Решение Оболонского райсуда оставленное в силе ВССУ о взыскании со Сведбанка безосновательно полученных средств

[ANTIRAID]

Справа № 2-581/12

РIШЕННЯ

IМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 року

Оболонський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Васалатія К.А.

при секретарі Яковлевій М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Сведбанк» про стягнення безпідставно отриманих коштів

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним як позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 2709/0308/88-138 та отримано від відповідача 700000 дол. США. але як пояснює позивач він жодного разу не звертався до відповідача за отриманням даних коштів. І даний факт підтверджується рішенням Дарницького р/с м. Києва від 24.11.2010 р., за яким було розірвано кредитний договір № 2709/0308/88-138 від 20.03.2008 р. між позивачем та відповідачем; розірвано іпотечний договір № 2709/0308/88-138-Z-1 від 12.03.2008 р., який був укладений між позивачем та відповідачем; розірвано іпотечний договір № 2709/0308/88-138-Z-2 від 12.03.2008 р., який укладено між позивачем та відповідачем; розірвано іпотечний договір № 2709/0308/88-138-Z-3 від 12.03.2008 р., який укладено між дружиною позивача ОСОБА_2 та відповідачем; розірвано іпотечний договір № 2709/0308/88-138-Z-4 від 12.03.2008 р., який укладено між позивачем та відповідачем. Дане рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22.03.2011 р.

Як вказує позивач, факт не отримання позивачем коштів підтверджується цивільним позовом про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином від 25.08.2009 р., який був поданий відповідачем ст. слідчому СУ ГУ МВС України в м. Києві Сміху В.В. У даному позові відповідач вказав, що позивач по даній справі коштів не отримував, але незважаючи на відсутність підстав щодо погашення заборгованості по кредитному договору позивач здійснював, а відповідач приймав кошти у погашення заборгованості, що підтверджується квитанціями:

№ U1774-41 від 19.05.2008 р. у сумі 6248 дол. США сплачених нарахованих відсотків;

№ U1774-42 від 19.05.2008 р. у сумі 5882 дол. США погашення заборгованості по кредиту;

№ U1774-155 від 20.06.2008 р. у сумі 7147 дол. США сплати нарахованих відсотків;

№ U1774-156 від 20.06.2008 р. у сумі 5882 дол. США погашення заборгованості по кредиту;

№ U1774-130 від 22.09.2008 р. у сумі 6953 дол. США сплати нарахованих відсотків;

№ U1774-131 від 22.09.2008 р. у сумі 5882 дол. США погашення заборгованості по кредиту.

Таким чином зі слів позивача, відповідач безпідставно отримав 37994 дол. США, що станом на 21.09.2011 р. в еквіваленті складає 302952,75 грн. Також позивач вважає, що відповідач зобовязаний повернути проценти за користування коштами у сумі 75119,81 грн., а тому позивач просить суд стягнути дану заборгованість із процентами та судові витрати.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали. При цьому позивач вказав, що протягом 2007-2008 р.р. він у відповідача отримав ще 4 кредити і весь час сплачував їх.

Представники відповідача у судове засідання зявились та надали суду клопотання, заяви та заперечення, що стосується не визнання ними позову у повному обємі, так як позивачем не доведено, що він не отримував дані кошти та не сплачував їх особисто.

Також представником відповідача ОСОБА_4 було подано до суду заяву про застосування строків позовної давності щодо даного позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України: кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено в судовому засіданні, 20.03.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 2709/0308/88-138 на отримання позивачем 700000 дол. США. у забезпечення вищевказаного договору також були укладені іпотечні договори, але як встановлено судом, дані кошти позивач не отримував.

І даний факт підтверджується рішенням Дарницького р/с м. Києва від 24.11.2010 р., за яким було розірвано кредитний договір № 2709/0308/88-138 від 20.03.2008 р. між позивачем та відповідачем; розірвано іпотечний договір № 2709/0308/88-138-Z-1 від 12.03.2008 р., який був укладений між позивачем та відповідачем; розірвано іпотечний договір № 2709/0308/88-138-Z-2 від 12.03.2008 р., який укладено між позивачем та відповідачем; розірвано іпотечний договір № 2709/0308/88-138-Z-3 від 12.03.2008 р., який укладено між дружиною позивача ОСОБА_2 та відповідачем; розірвано іпотечний договір № 2709/0308/88-138-Z-4 від 12.03.2008 р., який укладено між позивачем та відповідачем і дане рішення залишено було залишено без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22.03.2011 р.

Відповідно до положень ст. 61 ЦПК України: обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню; обставини, визнані судом загальновідомими не потребують доказування; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як зясовано судом, у рамках кримінальної справи порушеної ст. слідчим СУ ГУ МВС України в м. Києві Сміхом В.В. відносно ОСОБА_5 відповідачем ПАТ «Сведбанк» поданий цивільний позов, в якому представник позивача (відповідач по даній справі) стверджує те, що ОСОБА_5 зловживаючи службовим становищем скоїла шахрайські дії щодо ОСОБА_1, підписавши замість нього документи на отримання кредитних коштів.

