Решение Комсомольского райсуда о недействительности оценки и договора купли-продажи залогового имущества между Приватбанком и Ключевым решением

[Наёмник]

Справа № 2114/6845/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2013 року

Комсомольський районний суд м. Херсона у складі

головуючого - судді Стамбули Н. В.

за участю секретаря - Тавожнянській А.Ю.

адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ключове рішення», треті особи - ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійним договору купівлі - продажу майна і повернення сторін у первинний стан, суд -

в с т а н о в и в :

31.07.2012 року ОСОБА_2., яка на підставі свідоцтва про шлюб від 25.04.2009 року змінила прізвище на ОСОБА_2, звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 29.07.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № HECFGA0000000960, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 25778,25 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.07.2018 року. 29.07.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, і ЗАТ КБ «ПриватБанк», в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № HECFGA0000000960, було укладено договір іпотеки № HECFGA0000000960, згідно з яким позивач надала в іпотеку нерухоме майно, а саме - житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності подружжя на підставі договору купівлі-продажу.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 01.03.2010 року по цивільній справі № 2-988/2010 за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості було вирішено: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №НЕСРСА0000000960 від 29.07.2008 року в сумі 170491,71 грн. звернути стягнення на будинок загальною площею 65,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ЗАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі - продажу будь - яким способом, з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Приватбанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити ОСОБА_3, ОСОБА_2, які проживають у житловому будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у м. Херсоні.

Вказане рішення 04.02.2011 року, було виконано позивачем добровільно у присутності державного виконавця, а 09.02.2011 року позивачка передала ключі від будинку АДРЕСА_1 представнику за довіреністю ПАТ «Приватбанк» - ОСОБА_7, вказане підтверджується Актом державного виконавця від 04.02.2011 року. Після телефонної розмови 23.07.2012 року із менеджером Банку позивачці стало відомо, що на будинок є покупець, який виграв тендер і оформлює кредит у «ПАТ КБ «Приватбанк» для купівлі житлового будинку по АДРЕСА_1, за ціною, яку визначив Банк і яка становить 15000 дол. США.

Розуміючи, що предмет іпотеки за рішенням суду було передано в рахунок погашення заборгованості, проте оцінка вартості майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1, вважає, що не може становити 15000 дол. США, тоді як заборгованість складає 170491,71 грн., а сума вартості майна, що визначена Іпотечним договором 338849,00 грн. Вказаної суми не вистачить навіть на те, щоб покрити половину суми кредиту, а отже остання залишається і без будинку, і з великим залишком заборгованості за кредитом.

З витягу про реєстрацію правочинів позивачу стало відомо, що 23.07.2012 року вона продала, а ТОВ «Ключове рішення» придбало спірний будинок АДРЕСА_1. Проте жодної довіреності Банку на продаж від мого імені я не надавала, крім того, продаж згідно рішення суду має проводитися Державною виконавчою службою, що відповідає вимогам ЗУ «Про виконавче провадження» та ЗУ «Про іпотеку».

Крім того, з приводу виконання рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 01.03.2010 року по цивільній справі № 2-988/2010 було порушено виконавче провадження у ВДВС Комсомольського районного суду м. Херсона, і на підставі норм діючого Законодавства, вважає, що реалізація предмету іпотеки мала бути здійснена через виконавчу службу. Проте жодної дії, задля належної реалізації майна здійснено відповідачами не було.

На підставі вказаного, вважає, що відповідачами було грубо порушено її права при реалізації іпотечного майна, а саме: значно навмисне знижено вартість майна, яке реалізовується за оціночною вартістю; не повідомлено мене про те ким і коли буде проведено оцінку іпотечного майна; не надано результату оцінки іпотечного майна (акту або висновку). Крім того, під час проведення відчуження предмету застави, було порушено усі передбаченні можливості реалізації майна, тобто не дотримано вимог Цивільного Законодавства (під час укладання договору купівлі - продажу), не дотримано вимог ЗУ «Про виконавче провадження», ЗУ «Про іпотеку» оскільки предмет іпотеки має реалізовуватися або за виконавчим документом, або через торгуючу установу, або з належним чином оформленою довіреністю від мого імені, як відчужувача.

