Алексашка

Интересное и необычное решение. Тоже вот сочинял по этому примеру что то наподобе. Но в процессе нашел несколько цитат и статей законодательства на которые посылается суд, которые помоему не выдерживают критики и будут не признаны последней инстанцией. Ну вот например: Суд ссылается на положения ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а именно: "Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов’язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; г) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту ( перелік усіх витрат, пов’язаних з одержанням кредиту , його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо)." Но ведь это положение касается только обязательных, согласно закона, действий банка щодо повідомлення споживача у письмовій формі про кредитні умови, которые передують укладенню договору, тобто зазначають порядок дій перед укладенням договору. А значит не могут регулировать условия укладенного кредитного договору. Если суд хотел послаться на данную статью то помоему нужно было применить другую, не 2 а 4 часть ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», которая касается именно условий которые должны быть обозначены в договоре потребительского кредита и уже далее развивать логический ряд. Ну например: Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством. Законодавством визначені умови щодо зазначення договірних комісій та врегульовано порядок та випадки комісійної плати. Відповідно до ст. 1011 ЦК за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітетнта. Згідно ст. 1013 ЦК комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Встановивши в договорі комісію за надання кредиту, щомісячні комісії за управління кредитом та комісію за видачу готівкових коштів, кредитодавець не надав суду даних про те, які саме послуги за вказані комісії були надані позичальникові. И вот тут самое главное несоответствие которое не лезет ни в какие ворота. Судом применены положения ЦК которые не могут касаться условий оплаты комісії именно в кредитных договорах. Ведь ст. 1011 и ст. 1013 ЦК касаются конкретно договору комісії. Тоесть это самостоятельный и отдельный правочин - договір комісії. И этими статьями определен порядок и случаи оплаты комісії - именно в договорах комісії. Ну вот например сдал человек в комиссионку свое поношенное пальто для реализации или же машину с пробегом и тогда составляется договорір комісії, в котором продавец-комісіонер обязуется продать данное имущество комітента по наивыгоднейшей цене (ст. 1014 ЦК) и заключить договор купли-продажи с третьим лицом-покупателем (ст. 1016 ЦК), тоесть вчинити правочин від свого імені (ст. 1011 ЦК), за эту услугу комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ст. 1013 ЦК) - не в кредитном договоре. У кого какие мысли по данному вопросу? Давайте внимательно разберем все по частям, чтоб ссылаясь в судах на данный логический ряд не опростоволоситься.

Да и я хотел бы толковать как nameless. Но данная статья не касается да и не может касаться иностранной валюты. Ведь слово заборона это конкретный шлагбаум. В то же время кодексами, законами да и подзаконными актами прямо разрешен не только обіг, а и платежи валютой. Ну что первое на ум идет, это ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК, Декрет - разрешает валюту, ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження», Постанови НБУ 49, 200, 275, 483 и многие другие.А вот про что идется в этой статье 32. Ст. 1 этого закона все объясняет грошовий сурогат - будь-які документи у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України, випущені в обіг не Національним банком України і виготовлені з метою здійснення платежів в господарському обороті, крім валютних цінностей

Опять упорно не хочем замечать слово Випуск та обіг этих самых выпущеных грошових одиниць. Вчитайтесь, эта статья посвящена исключительно сурогатам. Поэтому над нашей такой интерпритацией ст. 32, о том что у нас запрешена валюта - в судах смеются. Все мы знаем что запятая или другой знак может решить смысл предложения. Вот если бы данная статья звучала так - Випуск, обіг на території України інших грошових одиниць.... то тогда вопросов нет, ваша правда. На звучит то Випуск и оборот (выпущеных)... Хотя я на своей правоте и не настаиваю, может заблуждаюсь. Просто если бы статья была такая как нам этого хочется, то мы бы по ней одной все суды выиграли.

