["Суд с прихватом" Карточный долг. Дневник событий.]

Вот Вам ещё про вину...

 

 

 

1. "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду". Це конституційне положення втілює в собі презумпцію невинуватості - демократичний принцип правосуддя.

Кримінальне право України заперечує об'єктивне ставлення у вину, тобто відповідальність за наслідки, що настали в результаті будь-якого діяння, без встановлення вини. Згідно з КК інкримінування особі вчиненого нею діяння визнається можливим лише за наявності її вини. Це означає, що кримінальна відповідальність особи ґрунтується на суб'єктивному ставленні у вину - умові правильної оцінки людської поведінки взагалі і злочинної зокрема.

2. Вина - це обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого злочину, яка визначає його психологічний зміст і є необхідною умовою кримінальної відповідальності.

Поняття вини характеризується змістом, сутністю, формою і ступенем вини.

Зміст вини характеризується сукупністю свідомості (інтелектуальний момент), волі (вольовий момент) та їх співвідношенням.

При вчиненні злочину свідомістю особи охоплюються фактичні обставини, які характеризують об'єкт злочину, ознаки предмета, спеціального суб'єкта, об'єктивну сторону - характер вчинюваних дій (бездіяльності), а в матеріальних складах - і суспільно небезпечні наслідки (можливість їх настання). Стосовно різних обставин інтелектуальне ставлення суб'єкта може бути різним. Одні обставини можуть бути ним усвідомлені більш повно, інші - приблизно; одні відображаються у свідомості правильно, адекватно, інші - помилково.

Вольовий момент змісту вини означає усвідомлене спрямування розумових і фізичних зусиль на досягнення мети чи на утримання від активних дій. Відповідно до КК вольовими ознаками умисного психічного ставлення особи є бажання настання певних суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності (прямий умисел), або свідоме їх допущення (непрямий умисел). Вольовий момент необережності полягає у тому, що особа легковажно розраховує на відвернення суспільно небезпечних наслідків (злочинна самовпевненість) чи, маючи реальну можливість передбачити суспільно небезпечні наслідки своєї поведінки, не мобілізує свої психічні здібності для вчинення вольових дій з метою запобігання таким наслідкам (злочинна недбалість).

У правозастосовній практиці вимагається встановлювати конкретні ознаки умислу та необережності і, як правило, йдеться про зміст конкретної форми вини, а не вини взагалі.

Сутність вини визначає соціальну природу вини і полягає в негативному ставленні особи до тих інтересів, цінностей, благ (суспільних відносин), що охороняються КК.

Форма вини - це описане у КК (статті 24 і 25) поєднання певних ознак (елементів) свідомості і волі особи, яка вчиняє суспільно небезпечне діяння.

У кожному конкретному випадку вимагається встановити саме ту форму вини, яка передбачена кримінально-правовою нормою. Відповідно до КК вина - це завжди умисел або необережність. Умисел може бути прямим або непрямим (ст. 24), а необережність поділяється на злочинну самовпевненість і злочинну недбалість (ст. 25).

Поділ вини на форми має велике практичне значення. Зокрема, форма вини: а) визначає ступінь суспільної небезпеки діяння і дає змогу відмежувати злочинне діяння від незлочинного; б) визначає кваліфікацію злочину; в) завжди враховується при індивідуалізації покарання і визначенні умов його відбування; г) враховується в інших випадках реалізації кримінальної відповідальності і покарання (для визначення умов кримінальної відповідальності за попередню і спільну злочинну діяльність, при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання тощо).

Ступінь вини означає кількісну характеристику вини, відображає тяжкість провини особи перед суспільством, є сукупністю форми і змісту вини з урахуванням всіх особливостей психічного ставлення особи до обставин злочину. Це поняття широко використовується в теорії кримінального права і судовій практиці. Як оціночна категорія, ступінь вини визначається об'єктивними обставинами злочину, характером суспільно небезпечного діяння, особливостями психічного ставлення до дії (бездіяльності), мотивом і метою злочину, обставинами, що характеризують особу винного, причинами та умовами, які вплинули на формування умислу чи зумовили зміст необережності, тощо.

3. Вина у вчиненні злочину існує об'єктивно. Саме тому вона входить до змісту предмета доказування у процесі досудового розслідування і судового розгляду справи.