На підставі вказаного просила суд визнати недійсним оцінку проведену ПАТ КБ «ПриватБанк» житлового майна у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 та скасувати її; визнати недійсним правочин, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Ключове рішення» від 23.07.2012 року за №740 у реєстрі нотаріальних дій, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_4

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, і уточнила вимоги викладені у ньому, а саме просила суд, з врахуванням того, що представником відповідача було надано оскаржуваний позивачем Договір купівлі - продажу домоволодіння від 23 липня 2012 року, а також висновок про вартість майна після звернення із позовом до суду, з рахуванням вимог ст. 655, 657 Цивільного Кодексу України і з вимогами ст. 215, 216 Цивільного Кодексу України, якими передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, вважає, оскаржуваний Договір купівлі - продажу порушує права ОСОБА_2, як третьої особи, в інтересах якої укладено правочин, а тому, він підлягає визнанню недійсним.

Крім того, оспорюванний Договором купівлі - продажу не було зареєстровано належним чином у БТІ м. Херсона, і домоволодіння АДРЕСА_1 за даними з реєстру речових прав належить ОСОБА_2, то фактично, відповідачі не набули права власності на майно, і воно не вибувало з володіння позивача. На підставі вказаного просила суд визнати недійсним висновок про вартість майна житлового майна у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 на суму 160000,00 грн. та скасувати його; визнати недійсним договір купівлі - продажу домоволодіння від 23.07.2012 року за № 740 у реєстрі нотаріальних дій, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» , в особі заступника керівника бізнесу ОСОБА_9 на підставі довіреності №512 - Н від 15.02.2012 року та на підставі рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 01.03.2010 року та ТОВ «Ключове рішення» в особі Директора ОСОБА_10, який діє на підставі Статуту і повернути сторони правочину в первинний стан.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» у судовому засіданні позов не визнала, просила в його задоволенні відмовити за необґрунтованістю, вважає правочин укладений з додержанням вимог діючого Законодавства.

Представник ТОВ «Ключове рішення» в судове засідання не з'явився про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Треті особи - ОСОБА_3 і приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_4 - в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 29.07.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № HECFGA0000000960, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 25778,25 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.07.2018 року.

29.07.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2, ОСОБА_3, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № HECFGA0000000960, було укладено договір іпотеки № HECFGA0000000960, згідно з яким позивач надала в іпотеку нерухоме майно у вигляді житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належав останній на підставі договору купівлі-продажу від 17.06.2004 року.

Згідно рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 01.03.2010 року по цивільній справі № 2-988/2010 за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №НЕСРСА0000000960 від 29.07.2008 року в сумі 170491,71 грн. звернуто було стягнення на будинок загальною площею 65,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ЗАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі - продажу будь - яким способом, з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Приватбанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Також виселити ОСОБА_3, ОСОБА_2, які проживають у житловому будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у м. Херсоні.

Відповідно до Договору купівлі - продажу домоволодіння від 23.07.2012 року, зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 740, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_4, ПАТ КБ «Приватбанк» , в особі заступника керівника бізнесу ОСОБА_9 на підставі довіреності №512 - Н від 15.02.2012 року та на підставі рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 01.03.2010 року передав у власність, а ТОВ «Ключове рішення» в особі Директора ОСОБА_10, який діяв на підставі Статуту прийняв домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 65,6 кв. м., житловою площею 35,00 кв. м., на земельній ділянці із кадастровим номером 6510136600:06:007:0077.

Пунктом 2.1 вказаного договору купівлі - продажу передбачено ціну, за якою здійснюється купівля - продаж майна, і яка становить 158000,00 грн.

Відповідно до Висновку про вартість майна, який складено ТОВ «ПБ - КОНСАЛТІНГ», у м. Дніпропетровську пр. Гагаріна, 74, офіс 403, і не містить дати його складання, ринкова вартість трикімнатного житлового будинку, загальною площею 65,60 кв. м., розташованого за адресою: Херсонська область, АДРЕСА_1 становить 160000,00 грн.

Відповідно до п. 33.4. Договору іпотеки від 29.07.2008 року, вартість Предмета іпотеки становить 338849,00 грн.

З вище викладеного вбачається, що під час укладання правочину, який оскаржується Позивачем, Відповідачем ПАТ КБ «Приватбанк», який діяв від імені ОСОБА_2, було порушено норми діючого законодавства.

