Решение Апелляционного суда Николаевской области об отказе Приватбанку в выселении заемщика и поручителя

[ANTIRAID]

Справа №784/1243/13 22.05.2013 22.05.2013 22.05.2013

Провадження №22-ц/784/1293/13

Провадження № 22 Ц 784/ 1293/2013 р.

Головуюча першої інстанції: Корнешова Т.В.

Доповідач апеляційної інстанції: Галущенко О.І.

Категорія - 27

РІШЕННЯ

Іменем України

22 травня 2013 р.

м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Коломієць В.В.

Довжук Т.С.

із секретарем: Шпонарською О.Ю.

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ «Приватбанк», або Банк) та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.11.2012 р., у справі за позовом ПАТ «Приватбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Приватбанк» про встановлення нікчемності ( недійсності) кредитного договору та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

25.06. 2011 р. ПАТ «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги, притягнувши до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_4 та вимагав звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення із заставленої квартири усіх проживаючих осіб, зазначивши про збільшення розміру заборгованості з 27208 дол.. 99 цент. до 32785 дол. 24 цент. США.

Позивач зазначав, що 25.04.2008 р. з ОСОБА_3 було укладено договір кредиту, за умовами якого вона отримала 100.000 грн. 00 коп. кредиту, зобов'язавшись повернути отримані кошти 25.04.2017 р.

За умовами цього договору вона мала щомісячними платежами погашати заборгованість перед Банком, у тому числі, здійснювати сплату частки кредиту, процентів за його користування у розмірі 15 % річних, комісії та інших, передбачених договором винагород.

Додатковою угодою від 13.08.2008 р. змінено валюту кредитного зобов'язання на долари США.

Розмір кредиту визначено у 21571, 38 дол. США зі сплатою 14,04% річних.

Внаслідок невиконання позичальницею цих зобов'язань утворилась заборгованість, розмір якої, станом на 22. 03. 2012 р., у гривневому еквіваленті складає 261.954 грн. 08 коп.

Посилаючись на те, що позичальниця допустила порушення кредитної угоди, Позивач просив про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким відповідно до договору іпотеки від 25.04.2008 р., укладеного з ОСОБА_3 є належна їй та ОСОБА_4 на праві власності квартира АДРЕСА_1.

Позивач просив також про виселення відповідачів з квартири.

16.05.2012 р. ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про встановлення нікчемності кредитного договору, посилаючись на ненадання усієї необхідної інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, відсутність якої унеможливила зробити правильний та свідомий вибір щодо умов кредитування; нечесну підприємницьку практику із застосуванням обману, який полягає в замовчування обставин, які свідчать про невигідність ануїтетної форми погашення кредиту та необхідність додаткової щомісячної сплати винагороди за резервування ресурсів, договір укладено на умовах примусу дострокового повернення кредиту в разі настання певних подій, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»; договором передбачено страхування заставного майна та особисте страхування лише у певного страховика, що є порушенням вимог ст. 5 Закону України «Про страхування» та ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» договір укладено з порушенням визначення дня погашення кредиту та відсотків та з іншими порушеннями, які є підставою його нікчемності ( недійсності).

Посилаючись на ці обставини відповідачка просила також про відшкодування моральної шкоди у розмірі 57000 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.11.2012 р. постановлено про часткове задоволення позовних вимог.

Зокрема цим рішенням визначено розмір кредитної заборгованості у розмірі 261790 грн. 15 коп. та постановлено про звернення стягнення на квартиру шляхом продажу з прилюдних торгів.

У задоволенні вимог про виселення відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі Банк ставить питання про скасування рішення, і задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на необгрунтованність висновків суду щодо способу продажу іпотечного майна та відсутності підстав для виселення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення зустрічного позову із залишенням позову ПАТ КБ «Приватбанк» без розгляду, посилаючись на необґрунтованість висновків суду та порушення норм процесуального і матеріального права.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах оскарження, судова колегія вважає, що апеляційні скарги ПАТ КБ «Приватбанк» і відповідачів підлягають задоволенню частково виходячи з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення вимог Банку в частині звернення стягнення суд першої інстанції вважав, що належним способом реалізації заставного майна має бути його продаж з прилюдних торгів

Але з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають дійсному змісту і умовам укладеної кредитної угоди та вимогам закону.

Так, відповідно до приписів статей 627, 631 ЦК України, сторони є вільними при укладенні договору щодо визначення його умов з урахуванням вимог цього кодексу.

