Алексашка

Я специально додал до материалов дела решение КСУ с выделеными метами. Чихать они хотели на решение КСУ....

Наконец то закончилась моя 3 летняя эпопея в суде первой инстанции по признанию КД недействительным.... Полный проиграш. Отказали в задоволені за необргрунтованістю. Полный беспредел в решении. Те вопросы которые я поднимал и на каждом заседании по 10 раз повторял как отче наш - в решении вообще не затронуты. Я уже не беру валютну складову позову. Надеялся на вопиющие факты, а именно: 1. Але, після надання кредиту у 2008 році та укладення нової додаткової угоди у 2009 році (коли гроші вже були витрачені на придбання автомобілю KIA Cerato і їх не можна було негайно повернути) виявилося, що позичальнику потрібно сплачувати суми, набагато більші, ніж ті на які розраховував позичальник, виходячи з «Абсолютного значення подорожчання кредиту» та укладаючи договір. Таку невідповідність розрахувань позичальника з фактичними сумами погашення кредиту, працівники Банку пояснили, що значення абсолютного подорожчання кредиту у сумі 10 775,53 треба розуміти не у гривні, як це визначено в Додатку № 1, а у доларах США, посилаючись на нібито "описку" у тексті додатку №1. Але те, що банк іменує "опискою" є ціна договору - істотна умова, згідно статті 632 ЦК України та частини 4 пункту 4 статті 11 ЗУ "Про захист прав споживачів". Я сам лично в заседаниях неодноктратно подходил к судье и пальцем показывал что Абсолютное удорожание кредита написано - грн., банк же утверждал что нужно понимать в долларах. Судья конечно удивлялась как так. И я все думал как же судья обыграет этот явный обман в своем решении, обыграла просто - вообще не упомянула в решении. 2. В кредитном договоре и додатке №1 вообще не обозначена реальная процентная ставка. Вместо этого в графе пустое место. Банк на заседаниях утверждал что обозначена годовая процентная ставка 10,8%, а реальная равна годовой (полный бред), так зачем писать 2 раза. Никаких расчетов как доказательства реальной процентной ставки банк в суд не предоставил. Я сам сделал расчет по формуле постановы №168 и получилось что реальная процентная ставка равна не 10,8% как утверждает банк, а 13,5%. Я говорил судье что банк в свое время обманул меня по поводу реальной ставки, теперь нагло обманывает суд. И в заседании спрашивал что неужели суд поверит банку на слово, без предоставления расчетов? В решении об реальной процентной ставке вообще ни слова. 3. Згідно до п.п. «д» п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.п. «в» п. 2.1 постанови Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» банки зобов’язані надати письмову інформацію про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб — страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо). Проте, в додатку №1 до кредитного договору вартість послуг нотаріуса не вказана, що безумовно є порушенням вишчезазначених вимог законодавства. И по этому вопросу в решении полное умолчание. Кроме того в заседании по моей инициативе в качестве свидетеля под присягой давал показания поручитель (жена). Сказала что семейное решение по взятию кредита мы приняли когда изучив график платежей мы увидели что переплата не очень большая и нас устроила переплата по кредиту в грн. А потом оказалось что это в долл. (естественно о том что свидетель давал показания под присягой и какие показания давал в решении ни слова). Далее я ссылался что я хоть и добровольно подписывал договор - проте не мав реальної змоги надати дійсну оцінку положенням даного договору та наслідків його укладання через ненадання відповідачем повної, достовірної та своєчасної інформації про умови, порядок кредитування та супутні послуги. Частина 3 ст. 203 ЦК України визначає, що волевиявлення учасника правочину має відповідати його внутрішній волі. Позивач стверджує, що волевиявлення його як сторони та учасника спірного кредитного договору не відповідало його реальної внутрішній волі. 4. Я уже не говорю о других нарушения на которые ссылался и письменно и устно в заседаниях неоднократно. Пунктом 4.2. кедитного договору встановлено що - Зобов'язання кредитора є відкличним. Тобто банк, може на свій власний розсуд відмінити і зняти з себе будь-які зобов'язання за даним договором, тобто відкликати зобов'язання. Позичальнику ж таке право, зняти з себе зобов'язання або відкликати свої зобов'язання не надано. Пункт 6.5. зазначеного кредитного договору містить право Кредитора - достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом або стягнути таку заборгованість включаючи нараховані відсотки у разі порушення позичальником умов страхування життя або заставного майна, а також і при значному погіршенні фінансового стану позичальника, або його поручителя - тобто достроково, на власний розсуд, і в примусовому порядку розірвати договір з позичальником–споживачем банківських послуг. Тобто, кредитору в даному кредитному договорі надається право на власний розсуд вимагати виплату боргу і розірвати договір, позичальникові право на розірвання договору на власний розсуд кредитним договором не передбачено. Дані умови кредитного договору безумовно не відповідають вимогам законодавства і відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: «про несправедливі умови договору» Кредитний договір в пункті про відповідальність Сторін містить два пункта, а саме п. 9.1.та п. 9.2. про відповідальність позичальника, тоді як про відповідальність кредитодавця в цьому договорі не вказано взагалі ні слова. Тобто, на одну зі сторін покладена відповідальність на іншу сторону відповідальність абсолютно не покладено, а це безумовно є наявністю істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача банківських послуг - позичальника. З наведеного вбачається, що банком в кредитному договорі не зазначено жодної відповідальності в разі невиконання чи неналежного виконання ним умов кредитного договору, однак, на позивача, як споживача фінансових послуг, покладено жорсткі умови відповідальності, навіть за незначні порушення. Ст. 18 Закону України «Про захист права споживачів» про визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача - однозначно забороняє вносити в договір такі умови. Складений банком кредитний договір порушує вимоги ст. 626 ЦК України, оскільки передбачає тільки наявність прав у банку, не встановлюючи їх для позичальника і навпаки в договорі встановлена відповідальність за невиконання умов договору тільки для позичальника, при відсутності відповідальності за порушення умов договору з боку банку. Виходячи з викладених норм права, зміст кредитного договору має відповідати вимогам закону, і відсутність у змісті кредитного договору умови про відповідальність кредитодавця - таким вимогам не відповідає. Я конечно написал апеляшку на скорую руку. А что помешает и этому суду просто взять и не обозначить данные вопросы в решении? Просто ничего не было и все, ни обмана ни несправедливых-дискриминационных условий. От нашего правосудия у меня шоковое состояние и руки опускаются.

