Решение Апелляционного суда Киевской области об отказе Приватбанку во взыскании по кредитной карте

[ANTIRAID]

Державний герб України

Справа № 369/9202/15-ц

Головуючий у І інстанції Волчко А. Я.

Провадження № 22-ц/780/323/16

Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 26 08.06.2016

РІШЕННЯ
Іменем України

08 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,
суддів Верланова С.М., Приходька К.П., 
за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

25 серпня 2015 року банк позивач пред»явив в суді названий позов посилаючись на те, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 01.04.2009 було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_2 01.04.2009 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 15000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивач свої зобовязання за даним кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідачем зобовязання по сплаті кредитних коштів та відсотків за користування такими кошами належним чином не виконувалися. У звязку з чим відповідач станом на 30.06.2015 має заборгованість у розмірі 40 678 грн. 38 коп., яка складається з наступного: 14 957 грн. 47 коп. - заборгованість за кредитом; 20 810 грн. 67 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2 496 грн. 98 коп. заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. штраф (фіксована частина); 1913 грн. 26 коп. штраф (відсоткова складова).

Враховуючи викладене банк просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № б\н від 01.04.2009 року у розмірі 40678 грн. 38 коп.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 листопада 2015 року позов задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_2 зазначену суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати в розмірі 406 грн. 78 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що заяву про відкриття рахунку не підписувала, а тому особисто кредитних коштів не отримувала. Окрім того, довідка-розрахунок заборгованості не відповідає вимогам чинного законодавства та характеризується явними ознаками фальсифікації, а саме: відсутність розшифрування прізвища, імені та по-батькові особи, яка її підписала, відсутній номер поточного рахунку одержувача платежів, відсутність первинних документів, які свідчать про внесення грошових коштів в касу банку.

Також операція із зняття грошових коштів не підтверджена первинними бухгалтерськими документами банку.

Окрім того, скаржниця вважає, що судом першої інстанції її було позбавлено права подати заяву про застосування строків позовної давності, оскільки згідно з розрахунку заборгованості, який надав банк останній платіж було здійснено 25 травня 2012 року, а тому трирічний строк для предявлення даного позову закінчився 25 травня 2015 року, а позов було подано 25 серпня 2015 року, що свідчить про пропуск процесуального строку.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 просила скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, а у випадку встановлення пропуску позовної давності відмовити у задоволенні позову з цих підстав.

В судовому засіданні ОСОБА_2 наголошувала на тому, що кредитну картку вона від відповідача не отримувала, отримувала лише зарплатну картку № 4627081715361106, оригінал якої надала судовій колегії і її копія була приєднана до матеріалів справи (а.с.85) Заява, яка міститься в матеріалах справи була нею написана на отримання зарплатної картки.

Представник позивача не погодилась із такими доводами і вказала, що в наданій суду заяві про видачу кредитної картки зазначено, що клієнт раніше ідентифікований за карткою № 4627081715361106, тобто їй видавалась як зарплатна так і кредитна картки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення .

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні встановлено, що між сторонами був укладений кредитний договір і відповідач умови цього договору не виконує, у звязку з чим виникла заборгованість перед банком, яка підлягала стягненню з відповідача у судовому порядку.

Судова колегія не може погодитись із судом першої інстанції виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг,- позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідач наголошувала на тому, що заяву про видачу кредитної картки вона не підписувала, картку не отримувала, кредитом не користувалась. Просила суд витребувати від відповідача оригінал кредитного договору між ПАТ «Приватбанк» та ОСОБА_2, оригінал заяви на видачу картки № 5457082922329284, виписку з поточного рахунку відкритого на ім»я ОСОБА_2 в ПАТ «Приватбанк» (копія записів по цьому рахунку) з доданням відповідних первинних документів, детальний розрахунок суми заборгованості з розшифровкою дати виникнення такої заборгованості, розмір щомісячних внесків позичальником та погашення кредиту, процентів, оплати комісії за супровід наданих коштів та штрафних санкції. (а.с.33)

Однак суд у задоволенні цієї заяви відмовив , мотивуючи свою відмову тим, що в матеріалах достатньо доказів, які доводять позовні вимоги. (а.с.40 

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судова колегія задовольнила клопотання ОСОБА_2 і витребувало від позивача документи, у витребуванні яких їй відмовив суд першої інстанції.

