Інтернет-видання «Ракурс» вмістило мою статтю про перші наслідки прийняття Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд». Ось, полюбуйтесь, яких покидьків Верховна Рада збирається обрати на посади суддів безстроково.
Князевич запропонував безстроково обрати служителів «справедливого правосуддя», чиї професійні подвиги зовсім недавно з жахом обговорювала вся країна.
Не встигли висохнути чорнила президентського підпису під Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», як Комітет з питань правової політики та правосуддя Верховної Ради вирішив на практиці довести, що справедливість є і за неї варто боротись. Першим млинцем став проект постанови №2451, внесений 29 березня 2015 року народним депутатом Русланом Князевичем, якою на посади суддів Миколаївського окружного адміністративного суду запропоновано безстроково обрати носіїв «справедливого правосуддя», чиї професійні подвиги зовсім недавно з жахом обговорювала вся країна.
Це «їхні честі» Олександр Михайлович Мельник, Ігор Анатолійович Устинов, Вероніка Володимирівна Птичкіна та Андрій Олександрович Мороз, феноменальна правосвідомість яких, безсумнівно, дуже добре відома народному депутату Князевичу.
Фантасти в мантіях
До суддів Миколаївського окружного адміністративного суду Олександра Мельника та Ігоря Устинова слава прийшла в листопаді 2012 року. Тоді вони вкупі зі своєю соратницею Оксаною Малих під час виборів до Верховної Ради України благословили погром у приміщенні Окружної виборчої комісії №132 та направили туди співробітників «Беркуту» з метою вилучення протоколів дільничних виборчих комісій про підсумки голосування. Після того, як судді повернули протоколи, так і не пояснивши, навіщо вони їм знадобились, виявилось, що з протоколами проведено маніпуляції. Точніше — відбулась заміна, внаслідок якої голоси від опозиційного кандидата Аркадія Корнацького «перекочували» до представника Партії регіонів. Внаслідок чого Центральна виборча комісія взагалі відмовилась встановлювати результати виборів на цьому окрузі.
Звісно, народний депутат Князевич усе це добре пам’ятає, оскільки в 2012 році саме він представляв інтереси тодішньої опозиції в ЦВК. А для тих, хто має не таку добру пам'ять, як Руслан Петрович, нагадаю подробиці цієї феноменальної суддівської витівки.
Як оповідала майже три роки тому всюдисуща колега, у 2012 році для оточення Януковича було принципово важливим не допустити перемоги на парламентських виборах по 132-му мажоритарному округу в Миколаївської області Аркадія Корнацького — місцевого сільгосппідприємця, що уславився своїм протистоянням із сім’єю тодішнього генпрокурора Пшонки.
За інформацією, що надійшла, «миколаївська дилема» — поряд з темами інших «спірних» територій, обговорювалась на недавній зустрічі двох високих керівників. Одного від влади, іншого — від опозиції. Припустимо, Клюєва та Мартиненка. Зустрічі, під час якої перший начебто сказав другому: «Ні за один зі скандальних округів ми не тримаємось, зможете продавити — вони ваші. Але ось Миколаєвом ми не поступимось, Корнацький не пройде».
Причина, з якої Пшонка, заручившись підтримкою тодішнього глави Адміністрації президента Сергія Льовочкіна, намагався знищити і самого Аркадія Корнацького, і його бізнес, добре відома. Це — поклади високоякісного граніту в Первомайському районі Миколаївської області, що залягають як раз під полями «Агрофірми Корнацьких».
Попервах ці землі намагався прибрати до рук колишній прокурор Миколаївської області Микола Стоянов. Прокуратура кілька років судилася з Корнацьким у Первомайському міськрайонному суді Миколаївської області, домагаючись конфіскації (!) земельних угідь на тій підставі, що під чорноземом знаходиться гранітний шар, який хоче розробляти дружня прокуратурі приватна фірма. Це не жарт — прокуратура навіть залучила цю фірму до участі у справі як третю особу. Але суд не зрозумів усієї глибини прокурорської правосвідомості й відмовився відбирати земельну ділянку в законного власника.
