AntiBank

Я так понял, что это уже было повторное предъявление. Т.е. ГИС вернул документ после первого производства и тут этот документ где-то якобы потерялся. Наверное, закрыли производство и вернули приказ в связи с отсутствием имущества и денег. Эта статья разрешает еще раз предъявить, хоть сто раз. А вдруг имущество появилось? Предъявлять то можно 100 раз, да вот "беда" - не через 100 лет.

Обычно все в одно заседание.

Конечно если бы должник сказал, что у него 10 детей и он не успевает всех накормить, обуть и в садик отвести, да и на работе станок поломался и крыша протекла в цеху, суд сказал бы: не уважительно.

При принятии решения судья должен выслушать все стороны процесса. В данном случае ответчиков не было и заперечуваты было не кому. У меня как-то был случай по обжалованию Постановы ГИС, Я ее получил что-то очень поздно после направления ее мне и обжаловал в течение 10 дней. Так вот, сам факт позднего получения я ничем не обосновывал, ждал когда ГИС начнет, если начнет, заперечуваты. Они ничего не заперечувалы касательно моего позднего получения Постановы и соответственно ничего не заперечувалы по поводу сроков на обжалование. И суд принял как факт мою дату получения Постановы. И отсюда не счел, что я пропустил срок на обжалование. И в то же время ничего не поновлював, т.к. я даже такого вопроса не поднимал. Вывод: Если вы на черное говорите белое и нет заперечень - значит все согласны с этим. Значит не надо ничего доказывать. Доказывать надо только тогда, когда другая сторона против. Еще один вывод: надо не прятать голову в песок, а ходить на заседания и бороться.

Да ни в чем по сути для заемщика. Разница в названии и причины возникновения. Просто реституция более сложное слово. Она назначается после признания недействительности договора. А возврат необоснованно полученных средств. Это типа банк необоснованно дал деньги, например, по ничтожному договору. Примерно, как демонтаж и разборка. Чем отличаются демонтаж от разборка? Короче, не заморачивайтесь .

Добавлю от себя некоторую аргументацию. Згідно ст. 60 Цивільного кодексу України . 1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. 2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. 3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. 4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Проте в Ухвалі Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від "19" вересня 2013 р суд грунтував свій висновок щодо втрати виконавчого документу виключно на припущенні, так як це не підтверджується жодним доказом. Адже згідно ст. 57 ЦК 1. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 2. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. В даному конкретному випадку банк надав, а суд прийняв, лише заяву про втрату виконавчого документу, яка в розумінні ст. ст. 57-60 ЦК не може вважатися належним допустимим доказом, так як не підтверджується жодним документом. Тобто банк без документальних підтверджень заявляє про втрату виконавчого документу, а суд приймає цю голослівну заяву як доказ. Ці дії суду грубо порушують процесуальне право , так як доводи суду в Ухвалі від "19" вересня 2013 р грутнуються виключно на припущеннях. Зокрема, банком не надано довідку Укрпошти про загублення даної поштової кореспонденції. ДВС не надала до суду копію чека, або іншого документу, що підтверджує реєстраційний номер поштового відправлення, факт належного відправлення. Без цих документів неможливо встановити втрату або отримання того, чи іншого поштового відправлення, а також кто саме винен в цієї втраті. Так як можна припуститись, що банк все ж отримав виконавчий документ, а вже потім його загубив з власної вини. Або взагалі банк нічого не губив і цю начебто втрату створив навмисно, виключно для того, щоб керувати строком на пред*явлення виконавчого документу до виконання, що є зловживанням з боку банку. Отже рішення (ухвала) суду, яке грунтується на припущенні не може вважатися законним і має бути скасованим в тому числі і в частині поновленні строків на пред*явлення виконавчого документу, видачі дублікату виконавчого листа, так як ці дії прямо пов*язані з доказами щодо начебто втрати виконавчого листа. Враховуючи вищенаведене на підставі ст. ст. 57-60 ЦК, ст. 307... ВИМАГАЮ: Скасувати Ухвалу .... Постановити нову Ухвалу згідно з якої відмовити в поновленні строків для пред»явлення виконавчого документа до виконання Визнати дублікат судового наказу по цивільній справі №2-н-22/2010р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсалбанк" боргу - 21802,49 грн. таким що не підлягає виконанню.