Отож.... Какой выход?

Нужен совет. Мне была удовлетворена заява про забезпечення позову насчет автомобили двумя разными судами. Было запрещено ДВС продавать авто. Но авто уже было продано к времени получения ДВС данного запрета. Думал что хоть суд по недействительности КД закончится (вот вот последнее заседание и решение) и уже по результатам суда буду предпринимать какие то другие шаги. Но опять судья затягивает дело. То на 5е число назначила, то уже на 6е число, а сегодня за час до заседания позвонили и отложили на 17е число. Автомобиль находится у другого человека и он конечно его эксплуатирует, тоесть изнашиваются детали и механизмы и авто теряет свою цену и моторесурс, а не дай бог ДТП.... Вот думаю пойдут ли суды мне навстречу, если я подам новую заяву про забеспечення позову? Ввиду того что предыдущим забеспеченням цель обеспечения не достигунта, тоесть сохранности авто и моего им владения. Могу ли я просить суд наложить арест на авто, тоесть чтоб суд дал указание ГАИ розыскать и арестовать автомобиль (как это часто делает ДВС), для того чтоб автомобиль не был еще 3 раза продан не попал в ДТП и не терял своей цены и моторесурся из-за эксплуатации?

Ничего не могу подсказать, потому что незнаю. Хотя что вас ждет хорошего туда куда вызывают... Решение то принято. Может действительно не стоит идти. Пережить опять эти издевательства и наезды судьи. А то что у вас в зауваженнях, может стоит направить почти в таком виде со своими пояснениями про лишения вас правосудия, председателю суда и ВСЮ.

