Определение Хозяйственного суда Киева о рассрочке исполнения решения перед Укрэксимбанком корпорации Богдан на 9 лет

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]

 

УХВАЛА

 

26.02.2015

 

Справа № 910/12593/14

 

За позовом Сторона-1

 

До 1. Сторона-2

 

 2. Сторона-3

 

Про стягнення 388 159 426,51 грн.

 

Суддя Сівакова В.В.

 

Представники сторін:

 

від позивача Іванченко О.В. - по дов. № 010-01/5347 від 06.08.2014

 

від відповідача-1 не з'явився

 

від відповідача-2 Карманніков М.О. - по дов. № б/н від 14.01.2014

 

СУТЬ СПОРУ:

 

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Сторона-1 до Сторона-2 (відповідач-1) та Сторона-3 (відповідач-2) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 15305К17 від 29.09.2005 та договором поруки № 151110Р8 від 16.07.2010 в розмірі 340 574 619,29 грн., яка складається з 313 256 907,13 грн. борг за кредитом, 3 023 289,50 грн. проценти за користування кредитом, 1 298 449,71 грн. комісії за управління кредитною лінією, 12 000,00 грн. комісія за зміну умов договору, 18 338 372,04 грн. пені, 4 495 394,18 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 122 177,72 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 28 029,01 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією.

 

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 у справі № 910/12593/14 повністю задоволені позовні вимоги та стягнуто солідарно з Сторона-2 та Сторона-3 на користь Сторона-1 313 256 907,13 грн. борг за кредитом, 2 748 219,66 грн. проценти за користування кредитом, 1 465 608,85 грн. комісії за управління кредитною лінією, 12 000,00 грн. комісія за зміну умов договору, 25 439 963,16 грн. пені, 6 606 659,91 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 138 881,55 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 37 113,55 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією та комісії за зміну умов договору, 38 454 072,70 грн. втрати від інфляції, 73 080,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

 

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/12593/14 від 20.01.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 у справі № 910/12593/14 залишено без змін.

 

27.01.2015 відповідач-2 звернувся до господарського суду із заявою про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 у справі № 910/12593/14 до 31.12.2034 згідно з графіком наведеним у заяві.

 

Заява мотивована тим, що надзвичайні події, які наразі відбуваються у державі, що полягають у військовій агресії іншої держави та підтримані можливістю такої агресії дії озброєних незаконних формувань мають вкрай негативний вплив на продаж автомобілів в країні. Автомобілі не є товаром першої необхідності і за будь - яких соціальних коливань їх продаж падає. Відтак продавати автомобілі на сьогодні фізично неможливо. Так зокрема, було захоплено автосалони в Сімферополі та в Горлівці разом із усіма товарними запасами. Автосалони в Луганську та Луганській області, Донецьку та Донецькій області не працюють взагалі. Тим самим, єдине джерело прибутку Сторона-3 (продаж автомобілів та автобусів) на сьогодні не в змозі виконувати свою функцію, а підприємства торгівлі змушені вивозити власні товарні запаси із автосалонів та призупиняти діяльність до стабілізації ситуації. Внаслідок зупинення продажів зупиняється і виробництво. Так, у зв'язку із відсутністю замовлень Сторона-2 повністю зупинене, тривають роботи із консервації, персонал отримує компенсацію за простій. Все майно, що наявне на підприємстві перебуває в заставі, а відтак на нього не може бути звернуте стягнення. Залишку коштів на рахунках підприємства недостатньо для виконання рішення суду. З огляду на це, негайне виконання рішення суду є критичним для Сторона-3, та може потягнути за собою ряд істотних і непоправних наслідків, а саме: банкрутство і, як наслідок, припинення діяльності одного з найбільших автомобілевиробників України та його дочірніх підприємств. Зазначає, що надання розстрочки у виконанні рішення суду надасть можливість не тільки належним чином забезпечити інтереси позивача щодо реального отримання грошових коштів, а й збереже діючі підприємства автомобільної галузі та тисячі робочих місць. Вказує на те, що з урахуванням реальних показників попиту на продукцію та її собівартості передбачено повний розрахунок з усіма кредиторами до 2024 року.

