Ряд Определений Апелляционного суда Днепропетровской области об отмене определений о аресте имущества должников Приватбанка

[ANTIRAID]

Справа № 22ц-1442/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий в 1-й інстанції – Гончаренко В.М.

Доповідач – Дерев’янко О.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого – Дерев’янка О.Г.,

суддів – Черненкової Л.А., Красвітної Т.П.,

при секретарі – Горобець К.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2009 року про забезпечення позову закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості , -

встановила :

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2009 року вирішено питання про забезпечення позову ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості, шляхом накладення арешту на все майно відповідачки ОСОБА_1 в межах заявлених до нього вимог в розмірі 151452,66 долари США, що еквівалентно 1152766,80 грн.: нерухоме майно, що знаходиться АДРЕСА_1, інше рухоме майно за тією ж самою адресою, грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідача, (а.с.9)

З даною ухвалою не погодився відповідач ОСОБА_1 і подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування ухвали судді від 23 червня 2009 року та постановлення ухвали про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу скасувати та передати питання на новий розгляд до місцевого суду, виходячи з наступного.

Згідно ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об’єктом прав, що став предметом спору.

Крім цього, Пленум Верховного Суду України у пункті 4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз’яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім наведеного, колегія суддів бере до уваги, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен також відповідно до вимог ч. 4 ст. 153 ЦПК України з метою запобігання зловживання забезпеченням позову обговорити можливість внесення застави, достатньої для такого запобігання, чого зроблено не було.

Забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на все майно відповідача, зокрема нерухоме та рухоме майно АДРЕСА_1 та грошові кошти, суддя наведені положення не взяв до уваги, не витребував докази у позивача на підтвердження необхідності забезпечення позову, не з’ясував, що виконання зобов’язань за укладеним 15 листопада 2007 року з ОСОБА_1 кредитним договором, забезпечено іпотекою та заставою та договором поруки з ОСОБА_2, на чому наголошує відповідачка.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасувати оскаржувану ухвалу, як постановлену з порушенням ст.ст.151, 152 ЦПК України та передати питання а новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151,152,303,307,312 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2009 року про забезпечення позову скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8464479

[ANTIRAID]

Справа № 22ц-1522/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий в 1-й інстанції – Гончаренко В.М.

Доповідач – Дерев’янко О.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого – Дерев’янка О.Г.,

суддів – Черненкової Л.А., Красвітної Т.П.,

при секретарі – Горобець К.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2009 року про забезпечення позову закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості, -

встановила :

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2009 року вирішено питання про забезпечення позову ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості, шляхом накладення арешту на все майно відповідача ОСОБА_1 в межах заявлених до нього вимог в розмірі 151452,66 долари США, що еквівалентно 1152766,80 грн.: нерухоме майно, що знаходиться АДРЕСА_1, інше рухоме майно за тією ж самою адресою, грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідача, (а.с.10)

З даною ухвалою не погодився відповідач ОСОБА_1 і подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування ухвали судді від 23 червня 2009 року та постановлення ухвали про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу скасувати та передати питання на новий розгляд до місцевого суду, виходячи з наступного.

Згідно ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об’єктом прав, що став предметом спору.

Крім цього, Пленум Верховного Суду України у пункті 4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз’яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім наведеного, колегія суддів бере до уваги, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен також відповідно до вимог ч. 4 ст. 153 ЦПК України з метою запобігання зловживання забезпеченням позову обговорити можливість внесення застави, достатньої для такого запобігання, чого зроблено не було.

Забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на все майно відповідача, зокрема нерухоме та рухоме майно АДРЕСА_1 та грошові кошти, суддя наведені положення не взяв до уваги, не витребував докази у позивача на підтвердження необхідності забезпечення позову, не з’ясував, що виконання зобов’язань за укладеним 15 листопада 2007 року з ОСОБА_2 кредитним договором, за яким ОСОБА_1 виступає поручителем, забезпечено іпотекою та заставою, на чому наголошує відповідач.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасувати оскаржувану ухвалу, як постановлену з порушенням ст.ст.151, 152 ЦПК України та передати питання а новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151,152,303,307,312 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2009 року про забезпечення позову скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8464492

[ANTIRAID]

Справа № 22ц –1321/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий у 1й інстанції – Гончаренко В.М.

