Старатель7
-
Число публикаций
198 -
Регистрация
-
Последнее посещение
-
Days Won
4
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы Старатель7
-
-
1 минуту назад, Bolt сказал:
Нет, тогда не было отзыва вообще... Не путайте его с возражениями, которых теперь нет...
Понятно, в общем у Вас новое рассмотрение в связи со сменой состава суда... То есть от второй стороны вообще ничего не поступало... А они вообще получали иск...
Возражения=отзыв (по сути). Я не путаю.
Получили, и повестки на заседания получили. А какие могут быть у субъекта владних повноважень уважительные причины неявки на судебные заседания, не извещения о причинах неявки, не подачи отзыва в срок установленный судом? Если ПФ принесёт отзыв на следующее судебное заседание и судья его примет - я скорее всего не смогу подать ответ на отзыв, так как суд вправе выносить решение на основании иска и отзыва. А мне необходимо письменно доказать суду, что отзыв безосновательный.
-
3 часа назад, Bolt сказал:
Но они смогут подать его и позже обосновав пропуск срока и суд примет... А чего Вы так боитесь этого отзыва, Ваши требования разве безосновательны... ? На основании чего просили рассмотреть в письменном производстве... ? Почему они не явились на суд, может у них причина была и они подали заяву по этому поводу о переносе...? Даже если ничего не делать, суд всёравно вынесет решение рано или поздно...
Згідно пункту 1 статті 257 КАС України справи незначної складності розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.
При цьому статтею 263 КАС України встановлений обов’язок суду розглядати такі справи без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а заявами по суті справи є позов та відзив.
Також, пунктом 4 статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Я заинтересован как можно скорее разрешить спор, речь идёт о размере пенсии. В материалах дела нет никаких заявлений от ПФ. Они 7 месяцев вообще никак не реагируют. Считаю, что у них нет возражений по сути.
-
3 часа назад, Bolt сказал:
Ну полгода он его не мог не подавать, так как отзыву всего то 2 месяца с половиной от роду... Когда суд обязал и интересно на основании чего, ведь ухвала об открытии производства была полгода назад минимум...
Иск подан в августе 2017 г. Тогда отзыв назывался возражениями. В ноябре 2017г поменялся судья. Новый судья в январе этого года на первом заседании ухвалой обязал ПФ подать отзыв в течении 15 дней с дня получения ухвалы. Срок истёк, отзыва нет ни в материалах дела ни у меня. Представитель ПФ ни на одно заседание ни к старому судье, ни к новому не являлся.
-
В 01.03.2018 в 22:39, Bolt сказал:
Правильно... Но если подаёт, решил подать, то должен это сделать в установленные сроки и обязательно с подтверждение направления такого отзыва другим стороне/сторонам... Можно конечно и позже подать, но тогда с обязательным пояснением причин уважительности пропуску срока и тогда суд решает уже уважительность такого пропуска...
Сужусь с Пенсионным фондом. ПФ полгода не ходит на заседания и не подаёт отзыв. Суд обязал ПФ подать отзыв и назначил строк. ПФ в указанный строк отзыв не подал. Я написал заявление в суд с просьбой рассмотреть дело в письменном производстве. Но суд перенёс несостоявшееся заседание на два месяца. Что ещё можно сделать, чтобы суд вынес решение и желательно не принял от ПФ отзыв?
-
Согласно пункта 2 статьи 77 нового КАСУ . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Уважаемые форумчане, прошу высказать своё мнение относительно вышеупомянутых доказательств (доказів). Мне не понятно, что имеет в виду Законодатель! Сужусь с ПФУ, пока в первой инстанции и для меня это очень важно.
-
В 21.09.2017 в 14:29, Сергій Іріна Васірук сказал:
Вийшов на пенсію з 20.04.2017.Загальний стаж мені нарахували 24 роки 9 місяців,не врахований період коли я проживав на тепер тимчасово окупованій територіі.Отримав за 3 місяці 4112,34 .Але за цей місяць отримав 949гр.Ходив в пенсійний щоб розтлумачили.Сказали що я не маю 35 років стажу і тому мені навіть мінімальної не положено
Раджу звернутися до місцевого відділення Міністерства соціальної політики (совбез) з заявою де Ви просите доплачувати до пенсії державну допомогу до рівня прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Заява в двох екземплярах, розпишіть все детально. Аналогічну заяву напишіть до пенсійного фонду. Якщо отримаєте відмову, то звертайтеся до суду. Я аналогічний позов виграв у двох інстанціях.