 

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12593/14 від 09.02.2015 розгляд заяви призначено на 19.02.2015.

 

В судовому засіданні 19.02.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 26.02.2015.

 

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2015 розгляд справи № 910/12593/14 вирішено здійснювати у закритому судовому засіданні.

 

Відповідач-1 в судове засідання 26.02.2015 не з'явився.

 

Відповідач-2 в судовому засіданні 26.02.2015 подану заяву про розстрочку виконання рішення суду підтримав повністю.

 

Позивач в судовому засіданні 26.02.2015 проти задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду заперечував.

 

 Розглянувши подану заяву та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача-2, суд відзначає наступне

 

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

 

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

 

Вказаними нормами визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

 

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

 

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

 

До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

 

Згідно з п. 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

 

Як вбачається з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

 

Суд відзначає, що особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

 

Так, за змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

 

Докази, у відповідності зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

 

Заявник зазначає, що обставина, яка ускладнює та унеможливлює виконання рішення суду є події які наразі відбуваються в країні, що мають наслідком захоплення майна відповідача; продаж автомобілів фактично є неможливим, внаслідок чого зупинено і виробництво; негайне виконання рішення суду призведе до банкрутства підприємства та звільнення персоналу. Все рухоме та нерухоме майно відповідача-2 перебуває під арештом та забороною відчуження. Відповідачем поданими документами підтверджено обставини викладені у заяві.

 

 Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

 

Згідно п. 9.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» (зі змінами) господарські суди повинні зазначати у рішеннях, якими надано розстрочку виконання, - конкретні терміни їх виконання.

 

Згідно з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору.

 

Отже, розглянувши заяву про розстрочку виконання рішення, господарський суд визнає причини, з яких рішення суду не може бути виконано у встановлений термін, поважними, та вважає можливим частково задовольнити заяву відповідача-2 та розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/12593/14 від 09.10.2014 на 10 років рівними частинами.

 

Задовольняючи заяву відповідача-2, суд приймає до уваги і ту обставину, що при застосуванні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочки виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач-2 здійснить заходи по його належному та своєчасному виконанню.

 

Керуючись ст. ст. 86, 121 ГПК України, -

 

У Х В А Л И В:

 

1. Заяву Сторона-3 про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 у справі № 910/12593/14 задовольнити частково. 

 

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 у справі № 910/12593/14 з наступним графіком сплати Сторона-3 388 232 506 (триста вісімдесят вісім мільйонів двісті тридцять три тисячі п'ятсот шість) грн. 51 коп.:

 

Період оплатиПогашення заборгованості за основною сумою боргу, грн.Погашення заборгованості за відсотками та комісією, грн.Погашення заборгованості за пенею, інфляційними витратами, 3% та судовим збором, грн.Всього, грн.01.01.2015-21.12.2015500 000,0010 000,00100 000,00610 000,0001.01.2016-21.12.20168 500 000,0085 714,66 1 502 476,3610 088 191,0201.01.2017-21.12.201728 118 203,06381 688,566 390 315,6334 890 207,2401.01.2018-21.12.201831 848 743,21432 328 517 238 141,1139 519 212,8301.01.2019-21.12.201934 903 268,11473 791,947 932 331,2143 309 391,2601.01.2020-21.12.202037 650 655,07511 086,158 556 719,2546 718 460,4701.01.2021-21.12.202140 653 336,31551 845,849 239 127,0450 444 309,1901.01.2022-21.12.202242 326 118,21574 552,909 619 293,7452 519 964,8501.01.2023-21.12.202344 378 291,58602 409,9810 085 683,2755 066 384,8201.01.2024-21.12.202444 378 291,58602 409,9810 085 683,2755 066 384,82Всього313 256 907,134 225 828,5170 749 770,87388 232 506,51

 

Суддя В.В.Сівакова

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/42993351

[ANTIRAID]

Само решение по этому делу вот:

 

Державний герб України

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

Справа № 910/12593/14 09.10.14

 

За позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

 

До 1. Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод № 2» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторз»

 

2. Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторз»

 

Про стягнення 388 159 426,51 грн.