Категорія – 27 Доповідач – Прозорова М.Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2010 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – Ремеза В.А.

суддів –Прозорової М.Л., Чубукова О.П.

при секретарі – Керімової Л.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2009 року про забезпечення позову по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1, Приватного сільськогосподарського підприємства «Кристал», ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості, -

встановила :

23.06.09р. ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ПСП «Кристал», ОСОБА_2, ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості /а.с. 1-3/.

Того ж дня позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно (кошти), що належать відповідачу – ОСОБА_1, посилаючись на те, що накладання арешту завадить відповідачу вдатися до продажу майна, фіктивної зміни його власника, вивезення майна за кордон та проведення інших небажаних для позивача операцій з майном /а.с. 4-7/.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.09 р. заява про забезпечення позову задоволена.

Суд наклав арешт на все майно що належить відповідачу – ОСОБА_1 в межах заявлених позовних вимог у розмірі 722663,05 грн.:

- нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- інше рухоме майно, що знаходиться за місцем реєстрації відповідача: АДРЕСА_1;

- грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідача;

- будівлі і споруди загальною площею 4074 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2;

- приміщення складу загальною площею 701 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, 8 /а.с. 10/.

Не погодившись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування вказаної ухвали, як постановленої з порушенням норм процесуального права /а.с. 32-34/.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.09 р. заява про забезпечення позову була задоволена /а.с. 10/.

Суддя наклав арешт на все належне відповідачеві майно не пересвідчився в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволені позову, не з’ясував обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача. Постановляючи вказану ухвалу, суддя прийняв до уваги тільки інтереси позивача, залишивши поза увагою інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушеними у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ЗУ „Про виконавче провадження” арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошення заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби – в обмеженні права користуватися майном.

Суд на вимоги закону не звернув уваги і не обсудив питання про застосування іншого виду забезпечення даного позову (заборони відчужувати майно, яке належить відповідачу).

Таким чином, постановляючи ухвалу по застосуванню заходів забезпечення позову суд першої інстанції не перевірив відповідність заявлених сум позовних вимог і вартості майна до якого застосовані заходи забезпечення позову, як і не з'ясував чи є можливість забезпечення позову іншим способом, чи іншим майном.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу судді скасувати, справу повернути до того ж суду для вирішення питання про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303,307,312 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2009 року - скасувати, справу повернути до того ж суду для вирішення питання про забезпечення позову.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8526049

[ANTIRAID]

Справа №22ц-168/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дніпропетровської області

Суддя-головуючий у суді першої інстанції ЧОРНОБУК В.І.

Категорія: 27

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції ЧУБУКОВ 0.11.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Дніпропетровськ 21 січня 2010 року

Судова колегія Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

судді-головуючого - КАЛИНОВСЬКОГО А.Б.

суддів - ЧУБУКОВА О.П.,

СІРОМАШЕНКО Н.В.

при секретареві - БІЛОУС А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого Акціонерного товариства «Житомирське шляхово-будівельне управління № 19» на ухвалу судді Жовтневого районного суду у м. Дніпропетровську від 23 червня 2009 року про забезпечення позову у справі за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ВАТ «Житомирське шляхово-будівельне управління № 19», ОСОБА_4 та ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості, -

встановила:

ЗАТ КБ «ПриватБанк», одночасно із зверненням до суду з позовом до ВАТ «Житомирське шляхово-будівельне управління № 19», ОСОБА_4 та ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості, звернулося з заявою про забезпечення зазначеного позову шляхом накладення арешту на рухоме і нерухоме майно відповідача ВАТ «Житомирське шляхово-будівельне управління № 19» та грошові кошти, о обліковуються на його рахунках.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду у м. Дніпропетровську від 23 червня 2009 року заяву задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач ВАТ «Житомирське шляхово-будівельне управління № 19» просить зазначену ухвалу скасувати через не співмірність вибраних заходів забезпечення позову обсягу зобов’язань ВАТ «ЖШБУ-19» перед позивачем.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах позовних вимог, доводів заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги, судова колегія задовольняє її частково з наступних підстав.