Урешті-решт чутки про гранітні поклади сягнули столиці, й у 2011 році до Аркадія Корнацького звернулася довірена особа сина тодішнього генпрокурора, Артема Пшонки, з пропозицією спільно зайнятись розробкою родовища. «Спільно» — це значить коштом Корнацького, а Пшонка-молодший буде забезпечувати «дах» і забирати половину прибутку. Цілком природно, що синок генпрокурора був посланий у пішу еротичну подорож, після чого озвірілий Пшонка-старший оголосив полювання на Корнацького: було порушено два десятки кримінальних справ за найнеймовірнішими приводами, на все майно «Агрофірми Корнацьких» був накладений арешт, опечатані склади, а на свинофермі навіть відключено електроживлення.
Але трапилось те, що не могло примаритись генпрокуророві навіть у жахливому сні: Аркадій Корнацький, якого опозиція висунула кандидатом у народні депутати по 132-му округу, таки виграв у жовтні 2012 року парламентські вибори, випередивши конкурента — заступника голови Миколаївської облдержадміністрації Віталія Травянка.
Пшонка-старший зрозумів, що омріяні землі упливають з його рук. І тоді в бій вступив резервний загін — судді Миколаївського окружного адміністративного суду Олександр Мельник, Ігор Устинов і Оксана Малих.
Слід сказати, що «їхні честі» до відповідального завдання поставились без будь-якої фантазії й навіть не намагались надати своїм діям бодай видимості законності. Все було зроблено вкрай примітивно: технічний кандидат від Партії регіонів, нікому не відомий одесит на прізвище Пошехонов, що також балотувався по цьому округу й набрав нуль цілих хрін десятих відсотка голосів, звернувся до суду з вимогою переглянути результати голосування по кількох дільницях. Після чого в судовому засіданні подав заяву про забезпечення доказів, попрохавши вилучити з окружної виборчої комісії оригінали дільничних протоколів.
Звісно, адміністративні (та й будь-які інші) суди не мають повноважень витребувати оригінали виборчих документів, перераховувати голоси, встановлювати переможця виборів. Але розглядати позов по суті «їхні честі» й не збирались — вся ця витівка була вигадана виключно для того, щоби замінити справжні протоколи на фальшиві та знайти якийсь благопристойний привід для штурму приміщення ОВК силами міліцейського спецпідрозділу «Беркут».
Для початку це тріо жерців незрячої богині винесло ухвалу «Про забезпечення доказів в порядку ст. 75 КАСУ» від 01.11.2012 у справі №2а-5560/12/1470. Після чого на її підставі хутенько написало ще одну ухвалу з отакою резолютивною частиною:
«
Вилучити у Окружної виборчої комісії по виборчому округу № 132 оригінали протоколів про підсумки голосування на виборчих дільницях округа, а саме: виборчих дільницях з №480001 по №480709 включно та доставити у судове засідання до Миколаївського окружного адміністративного суду».
Звісно, представники опозиції під керуванням Руслана Князевича намагались оскаржити це беззаконня в апеляційному порядку. Але Одеський апеляційний адміністративний суд навіть не відкрив провадження, мотивуючи це тим, що суд першої інстанції, мовляв, не міг винести ухвалу про забезпечення доказів. А тому цяухвала не може бути й оскаржена. Ось цей шедевр юридичної думки:
«
Оцінюючи матеріали апеляційної скарги, вважаю, що фактично вбачається питання про витребування доказів, а не їх забезпечення, оскільки таке клопотання подано під час розгляду справи та не містить в собі посилань, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим
».
Дуже шкода, що народний депутат Князевич, який у 2012 році брав безпосередню участь у подіях, пов’язаних з виборами по 132-му округу, зараз не запросив суддів Мельника та Устинова на засідання Комітету з питань правової політики та правосуддя Верховної Ради й не поцікавився, що ж саме вони постановили в 2012 році й відповідно до якого закону.
Отримавши від суддів ухвалу про вилучення документів, організатори фальсифікації кинулись виконувати її в ніч з 1 на 2 листопада — шляхом штурму приміщення ОВК спецпризначенцями із застосуванням сльозогінного газу. Дуже шкода, що Руслан Князевич не показав колегам по Комітету оці документальні кадри. Можливо, тоді вони не так заповзято голосували б за обрання Мельника та Устинова суддями безстроково...
