Определение ВССУГУД о признании исполнительной надписи в пользу Родовид банка не подлежащей исполнению

[ANTIRAID]

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 квітня 2012 року

м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Гримич М.К., Савченко В.О., Фаловської І.М., Хопти С.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом обґрунтовуючи вимоги тим, що 31 серпня 2007 року між нею та банком було укладено договір іпотеки на суму 250 тисяч доларів США у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 31 серпня 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Родовід Банк». 1 грудня 2010 року нею отримано постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису від 28 квітня 2010 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 у розмірі 1413471 доларів 07 центів США. У зв'язку з тим, що банком на її адресу не було направлено письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором та те, що сума заборгованості за кредитним договором не є безспірною просила визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28 квітня 2011 року позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 28 квітня 2010 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки від 31 серпня 2007 року, укладеного між ПАТ «Родовід Банк» і ОСОБА_1 При цьому суд вважав, що нотаріус не переконався належним чином у безспірності сум, що підлягають стягненню.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову відмовлено у зв'язку з тим, що на думку апеляційного суду форма і зміст виконавчого напису вчиненого 28 квітня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 повністю відповідають чинному законодавству, а розрахунку заборгованості наданому банком та оригіналу договору іпотеки достатньо для визнання заборгованості безспірною.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, й залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що нотаріус, вчиняючи виконавчий напис, не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, а також у тому, що здійснений відповідачем розрахунок боргу не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника. При цьому суд першої інстанції вказав, що нотаріусом вчинено виконавчий напис на суму 1 413 471 дол. США 07 центів, у той же час договором іпотеки передбачено відповідальність ОСОБА_1 у розмірі вартості предмету іпотеки та оцінено в 319 702 дол. США.

Відповідно до положень ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно із ч. 2 п. 284 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 , заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

За п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису подаються документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Судами встановлено, що 31 серпня 2007 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір.

У забезпечення виконання даного договору в цей же день між Банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за яким у іпотеку передано житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. П.п. 1.4 договору іпотеки установлено, що передане в іпотеку майно за домовленістю сторін оцінено в 319 702 дол. США.

Листом від 23 лютого 2010 року ОСОБА_1 було повідомлено про те, що ОСОБА_3 неналежним чином виконує свої зобов'язання за кредитним договором та у нього утворилася заборгованість у розмірі 280 956 доларів США та 16 центів у зв'язку з чим позивачу запропоновано погасити суму заборгованості по кредиту та пені.

28 квітня 2010 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинив виконавчий напис на предмет іпотеки у розмірі 1413471 доларів США та 07 центів.

Оспорюючи виконавчий напис позивач, зокрема, зазначав про порушення приватним нотаріусом вимог Закону України "Про нотаріат" щодо підстав для вчинення такого напису. При цьому позивач вказувала на безпідставність збільшення її відповідальності перед банком та спірність розміру заборгованості ОСОБА_3 перед банком.

Судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки цим доводам позивача.

Крім того, судом апеляційної інстанції не взято до уваги вимоги ст. 11 ЗУ «Про іпотеку» відповідно до якої майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Наведене свідчить про помилковість висновків апеляційного суду щодо безспірності розміру заборгованості, що підлягає стягненню за виконавчим написом.

Таким чином у порушення вимог ст.ст. 212 -214 ЦПК України , суд апеляційної інстанції повно і всебічно не з'ясував фактичні обставини справи щодо заявлених позовних вимог та прийшов до помилкового рішення про незаконність рішення суду першої інстанції

Відповідно до положень ст. 339 ЦПК України , установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене, оскільки рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та було помилково скасовано рішенням апеляційного суду, останнє підлягає скасуванню, а рішення районного суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.333 , 336 , 339 , 343 , 344 , 345 , 349 ЦПК України , колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2011 року скасувати, рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 квітня 2011 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.С. Ткачук

Судді: М.К. Гримич

В.О. Савченко

І.М. Фаловська

С.Ф. Хопта

http://reyestr.court.gov.ua/Review/23671498

[у.zaporozhskiy]

Прекрасное решение, только сумма вызывает вопросы

С этого решения выходит, что исполнительную напись на предмет ипотеки, который был передан имущественным поручителем, можно осуществить только на сумму указанную, как стоимость предмета в договоре ипотеки