[24 ноября 13-го (Киев, Юкрейн)]

Вот именно гвардейская. С какого такого перепугу ее стали называть георгиевской? И носятся с ней как со ступой.

На мой взгляд куда бОльшее кощунство цеплять полосатую ленту и называть ее георгиевской тем, кто никакого отношения к этому не имеет и куда больше- гнал и убивал христиан.

 

Георгиевские награды - это христианские символы.

Никак не совковые.

 

А мне тут пытаются впарить, что деды брали Берлин с георгиевскими лентами. 

Знатоки истории, которые мне еще советуют изучать историю.

 

В этом я с Вами согласен... Меня самого удивляет, кто это придумал вдруг так её называть... 

Георгиевские ленты, это царские наградные орденские ленты к ордену Георгия Победоносца... Они жёлто-чёрные... Это были награды ещё при царской России, ещё до революции...

А гвардейские ленты, это наши победные ленты, оранжево-чёрные... я про них уже писал, что это наградные орденские ленты на планке к орденам Славы всех степеней, так и для медали "За Победу над Германией"... 

Георгиевская лента никакого отношения не имеет к ВОВ, а гвардейская, это символ Победы во всём мире... 

Не понимаю зачем их называют не правильно... Хотя думаю, что скорее всего от не знания, невежества, которое присутствует в избытке, как и у них, так и у нас... У нас ведь тоже все талдычат, про какие то георгиевские ленты, а не про гвардейские и вдобавок запрещают их и избивают людей за них... Вы представляете за гвардию теперь нельзя... Театр абсурда... или мы живём в каком то параллельном сюрреализме... 

 

http://www.za-lentu.ru

http://newsland.com/news/detail/id/696765/

http://коб-институт.com.ua/index.php/joomlaorg/statya-1/stati-2-go-prioriteta/588-georgievskaya-lenta-i-gvardejskaya-lenta-v-chjom-otlichie

 

 

В 2000 году утвердили восстановленный орден Святого Георгия. Что немаловажно, опять только для старших офицеров, как при царизме. И когда в 2005-м некоторые, не отличающиеся особой грамотностью граждане, придумали акцию под названием «Георгиевская ленточка», ЕР и РПЦ, естественно, поддержали этот дешёвый пиар.

[24 ноября 13-го (Киев, Юкрейн)]

Расстреливать никого не надо. А вот лишать гражданства стоит. 

 

А как же с этим декоммунизация сочетается... Это ведь методы коммунистические, лишать гражданства... То есть мы возвращаемся во времена СССР получается...

[24 ноября 13-го (Киев, Юкрейн)]

Этот штоли? Вот как почитают там героев... 

 

В этом вся роисия... Показуха за деньги, а потом помойка и пьянка. 

 

Ну неужели у нас почитают героев или в какой-либо другой стране... Сейчас поколение, которое никого и ничего не почитает и даже не знает, кто это такие... Можно подумать американцы про американских героев знают...

 

Я могу таких фотографий показать как с украинской символикой украинские люди обращаются после митингов разных и шествий... так не буду, а то в прошлый раз показал уже... сразу ведь расцените меня как врага (антиукраинское ... ) и тупо в расход... 

[24 ноября 13-го (Киев, Юкрейн)]

Какую расцветку имеет колорадский жук знаю, в зоопарк в детстве с родителями посещал))).

 

Ну уж он точно не оранжевый с чёрным, а или белый с чёрным или жёлтый с чёрным...

[24 ноября 13-го (Киев, Юкрейн)]

Да и в Европе с небесно-жёлтыми поналетало по поводу и без. Да и не только в Европе.

 

То что творят небесно-жёлтые в Европе я как то выложу... Совсем стыд потеряли...

[24 ноября 13-го (Киев, Юкрейн)]

 

 

Стоит над горою Алёша,

Алёша, Алёша,

Стоит над горою Алёша -

Болгарии русский солдат.

 

 

[24 ноября 13-го (Киев, Юкрейн)]

Так вот, в Берлине 9-го мая все были с геориевскими ленточками, а не с маками как ни странно. 

Кощунство не маки, не передёргивайте. Кощунство цеплять на мемориалы всякую символику и устраивать флешмобы, тем более я вам дал уже ответ. 

 

Да в Европе именно так... Да в Берлине именно так... между прочим "привычные" 1941-1945... И Меркель от этого в обморок не падает...

 

[24 ноября 13-го (Киев, Юкрейн)]

Так вот, в Берлине 9-го мая все были с геориевскими ленточками, а не с маками как ни странно. 

Кощунство не маки, не передёргивайте. Кощунство цеплять на мемориалы всякую символику и устраивать флешмобы, тем более я вам дал уже ответ. 

 

Полностью с Вами согласен... 

Я вообще не понимаю, что происходит в нашей стране... Одно только лицемерие, обман и двойные стандарты...

Про эту декоммунизацию всегда в пример приводят Венгрию... Но ведь это просто ложь... Я прожил в Венгрии много лет и хорошо знаю какие там настроения... 

Вы абсолютно правы... Нигде в Европе не носят эти маки, а носят гвардейские ленты... И памятники стоят с коммунистической символикой и никого это не беспокоит... 

 

Вот как было 9 мая в Венгрии... это маленький провинциальный городок... Даже венгерский священник с гвардейской лентой... Вот она на самом деле как в Европе... Я не понимаю, что у нас происходит и к чему это всё... Театр абсурда какой-то...

 

http://www.my-vengria.ru/2015/05/10/день-победы-в-венгрии-фото-и-видеорепортаж-с-военного-кладбища-в-городе-залаэгерсег/

 

[24 ноября 13-го (Киев, Юкрейн)]

Ну я же написал о ветеранах и о памяти. Издевательство над памятью это унизительно и оскорбительно, а тем более веночки на мемориалы вешать. Например в Германии, в Берлине,  9-го мая к памятнику Воину – освободителю в Трептов парк пришли возложить цветы колоссальное кол-во людей, но веночки из маков ни у кого не хватило ума и совести в продвинутой Европе прицепить на «Алёшу».Так в мире душевно называют этот мемориал.

Песня есть такая о воине - освободителе стоящему в Германии русскому солдату Алёше.

 

К сожалению дружище должен с Вами не согласиться, так как Вы не правы... 

Памятник воину-освободителю который зовут "Алёшей" и песня про него... Находится он не в Берлине, а в Болгарии в городе Пловдиве... Я там кстати был в детстве... Там даже в песне такие слова есть... "Алёша, Болгарии русский солдат"...

https://ru.wikipedia.org/wiki/Алёша_(памятник,_Пловдив)

https://ru.wikipedia.org/wiki/Алёша_(песня)

 

Белеет ли в поле пороша,

Пороша, пороша,

Белеет ли в поле пороша

Иль гулкие ливни шумят,

Стоит над горою Алёша,

Алёша, Алёша,

Стоит над горою Алёша -

Болгарии русский солдат.

А сердцу по-прежнему горько,

По-прежнему горько,

А сердцу по-прежнему горько,

Что после свинцовой пурги

Из камня его гимнастёрка,

Его гимнастёрка,

Из камня его гимнастёрка,

Из камня его сапоги.

Немало под страшною ношей,

Под страшною ношей,

Немало под страшною ношей

Легло безымянных парней.

Но то, что вот этот - Алёша,

Алёша, Алёша,

Но то, что вот этот - Алёша,

Известно Болгарии всей.

К долинам, покоем объятым,

Покоем объятым,

К долинам, покоем объятым

Ему не сойти с высоты.

Цветов он не дарит девчатам,

Девчатам, девчатам,

Цветов он не дарит девчатам -

Они ему дарят цветы.

Привычный, как солнце, как ветер,

Как солнце как ветер.

Привычный, как солнце как ветер,

Как в небе вечернем звезда,

Стоит он над городом этим,

Над городом этим,

Как будто над городом этим

Вот так и стоял он всегда.

Белеет ли в поле пороша,

Пороша, пороша,

Белеет ли в поле пороша

Иль гулкие ливни шумят,

Стоит над горою Алёша,

Алёша, Алёша,

Стоит над горою Алёша -

Болгарии русский солдат. 

 

          

 

http://x-time.info/eshche/pamyatniki/821-stoit-nad-goroyu-aljosha.html

[24 ноября 13-го (Киев, Юкрейн)]

Скорей бы закон о лишении гражданства.

Я за паспорт негражданина Украины (ну или как-то так), и чтобы экономить средства, я за то, чтобы просто ставили штампик в паспорте.

Со всеми вытекающими со внесением в базу.  

 

И кто это будет решать, кто как-то так, а вообще как-то мелко мыслите... Я бы рекомендовал закон о расстрелах сразу... со всеми вытекающими... и ещё экономнее в средствах...

[24 ноября 13-го (Киев, Юкрейн)]

А почему колорадская лента, а не радужная? 

 

Ну не колорадская и не радужная, и не георгиевская... А гвардейская... она имеет непосредственное значение в ветеранам ВОВ которой не было, так как является орденской лентой к ордену Славы и медали "За Победу над Германией"... Зачем Вы оскорбляете ветеранов защитников Украины...