Не могу сильно спорить с вашим изложением понимания сути исковых претензий. Мы ж на одной стороне. Но добавлю и свое понимание... Все мы знаем что в гражданском судебном производстве положения Господарського кодексу України не катят как по известным, так и по неизвестным нам причинам. Я уже говорил что мы неправильно толкуем ст. 32 и отношения к валюте она не имеет. В оригинале она написана так: Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються. Тоесть в этой статье речь идет исключительно о сурогатах, ну например о купонах или как например у Попандопало в известном фильме были свои деньги, про которые он говорил "Бери, я себе еще нарисую". Так вот - Выпуск И дальнейший оборот таких выпущеных денег кроме гривны запрещен, так же запрещен платеж такими выпущенными на территории Украины сурогатами. Если я неправ, найдите хоть один намек что в ст. 32 речь идет о долларах, евро и т.д., тоесть об иностранной валюте Утверждение про эту заборону идет опять же от ст. 32, которую мы неверно толкуем. И говоря про жесткую и конкретную заборону вы тут же приводите примеры, когда оборот и расчеты разрешены. Даже пленумы ВСУ разрешают взымать в валюте при определенных условиях, опять же ДВС на законодательном уровне разрешено шарить и изымать валюту в том числе и на счетах. Опять же Декрет разрешает покупать, хранить и даже выдавать кредиты и выполнять платежи валютой, на определенных условиях Валюта в обращении и платежах ограничена - да, не разрешена (кроме випадків)- да, но не запрещена. На это именно и бьют банки и судьи, говоря про то, что ни одним законом Украины НЕ запрещено выдавать кредиты валютой. Другое дело что они перекручивают и тут не нужен запрет, а достаточно просто неразрешение. Еще добивает что при решении споров в частноправовых отношениях банки и судьишки (иначе их назвать нельзя) применяют чисто "галузевий" Закон "Про банки і банківську діяльність", который помоему даже боком нельзя применять. Подтверждение этому в следующем: Стаття 3. Закону України «Про банки і банківську діяльність» - Сфера застосування Цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків. Положення цього Закону та нормативно-правові акти Національного банку України застосовуються як до банків, так і до філій іноземних банків Положення цього Закону застосовуються до представництв іноземних банків, що діють на території України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами (угодами), згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також до філій українських банків за кордоном та до пов'язаних з банком осіб, визначених статтею 52 цього Закону. Відповідні положення цього Закону поширюються також на окремі зобов'язання і відповідальність інших осіб, діяльність яких пов'язана з функціонуванням банків. И актуальный вопрос - если ст. 3 определена Сфера застосування Закону и четко сказано что он регулирует отношения, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків, а о регулировании правочинов или частноправовых отношений тут нет даже намека, так же как нет намека что данный закон относится к физикам, то как могут суды застосувувати закон в наших спорах и регулировать его положениями частноправовые отношения? А эта ихняя прикольная логическая цепочка с применением этого закона... Я имею ввиду утверждение что гроші это кошти, а кошти это евро, итого гроші это евро

Плохо что заемщику отдавать в долл. Причем наверно по теперешнему курсу

Не забывайте что даже при улаживании всех вопросов с банком все равно 10% сверх суммы нужно будет отдать ДВС, так как они "працювали"

Ну почему нельзя. Помоему иски в европейский суд так и озаглавлены "Иванов против государства Украина"

Не забывайте главный тезис банков и судей. Мы им "такой порядок не предусмотрен законодательством", а они нам "такой порядок законодательством прямо не запрешен".