За лічені хвилини після початку штурму приміщення окружної виборчої комісії оточили сотні мешканців Первомайська, які дізнались, що коять міліціонери на виконання беззаконної ухвали суддівської трійки. Очевидці стверджують, що спочатку беркутівці намагались винести документи, але коли побачили, що кийками дорогу в натовпі демонстрантів розчистити не вдається, спробували підпалити кімнату, де лежали виборчі бюлетені.
Цитуємо одне з численних свідчень очевидців того, що учудили судді Мельник, Устинов і Малих, вміщене «Українською правдою»:
Народ забарикадував двері ззовні, проте беркутівці вибили їх і почали прориватися крізь натовп до автобусу. Вони били людей ногами й кийками. Їм на підкріплення прибігли люди у формі та міліція, які підключили до побиття простих громадян та застосували сльозогінний газ.
«Беркут» завантажив коробки з протоколами в автобус, проте люди не дали йому вирушити. Спочатку громадяни оточили автобус, згодом йому шлях перегородили 5 «Камазів», які наразі тримають автобус в кільці.
Тоді на підмогу загону «Беркуту» на штурм будинку ОВК були кинуті співробітники патрульно-постової служби й державної служби охорони, а в Первомайськ ввійшли внутрішні війська.
У цей час в окружну виборчу комісію привезли копір, і члени ОВК стали знімати копії з виборчих протоколів для суду. Але належно засвідчені копії суддів Мельника, Устинова й Малих не задовольнили — фарс з винесенням «ухвали про забезпечення доказів» був ними влаштований виключно для того, щоби винести з приміщення ОВК оригінали виборчої документації. Як тільки з Одеси в Первомайськ прибуло міліцейське підкріплення, почався новий штурм.
Урешті-решт у Миколаївський окружний адміністративний суд були доставлені оригінали всіх протоколів. Судді Мельник, Устинов і Малих наступного ж дня відмовили в задоволенні позову технічного кандидата й винесли ухвалу про повернення документів.
Але коли представники опозиції побачили протоколи, що повернулись в ОВК з суду, їхнє здивування було безмежним — це були інші протоколи з іншими результатами голосування, цього разу на користь кандидата від Партії регіонів.
Щоправда, на руках у кандидатів перебували автентичні примірники справжніх протоколів, засвідчені підписами членів дільничних виборчих комісій та мокрими печатками. Окрім того, недоторканними залишились самі виборчі бюлетені, й за бажання їх нескладно було перерахувати. Але Миколаївський окружний адміністративний суд Корнацькому в цьому відмовив. Ось це феєричне судове рішення, розміщене в Єдиному державному реєстрі.
Це рішення підписала, зокрема, Вероніка Птичкіна, яку Руслан Князевич нині також пропонує обрати на посаду безстроково. Цікаво, Руслан Петрович хоча б читав ті скандальні рішення, які Птичкіна встигла винести за п’ять років відправлення правосуддя? А якщо читав, то хіба не розуміє, що такому «юристу» максимум, що можна довірити, — це мити підлогу в нотаріальній конторі?
Саме через цих суддів в 2012 році Центральна виборча комісія не змогла встановити результати голосування на виборах до Верховної Ради України по 132-му мажоритарному округу. У зв’язку з цим ще за часи Януковича Генеральній прокуратурі України довелось відкривати кримінальне провадження за фактом нечуваних фальсифікацій, допущених на тих виборах. Але досі підозра нікому не пред’явлена.
Ой Мороз, Мороз…
Після того, як ЦВК у листопаді 2012 року оголосила, що результати виборів до Верховної Ради України по 132-му округу встановити неможливо, генпрокурор Пшонка й тодішній голова Миколаївської облдержадміністрації Круглов розпочали нову операцію по привласненню земельних угідь, що належать родині Корнацьких. На цей раз — за допомогою судді все того ж Миколаївського окружного адміністративного суду Андрія Олександровича Мороза, якого народний депутат Князевич також пропонує обрати суддею безстроково.
Все розпочалося з того, що головою Первомайської державної районної адміністрації 12 жовтня 2012 року було видано розпорядження про виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства 775 громадянам. Щоправда, ніякі громадяни з заявами про виділення їм землі до Первомайської РДА не звертались і звертатись не могли, позаяк вказаним розпорядженням роздавались угіддя, які свого часу при розпаюванні колгоспу придбали батьки Аркадія Корнацького й на які накинув оком Пшонка-молодший.
