0720
-
Число публикаций
1505 -
Регистрация
-
Последнее посещение
-
Days Won
17
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы 0720
-
-
Административный иск бывает только в публично-правовом споре. Не всякий спор с субъектом властных полномочий является публично-правовым, а только тот, в котором в спорных правоотношениях сторон СВП осуществляет властные управленческие функции.
абзацы второй и третий пункта третьего Постановы Пленума ВАСУ от 20.05.2013 №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів":Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
в отношении ФГВФО есть пункт 25 той же Постановы:
Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права. Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.
То есть обязательное условие административного иска — это такой характер спорных правоотношений, в которых СВП выполняет властную управленческую функцию (возложенную на него Конституцией и Законами).В данном случае у вас спор не публично-правовой, а частно-правовой, поскольку происходит из гражданского деликта. Правоотношения сторон не административные, а деликтные (цивiльний делікт).
Фонд, конечно, подаст ходатайство о закрытии гражданского производства в этой части и будет настаивать на публично-правовом характере спора. И возможно, судья даже это ходатайство удовлетворит. Тогда такое определение придётся обжаловать в апелляционном порядке (я обжаловал и апеляшка отменила определение, вернула дело в первую инстанцию, после чего иск в части требований к фонду выделили в отдельное производство и рассматривает его уже другой судья).
Кроме того, есть и ещё одно основание для рассмотрения исков к ФГВФО в гражданских судах — это часть вторая статьи 21 КАСУ.
Но тут уже нужно быть внимательным при формулировании исковых требований к Фонду, они должны быть сформулированы и обоснованы именно как возмещение ущерба. Такие иски тоже рассматриваются в гражданском суде, потому что в этом случае спор сводится к частно-правовому (и опять-таки к деликту), даже если он изначально происходил из публично-правового.
Я стараюсь иск к ФГВФО тащить в районные суды, там их рассматривают более или менее объективно. В админке судьи пишут в постановах любую маячню, лишь бы вывести Фонд из-под ответственности и не хотят признавать противоправными даже откровенное игнорирование Фондом законов и Конституции. Ну, это как бы и не новость. -
Ставьте всех, суд узнает своих.
В смысле, суд всё равно исключит ненадлежащего ответчика, если найдёт к этому основания.-
2
-
-
Если нет правопреемства, то такое ИП можно попробовать закрыть по ходатайству должника на основании п.3 ч.1 ст.49. А если истекли 6 месяцев, то также и на основании п.6 ч.1 ст.49.
Но исполнители творят что хотят, поэтому могут и не закрыть. Тогда закрывать через суд.
-
1
-
-
Сегодня совершенно случайно обратил внимание.
Получал свежую выписку по счету (банк денег не отдаёт, обычное дело). И вдруг вижу совершенно новый код ЕГРПОУ в шапке выписки.
Все прочие реквизиты без изменений, в том числе тот же и код банка (МФО).
В НБУшном справочнике банковских учреждений по банку реквизиты не изменились (ну или базу не обновили).
Стал пробивать этот ЕГРПОУ. В НБУшном справочнике — не бьется, то есть это не банк и не финансовое учреждение.
По самому ЕГРПОУ — конечно бьётся.Это что, теперь такое рейдерство, что ли?
(Причем в других документах код ЕДРПОУ остался старый — в том числе и в платежках)
-
Нам — никак. Ернамио может и использует, но тоже неясно как.
-
Никто ей ничего не выдвинет.
-
Помнится мне банк дал расчеты на 36 листах (72 страницы компьютерного текста)... Правда суд не дал возможности ознакомиться...
Если суд приобщил эти расчеты к материалам дела, то каким же образом вам суд мог отказать в ознакомлении с делом?
-
Нормально всё оформили. Платежное поручение годится, годится даже и заверенная банком выписка по счету.
Если сами себя не завалят в суде, то всё у них будет хорошо. Доказать неправомерность их действий ("дробления") должен Фонд, а не они должны доказывать правомерность. -
Чтобы какой-то акт обжаловать, надо сначала его получить, а потом убедиться, что он чинний (вступил в законную силу).
У вас есть копия этого акта? Тогда обжалуйте. -
Мемордер это действительно проблемный документ, а платежное поручение ничем не хуже квитанции.
И главное: доказательства где? Всё, что ответчик утверждает, необходимо процессуально доказать, а не просто понаписывать. -
Теперь видно.
И что судья? Перевел дело в письмове провадження?