Однак позивач надав суду лише розрахунок заборгованості за договором, однак інших документів, які б підтверджували як отримання кредитної картки так розмір отриманого кредиту суду не надав.

ОСОБА_2 надала суду копії її звернень до позивача, а також відповіді позивача на ці звернення. Судова колегія приєднала ці документи, оскільки вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування від позивача доказів, якими відповідач мала намір обґрунтувати безпідставність заявлених позовних вимог.

Із цих доказів вбачається, що ОСОБА_2 27.06.2012 року звернулась до ПАТ «КБ «Приватбанк» із заявою в якій зазначала, що вона отримала в банку кредитну картку № 5457082922329284. Просила надати їй виписку руху грошових коштів на її поточному рахунку, кредитний договір за карткою № 545708292232984 для звірки зі своїми квитанціями платежів по кредиту, а також надати деталізований розрахунок нарахування процентів, пені та тіла кредиту за весь час заборгованості по цьому кредитному договору. (а.с.78)

На це звернення ОСОБА_2 отримала відповідь в якій їй було рекомендовано звернутись за отриманням цих документів до відділення банку, в якому вона оформляла кредитний договір. (а.с.77)

29.08.2012 року ОСОБА_2 повторно звернулась до Банку з вимогою надати виписку про рух коштів на рахунку. (а.с.81)

24.09.2013 року від ПАТ «КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 було надіслано повідомлення про існування у неї заборгованості за кредитом. (а.с.80)

Аналогічне звернення ОСОБА_2 надсилала Банку 25.10.2012 року (а.с.82)

Із наведених доказів судова колегія зробила висновок, що ОСОБА_2 отримувала кредитну картку № 545708292232984, оскільки про це вона прямо зазначала у своїй заяві від 27.06.2012 року і користувалась кредитними коштами, оскільки виявляла намір провести звірку зі своїми квитанціями.

Таким чином доводи відповідача проте, що вона таку картку не отримувала взагалі і кредитом не користувалась спростовуються наведеними доказами.

Разом із тим, при вирішенні спору, судова колегія детально ознайомилась із наявними у справі доказами на підставі яких суд першої інстанції ухвалив своє рішення.

Так на аркуші справи 8 міститься фотокопія заяви відповідача про видачу їй кредитної картки. В заяві зазначено тип картки: 545708292. Валюта: Гривня. Строк дії: 02/13. Тип кредитного ліміту: фінансовий. Базова процента ставка: 30 процентів з розрахунку 360 днів на рік. Строк дії кредитного ліміту: відповідає строку дії картки. Порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості. Погашення заборгованості по Крелитному ліміту може проводитися як шляхом внесення коштів на карту Клієнтом, так і списанням Банком коштів з дебетної карти № 4627081715361106.

Разом із тим в графі де має бути зазначено сума кредитного ліміту відсутній запис про його розмір. Тобто даний договір не містить в собі розміру кредитного ліміту, який був наданий відповідачу.

Таким чином кредитний договір не містить в собі однієї із істотної умови, передбаченої ст. 1054 ЦК України, а саме розміру кредиту.

Оскільки в договорі не зазначений розмір кредиту, який отримала відповідач, не можливо перевірити правильність розрахунків кредитної заборгованості, які позивач надав суду.

Саме ця обставина є, на думку колегії суддів, підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки позивачем позовні вимоги про укладання кредитного договору на певних умовах не доведені.

Суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув і вважав, що позивач надав усі належні і допустимі докази для доведення своїх позовних вимог.

Таким чином, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 листопада 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий
Судді 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/58250879

[ANTIRAID]

Хитрые схемы Приватбанка направленные на обман своих клиентов начинают играть с ним злые шутки.

В заявлении на получение кредитной карты не указан размер кредитного лимита, что делает невозможным установление задолженности исключительно по выпискам и не соответствует ст. 1054 ГК Украины в части отсутствия размера кредита.

[Александр К.]

1) Непонятно почему выводы о содержании кредитного договора делаются на основании стороннего документа - заявления про выдачу карты.

2) Непонятно как размер кредитного лимита (обязательства кредитора перед заемщиком) влияет на определение суммы фактической задолженности (обязательства заемщика перед кредитором).

[0720]

2 hours ago, Александр К. said:

1) Непонятно почему выводы о содержании кредитного договора делаются на основании стороннего документа - заявления про выдачу карты.

2) Непонятно как размер кредитного лимита (обязательства кредитора перед заемщиком) влияет на определение суммы фактической задолженности (обязательства заемщика перед кредитором).

 

1) заявление о выдаче карты опровергает утверждение  ответчика о том, что карту он не получал, выводы о содержании договора из этого не делаются,

2) поскольку в договоре не указан размер кредитного лимита, то есть отсутствует одно из существенных условий договора, — то договор считается незаключенным в силу ч.1 ст.638 ЦК

[0720]

А вообще удивительно: у истца хватает наглости требовать аж три неустойки:  2 496 грн. 98 коп. заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. штраф (фіксована частина); 1913 грн. 26 коп. штраф (відсоткова складова).

 

[Александр К.]

8 часов назад, 0720 сказал:

 

1) заявление о выдаче карты опровергает утверждение  ответчика о том, что карту он не получал, выводы о содержании договора из этого не делаются,

2) поскольку в договоре не указан размер кредитного лимита, то есть отсутствует одно из существенных условий договора, — то договор считается незаключенным в силу ч.1 ст.638 ЦК

Такие выводы делаются в абзаце с жирным выделением. Сначала перечисленно все, что есть в заявлении на выдачу карточки, потом в нем не оказывается лимита, и тут же делается вывод об отсутствии существенного условия (суммы кредита) в КРЕДИТНОМ договоре (который, как следует из текста, в глаза никто не видел).

Утверждение ответчика о неполучении карточки и кредита опровергается на основании других документов дела - обращений ответчика в банк о предоставлении кредитного договора и выписок по счету.

Суд, кстати, не принял решения о признании договора ничтожным или недействительным, а лишь констатировал, что банк не предоставил доказательств о заключении такого договора на определенных условиях, из чего я делаю вывод, что договора действительно суд не видел.

Пс. Попытка ответчика ввести суд в заблуждение, отрицая получение кредитной карты и кредита, вообще тут плохо выглядит.

 

[Александр К.]

2) Еще момент, признание договора недействительным не освобождает от обязательства по выплате тела кредита, если он был выдан. Аспект реституции в решении полностью проигнорирован.

[0720]

8 hours ago, Александр К. said:

2) Еще момент, признание договора недействительным не освобождает от обязательства по выплате тела кредита, если он был выдан. Аспект реституции в решении полностью проигнорирован.

верно, и это серьезный недостаток решения, но вообще-то применение реституции и не заявлялось сторонами, принцип диспозитивности не позволяет суду применить реституцию на собственное усмотрение

что же касается договора, то суд, по-моему, просто счел процессуально недоказанным его заключение, — поскольку истец не смог представить на подтверждение этого надлежащих и допустимых доказательств

то есть не признал договор незаключенным, а признал недоказанным его заключение


 

[у.zaporozhskiy]

16 часов назад, 0720 сказал:

 

1) заявление о выдаче карты опровергает утверждение  ответчика о том, что карту он не получал, выводы о содержании договора из этого не делаются,

2) поскольку в договоре не указан размер кредитного лимита, то есть отсутствует одно из существенных условий договора, — то договор считается незаключенным в силу ч.1 ст.638 ЦК

1. Дай Бог, что бы таких решений было побольше.

