0720
-
Число публикаций
1505 -
Регистрация
-
Последнее посещение
-
Days Won
17
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы 0720
-
-
Сегодня в Униан опубликована статья "НБУ признал «Актив-Банк» проблемным банком" (украинская версия здесь). То естьдолжностное лицо - заместитель директора генерального департамента банковского надзора НБУ Константин Раевский открыто и публично, через СМИ разгласил неопределенному кругу лиц информацию, составляющую банковскую тайну.
В соответствии с частью третьей статьи 75 Закона Украины "О банках и банковской деятельности", отнесение Нацбанком Украины банка к категории проблемных является банковской тайной.
Согласно статье 232 Уголовного Кодекса Украины, умышленное разглашение коммерческой или банковской тайны без согласия ее владельца лицом, которому такая тайна известна в связи с профессиональной или служебной деятельностью, если оно совершено по корыстным или иным личным мотивам,и нанесло значительный ущерб хозяйствующему субъекту, - наказывается штрафом от одной тысячи до трёх тысяч НМДГ с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью сроком до трех лет.Кроме того, банк имеет право требовать возмещения нанесенного ему в результате такого разглашения материального и нематериального ущерба в соответствии с нормами гражданского и хозяйственного законодательства.
Интересно, есть ли перспективы у такого дела? Прошу профессиональных комментариев. -
обычно ст. 190, но вообще-то в большинстве случаев нет никакого мошенничества со стороны должностных лиц, есть гражданское правонарушение банка как юрлица
-
-
Новостей, как я понимаю, нет? Суд закопал дело под сукно?
-
Дык Надра же не ликвидирована, какие проблемы получить по ИЛ, вот же правопреемник живой и действующий.
Я вон даже с Родовида получал. -
Ну тогда законодательство по гарантированию вкладов было сильно иным.
Да и то — не сказал бы что хрен кто чего с Надры получил. Довольно многие всё же получили, и некоторые даже с нехилым приварком. -
-
Это позитив, безусловно. Банк отвечает за действия своих уполномоченных сотрудников, — даже в деликте. Во всех странах так, вот теперь и в Украине. А то раньше кивали — это не банк у вас украл, это какой-то уголовник нехороший, а банк не при делах.
-
Да откуда ж тут бабло, в таком решении про мёртвый банк и полудохлого крымского вкладчика. Ну кто такую хрень мог бы проплатить — чисто теоретически?
-
Да, по 3607 только ВСУ, и только по мотивам неодинакового использования.
Но только тогда уже поздно будет пить боржоми, когда такое решение будет.
А сейчас просто Фонд будет эту формулировку писать в жалобах и ссылаться на это решение ВССУ, — которое хоть и не обязательно к исполнению как решение ВСУ по 3607, но тоже весьма тяжёлый аругмент для всех судов. В общем, печально это всё, очень печально. -
Договор действует до полного выполнения своих обязательств по нему. Это и в ГК так и в самих договорах. Решение не решение, вступило не вступило — но пока обязательства не выполнены, договор действует, правоотношения не прекращены.
Не думаю, что судьи ВССУ по теме не в курсах. -
Ну как-то грубо она нарабатывается. Это ж не какой-нибудь заштатный Мухосранський мiськрайонний суд, а ВССУ всё-таки. Нельзя же так.
Что ж теперь, в Европейский обращаться?
А то шо ФГВФЛ пустой — то такэ. Ща ещё напечатают сколько надо, не валюта же. -
Интересная позиция ВССУ.
Судами встановлено, що рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 05 вересня 2011 року з ПАТ "Інпромбанк" на користь ОСОБА_6 було стягнуто 219797,17 грн.Після набрання вказаним судовим рішенням законної сили зобов'язання ПАТ "Інпромбанк" перед ОСОБА_6, які були передбачені договором банківського вкладу (депозиту), припинилися. З цього моменту у банку перед позивачем виникло грошове зобов'язання зі сплати суми боргу у розмірі 219797,17 грн.
......
Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій у порушення статей 213, 214, 303, 316 ЦПК України на зазначене уваги не звернули, не в повній мірі визначились з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, зокрема, не з'ясували, чи є спірна грошова сума, яка стягнена з банку на користь позивача відповідним судовим рішенням депозитним вкладом у розумінні Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» та чи підлягає підлягає вона стягненню з Фонду у порядку, який передбачено цим Законом.
Выходит, что ВССУ отказал вкладчику в возмещении вклада от ФГВФЛ только потому, что вкладчик посмел защищать (и защитил) своё право в суде.
При этом сам Фонд свою жалобу обосновывал и аргументировал совсем иначе. То есть ВССУ вышел за рамки доводов кассационной жалобы — что в принципе правомерно, но всё-таки бывает довольно редко.
Мне кажется, это опаснейший прецедент. Теперь ФГВФЛ может на основании такого решения ВССУ отказывать в выплате тем вкладчикам, которые судились за свои вклады и успешно выиграли суды.
Всё-таки я не понимаю: а в каком виде эти средства отображались в балансе банка? Если в виде клиентского счета (депозитного 263 или текущего 262), то обязательства банка ну никак не прекратились с вступлением решений судов первых инстанций в законную силу. И Фондом такие счета должны гарантироваться вне всякой зависимости от судебных решений по их поводу.И с какой это радости прекратились договорные правоотношения, если договорное обязательство так и не было выполнено? Договор действует до полного выполнения сторонами своих обязательств.
В общем, непонятно, как целая коллегия из пяти судей аж высшего специализированного суда пришла к такому выводу — что обязательства банка по возврату депозитного вклада прекращаются на основании вступления в силу судебного решения именно о взыскании этого вклада с банка в пользу вкладчика? Можете мне пояснить юридическую логику такого решения?
Ау, цивилисты, прокомментируйте, пожалуйста. Здесь же полно спецов по обязательственному праву. -
Державний герб України22-ц/775/531/2014(м)263/11819/13-цГоловуючий у 1 інстанції Степанова С.В.Категорія № 31 Доповідач Мальцева Є.Є.УХВАЛАІменем України21 травня 2014 рокуколегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:головуючого - Песоцької Л.І.,суддів - Мальцевої Є.Є., Ткаченко Т.Б.,при секретарі - Одінцові Е.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 березня 2014 року -В С Т А Н О В И Л А :У листопаді 2013 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") про стягнення матеріальної та моральної шкоди.В позовній заяві вказала, що 05 жовтня 2000 року між нею та ПАТ КБ "Приватбанк" в особі директора Маріупольської філії ПАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_2 був укладений договір про спеціальний строковий вклад № 204. Позивачкою внесено до каси банку грошові кошти в сумі 50 000 доларів США на строк один рік з виплатою 18% річних один раз на квартал. Грошові кошти в сумі 50 000 доларів США були передані ОСОБА_2 в її робочому кабінеті Маріупольської філії ПАТ КБ "Приватбанк" у присутності головного бухгалтера ОСОБА_3 в робочий час в момент підписання договору про терміновий спеціальний вклад, який був особисто підписаний ОСОБА_2 та скріплений печаткою, один екземпляр якого був виданий позивачу. Проте, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 діючи організованою групою за попередньою змовою, не внесли кошти до каси банку, тим самим спричинили позивачці шкоду на вказану суму вкладу, що встановлено постановами Ленінського районного суду м. Донецька від 03.03.2005 року та від 07.06.2006 року. Відшкодувати спричинену шкоду має роботодавець винуватих осіб - відповідач по справі, який добровільно не повернув суму вкладу, з якого також підлягає стягненню і спричинена моральна шкода, вмотивована позивачкою відчуттям душевних страждань від неправомірних дій. У зв'язку з цим просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі вкладу в іноземній валюті, конвертованого в національну грошову одиницю в сумі 399650 грн. та моральну шкоду в сумі 50000 грн., судові витрати.Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на її користь матеріальну шкоду у сумі 472 445,00 (чотириста сімдесят дві тисячі чотириста сорок п'ять) грн. та моральну шкоду у сумі 10 000 (десять тисяч) грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3441 грн.З рішенням суду не погодилося ПАТ КБ "Приватбанк", в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. В скарзі посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість судового рішення, не з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для справи.Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ "ПриватБанк" - Шишелової Н.В., яка підтримала доводи скарги, заперечення проти скарги представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4, розглянувши справу згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомлених про дату і час розгляду справи позивачки, третіх осіб, дослідивши письмові матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за таких підстав.Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.Як встановлено судом першої інстанції і це підтверджується матеріалами справи, 05.10.2000 р. між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі директора Маріупольської філії ОСОБА_2 був укладений договір про спеціальний строковий вклад № 204, на строк один рік з можливістю подальшої пролонгації, та з виплатою 18 % річних один раз у квартал. Договір підписаний сторонами та скріплено печаткою банку. Відповідно до п.1 договору позивачкою було внесено 50000 дол.США до каси банку.Постановою Ленінського районного суду міста Донецька від 07.06.2006р. про застосування відносно ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру за скоєння суспільно-небезпечного діяння за ст. 191 ч. 5, ст. 365 ч. 3, ст. 366 ч. 2 КК України (в ред.2001р.) та ст. 166 ч. 3 КК України (в ред.1960р.) встановлено, що ОСОБА_2, відносно якої оголошено розшук, і ОСОБА_3 за попереднім зговором, вийшовши за межі наданих їм службових повноважень, розробили і склали бланк договору про спеціальний строковий вклад, що не відповідав типовим бланкам, затвердженим у ЗАТ КБ "Приватбанк" відповідно до наказів від 22 вересня 1997 року № 719 від 30 листопада 2000 року № 1278 та використали його для укладення спеціальних договорів, у тому числі і з ОСОБА_1, незаконним шляхом отримали грошові кошти, які у касу банку не надходили, чим спричинили позивачці матеріальну шкоду у розмірі 50000дол.США.Задовольняючи позов частково, суд виходив з доведення спричинення позивачці шкоди неправомірними діями директора філії ОСОБА_2 та головного бухгалтера Маріупольської філії ЗАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 під час виконання своїх службових обов'язків розробленням і складанням бланку договору, викраденням грошей вкладу. Ці обставини суд, керуючись положеннями ст. 441 ЦК України в ред.1963р. і роз'ясненнями у постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992р., визначив за підставу для покладення цивільно-матеріальної відповідальності на юридичну особу - ПАТ КБ «ПриватБанк», з якою винуваті особи перебували у трудових правовідносинах на момент заподіяння шкоди, виплатити позивачці, яка визнана потерпілою і цивільним позивачем у кримінальній справі, суми внесеного депозитного вкладу, перерахованого на національну грошову одиницю за курсом НБУ на момент розгляду справи.З такими висновками не можна не погодитись з огляду на наступне.Відповідно до ст. 440 ЦК України в ред. 1963р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин, шкода заподіяна особі або майну громадянина підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі. Аналогічні положення встановлені і ст.1166 ЦК України в редакції 2003 року.Згідно зі ст. 440-1 ЦК України моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується у грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.Відповідно до ст. 441 ЦК України в ред. 1963р. організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків. Аналогічні положення встановлені ч. 1 ст. 1172 ЦК України в ред. 2003р.Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (з наступними змінами) при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст. 441 ЦК суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.Господарські (підприємницькі) товариства, кооперативи відповідають за шкоду на підставі ст. 441 ЦК у випадках її заподіяння як їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від їх імені, так і особами, які виконують роботу за трудовим договором.Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного суду України, наведених в п. 3 постанови № 14 від 29.12.1992р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» за вимогами інших осіб, що ґрунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обов'язків (відшкодування шкоди їх майну, здоров'ю, виплаченої пенсії, допомоги по соціальному страхуванню та ін.), в силу ст. 441 ЦК, відповідає підприємство, перед яким винний працівник несе матеріальну відповідальність в порядку регресу за нормами трудового законодавства.