Решение Ковпаковского райсуда оставленное в силе апелляцией о признании неправомерным и отмене разрешения органов опеки для кредита Укрсоцбанку

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2012 р.

Справа № 1806/2а-8274/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

Позивач - ОСОБА_1

Представник відповідача - Яцков Д.В. Д Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ковпаківської районної в м. Суми адміністрації на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.04.2012р. по справі № 1806/2а-8274/11

за позовом ОСОБА_4

до начальника Ковпаківської районної в місті Суми адміністрації Джура Олександра Миколайовича , Ковпаківської районної в м. Суми адміністрації третя особа ОСОБА_6

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_4, звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до начальника Ковпаківської районної в місті Суми адміністрації Джура Олександра Миколайовича, Ковпаківської районної в м. Суми адміністрації , 3-тя особа: ОСОБА_6, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати розпорядження начальника Ковпаківської районної в місті Суми адміністрації від 18.06.2008 р. № 121Р в частині дозволу вчинити правочин ОСОБА_6, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 про заставу (іпотеку) квартири АДРЕСА_1 право користування та власності у якій має неповнолітній ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що в серпні 2011 року він від нотаріуса довідався, що у 2008 році його батько звернувся до Ковпаківської районної в м. Суми адміністрації з заявою про надання дозволу на заставу (іпотеку) квартири АДРЕСА_1, право користування та власності у якій має також його неповнолітній син, тобто позивач. Розпорядженням начальника цієї адміністрації Джурою О.М. було дозволено батькові вчинити правочин про заставу вказаної квартири. На даний час так склалася ситуація, що батько борги не сплатив, договір іпотеки стосовно цієї квартири недійсним не був визнаний. Вважає, що таким розпорядженням відповідачі знехтували правами та інтересами дитини, порушили законодавство про охорону дитинства. Крім цього вказує, що дане розпорядження було прийнято формально, зміст його є нелогічним, органами опіки та піклування не було з'ясовані всі обставини щодо надання дозволу на вчинення його батьком такого правочину.

Представник відповідачів проти позову заперечував, вказуючи, що у 2008 році опікунська рада діяла на підставі Положення від 23.08.2005 року № 477 зі змінами, затвердженими виконкомом Сумської міської ради та надала дозвіл ОСОБА_6 на вчинення правочину в установленому законом порядку, при цьому покладаючи на батька обов'язок надати неповнолітньому інше житло в разі неплатоспроможності, з чим останній і погодився, написавши заяву. Більш того, сам позивач також подавав заяву, в якій він вказував, що дає згоду на заставу (іпотеку) вказаної квартири. Також, зазначає, що заява ОСОБА_6 розглядалася членами комісії на засіданні опікунської ради 18.06.2008 року, присутні голосували і більшістю голосів заява його була задоволена і відповідно підготовлено розпорядження, що зафіксовано у протоколі № 22.

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.04.2012 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 15.10.1998 року, виданого Виконавчим комітетом Сумської міської ради ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, тобто вона їм належить на праві спільної сумісної власності, (а.с.6) Також, ці особи були зареєстровані в цій квартири, що підтверджується копіями паспортів громадян України та копією довідки ТОВ «Житловик». (а.с.55-58)

18.06.2008 року розпорядженням начальника Ковпаківської районної в м. Суми адміністрації Джура О.М. за № 121 Р був наданий дозвіл на вчинення правочину ОСОБА_6 про заставу (іпотеку) квартири АДРЕСА_1, право власності та користування у якій має неповнолітній ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7) Також, від цього ж числа був складений протокол № 22 засідання опікунської ради, де вказано, що розглядається заява ОСОБА_6 і присутні 5 працівників вирішили підготувати розпорядження начальника. (а.с. 37-38 )

04.07.2008 року між ОСОБА_6 та АК банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» був укладений іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 (а.с. 51-54 )

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських Банків від 28 04.2011 року позов ПАТ «Укрсоцбанк», що є правонаступником АК банк соціального розвитку Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 було задоволено та стягнуто з останнього 394 660 грн. 60 коп. заборгованості згідно укладених угод. (а.с. 59-63 )

Як вбачається з паспортних даний позивача, станом на 18.06.2008 року та 04.07.2008 року йому виповнилося 17 років.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач не довів, що розпорядження начальника Ковпаківської районної в м. Суми адміністрації Джура Олександра Миколайовича від 18.06.2008 року № 121 Р в частині надання дозволу вчинити правочин ОСОБА_6 про заставу (іпотеку) квартири АДРЕСА_1, право власності та користування у якій має ОСОБА_1 відповідало змісту чинному законодавству та прийняте було в інтересах дитини.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не доже суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27 лютого 1991 року №789-ХП, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частинами 1, 4 ст.177 Сімейного кодексу України визначено, що батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.