Достойные зауваження. Будет ли толк? Все остальные участники процесса поддержат судью, что было именно так, а не иначе. Этот случай лишний раз подтверждает что нельзя соглашаться на заседания без аудиозаписи. Хотя обязаны ее вести ну или взять заяву что вы согласны на ведение заседания без аудиозаписи. По крайней мере меня (прошел не один процесс) всегда спрашивали, а я конечно отказывался и наоборот писал заяву что требую чтоб заседания велись с технической записью. Хотя как выявляется и техзапись для принятия неправосудных решений не помеха. Вот думаю что бы помешало вашему судье, принять такое же решение если бы велась запись? Ну было бы просто заседание длиннее ну или не одно заседание. Полный беспредел.... Хотя конечно бороться нужно до последнего и очень правильно делаете что пытаетесь их остановить хоть чуть в их беспределе.

Сегодня было заседание по недействительности КД. Че то мне поведение судьи совсем не понравилось. В претензиях я ссылаюсь ко всему прочему на то, что в Додатке №1 (графике) "Абсолютного значение удорожание кредита", обозначено как 10тыс. грн., банк говорит что это 10тыс. долл. Я судье заявляю что я поверил написанному, и потому что не имею специальных знаний по финансовым вопросам и бухгалтерским вычислениям, не мог вычислить и установить соотношение ежемесячных выплат в долл к Абсолютному подорожанию кредита в грн.. Банк утверждает что данные вычисления может сделать даже ребенок (сомневаюсь), судья как я понял поддерживает банк и говорит мол почему вы не сделали вычисления, кто вам мешал, могли бы и к юристу и бухгалтеру обратиться перед подписанием КД, вас же насильно никто не заставлял подписывать и никто не запрешал обратиться к специалистам. Так же в Додатке №1 нет значения реальной процентной ставки, вместо этого какие то краказяблы. Банк утверждает что нет значения потому, что реальная ставка равна годовой процентной ставке (полный бред, она всегда больше), а годовая ставка указана, зачем повторяться. Я естественно даю суду и приобщаю к делу свои вычисления реальной ставки, которая конечно больше годовой и ссылаюсь на обман и введения меня и суд банком в заблуждение. Судья никак не реагирует и видимо верит банку на слово, а не мне с моими вычислениями. Кроме этого подал такое заявление ЗАЯВА про забезпечення доказів У проваджені Жовтневого районного суду міста Луганська знаходиться цивільна справа № за позовом Иванова до ПАТ «Ерсте Банк» про визнання недійсним Кредитного Договору № 000000 від 04.03.2008р., у справі приймає участь третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. В судовому засіданні 27.04. 2011р. представником Відповідача ПАТ «Ерсте Банк», всупереч дійсності, було заявлено, що кредитні кошти були отримані Ивановым в готівковій іноземній валюті, а саме доларах США. Крім того, в судових засіданях представник Відповідача ПАТ «Ерсте Банк», всупереч дійсності стверджує, що реальна процентна ставка є рівною з річною процентною ставкою та становить 10,8%. Категорично не погоджуючись з такими що не відповідають дійсності заявами представника відповідача ПАТ «Ерсте Банк» та враховуючи наведене, для з'ясування дійсного стану речей, а також враховуючи що встановити відповідні обставини, суд може лише на підставі допустимих доказів, досліджених, в сукупності з іншими зібраними у справі доказами, крім того у зв’язку з тим, що документи, які необхідні для обґрунтування позовних вимог Позивача, знаходяться у Відповідача та існують об’єктивні труднощі щодо їх отримання, на підставі ст., ст. 10, 27, 133, 134 ЦПК України, ПРОШУ суддю витребувати у Відповідача ПАТ «Ерсте Банк»: 1) Рахунок-фактуру з автосалону ТОВ «Арго-Стиль» який був надан Иванову до ПАТ «Ерсте Банк» та який був головною підставою для укладення договору кредитування та отримання грошового споживчого кредиту. 2) Гарантійний лист ПАТ «Ерсте Банк» до автосалону ТОВ «Арго-Стиль» який був наданий Иванову для пред'явлення в зазначений автосалон. 3) Заяву Иванова про відкриття поточного рахунку в ПАТ «Ерсте Банк». 4) Копії первинніх облікових документів с зазначенням дати та часу які містять обов'язкові реквізити та бути оформлені згідно з вимогами Національного банку України щодо ведення касових операцій, у паперовій формі або у вигляді електронних записів, які фіксували факти здійснення операцій по видачі готівкової іноземної валюти Иванову, та документів по подальшому руху коштів з рахунків Иванова до автосалону ТОВ «Арго-Стиль». 5) Витяг з книзі відкритих рахунків про відкриття поточного рахунку Иванова, та також витяг про відкриття позичкового та інших рахунків Иванова з книзі відкритих рахунків за внутрішніми операціями банку яка ведеться в розрізі балансових рахунків четвертого порядку та включає усі необхідні позиції щодо рахунку. 6) Розрахунок банку реальної процентної ставки за кредитом, розрахованої згідно до положень та формули п. 3.3 Постанови НБУ № 168 від 10.05.2007 Ну и тут судья вообще стала в позу. По первым двум пунктам банк признал что и счет-фактура и гарантийное письмо банка в автосалон были в гривневом значении и эти пункты отпали сами собой. По остальным пунктам судья отказал ввиду их немотивированности, хотя я мотивировал, ну короче суд не счел нужным удовлетворить и отказал удовлетворить заявление. 3, 4, 5 пункт я просил истребовать для того, чтоб действовать по примеру обсуждения темы форума о судебном решении по "Агриколю". 1, 2 пункт нужен был мне для назначения судебно-экономической экспертизы, которая должна была ответить на вопрос - что же считать фактически выданным мне кредитом на приобретение автомобиля, фиктивное зачисления валюты в сумме 16 599 долларов США или выдачу и перевод денег в национальной валюте гривне от моего имени по реальному гривневому обязательству, договору с автосалоном. 6 пункт нужен был для выяснения судебно-экономической экспертизой равна ли реальная процентная ставка годовой процентной ставке (конечно не равна) И ссылаться на обман и введение в заблуждения насчет реальной ставки. Суд отказал..... Следующее заседание через неделю, думаю последнее для дебатов. Исход заседания мне видится будет не очень приятным.

