Определение ВССУГУД о возможности признания недействительными публичных торгов

[ANTIRAID]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 лютого 2012 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Леванчука А.О., Макарчука М.А.,

Писаної Т.О., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ВДВС Калінінського районного управління юстиції м. Донецька, приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, орган опіки і піклування Калінінської районної у м. Донецьку ради, про визнання недійсним акту про проведення аукціону та про визнання недійсним свідоцтва про право власності, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 6 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 4 серпня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У квітня 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ВДВС Калініського районного управління юстиції м. Донецька, ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», ОСОБА_5 про визнання недійсним акту (протоколу) про проведення аукціону від 1 лютого 2010 року щодо продажу належної їм квартири АДРЕСА_1 та про визнання недійсним свідоцтва про право власності, посилаючись на те, що при проведенні торгів були грубо порушені вимоги діючого законодавства, зокрема ВДВС не було їх повідомлено про час та місце проведення торгів, а також про аукціонну оцінку вартості їх квартири, за якою вона була продана ОСОБА_5 та є значно заниженою.

Крім того, зазначали, що ВДВС безпідставно розпорядився заставною квартирою без відома обох її співвласників, в тому числі ОСОБА_4, який нарівні з дружиною ОСОБА_3 набув право власності на Ѕ частину цієї квартири на підставі судового рішення від 14 червня 2007 року, а також продажем цієї квартири порушені й права неповнолітніх дітей.

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 6 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 4 серпня 2011 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ВДВС Калінінського районного управління юстиції м. Донецька, приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», ОСОБА_5 про визнання недійсним акту про проведення аукціону та про визнання недійсним свідоцтва про право власності відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 14 жовтня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладено договір позики на суму 314000 грн. зі сплатою 18 % річних за користування коштами.

З метою забезпечення вказаного договору між сторонами укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8, згідно якого була заставлена квартира АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_3

Оскільки позивачкою умови договору позики не виконані та у визначений цим договором строк до 14 жовтня 2007 року борг не повернуто, 26 листопада 2007 року нотаріусом вчинено виконавчий напис, відповідно до якого у рахунок повернення боргу в розмірі 427040 грн. звернуто стягнення на квартиру НОМЕР_1 та виконавчий напис передано на виконання до виконавчої служби Калініського районного управління юстиції в м. Донецьку.

Крім того, виконавчий напис, за яким звернуто стягнення на предмет застави , таким, що не підлягає виконанню позивачами у судовому порядку не визнавався.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачами в розумінні ст.ст. 10, 60 ЦПК України доказів на підтвердження того, що державна виконавча служба не повідомляла їх про відкриття виконавчого провадження та вчинення послідуючих виконавчих дій, зокрема вони не отримували копії постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, оцінку вартості тощо. Проте, ці доводи позивачів спростовуються наданими відповідачем доказами, які підтверджують те, що оцінка спірного майна проведена з дотриманням вимог закону України «Про виконавче провадження» і Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а доводи позивачів про те, що вона не знала про оцінку мана та не повідомлялась про проведення аукціону - спростовуються наданими ВДВС Калініського РУЮ у м. Донецьку виконавчим провадженням, в якому містяться копії телеграм та рекомендованих повідомлень про вручення ОСОБА_3 рекомендованої кореспонденції.

Крім того, позивачі при зверненні до суду з позовом про визнання акту про проведення аукціону недійсним невірно обрали спосіб захисту порушеного права, оскільки чинним законодавством не передбачено такого способу захисту як визнання торгів недійсними, а в процесі вчинення виконавчих дій позивачка не скористалися своїм правом на оскарження дій державних виконавців.

Оскільки прилюдні торги проведено у встановленому законом порядку, права ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їхніх дітей не порушені, підстави для задоволення позову відсутні.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, ч. 2 цієї статті визначено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, у п. 2 визначено такий спосіб захисту як визнання правочину недійсним.

За результатами прилюдних торгів укладається договір купівлі-продажу між організатором торгів та його переможцем, який оформляється у вигляді протоколу проведення торгів, і його, як і будь-який інший договір , може бути визнано недійсним з підстав, передбачених законом, зокрема, через його невідповідність актам цивільного законодавства.

Таким чином є правочином ( договором купівлі-продажу ) результат прилюдних торгів, на яких реалізоване майно, оформлений у вигляді протоколу про проведення прилюдних торгів із зазначенням сторін такого договору - організатора торгів як продавця та переможця торгів як покупця, а також його істотних умов - предмета договору та покупної ціни. Оскільки цей правочин є договором, заінтересована особа має право оспорити його з підстав , передбачених законом.

Частиною 1 ст. 215 та частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу , який укладено за результатами прилюдних торгів , може бути визнано недійсним за позовом заінтересованої особи у разі порушення правил їх проведення, які вплинули на результат торгів.

Крім того, хоча правила ч. 2 ст. 388 ЦК України не передбачають право власника витребувати шляхом віндикації майно, яке реалізоване в порядку , встановленому для виконання судового рішення, проте не є перешкодою для повернення сторін договору - організатора прилюдних торгів та їх переможця у первісний стан шляхом реституції за позовом власника за наявності передбачених законом підстав для визнання цього договору недійсним, що відповідає положенням ч. 3 ст. 215 та ст. 216 ЦК України.

Проте суд, вирішуючи справу та відмовляючи в позові з підстав того, що позивачами невірно обрано спосіб захисту порушеного права як визнання укладеного на торгах договору купівлі-продажу недійсним, у порушення положень ст.ст. 213-214 ЦПК України на вищевказані норми права уваги не звернув, а також у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та нормою права, що підлягає застосуванню й відповідно дійшов помилкового висновку про те, що такого способу захисту як визнання договору купівлі-продажу , укладеного на торгах у вигляді протоколу прилюдних торгів недійсним чинним законодавством не передбачено.

При цьому, суд в порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяв всебічному та повному зясуванню обставин справи, не уточнив позовних вимог, не попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, зокрема не уточнив позовних вимог в частині підстав та предмету заявленого позову й відповідно належним чином не вирішив питання щодо правильності обраного позивачами способу захисту порушених прав з урахуванням того, що зі змісту поданої позовної заяви та пояснень позивачів убачається, що позивачі фактично оспорювали дійсність саме договору купівлі-продажу квартири, укладеного між організатором торгів та переможцем, який оформлено у вигляді протоколу проведення торгів № 17/239/09/а від 1 лютого 2010 року, за яким чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 88,9 кв.м, житловою - 64,20 кв.м продана за 327550 грн. ОСОБА_9 (а.с 42).

Оскільки судами першої та апеляційної інстанції допущені порушення норм матеріального і процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 6 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 4 серпня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.П. Пшонка

Судді А.О. Леванчук М.А. Макарчук Т.О. Писана Г.В. Юровська

http://reyestr.court.gov.ua/Review/21609098