sofi

не будьте извергом , никто, кроме самой крымской власти, ничего отключать не будет, если это не противоречит м/н праву в отношении непризнанных территорий. У нас у власти более прагматичные люди, чем в РФ, все будут продавать, и воду и свет и газ , желательно по предоплате, ес-но оплата валютой.

так как теперь предлагаете поступить: противостоять оккупантам, выполнять команду "хенде хох!", а может простынкой белой запастись (саваном)? Ваши предложения.

Вы случайно с РТР и Киселевым не сотрудничаете? Янукович не только усилил централизацию власти, он ее узурпировал, изнасиловав Конституцию, присвоив себе полномочия, на которые на выборах не претендовал. Ну а независимость судебной власти - яркий пример , судья Киреев. И никакого авторитаризма при нем не было? мога быть это тоталитаризм?

судебный Майдан

Ну и ЧТО? Какие Ваши выводы, как человека военного, присягавшего СССР (надеюсь Вы не считаете РФ=СССР)

да не партесь вы так, от наших мосхов ничего не зависит и от крымских тоже. к сожалению. вот если по российскому международному праву немцы начнут присоединять Кеннинсберг, англичане Штаты, а Израль - бывший СССР, тогда Путин успокоится. Для начала, предлагаю главному еврею Европы, который уже партизанит в тылу врага, инициировать присоединение Еврейской автономии к Екатиринославу.

Госдума РФ разработала механизм аннексии украинских регионов (документ) 3 марта, 15:03 "Применительно к регионам Украины речь идет не о части государства (как субъекта международного права и как аппарата обеспечения власти), а о части территории и ее населении, относительно недавно законодательно отделенной от России", - утверждают российские депутаты. Депутаты российской Госдумы настаивают, что в вопросе о статусе Крыма и других русскоязычных регионов Украины определяющими являются не международные соглашения о территориальной целостности Украины, а волеизъявление жителей соответствующего региона. Об этом говорится в пояснительной записке к проекту закона "О внесении изменений в Федеральный конституционный закон "О порядке принятия в Российскую Федерацию и образования в ее составе нового субъекта Российской Федерации", текстом которой располагает редакция ZN.UA. Российские депутаты отмечают, что необходимость принятия данного документа вытекает из обязательств Российской Федерации, предусмотренных Договором о дружбе и партнерстве 1997 года: "Согласно статье 11 данного Договора обе стороны принимают на своей территории необходимые меры, включая законодательные, для предотвращения и пресечения любых действий, представляющих собой подстрекательство к насилию или насилие против отдельных лиц или групп граждан, основанное на национальной, расовой, этнической или религиозной нетерпимости". При этом они признают, что Россия является гарантом территориальной целостности Украины согласно Будапештскому меморандуму. При этом в документе отмечается, что в связи в последними событиями органы государственной власти Украины оказались в параличе, в результате чего "лишенные государственной защиты в своей стране, регионы Украины, большую часть населения которых составляют русскоязычные граждане, ищут способы отстоять свою самостоятельность, самобытность, обращаясь в первую очередь к России". "Применительно к регионам Украины речь идет не о части государства (как субъекта международного права и как аппарата обеспечения власти), а о части территории и ее населении, относительно недавно законодательно отделенной от России. Исторически, как известно, в течение столетий эти территории позиционировались как часть единой страны - Российской Империи, затем - Советского Союза", - отметили авторы инициативы. С учетом их законодательного отнесения в 1991 г. к другому государству в настоящее время преобладающее юридическое значение имеет именно волеизъявление соответствующего населения, подчеркивают российские депутаты. "Следует при этом учитывать, что силовой захват Майданом власти группой лиц в Киеве с точки зрения международного права не является правомерным. С этих позиций Россия вправе даже сослаться на клаузулу rebus sic stantibus (коренное изменение обстоятельств) и прекратить действие ранее заключенных (на тот период - с легитимной властью Украины) международных экономических договоров", - говорится в документе. Депутаты Госдумы настаивают, что предлагаемый законопроект соответствует Конституции Российской Федерации и общепризнанным принципам международного права. "В международной практике имели место случаи присоединения части одного государства к другому без заключения международного договора. Более того, требования о необходимости заключить такой договор с иностранным государством нет в международном праве. Согласно Уставу ООН, к числу общепризнанных принципов международного права относится принцип "самоопределения народов" (п. 2 ст. 1 Устава ООН)", - говорится в пояснительной записке. "Самоопределение (например, Республики Крым) может быть выражено в результате референдума или иной формы волеизъявления населения соответствующей территории. В том числе: обращением Верховного Совета Республики к Президенту РФ; получением жителями Крыма гражданства России в упрощенном порядке и т.д.", - говорится в пояснительной записке. Напротив, навязывание такому самоопределяющемуся населению требования договорного согласия всего государства (Украины) с самоопределением населения конкретного региона (Крыма) противоречило бы названному международно-правовому принципу самоопределения народов, отмечают депутаты. Принятие в состав Российской Федерации в качестве нового субъекта части иностранного государства предлагается осуществлять при соблюдении следующих условий: 1) в данном государстве отсутствует эффективная суверенная государственная власть, что делает невозможным для России заключение международного договора с ним, 2) вопрос о присоединении части иностранного государства к Российской Федерации получил одобрение на референдуме, проведенном на территории части иностранного государства в соответствии с законодательством иностранного государства, либо легитимные органы государственной власти части иностранного государства обратились к России с предложением о принятии в качестве нового субъекта в Российскую Федерацию, 3) Федеральное Собрание Российской Федерации принимает федеральный конституционный закон о принятии в Российскую Федерацию нового субъекта, которым регулируются все вопросы, связанные со статусом нового субъекта. Комментарий ZN.UA Следует отметить, что законопроект предусматривает лишь присоединение к России новых территорий, но не выход субъектов Федерации из ее состава. Кроме того, намерение России в одностороннем порядке прекратить действие ранее заключенных международных договоров с Украиной противоречит положением упомянутого Договора о дружбе и положениям Венской конвенции о праве международных договоров 1969 года. По утверждению авторов, в международной практике имели место случаи присоединения одного государства к другому без заключения международного договора. Действительно, 13 марта 1938 года был обнародован закон, согласно которому Австрия была включена в состав гитлеровской Германии в качестве земли. Авторы законопроекта ссылаются на общепризнанные принципы международного права, на основании которых предлагается утвердить соответствующие изменения, в частности на принцип самоопределения народов. Однако Декларация о принципах международного права 1970 года устанавливает, что принцип самоопределения народов ограничивается принципом территориальной целостности государств. Целью такого ограничения является необходимость избежать сепаратизма с целью раскола государства. По материалам: ZN.UA о том, чтобы наделить правом на отсоединение от РФ - ни гу-гу, Черная дыра.