[Постановление ВСУ по пересмотру об отказе Приватбанку во взыскании задолженности по кредиту на условиях Рассрочка (Стандарт)]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/43781731

 

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

      Справа № 213/4098/14-ц  22-ц/774/754/К/15      

Справа № 213/4098/14-ц                                                                       Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц\774\754\К\15                                        Мазуренко В.В.

Категорія 27(4)                                                                                     Доповідач Барильська А.П.

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

 

22 квітня 2015 року колегія  суддів  судової  палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

 

головуючого судді:    Барильської А.П.,

суддів:                         Ляховської І.Є., Михайлів Л.В.,

при секретарі:             Булах К.А.,

 

за участю: представника відповідача ОСОБА_2, представника позивача Подолінного Романа Георгійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

 

В С Т А Н О В И Л А:

 

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (надалі Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та просив суд стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість по кредитному договору у сумі 41327,19 грн., з яких: 3749,32 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 15118,50 - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1883,10 грн. - заборгованість по комісії, 18132,12 грн. - пеня та штрафи у сумі 500 грн. і 1944,15 грн.

 

В обґрунтування позовних вимог Банк зазначив, що 22.09.2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк") та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір № KRXRRX02690172, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5230,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку з порушенням відповідачем зобов*язання по кредитному договору, у нього утворилася заборгованість станом на 18.09.2014 року у сумі 41327,19 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

 

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2015 року позов ПАТ КБ "Приват Банк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за договором № KRXRRX02690172 від 22.09.2007 року у сумі 11987,66 грн., з яких: 3749,32 грн. - заборгованість за кредитом, 2555.24 грн. - заборгованість по процентам, 1883,10 грн. - заборгованість по комісії, 3800 грн. - неустойка та судовий збір у розмірі 243,60 грн.

 

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення   суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Банку у задоволенні позовних вимог.

 

Зокрема, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не дано належної правової оцінки факту відсутності письмового кредитного договору, укладеного між сторонами у справі, на чому наголошував відповідач у суді першої інстанції. У разі відсутності кредитного договору, на думку апелянта, немає можливості встановити обсяг зобов'язань, взятих на себе сторонами, розмір заборгованості, строків позовної давності, умови договору та санкції за їх порушення.

 

Крім того, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції було несвоєчасно виготовлено повний текст рішення суду.

 

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та   доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що 22.09.2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк") та відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № KRXRRX02690172, згідно умов якого останній отримав кредит у сумі 5230,80 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.09.2009 року. На виконання умов договору Банком відповідачу був відкритий картковий рахунок 29091058596792.

 

Звертаючись до суду з позовом, Банк посилався на неналежне виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка станом на 18.09.2014 року складає 41327,19 грн.

 

Частково задовольняючи позовні вимоги Банку та стягуючи з ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за договором у сумі 11987,66 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем строк позовної давності, про застосування якого заявляв відповідач, не порушено та наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за кредитом у сумі 3749,32 грн., заборгованості по процентам у розмірі 24% річних у сумі 2555,24 грн., заборгованості по комісії у сумі 1883,10 грн., та зменшення суми неустойки в межах одного року до 3800 грн.

 

Однак колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності, встановлений для звернення до суду з позовом, з наступних підстав.

 

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

 

    Згідно положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

 

    Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

 

    Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про  збільшення  позовної давності укладається у письмовій формі.

 

    Згідно ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

 

    Положеннями статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або  іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

 

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

 

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

 

Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

 

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-100 цс 14 від 03 вересня 2014 року, яка відповідно до вимог ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.

 

Частинами 1,2 статті 259 ЦПК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

 

Положенням ч. 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

 

З аналізу вище вказаних норм закону випливає, що при вирішенні спору в судовому порядку застосуванню підлягає ст. 267 ЦК України, згідно положень якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

 

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

 

Як вбачається з матеріалів справи, 22.09.2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк") та відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № KRXRRX02690172, згідно умов якого останній отримав кредит у сумі 5230,80 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.09.2009 року.

 

Згідно положень заяви позичальника, він зобов'язується повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до Заяви та Умов. Також обумовлено, що відповідно до п.4.2 Умов при порушенні позичальником зобов'язань по кредитному договору, позичальник сплачує Банку відсотки в розмірі 11,83% в місяць, нараховані на суму заборгованості.

 

При зверненні до суду з позовом Банком до заяви позичальника було додано Умови та правила надання банківських послуг, введені відповідним наказом по ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", п.4.2 яких передбачено умови обслуговування карткового рахунку, що не співпадає зі змістом п.4.2 Умов, викладеному у заяві позичальника, яку підписав відповідач ОСОБА_4 Зазначеними Умовами не передбачено подовження строку позовної давності. (а.с.42-45).

 

Пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) встановлено термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за даним договором у 5 років.

 

Однак, роблячи висновок про те, що позивачем не порушено строк позовної давності, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не містять підпису відповідача. При цьому суд не встановив наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

 

Крім того, у заяві позичальника від 22.09.2007 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

 

У зв'язку із цим такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 22.09.2007 року.

 

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-16цс15, яка відповідно до вимог ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.

 

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач ОСОБА_4 просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити Банку з цих підстав у позові та посилався на відсутність письмового договору щодо подовження строку позовної давності, що підтвердив у засіданні колегії суддів представник відповідача, який пояснив, що з відповідачем ОСОБА_4 Банком не було погоджено збільшення строку позовної давності. ОСОБА_4 була підписана лише заява позичальника, з якою він і був ознайомлений, і якою не передбачено збільшення строку позовної давності до 5 років.

 

На думку колегії суддів, суд першої інстанції не дав належної правової оцінки зазначеній заяві відповідача та дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не порушено строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

 

У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 заслуговують на увагу, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову Банку у задоволенні позову.

 

Посилання Банку на те, що останній платіж на погашення кредиту був здійснений відповідачем 24.02.2011 року, тому, звернувшись до суду з позовом 01.12.2014 року, ними не пропущено строк позовної давності, обумовлений п.5.5 Умов, не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки Банком не надано належних та допустимих доказів на підтвердження ознайомлення відповідача саме з цими Умовами та погодження з ним подовження строку позовної давності до 5 років. Враховуючи, що з позовом до суду Банк звернувся 01.12.2014 року, ним пропущено встановлений ст.257 ЦК України загальний строк позовної давності, який починає перебіг саме з дати останнього платежу, здійсненого відповідачем на погашення кредиту 24.02.2011 року.

 

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити, рішення суду скасувати та на підставі ст.309 ЦПК України ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

 

На підставі ст.88 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_4 судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 243,60 грн.

 

          Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

 

В И Р І Ш И Л А:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

 

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

 

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

 

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 243,60 грн.

 

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.  

[Постановление ВСУ по пересмотру об отказе Приватбанку во взыскании задолженности по кредиту на условиях Рассрочка (Стандарт)]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/43756188

                                                                        

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

Справа № 668/12013/13-ц                                                                    Головуючий в І інстанції: Гаврилов Д.В.

Номер провадження №22-ц/791/680/15                                                                        Доповідач: Цуканова І.В.

Категорія:27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

2015 року квітня місяця 17 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

 

Головуючого:Цуканової І.В.Суддів:Вейтас І.В. Капітан І.А.При секретарі:Благовещенській О.О.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від «20» січня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

 

                                                  В С Т А Н О В И Л А:

 

У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11.12.2007р. в сумі 89589,70 грн., посилаючись на невиконання останньою зобов'язань за договором.

 

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 20.01.2015р. позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Банку заборгованість за кредитним договором в сумі 19727,44 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

 

Вирішено питання щодо судових витрат.

 

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 просив рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на сплив строку позовної давності за вимогами Банку, невідповідність протилежного висновку суду обставинам справи.

 

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися. Позивач просив розглянути справу у свою відсутність.

 

Заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

 

З матеріалів справи вбачається, що 11.12.2007р. між ОСОБА_6 і закритим акціонерним товариством «Акцент-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Акцент-Банк», укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальником, в якій указано, що заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, тарифами складає кредитно-заставний договір, за яким ОСОБА_6 отримала на строк з 11.12.2007р. по 11.12.2008р. включно 11961,60 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10 відсотків на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 161,48 грн. та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1993,60 грн. За умовами договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період з 10 по 15 число кожного місяця щомісячними платежами у сумі 1225,19 грн., яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами.

Факт отримання коштів за кредитним договором представник відповідача не заперечував.

 

Оскільки відповідач свої обов'язки з погашення кредиту не виконує, утворилася заборгованість в сумі 89589,70 грн., яка складається з наступного:

 

- 11961,60 грн. - заборгованість за кредитом;

- 828,08 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 1937,76 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 70119,89 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 4242,37 грн. - штраф (процентна складова).

 

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

 

При вирішенні спору на підставі ст. 1054 ЦК України судом застосовано положення ч.3 ст. 551 ЦК України, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення для справи, та зменшено розмір неустойки до 5000 грн.