Так ст. 38, 39 ЗУ «Про іпотеку» передбачено порядок реалізації предмета іпотеки іпотеко держателем і реалізація предмета іпотеки за рішенням суду.

В силу ст. 62 ЗУ «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Статтею 58 цього ж Закону передбачено, що нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах). Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними у цій статті.

Порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за огодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України. Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію.

Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно. У разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку календарного надходження виконавчих документів до виконання з урахуванням черговості, визначеної статтею 44 цього Закону. У разі якщо від продажу частини майна виручено суму, достатню для задоволення вимог стягувача, сплати виконавчого збору, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, а також сплати штрафу, продаж арештованого майна припиняється.

Відповідно до Акту державного виконавця від 04.02.2011 року, виконавчий лист №2-988 виданий 25.11.2010 року знаходився на примусовому виконанні, а отже рішення суду Комсомольського районного суду м. Херсона від 01.03.2010 року виконувалося в порядку передбаченому ЗУ «Про виконавче провадження». Проте жодної дії на реалізацію майна іпотечного як то передбачено ЗУ «Про виконавче провадження» ПАТ КБ «Приватбанк» виконано не було.

Відповідно до ст. 190 Цивільного Кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Статтею 591 Цивільного Кодексу України передбачено реалізацію предмета застави, так реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця переданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

П. 5.10.4., 5.11. інструкції про проведення виконавчих дій затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.99 за N 74/5 (далі - «інструкція») реалізація належних боржникові будинку, квартири та іншого нерухомого майна проводиться відповідно до закону шляхом продажу з прилюдних торгів. Прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, що мають право здійснювати операції з нерухомістю і визначені на тендерній (конкурсній) основі, і з якими укладено відповідний договір.

Вказані вище вимоги до реалізації майна також передбачаються й Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, проте Відповідач ПАТ КБ «Приватбанк» не дотримався вказаних вимог і вчинив правочин, який грубо порушує інтереси Позивача.

У судовому рішенні, яким звернено стягнення на предмет застави зазначено, що сума заборгованості становить 170491,71 грн., а отже ціна, за якою має бути реалізовано предмет іпотеки, не може бути меншою, ніж вказана у рішенні суду сума.

Крім того, Висновок про ринкову вартість майна, також було винесено із порушенням норм діючого законодавства, зокрема:

Статтею 8 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», не допускається проведення оцінки майна суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання у таких випадках: проведення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання оцінки майна, що належить йому або оцінювачам, які працюють у його складі, на праві власності або на яке зазначені особи мають майнові права; Результати оцінки майна, проведеної з порушеннями зазначених обмежень, визнаються недійсними та підлягають обов'язковому скасуванню.

Відповідно до ст. 12 вказаного вище Закону звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Статтею 25 цього ж Закону України передбачено, що посадові особи, громадяни, юридичні особи, оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності, винні в порушенні законодавства про оціночну діяльність, несуть відповідальність згідно з цим та іншими законами.

Стаття 31 передбачає, що оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності зобов'язані: дотримуватися під час здійснення оціночної діяльності вимог цього Закону та нормативно-правових актів з оцінки майна; забезпечувати об'єктивність оцінки майна, повідомляти замовника про неможливість проведення об'єктивної оцінки у зв'язку з виникненням обставин, які цьому перешкоджають; забезпечувати збереження документів, які отримані під час проведення оцінки від замовника та інших осіб; забезпечувати конфіденційність інформації, отриманої під час виконання оцінки майна, відповідно до закону; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством.

Проте суб'єкт оціночної діяльності, ТОВ «ПБ - КОНСАЛТІНГ» вище вказаних вимог не додержався, про здійснення оцінки майна Позивача не повідомили, про наявність Висновків на ринкову вартість іпотечного майна також не повідомив, під час проведення огляду оцінюваного майна не запросили Позивача, чим позбавили останню можливості приймати участь в дослідженні нерухомого майна на місці.

Відповідно до ч. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права та інтересу, поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи, адекватному її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів всіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Отже, укладений правочин купівлі - продажу домоволодіння від 23.07.2012 року і дії ПАТ КБ «Приватбанку» при його укладанні, порушують принцип цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. 3 ЦК України - принцип справедливості та розумності.