такие безальтернативные вопросы, даже при всей нелигитимности референдума, говорят о том, что самозванцы уверены в том, что крым проголосовал бы против раши. похоже, что еврей по большому блату устроился в партизанский отряд

из источников, близких к официальным (пресс-конференция путина) известна тактика ведения войны, в случае если Украина станет отстаивать свою территориальную целостность: впереди российских солдат поставят женщин (жен и матерей) для их защиты. да, украинская армия, в связи с отсутствием мат-тех обеспечения, будет (предусматривается такая легенда), экипирована и вооружена в российских военторгах, в связи с чем, различить хто-где не представится возможным, а отряды самообороны крыма от российских солдат отличить лехгко, у них нет опознавательных знаков. разрыв мосха

официальным источником является Киселев, ОРТ, РТР, заявления Путина. Вы еще не заметили? 16 марта по РОссийским СМИ будут транслироваться какие-нить архивы выборов в Украине в Крыму, например в парламент, с разъяснением, что это пороводится референдум, далее цик кремля (крыма) тут же объявит результаты безальтернативного референдума- 99.9% за, а 17 марта - назначат выборы губернатора крымской области или самого губернатора, не знаю как там у них щас. о дальнейших планах мне пока неизвестно

ващето, константинов с аксеновым мелковато берут. Крым по территории может спокойно провозгласить себя государством. Тем более фигушки Раша даст Крыму статус субъекта федерации.

я канешна извиняюсь, но зачем п.2-8, если по п.п.1,9 уже обратились. ст 18 ч.1 п. 7) назначение и проведение республиканских (местных) референдумов по вопросам, отнесенным к ведению Автономной Республики Крым; ст.26 ч.2 п.3) принятие решения о проведении республиканского (местного) референдума;

кончится тем, что перенесенный на 9 марта референдум отменят, в связи с тем, что кончилась бумага для ксерокса, чтобы размножить бюллетени, так как ушла на распечатку конституции 1992 тиражом в 2500000

так называемая "выдача кредита" предполагает несколько вариантов, которые должны быть предусмотрены договором, а именно: зачислением кредитных средств на открытый в банке счет получателя, и так далее, в сроки установленные договором. Так как только владелец счета вправе распоряжаться средствами на нем, то дальнейшее движение денег зависит от поручений владельца счета и, уже, от даты подачи расчетных документов начинает исчисляться срок выполнения банком принятых на себя обязательств по проведению платежей. Регламентируется это ЗУ "О платежных системах", там же предусмотрена ответственность за несвоевременное проведение платежей.

