Постановление ВСУ по пересмотру о взыскании процентов по вкладу в Приватбанке в пользу наследников после смерти вкладчика

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

4 вересня 2013 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі: 

 

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Григор’євої Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Лященко Н.П.,

Онопенка В.В.,

Охрімчук Л.І.,

Романюка Я.М.,

Сеніна Ю.Л., -

 

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” про стягнення процентів за договором банківського вкладу,

 

в с т а н о в и л а:

 

У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (далі – ПАТ КБ “ПриватБанк”) про стягнення процентів за договором банківського вкладу.

 

Зазначала, що 18 листопада 2010 року між її чоловіком, ОСОБА_5 і ПАТ КБ “ПриватБанк” було укладено договір про депозитний вклад НОМЕР_1 (далі – договір банківського вкладу), за умовами якого банк прийняв від нього 25 тис. доларів США на строк 12 місяців – до 18 листопада 2011 року й зобов’язався виплатити йому вказану суму та 9 % річних на умовах і в порядку, установлених договором. Під час дії договору, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті успадкувала належне ОСОБА_5 майно, у тому числі й указаний грошовий вклад. 6 червня 2011 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Неодноразово зверталася до ПАТ КБ “ПриватБанк” із заявами про одержання вкладу та встановлених договором процентів на суму вкладу. Проте відповідач виплатив їй лише суму вкладу та проценти на суму вкладу, які були нараховані на день смерті ОСОБА_5, у розмірі 92,46 доларів США. Посилаючись на те, що договір банківського вкладу не був припинений на день смерті спадкодавця, ОСОБА_1 просила стягнути з ПАТ КБ “ПриватБанк” проценти на суму банківського вкладу в розмірі 17 287 гривень 24 копійки.

 

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 6 вересня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ “ПриватБанк” на користь ОСОБА_1 проценти за договором банківського вкладу від 18 листопада 2010 року в розмірі 17 287 гривень 24 копійки. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

 

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 28 листопада 2012 року скасовано рішення Подільського районного суду м. Києва від 6 вересня 2012 року та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження в указаній справі.

 

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року, рішення апеляційного суду м. Києва від 28 листопада 2012 року, залишити без змін рішення Подільського районного суду м. Києва від 6 вересня 2012 року, посилаючись на неоднакове застосування положень ст.ст. 608 та 1228 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2013 року вказану справу допущено до провадження Верховного Суду України.

 

Для прикладу наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права ОСОБА_1 посилається на такі судові рішення:

 

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до філії “Київське головне регіональне управління Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” про стягнення суми боргу за договором банківського вкладу, якою суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду та залишив без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову через те, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що відповідно до ч. 2 ст. 1228 ЦК України зобов’язання банку на оплату процентів за договором банківського вкладу у зв’язку зі смертю вкладника не припиняється;

 

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 серпня 2012 року у справі за позовом прокурора м. Нововолинська в інтересах ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” про стягнення відсотків за договорами, якою судом касаційної інстанції відмовлено у відкритті касаційного провадження та в якій висловлено правову позицію, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що зобов’язання банку не пов’язані з особою вкладника, тому їх виконання може відбутися щодо будь-якого спадкоємця.

 

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи, наведені в заяві, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Відповідно до ст. 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

 

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: 

 

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 

 

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. 

 

За змістом ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

 

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 18 листопада 2010 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ “ПриватБанк” було укладено договір банківського вкладу, за умовами якого банк прийняв від нього 25 тис. доларів США на строк 12 місяців – до 18 листопада 2011 року й зобов’язався виплатити йому вказану суму та 9 % річних на умовах і в порядку, передбачених договором. 

 

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

 

Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла його дружина – ОСОБА_1.

 

23 листопада 2011 року ПАТ КБ “ПриватБанк” здійснило виплату суми вкладу спадкоємцю вкладника в розмірі 25 тис. доларів США та процентів на суму вкладу, які були нараховані на день смерті ОСОБА_5, у розмірі 92,46 доларів США.