Згідно положень ст. 151 ЦПК забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Тобто, забезпечення позову направлено, перш з все, проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно,продати, знищити його тощо. Забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 958946грн. 20коп., а сума вартості заставного майна за договором застави в забезпечення зобов’язань ВАТ «Житомирське шляхово-будівельне управління №19» перед позивачем за кредитним договором складає 871173грн. 75коп.

Згідно п.17.7. договору застави Заставодавець ВАТ «Житомирське шляхово-будівельне управління №19» зобов’язується не передавати Предмет застави в оренду (майновий найом), у лізинг, наступну заставу, у спільну діяльність або у позичку, не здійснювати його відчуження або інше розпорядження Предметом застави без письмової згоди Заставодержателя ЗАТ КБ «ПриватБанк».

Таким чином, зазначеним договором застави вже забезпечено позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» на суму 871173грн. 75коп.

Із поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що на думку позивача відповідач має намір та можливість відчужити належне йому майно і називає це причиною необхідності забезпечення позову шляхом його арешту, проте доказів цього не надано, суддя ж на це не звернув уваги та не дав цій обставині оцінку.

Не надав позивач і доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, причини, у зв’язку з якими позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача відсутні.

Відносно решти заходів забезпечення позову судова колегія вважає, що суддя суду першої інстанції правомірно забезпечив позов відносно відповідача шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що обліковуються на його рахунках.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.303 та п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Житомирське шляхово-будівельне управління № 19» задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду у м. Дніпропетровську від 23 червня 2009 року про забезпечення позову у справі за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ВАТ «Житомирське шляхово-будівельне управління №19», ОСОБА_4 та ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості, в частині накладення арешту на рухоме майно ВАТ «Житомирське шляхово-будівельне управління № 19», що знаходиться за адресою м. Житомир вулиця Корольова 21б та грошові кошти, що обліковуються на його рахунках, скасувати і в цій же частині в задоволенні заяви ЗАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову відмовити.

В решті зазначену ухвалу судді суду першої інстанції залишити без змін.

Подальшому оскарженню ухвала Апеляційного суду не підлягає.

Суддя-головуючий:

Судді колегії:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7752824

[ANTIRAID]

Справа № 22ц-1733/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий в1-й інстанції –Гончаренко В.М.,

Категорія - 27 Доповідач – Сіромашенко Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – Калиновського А.Б.,

суддів –Сіромашенко Н.В., Чубукова О.П.,

при секретарі – Панченко Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 5 червня 2009 року про забезпечення позову Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3, Сільськогосподарського ТОВ «Яйце-Райце», ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Жовтневого райсуду м. Дніпропетровська від 5 червня 2009 року було накладено арешт на все майно, яке належить відповідачу ОСОБА_2 в межах заявлених позовних вимог в сумі 72534,53 дол. США: нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; рухоме майно, що знаходиться за місцем його реєстрації за вказаною адресою; грошові кошти, що обліковуються на його рахунках.

В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування ухвали суду 1-ї інстанції.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв?язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову; забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з?ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз?яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв?язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв?язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Всупереч викладеному суд 1-ї інстанції, накладаючи арешт на майно, яке належить ОСОБА_2, не з?ясував питання щодо наявності спірних правовідносин між ним та позивачем і за відсутності спору можливості порушення його інтересів, у зв?язку із застосуванням відповідних засобів у порядку забезпечення позову.

За таких обставин ухвала суду не є законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 5 червня 2009 року скасувати.