 

Суддя Сівакова В.В.

 

Представники сторін:

 

від позивача Ряба В.В. - по дов. № 010-01/2075 від 01.04.2014

 

від відповідача-1 не з'явився

 

від відповідача-2 не з'явився

 

СУТЬ СПОРУ:

 

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод № 2» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторз» (відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторз» (відповідач-2) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 15305К17 від 29.09.2005 та договором поруки № 151110Р8 від 16.07.2010 в розмірі 340 574 619,29 грн., яка складається з 313 256 907,13 грн. борг за кредитом, 3 023 289,50 грн. проценти за користування кредитом, 1 298 449,71 грн. комісії за управління кредитною лінією, 12 000,00 грн. комісія за зміну умов договору, 18 338 372,04 грн. пені, 4 495 394,18 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 122 177,72 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 28 029,01 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією.

 

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 порушено провадження у справі № 910/12593/14 та призначено справу до розгляду на 17.07.2014.

 

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12593/14 від 17.07.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 27.06.2014, розгляд справи був відкладений на 05.08.2014.

 

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 справу № 910/12593/14 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю., у зв'язку з перебуванням судді Сівакової В.В. у відпустці.

 

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12593/14 від 05.08.2014 (суддя Трофименко Т.Ю.) справу призначено до розгляду на 26.08.2014.

 

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 18.08.2014 справу № 910/12593/14 передано судді Сіваковій В.В., у зв'язку з виходом судді з відпустки.

 

Відповідачем-2 в судовому засіданні подано відзив, в якому відповідач зазначає про неузгодженість сум заборгованості за кредитом, що заявлені в позовній заяві та виданій позивачем інформаційній довідці. Відомості щодо заборгованості за кредитом наявні у боржника є також відмінними і не відповідають ні розміру заявленому в позовній заяві ні розміру заявленому в інформаційній довідці. При цьому відзив не містить обставин щодо заперечення позовних вимог.

 

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12593/14 від 26.08.2014, у зв'язку з неявкою представника відповідача-1 в засідання суду, невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 27.06.2014 та в ухвалі від 17.07.2014, розгляд справи було відкладено до 11.09.2014.

 

Позивачем 10.09.2014 до відділу діловодства суду в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 388 159 426,51 грн. заборгованості, яка складається з: 313 256 907,13 грн. борг за кредитом, 2 748 219,66 грн. проценти за користування кредитом, 1 465 608,85 грн. комісії за управління кредитною лінією, 12 000,00 грн. комісія за зміну умов договору, 25 439 963,16 грн. пені, 6 606 659,91 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 138 881,55 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 37 113,55 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією та комісії за зміну умов договору, 38 454 072,70 грн. втрати від інфляції.

 

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12593/14 від 11.09.2014, у зв'язку з неявкою представника відповідача-1 в засідання суду, невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 27.06.2014 та в ухвалах від 17.07.2014, від 26.08.2014, розгляд справи було відкладено до 30.09.2014.

 

Відповідачем-2 в судовому засіданні подано заяву про розстрочку виконання рішення суду шляхом здійснення щорічних рівних платежів до 31.12.2024. Заява мотивована тим, що події, які наразі відбуваються у державі (військова агресія іншої держави) мають вкрай негативний вплив на продаж автомобілів в країні, який падає. Захоплені автосалони в м. Сімферополі та Горлівці з усіма товарними запасами. Автосалони в Донецькій та Луганській областях не працюють. Внаслідок зупинення продажів зупиняється і виробництво. Вартість зобов'язань товариства перевищує вартість активів, що унеможливлює покриття всіх вимог кредиторів за рахунок майна боржника. Все ліквідне майно боржника перебуває у заставі. Кошти для виконання рішення суду відсутні. З метою недопущення банкрутства боржника розстрочка надасть можливість забезпечити отримання коштів позивачем.

 

Представник позивача в судовому засіданні 30.09.2014 проти задоволення заяви відповідача-2 про розстрочку виконання рішення суду заперечував.