["Суд с прихватом" Карточный долг. Дневник событий.]

Занарод изучайте:

 

 

1. Умисел є найбільш поширеною формою вини: переважна більшість злочинів вчинюється умисно. Відповідно до ч. 1 ст. 24 умисел поділяється на два види - прямий і непрямий (евентуальний).

Законодавче визначення прямого і непрямого умислу містить три ознаки, які характеризують психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння і його наслідків: 1) усвідомлення особою суспільної небезпеки свого діяння; 2) передбачення його суспільно небезпечних наслідків; 3) бажання настання таких наслідків або свідоме припущення їх настання. Перші дві ознаки (усвідомлення і передбачення) характеризують процеси, які відбуваються у психіці суб'єкта і тому складають інтелектуальний момент (елемент, компонент) умислу. Третя ознака (бажання чи свідоме припущення наслідків) характеризує вольову сферу особи й утворює вольовий момент умислу.

При вчиненні конкретних злочинів можливі різні варіанти поєднання інтелектуальних і вольових моментів. Їхнє певне співвідношення і лежить в основі поділу умислу на прямий і непрямий.

2. Інтелектуальний момент прямого умислу полягає в усвідомленні особою суспільно небезпечного характеру свого діяння та передбаченні його суспільно небезпечних наслідків.

Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об'єкта, предмета, об'єктивної сторони складу конкретного злочину, а й певне розуміння його суспільної небезпеки. Здебільшого наявність усвідомлення винним суспільної небезпеки свого діяння є очевидною, про що свідчать фактичні обставини справи. Якщо особа не усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій чи бездіяльності, це може свідчити про її неосудність або про відсутність умислу при вчиненні злочину.

Передбачення - це розумове уявлення особи про результати своєї дії (бездіяльності). При вчиненні злочину винний усвідомлює зміст конкретних наслідків його діяння, їх суспільно небезпечний характер (шкоду, яка буде заподіяна об'єктам посягання), а також неминучість або можливість настання таких наслідків. Отже, передбаченням винного охоплюється в загальних рисах і причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Вольовий момент прямого умислу характеризується бажанням настання суспільно небезпечних наслідків. Під бажанням розуміють прагнення досягти конкретного результату, що передбачає свідому і цілеспрямовану діяльність особи. Бажання - це воля, спрямована на досягнення чітко визначеної мети.

3. Інтелектуальний момент непрямого умислу полягає в усвідомленні особою суспільно небезпечного характеру свого діяння та передбаченні його суспільно небезпечних наслідків. Непрямий умисел повністю збігається з прямим умислом за такою ознакою інтелектуального моменту, як усвідомлення. Однак інша ознака - передбачення суспільно небезпечних наслідків - значно відрізняється від подібної ознаки прямого умислу. Відповідно до закону при прямому умислі винний передбачає наслідки як можливий або неминучий результат свого суспільно небезпечного діяння, а при непрямому умислі він передбачає лише можливість настання таких наслідків.

Основна відмінність прямого і непрямого умислу полягає у їх вольовому моменті. Якщо при прямому умислі він характеризується бажанням настання суспільно небезпечних наслідків, то при непрямому - свідомим припущенням їх настання. В останньому випадку воля особи посідає не активну, а пасивну щодо наслідків позицію, оскільки наслідки є побічним результатом злочинної дії (бездіяльності) винного.

Усвідомлення винним протиправності і караності вчиненого ним діяння не є обов'язковою ознакою умислу: за загальним правилом незнання закону не звільняє особу від кримінальної відповідальності. Про поняття помилки див. також коментар до ст. 25.

Законодавча конструкція умислу фактично розрахована на матеріальні склади злочинів, які визнаються закінченими за умови настання суспільно небезпечних наслідків. Ці злочини можуть вчинятися як з прямим, так і з непрямим умислом.

