chepil16

У меня, тоже в этом исполнительном органе 2 исполнительных листа, По одному лист был направлен в бухгалтерию и идут целевые платежи, по другому исполнитель не направил исполнительный лист, но деньги почему-то делит пополам, хотя срок исковой давности по первому уже истек - 2008 год, Кто имеет соображения по этому поводу прошу поделиться!

У меня по альфе ипотека в валюте 2007 года, договора у них, стандарт! Поэтому их лошизм одинаков! В судах они только бабло отстегивают и им все равно на наши доказы, они уже купили ришення! Поэтому говорю, что надо свои договора выкладывать на сайт и обсуждать конкретно с указанием нормативной базы по каждому пункту! Все кто пытаеться что-то выудить на форуме, и решить свои вопросы обречены! Систему можно победмть только сообща, гуртом бить надо по всей стране! Все то что вы написали, хорошо,но нет фактуры для обсуждения по сути, в судах у меня и похлеще было, но добивать надо единой позицией с указаниями на нормативную базу с прецидентами ВС, ВСССУ .

Не фак получения положительного результата, кредитные органы столько башляют, что и не снилось! У меня сейчас , даже судебный мсполнителшь не желает приостановить действие исполнительного по причине , что небыло указано в Ришенне,,,, Но в нем же было указано, что зто является основанием для приостановления,Причом от ВССУ т.е. касачки. Но великий мальчик Липовский решил, что он настолбко велик, что раз его фамилия не указана, может не исполнять. Решил подать в прокуратуру и уволить эту ТВАРЬ которая заплатило бабло, за учебу,должность, м теперь думает что за это все должен заплатить Я, по ,мне так обосрется! У нав Сумах таких называют КУГУТЫ

Прошу прощения, но хочу представить часть моего позыва: Також хочу звернутися до суду про призначення судово-бухгалтерської експертизи кредитного договору між мною та ПАТ «Альфа-Банк» № 800002755 від 28.11.2007 р. в частини додатку №1 договору. Таке прохання мотивую наступним: Стаття 11 Закону України “Про захист прав споживачів” зобов'язує кредитодавця перед укладенням договору про надання споживчого кредиту повідомити споживача у письмовій формі про умови кредиту та його орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо). З метою захисту прав споживачів під час укладення договорів про надання споживчих кредитів та забезпечення надання банками споживачам повної інформації про сукупну вартість кредиту та запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації Правління Національного банку України затвердив постанову №168 від 10.05.2007, яка була Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25травня2007 р. за N 541/13808. Частина третя цієї постанови зазначає вимоги щодо детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача під час укладення кредитного договору: 3.2. Кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом. 3.3. Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором. 3.6. Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). З метою перевірки чинності розрахунків які зазначенні у постанові, я звернулася до Сумського відділення Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз ім.Бокаріуса. Попередній розрахунок якого довів, що з порушенням постанови була вказана вартість всіх супутніх послуг, а саме страхові платежі під час страхування предмета застави та життя, внаслідок цього розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки є помилковим та встановлені платежі за розрохунково-касове обслуговання кредиту заборонені п.3.6 постанови. Мені було рекомендовано звернутися до суду з проханням про призначення судово-бухгалтерської експертизи кредитного договору в цій саме установі, яка є підрозділом Міністерства юстиції України. Таким чином, у ході підписання кредитного договору, з боку банку, було порушено зобов'язання кредитодавця, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту, повідомити споживача у письмовій формі про данні зазначені Ст.11ч.2 Закону України “Про захист прав споживачів” У самому договорі порушено право споживача зазначене Ст.11 ч. 4 та Ст.15 ч.1 Закону на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Таке порушення є підставою звернення до суду про захист моїх прав споживача кредитних послуг. 6. Призначення судово-бухгалтерської експертизи кредитного договору між мною та ПАТ «Альфа-Банк» № 800002755 від 28.11.2007 р. в частини додатку №1 договору, у Сумському відділенні Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз ім.Бокаріуса Судовим експертом- економістом Глущенко Світланою Іванівною. Перелік питань, що потребують роз’яснення: 1). розрахунок сукупної вартості кредиту 2). реальна процентна ставка кредиту з зарахуванням страхових платежів під час страхування предмета застави та життя, за період дії кредитного договору та за кожним платіжним періодом. т. (0542) 600-850 моб. 099- 790-80-03 По ее расчету цены было где- то 3700

Ну, правильно! Нету тела, нету дела! Ст. 60 ЦПКУ еще никто не отменял! Пусть доказывают, раз подали в суд, для прикола можно попросить еще документы по преддоговорной работе по 168 постанове НБУ, решений и постанов по обязательности ПИСМЕННОГО проведения такой работы достаточно!

Результаты здесь http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ic=5265&hl=банк подал апеляцию

Спасибо, но в законную силу ришення вступит 22.01.13, если банк посмеет подать апеляцию, будет опять война, но уже НАСМЕРЬТЬ!