З матеріалів справи та змісту іпотечного договору ( п. 4.3) вбачається, що Банку надано право на реалізацію предмета іпотеки шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцю та процедура продажу визначена також ст. 38 Закону України «Про іпотеку» № 898 ( далі - Закон № 898)

Ухвалюючи висновок про продаж предмета іпотеки способом відмінним від того, який визначений сторонами в договорі, суд залишив без уваги умови договору та в порушення вимог ч. 2 ст. 11 ЦПК України, позбавив позивача права щодо розпорядження своїми правами щодо предмета позовних вимог на власний розсуд.

Наведене є підставою для скасування рішення в цій частині та ухвалення нового у відповідності з приписами ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Ухвалюючи нове рішення колегія суддів виходить з того, що іпотечним договором (п. 4.3) та положеннями ст. 38 Закону №898 передбачено право іпотекодержателя на реалізацію предмета іпотеки шляхом продажу будь-якій особі на підставі договору купівлі- продажу.

Саме такий спосіб реалізації предмета іпотеки слід визначити при вирішенні позову ПАТ КБ «Приватбанк»., визначивши початкову ціну реалізації у розмірі 217 150 грн., яка дорівнює вартості заставного майна, встановленої на час укладення договору.

Що стосується посилань на необгрунтованність відмови у виселенні, то їх слід визнати безпідставними, оскільки у справі відсутні достовірні докази належного повідомлення відповідачів про необхідність виселення та попереднього дотримання процедури передбаченої положеннями ст. 109 ЖК України.

Що стосується рішення суду в частині залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_3, то воно також не може залишатися в силі, оскільки ухвалено з порушенням вимог цивільного судочинства.

Відповідно до вимог ст. ст. 215-217 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п.п. 13, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12. 2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі», резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у вказаних статтях ЦПК.

За статтею 215 ЦПК у формі рішення ухвалюється той судовий акт, яким справа вирішується по суті.

Закон не передбачає включення до резолютивної частини рішення висновків з процесуальних питань, не пов'язаних з вирішенням справи по суті.

Тому в цій частині неприпустимо вирішувати питання про виділення частини вимог у самостійне провадження або закриття провадження по частині вимог, залишення заяви без розгляду, тощо.

Висновки з таких питань викладаються у формі ухвал ( ч. 2 ст. 208 ЦПК), які постановлюються у вигляді самостійного процесуального документа, у тому числі, одночасно з ухваленням рішення у справі.

В порушення наведених вимог процесуального права суд першої інстанції безпідставно включив до резолютивної частини оскаржуваного рішення припис про залишення зустрічного позову без розгляду, не вирішивши зазначене процесуальне питання шляхом постановлення окремого процесуального документа.

Відповідно до приписів ст. ст. 307-311 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованність оскаржуваного в апеляційному порядку судового рішення і не наділений повноваженнями суду першої інстанції щодо розгляду спору по суті в разі, коли він не вирішений судом першої інстанції.

З врахуванням наведеного та забезпечення права позивача за зустрічним позовом на апеляційне оскарження судового рішення в частині вирішення цього позову, колегія приходить висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення в частині залишення його без розгляду та направлення справи в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

Вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.11.2012 р. в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» - змінити.

Визначити складові кредитної заборгованості ОСОБА_3, що утворилася станом на 22.03.2012 р., а саме: 19948, 87 дол. США, що еквівалентно 159291 грн. 73 коп. -заборгованість за тілом кредиту; 6422,88 дол. США, що еквівалентно 51286 грн. 70 коп.- заборгованість за відсотками з користування кредитом; 1290, 23 дол. США, що еквівалентно 10302 грн. 49 коп.- заборгованість з комісії з користування кредитом; 40909 грн. нарахована пеня.

Разом 261790 грн. 14 коп. ( двісті шістдесят одна тисяча сімсот дев'яносто грн.. 14 коп.), що еквівалентно 32785, 24 дол. США за курсом станом на 22.03.2012 р.

Звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вартістю 217150 грн., що є початковою ціною для подальшої реалізації, шляхом укладення ПАТ КБ «Приватбанк договору купівлі - продажу від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з наданням ПАТ КБ «Приватбанк права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі за його вибором.

Це ж рішення в частині залишення зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про встановлення нікчемності правочину ( визнання недійсним) та відшкодування моральної шкоди - скасувати, а справу в цій частині направити до того ж суду для продовження розгляду.

Рішення місцевого суду щодо відмови у виселенні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також в частині відшкодування судових витрат - залишити без зміни.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: В.В. Коломієць

Т.С. Довжук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31383251