Данное заявление я подавал до новых "тарифов" в судебной системе

Ну вот я недавно был у нотариуса который вчинив виконавчий напис. Принес ему должным образом составленное зверненння и указал ему 5 пунктов которые он нарушил при вчиненні. 1) Я не получал вимогу про усунення порушень в которой обозначена сумма и в которой обозначен спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач. 2) В ст. 20 Закону України "Про заставу" обозначено что , право на звернення стягнення на предмет застави виникає лише після настання терміну щодо виконання зобов'язання та остаточного погашення отриманного кредиту, у разі якщо після настання встановленного кредитним договором терміну воно не буде виконано. Разом з тим, термін виконання зобов’язання, забезпеченого заставою спливає лише "03" березня 2015 року. Нотаріусом вчинено виконавчий напис незважаючи на дату настання кінцевого терміну виконання зобов'язання, тобто передчасно, до настання терміну виконання зобов’язання забезпеченого заставою, який спливає "03" березня 2015 року. 3) Виконавчий напис в порушення вимог законодавства (ст.18 ЦК України, ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 288 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України») вчинено не на оригіналі договору застави, а на окремому бланку, тоді як на оригіналі документа він міг бути розміщений 4) С огляду на те, що триває судовий процес про визнання Кредитного договору та Договору застави недійсними, тобто між боржником та стягувачем існує спір щодо дійсності договорів та суми заборгованності - безспірність неможлива. 5) Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не передбачено. Нотариуса на месте не оказалось. Мне пом. нотариуса заявила что они делают все согласно законодательства. И даже мной отримана вимога. Правда никаких копий не дала и саму вимогу не показала, хотя я краем глаза видел копии каких то конвертиков. Взяла мой телефон сказала что позвонит по поводу ответа на звернення. Вот ждал ждал ответа.... Сегодня наверно опять нанесу личный визит. Еще смущает что в реестре нет исков именно к самим нотариусам по поводу таких незаконных написів (по крайней мере я не нашел), ну и естественно возмещения онными убытков как материальных так и моральных.

ЗАЯВА про забезпечення доказів У провадженні Жовтневого районного суду міста Луганська знаходиться цивільна справа №340/567/11 за позовом Иванова И.И. до ПАТ «Ерсте Банк» про визнання недійсним Кредитного Договору № 1111 від 04.03.2008р., у справі приймає участь третя особа Иванова Т.В., яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. У судовому засіданні 27.04. 2011р. представником Відповідача ПАТ «Ерсте Банк» всупереч дійсності було заявлено, що кредитні кошти були отримані Ивановим И.И. в готівковій іноземній валюті, а саме доларах США. Категорично не погоджуючись з такою що не відповідає дійсності заявою представника Відповідача ПАТ «Ерсте Банк» та враховуючи наведене для з'ясування дійсного стану речей, крім того у зв’язку з тим, що документи, які необхідні для обґрунтування позовних вимог Позивача, знаходяться у Відповідача та існують об’єктивні труднощі щодо їх отримання. На підставі вищевикладенного та керуючись ст., ст. 10, 27, 133, 134 ЦПК України, ПРОШУ суд витребувати у Відповідача ПАТ «Ерсте Банк»: 1) Рахунок-фактуру з автосалону ТОВ «Арго-Стиль» який був надан Ивановим. И.И. до ПАТ «Ерсте Банк» та який був головною підставою для укладення договору кредитування та отримання грошового споживчого кредиту. 2) Гарантійний лист ПАТ «Ерсте Банк» до автосалону ТОВ «Арго-Стиль» який був наданий Иванову И.И. для пред'явлення в зазначений автосалон. 3) Заяву Иванова И.И. про відкриття поточного рахунку в ПАТ «Ерсте Банк». 4) Копії первинніх облікових документів с зазначенням дати та часу які містять обов'язкові реквізити та мають бути оформлені згідно з вимогами Національного банку України щодо ведення касових операцій, у паперовій формі або у вигляді електронних записів, які фіксували факти здійснення операцій щодо видачі готівкової іноземної валюти Иванову И.И., документів по подальшому руху коштів з рахунків Иванова И.И. до автосалону ТОВ «Арго-Стиль». 5) Витяг з книзі відкритих рахунків про відкриття поточного рахунку Иванову И.И. та також витяг про відкриття інших рахунків Иванову И.И. з книзі відкритих рахунків за внутрішніми операціями банку яка ведеться в розрізі балансових рахунків четвертого порядку та включає усі необхідні позиції щодо рахунку.

