Имеется вопрос по наследству

[Azari]

 Добрый день!

Мучает одна проблема. Понимаю, что такая проблема возникала в жизни многие тысячи раз и имеется логическое её решение, но мне пришлось столкнуться с этим впервые.

Обстоятельства дела.

Наследство открыто 28 ноября 2000 г. (смерть главы семьи «И»).

Наследуемое имущество – 3 комнатная приватизированная обеими супругами (на двоих) квартира в городе «Р».

Имеется трое наследников: супруга умершего «Л», старший сын «А» и младший сын «С».

Супруга умершего «Л» (наследодателя) и младший сын «С» проживали совместно в 3 комнатной квартире, которая является наследуемым имуществом. Третий наследник – старший сын «А» проживал и был прописан в другом городе «И», но пожелал стать наследником части жилья умершего отца.

Все трое наследников своевременно подали нотариусу заявление о принятии наследства. При этом наследники у нотариуса составили общее заявление о разделе наследуемой квартиры на 3 равные части (доли).

Свидетельство о праве собственности на наследуемое имущество нотариусом никому из наследников не выдавалось.

Старший сын « А» в наследованном жилье не прописывался и фактически им не пользовался. В феврале 2005 г. он умер. У него остались супруга «Л» и свои двое детей. Один и детей (сын «Д») проживал совместно с родителями. Дети совершеннолетние. Никто из членов семьи умершего наследника не подавали нотариусу заявление о принятии прав на наследство в городе «Р».

Оставшиеся проживать в наследуемой 3 комнатной квартире в городе «Р» мать «Л» с младшим сыном «С» не подавали нотариусу заявления о принятии в наследство 1/3 части квартиры умершего в 2005 г. старшего сына и брата «А».

Проблема для наследников (супруги «Л» и младшего сына «С») состоит в том, что они не могут получить от нотариуса свидетельство о праве на наследство в виде тех частей наследуемой квартиры (каждому на 1/3 часть).

 Разумеется, для матери с младшим сыном было бы предпочтительно получить в наследство всю квартиру. Но, как это сделать?

Нотариус отказывается выдавать свидетельство о праве на наследство матери и мл.сыну ни на 1/3 часть, ни на всю квартиру.

Ответ нотариуса простой: «Идите в суд». С кем судиться и какой предмет иска, нотариус не знает. Нотариус даже не может посоветовать компетентного адвоката, который знал бы, что делать.

Несчастные наследники тоже не знают как быть.

А время идет. Оба наследника стареют и уже беспокоятся о негативных последствиях данной ситуации.

Слышали мнение о том, что в конце 2015 г. (после истечения 15 летнего срока со дня смерти наследодателя «И») следует воспользоваться положениями ст. 344 Гражданского кодекса Украины обратиться в районный суд с заявлением о применении набувального строку давності и передать им право собственности на унаследованную старшим сыном (братом «А») 1/3 часть квартиры.

Но гложут сомнения правомерности такого подхода к решению обозначенной проблемы. Какой-то он кривой. К тому же в ст. 344 ГК Украины речь идет о договоре между собственником имущество и добросовестным его приобретателем.

Какого-либо конфликта между оставшимися двумя наследниками (матерью «Л» и мл. сыном «С») нет.

Вопрос.

Вопрос в общем то простой. Как супруге наследодателя «Л» и  младшему сыну «С» получить от нотариуса свидетельство о праве на наследство своей части квартиры, а также 1/3 части умершего наследника «А»?

Каким путем пойти для достижения этой цели? Какое применить законодательство? Что для этого необходимо сделать?

Поскольку данный форум не профильный, где могли бы рассматриваться подобные проблемы, тогда интересовало бы, куда и к кому обратиться для поиска пути решения данной проблемы?

В качестве выскажу своё мнение, что  данная ситуация вполне может подойти в качестве задачи для студентов юридических ВУЗов. Если у кого имеется решение, подскажите

[sova]

Во-первых, если квартира была приобретена в браке, то она являлась совместной собственностью супругов и 1/2 часть квартиры принадлежала "Л" на праве собственности и предметом наследования могла быть только 1/2 часть квартиры.

Соответственно на "Л", "А" и "Д" приходилось по 1/6 части квартиры (плюс у "Л" 1/2 в собственности).

После смерти "А" "Л" как мать и "Д" как брат приняли наследство, так как фактически проживали в данной квартире.

В данном случае суд может быть между "Л" и "Д" по которому они разделят квартиру и признают за "Л" право собственности на 3/4 и за "Д" на 1/4 части квартиры.

[Bolt]

Во-первых, если квартира была приобретена в браке, то она являлась совместной собственностью супругов и 1/2 часть квартиры принадлежала "Л" на праве собственности и предметом наследования могла быть только 1/2 часть квартиры.

Соответственно на "Л", "А" и "Д" приходилось по 1/6 части квартиры (плюс у "Л" 1/2 в собственности).

После смерти "А" "Л" как мать и "Д" как брат приняли наследство, так как фактически проживали в данной квартире.

В данном случае суд может быть между "Л" и "Д" по которому они разделят квартиру и признают за "Л" право собственности на 3/4 и за "Д" на 1/4 части квартиры.

 

Всё правильно кроме выделенного... Вы забыли об умершем "А"... и о том, что он принял наследство... и о том, что у него есть тоже наследники... И они только имеют право унаследовать 1/6 часть квартиры принадлежащую "А"... То есть у него было 4 наследника: жена, мать, 2 детей... А вот брат к его наследству не имеет никакого отношения, так как у него есть первая очередь...

[ремикс]

 

Вообще-то нотариус обязан супруге Л и сыну С выдать свидетельство на наследство по 1/3.

При этом законом не установлено сроки выдачи такого свидетельства, хоть через 50 лет.

А чем он мотивирует свой отказ?

 

Учитывая ситуацию то судиться необходимо именно с нотариусом,  так как он не выполняет свой долг.

 

На счёт наследников по линии сына А, они могут и восстановить через суд сроки обращения к нотариусу.

 

На счёт 344 ст., то за условием открытого и добросовестного пользования чужим имуществом (недвижимого) на протяжении 10 лет (как доказательство оплата коммунальных услуг, налоги, соседи видели), можно через суд установить право собственности на такое имущество.

 

Но в любом случае необходимо узаконить свою часть.

[Bolt]

 

 

Вообще-то нотариус обязан супруге Л и сыну С выдать свидетельство на наследство по 1/3.

При этом законом не установлено сроки выдачи такого свидетельства, хоть через 50 лет.

А чем он мотивирует свой отказ?

 

Учитывая ситуацию то судиться необходимо именно с нотариусом,  так как он не выполняет свой долг.

 

На счёт наследников по линии сына А, они могут и восстановить через суд сроки обращения к нотариусу.

 

На счёт 344 ст., то за условием открытого и добросовестного пользования чужим имуществом (недвижимого) на протяжении 10 лет (как доказательство оплата коммунальных услуг, налоги, соседи видели), можно через суд установить право собственности на такое имущество.

 

Но в любом случае необходимо узаконить свою часть.

 

 

Во как Вы ловко слова в статье подменили... и понятия... для введение в заблуждение... Это сюда никак не относится... Это какая то ловкость рук или игра слов с Вашей стороны...)))

Не придумывайте сами и не фантазируйте относительно законов...

 

Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

 

Улавливаете разницу, "добросовестно заволодела" и "добросовестно пользуется"...

А теперь, самое главное, если другое не установлено этим Кодексом, а тут какраз другое установлено... Есть такой раздел как "спадкове право"...

[Bolt]

344, сюда никаким боком не подходит, так как это не добросовестное завладение... И поэтому не вводите человека в заблуждение... Где тут добросовестность, когда человек знает, что эта недвижимость не его... Поэтому не путайте совершенно разные правовые институты...

[Bolt]

1. Стаття 344 вводить до цивільного законодавства новий інститут - набуття права власності за давністю володіння. ЦК України усунув необгрунтовані переваги для державної власності, до якої відповідно до ст. 337 ЦК УРСР переходило безхазяйне майно. Суб'єктом набувальної давності може бути лише фізична чи юридична особа.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.

Об'єктом правової охорони даної статті є нерухоме або рухоме майно. При віднесенні речей до категорії нерухомості в науці цивільного права використовується два критерії: матеріальний - ступінь зв'язку цих речей із землею, і юридичний - віднесення законом тих чи інших речей до нерухомих. Наявність одного із цих критеріїв є достатньою. За першим критерієм до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких без непропорційного збитку для їх призначення є неможливим (жилі будинки, насадження, майнові комплекси) (ст. 181 ЦК). Юридичний критерій застосовується для віднесення до категорії нерухомого майна речей, роль яких у цивільному обороті надзвичайно важлива (повітряні й морські судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти). Рухомими речами визнаються такі, які можна вільно переміщувати в просторі.

Дана стаття визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна (наприклад, покупець, купуючи річ у продавця, не знав, що той не мав права її продавати, а обставини купівлі-продажу не давали підстав для сумніву в правомірності такого правочину). В разі виникнення спору встановити характер володіння (добросовісне й недобросовісне) має тільки суд з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю. Разом з тим, суд повинен мати на увазі, що фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ст. 397 ЦК України). Володіння, що виникло в результаті здійснення злочину, не може вважатися добросовісним.

Володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним, але це не означає, що володілець зобов'язаний спеціально інформувати оточуючих про своє володіння річчю.

Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків (для нерухомого майна протягом 10 років, а для рухомого майна - 5 років). В силу ч. 2 ст. 344 ЦК до часу фактичного володіння особа може приєднати час, протягом якого майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Проте це не обов'язок, а право особи, яка заявляє про давність володіння.

2. Перебіг строку набувальної давності починається з моменту виникнення володіння. Проте із загального правила ст. 344 ЦК встановлює винятки. Так, відповідно до п. 3 даної статті, перебіг строку по відношенню до речей, якими заволоділа особа на підставі договору з їх власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про їх повернення, починається на нерухоме майно через 15 років, а на рухоме - через 5 років з часу сплину строку позовної давності за відповідними вимогами, адже до цього моменту майно може бути примусово витребувано його законним володільцем, а фактичне володіння не може бути визнано добросовісним.

Вибуття майна поза волею його володільця (наприклад, майно викрадено) не перериває перебігу набувальної давності лише в разі повернення майна його володільцю протягом одного року з моменту його втрати або пред'явлення протягом одного року володільцем позову про витребування майна.

3. Дана стаття встановлює, що порядок виникнення права власності на земельну ділянку за набувальною давністю визначається законом. Таким законом є Земельний кодекс України (ст. 119 ЗК), який встановлює строк володіння земельною ділянкою для набуття права власності на неї на підставі набувальної давності 15 років. Норма ЗК України є спеціальною до даних правовідносин, на відміну від коментованої норми ЦК України, яка є загальною. Тому при набутті права власності на земельну ділянку за набувальною давністю потрібно керуватися саме нормами ЗК України.

Відповідно до норм коментованої статті порядок набуття права власності за набувальною давністю залежить від виду речей. Право власності на рухоме майно виникає за наявності зазначених вище умов стосовно ознак володіння автоматично. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, за набувальною давністю виникає з моменту державної реєстрації. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" від 17.07.2003 року передбачено створення до 1 січня 2005 року на базі державного реєстру земель та державного реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно. Держателем Реєстру визначено Державний комітет по земельних ресурсах. Після створення Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно державна реєстрація земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них проводиться виключно Центром державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах шляхом внесення записів до Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно.

[Azari]

Спасибо за отзывы!

            Получается, что решение проблемы с наследством нужно разбивать на 2 части.

 

            1часть. Устранить препятствие в виде отказа нотариусу выдать супруге умершего «Л» и мл.сыну «С» свидетельство о праве на наследство.

            Решение этой задачи пробуем такими способами:

            а). Еще раз «Л» и «С» обращаются к нотариусу с просьбой выдать каждому из них свидетельство о праве на наследство 1/3 части квартиры.

            б) Если нотариус откажется выдать указанное свидетельство, тогда «Л» и «С» подают нотариусу соответствующее письменное заявление и требуют принять постановление по сути заявления.

            Получив постановление нотариуса об отказе в выдаче свидетельства о праве на наследство «Л» и «С» подают в суд жалобу (позовну заяву?) на незаконные действия (бездействия) нотариуса, с просьбой отменить (скасувати) постановление и обязать нотариуса выдать «Л» и «С» свидетельство о праве на наследство 1/3 части квартиры наследодателя.

            Нормативной базой будет:             - ст.ст. 182, 316-319, 321, 325, 328, 1268, 1296, 1297, 1298, 1299 ГК Украины.             - п. 210 – 212 Наказу Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5 Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України  Наказ Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882             В этой части решения данной задачи интересовало бы:             - Что подаем в суд Скаргу на дії-бездіяльність или Позовну заяву з вимогою виконати певні дії?

            - В какой суд подаем (если скарга - окружной административный, если исковое заявление в районный суд)?

            - Точная формулировка исковых требований (чтобы не порадовать недоброжелателей)?

            - Какие доказательствами (документами) будем подпирать исковые требования?

            - Хорошо бы прикупить по этому случаю, какую то юридическую литературу. Может что-то порекомендуете?

            - Может ещё что порекомендуете по данному случаю?

 

            2 часть. Если «Л» и «С» удалось добиться «не мытьём так катаньем» свидетельства о праве на наследство в виде 1/3 части квартиры, тогда чухаем репу по поводу, что делать с оставшейся 1/3 частью квартиры умершего «А».

            Это явно произойдёт не быстро и может как-то прояснится ситуация, насколько будет применима в данном случае ст. 344 ГК Украины.

Ещё раз спасибо за помощь, Буду признателен за критику и советы по делу.

С уважением,