Але такі дрібниці не стали на заваді рейдерам, що виписали державні акти на право власності на землю, належну родині Корнацьких, на ім’я або заляканих співробітників бюджетних установ Первомайська, або просто «мертвих душ». Після чого фіктивні власники миттєво «уклали» договори про передачу чужої землі в оренду миколаївському адвокату Оксані Валешинській, яку найняв Пшонка.
Зрозуміло, що як тільки Корнацькі довідались про те, що Первомайська РДА видала державні акти на належні їм земельні ділянки стороннім особам, до Миколаївського окружного адміністративного суду був поданий позов про визнання незаконними й скасування розпоряджень голови райдержадміністрації, який оголосив приватну землю «державними землями запасу». При цьому як треті особи на стороні позивача до справи приєднались і деякі нові псевдо-власники, на ім’я яких були видані акти на землю й які стверджували, що їх паспортні дані були просто використані аферистами.
Справу прийняв до провадження суддя Мороз. У судовому засіданні виявилося, що заяви громадян про виділення їм земельних ділянок були виготовлені вже після подачі позову, при цьому всі вони зареєстровані під одним номером 2042-01-35 і в один день — 5 листопада 2012 року, у той час як оскаржуване розпорядження про виділення земельних ділянок за цими заявами датується 12 жовтня. Більш того, при огляді заяв виявилось, що значна частина з них містить явно підроблені підписи, відсутні адреси та паспортні дані заявників, деякі з заявників давно померли тощо.
Але й це не все. Жоден із претендентів на землю не замовляв проекту землевідводу, не оплачував проектну документацію й навіть не приходив у райдержадміністрацію отримувати державний акт.
За таких скандальних обставин судді Морозу не залишалось нічого іншого, як винести окрему ухвалу на адресу Первомайської міжрайонної прокуратури Миколаївської області, зазначивши виявлені в судовому засіданні факти порушення законності.
І яке ж рішення виніс носій правосуддя по справі після всього цього? Правильно: він відмовив у позові. Після чого 18 червня 2013 року рейдери, які найняли «тітушек», здійснили збройний напад на «Агрофірму Корнацьких».
Власне, це був перший випадок, коли звичайні громадяни, прості селяни з Первомайського району Миколаївської області, за допомогою народних депутатів дали відсіч озброєним бандитам — і Врадіївка, і барикади в Києві були пізніше. Тому, звісно, можна вважати, що суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Андрій Мороз став «хрещеним батьком» майбутнього Майдану, а винесене ним рішення породило перші протести, які урешті-решт призвели до втечі з України і Януковича, і сімейства Пшонок. Але якщо такі судді й далі перебуватимуть на посадах, то притулок за кордоном дуже скоро доведеться шукати й нинішнім можновладцям.
Вопрос
logoped
Інтернет-видання «Ракурс» вмістило мою статтю про перші наслідки прийняття Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд». Ось, полюбуйтесь, яких покидьків Верховна Рада збирається обрати на посади суддів безстроково.
Князевич запропонував безстроково обрати служителів «справедливого правосуддя», чиї професійні подвиги зовсім недавно з жахом обговорювала вся країна.Не встигли висохнути чорнила президентського підпису під Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», як Комітет з питань правової політики та правосуддя Верховної Ради вирішив на практиці довести, що справедливість є і за неї варто боротись. Першим млинцем став проект постанови №2451, внесений 29 березня 2015 року народним депутатом Русланом Князевичем, якою на посади суддів Миколаївського окружного адміністративного суду запропоновано безстроково обрати носіїв «справедливого правосуддя», чиї професійні подвиги зовсім недавно з жахом обговорювала вся країна.
Це «їхні честі» Олександр Михайлович Мельник, Ігор Анатолійович Устинов, Вероніка Володимирівна Птичкіна та Андрій Олександрович Мороз, феноменальна правосвідомість яких, безсумнівно, дуже добре відома народному депутату Князевичу.
