Определение апелляционного суда Запорожской области об отмене определения Мелитопольского горрайсуда о передаче дела в Соломенский райсуд, после начала рассмотрения дела по сути, невозможна передача дела по подсудности в другой суд


Recommended Posts

http://reyestr.court.gov.ua/Review/60806390

Державний герб України
Дата документу            Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЗАПОРІЗЬКОЇ   ОБЛАСТІ


Єдиний унікальний № 320/1608/16     Головуючий у 1 інстанції: Купавська Н.М.

Провадження № 22-ц/778/3018/16     Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«30» серпня 2016 року     м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:     Дашковської А.В.,

суддів:     Кримської О.М.,

    Подліянової Г.С.,

секретар:     Мельник З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «НЕОС БАНК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання частково недійсними договорів,-

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «НЕОС БАНК», ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання частково недійсними договорів, в якому просив Визнати недійсним договір факторингу від 21.07.2014 року , укладений між ПАТ «НЕОС БАНК» та ТОВ «Кредитні ініціативи», в частині, що стосується передачі права вимоги за кредитним договором від 30.01.2008 року № 6-К/08, укладеним між АБ «Автозазбанк», правонаступником якого є ПАТ «Банк Кіпру», та ним; визнати недійсним договір від 21.07.2014 про передачу прав за іпотечними договорами, укладений між ПАТ «НЕОС БАНК» та ТОВ «Кредитні ініціативи», в частині, що стосується передачі права вимоги за іпотечним договором від 30.01.2008 року, укладеним АБ «Автозазбанк», правонаступником якого є ПАТ «Банк Кіпру», та ним, судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 травня 2016 року передано цивільну справу на розгляд до Солом'янского районного суду м. Києва.

Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області для продовження розгляду, судові витрати покласти на відповідачів.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Постановляючи ухвалу про направлення справи за підсудністю, суд першої інстанції виходив з того, що після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду було встановлено, що предметом спору в даному випадку є договір, укладений між двома юридичними особами щодо передачі права вимоги, місцезнаходженням відповідача ПАТ «НЕОС БАНК» є Солом'янський район м.Київа, тому передав справу на розгляд Солом'янському районному суду м.Києва на підставі ч. 1 п. 2 ст. 116 ЦПК України.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна.

Частиною 1 ст. 116 ЦПК України встановлено перелік випадків, коли суд передає справу на розгляд іншому суду:

1) якщо до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване місце проживання або перебування якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування);

2) після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності;

3) після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

4) ліквідовано суд, який розглядав справу.

Таким чином, правила ст. 116 ЦПК України мають вичерпний перелік підстав передачі справи з одного суду до іншого та містять заборону передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у п. 45 постанови від 01 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", відповідно до ч. 4 ст. 116 ЦПК забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, незалежно від зміни обставин, що впливають на визначення підсудності справи, крім випадків, установлених ч. 1 цієї статті.

Якщо після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду (розгляду справи по суті - ст. 173 ЦПК) виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін (п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ЦПК України розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог.

З матеріалів справи, зокрема, з журналу судового засідання від 19 травня 2016 року (а.с. 59), вбачається, що головуючий доповів про зміст заявлених вимог, та позивач надав пояснення по справі, тобто розгляд даної справи розпочато.

Втім, суд першої інстанції, направляючи справу за підсудністю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК України, не звернув уваги на зазначені вище вимоги закону та не врахував, що передача справи до іншого суду після початку судового розгляду не допускається.

З огляду на допущені порушення норм процесуального права ухвала суду не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311-313, 315, 317 ЦПК України , колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 травня 2016 року у цій справі скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді:

Link to comment
Share on other sites

Ярослав, спасибо за выложенное решение.

апелляции - плюс за примененные нормы ЦПК, но почему не употребили к тому же норму, которая позволяет потребителям обращаться в суд по месту жительства (может я не в курсе, и ее уже отменили?)

мелитопольскому судье тоже плюс - он уже на стадии рассмотрения по сути определил ху из ху, а мог бы и при вынесении решения об этом еще не догадываться)))) но, скорее "изменились обстоятельства" и хотел съехать с дела.

и вопросы сразу: а почему в Соломенский райсуд отправили иск по договору между юрлицами?, тогда уж в хозсуд надо бы???

вот-тут и опять высовывается :факторинг и физлица, даже судиться невозможно, хоз суд иски от физлиц не принимает, т.е. нарушение Конвенции

Link to comment
Share on other sites

Відповідно до частини другої статті 2 Закону, фінансові установи в "Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності.

Відповідно до пункту 1 1 частини першої статті 4 Закону, фінансовими вважаються послуги з факторингу.

Згідно з частиною м'ятою статті 5 Закону, фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України та цього3акону.

Link to comment
Share on other sites

13 часов назад, sofi сказал:

Ярослав, спасибо за выложенное решение.

апелляции - плюс за примененные нормы ЦПК, но почему не употребили к тому же норму, которая позволяет потребителям обращаться в суд по месту жительства (может я не в курсе, и ее уже отменили?)

мелитопольскому судье тоже плюс - он уже на стадии рассмотрения по сути определил ху из ху, а мог бы и при вынесении решения об этом еще не догадываться)))) но, скорее "изменились обстоятельства" и хотел съехать с дела.

и вопросы сразу: а почему в Соломенский райсуд отправили иск по договору между юрлицами?, тогда уж в хозсуд надо бы???

вот-тут и опять высовывается :факторинг и физлица, даже судиться невозможно, хоз суд иски от физлиц не принимает, т.е. нарушение Конвенции

Это решение в деле, по которому я помогаю человеку.

Нам на руку, что оно тянется, так как пока практика по признанию частично недействительными договоров факторинга или уступки права требования негативна.

Специально проанализировал все определения ВССУ.

Скоро будет еще одно определение по Житомиру, где в аналогичном случае передали дело на Киев.

Готовлю апелляционную жалобу.

В апелляционной жалобе, я как раз ссылался на ЗУ о зпп и ст. 114 ЦПК, но судьи посчитали, что лучше не создавать явный прецедент, а снести незаконное определение по процессуальным основаниям.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...