КАСАЦІЙНА СКАРГАна рішення Зарічного районного суду м.Суми від 12 липня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області від 06 грудня 2011 року 12 липня 2011 року Зарічним районним судом м.Суми було постановлено заочне рішення, яким позовну заяву ЗАТ «Альфа-Банк» (далі по тексту – позивач) до ...про стягнення коштів та звернення стягнення задоволено в повному обсязі. Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 06 грудня 2011 року вказане заочне рішення було залишено без змін. З ухвалою Апеляційного суду Сумської області я погодитися не можу, в зв’язку з тим, що при прийнятті рішення було порушено норми процесуального та матеріального прав, допущено невідповідність висновків суду обставинам справи і воно підлягає скасуванню з наступних підстав. Апеляційним судом Сумської області залишено без уваги та не надано належної оцінки: • відсутність в матеріалах цивільної справи оригіналів документів або ж завірених належним чином документів. Під час розгляду справи в суді І-ї інстанції нами неодноразово заявлялося клопотання (в тому числі письмово) про їх витребування; • відсутність в матеріалах справи моєї заяви про перенесення попереднього судового засідання в зв’язку з неможливістю явки через поважні причини (до даної заяви було додано копію медичної документації на підтвердження). Однак вказана заява з додатками взагалі не була додана до матеріалів справи та залишена поза увагою (копія заяви з відміткою канцелярії суду про отримання була надана разом з апеляційною скаргою); • незаконність постановлення заочного рішення без належного повідомлення відповідачів по справі ( не були повідомлені про час розгляду справи як в суді І-ї інстанції так і в Апеляційному суді Сумської області, що повністю підтверджується матеріалами справи); • в матеріалах справи відсутній детальний розрахунок виниклої заборгованості в сумі174265,76 грн. Представники позивача в судові засідання не з’являлися, тому з’ясувати хоча б в усній формі про методику нарахування не було можливості. Рішення обох судів посилаються на укладений кредитний договір на суму 20000 доларів США, проте в матеріалах справи відсутня заявлена в позови оригінальна або належно завірена копія квитанції про отримання коштів. Пояснення як долар США перетворився в гривню відсутні. З огляду на листи, що були нами отримані від позивача з сумами заборгованості, яка з кожним новим листом відрізнялася від попередньої, при цьому як в сторону збільшення так і в сторону зменшення суми (дані листи були долучені до матеріалів справи), виникають сумніви щодо правильності нарахування заборгованості в позовній заяві. Звертаю увагу, що для з’ясування точної суми заборгованості нами подавалася письмова заява про призначення фінансово-кредитної експертизи,та витребування розрахункових документів, однак дане клопотання було взагалі залишено без уваги. Крім цього, вже після подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, в письмовому запереченні на дану скаргу відповідачем було зазначено, що ним підвищувалася процентна ставка в односторонньому порядку. Про це було повідомлено лише при розгляди справи апеляційнім судом, що є грубим порушенням ст..ст. 654, 1056-1 ЦК, ст. 11 закону ЗПСУ; • По обох рішеннях суди посилаються на Додаток №1(графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту який е невід’ємною частиною договору ) . Цей додаток взагалі відсутній в позови , прохання до суду витребувати оригінал документа було проігноровано. Додаток №1 е положення постанови Правління національного банку Україні про «Правила надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» № 168 яке зобов’язує Банки забезпечувати виконання цих правил під час укладення кредитних договорів зі споживачами . Під час укладення кредитного договору банк сфальсифікував таблицю визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки в частині реальної процентної ставки та абсолютного подорожчання кредиту усунув ці колонки взагалі . Суддям обох судів повідомлялось про цей факт однак не було прийнято до увазі, хоча в своїх рішеннях посилаються на документ якого взагалі не бачили та не аналізували . • Законність рішення в частині про звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру м. Суми , шляхом продажу даної квартири ЗАТ „Альфа- Банк" від свого імені, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності з наданням повноважень з приводу продажу зазначеної квартири. Виселити з квартири м. Суми без надання іншого житла, також доказує про те що суди не з’ясували всі обставини справи. В цей квартири зареєстрований с 27.04.2001р. та проживає син , який є інвалідом другої групи. Продаж житла разом з громадянином Україні це нонсенс. • Законність ухвали Апеляційного суду Сумської області також не можливо признати законним з наступного: суд першої інстанції з порушенням вимог закону, позбавив мене можливості в ході попереднього судового засідання подати зустрічну позовну заяву та приєднати позові, був поданий окремий позов на дії банку. Позов було розглянуто у Зарічному районному судді м.Суми суддею Левченко Т.А. (справа № 2-308/11). Таким чином суддя Левченко Т.А. приймала участь в розгляди того самого спірного договору між ... та ПАТ «Альфа-Банк» по тім самим обставинам, та виносила рішення на користь банку. Той склад суду порушивши ст. 21, ст. 23 ЦПКУ з участю судді Левченко Т.А. у розгляді справи в апеляційному суду захищав по суті як рішення судді І-ї інстанції по цей справи так її особисто рішення. Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 21, 41, 42, 55, 68 Конституції України; ст.ст. 1, 3, 10,21,23, 213 ЦПК України; ст.ст. 13, 27, 203, 215, 217, 228, 230, 627, 629, 638, 654, 1056-1 ЦК України; ст.ст. 11, 15, 18, 19 ЗУ «Про захист прав споживачів»; ст. 6 ЗУ «Про страхування»; ст.ст. 53, 55, 62 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»; Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»; Постановою Пленуму ВСУ №14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі»; Постановою Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», - ПРОШУ: 1. Скасувати рішення Зарічного районного суду м.Суми від 12 липня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 06 грудня 2011 року, та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 06 грудня 2011 р. по цивільній справі № 22ц-2142/2011 р. 2. Справу повернути до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі. Додатки: 1. Касаційна скарга – 4 екз. 2. Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 12 липня 2011 року з печаткою. 3. Копія рішення Зарічного районного суду м.Суми від 12 липня 2011 року – 4 екз. 4. Ухвала колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області від 06 грудня 2011 року з печаткою. 5. Копія ухвали колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області від 06 грудня 2011 року – 4 екз. 6. Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 12 липня 2011 року з печаткою. 7. Копія рішення Зарічного районного суду м.Суми від 12 липня 2011 року – 4 екз. 8. Копія квитанції про сплату судового збору з печаткою. 9. копія квитанції про сплату судового збору – 4 пр.