У формальних складах злочину, які не передбачають як необхідну ознаку настання певних суспільно небезпечних наслідків, змістом прямого умислу є усвідомлення винним суспільно небезпечного характеру своєї дії (бездіяльності) і бажання їх вчинення. У таких злочинах не потрібно визначати психічне ставлення суб'єкта до наслідків. Воно тут переноситься на саме діяння, вчинення якого є моментом закінчення злочину. Злочини з формальним складом можуть вчинятися лише з прямим умислом. Цей висновок підтверджує думку про те, що форма і вид вини визначаються ставленням суб'єкта лише до тих ознак, які перебувають у межах складу злочину.

Поділ умислу на прямий і непрямий має важливе значення для кваліфікації злочинів, зокрема у випадках, коли йдеться про попередню злочинну діяльність або співучасть у вчиненні злочину. Так, готування до злочину і замах на злочин можуть бути вчинені лише з прямим умислом. Розмежування умисного і необережного злочину (злочинної самовпевненості) вимагає точного встановлення ознак саме непрямого умислу.

Різновиди умислу дають змогу визначити ступінь вини, ступінь суспільної небезпеки діяння та особи винного і тому враховуються при індивідуалізації покарання.

4. Окрім прямого і непрямого умислу, в теорії і судовій практиці виокремлюють ще й інші види умислу. Вони не утворюють самостійної форми вини, не підміняють понять прямого і непрямого умислу, а існують лише в їхніх межах.

Залежно від часу виникнення і формування розрізняють умисел заздалегідь обдуманий і такий, що виник раптово.

Заздалегідь обдуманий умисел формується ще до вчинення злочину (особа обмірковує деталі злочину, складає план, підшукує співучасників, готує знаряддя вчинення злочину тощо). Наявність цього виду умислу на кваліфікацію злочину, як правило, не впливає. Однак він може свідчити про підвищений ступінь вини, а також суспільної небезпеки суб'єкта злочину.

Умисел, що виник раптово, має місце тоді, коли намір вчинити злочин і його безпосередня реалізація не відділені між собою деяким проміжком часу, тобто винний вчиняє злочин одразу ж після виникнення умислу. Різновидом цього умислу є афектований умисел, який виникає в момент сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту), зумовленого впливом на винного якихось особливих обставин, найчастіше насильства чи інших неправомірних дій. Вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого, визнається обставиною, що пом'якшує покарання (п. 7 ч. 1 ст. 66), а у деяких випадках - утворює привілейований склад злочину (статті 116, 123).

За спрямованістю діяння і конкретизацією бажаного наслідку умисел поділяють на визначений (конкретизований), невизначений (неконкретизований) і альтернативний.

Визначений умисел характеризується тим, що особа чітко усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння і прагне досягти одного конкретного наслідку (наприклад, викрасти чуже майно, довести особу до самогубства). Невизначений умисел означає, що у винного немає чіткого уявлення про характер і тяжкість можливих наслідків злочину, він передбачає ці наслідки лише у загальних рисах. Наприклад, особа завдає ударів по різних частинах тіла потерпілого і не передбачає, якого ступеня тяжкості тілесні ушкодження буде заподіяно. Альтернативний умисел має місце тоді, коли винний передбачає й однаково бажає чи свідомо допускає настання одного з кількох можливих злочинних наслідків (наприклад, смерті або тяжкого тілесного ушкодження).

У випадках вчинення злочину з невизначеним або альтернативним умислом відповідальність настає залежно від фактично заподіяних наслідків, оскільки винний передбачав настання будь-якого з цих наслідків і бажав чи свідомо припускав їх настання.

Врахування розглянутих видів умислу надає можливість більш точно конкретизувати психічне ставлення суб'єкта до вчинюваної ним дії чи бездіяльності та її наслідків, визначити ступінь його вини і призначити справедливе покарання.

["Суд с прихватом" Карточный долг. Дневник событий.]

Если отсутствовал умысел на момент заключения договора, то и УК не пришьёшь. А вот ст. 355 УК к Привату уж очень применима.

 

Вы абсолютно правы!

 

Стаття 11. Поняття злочину

 

Розділ V

ВИНА ТА ЇЇ ФОРМИ

Стаття 23. Вина

Стаття 24. Умисел і його види

Стаття 25. Необережність та її види

["Суд с прихватом" Карточный долг. Дневник событий.]

