Постановление ВХСУ об отмене предыдущих решений по признанию поручительства с ВТБ банком прекращенным

[у.zaporozhskiy]

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2013 р.

Справа № 4/388-54/236-5011-1/2272-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Мирошниченка С.В.,

Суддів: Барицької Т.Л., Хрипуна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 р.

у справі № 4/388-54/236-5011-1/2272-2012 господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто"

до Відділення Житомирської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

про визнання недійсним договору поруки

За участю представників:

позивача:Лупейко О.В.;

відповідача:Оніщук В.М., Тельщенко П.П.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відділення Житомирської регіональної дирекції ПАТ "ВТБ Банк" про визнання недійсним договору поруки від 22.05.2008 р. № 4.77-08-ДП1.

Справа неодноразово була предметом розгляду господарських судів різних інстанцій.

За результатами останнього розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2012 р. (суддя: Мельник В.І.) у справі № 4/388-54/236-5011-1/2272-2012 в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 р. (судді: С.Г. Рудченко, С.І. Буравльов, В.В. Шапран) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 22.05.2008 р. ВАТ "ВТБ Банк", правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_7 (позичальник) був укладений кредитний договір № 4.77-08-СК (строковий кредит), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 3742000,00 грн. на споживчі потреби на строк до 21.05.2018 р. з процентною ставкою 20,5% річних шляхом перерахування коштів у валюті на рахунок позичальника.

22.05.2008 р. в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором ТОВ "Стандарт-Авто" та банком укладено договір поруки № 4.77-08-ДП1, відповідно до умов якого сторони визначили, що зобов'язання за договором, яке підписано ними, відповідає положенням ст.ст. 553-559 ЦК України.

Також, 22.05.2008 р. між позивачем та відповідачем, для забезпечення виконання зобов'язань за договором поруки, укладено іпотечний договір ВКО № 277942-277943, за умовами якого було передано в заставу відповідачу майно, яке належить позивачу, а саме приміщення профілакторію площею 1661,9 м2 та приміщення мийки площею 249,8 м2. Іпотечний договір ВКО № 277942-277943 є похідним від договору поруки № 4.77-08-ДП1, так як у його вступній частині при визначенні сторін вказано про те, що іпотекодавець виступає майновим поручителем по зобов'язанням боржника - ОСОБА_7

30.11.2009 р. відповідачем та ОСОБА_7 було укладено договір № 1 про внесення змін до кредитного договору № 4.77-08-СК від 22.05.2008 р. Відповідно до п. 3.3 абзацу 3 цього договору процентна ставка за кредитним договором підвищується на 5% (п'ять) процентів річних в порівнянні з діючою процентною ставкою у випадках невиконання зобов'язань, передбачених пунктами 5.3.2, 5.3.3 кредитного договору, яким змінено обсяг відповідальності поручителя у сторону її збільшення. Також, кредитний договір доповнено п. 5.2.7, згідно з яким банк має право приймати рішення про зміну процентної ставки протягом строку дії цього договору у випадках зміни вартості залучення строкових коштів банками України згідно офіційних даних Національного банку України, зміни облікової ставки Національного банку України, введення оподаткування банківських операцій з залучення строкових коштів, збільшення норм відрахувань до "Фонду гарантування вкладів", збільшення рівня інфляції, зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України нормативно-правових актів або рішень, що мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, та у разі настання інших подій, незалежних від волі сторін договору.

Про збільшення розміру процентної ставки та дати його введення банк повідомляє позичальника шляхом направлення проекту договору про внесення змін до цього договору та листа з повідомленням про вручення або шляхом доставки особисто позичальнику на його адресу, вказану в розділі 10 цього договору або будь-яку іншу адресу, додатково письмово повідомлену позичальником. Позичальник зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати відправлення відповідного повідомлення підписати наданий банком договір про внесення змін до цього договору, надати його в банк та підписати новий графік або у разі незгоди зі зміною розміру процентної ставки, протягом того ж строку достроково погасити отриманий кредит та сплатити всі проценти за чинною процентною ставкою, а також комісії, неустойки тощо.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував його тим, що зміна зобов'язань за кредитним договором про збільшення обсягу відповідальності поручителя відбулася без його згоди, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності позивача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суди виходили з того, що відсутні визначені законом підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними, в зв'язку з тим, що між ними досягнуті усі істотні умови договору.

Але, такі висновки судів є передчасними.

Відповідно до п. 9.4 , абзацу 4 Статуту товариства, директору забороняється самостійно, без прийняття рішень учасників, приймати рішення, укладати договори (угоди) відчуження чи застави майна товариства, кредитні договори, а також договори позики, займу та фінансової допомоги.

Зі змісту вказаних приписів Статуту слідує, що директору товариства з питань належного майна товариства та окремих фінансових питань забороняється не тільки самостійно без згоди учасників підписувати будь-які договори, але і взагалі приймати самостійні рішення.

Відповідно до п. 2.5 Договору поруки, з підписанням цього договору поручитель надає банку доручення на договірне списання коштів з поточних рахунків поручителя. Тож доручення може бути виконане банком за умови настання строку виконання зобов'язання боржника за кредитним договором, або у разі неналежного виконання будь-якого з зобов'язань.

Таким чином, Договір поруки № 4.77-08-ДПІ від 22.05.2008 р. містить умови щодо розпорядження майном та фінансово-грошовими ресурсами товариства. Відповідно, будь-які договори про його продовження та рішення по його продовженню могли прийматися лише за згодою учасників товариства.

Але, судами попередніх інстанцій не встановлено чи була згода учасників товариства на підписання директором ТОВ "Стандарт-Авто" Блощинським О.О. листа від 30.11.2009 р. враховуючи п. 9.4 Статуту товариства.

За приписами процесуального законодавства, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та правильно витлумачив ці норми права.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи неповне з'ясування обставин справи, що є порушенням норм процесуального права, які не можуть бути виправлені касаційною інстанцією, з огляду на визначені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України повноваження, рішення господарського суду міста Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2012 у справі № 4/388-54/236-5011-1/2272-2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддяС.В. МирошниченкоСуддіТ.Л. Барицька О.О. Хрипун

http://reyestr.court.gov.ua/Review/28840406