2) Данное решение имеет и обратную сторону в деле, где пытаемся взыскать депозит, на заявление о присоединении к условиям банковских услуг.

В таком заявлении тоже не указан размер депозита, его можно взять исключительно из выписку, которая вообще никак не заверена в Приват 24, нормальную выписку отказывают давать даже по определению суда об истребовании.

Есть лишь справка, заверенная факсимильной подписью одного из руководителей департамента Привата и печатью изготовленной на принтере.

Договор депозита тоже в этом случае не заключен?

Какими еще доказательствами можно подтвердить наличие правоотношений депозита?

Понятное дело, что стандартной первичной документации нет, пополнения депозитных счетов осуществлялось через Приват24 с других текущих счетов человека.

[у.zaporozhskiy]

16 часов назад, 0720 сказал:

А вообще удивительно: у истца хватает наглости требовать аж три неустойки:  2 496 грн. 98 коп. заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. штраф (фіксована частина); 1913 грн. 26 коп. штраф (відсоткова складова).

 

А почему Вы удивлены?

У Привата так всегда.

В лучше случае 2 неустойки, а еще их ноу-хау неустойка на неустойку, с людьми, которые не борются вполне проходит.

[у.zaporozhskiy]

9 часов назад, Александр К. сказал:

Такие выводы делаются в абзаце с жирным выделением. Сначала перечисленно все, что есть в заявлении на выдачу карточки, потом в нем не оказывается лимита, и тут же делается вывод об отсутствии существенного условия (суммы кредита) в КРЕДИТНОМ договоре (который, как следует из текста, в глаза никто не видел).

1) Утверждение ответчика о неполучении карточки и кредита опровергается на основании других документов дела - обращений ответчика в банк о предоставлении кредитного договора и выписок по счету.

2) Суд, кстати, не принял решения о признании договора ничтожным или недействительным, а лишь констатировал, что банк не предоставил доказательств о заключении такого договора на определенных условиях, из чего я делаю вывод, что договора действительно суд не видел.

Пс. Попытка ответчика ввести суд в заблуждение, отрицая получение кредитной карты и кредита, вообще тут плохо выглядит.

 

1. Обратилось лицо выдать документы, подтверждающее возможное заключение кредитного договора.

И что это подтверждает?

Заемщик сам не уверен заключался ли договор.

А выписка по счету:

Какой номер счета указал ответчик?

2. Правильно, суд и не мог его увидеть, так как договора как такового нет.

п.с. Если нет доказательств того, что заемщик получил кредитную карту, то почему это плохо выглядит:?

[у.zaporozhskiy]

8 часов назад, Александр К. сказал:

2) Еще момент, признание договора недействительным не освобождает от обязательства по выплате тела кредита, если он был выдан. Аспект реституции в решении полностью проигнорирован.

Вы вообще знаете: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09?

Почему суд должен был решать вопрос реституции?

Во-первых, иск был о взыскании задолженности, а не о признании недействительным кредитного договора.

Во-вторых, о реституции тем более никто не заявлял.

Это решение лишь основание для дальнейшего признания договора недействительным.

После вступления в силу которого, можно говорить о реституции.