Тому посилання представників відповідача на те, що позивач сплачував дані кошти по квитанціям: № U1774-41 від 19.05.2008 р. у сумі 6248 дол. США сплачених нарахованих відсотків; № U1774-42 від 19.05.2008 р. у сумі 5882 дол. США погашення заборгованості по кредиту; № U1774-155 від 20.06.2008 р. у сумі 7147 дол. США сплати нарахованих відсотків; № U1774-156 від 20.06.2008 р. у сумі 5882 дол. США погашення заборгованості по кредиту; № U1774-130 від 22.09.2008 р. у сумі 6953 дол. США сплати нарахованих відсотків; № U1774-131 від 22.09.2008 р. у сумі 5882 дол. США погашення заборгованості по кредиту є хибним, так як даний факт також спростовується і квитанціями, які були надані позивачем в оригіналі (ксерокопії даних квитанцій а.с. 18-20) і ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22.03.2011 р., в якій вже було встановлено, і посилання відповідача на проведення ним експертизи по даному факту і відсутність отриманих коштів позивачем.

Ст. 1212 ЦК України передбачено, що «Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події».

При цьому у відповідності до ст. 1213 ЦК України «Набувач зобовязаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі».

Щодо клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності щодо даного позову то суд вважає, що у даному випадку позивачем не пропущено строк позовної давності, так як він є ініціатором порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за ст. 190, 200 КК України і у рамках даної справи 25.08.2009 р. виявив цивільний позов банку, в якому банк визнав, що позивач не отримував грошові кошти. При цьому банку було відомо, що 06.01.2010 р. Шевченківським р/с м. Києва було розкрито банківську таємницю що надало можливість позивачу зясувати дійсний стан його банківських рахунків.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення безпідставно набутих грошових коштів підлягають задоволенню у сумі 37994 дол. США, що в еквіваленті складає 302952,75 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 75119,81 грн. процентів за користування чужими коштами на підставі ч. 2 ст. 1061 ЦК України яка передбачає, що «банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором»є хибним, так як в даному випадку позивач не є вкладником даного банку і не може витребовувати

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 10, 15, ст. 23, 60, 61, 195, ст. 208, 209, ст. 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Сведбанк»на користь ОСОБА_1 безпідставно отриманих коштів у сумі 37994 дол. США, що в еквіваленті складає 302952,75 грн. та судові витрати у розмірі 1820 грн.

В іншій частині позову відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯК.А. Васалатій

23.02.2012 Справа № 2-581/12

http://reyestr.court.gov.ua/Review/21615975

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.

суддів: Ізмайлової Т.Л., Карпенко С.О.,

Мостової Г.І., Наумчука М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про стягнення безпідставно отриманих коштів за касаційною скаргою ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2012 року,

встановила:

У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що між ним та відповідачем 20 березня 2008 року укладений кредитний договір, за умовами якого банк зобов'язався надати кредит у сумі 700 000 доларів США, але він за отриманням вказаних коштів не звертався. Даний факт підтверджується рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2011 року, яким розірвано зазначений кредитний договір. Незважаючи на відсутність підстав щодо погашення заборгованості за кредитним договором, позивач здійснював платежі, а відповідач приймав кошти у погашення заборгованості, що підтверджується оригіналами квитанцій. Просив стягнути з відповідача 37 994 доларів США як безпідставно отримані кошти та 75 119,81 грн. процентів за користування ними.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 лютого 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Сведбанк» на користь ОСОБА_3 безпідставно отримані кошти у сумі 37 994 доларів США, що в еквіваленті складає 302 952,75 грн.

У іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2012 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 лютого 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2012 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач кредитні кошти не отримував, але у погашення заборгованості за кредитним договором сплатив банку 37 994 доларів США, що складає 302 952,75 грн., які є безпідставно отриманим майном та повинні бути повернуті позивачеві за положеннями ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що належних і допустимих доказів про внесення коштів саме ним, позивач не надав. Крім того, суд не вбачав підстав для застосування ст. 1212 ЦК України як правової підстави позову, оскільки кошти сплачені позивачем відповідно до умов укладеного договору.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Судами встановлено, що 20 березня 2008 року між сторонами укладено кредитний договір № 2709/0308/88-138, за умовами якого банк зобов'язався надати ОСОБА_3 700 000 доларів США.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2011 року, встановлено, що ОСОБА_3 грошові кошти від публічного акціонерного товариства «Сведбанк» у сумі 700 000 доларів США за кредитним договором від 20 березня 2008 року не отримував і розірвав зазначений договір.

Відповідно до п. 8. Глави 2 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем до суду першої інстанції в обґрунтування позовних вимог надано такі оригінали квитанцій: № U 1774 - 41 від 19 травня 2008 року; № U 1774 - 42 від 19 травня 2008 року; № U 1774 - 155 від 20 травня 2008 року; № U 1774 - 156 від 20 червня 2008 року; № U 1774 - 130 від 22 вересня 2008 року; № U 1774 - 131 від 22 вересня 2008 року, що є підтвердженням внесення позивачем готівки у відповідній платіжній системі.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки з розірванням кредитного договору відпала підстава, на якій відповідачем було набуто майно позивача, тому все передане у такому випадку майно знаходиться у відповідача без достатньої правової підстави.

Отже, суд апеляційної інстанції, неправильно застосувавши норми матеріального права, безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом.

Ураховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2012 року скасувати, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 лютого 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О. Кузнєцов

Судді: Т.Л. Ізмайлова С.О. Карпенко Г.І. Мостова М.І. Наумчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/27192424

[ANTIRAID]

Определение Апелляционного суда Киева, которым оставлено в силе решение Дарницкого райсуда о расторжении договора, здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=5282