-
Прошу помочь. Согласно решению суда, Дельта должна компенсировать судебные расходы. На кого выписывать исполнительный лист? Дельта - в стадии ликвидации, телефоны не отвечают. На Фонд грабування? В моём иске ответчиком указано (именно так было указано и имя истца в иске Дельты) :
ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.
юридична адреса:
01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б
поштова адреса:
01014, м. Київ, бульвар Дружби народів, 38
Код ЄДРПОУ 34047020, р/р 32079422901,
Банк отримувача: Головне Управління Національного банку України по Києву і Київській області, МФО 321024
-
Днепропетровский апелляционный суд оставил в силе решение суда первой инстанции:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/68580262
Для меня остаётся непонятным - как убрать запись с Реестра обтяжень рухомого майна? Подавать ещё один иск? Добровольно банк вряд ли согласится. Прошу подсказать, кто знает.
-
Проиграл суд в первой инстанции по поводу пенсии 949 грн. Готовлю апелляционную жалобу. В связи с этим возник вопрос. Согласно КАСУ Стаття 186. Порядок і строки апеляційного оскарження
1. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Зачем ещё отсылать копию апелляционной жалобы, если все материалы подаются через суд первой инстанции? Практически выполняется ли это требование? Если отсылать всё же необходимо, то как отсылать, почтой, с уведомлением о вручении? Отсылать одну жалобу или и дополнения к ней? Прошу подсказать, кто с этим сталкивался. -
Прошу совет. Можно ли использовать вышеприведённое судебное решение в в судебном разбирательстве по иску к Пенсионному фонду с требованием выплачивать пенсию в размере прожиточного минимума для нетрудоспособных лиц?
-
На сайте суда нет сведений о подаче Кабмином апеляционной жалобы. Следовательно судебное решение уже вступило в законную силу. Но Кабмин его не выполняет. И что дальше?
-
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
01 березня 2017 року № 826/9514/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І. ,за участі колегії суддів - Кузьменка В.А., Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу та додані до неї матеріали:
за позовом ОСОБА_1,
до відповідача Кабінету Міністрів України,
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство соціальної політики України,
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство соціальної політики України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що визначена фіксована сума 949 грн. у абзаці 1 пункту 2 постанови Кабінету міністрів України від 26.03.2008 № 256 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" суперечить вимогам ч. 3 ст. 46 Конституції України, згідно якої, пенсії та інші соціальні виплати та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Представник відповідача зазначив, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та безпідставним, оскільки посилання позивача на невідповідність пункту 2 оскаржуваної постанови та посилання на порушення даною постановою особистих прав позивача на гідний життєвий рівень є необґрунтованими, оскільки, вищевказана постанова була прийнята саме з метою збільшення розмірів пенсій окремим категоріям громадян з урахуванням прожиткового мінімуму та з урахуванням норм чинного законодавства.
Таким чином на думку представника відповідача, Кабінет Міністрів України при винесенні оскаржуваної постанови діяв на виконання повноважень, обґрунтовано. з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Разом з тим, відповідачем зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки про постанова Кабінету міністрів України від 26.03.2008 № 256 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" опублікована в Урядовому кур'єрі від 02.04.2008 № 61, водночас останні зміни у визначеному чинним законодавством порядку було опубліковано в офіційному виданні України, тому з часу офіційного опублікування набрала законної сили саме з 01.12.2015.
Заявлене клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, суд вважає необґрунтованим, оскільки, строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто відповідачем не доведено, що позивач дізнався про оскаржувану постанову саме 01.12.2015.
Так, згідно з частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся до суду 16.02.2016 (що підтверджується відбитком поштового штемпелю на конверті, в якому до суду надійшла позовна заява разом з доданими документами), суд дійшов до висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.
Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
В силу ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також з'ясувавши позицію судів вищих інстанцій з приводу вирішення аналогічних спірних правовідносин, Окружний адміністративний суд міста Києва,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 є непрацюючим пенсіонером, отримує пенсію у розмірі 949, 00 грн.
Постанова Кабінету міністрів України від 26.03.2008 № 256 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" опублікована в Урядовому кур'єрі від 02.04.2008 № 61, водночас останні зміни у визначеному чинним законодавством порядку було опубліковано в офіційному виданні України 01.12.2015.