та це так, пане,йо-й... переход от теории к практике в наших реалиях и есть самый кризисный момент, приводящий к не менее глубоким философским измышлениям и не только

с точки зрения здравого смысла, это должник должен доказывать что он свои обязательства выполнил, предоставив суду доки (квитанции на платежи). если банк обращается в суд на основании того, что решение не выполнено, давайте еще одно (а через время, если и это не выполнит, то можно так обращаться бесконечно), то это абсурд. Банк может обратиться в суд в данном случае за инфляционными +3% годовых, так как долг не возвращен и то под вопросом. если открыто исполнит производство, то значит предыдущее решение не скасовано, оно действует!!! если суд удовлетворит глубоко банку, то двойной кайф взыскание получаетсься.

Баба Яга против! такого де-факто ВСУ, бо те де-факто (что это было, Постанова, узагальнення, правова позиция?) не грунтується на нормах матеріального, процессуального , зобовязального і морального права! отак. исполнители лишь исполнители, права и обовязки сторони можуть бути встановлені в даному випадку лише рішенням суду або договором (инн по залогу).

это как? По - Луспенику (см выше) - разные способы взыскания (ИНН и суд) разных предметов (ипотека и сумма) = двойное взыскание. А если способ взыскания один (суд), а предметы все те же - то это не двойное взыскание? По крайней мере это не логично. тем более, что ипотека (залог) обеспечивает все требования ипотекодержателя. Правда, ранее суды придерживались другой концепции при вершении правосудия, но это решение ВССУ, с вытекающими последствиями в случае не одинакового... лусненик рулит...пи- пи-пи-