Примерно понял

Ни у кого нет мыслей?

Тут еще возник интересный момент, незнаю как к нему подойти. ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» - Обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі прийняття судом до розгляду скарги на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення. Я подавал в админ суд скаргу (позовну заяву) про визнання незаконності дій та бездіяльність державного виконавця, про визнання дій державного виконавця такими, що суперечать діючому законодавству. В этом иске я обжаловал постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про розшук та арешт. По идее если я правильно понимаю эту статью Закона, то исполнитель является посадовою особою, админсуд является судом уповноваженим розглядати справи про адміністративні правопорушення. И по идее до окончательного решения админсуда останавливаются все действия виконавчого провадження, в том числе назначение оценщика, оценка и переоценка имущества. Может я что то в этой статье неправильно понял? Кто что думает?

Суда по торгам пока еще нет. 2 забеспечення ухвалені по недейств. КД и ВНН. Как он наложит арест, если имущество продано добросовестному набувачу? Совершен правочин (купля-продажа), как и закон обратного действия не имеет, только по решению суда. ДВС же не имеет права отменять вчинені правочини.Тем более что в ухвале суда запрет на продажу именно через ДВС, а если она уже совершена...

Пришла ухвала и про обеспечение от суда по иску жены (по ВНН), датирована раньшим числом чем была продана машина. Может ли это быть основанием для признания торгов недействительными, так как на время торгов уже существовал запрет суда на отчуждение и продажу?

Вообще нужно наверно новое обеспечение писать, но пойдет ли на это суд?

Внимательно прочтите определение об обеспечении. Там запрещение только для ДВС. К ГАИ обращения нет

Вообщем в ГАИ тоже было поздно нести определение об обеспечении иска. Машина переоформлена на нового хозяина, мой техпаспорт числится по базе как утеряный. На данный момент нельзя даже помешать следующей перепродаже машины, т.к. в обеспечении про это ничего не сказано

Каким образом в мою пользу?

Кино и немцы.... Сегодня пришел в суд чтоб получить ухвалу про отказ обеспечения иска (судья по недействительности КД несколько дней сама сказала что отказывает), а оказывается что обеспечение удовлетворили. А толку то? Майно продано и переоформлено. Ну остановят они дальнейшие исполнительные действия. Сегодня сразу отнес ухвалу в ДВС, завтра отнесу в ГАИ. Но поезд ушел... Что может сделать ГАИ? Обеспечить чтоб дальше машину не продавали. Арест навряд ли. И в чем будет заключатся арест и на каких основаниях Может это все специально и было так задумано чтоб ухвала была после продажи, а может виновато головотяпство помощника судьи которая поздно принесла заяву....