Відповідно до ст. 15 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу ст. 16 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 215, 216 Цивільного Кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Також суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Зважаючи на вище викладене, оцінивши об'єктивно у сукупності доказі справи, суд вважає, що відповідачами було порушено права позивача під час укладання правочину купівлі - продажу домоволодіння від 23.07.2012 року, а тому останній підлягає визнанню його недійсним з моменту його укладання, а сторони підлягають поверненню у первинний стан. Крім того, підлягає скасуванню й Висновок про вартість майна, у вигляді трикімнатного житлового будинку, загальною площею 65,60 кв. м., розташованого за адресою: Херсонська область, АДРЕСА_1, складений ТОВ «ПБ - КОНСАЛТІНГ», що не містить номера і дати, як такий, що встановлений із порушенням норм діючого законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,60,212,213,215 ЦПК України, ст.ст.190,516 ЦК України, Законом України « Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 27.10.1999р № 68/С, суд -

в и р і ш и в :

Позов - задовольнити.

Визнати недійсним висновок про вартість майна житлового майна у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 на суму 160000,00 грн. та скасувати його.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу домоволодіння від 23.07.2012 року за № 740 у реєстрі нотаріальних дій, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» в особі заступника керівника бізнесу ОСОБА_9 на підставі довіреності №512 - Н від 15.02.2012 року та на підставі рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 01.03.2010 року та ТОВ «Ключове рішення» в особі директора ОСОБА_10, який діє на підставі Статуту і повернути сторони правочину в первинний стан.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Херсонської області через Комсомольський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяН. В. Стамбула

http://reyestr.court.gov.ua/Review/30775614

[wowasik2007]

Справа № 2114/6845/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2013 року

Комсомольський районний суд м. Херсона у складі

головуючого - судді Стамбули Н. В.

за участю секретаря - Тавожнянській А.Ю.

адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ключове рішення», треті особи - ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійним договору купівлі - продажу майна і повернення сторін у первинний стан, суд -

в с т а н о в и в :

31.07.2012 року ОСОБА_2., яка на підставі свідоцтва про шлюб від 25.04.2009 року змінила прізвище на ОСОБА_2, звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 29.07.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № HECFGA0000000960, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 25778,25 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.07.2018 року. 29.07.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, і ЗАТ КБ «ПриватБанк», в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № HECFGA0000000960, було укладено договір іпотеки № HECFGA0000000960, згідно з яким позивач надала в іпотеку нерухоме майно, а саме - житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності подружжя на підставі договору купівлі-продажу.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 01.03.2010 року по цивільній справі № 2-988/2010 за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості було вирішено: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №НЕСРСА0000000960 від 29.07.2008 року в сумі 170491,71 грн. звернути стягнення на будинок загальною площею 65,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ЗАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі - продажу будь - яким способом, з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Приватбанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити ОСОБА_3, ОСОБА_2, які проживають у житловому будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у м. Херсоні.

Вказане рішення 04.02.2011 року, було виконано позивачем добровільно у присутності державного виконавця, а 09.02.2011 року позивачка передала ключі від будинку АДРЕСА_1 представнику за довіреністю ПАТ «Приватбанк» - ОСОБА_7, вказане підтверджується Актом державного виконавця від 04.02.2011 року. Після телефонної розмови 23.07.2012 року із менеджером Банку позивачці стало відомо, що на будинок є покупець, який виграв тендер і оформлює кредит у «ПАТ КБ «Приватбанк» для купівлі житлового будинку по АДРЕСА_1, за ціною, яку визначив Банк і яка становить 15000 дол. США.

Розуміючи, що предмет іпотеки за рішенням суду було передано в рахунок погашення заборгованості, проте оцінка вартості майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1, вважає, що не може становити 15000 дол. США, тоді як заборгованість складає 170491,71 грн., а сума вартості майна, що визначена Іпотечним договором 338849,00 грн. Вказаної суми не вистачить навіть на те, щоб покрити половину суми кредиту, а отже остання залишається і без будинку, і з великим залишком заборгованості за кредитом.