Вважаючи, що абзац 1 пункту 2 вищевказаної постанови разом із внесеними змінами порушує законні права та інтереси позивача, останній звернувся за захистом власних прав, свобод та інтересів до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представника відповідача та оглянувши позицію судів вищих інстанцій з приводу аналогічних спорів, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.
Частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень встановлені критерії, дотримання яких перевіряються судом в порядку адміністративного судочинства, зокрема, щодо прийняття (вчинення) рішень, дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 113 Конституції України, ст. 1 Закону України від 27.02.2014 р. №794-VII «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів, відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» до основних його завдань відноситься, зокрема, забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.
Нормою ст. 41 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» встановлено, що Кабінет Міністрів України спрямовує свою діяльність на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України. Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону.
Статтею 117 Конституції України, яка кореспондує зі ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», передбачено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
А відтак, керуючись наведеними нормами, Кабінет Міністрів України прийняв оскаржувану постанову.
Частина 3 ст. 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначає, що Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.
Частиною 1 параграфу 32 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950, визначено, що проекти актів Кабінету Міністрів України готуються на основі та на виконання Конституції і законів України. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Згідно ч. 1 ст. 53 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону.
Як вбачається із матеріалів справи, Міністерством праці та соціальної політики України 25.03.2008 № 1058/0/10-01/039 було подано до Кабінету міністрів України проект постанови "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", що був підготовлений на виконання п. 5.12 протоколу № 10 засідання Кабінету міністрів України від 05.03.2008.
В обґрунтування необхідності прийняття даного акту було зазначено, що прийняття постанови № 265 викликало необхідність збільшення розмірів пенсій окремим громадян з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Як вбачається із оскаржуваної постанови № 265, позивач просить зобов'язати внести зміни саме в частині визначення "не досягає 949 гривень, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру."
Разом з тим, відповідно до наданих заперечень відповідача, останній наголошує на тому, що відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" від 18.05.2004 № 1727-IV (далі - Закон № 1727-IV), визначено, що цей Закон визначає правові засади надання державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, а також надання державної соціальної допомоги на догляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 1727-IV громадяни України, які досягли віку, встановленого статтею 1 цього Закону або є інвалідами і не одержують пенсію та постійно
проживають на території України, мають право на державну соціальну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
В той же час, згідно до ст. 6 Закону № 1727-IV розмір державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам за умовами, передбаченими частиною першою статті 4 цього Закону, встановлюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність:
інвалідам I групи, жінкам, яким присвоєно звання "Мати-героїня", - 100 відсотків;
інвалідам II групи - 80 відсотків;
інвалідам III групи - 60 відсотків;
священнослужителям, церковнослужителям та особам, які протягом не менше десяти років до введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" ( 987-12 ) займали виборні або за призначенням посади у релігійних організаціях,
офіційно визнаних в Україні та легалізованих згідно з законодавством України, за наявності архівних документів відповідних державних органів та релігійних організацій або показань свідків, які підтверджують факт такої роботи, - 50 відсотків;
особам, які досягли віку, встановленого статтею 1 цього Закону, - 30 відсотків.
Разом з тим, відповідно до пункту 3 Перехідних положень Закону № 1727-IV при визначенні розмірів державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, та державної соціальної допомоги на догляд може застосовуватися рівень забезпечення прожиткового мінімуму, встановлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст.. 3 Конституції України).
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст.46 Конституції України).
Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48 Конституції України).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст. 19 Конституції України).
Згідно своєї преамбули Закон «Про прожитковий мінімум» відповідно до статті 46 Конституції України дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (ст.. 1 Закону).
Згідно положень статті 2 Закону прожитковий мінімум застосовується для:
загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм;
встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;
визначення права на призначення соціальної допомоги;
визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших;
встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Набір продуктів харчування та набір непродовольчих товарів визначаються в натуральних показниках, набір послуг - у нормативах споживання не рідше одного разу на п'ять років (ч.1. ст.. 3 Закону).
Набір продуктів харчування формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, з використанням нормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я (ч.2. ст.. 3 Закону).
Набір непродовольчих товарів формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, з використанням нормативів забезпечення засобами гігієни, медикаментозними засобами, засобами захисту організму людини від впливу навколишнього середовища, а також засобами для влаштування побуту(ч.3. ст.. 3 Закону).
Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється на принципах соціального партнерства та затверджується Кабінетом Міністрів України (ст.. 4 Закону).
Згідно положень п.2 ч.1 ст. 20 Закону про КМУ, основними завданнями останнього у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, зокрема забезпечення проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян; виступає стороною соціального діалогу на національному рівні, сприяє його розвитку, відповідно до закону проводить консультації з іншими сторонами соціального діалогу щодо проектів законів, інших нормативно-правових актів з питань формування і реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин; забезпечує підготовку проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій.
Аналіз вказаних норм в сукупності дає суду підстави зробити наступні висновки.
Кабінет Міністрів України встановлює прожитковий мінімуму на підставі та в порядку, визначеному Законом. Підставою для дотримання цього порядку є, зокрема, положення ч.2 ст.19 Конституції України та норми Закону.
В той же час, суд вбачає за необхідне зазначити, що визначення суми саме 949, 00 грн. було актуальним у момент прийняття постанови від 26.03.2008 № 256 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", однак, з часу прийняття оскаржуваної постанови на кожен календарний рік Верховна Рада України затверджувала Державний бюджет на відповідний рік. Тобто з моменту прийняття постанови визначений розмір соціальних виплат не міг залишатися незмінним.
Разом з тим, скориставшись для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача визначеним ч. 2 ст. 11 КАС України правом на вихід за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про доцільність зобов'язання Кабінету міністрів України внести до постанови Кабінету міністрів України від 26.03.2008 № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" зміни, в абзаці першому п. 2 слова і цифри "949 гривень" замінити словами "прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність".
Відповідно до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Також згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз (ч. 2).
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд звільнив позивача від сплати судового збору.
Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163, п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Кабінет міністрів України внести до постанови Кабінету міністрів України від 26.03.2008 № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" зміни, в абзаці першому п. 2 слова і цифри "949 гривень" замінити словами "прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність".
В іншій частині позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Головуючий суддя Я.І. Добрянська
Судді В.А. Кузьменко
А.Б. Федорчук
-
1
-
-
Уважаемые юристы! Объясните пожалуйста. Решение о отказе банку в удовлетворении исковых требований про стягнення заборгованості за кредитним договором, в связи с истечением срока исковой давности, вступило в законную силу. Имеет ли место припинення зобов'язання, забезпеченого заставою, ст.593 ЦКУ? Что теперь с договором залога, он имеет законную силу? Залог припиняється согласно ст.28 ЗУ Про заставу? Может ли банк теперь продать долг коллекторам? Какими статьями законов это регулируется?
-
Апелляционный суд оставил решение суда первой инстанции без изменений. Представитель Дельты на заседание не явилась. Надеюсь на этом судебная тяжба закончилась.
-
3
-
-
В 23.09.2016 в 00:48, babaika сказал:
Ну почему только по решению суда? Например можно исполнить обязательства по договору
Исполнить обязательства по договору не удалось. Зато удалось решение суда: http://reyestr.court.gov.ua/Review/65155753
ИНН признана не подлежащей исполнению. Судья красиво так всё расписала. Глазастая судья оказалась - даже увидела то, что я не заметил. Всем бы таких судей. И обстоятельств.
Спасибо всем, кто отвечал в этой теме! В частности большое спасибо babaika за профессиональные советы!
Но, опять встал вопрос - как убрать запись с Реестра обтяжень рухомого майна? Может с решением суда к регистратору или нотариусу?
-
1
-
-
3 часа назад, Ser Holms сказал:
Вы не путаете письменное и сокращенное производство?
А как их спутаешь? Решение суда в порядке письменного производства можно оспаривать в апелляции, в кассации, в ЕСПЧ. А решение в порядке сокращённого производства оспаривается только до стадии апелляции. Непонятно, что делать потом дальше. Сразу в ЕСПЧ? Или вообще больше оспорить нельзя?
Вот всё что касается письменного и сокращённого производства из КАСУ:
Стаття 3. 10) письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом;
Стаття 122. Розгляд адміністративної справи у судовому засіданні
4. Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Стаття 128. Наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь у справі
у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.письмовому провадженні6. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у
{Статтю 128 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 2453-VI від 07.07.2010}
Стаття 183-2. Скорочене провадження
1. Скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо:
1) оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
{Пункт 1 частини першої статті 183-2 в редакції Закону № 1170-VII від 27.03.2014 }
, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат2)
2. Суд може розглядати в порядку скороченого провадження адміністративні справи щодо вимог, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті, якщо такі вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб.