 

У виплаті процентів на суму вкладу з дня смерті ОСОБА_5 до дня виплати коштів спадкоємцю ПАТ КБ “ПриватБанк” відмовило, вважаючи, що нарахування процентів на суму вкладу припиняється з дня смерті вкладника.

 

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті, у тому числі право на вклад у банку. Хоча правоздатність спадкодавця припинилася у зв’язку з його смертю, зобов’язання банку перед його спадкоємцями за договором банківського вкладу не припинилося, оскільки відповідач продовжував користуватися коштами вкладника.

 

Такі висновки суду є правильними й узгоджуються з наданими позивачем ухвалами судів касаційної інстанції.

 

У той самий час, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, дійшов висновку, що зобов’язання банку нараховувати проценти за договором банківського вкладу припиняється смертю вкладника.

 

З цим висновком судів погодитись не можна з таких підстав.

 

Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. ст. 1216, 1218 ЦК України).

 

Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов’язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов’язаним з особою кредитора.

 

Згідно зі ст. 1219 ЦК України до складу спадщини не входять права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов’язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 цього Кодексу. 

 

Згідно зі ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

 

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. 

 

Тобто сторонами правовідносин за договором банківського вкладу є банк (боржник) і вкладник (кредитор). Оскільки зобов’язання банку виплачувати проценти на суму вкладу не пов’язане з особою вкладника, у зв’язку зі смертю вкладника (кредитора) таке зобов’язання не припиняється. До спадкоємців вкладника переходить право на вклад у банку та проценти, нараховані на суму вкладу до дня фактичного повернення коштів.

 

Ухвалюючи у справі, яка переглядається, судове рішення про відмову у відкритті касаційного провадження, суд касаційної інстанції не врахував, що виконання банком зобов’язань виплачувати вкладникові проценти на суму вкладу не пов’язане з особою останнього, а тому не припиняється внаслідок смерті вкладника та входить до складу спадщини.

 

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву в разі наявності однієї з підстав, передбачених ст. 355 цього Кодексу. Якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

 

Ураховуючи викладене, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року підлягає скасуванню на підставі п. 1 ст. 355, чч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

 

Надану заявником ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк” про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди не може бути взято до уваги Верховним Судом України як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки вказаним судовим рішенням скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій із направленням справи на новий судовий розгляд, що не означає остаточного вирішення спору.

 

Керуючись ст. ст. 355, 360 - 3, 360 - 4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а:

 

Заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року задовольнити.

 

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

 

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: Л.І. Григор’єва Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк Я.М. Романюк

Н.П. Лященко Ю.Л. Сенін

В.В. Онопенко

 

Правова позиція, висловлена Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України при розгляді справи № 6-67цс13

 

Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. ст. 1216, 1218 ЦК України).

 

Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов’язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов’язаним з особою кредитора.

 

Згідно зі ст. 1219 ЦК України до складу спадщини не входять права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов’язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 цього Кодексу. 

 

Згідно зі ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

 

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. 

 

Тобто сторонами правовідносин за договором банківського вкладу є банк (боржник) і вкладник (кредитор). Оскільки зобов’язання банку виплачувати проценти на суму вкладу не пов’язане з особою вкладника, у зв’язку зі смертю вкладника (кредитора) таке зобов’язання не припиняється. До спадкоємців вкладника переходить право на вклад у банку та проценти, нараховані на суму вкладу до дня фактичного повернення коштів.

 

Ухвалюючи у справі, яка переглядається, судове рішення про відмову у відкритті касаційного провадження, суд касаційної інстанції не врахував, що виконання банком зобов’язань виплачувати вкладникові проценти на суму вкладу не пов’язане з особою останнього, а тому не припиняється внаслідок смерті вкладника та входить до складу спадщини.

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/FC265C984F3A8307C2257BE3002B118F

[Obelix]

В принципе все верно.

Только стоит ли каждому наследнику каждый  раз доходить до ВСУ чтоб получить % по вкладу?