 

Позивач в судовому засіданні 30.09.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

 

Відповідач-2 в судовому засіданні 30.09.2014 позовні вимоги визнав частково.

 

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12593/14 від 30.09.2014, у зв'язку з неявкою представника відповідача-1 в засідання суду, невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 27.06.2014 та в ухвалах від 17.07.2014, від 26.08.2014, від 11.09.2014, розгляд справи було відкладено до 09.10.2014.

 

Представник позивача в судовому засіданні 09.10.2014 навів заперечення проти розстрочення виконання рішення.

 

Суд розглянувши в судовому засіданні 09.10.2014 заяву відповівдача-2 про розстрочку виконання рішення суду, відмовив в його задоволенні з огляду на наступне.

 

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

 

Суд відзначає, що особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

 

Так, за змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

 

Докази, у відповідності зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

 

Всупереч положенням статті 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, заявник під час вирішення питання про можливість розстрочки виконання рішення суду не надав доказів, які підтверджують наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення.

 

Відповідач-1 в судове засідання 09.10.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвал суду не виконав.

 

Відповідач-1 належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

 

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

 

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

 

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Електриків, 29А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 15.07.2014 є місцезнаходженням відповідача-1.

 

Відповідач-1 всі ухвали суду, надіслані за вказаною вище адресою, отримав, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

 

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача-1 суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача-1 не надходило.

 

Відповідач-2 в судове засідання 09.10.2014 не з'явився.

 

Відповідачем-2 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити в судове засідання повноважного представника відповідача-2, який має приймати участь в іншому судовому процесі в Київському апеляційному адміністративному суді.

 

Суд розглянувши подане клопотання відповідача-2 відзначає наступне

 

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

 

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт відсутності у відповідача, як юридичної особи, можливості направити представника у судове засідання.

 

Доказів того, що керівництво відповідача, яке в силу ст. 28 Господарського процесуального кодексу України може бути представником юридичної особи, не в змозі прийняти участь в судовому засіданні не подано.

 

Крім цього, судом вже заслухано заперечення представника відповідача-2 щодо заявлених позовних вимог позивача.

 

З огляду на викладене, клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

 

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників відповідачів.

 

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

 

В судовому засіданні 09.10.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

 

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, Господарський суд міста Києва

 

ВСТАНОВИВ:

 

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

 

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

 

29.09.2005 між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіа Моторс Україна» (позичальник) було укладено договір про кредитування шляхом відкриття безвідкличного документарного підтвердженого непокритого акредитиву № 15305К17 (далі - кредитний договір).

 

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору банк відкриває позичальнику в межах наданого забезпечення відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 18 000 000,00 Євро з загальним терміном відкриття акредитивів 18 місяців, строком погашення до 210 днів з дати відкриття кожного акредитиву (далі - кредит), на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання.

 

21.01.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіа Моторс Україна» (первісний боржник), Дочірнім підприємством «Автоскладальний завод № 2» Відкритого акціонерного товариства «Луцький автомобільний завод» (новий боржник) та Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (кредитор) було укладено договір про переведення боргу (далі - договір переведення боргу).

 

За умовами п. 1 договору переведення боргу цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язаннях. що виникають з кредитного договору № 15305К17 від 29.09.2005, укладеного між первісним боржником та кредитором (основний договір).

 

Згідно з п. 2 договору переведення боргу первісний боржник переводить на нового боржника свій борг (грошове зобов'язання) за основним договором, який становить 313 423 390,13 грн., а новий боржник погоджується виконувати умови основного договору до повного погашення грошового зобов'язання.

 

Додатковою угодою № 1 від 11.02.2010 сторонами внесено зміни до договору про переведення боргу та викладено п. 2 в наступній редакції:

 

Первісний боржник переводить на нового боржника свій борг (грошове зобов'язання) за основним договором, який станом на 21.01.2010 становить:

 

- 313 423 390,13 грн.,

 

- відсотки за користування кредитом у розмірі 9 768 362,32 грн.,

 

- комісія за обслуговування та управління кредитом у розмірі 43 140,64 грн.,

 

а новий боржник погоджується виконувати умови основного договору до повного погашення грошового зобов'язання.