{Частина друга статті 183-2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5404-VI від 02.10.2012}
3. Про відкриття скороченого провадження суд виносить ухвалу, копія якої разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів невідкладно надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу. В ухвалі в обов'язковому порядку зазначаються строк подання заперечення проти позову, порядок його подання, а також наслідки неподання такого заперечення. Відповідач у десятиденний строк з дня одержання такої ухвали та копій документів може подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову. Якщо справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, то заперечення проти позову чи заява про визнання позову мають бути подані безпосередньо до канцелярії суду.
{Частина третя статті 183-2 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4054-VI від 17.11.2011, № 5404-VI від 02.10.2012}
4. Суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
{Частина четверта статті 183-2 в редакції Закону № 4054-VI від 17.11.2011}
5. Справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження протягом таких строків:
1) не пізніше наступного дня з дня надходження до суду заяви відповідача про визнання позову;
2) не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача;
3) не пізніше трьох днів - у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача;
4) не пізніше п'яти днів з дня подання відповідачем заперечення проти позову.
6. У постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначаються:
1) дата, час та місце її прийняття;
2) найменування адміністративного суду, прізвище та ініціали судді, який прийняв постанову;
3) ім'я (найменування) сторін;
4) предмет адміністративного позову;
5) положення закону, якими суд керувався і на підставі яких задоволено позов;
6) висновок суду про повне або часткове задоволення чи відмову у задоволенні вимог адміністративного позову з посиланням на досліджені судом докази;
{Пункт 6 частини шостої статті 183-2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4054-VI від 17.11.2011; в редакції Закону № 5404-VI від 02.10.2012}
7) розподіл судових витрат;
8) обов'язок відповідача виконати постанову негайно, крім постанови в адміністративній справі, передбаченій пунктом 2 частини першої цієї статті;
{Пункт 8 частини шостої статті 183-2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4054-VI від 17.11.2011}
9) строк набрання постановою законної сили та порядок її оскарження.
7. Постанова складається та підписується у день її прийняття, а її копії не пізніше наступного дня надсилаються сторонам рекомендованим листом із повідомленням.
8. Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.
9. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
10. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
{Частина десята статті 183-2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4054-VI від 17.11.2011}
11. Не допускається розгляд у порядку скороченого провадження адміністративних справ, які належить розглядати колегією суддів, а також адміністративних справ щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
{Статтю 183-2 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом № 4054-VI від 17.11.2011}
-
3 часа назад, у.zaporozhskiy сказал:
Для меня это неизвестно.
Я тоже ответа в КАСУ не нашёл.
-
3 часа назад, Ser Holms сказал:
А истец может вибирать между обычным и сокращенным производствм?
Если истец не напишет заявление о проведении заседаний в его отсутствие, то на каком основании суд может решить дело в сокращённом производстве?
-
Прошу подсказать! При обращении в суд первой инстанции с иском к ПФУ в каком порядке лучше для пенсионера рассматривать дело - в обычном, в порядке письменного производства или в порядке сокращённого производства? При сокращённом производстве теряется право на кассационное обжалование?(согласно части 10 статьи 183/2 КАСУ) Что выбрать, к чему стремиться ? Дело представляется выигрышным, так как есть три положительных решения ЕСПЧ по аналогичным обстоятельствам.
-
Очень прошу юристов прочитать нижеприведённые выдержки из Ухвал ВАСУ и Апеллляционного Админ. суда и выскзать своё мнение по вопросу – могу ли я снова обратиться в ПФУ з заявлением о пересчёте пенсии (ведь Апелляционным судом установлено, что обращение в суд было преждевременно и решение по пересчёту пенсии Ответчиком не принималось)? Но в то же время, суд первой инстанции (решение котрого оставлено без изменений Апелляционным судом) в иске отказал . Какая то коллизия решений получается. Ссылка на решение Апел.суда приведена выше.
Из Ухвали Апелляционного Административного суда:
Колегія суддів вважає, що за вищевказаних обставин відсутні підстави для задоволення вимог Позивача у частині зобов'язання Відповідача виконати перерахунок пенсії з моменту її призначення та зобов'язати Відповідача виплатити заборгованість, що утворилась, у повній відповідності із Законом (120 % річних облікової ставки Національного банку України), з огляду на передчасність звернення до суду із зазначеними вимогами, виходячи із наступного.