Я вижу заперечення от одного из ответчиков. Его позиция понятна, но совершенно не подкреплена доказательствами. В силу ч.2 ст.71 КАСУ он должен доказать правомерность своих действий (если возражает против иска). И где же его доказательства? Пусть покажет хоть что-нибудь.. -
не видно документов
-
Было сегодня первое заседание в киевском окружном админсуде по первому иску по УФС (завтра – по второму). Не хочу ничего писать и рассказывать… Только общее – фонд нацелен 100% не возвращать никому ничего. Рассматривает только квитанции (мемоордера, платежные поручения – вообще не катят). Вероятность позитивного вердикта очень низкая.
Вывод – всё делать ДО формирования реестра, потом - херня.
Фонд пусть свою [xxx] порассматривает. Квитанция это то же самое что и платежное поручение с отметкой банка о проведении. Мемордер действительно документ слабый, это верно. Но и тут можно многое сделать.
До формирования реестра или после — особого значения не имеет.
Но суд разберется. Если юристы истца не троечники, то у Фонда шансов мало.
Первая инстанция вообще мало кого интересует в смысле решения (она важна только в смысле правильного формулирования исковых требований и представления доказательств). Решение первой инстанции обжалуется в любом случае (стороной, которую оно не устроит), так что главная битва в таких делах начинается с апелляции.
-
Это ответ "ни о чём". Если был правовой акт индивидуального действия (в отношении признания именно вашего договора ничтожным), то и отмена этого акта тоже должна быть совершена другим правовым актом индивидуального действия.
То есть Фонд отказал вам в рассмотрении вашего обращения:
- не сообщил реквизиты правового акта (решения УО ФГВФО), которым ваш договор был признан ничтожным;- не сообщил реквизиты этого договора;
- не сообщил реквизиты акта, которым было отменено неправомерное решение о признании вашего договора ничтожным.
То есть сообщение о какой-то там "рабочей группе" является простой отпиской с целью затянуть время. Обратите внимание, что если по третьему пункту ещё как-то можно ссылаться на какую-то "рабочую группу", то по первым двум совершенно непонятно, что мешает Фонду ответить на прямо поставленные вкладчиком вопросы? Неужели вкладчик не имеет права знать деталей решения субъекта властных полномочий, которое прямо затрагивает его права и законные интересы? Почему Фонд скрывает эти детали? Вероятно по той же причине, по которой сняли Рязанцева: там злоупотребления и грубые нарушения закона.
Я бы советовал не дожидаться следующей отписки (сведений "о ходе рассмотрения вашего вопроса рабочей группой"), а подавать административный иск уже сейчас. Кто раньше встал, того и тапки, на открытие производства и назначения даты рассмотрения нужно время.
Через месяц админсуд будет завален такими исками. -
Потому что оно относится к банку.
Учитывая, что почти все письма были от 11.01.2015, то это хороший признак.
Другое дело, что Фонд может придумать ещё что-нибудь, с них станется. -
Апелляционный суд сейчас согласно ЦПК вообще не имеет полномочий отправлять обратно в первую инстанцию "на новий розгляд". Просите "скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення". Оснований там предостаточно.
-
1
-
-
Ну что ж, в апелляции опрокинуть это решение несложно, но только вам это никак не поможет получить свои деньги.
-
А, так это же судья Фролова, хехехе.
-
Решение в студию.
-
Это у Рязанцева надо спрашивать. И у Чернявской. Здесь-то откуда кому знать?
-
ну хорошо, а что с договорами после 27 июня?
-
Круто.
А есть ли шансы извлечь из этого решения практическую ценность?
Практическую — нет. Банк на ликвидации, исполнительный лист будет принят ДВС, после чего производство зависнет. Через годик, когда ликвидация завершится, ДВС тупо закроет исполнительное производство в связи с ликвидацией должника.
Но методическую пользу извлечь можно уже сейчас, используя доводы, выводы и формулировки судебного решения в других процессах.
-
Не могу не похвастаться своим кейсом: обычно в апелляции взыскание по ч.5 ст.10 ЗУоЗПП отваливается, если в первой инстанции удовлетворено. А тут обратный случай: первая инстанция отказала, а апелляция удовлетворила. Парадокс.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/41866872
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
провадження №22-ц/796/14633/2014 Головуючий у 1-й інстанції: Сіромашенко Н.В.
справа №761/13058/14-ц Доповідач: Поліщук Н.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:
Головуючого - судді Поліщук Н.В.
суддів Білич І.М., Болотова Є.В.