Я думаю что в просительной части обеспечения просил все как положено....Для вжиття заходів забезпечення цивільного позову відповідно до ст. ст. 151, 152 ЦПК України, тому що майно може бути найближчим часом продано, що в майбутньому може ускладнити або зовсім унеможливити виконання справедливого законного рішення Жовтневого районному суду м. Луганська по даному позову на користь Иванова И.И. - зобов'язати Жовтневй відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, адреса: 91034, м. Луганськ, вул. Ломоносова, 98. зупинити виконавчі дії з виконавчого провадження № 11111 номер за ЄРДВП: 26496789, заборонити Жовтневому відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції відчужувати та реалізовувати (продавати) арештоване майно а саме: автомобіль марки KIA Cerato 2008 року випуску

Но я то подавал не на запрет отчуждения (авто еще не было продано), а запрет реализации. И этот то документ нужно защищать в апеляционке.

Это я писал в своем иске. Потом проштудировав судебную практику отказался от скользкого и довольно таки громоздкого для иска основания. Дело в том, что суды часто считают основанием безспорности нотариально завереный документ (договор залога), а основанием безспорности задолженности наличие КД и расчеты банка. Причем в процессах расчеты банка сделанные заинтересованным лицом (самим же банком) принимаются как надлежащее доказательство и аксиома. Вот например у меня по недействительности КД банк устно (даже без расчетов на бумаге) заявил что реальная процентная ставка равна годовой процентной ставке и судья это проглотила и даже не задала вопросы, хотя даже не нужно быть экономистом чтоб знать что реальная полюбому будет больше годовой.Хотя в принципе есть доля правды и в таком поведении судей... "Такі визначення можливо лише на підставі первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (акти взаєморозрахунків, чеків, квитанції ) або якщо сторони не заперечують щодо суми, яка пропонується до стягнення, а це можливо встановити лише письмовою згодою боржника з сумою боргу" Ответьте, какой должник согласится с безспорностью суммы долга и не будет ее оспаривать? Отож... И получается что у нотаря никогда не будет безспорности, замкнутый круг

Ну во первых судья сказала что это в устном ходатайстве не решается. Так подали то письменное, в додатках письмо ВССУ и доверенность, написанная надлежащим образом. Врочем судья даже ее не изучила, как и клопотання. Отказ и все, не ставила вопрос о рассмотрении ходатайства.