Вы помоему немного не правильно понимаете данные положения. Хочу еще раз напомнить цепочку применяемую в судах. 1) Стаття 23 ЦК України лише зазначає підстави виникнення права на відшкодування моральної шкоди (и отсылает нас к ст. 611 ЦК України). 2) ст. 611 ЦК України, згідно якої моральна шкода відшкодовується у випадках, встановлених договором або законом ( и отсылает нас к договору или к закону). 3) Відшкодування моральної шкоди кредитним договором не передбачено. (отсылаемся тогда к закону) 4) Вимоги ст. 1167 ЦК України, на яку посилаємось, як на підставу задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, на правовідносини, що виникли між сторонами не розповсюджуються, оскільки зазначена норма права регулює недоговірні, тобто деліктні зобов’язання щодо відшкодування моральної шкоди.

Согласен что нужно подавать на банк в суд и думаю банки с нас столько крови попили что должны нам большие деньги за моральный вред и все эти издевательства.Вот только получиться ли возместить моральный вред и пойдет ли суд на это? Потому что будут потрачены деньги истца на судебные издержки, а толку может и не быть. Ведь суд будет рассматривать возмещение морального вреда за повышение ставки без письменного предупреждения, тоесть нарушение договорных условий обязательства (кредитного договора). За правилами ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування моральної шкоди . Стаття 23 ЦК України зазначає підстави виникнення права на відшкодування моральної шкоди, разом с тим умови відшкодування моральної шкоди у договірних зобов’язаннях передбачені ст. 611 ЦК України, згідно якої така відшкодовується у випадках, встановлених договором або законом. Відшкодування моральної шкоди кредитним договором не передбачено. Не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення умов договору позики й спеціальною нормою - ст. 1050 ЦК України. (Тоесть ссылаться на договор - отпадает) Попробуем сослаться на закон, но и тут не получается. Між сторонами існують договірні зобов’язання. Стаття 1167 ЦК України встановлює підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини і регулює деліктні (позадоговірні) відносини. Тобто на правовідносини, що виникли між сторонами не розповсюджуються положення ст. 1167 ЦК України, та дана стаття не передбачає відшкодування моральної шкоди за порушення умов таких правовідносин. Враховуючи викладене, вимоги про відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на законі, та не можуть бути задоволені. Так что помоему нужно 7 раз продумать юридические обоснования прежде чем подавать такой иск, а то будут зря потрачены деньги, время и нервы. А в итоге суд ответит примерно так как я изложил.

Сегодня штудировал реестр суд. решений. Пока еще не нашел чтоб кто бы оспорил "букву" данной статьи, а так же чтобы суд кроме констатации внимательно в нее вчитался. Тут уже помоему обсуждали данную статью, но каких то железных доводов не обозначили. Читаю свой КД и положения ЦК и вот ну не могу все же понять, насчет терміну та строку. Мои мысли идут в одном направлении Стаття 251 Цивільного кодексу України визначае: 1. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. 2. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. 3. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Правочином (кредитним договором №1111) згідно до ч. 3 ст. 251 ЦК України визначені відповідні строки та також термін щодо виконання зобов'язання. Параграфом 3 п.п. 5.2. Кредитного договору №1111 та Додатком № 1 з Графіком платежів, який є невід'ємною частиною Кредитного договору №1111, встановлена згідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України певна (щомісячна) періодичність у часі щодо сплати щомісячних платежів, які повинні здійснюються до чітко визначенной граничної дати платежу, а саме до 15 чісла кожного місяця. Крім того зазначеним Додатком № 1 з Графіком платежів нарахування та сплата процентів здійснюється відповідно до чітко визначенной кількості днів. Згідно з ч. 1 ст. 252 ЦК України - Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. З вищчевикладенного вбачається що сплата відповідних частин кредиту зазначена у кредитному договорі згідно до строків наведених у Додатку № 1 з Графіком платежів. Кредитним договором №1111 згідно до ч. 2 ст. 251 ЦК України також встановлен певний момент у часі (термін) остаточного погашення кредиту, а саме п.п. 5.2. зазначено - Згідно з Графіком платежів наведеним в Додатку № 1 до цього Договору остаточне погашення отриманного кредиту до "03" березня 2015 року. Відповідно до ч. 2 ст. 252 ЦК України - Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. З вищченаведенного вбачається що Кредитним договором №1111 чітко визначенно момент настання терміну щодо виконання зобов'язання та остаточного погашення отриманного кредиту, а саме календарна дата "03" березня 2015 року. Згідно зі ст. 20 Закону України "Про заставу" - Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Виходячи з аналізу змісту зазначеної норми (ст. 20 Закону України "Про заставу") та з огляду на те, що Цивільний кодекс України розрізняє поняття "строк" та "термін" (ст. ст. 251, 252 ЦК України), право у Банку на звернення стягнення на предмет застави виникає лише після настання терміну щодо виконання зобов'язання та остаточного погашення отриманного кредиту, у разі якщо після настання встановленного кредитним договором терміну "03" березня 2015 року воно не буде виконано, але в жодному разі не після настання певного періоду у часі (строку), в який позичальник не виконав щомісячний платіж. Давайте обсудим плюсы и минусы данных выводов. Жду критики

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначається Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Правовідносини між кредитодавцем та позичальником-фізичною особою за кредитним договором регулюються ЦК України, та згідно до ЦК України встановлюються права та обов'язки сторін. Правовідносини між кредитодавцем та позичальником не можуть регулюватися положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність» який є спеціальним банківським законом і регулює діяльність саме банків, та не регулює правочини фізичних осіб-громадян України. Підтвердження цьому знаходимо в наступному: Стаття 3. Закону України «Про банки і банківську діяльність» - Сфера застосування Цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків. Положення цього Закону та нормативно-правові акти Національного банку України застосовуються як до банків, так і до філій іноземних банків Положення цього Закону застосовуються до представництв іноземних банків, що діють на території України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами (угодами), згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також до філій українських банків за кордоном та до пов'язаних з банком осіб, визначених статтею 52 цього Закону. Відповідні положення цього Закону поширюються також на окремі зобов'язання і відповідальність інших осіб, діяльність яких пов'язана з функціонуванням банків. ВОПРОС. Так какие же правоотношения регулирует Закон України «Про банки і банківську діяльність»? (Исходя из того, что в данной теме обговаривается действительность правочину (КД) и права й обов'язки суб'єктів валютних відносин)

Спасибо. Но думаю, полную победу, только после апеляции

Ураааааа, Урааааа. А может не ура... Сегодня было заседание по поручителю. Я был красноречив как Цицерон, так и сыпал правовыми выводами из решений и узагальнень Верховного суда и задавал каверзные вопросы банку на которые он даже заикаясь не мог ответить. Если по ЦПК принцип сорвнования, то эти соревнования я выиграл. Хотя именно от этой судьи я этого не ожидал, морально готовился подавать апеляцию. В конце дебатов напомнил судье про ст. 360-7 ЦПК, тоесть что практика Верховного суда должна учитываться нижними судами. Вроде бы выиграл первичку по поручителю. Почему вроде? Получили пока только вступительную и резулятивную часть решения. Настораживает только двоякое высказывание в решении. Цитирую: Позовні вимоги Особа 1 задовольнити частково. Визнати припиненими правовідносини, що виникли з договору поруки № 1111 від 01.01.2008р. укладеного між Особа 1 та ПАТ "Гулькин Банк". Стягнути з Банку на користь Особа 1 судови витрати 27гр. (тоесть половину судебных витрат). Ну ничего, получим полное решение и все станет ясно. Банк уже сказал что будет апеляцию подавать. А пока я рад своей маленькой, но победе