Болт, у нас с Вами много общего! "Жить стало лучше. Жить стало веселей!" /с/

 

Ну тогда Вы меня понимаете... Вы посмотрите, что сейчас происходит... Люди вообще потеряли страх... В то время многое, что случается сейчас тогда бы не прошло... Мало того люди стали всем и всему доверять, люди стали наивнее... Как я говорю, жизнь стала марафетовой...

 

Люди не зная человека могут через интернет заказать что-то... оплатить его на карточку которую дают вообще на левого человека как правило... и потом ждут когда этот заказ придёт по "Новой почте"... Так же работают и с банками, спилкам, несут депозиты под честное слово... Меня вообще эта современная жизнь улыбает... Никто не требует документов, договоров, накдадных и всего прочего... И самое главное все всем доверяют, а потом удивляются... Я Вам как опытный опытному говорю, что в это время есть место применению опыта того просто поле непаханное и главное ответственности никакой как тогда...

["Суд с прихватом" Карточный долг. Дневник событий.]

Нет, не страх. Опыт. Выбивали долги в далеком 1999-м у споживспилках. Эффективность такой схемы - бывшие председатели спилок возвращали трехлетние долги в 18% случаях. О долгах до года,- вообще умолчу. Но. тогда у населения и денег больше было и менты не такие зашуганные, как сейчас. Как товарищ Бендер к гражданину Корейко творчески подходил? 

Центурион. я стараюсь рассмотреть различные варианты действий банка. Вплоть до перспективы уголовного преследования. Не думаю. что они ограничатся вариантом "не платишь, ну и не надо, пойдем к другим". Лучше противника переоценить.

 

Поверьте, опыт полохой помощник... Я даже нехочу вспоминать о том чем я занимался в 90-ых, многие чистенькие и честные не поймут... Но именно это и поддолкнуло меня заняться юридической практикой... Я ведь начинал именно с практики, а потом решил учиться на юрфаке... Я не из тех прилежных юристов, которые начали с того, что после школы пошли в универ, а потом решили практиковать... Я прошёл всё на практике с обеих сторон (так сказать через ощущение себя частицей криминала пришёл к защите того самого криминала), а только потом понял, что мне не хватает теории... За это меня пацаны и уважают... Так как я прошёл всё по молодости сам... 

 

Так вот с тех пор ВСЁ изменилось... Министра того убили... Кодексы те изменили...

["Суд с прихватом" Карточный долг. Дневник событий.]

Вот именно, что обстоятельства, а не доказательства.  А по поводу описания взаимоотношений - а был ли мальчик (договор)? И есть ли обязательства согласно ст. 11 ГКУ? Вот пусть выпускник академии и штудирует Законы, тем более повод подходящий представится. И вообще, этот вопрос находится в гражданской плоскости.

 

Полность поддерживаю... Сразу видно, что товарищ знает о КК только по наслышке...

["Суд с прихватом" Карточный долг. Дневник событий.]

Наоборот Не знаю, как у Вас в иске, у меня Приват прямо указывает на договор присоединения и даёт ссылку на ст. 634 ГК.

 

У всех так в исках они пишут...

["Суд с прихватом" Карточный долг. Дневник событий.]

Софи, допустим, что Вы должны банку, но очень настойчиво посылаете их в сексуальный тур. Типа, "брала не я и ничего не помню". СБ банка, изучив Вашу личность /это не составит труда/, генерирует Заявление о совершении преступления. Указывает в нем обстоятельства снятия средств с банкомата /или кассы/, в фабуле описывает взаимоотношения с Вами и т.д. 

Вопрос. К кому придут менты в первую очередь? СБ банка просто дает ЗАКОННЫЕ основания наезда на Вас. Дело поручат какому-нибудь выпускнику милицейской академии... Дальше уж сами знаете процедуры.

 

Ну Вы и фантазёр... В Вас говорит страх... Да Вы так сами себе сможете и обвинение составить...

[Карточный счет]

Закон Украины - это нормативно-правовой акт.

Постановление Правления НБУ - это нормативно-правовой акт.

 

 

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ[/size]

 

Л И С Т

26.12.2008 N 758-0-2-08-19

Щодо практики застосування норм  права у випадку колізії[/size]

У зв'язку з зверненням народного депутата України Веревського А.М. від 12 грудня 2008 року N 77/12-08 у Міністерстві юстиції розглянуто Ваше звернення від 31 жовтня 2008 року N 02к-12/11 щодо практики застосування норм права у випадку колізії і повідомляється таке...[/size]

... [/size]Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту).[/size]

Існує і декілька способів, за якими можливо визначити нормативно-правовий акт, яким слід керуватися.