Пунктом 1.3. Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999р. №34/166/131/88, визначено, що органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Пунктом 6.1. передбачено, що органи опіки та піклування вирішують питання щодо збереження за неповнолітніми житла, а також щодо забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які закінчили навчально- виховні заклади і не мають житла.

Окрім того, у пункті 6.1 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999р. №34/166/131/88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.1999р. за №387/3680, визначено, що органи опіки та піклування вирішують питання щодо збереження за неповнолітніми житла.

Отже, лише опікунська рада уповноважена надавати дозволи на укладання договорів щодо житлових приміщень, право власності та користування у яких належить неповнолітнім, незалежно від того, що опікунська рада має дорадчі функції. Крім того, при наданні таких дозволів опікунська рада має керуватись законодавством, щодо захисту прав та інтересів неповнолітніх.

Колегія суддів зазначає, що із змісту оскаржуваного розпорядження вбачається порушено права позивача щодо належного на праві приватної сумісної власності житла.

Як зазначено у п. 3.4 Положення про опікунську раду при Зарічній та Ковпаківській районних в місті Суми адміністраціях рішення ради приймається простою більшістю голосів. З протоколу засідання опікунської ради №22 від 18.06.2008р. не вбачається, що 5 членів ради голосували (хто був «за» хто «проти»). Крім цього, у протоколі зазначено, що рада вирішила "підготувати розпорядження начальника", але не зрозуміло, якого змісту .

Також не було зафіксовано і хід обговорення питань винесених на розгляд опікунської ради, хоча відповідно до п. 2.7. Інструкції ведення діловодства, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №1153 від 17 жовтня 1997 р., що була чинна на момент засідання опікунської ради, рішення та хід обговорення питань повинні фіксуватись у протоколах засідань колегіальних органів, також повинні фіксуватись і виступи, якщо хід засідання не стенографується.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що засідання ради носило формальний характер, доказів того, що ОСОБА_6 був присутнім на засіданні матеріали справи не містять.

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що у Положенні про опікунську раду при Зарічній та Ковпаківській районних в місті Суми адміністраціях від 23.08.2005 р. № 477 не вказано перелік документів, які потрібно надати заявником до опікунської ради, тому опікунська рада розглядає документи, які надані заявником та зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 177 Сімейного кодексу України дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Отже, незалежно від того, що не вказано перелік документів, які потрібно надати заявником до опікунської ради, опікунська рада має перевірити усі обставини і надати дозвіл на вчинення правочину лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо того, що опікунська рада не в повній мірі вивчила та з'ясувала питання, які б виключали всі сумніви стосовно майбутнього порушення інтересів дитини в разі укладання цього правочину.

Слід зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, опікунська рада, надаючи дозвіл ОСОБА_6 вчинити правочин відносно квартири, де проживала і була зареєстрована дитина, всупереч п. 3.5 зазначеного Положення не в повній мірі вивчила та з'ясувала питання, які б виключали всі сумніви стосовно майбутнього порушення інтересів дитини в разі укладення його батьком правочину з банком, тобто не було відомостей щодо доходів батьків позивачів, відсутності чи наявності іншого житла у батьків, навіть не було відомостей щодо змісту (умов) правочину, дозвіл на який було надано.

Також колегія суддів зазначає, що органами опіки не були з'ясовані питання про наявність у батьків іншого житла, чи це житло не гірше, за те, де він проживає.

Також, колегія суддів не може прийняти до уваги доводи про те, що згідно заяви, поданої ОСОБА_1 до опікунської ради, він дає згоду на заставу спірної квартири, так як дата вказана 12.06.2010 року, а не 2008 року як про це свідчать інші матеріали.

Слід зазначити про те, що на час надання дозволу опікунської ради батьку позивача у 2008 році він був неповнолітнім, і таку заяву не можна вважати належним та допустимим доказом того, що він міг у повній мірі розуміти правовий зміст та наслідки вкладеного.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів , що оскаржуване розпорядження відповідає чинному законодавству та було прийняте в інтересах дитини, а отже позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.04.2012 року по справі № 1806/2а-8274/11 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ковпаківської районної в м. Суми адміністрації залишити без задоволення.

Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.04.2012р. по справі № 1806/2а-8274/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.

Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Курило Л.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 20.08.2012 р.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25748206

[ANTIRAID]

Решение первой инстанции: