Старатель7

Пользователи
  • Content Count

    198
  • Joined

  • Last visited

  • Days Won

    4

Старатель7 last won the day on March 17 2017

Старатель7 had the most liked content!

Community Reputation

26 Очень хороший

2 Followers

About Старатель7

  • Rank
    Активный участник

Recent Profile Visitors

951 profile views
  1. На слух оно не плохо, только на глаз лучше. Стаття 162. Відзив на позовну заяву (відзив) 1. У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Но Вы правы, давайте вдадимся в подробности обязанностей суда при данных обстоятельствах. Справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). У таких справах заявами по суті справи є позов та відзив. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Назначенное заседание не состоялось (суд был занят другими делами) и суд назначил следующее заседание почти через два месяца! Строк закончился, разве суд не обязан выносить решение за имеющимися в деле материалами?
  2. Возражения=отзыв (по сути). Я не путаю. Получили, и повестки на заседания получили. А какие могут быть у субъекта владних повноважень уважительные причины неявки на судебные заседания, не извещения о причинах неявки, не подачи отзыва в срок установленный судом? Если ПФ принесёт отзыв на следующее судебное заседание и судья его примет - я скорее всего не смогу подать ответ на отзыв, так как суд вправе выносить решение на основании иска и отзыва. А мне необходимо письменно доказать суду, что отзыв безосновательный.
  3. Згідно пункту 1 статті 257 КАС України справи незначної складності розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. При цьому статтею 263 КАС України встановлений обов’язок суду розглядати такі справи без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а заявами по суті справи є позов та відзив. Також, пунктом 4 статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Я заинтересован как можно скорее разрешить спор, речь идёт о размере пенсии. В материалах дела нет никаких заявлений от ПФ. Они 7 месяцев вообще никак не реагируют. Считаю, что у них нет возражений по сути.
  4. Иск подан в августе 2017 г. Тогда отзыв назывался возражениями. В ноябре 2017г поменялся судья. Новый судья в январе этого года на первом заседании ухвалой обязал ПФ подать отзыв в течении 15 дней с дня получения ухвалы. Срок истёк, отзыва нет ни в материалах дела ни у меня. Представитель ПФ ни на одно заседание ни к старому судье, ни к новому не являлся.
  5. Сужусь с Пенсионным фондом. ПФ полгода не ходит на заседания и не подаёт отзыв. Суд обязал ПФ подать отзыв и назначил строк. ПФ в указанный строк отзыв не подал. Я написал заявление в суд с просьбой рассмотреть дело в письменном производстве. Но суд перенёс несостоявшееся заседание на два месяца. Что ещё можно сделать, чтобы суд вынес решение и желательно не принял от ПФ отзыв?
  6. Согласно пункта 2 статьи 77 нового КАСУ . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Уважаемые форумчане, прошу высказать своё мнение относительно вышеупомянутых доказательств (доказів). Мне не понятно, что имеет в виду Законодатель! Сужусь с ПФУ, пока в первой инстанции и для меня это очень важно.
  7. Раджу звернутися до місцевого відділення Міністерства соціальної політики (совбез) з заявою де Ви просите доплачувати до пенсії державну допомогу до рівня прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Заява в двох екземплярах, розпишіть все детально. Аналогічну заяву напишіть до пенсійного фонду. Якщо отримаєте відмову, то звертайтеся до суду. Я аналогічний позов виграв у двох інстанціях.
  8. Прошу помочь. Согласно решению суда, Дельта должна компенсировать судебные расходы. На кого выписывать исполнительный лист? Дельта - в стадии ликвидации, телефоны не отвечают. На Фонд грабування? В моём иске ответчиком указано (именно так было указано и имя истца в иске Дельты) : ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б поштова адреса: 01014, м. Київ, бульвар Дружби народів, 38 Код ЄДРПОУ 34047020, р/р 32079422901, Банк отримувача: Головне Управління Національного банку України по Києву і Київській області, МФО 321024
  9. Днепропетровский апелляционный суд оставил в силе решение суда первой инстанции: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/68580262 Для меня остаётся непонятным - как убрать запись с Реестра обтяжень рухомого майна? Подавать ещё один иск? Добровольно банк вряд ли согласится. Прошу подсказать, кто знает.
  10. Проиграл суд в первой инстанции по поводу пенсии 949 грн. Готовлю апелляционную жалобу. В связи с этим возник вопрос. Согласно КАСУ Стаття 186. Порядок і строки апеляційного оскарження1. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.Зачем ещё отсылать копию апелляционной жалобы, если все материалы подаются через суд первой инстанции? Практически выполняется ли это требование? Если отсылать всё же необходимо, то как отсылать, почтой, с уведомлением о вручении? Отсылать одну жалобу или и дополнения к ней? Прошу подсказать, кто с этим сталкивался.
  11. Прошу совет. Можно ли использовать вышеприведённое судебное решение в в судебном разбирательстве по иску к Пенсионному фонду с требованием выплачивать пенсию в размере прожиточного минимума для нетрудоспособных лиц?
  12. На сайте суда нет сведений о подаче Кабмином апеляционной жалобы. Следовательно судебное решение уже вступило в законную силу. Но Кабмин его не выполняет. И что дальше?