Ну это судья уже дурака включает. Ставит принцип погоджених положений КД выше императивного требования закона. Если утрировано идти дальше по его логике, то можно кредит и героином выдавать привязав его вес к рыночной цене в гривнах и это будет законно, ведь у вас свобода договорных положений согласованая сторонами. На самом деле все должно быть иначе. Согласованая воля сторон, тоесть то что вы с банком вроде бы как согласовали в кредитном договоре и которая не совпадает с императивной нормой закона(ст. 524), имеет очень шаткое положение , потому что при коллизии согласованного договорного условия с такой императивной нормой, абсолютный приоритет имеет исключительно императивная норма. Другими словами, нельзя согласовывать такое условие договора, которое стороны вообще не имеют права определять взаимным согласием, потому что они определены до вас на законодательном уровне. Объяснять и выяснять законность содержания того или другого условия договора можно только в том случае, когда стороны имеют право сформулировать такое условие самостоятельно, когда они в буквальном значении слова могли “договориваться” о чем-то и “согласовать” что-то, тоесть выражать свою волю. Диспозитивность ч. 2 ст. 524 не имеет приоритета над императивом ч. 1. К тому же это цельная статья и вторая часть не применима без части первой.

Жизнь нас заставляет становиться шахматистами. Опять вы не написали что хотели у вас отобрать ДВС?

Вам нужно в течении не позднее 10 дней с того дня как вы узнали о постанове про стягнення виконавчого сбору подать иск на ДВС в админ суд. Пропустите срок - плохо. И еще хорошо бы обозначить дату когда вы унали что ваши права нарушены. Саме 4 жовтня 2011 року Позивач дізнався про порушення у ході дій виконавчого провадження його інтересів, прав та свобод наданих Конституцією України та іншими законами України. Статтею 19 Конституції України встановлено, що Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Як вбачається із ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України. - Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби. 4 жовтня ДВС винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. Позивач вважає такі дії ДВС протиправними с огляду на таке: Вы не написали в сообщениях что именно с вас хотят стягнуть по виконавчому напису? Поэтому далее позов продолжать нужно исходя из имущества которое подлежит стягненню. Ну а в начале позова вкратце все опишите, когда между кем кредитный договор, договор застави. Когда виконавчий напис, когда открыто ИП. Позов подайте "про визнання незаконності дій, зобов’язання вчинити певні дії". Прошу: визнати незаконною постанову про збор та стягнення з боржника витрат. Скасувати постанови.

Ну если у вас есть такое телевидение которое согласно снять сюжет, то это хорошо. Судья может запретить, но тогда сразу возникнет вопрос почему? Значит что то тут вершится незаконное.... Еще и стороны могут быть не согласны. Но тоже вопрос, почему именно не хотят огласки..... Стаття 6. ЦПК України - Гласність та відкритість судового розгляду 8. Учасники цивільного процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові записи, а також використовувати портативні аудіотехнічні пристрої. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі.