В кассачке было еще штук пять жалоб, вплоть до нарушений присяги судьями обоих инстанций, они выбрали меньшее зло!

Проиграли все суды по иску банка (очень хорошие адвокаты были, один даже канд. юр. наук и естественна цена за услугу 1100 у.е., взялся сам) Результат выкладываю УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 18 липня 2012 року апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а У касаційній скарзі … просить скасувати рішення першої та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи позовні вимоги Банку суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що договір про надання кредиту укладений сторонами відповідно до чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає стягненню заборгованість за цим договором, яка виниклі внаслідок невиконання позичальником свого обов'язку по погашенню кредиту. Проте, з таким висновком судів погодитися не можна. Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Виходячи зі змісту зазначеної норми предметом кредитного договору є грошові кошти, а кредитодавцем - фінансова установа. Установлено, що 28 листопада 2007 року між ЗАТ «КБ «АльфаБанк» і … було укладено кредитний договір № (а.с. 7-10). Відповідно до п. 2.6. кредит надається позичальнику в готівковій формі через касу Кредитора ( а.с. 7). Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги заявник указує на те, що матеріали справи не містять доказу, а саме оригіналу або належним чином завіреної копії квитанції про отримання ним кредитних коштів. У справі відсутній детальний розрахунок виниклої у неї заборгованості в розмірі 174 265 грн. 76 коп. Крім того, про підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку Банк повідомив лише при розгляді справи в апеляційному суді. Матеріали справи не містять доказів отримання кредитних коштів… , як не містять вони й додатку № 1 до договору (графік платежів). Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України. Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України). Вирішуючи спір, суд у порушення статей 213, 214 ЦПК України на вказане уваги не звернув; у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; заперечень відповідача не перевірив та не навів факти, які б спростували його заперечення. Отже, суд не з'ясував всіх обставин справи та не надав їм належної правової оцінки, хоча їх з'ясування має суттєве значення для правильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи та прийшов до передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалила: Касаційну скаргу …Заочне рішення від" 06 грудня СДІ. Штелик f М.В. Дем'яносов О.П. Касьян О.В. Кафідова оротун « розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: --------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Справа Лг2 1805/9363/2012 Провадження № 2/591/130/13 РІШЕН Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2013 року Зарічний районний суд м.Суми в складі: головуючого судді -І Ірокудіної І І.Г. при секретарі - Москалснко Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «»Альфа-Банк» до … про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки,- ВСТАНОВИ В: 1 Іозивач звернувся до суду з позовом та в подальшому уточнив свої вимоги та зазначив, що 28.11.2007 року Закрите акціонерне товариство "Альфа-Банк", та фізична особа …, уклали кредитний договір №. Відповідно до пункту 2.1 вищевказаного Договору, Позивач зобов'язується падати Відповідачеві кредит у сумі 20000,00 доларів США 00 центів на власні потреби без будь-яких обмежень, строком на 120 місяців - з 28.11.2007 року до 28.11.2010 року. Відповідно до п. 1 Договору, Відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором. Позивач свої зобов'язання за Договором виконав, надавши Відповідачеві 1. креди т \ сумі 20000,00 доларів США 00 центів. У порушення умов Договору, Відповідач І. свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 22.06.2009 має прострочену заборгованість за кредитом - 19226.06 доларів CILIA 06 центів, що за курсом ІІБУ на 22.06.2009 р. складає 146441.05 гри. 05 коп., за відсотками 1149,30 доларів СІНА 30 центів, що за офіційним курсом ІІБУ па 22.06.2009 складає - 8753,99 гривні 99 копійок. Відповідно до пункту 3.6 Договору, у разі невиконання чи несвоєчаСного*виконання зобов'язання в частині повернення кредиту та'або сплати процентів, комісій згідно з умовами Договору. Відповідач 1 зобов'язаний сплатити Позивачу пеню в розмірі 1% (один) відсоток від простроченої суми за кожен день прострочення. Па 22.06.2009 року розмір пені становить - 2503,77 три долари США 77 центів, що за офіційним курсом І ІБУ на дату розрахунку складає - 19070,72 гри.. Одночасно 28.11.2007 року Закрите акціонерне товариство "Альфа-Банк", та фізична особа - громадянка України…, уклали Договір Поруки №. Відповідно до п. З Відповідач 2 та Відповідач 1 відповідають перед Позивачем за порушення обов'язків за Договором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед ІІозивачем у тому ж обсязі, що і Відповідач 1. Відповідно до п. 5.1 Договору у разі невиконання чи неналежного виконання Відповідачем 1 будь-яких обов'язків, встановлених Договором, в тому числі у разі затримання сплати частини Кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць. Позивач має право вимагати дострокового виконання зобов'язання повернення Кредиту за Договором. Відповідно до п. 2.1 Договорів поруки Поручителі у випадку невиконання аб неналежного виконання Відповідачем 1 обов'язків за Договором, зобов'язаний у строк н пізніше 10 днів з дати пред'явлення досудової вимоги повернути Позивачеві кредит, сплатні проценти за користування ним і викопати інші зобов'язання за Договором. На виконання умов Договору Відповідачам було направлено Вимоги про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви Вимоги не виконані. Таким чином, зважаючи на невиконання Відповідачем 1 зобов'язання стосовно умов повернення кредиту, вважають, що позивач вправі вимагати стягнення з Відповідачів заборгованість по кредиту, заборгованість за відсотками, пеню за невиконання умов договору. …- відповідно до договору № від 28.11.2007 року є іпотекодавцем та майновим поручителем. Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед! іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах! вартості предмета іпотеки. В забезпечення виконання зобов'язань за договором № від 28.11.2007 року AT «Альфа-Банк» та Відповідач 3 уклали Іпотечний договір № -1 від 28.11.2007. Відповідно до п.3.1 Іпотечного договору предметом іпотеки с - квартира, за адресою: м. Суми, вул. …, що належить Відповідачу 3 на підставі Свідоцтва про право власності па житло, виданого Виконавчим комітетом Сумської міської ради народних денупутатів 16.06.1997 року та Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Сумською держконторою 02.07.2004 року за р.№ 1-118 та зареєстрованих Сумським міським бюро технічної інвентаризації за рссстровим написом 750 в реєстровій книзі № 36. Станом на 13.11.2012 року загальна сума заборгованості становить 1638738,21 гри. з них: - за кредитом 153673. 