1. У разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання.

2. У разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами - вищестоящим та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу.

3. У разі існування неузгодженості між актами, виданими одним й тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. Наприклад, у випадку суперечності норм закону та Конституції України, які прийняті Верховною Радою України - колізія вирішується на користь Конституції, яка має найвищу юридичну силу.

4. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.[/size]

 

 

Вы абсолютно не правы... Вы путаете Законы и подзаконные акты... Вы как-то этот лист неправильно поняли и истолковали и не то отметили жирным... Вы должны были отметить в приведённом Вами листе пункт 2, а именно "2. У разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами - вищестоящим та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу." Или по Вашему ВР и НБУ это один и тот же нормотворчий орган???

 

 

Колізія законів розв'язується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до випадку, що розглядається. Залежно від характеру колізійної ситуації керуються такими правилами:

1. у разі, коли розходяться між собою акти, видані одним й тим же правотворчим органом, але в різний час, коли прийняття нового акта не супроводжувалось одночасним скасуванням застарілих актів з того ж питання, застосовується акт, виданий пізніше. Що стосується раніше виданих актів, то до приведення їх у відповідність з новим законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону;

2. у разі, коли розходження має місце між загальним та спеціальним актом, які видані одним й тим же правотворчим органом, який був прийнятий раніше і не скасований прийнятим пізніше загальним актом, перевага віддається спеціальному акту;

3. якщо розходяться акти, видані одним й тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. Наприклад, неузгодженість виявилась між будь-яким законом та Конституцією України (обидва акти прийняті Верховною Радою) — колізія вирішується на користь Конституції;

4. у разі, коли норми права, що розходяться за змістом, містяться в актах, які прийняті різними за місцем в ієрархічній структурі органами — вищестоящим та нижчестоящим, застосовується норма, прийнята вищестоящим органом, як така, що міститься в акті більшої юридичної сили;

5. якщо розходження має місце між нормами закону України та нормами міжнародного договору України (відповідно до ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори України» укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України), діє таке правило: якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, застосовуються правила міжнародного договору. Відповідні положення закріплено в багатьох конкретних законах, зокрема, у ст. 8-1 КЗпП;

6. коли справу маємо з актами різних держав (своєї та іншої), які діють стосовно іноземних громадян, чиє правове становище може визначатися як законами країни, громадянином якої він є, так і законами місця перебування, вибір нормативного акта провадиться на основі так званих колізійних норм. Тут ми стикаємось з особливим випадком екстериторіальності та дії закону щодо осіб (за колом осіб), коли можливе застосування органами держави (зокрема судами) у тих чи інших справах законів не своєї, а іноземної держави.

[Карточный счет]

Учет ведется по карточному счету режима 2625. Выписка по этому счету и будет надлежащим доказательством.

 

Только если это не ПриватБанк...

[Карточный счет]

Постановление НБУ №123 есть специальным нормативным актом в сфере банковского дела. А ЗУ "О бухучете", в данном случае, - общим.

Поэтому постановление №123 здесь приоритетней. Не заблуждайтесь.

 

Вы заблуждаетесь. Про специальные и общие акты можно говорить только тогда когда они изданы одинаковыми по иерархоической структуре органами... Вы же сейчас поставили в ровень Верховную Раду и НБУ...

[Меня несколько достал Приват]

супер, а переривання строку позовної давності не було в даній справі?

 

 Конечно было, иначе не отказали бы... Ничего нового...

Р І Ш Е Н Н Я Справа 2/3593/12

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2012 року Дзержинський міський суд Донецької області в складі головуючої судді Мамедової Л.М. при секретарі Федорцової І.С. за участю представників відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернуся до суду із заявленими вимогами. В обґрунтування позову зазначив, що між ним та відповідачем 13.10.2005р. укладено договір , за умовами якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 4389,60 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в сумі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.10.2007р.. Згідно умов укладеного договору, договір складається із Заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам. У порушення норм договору, відповідач належним чином зобов'язання не виконав та станом на 28.03.2012р. має заборгованість 36341 грн, з яких 2234,33 -заборгованість за кредитом, 12660,98 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 19239,10 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, 500 грн.- штраф, 1706, 72 грн. штраф за процентами.