 

Загальну суму кредитної заборгованості судом визначено в сумі 19727,44 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 11961,60 грн., по процентам - 828,08 грн., по комісії - 1937,76 грн., по неустойці - 5000 грн. В іншій частині позову судом відмовлено.

 

При цьому суд не прийняв до уваги заперечення представника відповідача про сплив строку позовної давності, оскільки, згідно п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт») термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів встановлюється тривалість у 5 років.

 

Проте з таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки він не відповідає обставинам справи, а обставини, які суд вважав встановленими, не доведено.

 

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

 

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

 

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

 

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

 

Зокрема, частина друга ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

 

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

 

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

 

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 259 ЦК).

 

Згідно із частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

 

У справі, яка переглядається, суд не звернув уваги на те, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не містять підпису відповідача. При цьому суд не встановив наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Адже, зміст пункту 4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, що зазначений у цих Умовах, і в заяві позичальника від 11.12.2007р. містить розбіжності щодо порядку сплати відсотків (в межах чи понад щомісячного платежу).

 

Крім того, у заяві позичальника від 11.12.2007р. домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

 

У зв'язку з цим доводи відповідача в особі його представника про не ознайомлення з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт») є обґрунтованими, тому такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 11.12.2007 року.

 

Такий висновок судової колегії відповідає правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015р. у справі №6-16цс15.

 

Так як умовами укладеного сторонами кредитно-заставного договору передбачено сплату відповідачем щомісячних платежів у період з 11.12.2007р. по 11.12.2008р. включно, то строк позовної давності з огляду на заяву представника відповідача в місцевому суді про застосування такого строку, має рахуватися окремо за кожним платежем, та виходячи з положень ч.1 ст. 257 ЦК України про загальну позовну давність у три роки, строк позовної давності за останнім платежем сплив 11.12.2011р.

 

Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

 

Оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 13.09.2013р., то у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності, про поновлення якого позивач не просив.

 

З огляду на вищенаведене рішення суду слід скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог Банку відмовити.  

 

На підставі ч.1 ст.1054; ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України, керуючись ст.ст. 303, 316, п.2 ч.1 ст.307, п.п. 2,3 ч.1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів, -

 

В И Р І Ш И Л А:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 задовольнити.

 

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 20 січня 2015 року скасувати, ухвалити нове.

 

Відмовити публічному акціонерному товариству «Акцент-Банк» у задоволенні позову.

 

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

[Постановление ВСУ по пересмотру об отказе Приватбанку во взыскании задолженности по кредиту на условиях Рассрочка (Стандарт)]

А вот здесь уже пошли использовать эту постанову и в других делах... Например для стягнення депозита с Финансов и кредитов...

http://reyestr.court.gov.ua/Review/43944571

 

 

                    

      Справа № 550/238/15-ц

                                      Провадження № 2/550/116/15

 

Р І Ш Е Н Н Я

     І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 

      22 квітня 2015 року        Чутівський  районний  суд  Полтавської   області

в складі: головуючого - судді Антонова А.А., при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чутове справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення коштів за договором банківського вкладу та захист прав споживачів, -

 

В С Т А Н О В И В :

 

     31.03.2015 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі Банк) про стягнення коштів за договором банківського вкладу та захист прав споживачів, а 08.04.2015 р. надала заяву про зменшення позовних вимог та їх уточнення.

 

     В судовому засіданні позивач позов підтримав і повідомив, що він 06.01.2015 р. уклав договір-заяву (надалі - Договір-заява) про банківський строковий вклад (депозит) «ОСОБА_1 гроші» на 3 місяці в національній валюті та 06.01.2015 р. вніс 100000 грн., а 30.03.2015 р. ще 80000 грн. 06.04.2015 р. між сторонами була укладена додаткова угода до Договору-заяви від 06.01.2015 р., згідно якого сторони домовились продовжити строк розміщення грошових коштів у сумі 171000 грн. строком по 06.10.2015 р. 07.04.2015 р. позивач подав до Банку заяву про повернення йому грошових коштів у розмірі 171000 грн., але на день розгляду справи Банк грошові кошти не повернув, а тому просить стягнути з Банку 171000 грн. Одночасно позивач повідомив, що відповідно до ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу банк зобов'язаний видати йому вклад на першу вимогу, та що з Основними умовами залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у Банку (надалі - Основні умови) працівники Банку його не ознайомлювали та їх він не підписував.

 

     Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

 

Суд, дослідивши матеріали справи, повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

 

     Встановлено, що 06.01.2015 р. позивач уклав з Банком Договір-заяву № 331832/278745/3-15 про банківський строковий вклад (депозит) «ОСОБА_1 гроші» на 3 місяці в національній валюті та в той же день, згідно квитанції № 18599173/441, на депозитний рахунок вніс 100000 грн., а 30.03.2015 р., згідно квитанції № 18, вніс ще 80000 грн.

 

06.04.2015 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 2 до Договору-заяви № 331832/278745/3-15 про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К «ОСОБА_1 гроші» в національній валюті від 06.01.2015 р., яка, відповідно до п. 3 Додаткової угоди, є невід'ємною частиною Договору-заяви, згідно якої сторони домовились продовжити строк розміщення грошових коштів у сумі 171000 грн. строком по 06.10.2015 р.

 

Банк 07.04.2015 р. отримав заяву позивача від 07.04.2015 р. про повернення грошових коштів у розмірі 171000 грн., але грошові кошти не повернув.

 

     Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

 

     Згідно ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

 

     Згідно п. 5 Договору-заяви від 06.01.2015 р. вкладних має право вимагати дострокового повернення суми Вкладу протягом строку, визначеному п. 1 цього Договору-заяви, у порядку та на умовах, викладених у п. 5.3 Основних умов.

 

     Відповідно до п. 5. 3 Основних умов повернення Строкового вкладу, до дати закінчення строку розміщення Вкладу, визначеного Договором-заявою, вважається достроковим поверненням Вкладу із розірванням Договору. У випадку дострокового розірвання Договору за ініціативою Вкладника, Вкладник для повернення Вкладу зобов'язаний повідомити про це Банк не менш ніж за 10 банківських днів до передбачуваної дати розірвання Договору шляхом надання до Банку відповідної заяви у 2-х примірниках.

 

     У п. 9 Договору-заяви зазначено, що Вкладник підписанням цього Договору-заяви усвідомлює та погоджується з тим, що Основні умови разом з цим Договором-заявою складають договір банківського вкладу та є його невідємними частинами. Також Вкладник підписанням цього Договору-заяви підтверджує факт ознайомлення з Основними умовами, чинними на дату підписання Банком та Вкладником цього Договору-заяви, погоджується з положеннями Основних умов у повному обсязі, бере на себе права та обов'язки, що визначені Основними умовами, та безумовно зобов'язується їх виконувати.

 

Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

 

Судом встановлено, що Основні умови, п. 5.3 яких установлено, що Вкладник для повернення вкладу зобов'язаний повідомити про це Банк не менш ніж за 10 банківських днів до передбачуваної дати розірвання Договору шляхом надання до Банку відповідної заяви, виходячи зі змісту п. 9 Договору-заяви, не містять підпису відповідача. У звязку із цим доводи позивача про неознайомлення його з Основними умовами не можна визнати необґрунтованими.

 

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду України № 6-16цс15 від 11.03.2015 р.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

 

     Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

 

     Судом встановлено, що позивач є власником грошових коштів в розмірі 171000 грн., які знаходяться на депозитному вкладі в установі Банку, який повинен був видати вклад позивачу на його першу вимогу, що Банк не зробив.

 

     Таким чином, суд позов підлягає задоволенню, та з Банку на користь позивача повинна бути стягнуті грошові кошти в розмірі 171000 грн. за договором банківського вкладу.

 

     Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 4, 5, 18, 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 202, 203, 207, 316-319, 321, 386, 509, 526, 1058-1061, 1060 ЦК України, суд -

 

В И Р І Ш И В :

 

     Позов задовольнити.

 

     Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 171000 (сто сімдесят одну тисячу) грн.

 

     Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави 1 710 грн. судового збору.

 

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Чутівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

[Постановление ВСУ по пересмотру об отказе Приватбанку во взыскании задолженности по кредиту на условиях Рассрочка (Стандарт)]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/43955850

Дата документу       Справа №

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Єдиний унікальний №336/5480/13                           Головуючий у 1-й інстанції: Іжевська Н.Г.

Провадження№22-ц/778/2762/15                                                         Суддя-доповідач Спас О.В.

 

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

29 квітня 2015 року                                                                      м. Запоріжжя

 

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

 

головуючого                          Спас О.В.,

суддів:                                    Полякова О.З.,

                                                Бабак А.М.,                

при секретарі                         Бабенко Т.І.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11 листопада 2014 року

у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

 

В С Т А Н О В И Л А:

 

У липні 2013 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося до суду з позовом, уточненим в ході судового розгляду, до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

 

В позові зазначало, що 30 липня 2006 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_3 було укладено договір №DNH4KP29540539, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав строковий кредит в сумі 6  498,68 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 25,08% в рік на суму залишку заборгованості по кредиту.