Про витребування майна із чужого незаконного володіння. Рішення Верховного Суду України Цивільне судочинство Про витребування майна із чужого незаконного володіння Верховний Суд України РІШЕННЯ від 19 січня 2011 року Ураховуючи вимоги ст. 10 ЦПК України та виходячи зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, власник зобов’язаний довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі, а набувач – довести, що він придбав майно за відплатною угодою й що він не знав і не міг знати про те, що придбаває майно в особи, якій не належить право його відчуження. Якщо майно вибуло з володіння власника за його волею (передано за договором іншій особі, яка його відчужила) він не має право вимагати повернення майна від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними. Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Національної спілки художників України до ОСОБА_3, комунального підприємства Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Авто Груп”, приватного підприємства “Квіти Городка”, колективного підприємства “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” про визнання недійсними договорів, витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Національної спілки художників України про визнання добросовісним набувачем й за касаційною скаргою приватного підприємства “Квіти Городка” на рішення апеляційного суду Львівської області від 25 березня 2010 року,встановила: У грудні 2008 року Національна спілка художників України (далі – Спілка художників) звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням господарського суду Львівської області від 29 липня 2008 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2008 року, визнано за колективним підприємством “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” (далі – КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика”) право повного господарського відання щодо цілісного майнового комплексу, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1. 20 жовтня 2008 року КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” та приватне підприємство “Квіти Городка” (далі – ПП “Квіти Городка”) на товарній біржі “Український центр спеціалізованих аукціонів” уклали договір купівлі-продажу будівлі павільйону АДРЕСА_1. Рішенням третейського суду від 23 жовтня 2008 року визнано право власності за ПП “Квіти Городка” на зазначений павільйон. 5 листопада 2008 року комунальним підприємством Львівської обласної ради комунального підприємства Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” зареєстровано право власності на цей павільйон. 11 листопада 2008 року ПП “Квіти Городка” та товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Авто Груп” (далі – ТОВ “Торговий Дім “Авто Груп”) уклали договір купівлі-продажу зазначеного павільйону, а 12 листопада 2008 року ТОВ “Торговий Дім “Авто Груп” за договором купівлі-продажу передало цей павільйон ОСОБА_3. Посилаючись на порушення права власності, уточнивши позовні вимоги, Спілка художників просила визнати недійсним біржовий контракт від 20 жовтня 2008 року, укладений КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” та ПП “Квіти Городка”; визнати недійсними договір купівлі-продажу від 11 листопада 2008 року, укладений ПП “Квіти Городка” і ТОВ “Торговий Дім “Авто Груп”, та договір купівлі-продажу від 12 листопада 2008 року, укладений ТОВ “Торговий Дім “Авто Груп” і ОСОБА_3; витребувати павільйон АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на будівлю павільйону. ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати його добросовісним набувачем павільйону. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 29 вересня 2009 року в задоволенні позову Спілки художників відмовлено. Зустрічний позов задоволено: визнано ОСОБА_3 добросовісним набувачем приміщення павільйону АДРЕСА_1. Рішенням апеляційного суду Львівської області від 25 березня 2010 року рішення районного суду скасовано. Визнано недійсними договори купівлі-продажу від 20 жовтня 2008 року, від 11 листопада 2008 року та від 12 листопада 2008 року; витребувано приміщення павільйону АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_3 і скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на цю будівлю. У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ПП “Квіти Городка” просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права. Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ “Перехідні положення” Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ “Про судоустрій і статус суддів” касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом. У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судами встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 29 липня 2008 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2008 року, визнано за КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” право повного господарського відання щодо цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Мучна, 32, та павільйону АДРЕСА_1. 20 жовтня 2008 року КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” уклала з приватним підприємством “Квіти Городка” на товарній біржі “Український центр спеціалізованих аукціонів” договір купівлі-продажу (біржовий контракт) будівлі павільйону АДРЕСА_1. 12 листопада 2008 року ТОВ “Торговий Дім “Авто Груп” за договором купівлі-продажу передало цей павільйон ОСОБА_3 Відмовляючи Спілці художників у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки рішенням господарського суду Львівської області визнано за КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” право повного господарського відання щодо павільйону, то КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” правомірно відчужило це майно ПП “Квіти Городка”, яке відчужило ТОВ “Торговий Дім “Авто Груп”, а останнє – ОСОБА_3. Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 і визнаючи його добросовісним набувачем, районний суд, посилаючись на ст. 388 ЦК України, дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 придбав спірне майно за оплатним договором, у зв’язку із чим він є добросовісним набувачем. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову Спілки художників, апеляційний суд вважав, що зміст укладених правочинів суперечить вимогам ЦК України, а відтак оспорювані правочини є недійсними. Виходячи з вимог ст. 216 ЦК України апеляційний суд застосував реституцію як наслідок недійсності правочину та поряд із цим задовольнив вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, апеляційний суд посилався на відсутність доказів про те, що він придбав спірне майно за відплатним договором. Однак частково з такими висновками судів попередніх судових інстанцій не можна погодитись із таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Згідно із ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності звертаються за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (ст. 16 ЦПК України). За таких обставин судові рішення в частині позову Спілки художників до ТОВ “Торговий Дім “Авто Груп”, ПП “Квіти Городка”, КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” про визнання недійсним договорів купівлі-продажу від 20 жовтня 2008 року та від 11 листопада 2008 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки відповідно до ст. 15 ЦПК України зазначена справа в цій частині вимог не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Крім того, як убачається з матеріалів, які додані до касаційної скарги, ухвалою господарського суду Львівської області від 19 серпня 2010 року, якою роз’яснено рішення господарського суду Львівської області від 23 грудня 2009 року за позовом прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова до КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика”, ТОВ “Торговий Дім “Авто Груп”, ПП “Квіти Городка” про визнання правочинів недійсними, договір купівлі-продажу будівлі павільйону АДРЕСА_1 (біржовий контракт № 13 БК) від 20 жовтня 2008 року, укладений КП “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика” і ПП “Квіти Городка”, та договір купівлі-продажу будівлі павільйону АДРЕСА_1 від 11 листопада 2008 року, укладений ПП “Квіти Городка” і ТОВ “Торговий дім “Авто Груп”, визнано нікчемними. Таким чином, господарським судом уже вирішено питання про недійсність оскаржуваних позивачем договорів від 20 жовтня 2008 року та від 11 листопада 2008 року, укладених юридичними особами. У той же час судові рішення в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12 листопада 2008 року, укладеного ТОВ “Торговий дім “Авто Груп” та ОСОБА_3, підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову з таких підстав. Згідно з п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. За таких обставин, оскільки Спілка художників не була стороною договору від 12 листопада 2008 року, укладеного ТОВ “Торговий дім “Авто Груп” та ОСОБА_3, рішення апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. Що стосується позову про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації в порядку віндикації, апеляційний суд неправильно застосував положення ст. 388 ЦК України й порушив норми процесуального закону при ухваленні рішення в ці частині. Так, Цивільним кодексом України в главі 29 передбачені цивільно-правові способи захисту права власності. Зокрема, норми ст. ст. 387, 388 ЦК України надають власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача. Частина 1 ст. 388 ЦК України передбачає, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. За змістом зазначених правових норм та відповідно до вимог ст. ст. 214, 307, 316 ЦПК України апеляційний суд повинен був установити: чи вибуло майно з володіння власника або володіння особи, якій воно було передане власником у користування, у силу зазначених обставин, а також чи придбав набувач це майно за відплатним договором і чи не знав та не міг знати він про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння. При цьому за змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача . Ураховуючи вимоги ст. 10 ЦПК України та виходячи зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, власник зобов’язаний довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі, а набувач – довести, що він придбав майно за відплатною угодою й що він не знав і не міг знати про те, що придбаває майно в особи, якій не належить право його відчуження. Якщо майно вибуло з володіння власника за його волею (передано за договором іншій особі, яка його відчужила) він не має право вимагати повернення майна від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними. Таким чином, у порушення ст. ст. 213-214, 307, 316 ЦПК України апеляційний суд не перевірив доводів сторін та не встановив факт добросовісності чи недобросовісності набуття ОСОБА_3 павільйону АДРЕСА_1, наслідком якого є витребування або відмова у витребуванні набутого ним майна відповідно до вимог ст. 388 ЦК України. Крім того, вирішуючи по суті позов ОСОБА_3, суд не звернув увагу на те, що його вимоги про визнання добросовісним набувачем не є предметом позову, оскільки відповідно до ст. 338 ЦК України питання добросовісності набуття майна є одним із фактів, що має значення для вирішення справи і встановлюється судом відповідно до ст. 214 ЦПК України за позовом Спілки художників про витребування у ОСОБА_3 спірного майна. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в и р і ш и л а: Касаційну скаргу приватного підприємства “Квіти Городка” задовольнити частково. Рішення апеляційного суду Львівської області від 25 березня 2010 року в частині позову Національної спілки художників України до колективного підприємства “Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика”, приватного підприємства “Квіти Городка” та товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Авто Груп” про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 20 жовтня 2008 року та від 11 листопада 2008 року скасувати, провадження у справі в цій частині закрити. Рішення апеляційного суду Львівської області від 25 березня 2010 року в частині позову Національної спілки художників України до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12 листопада 2008 року скасувати, у задоволенні позову в цій частині відмовити. Рішення апеляційного суду Львівської області від 25 березня 2010 року в частині позову Національної спілки художників України до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння та в частині зустрічного позову ОСОБА_3 до Національної спілки художників України про визнання добросовісним набувачем скасувати, передати справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду Львівської області. Рішення оскарженню не підлягає. Матеріали надано "Юридичним вісником України"