[Лев]

18 hours ago, 0720 said:

 

1) заявление о выдаче карты опровергает утверждение  ответчика о том, что карту он не получал, выводы о содержании договора из этого не делаются,

2) поскольку в договоре не указан размер кредитного лимита, то есть отсутствует одно из существенных условий договора, — то договор считается незаключенным в силу ч.1 ст.638 ЦК

Мой клиент получил в приватбанке валютный кредит в 2007-м более чем 14000 долларов, купил за него автомобиль, как я понял из его слов, в управляющего отделением банка, потом у клиента автомобиль банк нагло отжал и выручку не внес в погашение долга (появится время - создам отдельную тему). А в 2016-м банкеры подали иск (дело № 159/316/16-ц) по "долгам" по искусственному карточному кредиту под номером валютного(!), с лимитом 3000 грн., подделали подписи в заявлении о выдаче карты. Представитель банка ужасно упирался против назначения почерковедческой экспертизы, а когда ее назначили, уменьшил исковые требования почти в 4 раза. Но не помогло, мы от экспертизы не отказались...

[у.zaporozhskiy]

1 минуту назад, Лев сказал:

Мой клиент получил в приватбанке валютный кредит в 2007-м более чем 14000 долларов, купил за него автомобиль, как я понял из его слов, в управляющего отделением банка, потом у клиента автомобиль банк нагло отжал и выручку не внес в погашение долга (появится время - создам отдельную тему). А в 2016-м банкеры подали иск (дело № 159/316/16-ц) по "долгам" по искусственному карточному кредиту под номером валютного(!), с лимитом 3000 грн., подделали подписи в заявлении о выдаче карты. Представитель банка ужасно упирался против назначения почерковедческой экспертизы, а когда ее назначили, уменьшил исковые требования почти в 4 раза. Но не помогло, мы от экспертизы не отказались...

Это происходит часто. У меня как раз есть положительный опыт в подобном случае.

Исковая давность, сумма, полученная от реализации авто польностью перекрывала сумму задолженности, но банк умудрился зачислить деньги хитро-мудрым способом.

[Александр К.]

3 часа назад, y.voronizhskiy сказал:

1. Обратилось лицо выдать документы, подтверждающее возможное заключение кредитного договора.

И что это подтверждает?

Заемщик сам не уверен заключался ли договор.

А выписка по счету:

Какой номер счета указал ответчик?

2. Правильно, суд и не мог его увидеть, так как договора как такового нет.

п.с. Если нет доказательств того, что заемщик получил кредитную карту, то почему это плохо выглядит:?

1) мне следовало написать более точно: ...опровергается СУДОМ на основании... Т.е. я не утверждаю, что письма заемщика служат надежными доказательствами получения кредитной карты и кредита, а лишь констатирую, что в приведенном решении суд последовал именно такой логике - принял письма как доказательства. Так что вопрос "что подтверждает" - это еще одно замечание к решению.

2) если договора нет, то зачем суд делает вывод о существенных условиях кредитного договора (отсутствию лимита)?

П.с. плохо выглядит когда заемщик отрицает получение кредита, а суд устанавливает обратное (см. решение) - налицо попытка ввести суд в заблуждение.

[Александр К.]

Ключевая фраза "...позивачем позовні вимоги про укладання кредитного договору на певних умовах не доведені." Т.е. банк не доказал заключение кредитного договора (не предъявил оригинал), суд откзазал банку во взыскании задолженности. Тогда к чему рассуждения о лимитах и существенных условиях?

С реституцией всецело согласен, это отдельный вопрос.
 

[у.zaporozhskiy]

2 часа назад, Александр К. сказал:

1) мне следовало написать более точно: ...опровергается СУДОМ на основании... Т.е. я не утверждаю, что письма заемщика служат надежными доказательствами получения кредитной карты и кредита, а лишь констатирую, что в приведенном решении суд последовал именно такой логике - принял письма как доказательства. Так что вопрос "что подтверждает" - это еще одно замечание к решению.

2) если договора нет, то зачем суд делает вывод о существенных условиях кредитного договора (отсутствию лимита)?

П.с. плохо выглядит когда заемщик отрицает получение кредита, а суд устанавливает обратное (см. решение) - налицо попытка ввести суд в заблуждение.

а когда банки сначала насчитывают проценты по повышенной ставки, а потом отменяют это- выглядит хорошо?