 

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов'язань за договором, станом на 23.05.2013 року сума заборгованості склала 77  030,19 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 6  369,24 грн., заборгованості за відсотками - 25  988,54 грн., суми пені - 40  528,12 грн., штрафи: фіксована частина - 250 грн., штраф процентна складова - 3  644,3 грн.

 

Посилаючись на викладені обставини, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" просило суд стягнути з ОСОБА_3 на їх користь заборгованість за кредитним договором №DNH4KP29540539 від 30.07.2006 року у розмірі 77  030,19 грн. та судові витрати.

 

Справа судами розглядалася неодноразово.

 

При новому розгляді справи рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11 листопада 2014 року позов задоволено частково. Неустойка (пеня і штраф) зменшена згідно ч. 3 ст. 551 ЦК. Стягнуто з відповідача заборгованість в загальній сумі 41435,77грн.

 

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

 

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 25 грудня 2014 року рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11 листопада 2014 року у цій справі скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено за пропуском строку позовної давності.

 

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 25 лютого 2015 року касаційну скаргу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" задоволено частково, рішення апеляційного суду Запорізької області від 25 грудня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

 

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, представника позивача Кузьмінова Д.В., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

 

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

 

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

 

Судом першої інстанції встановлені та не оспорюються сторонами наступні обставини.

 

30 липня 2006 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_3 було укладено договір №DNH4KP29540539, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав строковий кредит в сумі 6  498,68 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 25,08% річних на суму залишку заборгованості по кредиту.

 

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов'язань за договором утворилась заборгованість, розмір якої не визнається відповідачем, який також просить відмовити у позові з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

 

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції правильно застосував для вирішення справи ст.ст. 526, 543, 625, 629, 1048-1050, 1054,1055 ЦК України, з системного аналізу яких вбачається, що зобов'язання за договором, у тому числі за договором кредиту, за яким кредитодавець надає кошти, а позичальник зобов'язується їх повернути за сплатою процентів, є обов'язковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином, з застосуванням відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

 

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав на підставі наданих позивачем доказів, що розмір заборгованості за вказаним кредитним договором складає 77  030,19 грн. (заборгованість за кредитом - 6  369,24 грн., заборгованість за відсотками - 25  988,54 грн., сума пені - 40  528,12 грн., штрафи: фіксована частина - 250 грн., штраф процентна складова - 3  644,3 грн.).

 

При цьому на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України суд зменшив розмір пені (40528,12грн.) до суми заборгованості за кредитом до 6369,24грн.

 

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення розміру заборгованості не мають свого підтвердження.

 

Апелянт вказує, що платежі у 230,260,50,50,50грн. за період серпня 2008р. по липень 2007р. не враховані позивачем.

 

Ці доводи спростовані розрахунком заборгованості, в якому відображене зарахування вказаних відповідачем платежів у рахунок погашення процентів за вказаним кредитним договором.

 

Доводи апеляційної скарги про неправильне нарахування процентів спростовані під час розгляду справи.

 

Відповідач надав свій розрахунок процентів за договором, який не відповідає умовам договору. Пунктом "Банківські послуги" у заяві позичальника, яка є складовою кредитного договору (а.с.4) встановлено, що банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 6498,70грн. на строк 36 місяців по 30.07.2009р. включно, з умовами сплати відсотків за користування у розмірі 2,09% на місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту.

 

Відповідач нараховує проценти не на суму залишку заборгованості за кредитом, а на суму тіла кредиту, не враховуючи, що у зв'язку із неналежним виконанням ним зобов'язань сума залишку заборгованості за кредитом щомісячно зростає, що тягне зростання нарахувань за договором.

 

Таким чином, наведений відповідачем розрахунок заборгованості не відповідає дійсним обставинам справи, умовам договору і не може довести заперечення проти позову банку.

 

Проте, в частині доводів апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності, про застосування наслідків якого просив відповідач у заяві до суду першої інстанції, колегія суддів має погодитися, виходячи з наступного.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2015 року при скасуванні рішення апеляційного суду Запорізької області від 25 грудня 2014 року, вказано: належить встановити, які Умови надання споживчого кредиту фізичним особами діяли у банку на 30 липня 2006 року та чи передбачала їх редакція збільшення строку позовної давності; у разі встановлення судом, що на час укладення договору з відповідачем діяли Умови у редакції, яка передбачала збільшення строку позовної давності до 5 років, то суду слід врахувати, що перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося порушення.

 

Згідно ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких судом касаційної інстанції скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

 

Під час розгляду справи апеляційним судом представник позивача пояснив, що вважає достатнім наявність у справі Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, долучених при розгляді справи судом першої інстанції (а.с.56-58).

В ухвалі суду касаційної інстанції від 25 лютого 2015 року наведене посилання на Умови надання споживчого кредиту на аркушах справи 6-15, які складені ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та вказано, що необхідно перевірити, в якій редакції діяли Умови на час укладення сторонами кредитного договору 30 липня 2006 року, коли банк мав назву ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

 

Апеляційним судом встановлено, що Умови надання споживчого кредиту на аркушах справи 6-15 не містять пункту 5.5. про збільшення строку позовної давності до 5 років. У цих Умовах міститься п.1.7.31, в якому вказано: строк позовної давності відносно вимог повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки складає 50 років. На ці Умови не посилається позивач при розгляді справи.

 

У матеріалах справи на аркушах справи 56-58 містяться Умови надання споживчого кредиту ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК", в яких міститься п.5.5 про збільшення строку позовної давності до 5 років.

 

З матеріалів справи вбачається, що кінцевий строк виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором є 30 липня 2009 року.

 

Відповідно, строк позовної давності за вимогами про стягнення усієї заборгованості за договором, починає перебіг з 31 липня 2009 року, що відповідає ст. 261 ЦК України.

 

Відповідно до статті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

 

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

 

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

 

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

 

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

 

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК Українипередбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

 

Відповідно до статті 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

 

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

 

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

 

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

 

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг при отриманні позичальником кредиту, яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

 

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014р. у справі №6-127цс14, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України, які зобов'язані привести свою практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

 

Таким чином, у даній справі перебіг строку позовної давності щодо вимог про повернення кредиту у повному обсязі слід обчислювати після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, яким є 30 липня 2009 року.

 

Стосовно строку позовної давності, який має застосовуватися у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.

 

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

 

У наданих до справи Умовах надання споживчого кредиту (п.5.5. а.с. 56-58) передбачено, що термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

 

Вирішуючи вказане питання колегія суддів виходить із правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року у справі №6-16цс15, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України, які зобов'язані привести свою практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

 

А саме, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 11 березня 2015 року ухвалив постанову у справі № 6-16цс15, предметом якої був спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Верховний Суд України вказав наступне.

 

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України). Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Крім того, у заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає. Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

 

Вказані Верховним Судом у наведеній постанові обставини мають місце у даній справі.

 

А саме, вирішується спір щодо п. 5.5. тих самих Умов надання споживчого кредиту, що і у даній справі. Правочину у письмовій формі щодо збільшення строку позовної давності у справі немає. Надані позивачем Умови надання споживчого кредиту, у тому числі п.5.5., не підписані позичальником, а тому їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. У заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

 

Судова колегія вбачає підстави для застосування у порядку ст. 360-7 ЦПК України вказаної постанови Верховного Суду України, оскільки вирішується питання щодо застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

 

Виходячи з викладеного є підстави для висновку про відсутність між сторонами договору про збільшення строку позовної давності, а тому відсутні підстави для застосування передбаченого п.5.5 Умов надання споживчого кредиту строку позовної давності, збільшеного до 5 років.

 

Під час розгляду справи встановлено, що строк позовної давності почав перебіг 31 липня 2009 року і сплив 01 серпня 2012 року.

 

Позов пред'явлений до суду 04 липня 2013 року з пропуском трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

 

Відповідач просить про застосування наслідків пропуску строку позовної давності та відмову у позові, про що 13 серпня 2013 року подав заяву до суду першої інстанції (а.с.36).

 

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. З вказаних підстав порушене право позивача не може бути захищене судом.

 

У вказаній частині доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

 

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

 

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

 

ВИРІШИЛА:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

 

Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11 листопада 2014 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.

 

В задоволенні позову ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

 

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

[Постановление ВСУ по пересмотру об отказе Приватбанку во взыскании задолженности]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/43960033

                              Справа № 750/2508/15-ц

Провадження № 2/750/1311/15

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

 

     05 травня 2015 року                                                               м. Чернігів

 

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

 

головуючого судді Коверзнева В. О.,

при секретарі Мачачі І. П.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

 

                                                      в с т а н о в и в:

 

17.03.2015 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 12011 грн 44 коп., а також 243 грн 60 коп. у відшкодування понесених судових витрат.

 

В обґрунтування позову послався на невиконання відповідачем умов кредитного договору в частині дотримання строків розрахунків.