В судове засідання належним чином повідомлений представник позивача не прибув, надав заяву з проханням розглянути справу за його відсутністю.

Ухвалою суду від 27.08.2012 р. явку позивача до суду було визнано обов'язковою. В судове засідання належним чином повідомлений позивач не з'явився, в зв'язку з чим, справа розглянута відповідно до ст. 60 ЦПК України, на підставі наданих сторонами доказів.

Представник відповідача ОСОБА_2 суду пояснив, що є батьком відповідача. Його донька дійсно брала гроші в кредит в Приватбанку у 2005році, але письмового договору з банком не укладала, а тільки написала заяву. На теперішній час вона повністю сплатила суму кредиту, але банк вимагає від неї платежів, пов'язаних з несвоєчасною виплатою кредиту, штрафних санкцій безпідставно. Просив суд відмовити в задоволенні вимог позивача.

Представник відповідача ОСОБА_1 суду пояснила, що позивачем пропущений строк для звернення до суду із заявленими вимогами, оскільки після укладення договору сплинуло майже сім років. Фактично договір між сторонами у письмовій формі, як того вимагає ст. 1055 ЦК України, не укладався. Відповідачем написана заява до банку 13.10.2005р. на видачу кредиту, яка не має підпису уповноваженого представника ПАТ КБ «Приватбанку», умови на які посилається позивач та з яких за вимогами позивача повинен складатися сам Договір взагалі не підписані відповідачем та не мають дату їх складання. Враховуючи, що позивач за період з 2005р. неодноразово змінював умови надання споживчого кредиту, то взагалі не можна зробити висновок чи мають розповсюджуватися Умови кредитування, які надані позивачем до матеріалів справи до правовідносин, що виникли між сторонами. Просила суд відмовити в задоволенні вимог позивача.

Заслухав учасників по справі дослідив письмові докази, суд приходить до висновку про наступне.

Між сторонами виникли договірні правовідносини, з приводу споживчого кредитування, які регулюються нормами договору та Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що 13.10.2005р. ОСОБА_3 звернулась із письмовою заявою до ПАТ КБ «Приватбанк»про надання їй споживчого кредиту в розмірі 4389,60 грн. на придбання в магазині ООО «Факстрот-Донецьк»двох телефонів, телевізору та тумби Адам. В поданій заяві як банківські послуги визначено строк кредитування до 12.10.2007р. та процентна ставка в розмірі 2,09% на місяць на залишок суми Для здійснення позичальником оплати в заяві також визначено строки погашення кредиту та банківські розрахунки.

Копія заяви, що подана позивачем до матеріалів справи містить підпис позичальника ОСОБА_3 та підпис представника банку. В заяві , наданій представником відповідача відсутній підпис представника КБ «Приватбанку».

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається вчинений у письмовій формі, якщо його зміст, зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що фактично між сторонами було укладено договір споживчого кредитування у письмовій формі, що підтверджується заявою відповідача від 13.10.2005р.

Відповідно до ст.. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Кредитний договір є двостороннім правочином, а отже, відповідно до ст.. 202 ЦК України є погодженою дією двох сторін, що направлена на створення прав та обов'язків для двох сторін.

Як вбачається з заяви позичальника від 13.10.2005р. договір споживчого кредитування укладався в присутності двох сторін. За таких обставин, обов'язковою умовою його дійсності відповідно до ст.. 202 та 203 ЦК України, є обоюдне волевиявлення сторін щодо кожної умови такого договору.