У п.6, діючої на час укладення договору строкового вкладу позивачкою у жовтні 2000 року, Постанови Національного банку "Про затвердження Правил здійснення депозитних операцій для банківських депозитів і Правил випуску та обігу валютних деривативів" від 07.07.1997р. № 216 (з подальшими змінами від 30.06.1998р., 19.01.1999р., 03.11.1999р.), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 11.09.1997р. за N 393/2197 (далі - Правила): залучення депозитів (вкладів) юридичних і фізичних осіб оформляється банком шляхом: відкриття строкового депозитного рахунку з укладенням договору банківського вкладу (видачею ощадної книжки); видачі ощадного (депозитного) сертифіката. За договором банківського депозиту (вкладу) комерційний банк, який прийняв кошти від вкладника або кошти, що надійшли на рахунок вкладника від іншої сторони, зобов'язується виплатити вкладнику суму депозиту (вкладу) та нараховані проценти на умовах та в порядку, що передбачені договором. Договір банківського вкладу має бути укладений письмово.У п. 11 Правил зазначено, що депозитний договір засвідчує право комерційного банку управляти залученими від юридичних і фізичних осіб коштами та право вкладників отримати в чітко визначений строк суму депозитного вкладу і процентів за його користування.За п. 12. Правил основними реквізитами та умовами депозитного договору повинні бути: назва та адреса банку, який приймає депозит (вклад); назва та адреса власника коштів; дата внесення депозиту; сума депозиту; дата вимоги вкладником своїх коштів; процентна ставка за користування депозитом (комерційний банк може залишити за собою право змінювати процентну ставку відповідно до зміни облікової ставки Національного Банку України з відповідним повідомленням про це вкладника. У разі незгоди вкладника договір може бути змінений або розірваний згідно з чинним законодавством України); зобов'язання банку повернути суму, яка внесена на депозит; підписи сторін: керівника виконавчого органу банку або уповноваженої на це особи та вкладників (для юридичної особи ? керівника або уповноваженої на це особи; для фізичної особи ? власника коштів або уповноваженої на це особи).Наданий ОСОБА_1 договір про спеціальний строковий вклад від 05 жовтня 2000 року, що складався і підписувався нею в службовому кабінеті директора філії ОСОБА_2 в присутності головного бухгалтера ОСОБА_3, відповідає вказаним реквізитам.Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували з ПАТ КБ «ПриватБанк» у трудових відносинах, діяли як головний бухгалтер і директор філії відповідно у робочий час у приміщенні банку та від імені банку, а саме: ОСОБА_2 підписала від імені банку договір № 204 про спеціальний строковий вклад, а при прийнятті від позивача грошових коштів у розмірі 50 000 дол. США ОСОБА_3 вказані кошти у касу банку не внесла.Постановою від 07.06.2006р. відносно ОСОБА_3 встановлено вчинення нею за попереднім зговором з ОСОБА_2 суспільно-небезпечних діянь, спрямованих на заволодіння грошовими коштами позивачки, результатом чого стало спричинення майнової шкоди фізичним особам, в тому числі ОСОБА_1 на суму 50 000 дол.США., а також юридичній особі ЗАТ КБ "ПриватБанк".Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.Перебування у трудових відносинах ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з банком під час укладання договору про спеціальний строковий вклад з ОСОБА_1 та приймання від останньої грошей у приміщенні Маріупольської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» не оспорено у встановленому законом порядку із заявленням зустрічних вимог про недійсність цього договору з мотивів відсутності в ньому дійсного підпису позивачки.З огляду на встановлені обставини в постанові суду у кримінальній справі колегія суддів не може погодитись із твердженнями відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності конкретизації дій ОСОБА_3 відносно коштів позивачки.До обов'язків ОСОБА_3 віднесено забезпечення повного обліку грошових коштів, що надходять, та своєчасне відображення в бухгалтерському обліку операцій по руху із грішми. Тому доводи скарги про виконання ОСОБА_3 і ОСОБА_2 дій з перевищенням повноважень, що виходили за межі їх функціональних трудових обов'язків, як підстав для звільнення банку від матеріальної відповідальності за позовом, - є неспроможними, зважаючи на положення ст. 441 ЦК, роз"яснення Пленуму Верховного Суду України у постановах № 6 від 27.03.1992р., № 14 від 29.12.1992р.