 

Згідно ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

 

Відповідно до ст. 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень ст. 513 цього Кодексу.

 

Стаття 513 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

 

Договір про переведення боргу, яким здійснено заміну боржника укладений у письмовій формі та за участю кредитора, тобто за згодою останнього.

 

У зв'язку із здійсненням переведення боргу, 21.01.2010 між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (банк) та Дочірнім підприємством «Автоскладальний завод № 2» Відкритого акціонерного товариства «Луцький автомобільний завод» (позичальник) укладено додаткову угоду № 15305К17-32, відповідно до якої кредитний договір № 15305К17 від 29.09.2005 викладено в новій редакції.

 

Слід зазначити, що до умов кредитного договору, до нової редакції та після, було укладено ряд додаткових угод про внесення змін, зокрема наявні в матеріалах справи: № 15305К17-1 від 16.11.2005, № 15305К17-2 від 31.01.2006, № 15305К17-3 від 24.03.2006, № 15305К17-4 від 25.05.2006, № 15305К17-5 від 31.07.2006, № 15305К17-6 від 15.08.2006, № 15305К17-7 від 05.12.2006, № 15305К17-8 у лютому 2007 року, № 15305К17-9 від 26.04.2007, № 15305К17-10 від 13.07.2007, № 15305К17-11 від 31.08.2007, № 15305К17-12 від 31.10.2007, № 15305К17-13 від 20.11.2007, № 15305К17-14 від 27.12.2007, № 15305К17-15 від 17.03.2007, № 15305К17-16 від 05.06.2008, № 15305К17-17 від 22.07.2008, № 15305К17-18 від 07.08.2008, № 15305К17-19 від 18.08.2008, № 15305К17-20 від 14.10.2008, № 15305К17-21 від 03.12.2008, № 15305К17-22 від 31.12.2008, № 15305К17-23 від 14.01.2009, № 15305К17-24 від 05.02.2009, № 15305К17-25 від 12.02.2009, № 15305К17-26 від 11.03.2009, № 15305К17-27 від 30.04.2009, № 15305К17-28 від 28.05.2009, № 15305К17-29 від 30.06.2009, № 15305К17-30 від 31.07.2009, № 15305К17-31 від 31.08.2009, № 15305К17-32 від 21.01.2010, № 15305К17-33 від 04.02.2010, № 15305К17-34 від 17.02.2010, № 15305К17-35 від 05.03.2010, № 15305К17-36 від 24.05.2010, № 15305К17-37 від 07.07.2010, № 15305К17-38 від 12.08.2010, № 15305К17-39 від 01.11.2010, № 15305К17-40 від 21.12.2010, № 15305К17-41 від 22.03.2011, № 15305К17-42 від 30.05.2011, № 15305К17-43 від 21.07.2011, № 15305К17-44 від 19.09.2011, № 15305К17-45 від 19.12.2011, № 15305К17-46 від 31.07.2012, № 15305К17-47 від 28.09.2012, № 15305К17-48 від 07.11.2012, № 15305К17-49 від 13.12.2012, № 15305К17-50 від 25.02.2013, № 15305К17-51 від 29.03.2013, № 15305К17-52 від 28.05.2013, № 15305К17-53 від 31.07.2013, № 15305К17-54 від 30.08.2013, № 15305К17-55 від 28.11.2013, № 15305К17-56 від 10.01.2014, № 15305К17-57 від 28.02.2014, № 15305К17-58 від 07.03.2014.

 

Зі статуту Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод № 2» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторз», державна реєстрація якого проведена 11.05.2010 вбачається, що останній є правонаступником майнових і немайнових прав та обов'язків Дочірнім підприємством «Автоскладальний завод № 2» Відкритого акціонерного товариства «Луцький автомобільний завод».

 

16.07.2010 між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (кредитор), Дочірнім підприємством «Автоскладальний завод № 2» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторз» (позичальник) та Публічним акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Богдан Моторз» (поручитель) було укладено договір поруки № 151110Р8 (далі - договір поруки).

