Определение ВССУ об отказе Укрсиббанку во взыскании задолженности

[ANTIRAID]

УХВАЛА

іменем україни

13 лютого 2013 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В. О.,

суддів: Мартинюка В. І., Мостової Г. І.,

Наумчука М. І., Остапчука Д. О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2011 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з указаним позовом, у якому, посилаючись на неналежне виконання умов кредитного договору, просило стягнути солідарно з ОСОБА_3, як позичальника, та ОСОБА_4, як поручителя, заборгованість за кредитним договором, відсотки за користування коштами в розмірі 458 593 грн 60 коп. та судові витрати в розмірі 2 823 грн.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2012 року, позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором № 11380849000 від 06 серпня 2008 року, яка станом на 24 жовтня 2011 року становить 57 498, 85 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 24 жовтня 2011 року становить 458 593 грн 60 коп., з яких заборгованість по кредиту - 50 958, 05 доларів США, що в еквіваленті складає 406 426 грн 12 коп., по відсоткам за користування кредитом - 6053,28 доларів США, що в еквіваленті складає 48 279 грн 15 коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 250, 28 доларів США, що в еквіваленті складає 1996 грн 17 коп., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам 237,24 доларів США, що в еквіваленті складає 1892 грн 16 коп.

Вирішено питання судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, діючи в інтересах ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалені у справі судові рішення просить скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позичальник не виконує умови кредитного договору стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, що є підставою для дострокового стягнення солідарно з позичальника та поручителя отриманих позичальником коштів, відсотків за користуванням кредитом та пені.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 06 серпня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11380849000, згідно з яким ОСОБА_3 надано кредит у розмірі 66 580 доларів США.

З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору 06 серпня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 22053, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з договору, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.4.3 кредитного договору, укладеного між позивачем та ОСОБА_3, обов'язок позичальника достроково повернути банку у повному розмірі всю суму кредиту та повністю сплатити плату за кредит виникає в разі застосування банком права вимоги дострокового повернення кредиту в порядку, визначеному розділом 6 договору.

Згідно з п. 6.2 розділу 6 кредитного договору, терміни дострокового повернення кредиту та сплати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит обов'язковими для повернення і сплати в повному обсязі банку з 32 календарного дня, рахуючи із дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення коштів, за умови, якщо банк направив позичальнику відповідну вимогу поштою цінним листом з описом та повідомленням про вручення, а позичальник не усунув зазначених банком порушень.

Отже, сторони договору встановили порядок, за умови дотримання якого у позичальника виникає обов'язок дострокового повернення боргу. Можливість врегулювання на власний розсуд своїх відносин в цій частині відповідає положенням ст. 6 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що банк надсилав на адресу відповідача письмову вимогу про дострокове повернення кредиту та інших платежів у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язання ( а. с. 30 - 31).

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем такої вимоги, що в свою чергу свідчить про те, що встановлена договором умова дострокового повернення кредиту не настала, тобто у позичальника не виникло зобов'язання дострокового виконання кредитного договору.

На порушення вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України, суди на вказане уваги не звернули, у достатній мірі не визначились з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню до них, не дали належної оцінки відсутності підтвердження отримання відповідачем вимоги банку про дострокове повернення кредиту та дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді: В. І. Мартинюк

Г. І. Мостова

М. І. Наумчук

Д. О. Остапчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/29418741