  13. ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ 01 березня 2017 року № 826/9514/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І. ,за участі колегії суддів - Кузьменка В.А., Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу та додані до неї матеріали: за позовом ОСОБА_1, до відповідача Кабінету Міністрів України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство соціальної політики України, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство соціальної політики України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що визначена фіксована сума 949 грн. у абзаці 1 пункту 2 постанови Кабінету міністрів України від 26.03.2008 № 256 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" суперечить вимогам ч. 3 ст. 46 Конституції України, згідно якої, пенсії та інші соціальні виплати та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Представник відповідача зазначив, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та безпідставним, оскільки посилання позивача на невідповідність пункту 2 оскаржуваної постанови та посилання на порушення даною постановою особистих прав позивача на гідний життєвий рівень є необґрунтованими, оскільки, вищевказана постанова була прийнята саме з метою збільшення розмірів пенсій окремим категоріям громадян з урахуванням прожиткового мінімуму та з урахуванням норм чинного законодавства. Таким чином на думку представника відповідача, Кабінет Міністрів України при винесенні оскаржуваної постанови діяв на виконання повноважень, обґрунтовано. з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Разом з тим, відповідачем зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки про постанова Кабінету міністрів України від 26.03.2008 № 256 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" опублікована в Урядовому кур'єрі від 02.04.2008 № 61, водночас останні зміни у визначеному чинним законодавством порядку було опубліковано в офіційному виданні України, тому з часу офіційного опублікування набрала законної сили саме з 01.12.2015. Заявлене клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, суд вважає необґрунтованим, оскільки, строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто відповідачем не доведено, що позивач дізнався про оскаржувану постанову саме 01.12.2015. Так, згідно з частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач звернувся до суду 16.02.2016 (що підтверджується відбитком поштового штемпелю на конверті, в якому до суду надійшла позовна заява разом з доданими документами), суд дійшов до висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду. Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження. В силу ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також з'ясувавши позицію судів вищих інстанцій з приводу вирішення аналогічних спірних правовідносин, Окружний адміністративний суд міста Києва, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 є непрацюючим пенсіонером, отримує пенсію у розмірі 949, 00 грн. Постанова Кабінету міністрів України від 26.03.2008 № 256 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" опублікована в Урядовому кур'єрі від 02.04.2008 № 61, водночас останні зміни у визначеному чинним законодавством порядку було опубліковано в офіційному виданні України 01.12.2015. Вважаючи, що абзац 1 пункту 2 вищевказаної постанови разом із внесеними змінами порушує законні права та інтереси позивача, останній звернувся за захистом власних прав, свобод та інтересів до Окружного адміністративного суду м. Києва. Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представника відповідача та оглянувши позицію судів вищих інстанцій з приводу аналогічних спорів, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне. Частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень встановлені критерії, дотримання яких перевіряються судом в порядку адміністративного судочинства, зокрема, щодо прийняття (вчинення) рішень, дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 113 Конституції України, ст. 1 Закону України від 27.02.2014 р. №794-VII «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів, відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» до основних його завдань відноситься, зокрема, забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності. Нормою ст. 41 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» встановлено, що Кабінет Міністрів України спрямовує свою діяльність на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України. Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Статтею 117 Конституції України, яка кореспондує зі ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», передбачено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. А відтак, керуючись наведеними нормами, Кабінет Міністрів України прийняв оскаржувану постанову. Частина 3 ст. 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначає, що Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності. Частиною 1 параграфу 32 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950, визначено, що проекти актів Кабінету Міністрів України готуються на основі та на виконання Конституції і законів України. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Згідно ч. 1 ст. 53 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Як вбачається із матеріалів справи, Міністерством праці та соціальної політики України 25.03.2008 № 1058/0/10-01/039 було подано до Кабінету міністрів України проект постанови "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", що був підготовлений на виконання п. 5.12 протоколу № 10 засідання Кабінету міністрів України від 05.03.2008. В обґрунтування необхідності прийняття даного акту було зазначено, що прийняття постанови № 265 викликало необхідність збільшення розмірів пенсій окремим громадян з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. Як вбачається із оскаржуваної постанови № 265, позивач просить зобов'язати внести зміни саме в частині визначення "не досягає 949 гривень, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру." Разом з тим, відповідно до наданих заперечень відповідача, останній наголошує на тому, що відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" від 18.05.2004 № 1727-IV (далі - Закон № 1727-IV), визначено, що цей Закон визначає правові засади надання державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, а також надання державної соціальної допомоги на догляд. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 1727-IV громадяни України, які досягли віку, встановленого статтею 1 цього Закону або є інвалідами і не одержують пенсію та постійно проживають на території України, мають право на державну соціальну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. В той же час, згідно до ст. 6 Закону № 1727-IV розмір державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам за умовами, передбаченими частиною першою статті 4 цього Закону, встановлюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: інвалідам I групи, жінкам, яким присвоєно звання "Мати-героїня", - 100 відсотків; інвалідам II групи - 80 відсотків; інвалідам III групи - 60 відсотків; священнослужителям, церковнослужителям та особам, які протягом не менше десяти років до введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" ( 987-12 ) займали виборні або за призначенням посади у релігійних організаціях, офіційно визнаних в Україні та легалізованих згідно з законодавством України, за наявності архівних документів відповідних державних органів та релігійних організацій або показань свідків, які підтверджують факт такої роботи, - 50 відсотків; особам, які досягли віку, встановленого статтею 1 цього Закону, - 30 відсотків. Разом з тим, відповідно до пункту 3 Перехідних положень Закону № 1727-IV при визначенні розмірів державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, та державної соціальної допомоги на догляд може застосовуватися рівень забезпечення прожиткового мінімуму, встановлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст.. 3 Конституції України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст.46 Конституції України). Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48 Конституції України). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст. 19 Конституції України). Згідно своєї преамбули Закон «Про прожитковий мінімум» відповідно до статті 46 Конституції України дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень. Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (ст.. 1 Закону). Згідно положень статті 2 Закону прожитковий мінімум застосовується для: загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм; встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; визначення права на призначення соціальної допомоги; визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших; встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Набір продуктів харчування та набір непродовольчих товарів визначаються в натуральних показниках, набір послуг - у нормативах споживання не рідше одного разу на п'ять років (ч.1. ст.. 3 Закону). Набір продуктів харчування формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, з використанням нормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я (ч.2. ст.. 3 Закону). Набір непродовольчих товарів формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, з використанням нормативів забезпечення засобами гігієни, медикаментозними засобами, засобами захисту організму людини від впливу навколишнього середовища, а також засобами для влаштування побуту(ч.3. ст.. 3 Закону). Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється на принципах соціального партнерства та затверджується Кабінетом Міністрів України (ст.. 4 Закону). Згідно положень п.2 ч.1 ст. 20 Закону про КМУ, основними завданнями останнього у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, зокрема забезпечення проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян; виступає стороною соціального діалогу на національному рівні, сприяє його розвитку, відповідно до закону проводить консультації з іншими сторонами соціального діалогу щодо проектів законів, інших нормативно-правових актів з питань формування і реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин; забезпечує підготовку проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій. Аналіз вказаних норм в сукупності дає суду підстави зробити наступні висновки. Кабінет Міністрів України встановлює прожитковий мінімуму на підставі та в порядку, визначеному Законом. Підставою для дотримання цього порядку є, зокрема, положення ч.2 ст.19 Конституції України та норми Закону. В той же час, суд вбачає за необхідне зазначити, що визначення суми саме 949, 00 грн. було актуальним у момент прийняття постанови від 26.03.2008 № 256 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", однак, з часу прийняття оскаржуваної постанови на кожен календарний рік Верховна Рада України затверджувала Державний бюджет на відповідний рік. Тобто з моменту прийняття постанови визначений розмір соціальних виплат не міг залишатися незмінним. Разом з тим, скориставшись для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача визначеним ч. 2 ст. 11 КАС України правом на вихід за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про доцільність зобов'язання Кабінету міністрів України внести до постанови Кабінету міністрів України від 26.03.2008 № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" зміни, в абзаці першому п. 2 слова і цифри "949 гривень" замінити словами "прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність". Відповідно до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Також згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Водночас якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз (ч. 2). Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд звільнив позивача від сплати судового збору. Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163, п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, - ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Зобов'язати Кабінет міністрів України внести до постанови Кабінету міністрів України від 26.03.2008 № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" зміни, в абзаці першому п. 2 слова і цифри "949 гривень" замінити словами "прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність". В іншій частині позовних вимог відмовити у повному обсязі. Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України. Головуючий суддя Я.І. Добрянська Судді В.А. Кузьменко А.Б. Федорчук
  14. Уважаемые юристы! Объясните пожалуйста. Решение о отказе банку в удовлетворении исковых требований про стягнення заборгованості за кредитним договором, в связи с истечением срока исковой давности, вступило в законную силу. Имеет ли место припинення зобов'язання, забезпеченого заставою, ст.593 ЦКУ? Что теперь с договором залога, он имеет законную силу? Залог припиняється согласно ст.28 ЗУ Про заставу? Может ли банк теперь продать долг коллекторам? Какими статьями законов это регулируется?
  15. Апелляционный суд оставил решение суда первой инстанции без изменений. Представитель Дельты на заседание не явилась. Надеюсь на этом судебная тяжба закончилась.