при секретарі Прохоровій В.С.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 05 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк» про стягнення грошових коштів,-
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вимоги за яким неодноразово коригував станом на відповідну дату, та частково відмовився від позовних вимог. Остаточно просив ухвалити рішення, яким стягнути з ПАТ «Фінростбанк»:
- заборгованість у розмірі 547,68 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05 листопада 2014 є еквівалентом 7094,62 грн.;
- відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 10,79 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05 листопада 2014 є еквівалентом 139,77 грн.;
- нарахування в розмірі трьох процентів річних на суму утримуваних коштів у розмірі 3,06 долари США, що за курсом НБУ станом на 05 листопада 2014 є еквівалентом 39,64 грн.;
- суму пені за прострочення зобов'язання у розмірі 1115,29 доларівСША, що за курсом НБУ станом на 05 листопада 2014 єеквівалентом 14447,41 грн.;
- відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 1000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19 листопада 2013 року між ПАТ «Фінростбанк», як банком, та ОСОБА_1, як вкладником, укладено Договір про строковий банківський вклад №2198-Д з щомісячною сплатою процентів «Максимальний Прибуток». Сума вкладу 20000 доларів США, щомісячна процентна ставка 10,6% річних, строк вкладу 18 місяців по 19 травня 2015 року. Сума вкладу обліковується на рахунку НОМЕР_1.840.
Проте, з 02 квітня 2014 року відповідач в односторонньому порядку припинив виконання своїх зобов»язань за договором, нарахованих відсотків у повному обсязі не сплачує. Також позивач вказує на те, що на період з 16 липня 2014 року по 16 жовтня 2014 року у банку запроваджено тимчасову адміністрацію згідно із Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 05 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з ПАТ «Фінростбанк» заборгованість за нарахованими, але не виплаченими відсотками в сумі 547,68 доларів США (7094,62 грн.), відсотки за користування коштами в сумі 10,79 доларів США (139,77 грн.), 3% річних в сумі 3,06 доларів США (38,34 грн.). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено стягнути з ПАТ «Фінростбанк» на користь держави судовий збір в суму 727,27 грн. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 484,20 грн.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення в частині розподілу судових витрат про стягнення з ОСОБА_1 суми судового збору скасувати, рішення в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
З огляду на те, що предметом позовних вимог та підставою позову є обставини, що пов»язані із захистом прав споживачів, вважає необґрунтованим висновок суду про стягнення з нього суми судового збору. Також вважає необґрунтованим висновок суду про те, що для вирішення справи не підлягають застосуванню вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак відмова у стягненні пені за прострочення зобов»язання не ґрунтується на вимогах закону.
Також вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції в тій частині, що оскільки відшкодування моральної шкоди не передбачено умовами договору, то така вимога задоволенню не підлягає. Зазначає про право на відшкодування моральної шкоди згідно із Законами України «Про захист прав споживачів», «;Про звернення громадян» та на підставі норм ЦК України.
В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про день, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.
З урахуванням вимог ст.305 ЦПК України колегія суддів ухвалила слухати справу за відсутності осіб, що не з»явились в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції установлено, що 19 листопада 2013 року між ПАТ «Фінростбанк», як банком, та ОСОБА_1, як вкладником, укладено Договір про строковий банківський вклад №2198-Д з щомісячною сплатою процентів «Максимальний Прибуток». Сума вкладу 20000 доларів США, щомісячна процентна ставка 10,6% річних, строк вкладу 18 місяців по 19 травня 2015 року. Сплата нарахованих процентів за попередній місяць здійснюється, починаючи з 1-го числа місяця наступного за місяцем внесення грошових коштів на вкладний рахунок.
Відповідно до п.1.9 договору, для виконання умов цього договору відповідач відкриває позивачу депозитний НОМЕР_2, на якому обліковується сума вкладу.
Для виплати відсотків позивачу відкрито поточний (картковий) рахунок НОМЕР_3 та видано платіжну картку НОМЕР_4.
Прийняття банком суми вкладу підтверджено квитанцією №TR.70723.183.163 від 19 листопада 2013 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1115,29 доларів США, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена вимога обґрунтована позивачем на підставі ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», проте, на думку суду, зазначений закон для врегулювання правовідносин між сторонами застосуванню не підлягає, оскільки правовідносини сторін не охоплюються цим законом. З цих же міркувань суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з позивача на користь держави суми судового збору.
Відмовляючи у задоволенні вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що відшкодування такої шкода умовами договору не передбачено.
Проте повністю погодитися з такими висновками колегія суддів не може, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
За змістом ч.1 ст.1, п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ч.3ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» залучення у вклади (депозити) коштів від юридичних та фізичних осіб, відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів є фінансовою послугою.
Правовідносини, що породжуються на підставі договору банківського вкладу виникають на підставі умови, згідно із якою вкладник передає банку вклад, а банк в свою чергу приймає вклад та розміщує його на своїх ресурсах. При цьому, метою вкладу є одержання вкладником прибутку у вигляді процентів від суми вкладу, який використовується банком у процесі своєї господарської діяльності. Тобто, в даних правовідносинах банк, використовуючи свої спроможності у сфері фінансових відносин, надає вкладнику фінансову послугу, результатом якої є прибуток для вкладника та певна вигода для банку.