 

Сторони в судове засідання не зявилися, про час і місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Представник позивача надіслав суду заяву про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних в ній матеріалів, якою одночасно повідомив про підтримання позову. Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомила.

 

Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.

 

     Згідно частини третьої статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

 

     Наведене означає, що звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла за кредитним договором, позивач зобовязаний доказати певні факти, які в сукупності породжують у протилежної сторони цивільно-правовий обовязок та надає суду право на задоволення предявленого позову. Зокрема, позивач повинен довести суду:

 

     1) факт укладення кредитного договору з відповідачем на певних умовах,

     2) фактичну передачу кредитних коштів у розпорядження відповідача;

     3) факт неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору.

 

     При цьому умовою задоволення позову є надання позивачем доказів, які в сукупності беззаперечно підтверджують доведеність перелічених вище фактів.

 

     Втім, позивач вимоги закону щодо обовязку доведення всіх обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, не виконав виходячи з наступного.

 

Так, в якості підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору, позивач надав суду копію заяви останньої про оформлення платіжної картки Універсальна з визначенням кредитного ліміту в сумі 2000 грн, зі сплатою за користування кредитними коштами 30% річних.

 

В подальшому, посилаючись на Умови та правила надання банківських послуг, як на невідємну частину кредитного договору, позивач в односторонньому порядку збільшив кредитний ліміт до 3600 грн.

 

Позивач стверджує, що відповідач виконує умови договору неналежним чином, у звязку з чим виникла заборгованість, яка станом на 31.01.2015 року складає 12011 грн 44 коп., зокрема:

 

заборгованість за тілом кредиту 3509 грн 75 коп.,

заборгованість про сплаті процентів 5616 грн 52 коп.,

пеня 1837 грн 01 коп.,

штраф 1048 грн 16 коп.  

 

     З наданого суду розрахунку заборгованості (а. с. 7, 8) неможливо визначити яку-саме суму кредиту всього отримала відповідач. Проте з цього ж розрахунку слідує, що весь час користування кредитними коштами позивач сплатила в погашення тіла кредиту 14192 грн, в погашення відсотків - 1316 грн 61 коп., а всього 15508 грн 61 коп., що значно перевищує заявлену до сплату суму боргу.

 

     Крім того, в якості підстави збільшення кредитного ліміту, а також стягнення з відповідача пені та штрафу позивач посилається на Умови та правила надання банківських послуг, які відповідач не підписувала.

 

     Відповідно до частини першої статті 1055 ЦК України (далі Кодекс) кредитний договір укладається у письмовій формі.

 

     В силу положень частини другої статті 207 Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

 

     Враховуючи те, що відповідач не підписувала Умови та правила надання банківських послуг, вони не можуть вважатися невідємною частиною кредитного договору та підставою стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми пені та штрафу, а також збільшення ним в односторонньому порядку кредитного ліміту.

 

     Аналогічну правову позицію висловив й Верховний Суд України в постанові від 11.02.2015 року (справа № 6-240цс14), яка є обовязковою для застосування всіма загальними судами України.

 

     За таких обставин, заявлений позов не підлягає задоволенню.  

 

Керуючись статтями 10, 208, 209, 212 215 ЦПК України, суд

 

                                                         в и р і ш и в:

 

     у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити.

 

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 10 днів з дня його проголошення в порядку, встановленому статтею 294 ЦПК України.

Суддя                                                                                               В. О. Коверзнев

[Реальна схема визнання кредитних договорів недійсними]

пароплав

да это всё понятно конечно... там просто человек в презумпциях немного запутался...

[24 ноября 13-го (Киев, Юкрейн)]

Евромайдан. Ассоциация. Чем это все закончилось…

Что спустя год забылось, а что - нет

 

 

АЛЕКСАНДР ОХРИМЕНКО                 Президент Украинского аналитического центра

 

 

Стоит, наверное, напомнить, что официальной причиной Евромайдана, стала европауза, которую объявил Николай Азаров в процессе подписания договора об ассоциации с ЕС. Почему он это сделал, может пояснить только сам Янукович, если вообще захочет об этом говорить, а мы слушать. Это не главное. Главное – другое, что новой властью, которая пришла благодаря Майдану, подписан договор об ассоциации с ЕС, но теперь уже ЕС сделал европаузу и отложил до 1 января 2016 года начало запуска создания Зоны свободной торговли, которая является главной, и можно сказать единственной практической ценностью самого договора об ассоциации. Но, как ни странно, никто не подумал в Брюсселе и Берлине сделать Евромайдан, ибо европауза ЕС ничем не отличается от европаузы Януковича. Но, это все так, к слову.

 

Любой народный бунт бессмыслен и абсурден по своей сути. Так и Евромайдан получился довольно таки странным. Люди, которые никогда не читали сам текст договора об ассоциации с ЕС, требовали немедленно подписать его. При этом, как это всегда бывает, во время бунтов формируется много мифов и фантазий, которые далеки от реальности. И теперь уже, по прошествии года, можно вспомнить некоторые мифы Майдана, и посмотреть, что из этого получилось.

 

Одним из самых популярных мифов Евромайдана был миф о том, что без подписания договора об ассоциации Украина не сможет получить безвизовый режим. Этот лозунг был очень популярен на Западной Украине, и не удивительно, что многие жители из этих регионов приехали в Киев делать Майдан. Их можно понять, так как они очень любят, хотя и без виз – нелегально, ездить работать в Польшу и другие страны ЕС. И понятно, что они сам договор об ассоциации не читали, где в ст. 19 четко записано, что договор об ассоциации никоим образом не имеет отношения к безвизовому режиму, а в статье 18 записано, что безвизовый режим не позволяет украинцам работать в ЕС легально, а требует подписания других договоров. Но, для людей, который кричали с трибуны Майдана, была главное не правда, а ложь, которую было так «сладко слышать тем, кто стоял на Майдане». Теперь уже никто из власти не говорит, и старается даже не вспоминать о безвизовом режиме с ЕС. Ибо и так понятно, что в ближайшие годы ЕС не предоставит Украине этого статуса, как не предоставил Турции, которая уже больше двадцати лет имеет договор об ассоциации с ЕС, но турки вынуждены работать в ЕС нелегально.

 

Второй миф Майдана был не менее популярен – о заработной плате в 500 евро, которая будет в Украине после подписания договора об ассоциации. Этот лозунг любили не только выходцы из Западной Украины, но и жители других регионов Украины. А теперь мало кто воспоминает, что до Майдана средняя официальная заработная плата в Украине было около 460 долларов в пересчете на курс доллар/гривна. Теперь же средняя официальная заработная плата в Украине около 200 долларов в эквиваленте. Так что, миф о 500 евро, это даже не просто миф, так как скоро возможно все будут мечтать о зарплате в 50 евро. И во многом благодаря Майдану. Потому что только Майдан, и власть, которую он «подарил» народу Украины виновата в обвале гривны. Не было бы Майдана, и курс был бы 8 грн, а теперь после Майдана будет 18 грн.

 

Третий миф Майдана – его очень часто любил озвучивать Арсений Яценюк, когда выступал на трибуне. С трибуны Майдана Яценюк клялся, что ЕС и США готовы завалить Украину деньгами, как только будет скинута «злочинна влада» и они станут властью. Теперь Арсений Яценюк и другие герои Майдана – наша власть, вот только обещания потока валюты из ЕС и США оказались обычным мифом. МВФ с большим трудом выдал Украине 4,5 млрд. долл., Мировой банк около 1,5 млрд. долл., ЕС около 0,7 млрд. долл. И это все. Разговоры о 30 или даже 40 млрд. долларов, которые США и ЕС дадут Украине после победы Майдана оказались обычной неправдой. Ни ЕС, ни США не хотят давать денег действующей власти, так как они хорошо видят, что все, что было во времена Януковича, осталось на прежнем уровне, только поменялось имя президенты и премьера. Как и во времена Януковича, большая часть государственных закупок осуществляет посредством тендеров с одним участником. Только за 9 месяцев 2014 года было закуплено за счет денег госбюджета на 40 млрд. грн разных товаров через тендер с одним участником. Взятки и коррупция тоже не только не уменьшились, а скорее выросли после Майдана. Были введены новые налоги (налог на доходы по депозитам, военный налог), но дефицит госбюджета уже около 10%. Золотовалютные резервы упали до уровня 12,6 млрд. долл. До Майдана они были 20,6 млрд. долл.

 

 

Как и можно было ожидать, все лозунги и обещания Майдана оказались обычным блефом. Как и разговоры, что подписание договора об ассоциации с ЕС сделает экономическое чудо в Украине. В действительности договор об ассоциации с ЕС действительно важный экономический документ, но он ничего общего не имеет с лозунгами Майдана и требованиями Евромайдана. Это обычный договор, который может заработать при благоприятном стечении обстоятельств через 10 лет после 2016 года, но это только в том случае, если украинцы сами обеспечат рост своей экономики. ЕС ни с договором, ни без договора не будет решать проблемы Украины, и зарабатывать за украинцев, а тем более восстанавливать экономику Украины, которую уничтожил Майдан.