90 гри. по відсоткам 72831.98 гри. - пеня 1412232.33 гри. Проте, з огляду на принцип розумності та справедливості, ПАТ «Альфа-Банк» як клієнто-орієнтований Банк, користуючись своїми процесуальними правами вважає за доцільне зменшити вимоги по пені та просити суд стягнути з Відповідачів 1 та 2 в солідарному порядку 11 % (одинадцять) відсотків від нарахованої пені. Беручи до уваги розрахунок за не виконання умов кредитного договору було нараховано 1412223,33 грн. пені, 11 % складає - 155345.56 гри. В рахунок погашения заборгованості за кредитним договором №800002755 від 28.11.2007 року в сумі 381851.44 грн., з них: - за кредитом 153673,90 грн. відсоткам 72831,98 грн. пеня 155345,56 грн. Звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. , що належить на праві власності … на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів 16.06.1997 року та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Сумською держнотконторою 02.07.2004 року за р.№ 1-438 та зареєстрованих Сумським міським бюро технічної інвентаризації за реєстраційним написом 750 в реєстровій книзі №36. шляхом продажу Публічним акціонерним товариство «Альфа- Банк» від свого імені вказаного предмету іпотеки з укладенням від імені … договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем з правом отримання витяг) з Державного реєстр) прав власності, виготовлення дублікату правовстановлюючих документів на предмет іпотеки, а також надання всіх інших повноважень ПАТ «Альфа-Банк» необхідних для продажу предмета іпотеки. Визначити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні 192000 гри.. Представники відповідача га відповідач … з позовом не згодні та пояснили, що позивачем не виконані вимоги, зазначені в Ухвалі вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2012 року, також в розрахунку заборгованості позивачем не знайшло відображення походження та не надано доказів на підтвердження суми заборгованості, збільшення сум кредиту та інші суми, які зазначені позивачем. Суд. заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи встановив, що предметом кредитного договору с грошові кошти, а кредитодавцем - фінансова установа. Установлено, що 28 листопада 2007 року між ЗАТ «КБ «АльфаБанк» і …. було укладено кредитний договір (а.с. 7-10). Відповідно до п. 2.6. кредит надасться позичальнику в готівковій формі через касу Кредитора ( а.с. 7). Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12.07.2011 року по справі за позовом ЗАТ «Альфа-Банк» в особі TOB «ЕКОЛЛ » до … про стягнення коштів за кредитним договором та звернення стягнення позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі та стягнуто з … на користь ЗАТ «Альфа-Банк» в особі ГОВ «ЕКОЛЛ » прострочену заборгованість: за кредитом в сумі 174265.76 гри.. Звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру м. Суми , шляхом продажу даної квартири ЗАТ «Альфа-Банк» від свого імені, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності з наданням повноважень з приводу продажу зазначеної квартири. Виселено без надання іншого житла та СТЯГНУТІ судові витрати. Ухвалою колегії су;ідів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області від 06.12.2011 року Заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 липня 2011 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2012 року скасовано Заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 липня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 06.12.2011 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції та в Ухвалі зазначено, що заявник обґрунтовуючи вимоги скарги вказує на те, що матеріали справи не містять доказу, а саме оригіналу або належним чином завіреної копії квитанції про отримання ним кредитних коштів. У справі відсутній детальний розрахунок виниклої у неї заборгованості в розмірі 174 265 гри. 76 кой. Крім того, про підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку Банк повідомив лише при розгляді справи в апеляційному суді. Матеріали справи не містять доказів отримання кредитних коштів Сироватською О.В, як не містять вони й додатку № І до договору (графіку платежів). Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести/ri обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ІІПК України. . * Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може грунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України). З матеріалів справи слідує, що … звернулась до суду і позовом до Публічного акціонерного товариства «»Альфа-Банк» про визнання недійсним умов кредитного договору, зобов'язання прийняти суму залишкової заборгованості з розстрочкою платежів і рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 03.03.2011 року в задоволенні позову було відмовлено. Да не рішення суду знаходилось в матеріалах цивільної справи на момент прийняття ухвали Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2012 року. а.с. 175-177 т.2 Ухвалою колегії суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області від 25.05.2011 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03.03 2011 року залишено без змін. Також … звернулась до суду з позовом до Публічною акціонерного товариства «»Альфа-Банк» про визнання частково недійсним кредитного договору в частині використання банком ії заробітної плати та спонукання до виплати моральної шкоди. Рішенням суду відмовлено в задоволенні вимог та Ухвалою колегії суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області від 24 травня 20) 2 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09.04.2012 року залишено без змін. Як слідує з матеріалів справи вимоги зазначені в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2012 року до даного часу позивачем не усунені та не надано доказів на підтвердження позову в частині, якими …. обґрунтовувала свої вимоги при звернення зі скаргою, а саме, матеріали справи до даного часу не містять доказу, а саме оригіналу або належним чином завіреної копії квитанції про отримання ним кредитних коштів. У справі відсутній детальний розрахунок виниклої у неї заборгованості в розмірі 174 265 гри. 76 кой. Крім того, про підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку Банк повідомив лише при розгляді справи в апеляційному суді, доказів протилежного суду не надано. Матеріали справи не містять доказів отримання кредитних коштів … як не містять вони й додатку № 1 до договору (графіку платежів) і до даного часу позивач не надав суду вищеиерерахованих документів в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2012 року та відповідних доказів на підтвердження позову та відсутній детальний розрахунок виниклої у … заборгованості в розмірі вже 1638738. 21 гри., в довідці, яка надана посилання на графік повернення кредиту, додаток №1 до кредитного договору, однак дані документи до суду також не надано. Тому необхідно відмовити Публічному акціонерному товариству «»Альфа-Банк» у задоволенні позову в повному обсязі за необґрунтованістю позовних вимог." Керуючись ст.. ст. 546, 625 ЦК України, Законом України "Про іпотеку", ст.ст. 10. і 213-215,218 ІДПК України,- ВИРІШИВ: Відмови ти "Публічному акціонерному товариству «»Альфа-Банк» у задоволенні позі в повному обсязі за необґрунтованістю позовних вимог. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Сумської обласк, через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошенні судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отриманні копії цього рішення. Повний текст виготовлено та підписано 15 лютого 2013 року. Я думаю почему банк не представил документы - каждый документ свидетельсво о его противоправных делах и как следствие ОБЭП, Прокуратуа, Налоговая полиция.