http://pr-z.com.ua/node/3391 Практичне застосування судами України норм матеріального права при вирішенні спорів про витребування майна з чужого незаконного володіння (в т.ч. від добросовісного набувача) Агентство конфликтного PR — /PR i Z/ 14 ноября 2011 года «Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним» (ст. 41 Конституції України) «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.» (ст.1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Захист власності») Всі в Україні думають і плекають надію на світле майбутнє, в тому числі державні органи – на формування в Україні сприятливого інвестиційного клімату, громадяни і власники бізнесу та підприємств – на захищеність їх власності та відповідні гарантії. Пропоную всім нам проглянути, чи таке безхмарне небо в захисті права власності і чи так все однозначно застосовується, як прописано в Законі. Проілюструвати практичні «гарантії захисту» права власності пропоную на прикладі однієї судової справи. Вказана публікація, видається, буде вагомим доповненням до публікацій на тему витребування майна з чужого незаконного володіння – з практичної сторони даного питання, в т.ч. практичної реалізації Постанови від 06.11.2009 р. № 9 Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Вбачаємо, що вказана публікація має привернути увагу і буде цікава як для фахових юристів і адвокатів, так і для інвесторів та для Міжвідомчої комісії з питань протидії поглинанню і захопленню підприємств. Всім відомо, що в Україні на законодавчому рівні визначено право власника витребувати своє майно з чужого незаконного володіння як від недобросовісного набувача (ст.387 ЦК України), так і від добросовісного (ст.388 ЦК України). Тобто для витребування власником свого майна йому потрібно довести (підтвердити), що він є власником майна, яке витребовується, та наявність обставин, передбачених чи то ст.387, чи то ст.388 ЦК України – які дають право витребувати йому своє майно. Зокрема, одна з підстав витребування свого майна – це доведення, що воно вибуло з володіння власника не з його волі. На вказане, зокрема, крім закону вказує і судова практика вищих судових інстанцій: як Вищого господарського суду України, так і Верховного Суду України. А саме: Зокрема, Постанови Верховного Суду України від 28.03.2011 року у справі № 18/76-09 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14758921), від 06.12.2010 року у справі № 3-13гс10 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13485878), від 03.10.2006 р. (справа № 3-3327к06) http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/285538 та Постанови Вищого господарського суду України від 18.08.2009 р. в справі № 17/308, адреса в ЄДРСР http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4885263; на офіційному сайті ВГСУ http://arbitr.gov.ua/docs/28_2453091.html; від 02.03.2010 р. в справі № 9/198/30/11-9/199/29/10 (8/258/22-8/294/23)), адреса в ЄДРСР http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8215112; від 10.03.2010 р. в справі № 5020-1/018-7/124-11/260-13/120-11/403-9/284) адреса в ЄДРСР http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8216541 та ціла низка інших справ. Зміст правової позиції та висновків вищих судових інстанцій, у відповідності до яких мають приймати рішення і нижчі судові інстанції згідно їх обов’язковості за ст.111-28 ГПК України, полягає в наступному. Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України за загальним правилом право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 658 ЦК України якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. В силу приписів ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Таким чином, за змістом ст.ст. 330, 388, 658 ЦК України право власності на майно, передане за договором купівлі-продажу всупереч волі власника цього майна, не набувається у тому числі і добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути витребувано власником на підставі ст. 388 ЦК України, в т.ч. і від добросовісного набувача. Згідно вказаних норм цивільного законодавства право позивача на визнання за ним права власності на спірне майно, повернення майна тощо базується на визнанні права власності абсолютним правом, яке не припиняється із незаконною втратою цього майна власником та втратою можливості здійснювати права на це майно. Досить чіткою і зрозумілою видається правова позиція вищих судових інстанцій. Як Ви думаєте, якщо власник доводить наявність вказаних юридичних фактів, чи може він беззаперечно все-таки витребувати своє майно ? Видається, що ТАК! Чи можуть бути інші перешкоди для витребування власником свого майна ? Здається, що НІ ! Однак існують «але» у вигляді практичного застосування вказаних норм Закону судом в іншій справі … Так, зокрема, господарським судом Чернігівської області ще з лютого 2008 року розглядається справа про витребування майна з чужого незаконного володіння, і після задоволення позову в 2009 р. з підстав зазначених вище (рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2009 р. - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4174683) та в 2010 р. (Постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2010 р. - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10064162), - нажаль, розпочало в Україні на теренах Чернігівської області з’являтися інше правозастосування та розуміння гарантій права власності та його захисту, а ще точніше – почали формуватися підстави для відмови у витребування майна з чужого незаконного володіння. Після скасування Вищим господарським судом України 10.08.2010 р. рішення про задоволення позову з причин, як вказав ВГСУ - http://reyestr.court.gov.ua/Review/11016062 , неповноти дослідження матеріалів справи, - при новому розгляді справи з’явилися новели в захисті права власності – від зворотного. Чому від зворотного - запитаєте