З витягу про реєстрацію правочинів позивачу стало відомо, що 23.07.2012 року вона продала, а ТОВ «Ключове рішення» придбало спірний будинок АДРЕСА_1. Проте жодної довіреності Банку на продаж від мого імені я не надавала, крім того, продаж згідно рішення суду має проводитися Державною виконавчою службою, що відповідає вимогам ЗУ «Про виконавче провадження» та ЗУ «Про іпотеку».

Крім того, з приводу виконання рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 01.03.2010 року по цивільній справі № 2-988/2010 було порушено виконавче провадження у ВДВС Комсомольського районного суду м. Херсона, і на підставі норм діючого Законодавства, вважає, що реалізація предмету іпотеки мала бути здійснена через виконавчу службу. Проте жодної дії, задля належної реалізації майна здійснено відповідачами не було.

На підставі вказаного, вважає, що відповідачами було грубо порушено її права при реалізації іпотечного майна, а саме: значно навмисне знижено вартість майна, яке реалізовується за оціночною вартістю; не повідомлено мене про те ким і коли буде проведено оцінку іпотечного майна; не надано результату оцінки іпотечного майна (акту або висновку). Крім того, під час проведення відчуження предмету застави, було порушено усі передбаченні можливості реалізації майна, тобто не дотримано вимог Цивільного Законодавства (під час укладання договору купівлі - продажу), не дотримано вимог ЗУ «Про виконавче провадження», ЗУ «Про іпотеку» оскільки предмет іпотеки має реалізовуватися або за виконавчим документом, або через торгуючу установу, або з належним чином оформленою довіреністю від мого імені, як відчужувача.

На підставі вказаного просила суд визнати недійсним оцінку проведену ПАТ КБ «ПриватБанк» житлового майна у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 та скасувати її; визнати недійсним правочин, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Ключове рішення» від 23.07.2012 року за №740 у реєстрі нотаріальних дій, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_4

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, і уточнила вимоги викладені у ньому, а саме просила суд, з врахуванням того, що представником відповідача було надано оскаржуваний позивачем Договір купівлі - продажу домоволодіння від 23 липня 2012 року, а також висновок про вартість майна після звернення із позовом до суду, з рахуванням вимог ст. 655, 657 Цивільного Кодексу України і з вимогами ст. 215, 216 Цивільного Кодексу України, якими передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, вважає, оскаржуваний Договір купівлі - продажу порушує права ОСОБА_2, як третьої особи, в інтересах якої укладено правочин, а тому, він підлягає визнанню недійсним.

Крім того, оспорюванний Договором купівлі - продажу не було зареєстровано належним чином у БТІ м. Херсона, і домоволодіння АДРЕСА_1 за даними з реєстру речових прав належить ОСОБА_2, то фактично, відповідачі не набули права власності на майно, і воно не вибувало з володіння позивача. На підставі вказаного просила суд визнати недійсним висновок про вартість майна житлового майна у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 на суму 160000,00 грн. та скасувати його; визнати недійсним договір купівлі - продажу домоволодіння від 23.07.2012 року за № 740 у реєстрі нотаріальних дій, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» , в особі заступника керівника бізнесу ОСОБА_9 на підставі довіреності №512 - Н від 15.02.2012 року та на підставі рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 01.03.2010 року та ТОВ «Ключове рішення» в особі Директора ОСОБА_10, який діє на підставі Статуту і повернути сторони правочину в первинний стан.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» у судовому засіданні позов не визнала, просила в його задоволенні відмовити за необґрунтованістю, вважає правочин укладений з додержанням вимог діючого Законодавства.

Представник ТОВ «Ключове рішення» в судове засідання не з'явився про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Треті особи - ОСОБА_3 і приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_4 - в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 29.07.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № HECFGA0000000960, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 25778,25 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.07.2018 року.

29.07.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2, ОСОБА_3, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № HECFGA0000000960, було укладено договір іпотеки № HECFGA0000000960, згідно з яким позивач надала в іпотеку нерухоме майно у вигляді житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належав останній на підставі договору купівлі-продажу від 17.06.2004 року.

Згідно рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 01.03.2010 року по цивільній справі № 2-988/2010 за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №НЕСРСА0000000960 від 29.07.2008 року в сумі 170491,71 грн. звернуто було стягнення на будинок загальною площею 65,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ЗАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі - продажу будь - яким способом, з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Приватбанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Також виселити ОСОБА_3, ОСОБА_2, які проживають у житловому будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у м. Херсоні.