Раз потеряли, то это повод к принятию и расмотрению! Как говорил Ленин - ПИСАТЬ, ПИСАТЬ И ЕЩЕ РАЗ ПИСАТЬ! Добивать их надо.

Чепиль Игорь Сумы Победил 11.02.13 Альфа-банк, в понедельник получу полное решение и опубликую 0938333499 chepil16 - скайп

Как обычно! Судье заплатили и процес идет в тихоря, получаем только ришення! Сегодня принесут ришення по моему иску от банка, суд я выиграл! Опубликую.

Прошу прощения, но 11 числа я послал банк в лес, т.е. банку было отказано в принятии их иска к расмотрению! Так-что овцы волков могут!

У меня тоже потеряли! Но в итоге в результате их безолаберности пришлось расмотреть, результат положительный. Так-что будем надеяться!

Я в начале 2012 года узнавал в Сумском филиале Харьковского им. Бокариуса заявили цену 3800, пишите туда или в харьков запросы.

2. Станом на 13.11.2012 року загальна сума заборгованості по сплати пені за змістом заяви становить 1412232,33 грн.. У даному випадку відсутність розміру пені та строку її нарахування, необхідність цих параметрів е виконання норм Законодавства України, а саме: - ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» установлено граничний розмір пені: розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Відносини між сторонами не відносяться до відносин, на які не розповсюджується дія Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», то розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ. - ст. 258 ЦКУ ч.2. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); У Постанові Верховного суду України від 28.03.2006 р. по справі № 48/299 Суд виходить з того, що сторони вправі в договорі встановлювати будь-який розмір пені, головне щоб до стягнення вимагався розмір не більший, ніж встановлений Законом. Необхідність виконання вказаних норм Законодавства України у розрахунку пені відображено у правової позіції Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 15 грудня 2010 року по справи за позовом акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» до відповідача фізичної особі. Та ст. 47 Закону від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ «Про судоустрій України» : Верховний Суд України як найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції разом із здійсненням правосуддя забезпечує однакове застосування законодавства всіма судами, поставою Верховного Суду України від 27.04.2012 № 13/110-11. Может кому и пригодятся мои суждения по этому вопросу

Согласен, пусть подают в суд, но при этом подают доказы, как говорил Бендер есть ферзя- нет ферзи, и пусть докажут! ЦКУ еще не отминили!

[email protected] скайп chepil16

Решения пока нет, банк не приходит на суд, но прошу обратить внимание, что решение Высшего Суда, по простому Касачкм и судьи на сегодня ходят в недоумении как унять простого беспредельщика , который волует и доказывает! Лицензии нет, Ущемить нечим - вот незадача!

Выход естьПереслать мне копии договора, ВСЕ Подать с суд , и отсудить кредит по закону о Защите прав потребителя Денег за советы не прошу!

присылайте Ваши документы на почту чем могу помогу, в отличие от некоторых уважаемых, бесплатно!