Відмовити в задоволенні заяви Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3, Сільськогосподарського ТОВ «Яйце-Райце», ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в частині накладення арешту на майно (кошти), яке належить ОСОБА_2.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді :

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8257044

[ANTIRAID]

Справа №22ц-167/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дніпропетровської області

Суддя-головуючий у суді першої інстанції ЧОРНОБУК В.І.

Категорія: 27

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції ЧУБУКОВ О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Дніпропетровськ 21 січня 2010 року

Судова колегія Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі:

судді-головуючого – КАЛИНОВСЬКОГО А.Б.

суддів - ЧУБУКОВА О.П.

СІРОМАШЕНКО Н.В.

при секретареві БІЛОУС А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу судді Жовтневого районного суду у м. Дніпропетровську від 26 травня 2009 року про забезпечення позову Закритого Акціонерного товариства «Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу ОСОБА_5, -

встановила:

Позивач у справі Закрите Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду першої інстанції з заявою про забезпечення його позову до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом накладення арешту на належне відповідачу ОСОБА_5 рухоме та нерухоме майно і грошові кошти, що обліковуються на його рахунках.

Ухвалою судді від 26 травня 2009 року заяву задоволено шляхом накладення арешту на все майно, що належить відповідачу ОСОБА_5 в межах заявлених позовних вимог у розмірі 76821,56 доларів США:

- квартиру під АДРЕСА_1;

- нежитловий будинок №4 по вул. Ярмаркова у м. Біла Церква Київської області;

- рухоме майно за місцем реєстрації відповідача – АДРЕСА_2;

- грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить зазначену ухвалу судді першої інстанції скасувати як винесену з порушенням норм процесуального права: висновки судді відносно реальної можливості відчуження ним зазначеного в ухвалі майна не відповідає дійсним обставинам.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді суду першої інстанції в межах доводів заяви про необхідність прийняття заходів забезпечення позову та апеляційної скарги, судова колегія зазначає, що вона підлягає частковому задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст.152 ЦПК одним з видів забезпечення позову є накладення арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваною ухвалою в якості заходу забезпечення позову накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка в дійсності належить не відповідачу ОСОБА_5, а подружжю ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та їхньому синові ОСОБА_9, згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 25 квітня 1995 року згідно з розпорядженням органу приватизації - виконкому міста Сквира Київської області - від 25 квітня 1995 року за №15.

Таким чином, арешт зазначеної квартири є безпідставним, а тому в цій частині ухвала судді суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відносно решти заходів забезпечення позову судова колегія вважає, що суддя суду першої інстанції правомірно забезпечив позов відносно відповідача ОСОБА_5 Доводи останнього про те, що прийняті суддею заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитловий будинок №4 по вул. Ярмаркова у м. Біла Церква Київської області, рухоме майно за місцем реєстрації відповідача – АДРЕСА_2 та грошові кошти, що обліковуються на його рахунках також безпідставні, висновків судді суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.303 та п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду у м. Дніпропетровську від 26 травня 2009 року про забезпечення позову змінити: в частині накладення арешту на нерухоме майно у вигляді квартири під АДРЕСА_1 скасувати, в решті зазначену ухвалу судді суду першої інстанції залишити без змін.

Подальшому оскарженню ухвала Апеляційного суду не підлягає.

Суддя-головуючий:

Судді колегії:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7752823

[ANTIRAID]

справа № 22ц-1323/2010р.

Головуючий у 1-ій інстанції суддя Чорнобук В.І.

категорія №27

Доповідач суддя Рудь В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2010р.колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Рудь В.В.

суддів: Лисичної Н.М. , Повєткіна В.В.

при секретарі: Худолій Н.А.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2009 року за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості, -

Встановила:

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.06.2009р. задоволена заява Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову(а.с.9).

Накладено арешт на все майно, що належить відповідачу ОСОБА_1 в межах заявлених позовних вимог у розмірі 29170,69грн.:

- нерухоме майно, що знаходиться за адресою:84200, АДРЕСА_1.