Там я все учел и лазеек не осталось, можете поверить. Могу выложить иск который подал от имени жены, может будут замечания или правки, а може и кому пригодится.... Ціна позову – немайновий спір ПОЗОВНА ЗАЯВА про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню I. Обставини справи. У березні 2008 року Петрова О.О. (надалі за текстом – позивачка) та її чоловік Петров И.И вирішили придбати сімейний автомобіль. Назбиравши з коштів сімейного бюджету (заробітних плат подружжя) близько 15 000 гривень для першого внеску за автомобіль, його оформлення та придбання супутніх до нового автомобіля товарів, подружжя звернулося в банк за відсутньої сумою на придбання сімейного авто. Між Петровим И.И. та ПАТ «Ерсте Банк» (надалі за текстом – відповідач) укладено кредитний договір № 0000 від 04.03.2008р., за умовами якого ПАТ «Ерсте Банк» - кредитор зобов'язался надати Петрову И.И. - кредит у сумі 16 599 доларів США, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням (кредитні кошти призначені для придбання автомобілю KIA Cerato 2008 року випуску), повернути кредитору суму кредиту до 03.03.2015р. На підставі зазначеного Кредитного договору було вчинено договір застави транспортного засобу від 04.03.2008р. посвідчений приватним нотаріусом ЛНМО Антонець Г.Д. Придбаний автомобіль чоловіком і дружиною використовувався в інтересах сім'ї, а саме - поїздок за місто для сімейного відпочинку і поїздки по оздоровленню дочки на море, поїздки по домашньому господарству і підвезти дочку в школу або в лікарню та таке інше. Крім того, гроші на погашення кредиту за автомобіль виділялися також із коштів сімейного бюджету. Після настання світової економічної кризи і в зв'язку з подорожчанням долара США по відношенню до гривні, родина вже не мала можливості виконувати в повному обсязі обов'язки з погашення кредиту за придбаний автомобіль. Приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Алейніковим М. В. на підставі Договору Застави транспортного засобу від 04.03.2008р. на об’єкт застави (автомобіль KIA Cerato) - вчинено виконавчий напис № 1111 від 16.05. 2011р. про стягнення с боржника Петрова И.И. на користь стягувача ПАТ «Ерсте Банк» заборгованності у сумі 104 600, 75 (сто чотири шістсот гривень 75 коп.) та 2 500,00 (дві тисячи п'ятсот гривень) за вчинення виконавчого напису. 17 червня 2011 року приблизно об 11.00 годині, біля будівлі Жовтневого районного суду м. Луганська (позивачка та її чоловік приїжджали в автомобілі на судове засідання), державний виконавець Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції , без попередження про існування виконавчого напису, наклав арешт на рухоме майно, а саме автомобіль марки KIA Cerato 2008 року випуску , який Петров И.И. примусово був змушений доставити на штрафний майданчик ВДАЇ за адресою м. Луганськ, вул. Гастело 38. Державний виконавець мотивував свої дії по здійсненню арешта та примусового стягнення тим, що арешт на рухоме майно накладено згідно постанови про виконавче провадження № 2222 номер за ЄРДВП: 2645678 відкритого Жовтневим відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції 16.05.2011р. на підставі виконавчого напису № 1111 від 16.05. 2011р. вчиненого приватним нотаріусом ЛМНО Алейніковим М. В. з договору застави транспортного засобу від 04.03.2008р. посвідченого приватним нотаріусом ЛНМО Антонець Г.Д. II. Обгрунтування справи. Позивачка зазначає, що з 25.04.1998 року (після укладення шлюбу) вони з чоловіком проживали однією сімєю, були пов’язані спільним побутом, мали спільний бюджет, обоє отримували заробітну плату, мали спільні права та обов’язки. Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України - Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба) самостійного заробітку, доходу. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до ст. 61 Сімейного Кодексу України - Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Крім того, положення ст. ст. 22, 28 ч.1 КпШС України, який діяв на час укладення шлюбу позивачки, теж передбачали, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один із них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську, кредитну установу. З огляду на наведені положення закону діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, якщо воно набуте ними за час шлюбу, визнання ж такого майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка потребує доведення. Якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім’ї то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до ст. 391 ЦК України - Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Автомобіль який був придбаний у період шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя відповідно до ст. 60 СК України. Позивачка вважає, що дії відповідача щодо ініціювання вчинення виконавчого напису нотаріуса порушують її права на сумісну власність і права на використання сімейного автомобіля в її інтересах, а також в інтересах родини, та можуть бути предметом судового розгляду. Відповідно до ст. 50 Закону України "Про нотаріат" Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Правовий аналіз даної статті дає підстави вважати, що нотаріальну дію може оскаржити будь-яка особа, права та інтереси якої можуть бути порушені внаслідок вчинення такої дії. Нотаріальна дія, а саме вчинений нотаріальний напис передбачає позасудове стягнення рухомого майна яке є в користанні усіх членів родини (чоловіка, дружини, дочки, матері чоловіка та т.і.). Але, положення законодавства України, які діяли під час вчинення виконавчого напису не передбачали позасудове стягнення рухомого на підставі виконавчого напису нотаріуса. Як вбачається із Договору Застави транспортного засобу від 04.03.2008р., предметом застави є рухоме майно. На момент укладення договору застави діяв Закон України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” від 18.11.2003 року. Згідно ст. 1 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" - цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Таким чином в першу чергу повинно керуватись положеннями Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, який є спеціальним законом і його норми підлягають переважному застосуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 21 цього Закону до забезпечувальних обтяжень належать застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору. Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави. Інше передбачено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», чинним з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Прикінцевими і перехідними положеннями згаданого Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Тобто, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України «Про заставу» застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Статтею 26 цього Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери. Таким чином, дані правовідносини чітко врегульовано Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яким не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса. Аналогічну правову позицію про те, що відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» підстав для звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає, викладено в постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року у справі № 19/164 та в постанові Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року у справі № 3-111гс11. Відповідно до ст. 360-7 Цивільно-процесуального кодексу України, якою встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, а також обов’язок судів привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України. Крім того, основним зобов'язанням, тобто Кредитним договором № 0000 від 04.03.2008р., на підставі якого було вчинено виконавчий напис, встановлен певний момент у часі (термін) остаточного погашення кредиту, а саме п.п. 5.2. зазначено - Згідно з Графіком платежів наведеним в Додатку № 1 до цього Договору остаточне погашення отриманного кредиту до "03" березня 2015 року. Згідно зі ст. 20 Закону України "Про заставу" - Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Відповідно до ст. 251 ЦК України - терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно зі ст. 252 ЦК України - термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Виходячи зі змісту зазначеної норми (ст. 20 Закону України "Про заставу") та з огляду на те, що чинне законодавство України розрізняє поняття "строк" і "термін" та чітко визначає дані поняття (ст. ст. 251, 252 ЦК України), право у ПАТ «Ерсте Банк» на звернення стягнення на предмет застави виникає лише після настання терміну щодо виконання зобов'язання та остаточного погашення отриманного кредиту, у разі якщо після настання встановленного кредитним договором терміну воно не буде виконано. Разом з тим, термін виконання зобов’язання, забезпеченого заставою спливає лише "03" березня 2015 року. Набуття права звернення стягнення на предмет застави, у ПАТ «Ерсте Банк» ще не настало, але стягувач розпочав дострокову процедуру звернення стягнення на предмет застави всупереч умов договору, що не відповідає вимогам Закону. Отже було порушенно вимоги чинного законодавства України (ст. 20 ЗУ "Про заставу") та вчинено виконавчий напис незважаючи на дату настання кінцевого терміну виконання зобов'язання, тобто передчасно, до настання терміну виконання зобов’язання забезпеченого заставою, який спливає "03" березня 2015 року. Згідно ч. 12 ст. 110 ЦПК України - Позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, можуть пред'являтися також за місцем його виконання.