Судом встановлено та Позивачем не спростовано, що заява провести перерахунок пенсії та виплатити заборгованість, подана до Управління, носила довільний характер.
Документи, які Позивач просив додатково врахувати при вірному розрахунку його пенсії - архівні довідки від березня та квітня 2010 року, подавались ним уже після прийняття рішення про призначення пенсії, яке приймалось 17 лютого 2010 року і про скасування якого Позивачем вимоги не заявлялись. .
Отже, будь якого рішення щодо перерахунку, чи відмови у перерахунку пенсії Позивачу Відповідачем не приймалось.
За таких обставин та межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 підстави для задоволення позовних вимог, як і апеляційної скарги - відсутні. Апеляційні скарги Управління пенсійного фонду України та ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2011 року у справі № 2а-1210/2011- залишити без змін.
Из Ухвали ВАСУ:
ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права. Відмовити Особі 1 у відкритті касаційного провадження…
-
1 час назад, babaika сказал:
Акты на которое вы опираетесь давно утратили силу.
В данном случае имеет силу Постанова Правління Національного банку України від 8 грудня 2004 року N 601
Действительно, постанову НБУ обновил. Спасибо за информацию.
-
14 минут назад, topp сказал:
Але про зберігання документів первинного бухгалтерського обліку не знайшла.
А я знайшов:
|519.|Мемореальні і касові|- |- |25 р. |25 р. |25 р. | |
| |документи за позиками| | | | | | |
| |індивідуальних пози-| | | | | | |
| |чальників та довгост-| | | | | | |
| |рокових споживачів |
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0406500-96/print1443083852352337
54 минуты назад, topp сказал:Але документів які могли підтвердити сплату по кредиту чи надання кредиту не передбачено. І де ж такі документи брати?
Вы банк или позычальнык? Если Вы позычальнык, то эти документы Вам выдали на руки при получении кредита. Если Вы банк, то обязаны доказать выдачу кредита предъявлением первичных кассовых бухгалтерских документов, забота о сохранности которых лежит на банке.
-
9 часов назад, topp сказал:
Скажіть будь ласка де про це можна прочитати, щоб знати напевно тому що мені потрібно достеменно знати що має зберігається у кредитній справі та скільки часу і які документи первинної бухгалтерії повинні зберігатися.
Почитать можно здесь: «Вказівка щодо застосування "Переліку документів Національного банку України, установ і організацій його системи, акціонерно-комерційних та комерційних банків України із зазначенням строків зберігання", яка затверджена постановою Правління Національного Банку України від 23 грудня 1996 р. N 327
А также здесь: Постанова Правління Національного банку України 30.12.98 N 566 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 лютого 1999 р. за N 56/3349 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України.
Как искать я надеюсь знаете. Перечень сберегаемого я не встречал. Думаю что по аналогии с судебным делом - в кредитном деле должны храниться все материалы имеющие отношение к выдаче кредита.
А Вы лицо, ответственное за хранение?
-
2
-
-
2 часа назад, topp сказал:
Виникло питання. Підкажіть будь ласка який строк зберігання первинної документації у вигляді квитанцій, меморіальних ордерів та інших платіжних документів у банку? Також цікавить питання , чи в кредитній справі містяться документи первинної бухгалтерії чи вони не повинні там міститися та взагалі що міститься в кредитній справі?
Оригиналы первичных кассовых документов находятся в деле заёмщика, следовательно должны хранится 5 лет после погашения займа (или 5 лет после окончания срока действия кредитного договора).
В кредитном деле хранятся все документы по кредиту (которые банку удалось сохранить). Иногда бывает, что самые важные документы, подтверждающих получение кредита (первичные кассовые бухгалтерские), у банка не сохранились...
Відзив - не відзив...
в Загальні питання та новини з сайту
Опубликовано
На слух оно не плохо, только на глаз лучше.
Стаття 162. Відзив на позовну заяву (відзив)
1. У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Но Вы правы, давайте вдадимся в подробности обязанностей суда при данных обстоятельствах.
Справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). У таких справах заявами по суті справи є позов та відзив.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Назначенное заседание не состоялось (суд был занят другими делами) и суд назначил следующее заседание почти через два месяца! Строк закончился, разве суд не обязан выносить решение за имеющимися в деле материалами?