- інше рухоме майно, що знаходиться за місцем реєстрації відповідача: 84200, АДРЕСА_2.

- грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу судді скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права (а.с.16).

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1,2ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов;вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

В п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову» роз’яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд(суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як видно із справи, заява ЗАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову не відповідає вказаним вимогам закону, остання не містить обґрунтування необхідності застосування видів забезпечення позову, в ній не зазначені дані про наявність у відповідача нерухомого майна, що належить саме йому на праві власності та вартість останнього; дані щодо іншого майна та його вартість; не зазначені також дані про наявність у відповідача відповідних рахунків з наявними на них грошовими коштами.

Проте при розгляді заяви про забезпечення позову вказані обставини не були взяті до уваги.

Крім того, суддя забезпечив позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: 84200,АДРЕСА_2, в той час, як в заяві про забезпечення позову такий вид забезпечення позову не зазначено(а.с.5-7).

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала судді, як постановлена в порушення норм процесуального права, а саме ст.ст.151,152 ЦПК України, підлягає скасуванню на підставі п.2 ст.312 ЦПК України, з постановленням ухвали про відмову в задоволенні заяви ЗАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.303,307,312,315 ЦПК України колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2009 р. скасувати, в задоволенні заяви Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області вступає в силу з моменту проголошення , оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий-

Судді-

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8579575

[ANTIRAID]

УХВАЛА

19 березня 2010 року Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області колегією суддів у складі:

Головуючого –

Суддів:

з секретарем

Гайдук В. І.,

Григорченка Е. І., Ремеза В. А.,

Горобець К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від шостого жовтня 2009 року про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення боргу з договору, пред’явленого у цивільній справі до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «ВЕРУС», –

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду в жовтні 2009 року з позовною заявою, пред’являючи позов про дострокове виконання договору кредиту відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України з підстав порушення ОСОБА_5 свого зобов’язання, забезпеченого пенею та частково порукою ТОВ «УФА «ВЕРУС», внаслідок якого з травня 2009 року утворився борг з основної суми кредиту, процентів за користуванням ним, комісійної плати, а також пені, які просив стягнути на свою користь, для забезпечення чого клопотав до завершення справи розглядом по суті накласти арешт на рухоме і нерухоме майно, що знаходиться у АДРЕСА_1, а також на грошові кошти на рахунках ОСОБА_5

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від шостого жовтня 2009 року заява позивача про забезпечення позову задоволена і заборонено ОСОБА_5 вчиняти дії, спрямовані на відчуження у будь-який спосіб квартири АДРЕСА_1та в межах суми 144 105 гривень 60 коп., еквівалентної 18 931,62 доларів США, накладено арешт на все майно належне ОСОБА_5 і на грошові кошти, що обліковуються на всіх рахунках.

Апелюючи, відповідач посилається на порушення судом ч. 5 ст. 153 ЦПК України через відсутність будь-яких мотивів щодо наявності підстав для забезпечення пред’явленого позову, а також на покриття предмету спору іпотекою, якою забезпечений кредит.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, з’ясувавши обставини пред’явлення позову, перевіривши в межах апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, дійшов висновку про необхідність його перегляду з таких підстав.

Забезпечуючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що до розв’язання спору в цій справі може бути ускладнене або унеможливлене виконання рішення суду, через що способом забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії з відчуження нерухомого майна та арешт рухомого майна та грошових коштів в межах спірної суми боргу. Проте, суд апеляційної інстанції не знаходить за можливе погодитися з такими висновками.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, ризик чого має бути підтвердженим достатніми фактичними даними.