Відповідно до Договору купівлі - продажу домоволодіння від 23.07.2012 року, зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 740, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_4, ПАТ КБ «Приватбанк» , в особі заступника керівника бізнесу ОСОБА_9 на підставі довіреності №512 - Н від 15.02.2012 року та на підставі рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 01.03.2010 року передав у власність, а ТОВ «Ключове рішення» в особі Директора ОСОБА_10, який діяв на підставі Статуту прийняв домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 65,6 кв. м., житловою площею 35,00 кв. м., на земельній ділянці із кадастровим номером 6510136600:06:007:0077.

Пунктом 2.1 вказаного договору купівлі - продажу передбачено ціну, за якою здійснюється купівля - продаж майна, і яка становить 158000,00 грн.

Відповідно до Висновку про вартість майна, який складено ТОВ «ПБ - КОНСАЛТІНГ», у м. Дніпропетровську пр. Гагаріна, 74, офіс 403, і не містить дати його складання, ринкова вартість трикімнатного житлового будинку, загальною площею 65,60 кв. м., розташованого за адресою: Херсонська область, АДРЕСА_1 становить 160000,00 грн.

Відповідно до п. 33.4. Договору іпотеки від 29.07.2008 року, вартість Предмета іпотеки становить 338849,00 грн.

З вище викладеного вбачається, що під час укладання правочину, який оскаржується Позивачем, Відповідачем ПАТ КБ «Приватбанк», який діяв від імені ОСОБА_2, було порушено норми діючого законодавства.

Так ст. 38, 39 ЗУ «Про іпотеку» передбачено порядок реалізації предмета іпотеки іпотеко держателем і реалізація предмета іпотеки за рішенням суду.

В силу ст. 62 ЗУ «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Статтею 58 цього ж Закону передбачено, що нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах). Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними у цій статті.

Порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за огодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України. Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію.

Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно. У разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку календарного надходження виконавчих документів до виконання з урахуванням черговості, визначеної статтею 44 цього Закону. У разі якщо від продажу частини майна виручено суму, достатню для задоволення вимог стягувача, сплати виконавчого збору, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, а також сплати штрафу, продаж арештованого майна припиняється.

Відповідно до Акту державного виконавця від 04.02.2011 року, виконавчий лист №2-988 виданий 25.11.2010 року знаходився на примусовому виконанні, а отже рішення суду Комсомольського районного суду м. Херсона від 01.03.2010 року виконувалося в порядку передбаченому ЗУ «Про виконавче провадження». Проте жодної дії на реалізацію майна іпотечного як то передбачено ЗУ «Про виконавче провадження» ПАТ КБ «Приватбанк» виконано не було.

Відповідно до ст. 190 Цивільного Кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Статтею 591 Цивільного Кодексу України передбачено реалізацію предмета застави, так реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Якщо публічні торги оголошено такими, що не відбулися, предмет застави може бути за згодою заставодержателя та заставодавця переданий у власність заставодержателя за початковою ціною, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

П. 5.10.4., 5.11. інструкції про проведення виконавчих дій затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.99 за N 74/5 (далі - «інструкція») реалізація належних боржникові будинку, квартири та іншого нерухомого майна проводиться відповідно до закону шляхом продажу з прилюдних торгів. Прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, що мають право здійснювати операції з нерухомістю і визначені на тендерній (конкурсній) основі, і з якими укладено відповідний договір.

Вказані вище вимоги до реалізації майна також передбачаються й Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, проте Відповідач ПАТ КБ «Приватбанк» не дотримався вказаних вимог і вчинив правочин, який грубо порушує інтереси Позивача.

У судовому рішенні, яким звернено стягнення на предмет застави зазначено, що сума заборгованості становить 170491,71 грн., а отже ціна, за якою має бути реалізовано предмет іпотеки, не може бути меншою, ніж вказана у рішенні суду сума.

Крім того, Висновок про ринкову вартість майна, також було винесено із порушенням норм діючого законодавства, зокрема:

Статтею 8 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», не допускається проведення оцінки майна суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання у таких випадках: проведення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання оцінки майна, що належить йому або оцінювачам, які працюють у його складі, на праві власності або на яке зазначені особи мають майнові права; Результати оцінки майна, проведеної з порушеннями зазначених обмежень, визнаються недійсними та підлягають обов'язковому скасуванню.