Фантасти в мантіях
До суддів Миколаївського окружного адміністративного суду Олександра Мельника та Ігоря Устинова слава прийшла в листопаді 2012 року. Тоді вони вкупі зі своєю соратницею Оксаною Малих під час виборів до Верховної Ради України благословили погром у приміщенні Окружної виборчої комісії №132 та направили туди співробітників «Беркуту» з метою вилучення протоколів дільничних виборчих комісій про підсумки голосування. Після того, як судді повернули протоколи, так і не пояснивши, навіщо вони їм знадобились, виявилось, що з протоколами проведено маніпуляції. Точніше — відбулась заміна, внаслідок якої голоси від опозиційного кандидата Аркадія Корнацького «перекочували» до представника Партії регіонів. Внаслідок чого Центральна виборча комісія взагалі відмовилась встановлювати результати виборів на цьому окрузі.
Звісно, народний депутат Князевич усе це добре пам’ятає, оскільки в 2012 році саме він представляв інтереси тодішньої опозиції в ЦВК. А для тих, хто має не таку добру пам'ять, як Руслан Петрович, нагадаю подробиці цієї феноменальної суддівської витівки.
Як оповідала майже три роки тому всюдисуща колега, у 2012 році для оточення Януковича було принципово важливим не допустити перемоги на парламентських виборах по 132-му мажоритарному округу в Миколаївської області Аркадія Корнацького — місцевого сільгосппідприємця, що уславився своїм протистоянням із сім’єю тодішнього генпрокурора Пшонки.
Причина, з якої Пшонка, заручившись підтримкою тодішнього глави Адміністрації президента Сергія Льовочкіна, намагався знищити і самого Аркадія Корнацького, і його бізнес, добре відома. Це — поклади високоякісного граніту в Первомайському районі Миколаївської області, що залягають як раз під полями «Агрофірми Корнацьких».
Попервах ці землі намагався прибрати до рук колишній прокурор Миколаївської області Микола Стоянов. Прокуратура кілька років судилася з Корнацьким у Первомайському міськрайонному суді Миколаївської області, домагаючись конфіскації (!) земельних угідь на тій підставі, що під чорноземом знаходиться гранітний шар, який хоче розробляти дружня прокуратурі приватна фірма. Це не жарт — прокуратура навіть залучила цю фірму до участі у справі як третю особу. Але суд не зрозумів усієї глибини прокурорської правосвідомості й відмовився відбирати земельну ділянку в законного власника.
Урешті-решт чутки про гранітні поклади сягнули столиці, й у 2011 році до Аркадія Корнацького звернулася довірена особа сина тодішнього генпрокурора, Артема Пшонки, з пропозицією спільно зайнятись розробкою родовища. «Спільно» — це значить коштом Корнацького, а Пшонка-молодший буде забезпечувати «дах» і забирати половину прибутку. Цілком природно, що синок генпрокурора був посланий у пішу еротичну подорож, після чого озвірілий Пшонка-старший оголосив полювання на Корнацького: було порушено два десятки кримінальних справ за найнеймовірнішими приводами, на все майно «Агрофірми Корнацьких» був накладений арешт, опечатані склади, а на свинофермі навіть відключено електроживлення.
Але трапилось те, що не могло примаритись генпрокуророві навіть у жахливому сні: Аркадій Корнацький, якого опозиція висунула кандидатом у народні депутати по 132-му округу, таки виграв у жовтні 2012 року парламентські вибори, випередивши конкурента — заступника голови Миколаївської облдержадміністрації Віталія Травянка.
Пшонка-старший зрозумів, що омріяні землі упливають з його рук. І тоді в бій вступив резервний загін — судді Миколаївського окружного адміністративного суду Олександр Мельник, Ігор Устинов і Оксана Малих.
Слід сказати, що «їхні честі» до відповідального завдання поставились без будь-якої фантазії й навіть не намагались надати своїм діям бодай видимості законності. Все було зроблено вкрай примітивно: технічний кандидат від Партії регіонів, нікому не відомий одесит на прізвище Пошехонов, що також балотувався по цьому округу й набрав нуль цілих хрін десятих відсотка голосів, звернувся до суду з вимогою переглянути результати голосування по кількох дільницях. Після чого в судовому засіданні подав заяву про забезпечення доказів, попрохавши вилучити з окружної виборчої комісії оригінали дільничних протоколів.
Звісно, адміністративні (та й будь-які інші) суди не мають повноважень витребувати оригінали виборчих документів, перераховувати голоси, встановлювати переможця виборів. Але розглядати позов по суті «їхні честі» й не збирались — вся ця витівка була вигадана виключно для того, щоби замінити справжні протоколи на фальшиві та знайти якийсь благопристойний привід для штурму приміщення ОВК силами міліцейського спецпідрозділу «Беркут».
