.,

суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В., Матвєєвої О.А., Юровської Г.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в особі Токмацького відділення філії «Запорізьке регіональне управління» про встановлення нікчемності односторонніх правочинів та стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 1 червня 2009 року та на рішення апеляційного суду Запорізької області від 4 листопада 2009 року,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до договору іпотечного кредиту від 25 грудня 2007 року, укладеного між нею та ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі Токмацького відділення філії «Запорізьке регіональне управління», Банк надав їй у кредит грошові кошти в сумі 135 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% річних з терміном погашення не пізніше 25 грудня 2026 року на поліпшення якості квартири за адресою: АДРЕСА_1. За умовами договору було передбачено обов'язок позивача здійснювати погашення кредиту та сплату нарахованих відсотків у сумі не менше 1 813 грн. 62 коп. шляхом безготівкових перерахувань щомісячно до 25 числа кожного місяця. ОСОБА_1 зазначала, що умови договору виконувала належним чином, однак, з 1 серпня 2008 року Банком в односторонньому порядку було збільшено розмір відсоткової ставки до 25,08% річних за користування наданим кредитом, а з 1 лютого 2009 року відсоткову ставку в односторонньому порядку збільшено вдруге до 30%. Вважала, таким чином, що Банком було порушено процедуру реалізації його права на підвищення відсоткової ставки, оскільки вона про зміну такої повідомлена не була, чим порушено її права як споживача кредитних послуг.

Заочним рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 1 червня 2009 року позовні вимоги задоволено частково.

Встановлено нікчемність одностороннього правочину ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі Токмацького відділення філії «Запорізьке регіональне управління» у вигляді збільшення ним з 1 серпня 2008 року в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки з 15% до 25,08% річних за користування наданим ОСОБА_1 кредитом згідно з умовами договору про іпотечний кредит від 25 грудня 2007 року.

Встановлено нікчемність одностороннього правочину ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі Токмацького відділення філії «Запорізьке регіональне управління» у вигляді збільшення ним з 1 лютого 2009 року в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки з 25,08% до 30% річних за користування наданим ОСОБА_1 кредитом згідно з умовами договору про іпотечний кредит від 25 грудня 2007 року.

Застосовано наслідки недійсності нікчемних односторонніх правочинів, зобов'язавши ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі Токмацького відділення філії «Запорізьке регіональне управління» здійснити коригуючі операції щодо зниження відсотків, починаючи з 1 серпня 2008 року, за користування кредитом до розміру 15% річних за умовами договору про іпотечний кредит від 25 грудня 2007 року та провести перерахунок платежів ОСОБА_1 з погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом з 1 серпня 2008 року за ставкою у розмірі 15% річних за умовами договору про іпотечний кредит від 25 грудня 2007 року, про що надати ОСОБА_1 відповідний протокол засідання кредитного комітету ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі Токмацького відділення філії «Запорізьке регіональне управління» про зменшення відсотків та проведення перерахунку платежів за договором про іпотечний кредит від 25 грудня 2007 року.

Стягнуто із ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі Токмацького відділення філії «Запорізьке регіональне управління» на користь ОСОБА_1 5000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто із ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі Токмацького відділення філії «Запорізьке регіональне управління» на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на правову допомогу у загальному розмірі 2 900 грн.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 4 листопада 2009 року рішення суду першої інстанції змінено. Виключено із резолютивної частини рішення покладення обов'язку на ЗАТ КБ «ПриватБанк» надати ОСОБА_1 протокол засідання кредитного комітету. У частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди рішення скасовано та у задоволенні цих вимог відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ЗАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить повністю скасувати вказані рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 18 січня 2010 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 24 лютого 2010 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 листопада 2011 року на підставі пункту 2 розділу ХІІІ «Перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зміни до яких внесено Законом України від 20.10.2011 року №3932-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України», який набрав чинності 13.11.2011 року, справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи та змісту ухвалених рішень не вбачається, що апеляційним судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи та доводами касаційної скарги не спростовуються.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне подану касаційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 337, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 4 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.П. Пшонка

Судді: Л.М. Мазур

А.В. Маляренко

О.А. Матвєєва

Г.В. Юровська

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24410970

[SvetlanaI]

Замечательное решение.

Правда "підстав для відшкодування моральної шкоди" суд почему-то не нашел. Оказывается ЗУ "О защите прав потребителей" в части взыскания морального вреда на потребителей по кредитному договору не распространяется...

[у.zaporozhskiy]

Замечательное решение.

Правда "підстав для відшкодування моральної шкоди" суд почему-то не нашел. Оказывается ЗУ "О защите прав потребителей" в части взыскания морального вреда на потребителей по кредитному договору не распространяется...

Решения были 2009 года, тогда еще действовали устои, что ЗУ о зпп не распространяется на правоотношения между банком и заемщиком.

На данный момент заемщик может пересмотреть решение по вновьвыявленным в связи с тем, что моральный вред не взыскали в его пользу.

только сроки предусмотренные ЦПК пропущены.