Ви? Та тому, що судом на перше місце були поставлені інтереси набувачів, а первісний власник був позбавлений права витребувати своє майно. Як Ви вже здогадалися, суди відмовляли у витребуванні свого майна і це при тому, що при новому розгляді нових обставин встановлено не було, але норми закону були застосовані діаметрально протилежно. Так, читачі та фахові юристи можуть в цьому переконатися на прикладі наступних судових рішень: Рішення господарського суду Чернігівської області від 29.11.2010 р., ЄДРСР - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12723516, Постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р., ЄДРСР - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14643324 та Постанова Вищого господарського суду України 22.06.2011 р. в ЄДРСР - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/16469583 – про відмову власнику у витребуванні свого майна, оскільки був факт реєстрації в БТІ за відповідачами-володільцями, відповідно вони, начебто, отримали право продавати майно позивача (законного власника). Вказані судові рішення обрунтовані, зокрема, наступними перешкодами (на думку судів) для витребування майна на користь позивача: «Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч. ч. 3, 4 ст. 334 Цивільного кодексу України). За змістом ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Таким чином, відповідачі набули право власності на спірні нежитлові приміщення у зв’язку з державною реєстрацією, а отже мали право відчужувати спірне майно.» Отже, для всіх інстанцій судів, при наявності чітко виписаного ст.ст.387,388 ЦК України переліку підстав для витребування майна (все решта – підстави для відмови), - ПЕРЕШКОДОЮ у витребуванні майна стала реєстрація відповідачами договорів з подальшого перепродажу згідно ч.ч.3,4 ст.334 ЦК України. При цьому, прошу звернути увагу на той факт, що ст.346 ЦК України не передбачено припинення права власності (в даному випадку позивача, як власника) – в зв’язку з реєстрацією договорів купівлі-продажу його майна за іншими особами. Постає закономірне питання – чому суд вирішив таким чином застосовувати закон, ігноруючи підстави, зазначені в ст.387,388 ЦК України, і чому надається пріоритет ч.ч.3,4 ст.334 ЦК України ? Адже це не є підставою припинення права власності позивача ! З такою позицією судів погодитись не можна, оскільки: Сам факт державної реєстрації договору не може розглядатись відокремлено від правомірності проведення такої реєстрації. Так, суди всіх інстанцій підтвердили право власності позивача, а відповідно його право на витребування свого майна. Також судами та матеріалами справи підтверджено, що майно вибуло з володіння ТОВ «Чернігівавтотранссервіс» (власника) не з волі ТОВ «Чернігівавтотранссервіс» (на вказані дії та факти згоди не надавав), а у зв’язку з: - прийняттям рішення господарським судом Чернігівської області від 31.01.2005 р. по справі № 9/120/16(8/300), яке в подальшому було скасовано постановою Вищого господарського суду від 29.11.2005 р. по справі № 9/120/16(8/300) (для аналогії наводжу приклади судових рішень про витребування: Постанова ВГСУ в справі № 17/308, - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4885263; та Постанови Верховного Суду України від 28.03.2011 року у справі № 18/76-09 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14758921 ) та від 03.10.2006 р. (справа № 3-3327к06) http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/285538, та - реєстрацією права власності за відповідачем-1 до набрання вказаним рішенням суду від 31.01.05р. законної сили. При цьому, витребуванню майно підлягає навіть при відсутності арешту, а вже при наявності арештів майно підлягає витребуванню тим більше, оскільки відчужено не тільки всупереч абсолютному праву власності позивача, а й всупереч публічній (державній) забороні вчиняти певні дії. Тобто господарські суди (всі 3 інстанції), визнаючи право власності за дійсним власником - ТОВ «Чернігівавтотранссервіс» з 03.06.2003 р. - вказують, що нові власники набули право власності по факту реєстрації їх договорів в БТІ в лютому 2005 р. З чим не можна погодитись. Як вже зазначалося, таке право відповідачі не набули згідно ст.ст.317,321,328,330,388,658 ЦК України, так як реєтрація проведена з порушеннями та продано майно особою – яка не мала права розпоряджатися майном. При цьому, майно може і має бути витребуване з чужого незаконного володіння, оскільки застосування спеціальних способів захисту права власності (віндикаційний позов) за п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, не ставиться у залежність від: 1) наявності (відсутності) реєстрації в БТІ за іншими володільцями; 2) наявності (відсутності) арештів на майно тощо; 3) визнання недійсними договорів з перепродажу цього майна. Єдиною обов’язковою умовою для витребування є вибуття майна від власника поза його волею, факт якого встановлено судами всіх інстанцій (підтверджено, що на момент відчуження майна відповідачем 1 рішення суду, як правовстановлюючий документ, на підставі якого відбулося відчуження майна, не набрало законної сили, пізніше було скасовано з направленням справи на новий розгляд, а 16.09.2011 р. позов взагалі залишено без розгляду - http://reyestr.court.gov.ua/Review/18201117). За таких обставин, виходячи з норм діючого законодавства та обов’язкової до застосування практики судів касаційної інстанції, незаконні володільці не набули права власності на майно ТОВ «Чернігівавтотранссервіс», який залишився єдиним власником цього майна, однак… Чи забезпечують суди компенсацію вартості майна в разі неможливості його витребування ? При цьому, які ж гарантії передбачені в захисті права власності в разі все-таки відмови позивачеві в задоволені позову про витребування майна ? Видається, і тут законодавець все чітко передбачив ст.