Короче передо мной стала такая дилема. Админсуд в который я обратился с иском - (Про визнання незаконності дій та бездіяльність державного виконавця, про визнання дій державного виконавця такими, що суперечать діючому законодавству, скасування постанови про арешт рухомого майна, зобов’язання вчинити певні дії) на основании ходатайства банка остановил судове провадження по причине что в районным судом открыто провадження по моему иску у справі - (про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню). Тоесть пока не будет решения районного суда то нельзя рассматривать данное дело в админ суде. Я подал апеляцию. Апеляция отказала мне, типа зупинення провадження основывается на законном порядке. В районном суде тоже засада, банк подал апелляцию на основании того что иски до юридических особ рассматриваются в суде по месторасположению юрлица, а значит в Киеве. Апеляция назначена аж на декабрь и неизвестно чем закончится. Вот и думаю что делать. Так как в районных судах дела могут тянутся годами, а значит и автомобиль будет ждать на стоянке банка годами и даже если выиграю суд то в каком он будет состоянии. Нужно закрыть дело в районном суде чтоб возобновить админ слушания, так как админ суд решает дела намного быстрее. Но если я закрою дело по заявлению в районном суде то исходя из ст. 206 ЦПК України (У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається) не имею права его открыть повторно. Я подумал что могу потом поменять местами ответчика и третью особу, тоесть дело где ответчик Банк, а третье лицо нотариус закрываю. Потом открываю в другом суде по месту регистрации нотариуса дело, где ответчик нотариус, а третья особа Банк. Вот мучаюсь в сомнениях будет ли это спор между теми самыми сторонами. Ведь и там и там стороны это банк и нотариус и от перемены их местами они не перестают быть сторонами дела. К тому же нашел в решении одного суда утверждение что нотариус по данным делам не может быть ответчиком, а может быть только третьей особой. Позивач ОСОБА_1 необґрунтовано зазначив в якості відповідача приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, який не може відповідати за позовом, оскільки позов пред’явлено не до тієї особи. Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в України встановлений Законом України «Про нотаріат», а в частині 1 статті 1 Закону зазначено, що нотаріат в України –це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Оскільки нотаріуси при вчиненні нотаріальних дій не здійснюють владних управлінських функцій, то вони не відносяться до суб’єктів владних повноважень рішення, дії чи бездіяльність яких можуть бути оскаржені. Також пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.01.1992 року № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні»роз’яснено, що при оскарженні правильності вимог, зазначених у виконавчому напису, справа розглядається в позовному провадженні, позивачем в якому є кредитор, а відповідачем –боржник. Скільки даний спір виник з відносин, опосередкованих договором, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, нотаріус не може бути відповідачем у даній справі, оскільки він не є стороною по договору. Однак, він може бути залучений до участі у справі в якості третьої особи. У кого какие мнения как лучше сделать?

Так факт в том что Верховный суд говорит что и доллары и Гроші (гривны) это - речі вираженої певними родовими ознаками. Кредитний договір кваліфікується як двосторонній, консенсуальний та оплатний. Предметом кредитного договору – є лише грошові кошти (на відміну від договору позики). Гроші, як предмет кредитного договору, відносяться до категорії речей, визначених родовими ознаками, які можуть вільно відчужуватись чи переходити від однієї особи до іншої в порядку універсального правонаступництва (спадкування, реорганізація юридичної особи) чи іншим способом (сингулярне правонаступництво).

Термин "скорее всего" это несерьезно. Насчет использования в исключительных случаях, уж слишком много тогда получается этих исключений, а тогда это есть правило. У нас во многих законах прописано законное в том или ином смысле использование валюты. Даже ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що якщо кошти боржника в іноземній валюті є на рахунках, внесках або на зберіганні у банку або іншій кредитній установі, які мають право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, державний виконавець зобов’зує їх протягом семи днів продати іноземну валюту в розмірі, необхідному для погашення боргу. Звернення стягнення на кошти боржника у гривнях та інше майно боржника при обчисленні боргу в іноземній валюті здійснюється в порядку, передбаченному цією статтею.

Вы немного неправильно толкуете ст. 32. Внимательно вчитайтесь и все поймете. На територии Украины запрещается выпускать и пускать в обращение(эти выпущенные) другие грошовые единицы (суррогаты), а так же использовать их в качестве платежа. Ну например нельзя выпускать купоны и платить ими. Тут речь вообще не идет за доллары, евро и т.д. Вот если бы в данной статье писалось " Випуск, обіг на території України інших грошових одиниць...." А пишется " Випуск та обіг....." У нас ведь обрашение других валют не запрещено, иначе бы нельзя было купить-продать доллары, нельзя держать вклады в евро и получать по ним проценты в тех же евро.