Да действительно в иске учел все моменты и написал добротно. Так что более у меня других оснований для подачи от своего имени иска по ВНН нет.

Вести с полей... Сегодня было предварительное по иску жены о признании ВН не подлежащей исполнению. Я зашел с женой. Судья спросил у банка согласен ли он с иском(конечно нет). Потом стал добивать жену вопросом давали ли она нотариально заверенное согласие на отдачу машины в залог (жена в ступоре), молодец хоть нашлась, сказала что не помнит. Клопотання про передачу мне прав на ведение дела (доверенность) суд не рассмотрел, судья заладила оформляйте как нужно и плевала она на письмо ВССУ. Буду наверно оформлять у нотариуса, не то жена весь процесс загубит, да и боится судей с их каверзными вопросами как огня. Был сегодня в ВДВС, написал заяву на ознакомление с материалами, в понедельник пойду копировать, може че нарою. Кстати спросил можно ли решить вопрос о взыскании недостающей суммы долга (авто настолько дешево продали жуть) из зарплаты, исполнитель ответил что можно только при согласии банка (навряд банк согласится). Нужно ведь готовится к худшему варианту (проиграшу по всем фронтам), то что придется платитьвсе. Просто я уверен что ДВС возьмется за другое мое имущесто (маленькая квартирка, земельный участок и пол отчего дома), а это будет крах и для меня и для родычей. Сегодня думал об апелляции на отказ в обеспечении исков (мой по недействительности КД и жены по ВНН). И дело вот в чем.... Согласно закона ухвала про обеспечение не обжалуется, ну приложу я решение Конституционного суда, допустим примут. Но тем самым я настолько затяну оба процесса... Ведь при апелляции дело из районного суда по идее долгой дорогой идет в апелляционный, а это пол года минимум и еще не известно как оно решится. Тем более что я просил в обеспечении запретить продавать авто, а оно то уже продано.... и что я добьюсь?

А обжалование переоценки с подачей иска может быть поводом для признания торгов недействительными, если торги прошли как нужно?