 

http://vesti-ukr.com/blogs/aleksandr-ohrimenko/374-evromajdan-associacija-chem-jeto-vse-zakonchilos

[24 ноября 13-го (Киев, Юкрейн)]

Правительство вскоре обещает реформы и обвал экономики

О логике украинцев до и после Майдана

 

 

АЛЕКСАНДР ОХРИМЕНКО                                   Президент Украинского аналитического центра

 

 

Кабинет министров Украины принял постановление №76, где обнародовало прогнозные показатели на 2015-2017 годы. Надо сказать, что правительство Арсения Яценюка поступило очень умно, что прогноз по каждому году представило в трех сценариях: пессимистический, оптимистический и средний. Это правильно, так как сейчас сложно четко прогнозировать даже на месяц, а тем более на такой далекий срок. Прогнозы получилось очень интересные, и явно показывают, что, наконец, правительство Яценюка поняло, что экономического чуда в Украине скоро не будет. Поэтому, даже самые оптимистические прогнозы выглядят не очень радостно. Тут уже нет той бравады и лозунгов, которые так были популярны на Майдане, когда обещали, что как только они получат власть, украинцев ждет экономическое чудо. Теперь же главное, как можно быстрее пережить этот кризис, который был вызван Майданом и после этого можно будет реально подумать о будущем экономики Украины и самих украинцев.

 

На 2015 год правительство Арсения Яценюк запланировало падение ВВП на 5,5(оптимизм) и 11,9% (пессимизм). В 2016 году ожидается рост ВВП на 2% (оптимизм) и падение на 7% (пессимизм). В 2017 году тоже оптимистический прогноз обещает рост ВВП на 3,5%, а пессимистический падение на 3%. Хотя справедливости ради, стоит сказать, что даже, если в 2017 году будет рост ВВП на 3,5%, это никакой не рост. После падения ВВП на 7% в 2014 году, и еще на 5-12% в 2015 году, рост на 3,5%, это несерьезно. Фактически получается, что с таким ростом к уровню 2013 года ВВП вернется, только в 2023 году, не раньше. Забавно получается. Теперь нужно, как минимум восемь лет, чтобы экономика Украины вернулась к уровню 2013 года, который вряд ли можно назвать самым удачным годом для экономики Украины. Но другого года у нас нет. Теперь 2013 год стал тем Рубиконом, о котором любой украинец скажет «до 2013 года было...»

 

Но ВВП мало, что показывает украинцам. Это показатель для занудных экспертов и заумных политиков. Куда более интересны украинцам другие показатели. А их Кабмин предложил несколько, и очень даже интересных.

 

 

Но для начала вспомним 2013 год. Тогда инфляция (декабрь 2013 к декабрю 2012 года) составила 0,5%. При этом номинальная заработная плата выросла на 7,9%, а уровень безработицы по методике МОТ был 7,2%. Но почему украинцы считают, что это было плохо, сложно понять. Ибо уже по итогам 2014 года инфляция составила 24,9%, при этом номинальная заработная плата выросла только на 6,6%, а уровень безработицы по методике МОТ составил 8,9%. Сложно понять логику украинцев. Они до Майдана считали, что живут плохо, но после Майдана, когда цены и безработица выросли, а заработная плата наоборот практически не выросла, они считают, что это хорошо. Может они живут в другом измерении и для них падение их доходов, и есть цель Майдана? Логика украинцев действительно очень странная, или может это экономика Украины еще более странная, чем сами украинцы. В любом случае правительство Арсения Яценюка прогнозирует, что украинцы в будущем будут больше думать, как выжить, чем о том, зачем они это сделали.

 

http://vesti-ukr.com/blogs/aleksandr-ohrimenko/434-pravitelstvo-vskore-obewaet-reformy-i-obval-jekonomiki

[24 ноября 13-го (Киев, Юкрейн)]

у них на то есть свой интерес, чтобы не отсиживаться... 

 

«Золотой блокпост»

 

В понедельник «генерал-губернатор» Луганщины Геннадий Москаль решил лично выехать в Попаснянский район, где недалеко от линии разграничения лично обнаружил скрывавшиеся в посадке грузовики с пивом, следовавшие на территорию под контролем ЛНР. Опубликованное в Интернете видео его общения с перевозчиками, а также различные комментарии по поводу манеры общения главы ЛОВГА, а также по поводу того, стоит ли полностью блокировать грузоперевозки с оккупированными территориями, вызвали живое обсуждение далеко за переделами региона.

 

Тем не менее, проблема торговли с ЛНР приобрела масштаб, который уже невозможно замалчивать. Накануне Дня Победы на украинских блокпостах в Золотом и Лисичанске было задержано более ста (!) крупнотоннажных грузовиков, двигавшихся в Первомайск, удерживаемый боевиками ЛНР.

 

В ходе расследования, инициированного украинскими правоохранителями, выяснилось, что такие колонны двигаются через блокпосты регулярно, несмотря на запрет губернатора Москаля о полном прекращении грузоперевозок с 1 мая 2015 года. Стало очевидно, что такие массовые перевозки, продолжающиеся в обход любых запретов, не могли происходить без договоренностей между коммерсантами и украинскими силовиками.

 

К примеру, крайним украинским блокпостом перед въездом в контролируемый боевиками Первомайск, в районе шахты «Карбонит», руководит бывший начальник Первомайского горотдела милиции полковник Евгений Кравцов.

 

Стоит отметить, что через этот блокпост проходит один из так называемых «коридоров», по которому осуществляется въезд на оккупированную территорию. Все это время по нему беспрепятственно ходили грузовики, перевозившие в города под контролем ЛНР продукты. За проход каждого из них, по данным местных жителей, начальник блокпоста брал 3-4 гривны за килограмм груза, что в пересчете на многотонные фуры составляет внушительную сумму. Самое интересное, что все распоряжения Москаля на эффективность бизнеса Кравцова ничуть не повлияли. Перевозки продолжаются, лишь повысился «тариф» - до 5 грн. за килограмм.

 

Стоит отметить, что в схеме провоза участвуют не только работники милиции, но и командиры добровольческих батальонов, и военные, пытающиеся, за солидное вознаграждение, переправить в ЛНР не только продукты, но и обувь, одежду, электронику, стройматериалы, и даже садовые беседки и лавочки!

 

Самое печальное, что система «блокирования» перемещений с оккупированными территориями только раздражает местное население, но и мало препятствует бизнесу боевиков и руководителей ЛНР. Как оказывается, все дело в том, что и с той, и с этой стороны находятся люди, решившие наладить новый бизнес на сформировавшейся «границе». Таким образом, командование блокпостом становится прибыльным бизнесом, а блокпост становится «золотым».

 

Прикрываясь необходимостью обеспечивать едой жителей оккупированных территорий, многие украинские предприниматели, имеющие связи и среди боевиков, и среди силовиков АТО, просто экономят на таможенном сборе. Значительная часть из грузопотока в ЛНР следует дальше в Россию, наполняя карманы лидеров «народной республики» и российский бюджет. Да и то продовольствие, которое остается в городах под контролем бандформирований, не раздается населению, а реализовывается через торговые сети, которые, снова-таки, контролируют полевые командиры или «чиновники» ЛНР. При этом, боевики не пропускают грузы с украинской гуманитарной помощью, заявляя о том, что население никаких проблем не испытывает.

 

О том, что приходиться переживать людям, пересекающим по тем или иным причинам линию разграничения на Донбассе, написано уже немало. Об «околченцах» умолчим – эти люди сами себе создают правила и законы, не считаясь ни с чьим мнением, кроме собственного.

 

Но хамство и поборы со стороны проверяющих на украинских блокпостах, неэффективная работа силовиков, уже который месяц не могущих наладить режим пропуска  в зону АТО – это проблемы именно украинской власти. Теперь к ним добавилась и контрабанда. Вызов, который стоит перед руководством области, МВД, СБУ и прокуратуры – побороть коррупцию в собственных рядах, обеспечить выполнение собственных же распоряжений, доказать, что власть в регионе не является производный от автомата Калашникова.

 

http://sevdon.net/novosti-sayta/5562-zolotoy-blokpost.html

[24 ноября 13-го (Киев, Юкрейн)]

Но одно я знаю точно.

Что люди уже не те.

Они уже не будут отсиживаться как кто-то в крыму или в свадьбе малиновки, меняя головные уборы. Все равно кто будет... Лишь бы не было войны.

 

Я так не думаю... Люди те же самые... Будут отсиживаться и отсиживаются ещё как... Посмотрите вокруг, по ресторанам и по другим увеселительным заведениям по всей стране... Мы вот например с Вами в судах отсиживаемся... Все работают как и работали... Сейчас ещё больше отсиживаются, чем раньше, так как сейчас страшнее стало, чем было раньше не отсиживаться... 

Так, что не стоит так сильно верить тому, что показывают по телевизору... Таких как там показывают единицы на самом деле и у них на то есть свой интерес, чтобы не отсиживаться... для них это бизнес...