ст.1212,1213 ЦК України, і при винесенні відповідного рішення суд мав вирішити, одночасно, питання про відшкодування власнику вартості майна за цінами на момент його винесення. Проте знов постає питання, чому суд вказану норму не застосував і фактично лишив за відповідачами БЕЗКОШТОВНО відповідне майно ? То чи є гарантії компенсації вартості свого майна в разі неможливості його витребування ? Прямі норми – ст.ст.1212, 1213 ЦК України, вказують, що ТАК ! Як вирішить суд – будемо інформувати громадськість ! Допуск до Верховного Суду України Зважаючи на вказане неоднакове застосування норм матеріального права, власником – ТОВ «Чернігівавтотранссервіс» було відповідним чином прореаговано і 22.07.2011 р. подано до Вищого господарського суду України Заяву про перегляд Верховним Судом України судових рішень: Постанови Вищого господарського суду України від 22.06.2011 р. (Постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2011 р. та Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2010 р.), згідно п.1 ч.1 ст.111-16 ГПК України. Мотивом та підставою звернення стало неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до винесення різних за змістом рішень відносно вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме: неоднакове застосування норм матеріального права - ст.ст.316,317,319,321,328,330,346,387,388,392,658 ЦК України, ст.ст.19,41,124,129 Конституції України, ст.1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод”, ст.17 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини”. Згідно ст.111-28 ГПК України суди мали привести свою практику у відповідність до рішень Верховного Суду України, однак не привели – чи наявна за це відповідальність ? Чи втілиться вона хоча б в Ухвалу про допуск справи до провадження ВСУ чи буде чергове унікальне судове рішення, яке несе в собі небезпеку для інституту захисту права власності в Україні і жодним чином не сприяє формуванню сприятливого інвестиційного клімату в державі ? Судді та час покажуть … Маємо надію, що Вищий господарський суд України зважить на свою практику та практику Верховного суду України та допустить до перегляду Верховним Судом України його Постанови від 22.06.2011 р. з метою приведення судових рішень у даній справі до вимог Закону та забезпечення однакової судової практики по одних і тих же правовідносинах і нормах матеріального права. Інакше це рішення – загроза існуванню права власності в Україні, як такого – виникає небезпечний судовий прецедент, який полягає в можливості вільно чуже майно продати, зареєструвати за третіми особами і вказувати, що законний власник той, хто продав чуже майно і зареєстрував його в БТІ, а не той, хто первісно ним володів і жодним чином не давав згоди на його продаж !!! Дуже цікавий факт - арешти та заборони все-таки підтвердилися самими відповідачами !!! Відповідачі, які весь час вказували на відсутність арештів та заборон відчуження відповідного майна і до аргументів яких прислухалися суди – згодом, після Постанови ВГСУ від 22.06.2011 р. (на їх користь) подали до суду заяви про зняття (скасування) арештів … Цікаво, чи не так ? Виходить, що відповідачі все-таки підтвердили наявність арештів та заборон і відповідно перешкод для відчуження (перепродажу) майна. Суд в свою чергу, 16.09.2011 р. зняв відповідні арешти та заборони відчуження майна і заборони вчинення реєстраційних дій, - http://reyestr.court.gov.ua/Review/18201117. Перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами То чи може в такому разі залишатися в силі рішення суду, яке ґрунтувалося, зокрема, на відсутності арештів і на відсутності перешкод для реєстраційних дій ? За логікою та законом, звичайно, що ні. В зв’язку з вказаним, власником подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами Рішення господарського суду Чернігівської області від 29.11.2010 р. Маємо надію, що суд нарешті приведе своє рішення у відповідність до вимог норм матеріального права та рішень Вищого господарського та Верховного Суду України в аналогічних справах (ст.111-28 ГПК України). Однак, поки на сьогодні, суд вирішив, ухвалою від 31.10.2011 р., що відсутні підстави для перегляду рішення від 29.11.2010 р. – за ново виявленими обставинами. Чекаємо на рішення Київського апеляційного господарського суду … Звернення до Європейського Суду Маючи всі підстави сумніватися в об’єктивності національних судів, дана справа була направлена на розгляд до Європейського Суду з Прав Людини шляхом подання відповідно Звернення та знаходиться в активній стадії підготовки до розгляду заяви власника щодо неможливості захисту власником в Україні свого права власності та щодо тривалості строку розгляду справ про захист права власності, де власник вимушений заявляти справедливу сатисфакцію (стягнення з високої договірної сторони – держави Україна) в розмірі вартості майна, яке національні суди відмовляються захищати, маючи для цього всі підстави і ОБОВЯЗОК. Невже держава-Україна не здатна самостійно вирішити вказаний спір, відповідно до вимог Закону ? Невже обов’язково для цього Рішення Європейського Суду ? Перевірка Вищої ради Юстиції Крім цього, ТОВ «Чернігівавтотранссервіс» вимушено було звернутися до Вищої ради юстиції з приводу даного спору та його вирішення всупереч вимогам норм матеріального права та судовій практиці (ст.111-28 ЦК України). 16.09.2011 р., згідно листа Голови ВРЮ призначена відповідна перевірка. Чекаємо на справедливе рішення по суті перевірки. Поки-що результатів немає. Зобов’язуємося, також, інформувати громадськість про хід та результати перевірки ! Обіцяємо тримати Вас в курсі розвитку даної справи про захист права власності в Україні шляхом витребування мана з чужого незаконного володіння, оскільки вважаємо її показовою та знаковою в питанні захисту права власності в Україні ! Директор ТОВ «Чернігівавотранссервіс» Раскін Анатолій Олегович