Та обставина, що відносно директора філії банку ОСОБА_2 не ухвалено вироку або постанови щодо ознак в її діях карно-переслідуваного діяння, з огляду на встановлені обставини укладення позивачкою угоди строкового вкладу, не впливає на рішення суду у даній цивільній справі, а буде мати значення при висуванні банком регресних вимог до винуватих осіб.Доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» з приводу не відкриття рахунку депозитного вкладу, не оформлення платіжного документу про внесення позивачкою грошей, чим банк заперечує факт укладення договору, як вважає колегія суддів, не є слушними, оскільки виконання цих дій є обов"язком банку, до якого внесено вклад, згідно положень у постанові Правління Національного банку України від 07.07.1997р. № 216 з подальшими змінами, діючими в редакції на момент оформлення угоди строкового вкладу.За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно зазначив про доведеність факту укладання між сторонами договору спеціального строкового вкладу №204 від 05.10.2000р. на суму 50000 дол.США. Правильно встановивши, що неправомірними діями ОСОБА_3, що перебувала у трудових правовідносинах із банком і прийняла за договором про спеціальний строковий вклад від позивачки кошти, але не внесла в касу банку на відповідний рахунок позивача та за перебігом строку дії договору не повернула позивачу, було заподіяно матеріальну та моральну шкоду, відповідальність з відшкодування якої повинен нести перед ОСОБА_1 відповідач.Вирішуючи питання з відшкодуванням позивачці моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з доведення негативних немайнових наслідків вчиненого працівниками банку щодо ОСОБА_1 протиправного діяння з заволодіння її грішми, негативний вплив на стан здоров'я, змушену зміну звичного образу життя внаслідок позбавлення матеріальних благ, що потребувало від неї додаткових зусиль для організації життя і вжиття заходів до відновлення прав через правоохоронні органи, з чим погоджується колегія суддів. Суд, виходячи з характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), їх глибини, враховуючи принципи розумності, виваженості та справедливості, визначив до стягнення компенсацію немайнової шкоди в розмірі 10000грн., що має бути відшкодована ПАТ КБ «ПриватБанк», з яким винуватці у спричиненні цієї шкоди особи перебували у трудових відносинах.Посилання у змісті апеляційної скарги відповідача про необхідність регулювання спірних відносин положеннями ст. 1059 ЦК України, з огляду на вірно і в достатньому обсязі встановлені обставини справи, не є ґрунтовними.Суд відхилив клопотання відповідача про застосування наслідків спливу стоку позовної давності, вважаючи не пропущеним позивачем цей строк, з огляду на правила переривання строку позовної давності із пред"явленням позову у кримінальній справі щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_2 ще у 2002 році і довготривалого тривання цього кримінального провадження, в межах якого цивільний позов не вирішувався.Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду. Нових доказів, які не були предметом дослідження суду першої інстанції, представником відповідача не надано і в суді апеляційної інстанції.При вирішенні справи судом правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-У Х В А Л И Л А :Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відхилити.Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 березня 2014 року залишити без змін.Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.Судді :
-
Ярослав, помогите составить грамотный иск, — я реально подам, меня VАВ уже давно задолбал своей наглостью.
-
Возможные исковые требования:
- судебное расторжение имеющихся договоров (депозитных, банковского обслуживания) на основании ч.2 ст.651 ГК (последствия - ст.653 и возмещение убытков Банком);
- признание неправомерным отдельных положений этих Тарифов или решения тарифного комитета об их утверждении - в целом (последствия - возвращение к действующим до того Тарифам);
- возмещение имущественных убытков (в случае если они имели место вследствие применения этих Тарифов, а если нет - то это можно предварительно организовать), а также морального ущерба (по факту введение этих тарифов было вне рамок договорных правоотношений).
Нормы, которые, по моему мнению, нарушены этими Тарифами:
ст.41 Конституции,
ст.ст. 1066-1068, 1074 ГКч.2 ст. 1060 ГК (о праве истребования вклада в любой момент)
ст.18 ЗУ о защите прав потребителейч.4 ст.55 ЗУ о банках и банковской деятельности
и в целом такие действия нарушают обычаи делового оборота и компрометируют сам правовой институт публичного договора в банковской сфере.