До матеріалів справи позивачем надані Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ( «Розстрочка») (Стандарт), які фактично містять умови та порядок надання кредиту, права та обов'язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність сторін, та положення щодо збільшення строку позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків, штрафних санкцій пені до п'яти років. Зазначені умови підписані головою правління Банку, але не мають підпису позичальника, його реквізитів, відсутня і дата їх складання або підпису сторонами, а також жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від заяви Позичальника № DNH4КS530390278. Як вбачається з позовної заяви позивач зазначає, що договір між КБ «Приватбанком»та ОСОБА_3 складається з Заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не була отримана згода відповідача на укладення договору з позивачем саме за Умовами надання споживчого кредиту, на які посилається позивач та які надані ним до позовної заяви. В зв'язку з чим, правовідносини, що виникли між сторонами з приводу кредитування регулюються тільки заявою позичальника, де строк виконання взятого нею зобов'язання по сплаті кредиту встановлений по 12.10.2007 рік. Позивач звернувся до суду із заявленими вимогами в квітні 2012 року.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а до вимог по сплаті пені та штрафу в один рік. Відповідно до ст.. 261 ч.5 за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст..60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як а підставу своїх вимог та заперечень. В супереч зазначеній нормі, позивачем не надано суду повний розрахунок заборгованості відповідача із визначенням періоду погашення кредиту по місяцям. В зв'язку з чим, суд не має можливості визначити початок перебігу строку позовної давності за заявленими вимогами, адже відповідачем здійснювалось погашення боргу, про що свідчить сума непогашеного тіла кредиту, визначена позивачем в позові.

За таких обстави, суд приходить до висновку, що позивачем пропущений строк для звернення до суду із заявленими вимогами. Так, строк виконання зобов'язань за договором у відповідача сплинув 13.10.2007р. На час звернення позивача до суду пройшло п'ять років. Жодних клопотань про поновлення строку позивач суду не заявляв. В зв'язку з чим, в задоволенні вимог позивача слід відмовити.

Керуючись ст.. 10, 60, 212-214 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 13.10.2005р. № DNH4КS530390278, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти дів з дня його проголошення.

Суддя:

["Суд с прихватом" Карточный долг. Дневник событий.]

Какой приговор?    Я очень сильно сомневаюсь, что дело вообще дойдет до суда. Речь идет о том, что по такой заяве могут очень сильно мозги повыносить. Дело до приговора может дойти только в отношении совсем зашуганного человека, который пойдя на поводу у ментов будет во всем им потокать и со всем соглашаться.

 

Ну так вот и я о том же... О сроках давности... Всё тоже самое... А мозги повыносить могут и без такой заявы... Очень много вон зашуганных только от одного требования или звонка банка... Это уже знаете как говорится дело вкуса... Всё зависит от уровня безграмотности человека... По такой заяве будет скорее всего отказ за отсутствием состава преступления...

 

 

Стаття 49. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

1. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

2. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.

3. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

4. Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

5. Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 цього Кодексу.

[Меня несколько достал Приват]

Всё возможно, гнездо у меня там, живу я там......

 

Ясно... В общем всё ещё намного хуже, чем я предполагал...

 

И статью не забудьте...

[Меня несколько достал Приват]

Bolt, пройдитесь по ветке.

 

От Вы любитель... Нет уж... Это Вы пройдитесь по ветке и покажите мне... Так как я то знаю, что я писал...

[Меня несколько достал Приват]

+ 1000000000

Больше ничего ненужно. Уважаю, вы сразу дали чёткий ответ. 

 

А я что писал, что я ношу их?

[Меня несколько достал Приват]

...и что..., я в Кредит днепр 100 раз на день бываю, то оплачиваю, то получаю, 

 

При чём здесь Кредит днепр к Привату я незнаю... Я тоже бываю по делам в разных банках, но этим не хвастаюсь...

 

Но самое главное зачем Вы придумываете или выдумываете... 100 раз в день... В одном дне 8 рабочих часов... 8 часов это 480 минут... 480 минут разделить на 100 посещений, то это приходится по 4,8 минуты на одно посещение...

 

Вы получается каждые 4,8 минуты заходите в один и тот же банк Кредит днепр... Что-то в это слабо верится, так как это физически невозможно...

 

Вывод: Вы или на самом деле болтун любящий всё преувеличивать (я это понял по общению с Вами) или же могу предположить, что Вы являетесь банковским работником и работаете в данном банке, только этим можно объяснить Ваше постоянное нахождение в данном банке... Вот только тогда становится непонятно (или вернее понятно), что Вы делаете на данном форуме, какая Ваша цель и какие советы Вы можете давать тоже понятно становится... Пусть люди сами делают выводы...