Для початку це тріо жерців незрячої богині винесло ухвалу «Про забезпечення доказів в порядку ст. 75 КАСУ» від 01.11.2012 у справі №2а-5560/12/1470. Після чого на її підставі хутенько написало ще одну ухвалу з отакою резолютивною частиною:
Звісно, представники опозиції під керуванням Руслана Князевича намагались оскаржити це беззаконня в апеляційному порядку. Але Одеський апеляційний адміністративний суд навіть не відкрив провадження, мотивуючи це тим, що суд першої інстанції, мовляв, не міг винести ухвалу про забезпечення доказів. А тому цяухвала не може бути й оскаржена. Ось цей шедевр юридичної думки:
Дуже шкода, що народний депутат Князевич, який у 2012 році брав безпосередню участь у подіях, пов’язаних з виборами по 132-му округу, зараз не запросив суддів Мельника та Устинова на засідання Комітету з питань правової політики та правосуддя Верховної Ради й не поцікавився, що ж саме вони постановили в 2012 році й відповідно до якого закону.
Отримавши від суддів ухвалу про вилучення документів, організатори фальсифікації кинулись виконувати її в ніч з 1 на 2 листопада — шляхом штурму приміщення ОВК спецпризначенцями із застосуванням сльозогінного газу. Дуже шкода, що Руслан Князевич не показав колегам по Комітету оці документальні кадри. Можливо, тоді вони не так заповзято голосували б за обрання Мельника та Устинова суддями безстроково...
За лічені хвилини після початку штурму приміщення окружної виборчої комісії оточили сотні мешканців Первомайська, які дізнались, що коять міліціонери на виконання беззаконної ухвали суддівської трійки. Очевидці стверджують, що спочатку беркутівці намагались винести документи, але коли побачили, що кийками дорогу в натовпі демонстрантів розчистити не вдається, спробували підпалити кімнату, де лежали виборчі бюлетені.
Цитуємо одне з численних свідчень очевидців того, що учудили судді Мельник, Устинов і Малих, вміщене «Українською правдою»:
Тоді на підмогу загону «Беркуту» на штурм будинку ОВК були кинуті співробітники патрульно-постової служби й державної служби охорони, а в Первомайськ ввійшли внутрішні війська.
У цей час в окружну виборчу комісію привезли копір, і члени ОВК стали знімати копії з виборчих протоколів для суду. Але належно засвідчені копії суддів Мельника, Устинова й Малих не задовольнили — фарс з винесенням «ухвали про забезпечення доказів» був ними влаштований виключно для того, щоби винести з приміщення ОВК оригінали виборчої документації. Як тільки з Одеси в Первомайськ прибуло міліцейське підкріплення, почався новий штурм.
Урешті-решт у Миколаївський окружний адміністративний суд були доставлені оригінали всіх протоколів. Судді Мельник, Устинов і Малих наступного ж дня відмовили в задоволенні позову технічного кандидата й винесли ухвалу про повернення документів.
Але коли представники опозиції побачили протоколи, що повернулись в ОВК з суду, їхнє здивування було безмежним — це були інші протоколи з іншими результатами голосування, цього разу на користь кандидата від Партії регіонів.
Щоправда, на руках у кандидатів перебували автентичні примірники справжніх протоколів, засвідчені підписами членів дільничних виборчих комісій та мокрими печатками. Окрім того, недоторканними залишились самі виборчі бюлетені, й за бажання їх нескладно було перерахувати. Але Миколаївський окружний адміністративний суд Корнацькому в цьому відмовив. Ось це феєричне судове рішення, розміщене в Єдиному державному реєстрі.
Це рішення підписала, зокрема, Вероніка Птичкіна, яку Руслан Князевич нині також пропонує обрати на посаду безстроково. Цікаво, Руслан Петрович хоча б читав ті скандальні рішення, які Птичкіна встигла винести за п’ять років відправлення правосуддя? А якщо читав, то хіба не розуміє, що такому «юристу» максимум, що можна довірити, — це мити підлогу в нотаріальній конторі?