 

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

 

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

 

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

 

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

 

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

 

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

 

Згідно п. 3.1. кредитного договору позичальник відповідно до договору про переведення боргу отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії та зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі за цим договором банку.

 

Пунктом 3.2.1. кредитного договору визначено ліміт кредитної лінії - 313 423 390,13 грн.

 

Згідно з п. 3.2.2. кредитного договору кінцевий термін погашення кредиту - 18.01.2011.

 

Додатковою угодою № 15305К17-34 від 17.02.2010 внесено зміни до кредитного договору та встановлено кінцевий термін погашення кредиту - 22.11.2015.

 

Відповідно до п. 3.2.4. кредитного договору проценти за користування кредитування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 22% річних.

 

В подальшому розміри процентів за користування кредитом змінювались наявними в матеріалах справи додатковими угодами.

 

Згідно з п. 3.3.1. кредитного договору позичальник зобов'язаний погасити кредит у валюті кредиту в строк, зазначений у п. 3.2. договору, згідно з графіком погашення кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника. Строки, передбачені графіком погашення кредиту є обов'язковими.

 

Пунктом 3.4.1. договору передбачено, що позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному у п. 3.2. договору, у валюті кредиту.

 

Пунктом 4.1. кредитного договору визначено перелік комісій, які позичальник зобов'язаний сплатити банку, зокрема комісію за управління кредитної лінії та комісію за зміну умов договору (за ініціативою позичальника) у розмірах, встановленому в п. 3.2. цього договору.

 

Згідно з п. 5.1.1. кредитного договору позичальник зобов'язався своєчасно та у повному обсязі погашати банку заборгованість за кредитом. сплачувати проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі за цим договором.

 

Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

 

Пунктом 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

 

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору визначено перелік подій, які повинні тлумачитись як подія невиконання зобов'язань, зокрема якщо позичальник не сплатив банку у строк платежі з погашення кредиту, проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі належні до сплати згідно з цим договором, або не виконав будь-які інші умови та/або зобов'язання за цим договором.

 

Згідно з п. 6.2. кредитного договору якщо сталася і триває подія невиконання зобов'язань, банк повідомляє позичальника, що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, комісії, а також інші платежі, нараховані згідно з цим договором, підлягають достроковому поверненню.

 

Відповідно до п. п. 3.5.2. кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснити дострокове погашення протягом 10 банківських днів з дати отримання письмової вимоги банку.

 

У зв'язку невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредиту та комісії, банк надіслав позичальнику повідомлення про порушення зобов'язань та необхідність дострокового повернення кредиту (лист № 195-04/1285 від 27.02.2014).

 

Проте, позичальником зобов'язання не було виконано.

 

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

 

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

 

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту, сплаті процентів за користування кредитними коштами та сплаті комісій в передбачені кредитним договором строки не виконав, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить: 313 256 907,13 грн. борг за кредитом, 2 748 219,66 грн. проценти за користування кредитом, 1 465 608,85 грн. комісії за управління кредитною лінією, 12 000,00 грн. комісія за зміну умов договору.

 

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

 

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

 

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

 

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

 

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості, що складається з: 313 256 907,13 грн. борг за кредитом, 2 748 219,66 грн. проценти за користування кредитом, 1 465 608,85 грн. комісії за управління кредитною лінією, 12 000,00 грн. комісія за зміну умов договору обґрунтовані та підлягають задоволенню.

 

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

 

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач-1, в порушення умов кредитного договору, у визначені строки оплату по погашенню кредиту, сплати процентів та комісій не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

 

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

 

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

 

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

 

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

 

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

 

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

 

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

 

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

 

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

 

Відповідно до п. 7.2. кредитного договору у разі невиконання зобов'язань згідно з п.п. 3.3.1, 3.4.1. позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі визначеному у п. 3.2. цього договору.

 

Так, п. 3.2.6 кредитного договору визначено розмір пені за прострочення позичальником платежів за цим договором : подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

 

Отже, при укладанні кредитного договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати кредиту, процентів, комісій та інших платежів.

 

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

 

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті кредиту, процентів та комісій відповідач-1 не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача загалом становить 25 439 963,16 грн.