 

Статья?

[Меня несколько достал Приват]

zanarod, надо совесть иметь, а то в своём глазу бревна не видно... и ещё хватает наглости мне сказать "не дерзите"... это верх лицемерия и дерзости...

[Меня несколько достал Приват]

Не дерзите, это нехорошо....  Вам не интересно , не участвуйте.

 

Да что Вы говорите... Да ни в коем случае... Вы ошибочно квалифицировали...

 

Статья?

[Меня несколько достал Приват]

Да я до сих пор там валяюсь.....

 

Хохотать это не значит переходить на "ты", на личности тобишь.

 

Я вопрос выше постом задал, ответте будь ласка.

 

Прекрасно... Я так и понял...

 

Ну конечно... Я так и понял...

 

Я так понимаю не Ваш адвокат...

 

Статья?

[Меня несколько достал Приват]

Скажите пож., каким образом можно в суде 1ой инстанции в качестве док-ов предоставлять решения вышки по аналогичному делу? Я задал обычный вопрос. 

 

Она что Ваш адвокат? Наймите адвоката и спрашивайте у него... Нечего у людей выведывать... Статья?

[Меня несколько достал Приват]

Почитайте пост выше, уажаемая kristi рассуждает именно о переходе на личности. не переходите и будет всё тип-топ.

 

Внимательно прочитайте посты и Вы найдёте все интересующие вас нормы. Они на поверхности. Понимаете, когда человек выдаёт "разумные советы" или "глубоко повествует" о процедурах или процессе, то как минимум он прекрасно понимает в рамках каких норм права идёт обсуждение и совсем непонятно для чего нужно такому знающему человеку в обычном общении (общаютса вроде как знающие о чём говорят, ведь так ) выдавать нормы. У нас ведь не спор о праве (если вы конечно в курсе о чём я говорю). 

Вот именно поэтому и не даю никаих ссылок, зачем если со знающим специалистом общаюсь. А спор о праве вроде как не возник......

 

Ну Вы интересный стрелочник... Мне показалось, что кристи это о Вас написала... Это же Вы хохотали и к собаке под стул падали...

 

Любите Вы поболтать по вечерам ни о чём... Видно нечем заняться... Видно много дел ведёте... Снова решили умно закинуть... Ну конечно откуда же мне такое знать... Какой у нас с Вами может быть спор о праве... К чему это Вы... Вы столько пишите, но никакой информативности Ваши сообщения не несут... Бред какой-то... Вы просто так развлекаетесь как я понял...

["Суд с прихватом" Карточный долг. Дневник событий.]

Какой  приговор......

 

Блиииин... Как всё запущенно... ККУ почитайте... Статья?

[Меня несколько достал Приват]

Моя задача помогать людям, а не морочить голову. Пожалуйста, о процессуальных тонкостях коими вы поделились рекомендую поделитса в суде с головуючим. Ну невозможно ж такие глупости читать. Вот если бы Вы в своих постах говорили, "я предполагаю, что наверное так должно быть", тогда и обращать внимание ненужно будет на Ваши перлы.

 

Блин, Bolt, прочитайте мой пост внимательно и не морочте голову ни себе ни людям.

 

Ага, я вижу как Вы помогаете им... Ваша задача запутать и так несведущих... Это Вы не морочьте голову своей болтологией!!! У Вас вообще манера говорить просто так, типа образно, типа знающе... И никогда я заметил Вы не ссылаетесь на законодательство... У Вас просто размышления вслух или не вслух, незнаю, но ненадо такой маразм писать... Вы только то и делаете, что предполагаете на самом деле незная как оно есть... 

Статья?

["Суд с прихватом" Карточный долг. Дневник событий.]

Самое смешное, что заявить о сроках (если санкция статьи позволяет) может тот, кому сообщили о подозрении, а мотать нервы и стращать менты будут просто при наличии заявы. Те кто поумнее уже при первом вызове в МВД (свидетелем) идет с адвокатом, чем лишает ментов возможности оказать моральное давление и таким образом получить информацию, которую в последствии могут использовать против Вас.

 

Да в этом я с Вами полностью согласен... Но ведь в эти сроки ещё надо чтобы приговор успел вступить в силу...