Саме через цих суддів в 2012 році Центральна виборча комісія не змогла встановити результати голосування на виборах до Верховної Ради України по 132-му мажоритарному округу. У зв’язку з цим ще за часи Януковича Генеральній прокуратурі України довелось відкривати кримінальне провадження за фактом нечуваних фальсифікацій, допущених на тих виборах. Але досі підозра нікому не пред’явлена.
Ой Мороз, Мороз…
Після того, як ЦВК у листопаді 2012 року оголосила, що результати виборів до Верховної Ради України по 132-му округу встановити неможливо, генпрокурор Пшонка й тодішній голова Миколаївської облдержадміністрації Круглов розпочали нову операцію по привласненню земельних угідь, що належать родині Корнацьких. На цей раз — за допомогою судді все того ж Миколаївського окружного адміністративного суду Андрія Олександровича Мороза, якого народний депутат Князевич також пропонує обрати суддею безстроково.
Все розпочалося з того, що головою Первомайської державної районної адміністрації 12 жовтня 2012 року було видано розпорядження про виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства 775 громадянам. Щоправда, ніякі громадяни з заявами про виділення їм землі до Первомайської РДА не звертались і звертатись не могли, позаяк вказаним розпорядженням роздавались угіддя, які свого часу при розпаюванні колгоспу придбали батьки Аркадія Корнацького й на які накинув оком Пшонка-молодший.
Але такі дрібниці не стали на заваді рейдерам, що виписали державні акти на право власності на землю, належну родині Корнацьких, на ім’я або заляканих співробітників бюджетних установ Первомайська, або просто «мертвих душ». Після чого фіктивні власники миттєво «уклали» договори про передачу чужої землі в оренду миколаївському адвокату Оксані Валешинській, яку найняв Пшонка.
Зрозуміло, що як тільки Корнацькі довідались про те, що Первомайська РДА видала державні акти на належні їм земельні ділянки стороннім особам, до Миколаївського окружного адміністративного суду був поданий позов про визнання незаконними й скасування розпоряджень голови райдержадміністрації, який оголосив приватну землю «державними землями запасу». При цьому як треті особи на стороні позивача до справи приєднались і деякі нові псевдо-власники, на ім’я яких були видані акти на землю й які стверджували, що їх паспортні дані були просто використані аферистами.
Справу прийняв до провадження суддя Мороз. У судовому засіданні виявилося, що заяви громадян про виділення їм земельних ділянок були виготовлені вже після подачі позову, при цьому всі вони зареєстровані під одним номером 2042-01-35 і в один день — 5 листопада 2012 року, у той час як оскаржуване розпорядження про виділення земельних ділянок за цими заявами датується 12 жовтня. Більш того, при огляді заяв виявилось, що значна частина з них містить явно підроблені підписи, відсутні адреси та паспортні дані заявників, деякі з заявників давно померли тощо.
Але й це не все. Жоден із претендентів на землю не замовляв проекту землевідводу, не оплачував проектну документацію й навіть не приходив у райдержадміністрацію отримувати державний акт.
За таких скандальних обставин судді Морозу не залишалось нічого іншого, як винести окрему ухвалу на адресу Первомайської міжрайонної прокуратури Миколаївської області, зазначивши виявлені в судовому засіданні факти порушення законності.
І яке ж рішення виніс носій правосуддя по справі після всього цього? Правильно: він відмовив у позові. Після чого 18 червня 2013 року рейдери, які найняли «тітушек», здійснили збройний напад на «Агрофірму Корнацьких».
Ось виступ народного депутата Арсенія Яценюка з трибуни Верховної Ради з цього приводу. Пригадуєте, Руслане Петровичу?
Власне, це був перший випадок, коли звичайні громадяни, прості селяни з Первомайського району Миколаївської області, за допомогою народних депутатів дали відсіч озброєним бандитам — і Врадіївка, і барикади в Києві були пізніше. Тому, звісно, можна вважати, що суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Андрій Мороз став «хрещеним батьком» майбутнього Майдану, а винесене ним рішення породило перші протести, які урешті-решт призвели до втечі з України і Януковича, і сімейства Пшонок. Але якщо такі судді й далі перебуватимуть на посадах, то притулок за кордоном дуже скоро доведеться шукати й нинішнім можновладцям.
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах
5 ответов на этот вопрос
Recommended Posts
Join the conversation
You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.