-
Это, кстати, прямое и хамское попрание не только ч.2 ст.1060 ЦКУ но и ст.41 Конституции.
Мне кажется, что нужно составить иск и распространить его, пусть клиенты начинают задалбывать суды, ну ведь беспредел же явный. -
Да там вообще много интересного. Вот, например ещё это:
*** Про намір дострокового закриття вкладу Вкладник повідомляє банк не пізніше ніж за 365 календарних днів до дати розірваннядоговору.
А чо ж не за 10 лет? Год как-то мало, не? -
Дополнительная проблема состоит в том, что статью 18 ЗУ оЗПП ещё пойди примени в данном случае.
-
Там нечего читать в общем-то. По условиям оферты банк может менять тарифы хоть каждый день, а клиент обязан с ними ознакомиться на сайте или в отделении банка. Не устраивают тарифы? Ничего, потерпишь.
Меня удивляет, почему всего 15% за перевод средств в другой банк. Почему не 50%? Почему не 99%? Почему, в конце концов, не 120%? По-моему, было бы отлично: хочешь перевести свой застрявший депозит в сумме 100 тысяч в другой банк? Отлично, доплати 120 тысяч и получи перевод.-
2
-
-
Вы только полюбуйтесь на эту красоту. Картина маслом: новые тарифы от VAB Банка:
1.9.
Зарахування коштів на доходи Банку з подальшим закриттям рахунків клієнтів згідно наступних параметрів: по рахунку, що не заблокований з будь-яких причин, за яким протягом трьох місяців були відсутні операції, ініційовані клієнтом та який протягом трьох місяців не був рахунком-кореспондентом та рахунком-джерелом до інших вкладних рахунків —
В розмірі фактичного залишку коштів
То есть если я положил на счёт миллиончик-другой, улетел отдыхать на Багамы и не делал операций по этому счету, то банк забирает всё бабло себе в доход на основании вот этой вот тарифной цидульки.(Это я уже не говорю о комиссиях в 10%, 15% и 20% за некоторые вполне безобидные операции).
Они там что, все на тяжёлых наркотиках сидят?
-
2
-
-
Вкладчики не получают проценты. То есть им начисляют, но не выплачивают (во многих банках). И проценты не выплачивают кое-где, и тела депозитов тоже.
Не надо кошмарить вкладчика, он и так за всё заплатит. -
Что же касается того, что за границей бывает невозможно рассчитаться украинскими картами, то это не имеет отношения к самим картам, а виноваты в этом некоторые банки, которые не выполняют своих агентских обязательств перед процессингом и/или МПС. Здесь тоже статус карты debit-credit не играет никакой роли.
Карты крупных украинских банков нормально обращаются за границей. -
Это у многих так — и не только в Украине. Правила платежной системы позволяют устанавливать кредитные лимиты в том числе и на дебетовые карты, и даже на карты начальных уровней линейки (например, Maestro).
Есть некоторые технические отличия, но в принципе для конечного потребителя статус карты credit или debit не играет роли. Иногда debit даже лучше (позволяет снимать средства в банкоматах сторонних банков без комиссии, в то время как credit такую комиссию предусматривает, — это относится в частности, к линейке карт Ощадбанка).
В отношении какрты потребителю важно не то, credit она или debit по статусу, а реальные условия и тарифы, они варьируются вне связи с этим статусом.
Банки мутят мутки с картами совсем в другой области (скрывают курсы конвертации, вводят двойную конвертацию, блокируют лишнее, насчитывают конские пени на овердрафт и комиссии за снятие наличных и так далее), а вот статус credit-debit как раз никому ничего плохого не делает.
Правовой статус смс от банка
в Загальні питання та новини з сайту
Опубликовано
Доказательством можно считать то, что судья признает доказательством. Поэтому можно даже сфотографировать экран телефона и приложить к делу, а сам телефон (если, конечно, смс не стерта) принести в заседание как доказательство. А дальше уже от судьи зависит, примет он это как доказательство или нет.