Постановление ВСУ от 25.12.2013 г. о признании договоров аренды недействительными

Tavrija77 · January 9, 2014

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г., суддів:Григор'євої Л.І.,Онопенка В.В.,Романюка Я.М., Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П.,Патрюка М.В.,Сімоненко В.М., -

за участі: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, представників позивачів - ОСОБА_28, ОСОБА_29 та представника приватного сільськогосподарського підприємства «Лазірки» - Вінніченка Віталія Анатолійовича,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_11, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_12, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_13, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_14, ОСОБА_41, ОСОБА_15, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_16, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_17, ОСОБА_52, ОСОБА_18, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_19, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_20, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_21, ОСОБА_62, ОСОБА_22, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_23, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_24, ОСОБА_70, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_71, ОСОБА_27 до приватного сільськогосподарського підприємства «Лазірки», треті особи: відділ Держкомзему в Оржицькому районі Полтавської області, Полтавська регіональна філія Центру державного земельного кадастру, про визнання недійсними договорів оренди землі за заявою приватного сільськогосподарського підприємства «Лазірки» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2012 року позивачі звернулись до Оржицького районного суду Полтавської області з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Лазірки» (далі - ПСП «Лазірки») про визнання недійсними договорів оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що відповідно до державних актів на право приватної власності на землю є власниками земельних ділянок (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області.

6 січня 2010 року між позивачами та ПСП «Лазірки» було укладено договори оренди зазначених земельних ділянок, проте в порушення вимог статті 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-ХІV) у них не були погоджені у двосторонньому порядку такі істотні умови договору, як індексація орендної плати, умови передачі земельної ділянки орендарю, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, а також не була зазначена умова передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2012 року позов задоволено та визнано недійсними вказані вище договори оренди землі з тих підстав, що сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов, які передбачені статтею 15 Закону № 161-XIV.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 18 грудня 2012 року апеляційну скаргу ПСП «Лазірки» задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року вказане рішення апеляційного суду скасовано та залишено в силі рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2012 року.

У червні 2013 року ПСП «Лазірки» подало до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2013 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_31 та інших до ПСП «Лазірки», треті особи: відділ Держкомзему в Оржицькому районі Полтавської області, Полтавська регіональна філія Центру державного земельного кадастру, про визнання недійсними договорів оренди землі для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року.

У заяві ПСП «Лазірки» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року порушується питання про скасування постановленої судом касаційної інстанції ухвали та залишення без змін рішення суду апеляційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), - неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 15 Закону № 161-ХІV, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Для прикладу наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права заявник посилається на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року та від 5 жовтня 2011 року.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_24, представників позивачів - ОСОБА_28, ОСОБА_29 та представника ПСП «Лазірки» - Вінніченка В.А., дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до змісту статті 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Судами встановлено, що 6 січня 2010 року між позивачами й ПСП «Лазірки» були укладені договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Лазірківської сільської ради Полтавської області та належать позивачам на підставі державних актів на право приватної власності на землю. Указані договори були зареєстровані у відділі Держкомзему в Оржицькому районі Полтавської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено записи.

Судами першої та касаційної інстанцій також установлено, що спірні договори оренди землі не містять усіх істотних умов, які передбачені статтею 15 Закону № 161-ХІV.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що в досліджених ним примірниках договорів оренди землі сторін вказані всі істотні умови договору, які передбачені законодавством, а в примірниках договорів, що надані відповідачем, на відміну від примірників позивачів, усі істотні умови визначені чітко шляхом закреслення слів, що прописані в дужках.

Скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, касаційний суд виходив з того, що сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов, а тому, указані договори є такими що укладені з порушенням норм чинного законодавства, зокрема статті 15 Закону 161-ХІV.

Заявник зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду аналогічних справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог, установлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків щодо підстав визнання договорів оренди недійсними.

Надане заявником рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року не може бути взяте до уваги Верховним Судом України як приклад неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки воно скасоване постановою Верховного Суду України від 6 лютого 2012 року.

У наданому для порівняння рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня 2011 року касаційний суд, скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог і відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що відсутність у договорах оренди земельних ділянок однієї з істотних умов, передбачених статтею 15 Закону № 161-ХІV, (умови збереження стану об'єкта оренди) не є безумовною підставою для визнання правочинів недійсними в розумінні норм матеріального права, які містяться в статтях 203, 215 ЦК України, а суд першої інстанції безпідставно визнав указані договори недійсними із цих підстав.

Зазначене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї ж самої норми матеріального права, а саме статті 15 Закону № 161-ХІV, та ухвалення ним різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, касаційний суд виходив із того, що оспорювані договори оренди земельних ділянок є недійсними в силу статті 15 Закону № 161-ХІV, оскільки вони укладені без дотримання вимог цієї норми щодо узгодження таких істотних умов, як індексація орендної плати, умови передачі земельної ділянки орендарю, наявність обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки (пункти 10, 18 та 26 договорів із цих істотних умов викладено як альтернативні: з урахуванням (без урахування), з розробленням (без розроблення), із встановленням (без встановлення), а умова щодо передачі земельних ділянок у заставу чи внесення до статутного фонду права оренди земельних ділянок узагалі не включена до договорів.

При цьому судом залишено поза увагою вимоги статті 3 ЦПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і не встановлено, чи дійсно порушуються права позивачів у зв'язку з відсутністю в договорах оренди зазначених умов, їх істотності, а також судом не з'ясовано, в чому саме полягає порушення законних прав позивачів.

Ураховуючи викладене, ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 355, 360-3, 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву приватного сільськогосподарського підприємства «Лазірки» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року скасувати, справу передати на новий касаційний розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий А.Г. ЯремаСудді: Л.І. Григор'єва В.І. Гуменюк Н.П. Лященко В.В. Онопенко Я.М. Романюк Л.І. Охрімчук М.В. Патрюк Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36475635

Tavrija77 · January 9, 2014

При подготовке исков нужно делать упор на то, какие права не признаются, нарушаются и т.д, а не только делать ссылку на несоответствие договора законодательству. Учтем!