необходимо ссылаться на Постановление ВСУ, в порядке ст.360-7 ЦПК. ВССУ обязан был в своем решении учитывать данное постановление!!!

При этом не стоит забывать, что кредитование иностранной валютой на потребительские цели в Украине это нонсенс, а попросту - мошенничество банков, точно такое же как и беспроцентные кредиты.

Таможенный союз Четырех Паханов и воровской круг олигархииhttp://glavcom.ua/articles/15846.html

и я люблю почитать об этом, только "реальный вариант". "48 законов власти", "Искусство обольщения", а вот от таких "массовок" заражаюсь, может быть этот вирус вмонтирован в мои гены?

zanarod, позвольте Вам напомнить, что форум Антирейд всегда отличался уважительным отношением к мнению его участников, а также то, что среди участников форума не принято применять грубые, оскорбительные выражения в адрес других участников, также как и давать оценки высказанным мнениям и участникам форума. Очень надеюсь, что в отправленном Вами сообщении №422 произошла техническая ошибка, и, надеюсь Вы принесете свои извинения адресату. "Антирейд" - юридический форум,и соответственно культура поведения,в том числе, для участников, позиционирующих себя юристами, особенно важна, а высказывания, неприемлемые даже в частном общении, могут негативно влиять не только на репутацию высказавшегося, но и на весь форум. Верю в вашу порядочность и желание устранить возникшее недоразумение.