Додатково на споживчий характер таких відносин вказує ст.633 ЦК України, до якої відсилає ст.1058 ЦК України та надані Пленумом Верховного Суду України роз»снення, що викладені у постанові №5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів».
Таким чином, правовідносини банківського вкладу мають споживчий характер, а відтак є предметом регулювання Законом України «Про захист прав споживачів». Отже, висновки суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені на підставі ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» та розподіл судових витрат вчинені із порушенням норм матеріального права.
Усуваючи зазначену помилку, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Як убачається з матеріалів справи, у зв»язку із віднесенням ПАТ «Фінростбанк» до категорії неплатоспроможних, з 16 липня 2014 року по 16 жовтня 2014 року у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.
Відповідно до п.3 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із цим позовом в травні 2014 року, тобто до моменту прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації. Розмір нарахованої відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» пені обмежується строком до запровадження тимчасової адміністрації.
Таким чином, вимоги про стягнення пені станом на 05 листопада 2014 року (за період з 01 квітня 2014 року по 16 липня 2014 року) в сумі 14447,41 грн. підлягають задоволенню, оскільки ґрунтуються на вимогах закону.
Доводи апеляційної скарги в частині вирішення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди відхиляються колегією суддів, виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи моральну, позивач посилається на ігнорування відповідачем його звернень з вимогами про виконання зобов»язання.
Моральна шкода - це втрати немайнового характеру, яких особа зазнала внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні чи винні дії відповідача. Як загальна умова цивільно-правової відповідальності законодавством передбачений зв»язок між протиправної поведінкою та наслідками, що настали.
Питання визначення моральної шкоди є оціночним. Моральна шкода визначається, зокрема, шляхом аналізу характеру відносин між сторонами, подій, обставин та дій, що їх спричинили або супроводжували, їх прийнятність у суспільстві як таких, що відповідають дозволеним правилам поведінки.
При цьому, доказів на підтвердження факту завдання моральної шкоди позивачем не надано, а обґрунтування моральної шкоди зводяться до суб»єктивної оцінки ситуації, в якій позивач не міг скористатися своїми коштами.
Окрім того, посилання особи, яка подає апеляційну скаргу, на застосування до правовідносин сторін норм Законів України «Про захист прав споживачів» та «;Про звернення громадян» в частині відшкодування моральної шкоди є безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідальність за спричинену моральну шкоду, згідно із п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» настає, якщо така є наслідком недоліків продукції (дефекту в продукції) відповідно до закону.
Тобто, недоліки продукції, згідно із визначенням терміну у ст.1 цього Закону, є такі споживчі характеристики продукції, які певною мірою впливають на можливість її використання або споживання, та сфера використання цієї продукції входить до суспільних потреб.
Відповідальність за спричинену моральну шкоду, згідно із Законом України «Про звернення громадян», настає виключно у випадках, коли моральні збитки завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги (ст.25).
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди.
В частині задоволених позовних вимог рішення суду не оскаржувалось, а тому, виходячи з наданих суду апеляційної інстанції повноважень, в цій частині рішення колегією суддів не перевіряється.
Оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані положеннями Закону України «Про захист прав споживачів», підстав для стягнення з позивача суми судового збору на користь держави не убачається. У зв»язку із цим, рішення суду в цій частині також підлягає скасуванню.
На підставі ч.3 ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави 243,60 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 05 листопада 2014 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та в частині розподілу судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк» на користь ОСОБА_1 пеню в сумі 14447 гривень 41 копійку.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фінростбанк» на користь держави судовий збір в сумі 243 гривні 60 копійок.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - суддя Н.В. Поліщук
Судді І.М. Білич Є.В. Болотов
-
Ви даремно .......Тоді його вже з Заходу повернути із задоволенням точно захочуть ті іноземці, яких він також кинув
Это что ещё за поток сознания?
-
1
-
Ликвидация банка
в Юридична консультація - чати з юристом
Опубликовано
Да я там немного ошибся, у вас вроде не деликтные отношения, а договорные (с банком, не с Фондом) и потом ещё смена кредитора в обязательстве — но это сути не меняет, правоотношения всё равно частно-правовые, не публично-правовые.
Поэтому нет никаких оснований к администратинвому иску, тут гражданский иск. Впрочем, у судьи в райсуде может быть другое мнение, тогда вам придётся сбегать в апеляшку.