У заяві про забезпечення позову позивач наводить не фактичні данні щодо дій відповідача з умисного зменшення свого майна, на яке може бути звернене стягнення, а лише на гіпотетичну можливість наміру відповідача уникнути виконання рішення суду щодо стягнення.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що сторони спору не визначали предмет зобов’язання в еквіваленті до будь-якої іноземної валюти, а повернення боргу в сумі 112 000 гривень забезпечене іпотекою ( а.с. 13-14 ) з накладенням заборони відчуження на квартиру АДРЕСА_1. Докази про належність відповідачу на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 у справі відсутні, а так само немає даних про можливість звернення стягнення на цю нерухомість в рахунок погашення вимог позивача за пред’явленим у цій справі позовом, як відсутні і будь-які дані про відкриті відповідачем в установах банків рахунки чи в інших кредитно-фінансових установах рахунки для здійснення переказів коштів, крім рахунків, відкритих для отримання заробітної плати, пенсій чи інших платежів, які не можуть бути об’єктом арешту згідно з ч. 4 ст. 152 ЦПК України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів наявність підстав для забезпечення позову у спосіб, про який він клопотав, зокрема, та вжиття заходів забезпечення позову, взагалі, а суд першої інстанції розв’язав клопотання позивача з порушенням ст.ст. 151, 152 ЦПК України, застосувавши ці норми без передбачених ними на те фактичних підстав, на підставі чого незаконна ухвала місцевого суду згідно з п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням ухвали про відмову в задоволенні заяви позивача.

Керуючись, ст.ст. 151, 312-315 ЦПК України, судова палата, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від шостого жовтня 2009 року скасувати, і постановити ухвалу з питання забезпечення позову.

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8464634

[nameless]

Спосибо!

[ANTIRAID]

Справа № 22ц-1456/2010 р.

Головуючий у 1-ій інстанції

Категорія 27 суддя Чорнобук В.І.

Доповідач суддя Повєткін В.В.

УХВАЛА

18 березня 2010 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді Рудь В.В.

Суддів: Лисичної Н.М., Повєткіна В.В.

При секретарі: Худолій Н.А.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2009 року за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2009 року позовна заяву ЗАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно та інше рухоме майно по АДРЕСА_1, квартиру загальною площею 46,30 кв.м. по АДРЕСА_2 та грошові кошти, що належать ОСОБА_1, в межах заявлених позовних вимог у розмірі 92493,22 грн. (а.с.7).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та відмовити позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки судом порушено вимоги норм процесуального права, а заходи забезпечення позову значно перевищують межі позовних вимог (а.с.10-12).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних під-став.

Відповідно до вимог ч.1 ст.151 ЦПК України суд може вжити заходи забезпечення позову лише за заявою осіб, які беруть участь у справі.

В заяві про забезпечення позову позивач просив накласти арешт на нерухоме майно по АДРЕСА_1 та грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідача (а.с.5).

Забезпечивши позов шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти, належні ОСОБА_1, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до вимог ч.1 ст.151 ЦПК України суд першої інстанці має право розглянути питання забезпечення позову лише в межах, що зазначені в заяві позивача.

Тому у суда першої інстанції відсутні підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на інше рухоме майно по АДРЕСА_1 та на квартиру по АДРЕСА_2, про що позивач в своїй заяві про забезпечення позову не просив.

Висновок про необхідність забезпечення позову мотивований в ухвалі суду першої інстанції лише посиланням на ч.3 ст.151 ЦПК України щодо вжиття заходів забезпечення у разі можливого утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

При цьому судом не прийнято до уваги, що відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України в заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який на-лежить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що ухвала суду не відповідає вимогам процесуального права і підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, в заяві позивача не зазначені причини забезпечення позову до відповідача та необхідність забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на нерухоме майно по АДРЕСА_1 та грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідача.

Тому в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно та грошові кошти слід відмовити.

У зв’язку з викладеним та керуючись ст.ст.307,312,314,315 Цивільного про-цесуального кодексу України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2009 року – скасувати.

В задоволенні заяви Закритого акціонерного товариства Комерційному Банку «ПриватБанк» про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8359726

[ANTIRAID]

Справа № 22ц – 1927/10

Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 27

Головуючий у 1 й інстанції – Ткаченко Н.В.

Доповідач – Михайловська С.Ю .

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2010 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого – Михайловської С.Ю.

Суддів – Каратаєвої Л.О., Осіяна О.М.