[24 ноября 13-го (Киев, Юкрейн)]

Вот это я пытаюсь донести до ненавистников украинских людей, чтобы они понимали, что майдан - это люди.

 

Ну это Вы уже слишком глубоко копнули или может быть просто очень погорячились с такими заключениями... Здесь тоже люди, и тоже украинские кстати, а не только на майдане... и которые любят Украину, может даже больше, чем на майдане... потому что бесплатно...

[24 ноября 13-го (Киев, Юкрейн)]

Ну сейчас каждый второй президент, а каждый третий аналитик.

 

Это Охрименко то каждый третий... Н-да...)) И он кстати не сейчас появился... в отличие от Тымчука... 

[Физлицам в Украине перестанут давать кредиты (или какой банк рухнет следующим)...]

Закат банковской системы Украины

О политике выдачи депозитов и закрытия финучреждений

 

 

АЛЕКСАНДР ОХРИМЕНКО                           Президент Украинского аналитического центра

 

 

Как это ни печально признать, но сейчас слова «банк» и «депозит» перешли в разряд ругательства. Фактически нельзя назвать банк в Украине, который не имел бы проблем с возвратом депозитов, но еще больше проблем с погашением кредитов. Хотя некоторые банки еще более-менее пытаются хотя бы в рамках лимитов НБУ погашать депозиты, а другие даже эти лимит не могут выдержать.

 

В обществе сформировалось очень агрессивное отношение к банкам. Это понятно, так как в условиях Украины депозиты, это единственный более-менее реальный вид сбережений для украинцев. А теперь, когда они стали терять свои сбережения, это вызывает только раздражение. И самое ужасное, что события, которые происходят в банковском секторе Украины, все больше и больше настораживают.

 

«Деньги любят тишину», это универсальный лозунг всей банковской системы в любой стране мира. Банк это финансовый посредник и поэтому, как это ни покажется странным некоторым украинцам, банки привлекают депозиты не с целью хранить эти деньги в сейфе, а с целью выдачи кредитов. Поэтому, когда говорят, что банк не может нормально погашать депозиты, сначала нужно сказать, что банки не могут сейчас нормально получать долги по выданным кредитам. И тут никакой вины банков нет. Мало, кто знает, но с 2010 года украинские банки выдают кредиты, по методике принятой в ЕС, которая называет красиво: «Базель-2». Это методика оценки рисков и формирования резервов под проблемные кредиты. Но эта методика, явно не учитывала риск Майдана и последовавший после него обвал гривны. До Майдана не было больших проблем у банков с погашением кредитов. Были скандалы и судебные иски, и были очень хитрые должники, которые хотели обмануть банки. Но это обычное явление всей мировой банковской системы. Во всех странах мира кредиты берут легко, а вот отдавать не любят. Но, главная проблема – Майдана, он способен только на разрушение. Ибо люди, наблюдая за захватами государственных зданий, за убийствами демонстрантов, начинают паниковать, а бизнес в свою очередь резко начинает уходить в «тень» или разорятся. Нет стабильности, нет и экономики.

 

Но можно было бы еще все это спасти, или точнее отделаться небольшим испугом, если бы после Майдана НБУ не обанкротил два крупных банка Брокбизнесбанк и банк «Форум». Это стало тем камнем, который и взывал обвал лавины, который уничтожил украинскую банковскую систему. За 2014 год украинцы забрали больше чем на 56 млрд. грн гривневых депозитов и почти 10 млрд. долл. валютных депозитов. И забрали бы больше, если бы могли их получить в банках. Украинцы могли бы понять еще банкротство мелких банков. Это логично, и это сильно не пугает население, но банкротство крупных банков, это уже крах.

 

МВФ постоянно хвалит НБУ за политику закрытия банков в Украине. В этом нет ничего удивительного, МВФ всегда мыслит прямолинейно, и слабо разбирается в экономике Украины. Они считают, что экономика Украины это то же самое, что экономика США, поэтому и советы по разорению украинских банков МВФ считает, правильным направлением. С точки зрения теории, считается, что если закрыть на рынке все экономически слабые банки, то оставшиеся банки смогут резко нарастить свои активы и занять место слабых игроков. Но это в теории, в Украине это принимает несколько другой характер.

 

Согласно методике МВФ, они совершенно уверены, что если закрывается банк, то все физические и юридические лица получают достойную компенсацию и могут открыть счет в другом банке. Никто не обращает внимания, что за счет закрытия банков, юридические лица за 2014 год потеряли больше 120 млрд. грн в результате того, что им никто не компенсировал деньги, которые они хранили на счетах банков. Как результат, массовый рост безработицы в Украине, это не только война на Востоке, но и закрытие банков НБУ. Фактически НБУ сам запустил цепную реакцию развала банковской системы. Он разоряет банк, потом вводит временную администрацию, в результате юридические лица и часть физических лиц теряют деньги, другие банки не могут получить обратно межбанковские кредиты. Как результат, разоряются юридические лица, и они уже не могут оплатить счета других юридических лиц, которые имеют счета в банках, которые работают. То же самое и с кредитами. Юридические и физические лица во многом не способны погасить кредиты потому, что они потеряли деньги в банках с временной администрацией. В конечном итоге, в работающем банке не погашают кредиты, и НБУ опять вводит временную администрацию. Круг замкнулся.

 

Что будет дальше? Никто в Украине этого не знает. Постоянно ведутся разговоры о мифических инвесторах, которые придут в Украину и завалят Украину деньгами. Но на данный момент все украинские банки с собственниками из ЕС стоят на продажу, и их владельцы отказываются увеличивать капитал банков. Еще больше непонятна судьба украинских банков с российским капиталом. Что касается украинских банков, которыми владеют украинские олигархи, то становится понятным, что затянувшаяся война олигархов может все их банки разорить. И даже надежда, что останется банк только одного олигарха, не спасет. Ибо на развалинах и делать будет нечего.

 

В ближайшем будущем будет наблюдаться дальнейший крах банковской системы Украины. Количество банков будет уменьшаться, а проблемы с депозитами будут только нарастать. Существует уже риск, даже для государственных банков, которые в связи с крахом крупных банков тоже попадут в зону риска. Не стоит забывать, что наши госбанки имеют громадное количество проблемных кредитов, выданных государственным монополиям. Поэтому чуда не ожидается.

 

Любой кризис имеет точку остановки. Но для украинской банковской системы, этой точки нет. Не исключено, что украинская банковская система благодаря рекомендациям МВФ и действиям НБУ будет полностью уничтожена, и уже после этого будет создаваться новая банковская система, уже на базе руины. Хотя возникает вопрос, зачем уничтожать нормально работающую банковскую систему, которая создавалась двадцать лет, чтобы опять создавать аналогичную банковскую систему еще двадцать лет?

 

http://vesti-ukr.com/blogs/aleksandr-ohrimenko/420-zakat-bankovskoj-sistemy-ukrainy

[Физлицам в Украине перестанут давать кредиты (или какой банк рухнет следующим)...]

Физлицам в Украине перестанут давать кредиты (или какой банк рухнет следующим)...

 

Банки снова поднимут комиссии и сократят персонал

 

 

За январь-март 2015 г. количество убыточных банков в Украине выросло с 52 до 58, сообщил Нацбанк в квартальной отчетности. И там же уточнил, что почти 80% убытка пришлось на неплатежеспособные банки, в которых работают временные администрации.

 

Главными неудачниками первого квартала стали Дельта Банк и Надра Банк, которые ушли «в минус» на 33,3 млрд. грн. и 21,7 млрд. грн., соответственно. Вместе с ними в десятку учреждений с худшим финрезультатом попали также неплатежеспособные Имэксбанк (3,99 млрд. грн.) и Златобанк (2,48 млрд. грн.). При этом, одновременно с ними в том же ТОП-10 оказалось также два банка с российским капиталом (Сбербанк России и ВТБ Банк) и три с европейским (Укрсоцбанк, Райффайзен Банк Аваль и ОТП Банк). А еще — государственный Укрэксимбанк, который уже на первый раз поражает размером своего убытка: за январь-март 2015 г. он составил 4,5 млрд. грн., а по итогу 2014 г. — 11,25 млрд. грн. (согласно аудиторскому отчету PricewaterhouseCoopers).

 

«Финансовая отчетность отдельных банков (Дельта, Надра) была слишком оптимистичной. В первую очередь, в части резервов под кредиты и, соответственно, уровня капитализации. После внедрения временной администрации, новый менеджмент более взвешенно оценил реальное качество активов, что, в результате, привело к убыткам», — объяснил «Вестям» финрезультат проблемщиков аналитик банковского сектора группы ICU Михаил Демкив.

 

Нацбанк так старался отстранить банковскую систему от проблемных структур, что впервые в своей истории, сводя квартальную отчетность, разбил подопечных на две категории — неплатежеспособные и все остальные банки. Из-за этого количество реального работающих банков в Украине за первые три месяца 2015-го сократилось на 25 финучреждений — до 133. Если же сравнивать ситуацию с первым кварталом 2014 г., когда в нашей стране был еще 181 банк, то можно говорить о выводе с рынка 48 структур.