Я, не знаю, может быть длинно,но я пользыюсь такой позиции:У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2010 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Гуменюка В.І., суддів: Балюка М.І., Жайворонок Т.Є., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (далі – АБ «Банк регіонального розвитку») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, пені й штрафу та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до АБ «Банк регіонального розвитку» про зменшення розміру пені та штрафу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 7 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2010 року, в с т а н о в и л а: У липні 2009 року АБ «Банк регіонального розвитку» звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 23 серпня 2007 року за кредитним договором надав позичальникові ОСОБА_3 кредит у розмірі 2 млн. грн. зі сплатою 15,5 % річних на строк до 22 серпня 2022 року та із щомісячною сплатою процентів за користування кредитом. З листопада 2008 року відповідачка перестала сплачувати проценти за користування кредитом, у зв’язку із чим за умовами договору повинна достроково повернути кредит, проценти за користування ним, а також штрафні санкції, якими передбачена пеня в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення та штраф у розмірі 10% від суми кредиту. З урахуванням викладеного та, уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитом у розмірі 1 999 843 грн. 84 коп., заборгованість за процентами – 518 658 грн. 78 коп., штраф у розмірі 200 тис. грн. і пеню в розмірі 948 493 грн. 68 коп. (усього 3 666 996 грн. 30 коп.), а також судові витрати. У серпні 2009 року ОСОБА_3 пред’явила зустрічний позов, в якому з урахуванням уточнених вимог просила на підставі ст. 551 ЦК України зменшити розмір пені до 38 733 грн. 47 коп. і розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України та штраф у розмірі 1 %, що становить 20 тис. грн., посилаючись на те, що невиплата нею процентів за кредитним договором виникла через кризу світової фінансової системи, у зв’язку із чим значно зменшились її доходи, а також вона сама виховує та утримує неповнолітнього сина. Крім того, згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 7 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2010 року, позов АБ «Банк регіонального розвитку» повністю задоволено: стягнуто на користь банку з ОСОБА_3 заборгованість за кредитом і процентами, пеню та штраф у розмірі 3 666 996 грн. 30 коп., розподілено судові витрати; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Ураховуючи положення п. 2 розд. ХІІІ “Перехідні положення” Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ “Про судоустрій і статус суддів”, справа розглядається за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року. Задовольняючи позовні вимоги банку та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції. виходив із того, що ОСОБА_3 порушила умови кредитного договору, у зв’язку із чим наступають відповідні правові наслідки, у тому числі й сплата пені та штрафу, які передбачені договором, на що вона погодилась під час його підписання; доказів для зменшення розміру неустойки відповідачка не надала, а відсутність грошей не є підставою для задоволення таких вимог. Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального та процесуального права. Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають. Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 серпня 2007 року за кредитним договором АБ «Банк регіонального розвитку» надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 2 млн. грн. зі сплатою 15,5 % річних на строк до 22 серпня 2022 року та із щомісячною сплатою процентів за користування кредитом. За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У зв’язку з невиконанням умов кредитного договору з листопада 2008 року позичальник ОСОБА_3 допустила заборгованість за кредитом і за сплатою процентів. Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Пунктами 4.3, 4.4 кредитного договору передбачена відповідальність за порушення зобов’язання, а саме: пеня в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення та штраф у розмірі 10% від суми кредиту. Тобто за одне й те саме порушення зобов’язання передбачена подвійна відповідальність одного виду. При цьому в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Проте суди на ці положення закону не звернули уваги та не обговорили можливість одночасного застосування подвійної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Посилання позивача на положення ч. 2 ст. 551 ЦК України про те, що розмір неустойки може бути збільшений за погодженням сторін, стосується лише законної неустойки, тобто неустойки, установленої законом. Проте відповідно до договору сторонами була встановлена договірна неустойка. Крім того, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» установлено граничний розмір пені: розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Проте суди в порушення вимог ст. 214 ЦПК України відповідні доводи відповідачки взагалі залишили без уваги та обговорили можливість застосування цього Закону до визначеного сторонами розміру неустойки. Також у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суди належним чином не дали оцінки всім доводам ОСОБА_3 про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, що передбачено ст. 551 ЦК України. Так, суди послалися на те, що відповідачка не надала доказів своїх вимог, не звернувши уваги на те, що вона, зокрема, посилалась на настання кризи світової фінансової системи, що згідно із ч. 2 ст. 61 ЦПК України є загальновідомим фактом, що не потребує доказування. Крім того, при вирішенні питання про зменшення неустойки суди повинні об’єктивно оцінити конкретну ситуацію: чи є цей випадок винятковим виходячи з інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; майновий стан сторін; ступінь виконання зобов’язання; причини неналежного виконання зобов’язання та форму вини боржника; співрозмірність розміру неустойки наслідкам порушення; добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо. Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 212 – 214 ЦПК України не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а за таких обставин ухвалені судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 7 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий В.І. Гуменюк Завжди актуальним і цікавим у господарських правовідносинах є забезпечення виконання зобов’язань. З-поміж загальновідомих способів забезпечення виконання зобов’язань значне місце посідає пеня як вид неустойки. Водночас неоднозначним є питання щодо розміру пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Непорозуміння зі сплатою пені На перший погляд, зазначене питання досить чітко врегульоване законодавством. Так, у ЦК України неустойці, зокрема пені, виділено окремий параграф 2 в главі 49 «Забезпечення виконання зобов’язань», Господарський кодекс України містить главу «Штрафні та оперативно-господарські санкції», в якій регулюються норми щодо пені. Крім того, 22 листопада 1996 р. Верховна Рада України прийняла ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань». Однак попри значну кількість норм, що регулюють питання, пов’язані з відповідальністю за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, зокрема сплату пені, на практиці досить часто виникають суперечки та непорозуміння з цього приводу. Приміром, товариство «З» взяло кредит у банку. Кредитний договір, який підписали сторони, встановлював, що за порушення прийнятих на себе зобов’язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені договором строки позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення. У зв’язку з несвоєчасним поверненням товариством «З» кредитних коштів банк нарахував товариству пеню у розмірі 103896 грн. Позаяк товариство повністю визнавало порушення зобов’язання зі свого боку, пеню сплатило беззаперечно. Однак згодом під час бесіди з адвокатом директор товариства дізналася, що існує закон, який обмежує розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Відтак, вирішили звернутися за правовою допомогою. З метою економічного обґрунтування порушення питання щодо розміру сплаченої товариством «З» на користь банку пені адвокат підрахував розмір пені, який мав би бути стягнений у випадку дотримання сторонами положень ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань». Отримані результати вражали, оскільки замість сплачених 103896 грн товариство мало сплатити в рахунок пені лише 6000 грн. З огляду на це керівництво товариства одноголосно вирішило ініціювати процес, аби повернути надмірно сплачені кошти. Чи слід передбачати невиконання зобов’язань? Ситуації, за яких у договорі встановлено розмір пені за несвоєчасно виконане грошове зобов’язання процентною ставкою від простроченої суми, ніяк не обмеженою подвійною обліковою ставкою НБУ (що зазвичай перевищує встановлений законодавством розмір відповідальності – подвійну облікову ставку НБУ), зустрічаються досить часто. Це зумовлено тим, на момент підписання договору сторони, як правило, приділяють увагу насамперед умовам виконання зобов’язання, а не наслідкам, які настануть у випадку порушення умов договору, а також тому, що отримувач коштів за договором зазвичай обґрунтовує право сторін збільшити розмір неустойки у договорі статтею 551 ЦК України. Під час перемовин між потенційними сторонами договору щодо співпраці у певному напрямі пропозиції платника коштів стосовно зменшення відповідальності за прострочення оплати досить неохоче сприймаються отримувачем коштів, та й обґрунтувати такі пропозиції нелегко, адже в момент підписання договору сторони зобов’язуються виконувати свої зобов’язання належним чином. Штрафні санкції за грошові зобов’язання З метою встановлення правомірності визначення сторонами у договорі розміру пені, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, та стягнення пені в такому розмірі звернімося до законодавства. Пункт 2 ст. 551 ЦК України визначає, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Відтак, сторони вправі самостійно визначити розмір неустойки в договорі, навіть коли такий розмір встановлено законом. Проте звернімо увагу на п. 1 ст. 231 ГК України, в якому наголошується, що закон стосовно окремих видів зобов'язань може визначати розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Ми говоримо про грошові зобов’язання, а саме: про відповідальність за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань, і оскільки існує ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», є всі підстави вважати, що грошові зобов’язання – це саме той окремий вид зобов’язань (про який йдеться в ст. 231 ГК України), штрафні санкції за порушення яких встановлені законом та не змінюються за погодженням сторін. Існують думки, що відступити від норми закону не можна, коли про це прямо вказано в цьому законі. Такі погляди ґрунтуються на нормах ЦК України, якими передбачено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо наголошується про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. До речі, закон зазвичай не містить положень про заборону відступати від його норми. Висновок про те, чи є закон обов’язковим для певних відносин випливає зі змісту самого закону. Так, згаданий ЗУ «Про відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань» визначає відносини, на які його дія не поширюється, зокрема, на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи. Таким чином, для інших грошових відносин він є обов’язковим. Обов’язковість для учасників грошових відносин ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» випливає також зі змісту цього нормативно-правового акта, позаяк, на відміну від ЦК України, вказаний Закон є спеціальним, який регулює конкретний вид правовідносин. Відтак, зважаючи на викладене, можна стверджувати, що якщо відносини між сторонами не належать до відносин, на які не поширюється дія ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», то розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ. Про можливість збільшення розміру пені Що стосується можливості збільшення розміру пені, встановленого законом, у договорі, то тут слід уважно прочитати п. 2 ст. 231 ГК України: «У разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах…». Однак, попри те що обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ є обґрунтованим, у судовій практиці трапляються випадки, коли рішення приймаються не на користь особи, стосовно якої встановлено збільшений розмір пені. Наприклад, звернімося до постанови Верховного Суду України від 28 березня 2006 р. у справі № 48/299. Під час вирішення спору про наслідки встановлення в договорі розміру пені, що є більшим, ніж передбачений у законодавстві, суд не надає перевагу нормам спеціального закону над ЦК України, не тлумачить сферу дії ст. 551 ЦК України, а лише буквально застосовує зміст ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», в якому зазначено: «платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню…». Суд доходить висновку, що положення Закону не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, яка підлягає стягненню. Отже, з огляду на викладене маємо право сторін встановлювати у договорі розмір пені на власний розсуд, однак до стягнення слід вимагати лише суму, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ. Також існує судова практика про відмову в позові про визнання умов договору, пов’язаних із розміром пені, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, недійсними. Суд виходить з того, що сторони вправі в договорі встановлювати будь-який розмір пені, головне, щоб до стягнення вимагався розмір не більший, ніж встановлений Законом. З огляду на це важливо розмежувати: не повинен перевищувати подвійної облікової ставки розмір пені, встановлений сторонами у договорі, чи розмір пені, що підлягає стягненню. На перший погляд, поняття «розмір пені, встановлений сторонами» та «розмір, який стягується» мають бути ідентичними. В іншому випадку маємо голослівні умови договору: сторони завідомо встановлюють у договорі умови, які не будуть виконані в повному обсязі. Однак, як свідчить практика, суд ураховує не логіку, а буквальну норму закону. А така норма забороняє саме стягувати, а не встановлювати розмір пені понад подвійну облікову ставку НБУ. Таким чином, якщо у договорі встановлено розмір пені більший, ніж подвійна облікова ставка НБУ, з метою зменшення цього розміру предметом позову має бути не визнання недійсними деяких положень договору, а зменшення розміру пені, що підлягає стягненню чи повернення надмірно сплаченої пені (у випадку, якщо пеня вже була сплачена). 7. В зв’язку з порушенням суддею Шершак М.І. вимог закону про попередне судове слухання, позбавив мене можливості подати зустрічну позовну заяву та приєднання позовів я подала окремий позов на дії банку. Позов було розглянуто у Зарічному районному судді м.Суми суддею Левченко Т.А. справа № 2-308/11. Таким чином суддя Левченко Т.А. приймала участь в розгляди той ж самой суперечки між мною та ПАТ «Альфа-Банк», по тому самому спірному договору, та виносила рішення, с порушеннями норм матеріального права, на користь банку ( додается ). Порушивши ст. 21, ст. 23 ЦПКУ приняла участь у розгляді справи в апеляційному суду захищая по сути як рішення судді Шершака М.І. та і свое особисте. Стаття 21. Недопустимість повторної участі судді в розгляді справи 1. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може братии участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи у зв’язку з винятковими обставинами, а так само у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження в справі. 2. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може братии участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної і першої інстанцій, у перегляді справи у зв’язку з винятковими обставинами, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи нового рішення апеляційного суду. 3. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може братии участі в розгляді цієї самої справи в суді першої чи апеляційної інстанції. Що в черговий раз підтверджує нехтування законів цім суддею. ( зміст заочного рішення додается

Я согласен,но для государства нет предела, для физ. лиц нет заперечення чотко указаны исклучения к кому не применяется

Ксати, Уважаемые, прошу почитать ст.2 хоэ. кодекса там четко прописано юр. лицо и споживач входят в этот кодекс, это попадает под действие хоз. отношений! Бабла хотел нарубить ,теперь расхлебуй!