 

Вимоги позивача в частині стягнення 25 439 963,16 грн. пені обґрунтовані і підлягають задоволенню.

 

В зв'язку з тим, що відповідач-1 припустився прострочення по сплаті кредиту, сплаті процентів за користування кредитом та сплаті комісій, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 6 606 659,91 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 138 881,55 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 37 113,55 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією та комісії за зміну умов договору, 38 454 072,70 грн. втрати від інфляції.

 

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

 

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

 

Суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 6 606 659,91 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 138 881,55 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 37 113,55 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією та комісії за зміну умов договору, 38 454 072,70 грн. втрати від інфляції.

 

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

 

Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

 

Пунктом 1. договору поруки визначено наступні терміни:

 

Кредитна угода - кредитний договір від 29.09.2005 № 15305К17 з всіма змінами та доповненнями, які укладені та будуть укладені, укладений між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор при виконанні позичальником певних її умов відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 313 423 390,13 грн., на визначених кредитною угодою умовах, строком погашення 22.11.2015 з нарахуванням процентів, комісії та інших платежів у відповідності до умов кредитної умови.

 

Основне зобов'язання - зобов'язання позичальника, передбачені кредитною угодою, щодо відшкодування суми кредиту. процентів, штрафних санкцій. а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

 

Відповідно до п. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

 

Пунктом 3.1. договору поруки визначено, що поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного договору.

 

Відповідно до п. 4.4.2. договору поруки поручитель зобов'язаний нести солідарну відповідальність за невиконання позичальником основного зобов'язання.

 

Частиною 4 ст. 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі.

 

Пунктом 7.4. договору поруки встановлено, що дія цього договору поруки припиняється після повного виконання основного зобов'язання.

 

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

 

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором банк направив на адресу відповідача-2 вимогу про погашення простроченої заборгованості відповідача-1 перед банком (лист № 195-04/2016 від 31.03.2014).

 

Проте, відповідач-2 залишив дану вимогу позивача без відповіді.

 

Згідно з п. 3.2. договору поруки у випадку невиконання позичальником основного зобов'язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або позивальника, як у солідарних боржників.

 

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

 

Відповідачі доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надали.

 

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

 

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

 

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

 

В И Р І Ш И В:

 

1. Позов задовольнити повністю.

 

2. Стягнути солідарно з Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод № 2» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторз» (м. Київ, вул. Електриків, 29А, код ЄДРПОУ 21751779) та Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторз» (м. Київ, вул. Електриків, 29А, код ЄДРПОУ 05808592) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (м. Київ, вул. Горького, 127, код ЄДРПОУ 00032112) 313 256 907 (триста тринадцять мільйонів двісті п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот сім) грн. 13 коп. борг за кредитом, 2 748 219 (два мільйони сімсот сорок вісім тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 66 коп. проценти за користування кредитом, 1 465 608 (один мільйон чотириста шістдесят п'ять тисяч шістсот вісім) грн. 85 коп. комісії за управління кредитною лінією, 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. комісія за зміну умов договору, 25 439 963 (двадцять п'ять мільйонів чотириста тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн. 16 коп. пені, 6 606 659 (шість мільйонів шістсот шість тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 91 коп. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 138 881 (сто тридцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн. 55 коп. - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 37 113 (тридцять сім тисяч сто тринадцять) грн. 55 коп. - 3% річних за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитною лінією та комісії за зміну умов договору, 38 454 072 (тридцять вісім мільйонів чотириста п'ятдесят чотири тисячі сімдесят дві) грн. 70 коп. втрати від інфляції, 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

 

Повне рішення складено 14.10.2014.

 

СуддяВ.В.Сівакова

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40878220

[ANTIRAID]

В самой рассрочке решения даже название сторон спрятали, решили слушать рассрочку в закрытом режиме

[Mira]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/53408762 касация на новый розгляд отправила

[Mira]

так вот для кого законопроект про реструктуризицию)))http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57262

[Bolt]

так вот для кого законопроект про реструктуризицию)))http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57262

 

Мира, а я не понял, там вроде сайт Рады, а по ссылке перебрасывает на Фейсбук... (((