 

 

Если говорить о заработках, то там достаточно скромные результаты. Максимальную прибыль в начале года показала наша «дочка» американского Ситибанка — 337 млн. грн., на втором месте оказался донецкий Уникомбанк (115,6 млн. грн.), на третьем — Креди Агриколь Банк (92,2 млн. грн.), которым владеет одноименное французское финучреждение.

 

Девальвация «убила» балансы

 

Объясняя рекордную для нашего финансового рынка убыточность в 80,9 млрд. грн., банкиры напирают на старые причины. «Аннексия Крыма, оккупация части территорий Донбасса, внешняя агрессия и продолжающиеся военные действия на востоке страны — промышленных экспортоориентированных регионах Украины. Все это привело к глубокому экономическому кризису в стране, потере банками части своих активов, потрясениям на валютном рынке. Да, украинская банковская система переживала не один кризис, но подобная ситуация за 23 года независимости Украины сложилась впервые», — сказала «Вестям» председатель правления Банка Кредит Днепр Елена Малинская.

 

Гигантские убытки наши банки показывали и в прошлом году (тогда система ушла в минус почти на 53 млрд. грн.), но, как выяснилось, на поверхности оказалось еще не все. «В этом отчетном периоде госбанки отобразили на своих балансах убытки прошлых периодов. Это было сделано с целью получения возможности повышения капитализации за счет государства», — заверил нас заместитель главы правления Вернум Банка Ростислав Дюк. Коммерческие же структуры продолжали расхлебывать невозвраты по кредитам: как из-за финансовых проблем заемщиков, так из-за девальвации гривни. «Это «наследие» прошлых лет в виде проблемных ипотечных кредитов, которые выдавались в валюте», — советник председателя правления по вопросам стратегического менеджмента УкрСиббанка BNP Paribas Group Филипп Дюмель.

 

 

Резкое подорожание доллара в обменниках еще в прошлом году поставило на колени валютных заемщиков. Банки же в этом году подкосило резкое повышение официального курса НБУ (по нему пересчитываются их балансы): долгое время регулятор не менял свой курс, и только в этом году привел его к реальным значениям — к межбанку. Это вылилось в новую проблему — банкам пришлось пересчитать по повышенному курсу все свои кредиты, предоставленные в валюте. Большинство из которых, как известно, проблемные, и теперь финансистам нужно срочно искать деньги — на увеличение своих капиталов. Те капиталы, которые у них были до сих пор автоматически уйдут на увеличение резервов (под проблемку), а новые нужны, чтобы выполнить норматив адекватности капитала и сохранить себе право на жизнь.

 

Его в первом квартале нарушили все банки: с 15,6% он скатился до 8,35% и продолжит опускаться, притом, что не должен снижаться ниже 10%. Адекватность капитала — ключевой норматив (показывает, насколько капитала банка хватает для кредитования и операций с ценными бумагами), но Нацбанк смог договориться с МВФ об отсрочках по его выполнению. Так что финансистам дали время.

 

«Банки обязаны будут предоставить достоверные планы капитализации, чтобы достичь достаточности капитала в 5% на конец января 2016 года, 7% — до конца декабря 2017 года и 10% — до конца 2018 года», — уточнил «Вестям» председатель правления ОТП Банка Тамаш Хак-Ковач.

 

Закроют еще 10% банков

 

У финансистов сейчас одна надежда — на своих владельцев: что они начнут постепенно вливать в них средства для выполнения нормативов. Средств потребуется больше, чем изначально думали. «Ориентировочная сумма докапитализации, которая требуется банковской системе Украины, составляет 185-190 млрд. грн. Если проводить параллель с оценками на начало 2014 года, то потребность в капитале возросла практически в три раза. Напомним, что в мае прошлого года глава НБУ озвучивал цифру в 50-60 млрд. грн.», — рассказала нам начальник отдела рейтингов финансовой сферы IBI-Rating Анна Апостолова.

 

Из-за увеличения резервов, которого от банков требует НБУ, у многих банков уже начали уменьшаться размеры капиталом. И не только у печально известных Дельта Банка или Надра Банка, где капитализация вообще отрицательная — «минус» 27,4 млрд. грн. и 18,4 млрд. грн., соответственно. Но и у стабильно работающих структур — вроде Укрэксимбанка или Райффайзен Банка Аваль. Чем активнее будут таять их капиталы, тем острее они будут нуждаться в дополнительных вливаниях акционеров. В Нацбанке открыто говорят, что после истечения всех отсрочек, все недокапитализированные структуры будут закрываться. Новых поблажек не будет.

 

«По предварительным оценкам число банков, действующих в Украине, может сократиться еще на 7-10% как за счет ликвидации, так и за счет реорганизации. Даже если сделки по продаже и будут иметь место, их число будет небольшим. С одной стороны это объясняется отсутствием интереса со стороны инвесторов, в частности зарубежных, а с другой — невысоким качеством активов большинства банков и растущими долями проблематики в портфелях», — объяснила ситуацию Апостолова.

 

Не то, чтобы украинские банки совсем никому не нужны, их готовы покупать, но только за гроши или вообще забирать бесплатно. «Потенциально банковский сектор интересен инвесторам. Особенно учитывая тот факт, что система приближается ко дну кризиса, а значит, наступает оптимальное время для входа в нее. Но рынок завален предложениями за символические деньги. Об объединении банков говорить можно будет ближе к середине 2017 г., когда у банков появится реальный стимул — очередной этап увеличения требований к регулятивному капиталу. Опыт показал, что акционеры крайне неохотно идут на слияния: каждая из сторон стремится сохранить контрольный пакет за собой», — прокомментировал «Вестям» ситуацию и.о. председателя правления Коммерческого индустриального банка Вадим Березовик.

 

Комиссии банков вырастут

 

В любое другое время финансисты еще могли бы рассчитывать на свои заработки, но только не в 2015-ом. В этом году банковская система точно не выберется из убытков, а к концу будущего будет надеяться их немного уменьшить.

 

«С учетом роста безработицы и платежной нагрузки на заемщиков, а также ожиданием реструктуризации валютных кредитов (по курсу значительно ниже рыночного), можно прогнозировать только ухудшение обслуживания портфелей валютных кредитов. Восстановление позитивной динамики можно ожидать не ранее начала 2016 года, когда, как мы рассчитываем, стабилизируется ситуация в зоне АТО, экономика начнет восстанавливаться, а банки станут перестраивать свои бизнес-модели», — считает Ростислав Дюк.

 

На выдачу новых кредитов будут решаться лишь единичные финучреждения и только старым проверенным клиентам. Большинство же банкиров будет надеяться на то, что им вернут те деньги, которые они раздавали ранее. Собственно вести себя ровно также, как и в начале года. «Многие банки продолжали осуществлять очень взвешенную кредитную политику, а то и вовсе прекращали кредитовать, в первую очередь физических лиц», — сказал «Вестям» заместитель председателя правления Фидобанка Геннадий Пионтковский.

 

Привлекаемые же от населения депозиты будут вкладываться, главным образом, в закрытия текущих «дыр» в балансах, а также в государственные ценные бумаги. Либо правительственные внутренние гособлигации, либо просто в депозитные сертификаты Нацбанка, которые регулятор не перестает размещать, чтобы связывать избыточную денежную массу и снижать давление на валютный рынок. На этом сейчас можно зарабатывать от 20% до 28% годовых — почти столько же, сколько на кредитовании украинских компаний и людей до кризиса.

 

Кстати, конкуренция на депозитном рынке будет только расти: чем активнее Нацбанк продолжит закрывать банки и делать то, что он называет «очисткой рынка», тем с меньшей охотой люди будут нести деньги на депозиты. А банкам придется наперегонки делать им все более интересные предложения по условиям размещения средств на счетах и снятию их в любой момент, а также по ставкам. По разным оценкам, средняя доходность гривневых вкладов, до конца года, может подрасти еще на 1,5-2% годовых (сейчас она составляет около 20,5-21% годовых)

 

Полностью свернув кредитование, финансисты будут делать ставку на услуги — то есть на комиссионные доходы. Это значит, что разница в курсах покупки и продажи наличной валюты в обменниках будет еще больше, а комиссии за снятие денег с карточек и другие сервисы — выше. «С одной стороны, рост комиссионных доходов обеспечивается повышением тарифов по многим услугам рассчетно-кассового обслуживания, с другой — расширением перечня услуг и сервисов, предоставляемых банками. Нередко, совсем нетипичных для банковского рынка», — отметил в разговоре с «Вестями» Вадим Березовик.

 

Одновременно банки продолжат сокращать свои расходы. Убыточные или малоприбыльные отделения продолжат закрывать, а неокупаемые банкоматы (расположенные в неудачных местах) будут снимать. В течение всего 2015 г. будут полным ходом идти сокращения кадров: по разным оценкам, на улице окажется еще не менее 15-20% украинских банкиров.

 

http://business.vesti-ukr.com/99474-chtoby-pokryt-ubytki-banki-snova-podnimut-komissii-dlja-ukraincev