Відповідно до ст. 12 вказаного вище Закону звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Статтею 25 цього ж Закону України передбачено, що посадові особи, громадяни, юридичні особи, оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності, винні в порушенні законодавства про оціночну діяльність, несуть відповідальність згідно з цим та іншими законами.

Стаття 31 передбачає, що оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності зобов'язані: дотримуватися під час здійснення оціночної діяльності вимог цього Закону та нормативно-правових актів з оцінки майна; забезпечувати об'єктивність оцінки майна, повідомляти замовника про неможливість проведення об'єктивної оцінки у зв'язку з виникненням обставин, які цьому перешкоджають; забезпечувати збереження документів, які отримані під час проведення оцінки від замовника та інших осіб; забезпечувати конфіденційність інформації, отриманої під час виконання оцінки майна, відповідно до закону; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством.

Проте суб'єкт оціночної діяльності, ТОВ «ПБ - КОНСАЛТІНГ» вище вказаних вимог не додержався, про здійснення оцінки майна Позивача не повідомили, про наявність Висновків на ринкову вартість іпотечного майна також не повідомив, під час проведення огляду оцінюваного майна не запросили Позивача, чим позбавили останню можливості приймати участь в дослідженні нерухомого майна на місці.

Відповідно до ч. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права та інтересу, поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи, адекватному її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів всіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Отже, укладений правочин купівлі - продажу домоволодіння від 23.07.2012 року і дії ПАТ КБ «Приватбанку» при його укладанні, порушують принцип цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. 3 ЦК України - принцип справедливості та розумності.

Відповідно до ст. 15 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу ст. 16 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 215, 216 Цивільного Кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Також суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Зважаючи на вище викладене, оцінивши об'єктивно у сукупності доказі справи, суд вважає, що відповідачами було порушено права позивача під час укладання правочину купівлі - продажу домоволодіння від 23.07.2012 року, а тому останній підлягає визнанню його недійсним з моменту його укладання, а сторони підлягають поверненню у первинний стан. Крім того, підлягає скасуванню й Висновок про вартість майна, у вигляді трикімнатного житлового будинку, загальною площею 65,60 кв. м., розташованого за адресою: Херсонська область, АДРЕСА_1, складений ТОВ «ПБ - КОНСАЛТІНГ», що не містить номера і дати, як такий, що встановлений із порушенням норм діючого законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,60,212,213,215 ЦПК України, ст.ст.190,516 ЦК України, Законом України « Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 27.10.1999р № 68/С, суд -

в и р і ш и в :

Позов - задовольнити.

Визнати недійсним висновок про вартість майна житлового майна у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 на суму 160000,00 грн. та скасувати його.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу домоволодіння від 23.07.2012 року за № 740 у реєстрі нотаріальних дій, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» в особі заступника керівника бізнесу ОСОБА_9 на підставі довіреності №512 - Н від 15.02.2012 року та на підставі рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 01.03.2010 року та ТОВ «Ключове рішення» в особі директора ОСОБА_10, який діє на підставі Статуту і повернути сторони правочину в первинний стан.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Херсонської області через Комсомольський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяН. В. Стамбула

http://reyestr.court.gov.ua/Review/30775614

Нормальне і справедливе рішення.

Я так зрозумів, Прихват за такими рішеннями суду у ДВС не передає, а сам проводить продаж залогової нерухомості. Хоча як видно з даного рішення, це не законно. Запитував у працівників місцевої ДВС - кажуть на виконанні з такою трактовкою рішень немає... Хто що думає з цього приводу, чи є якась практика?

[Наёмник]

Нормальне і справедливе рішення.

Я так зрозумів, Прихват за такими рішеннями суду у ДВС не передає, а сам проводить продаж залогової нерухомості. Хоча як видно з даного рішення, це не законно. Запитував у працівників місцевої ДВС - кажуть на виконанні з такою трактовкою рішень немає... Хто що думає з цього приводу, чи є якась практика?

Директор Ключевого решения в моём случаи сотрудник Примат банка , а именно обычный клерк! покупатель от ключевого решения тоже сотрудник ПРИМАТА вот такой развод!!!