При секретарі – Кононенко І.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анмакс» на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 27 жовтня 2009 року про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», Відкритого акціонерного товариства «Капітал Лізинг», ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Анмакс» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2009 року забезпечено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог, у розмірі 290 587,08 Євро та 50 775,78 грн., що обліковуються на рахунках ВАТ «Капітал Лізинг», ТОВ «Анмакс», ОСОБА_2, накладення заборони на вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який спосіб всього майна, яке належить на праві власності відповідачам ВАТ «Капітал Лізинг», ТОВ «Анмакс», ОСОБА_2, в межах заявлених позовних вимог у розмірі 290 587,08 Євро та 50 775,78 грн., заборони ВАТ «Капітал Лізинг», ТОВ «Анмакс», відділу державної виконавчої служби Манківького районного управління юстиції Черкаської області, відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області та будь-яким іншим особам, державним органам та органам місцевого самоврядування, господарським підприємствам приймати будь-які рішення та вчиняти будь-які дії, направлені на вилучення у ТОВ «Анмакс» сільськогосподарського обладнання для промислового вирощування кроликів.

В апеляційній скарзі ТОВ «Анмакс» просить скасувати ухвалу суду в частині накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог у розмірі 290 587,08 Євро та 50 775,78 грн., що обліковуються на всіх рахунках ТОВ «Анмакс», накладення заборони на вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який спосіб всього майна, яке належить на праві власності ТОВ «Анмакс», в межах заявлених позовних вимог у розмірі 290 587,08 Євро та 50 775,78 грн.

При цьому ТОВ «Анмакс» в апеляційній скарзі зазначило, що ніколи не укладало з банком договір поруки, існуючи в матеріалах справи договори поруки є підробленими, у зв’язку з чим товариством подана заява до прокуратури. Крім того, ТОВ «Анмакс» зазначило, що вжиті судом заходи забезпечення позову не є співмірними з заявленими позивачем вимогами та не мають на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення суду, а є втручанням суду, як державного органу, у внутрішню та фінансово-господарську діяльність ТОВ «Анмакс».

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору поруки № 02/АСR/ІМРА-2 від 22 червня 2007 року ТОВ «Анмакс» є поручителем за договором комісії № 02/АСR/ІМРА про відкриття акредитива від 03 липня 2007 року, проте ТОВ «Анмакс» в апеляційній скарзі посилається на те, що зазначений договір поруки є підробленим і товариство ніколи не укладало з банком цей договір. У зв’язку з цим суду першої інстанції слід з’ясувати дійсність зазначених обставин.

Крім того, суд, приймаючи ухвалу, не прийняв до уваги ту обставину, що зобов’язання ВАТ «Капітал Лізинг» за договором комісії № 02/АСR/ІМРА про відкриття акредитива від 03 липня 2007 року забезпечується договором застави № 02/АСR/ІМРА від 01 листопада 2007 року, укладеним між ВАТ «Капітал Лізинг» та ПАТ КБ «ПриватБанк».

Таким чином, обставини, які б могли утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, відсутні, а тому підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог у розмірі 290 587,08 Євро та 50 775,78 грн., що обліковуються на всіх рахунках ТОВ «Анмакс», накладення заборони на вчинення дій, спрямованих на відчуження в будь-який спосіб всього майна, яке належить на праві власності ТОВ «Анмакс», в межах заявлених позовних вимог у розмірі 290 587,08 Євро та 50 775,78 грн., колегія суддів не вбачає.

Оскільки апеляційним судом була скасована ухвала Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 27 жовтня 2009 року про відкриття провадження по даній справі з підстав порушення правил підсудності, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу суду про забезпечення позову не тільки частині заходів забезпечення відносно ТОВ «Анмакс», а і в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для нового вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анмакс» задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2009 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для нового вирішення питання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8789426

[Dietill]

У кого есть апеляционная жалоба на открытие гражданского иска по верусу (по договору поручительства)?? Срочно!! Кинте пожалуйста на мыло: [email protected]