Кстати, мне как то приходило письмо от Укр борга о том, что я там за что-то кому- то должен. Там тоже было написано, что -то вроде, что мне уже запрещен выезд за границу, что уже вот-вот и капец полный. Все это оформлено типа на юридическом языке. В итоге, просто порвал бумажку, посмеялся про себя о наивности и глупости коллекторов. Вот уже наверное лет 5 прошло с тех пор. До сих пор боюсь...

Так ведь письмо информационного характера. Ну проинформировали, и все. Все очень испугались... Итак, к чему мы пришли: 1. Законная нотариальная надпись невозможна, т.к. оооочень большая спорность, в том числе и в части совершения платежей, через банк посредник . Все ли дошло до них и дошло ли вообще? Если все же она возникает - ее вполне реально снести, так что ГИС ничего не успеет сделать. 2. Взыскание без суда по договору удовлетворения требований ипотекодержателя также, т.к. этого договора нет в природе. 3. Остается только суд. Пусть подают в суд и не морочат голову ни себе, ни людям. А все эти письма хоть трижды ценные или 100 раз рекомендованные - это только письма, которые носят рекомендованный характер. Все действия,направленные к принуждению могут исходить только от ДВС при исполнении решения суда или другого исполнительного листа. И то в рамках положенного и дозволенного .

Пару статей для большей уверенности: Мін'юст: Примусове стягнення майна, яке виступає предметом іпотеки чи застави, можливе лише на підставі рішення суду Примусове стягнення нерухомого та рухомого майна, яке виступає предметом іпотеки чи застави, можливе лише на підставі рішення суду. Примусити боржника здійснювати дії, спрямовані на відчуження предмету іпотеки чи застави, не вправі ніхто інший, ніж суд. Про це йдеться в роз‘ясненні Міністерства юстиції щодо здійснення позасудового регулювання звернення стягнення на нерухоме та рухоме майно, яке є, відповідно, предметом іпотеки та застави. У роз‘ясненні, зокрема, зазначається: На сьогодні правила про іпотеку встановлює Закон України “Про іпотеку“. Названим Законом регулюються відносини щодо позасудового регулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки. Так, у разі невиконання або неналежного виконання боржником (іпотекодавцем) основного зобов’язання кредитор (іпотекодержатель) вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на підставі договору здійснюється згідно із: 1) застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі; 2) окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Ураховуючи вищенаведені норми, слід звернути увагу на таке. Договором згідно з Цивільним кодексом України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (частина перша статті 626). Тобто, договір – це домовленість, що свідчить про волевиявлення сторін та узгодженість їх дій. За своєю юридичною природою договір є інститутом добровільного виконання зобов’язань з метою досягнення результату, задля якого був укладений договір, і якого намагаються досягти сторони у договорі шляхом вчинення певних дій. У зв’язку з цим, через умови договору закладена поведінка боржника, яку вправі вимагати кредитор від боржника. У разі відхилення боржником від поведінки, встановленої договором, кредитор, керуючись фактом виникнення цих обставин, може вимагати від боржника виконання його обов’язку шляхами, передбаченими договором. У цьому полягає сутність зобов’язання. Водночас боржник, у разі порушення ним взятого зобов’язання, має можливість виконати договір, правовим наслідком якого є припинення договору, або укласти окремий договір між кредитором і боржником про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню, що свідчить про згоду боржника на звернення стягнення на предмет іпотеки (слід зазначити, що боржник, у цьому випадку, не несе витрат, які б він зазнав у разі примусового стягнення, зокрема, стосовно сплати державного мита, виконавчого збору). Проте, якщо боржник не погоджується діяти у такий спосіб, воля боржника для кредитора виражається шляхом невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) договору. Тому законодавець у разі настання вказаних подій, пропонує боржнику і кредитору розв’язати їх спір через інститут правосуддя, тобто через суд. Таким чином, неналежне виконання умов договору (тобто порушення договору) однією із сторін є лише підставою для звернення до суду з позовом про примусове виконання стороною взятих на себе зобов’язань. Ураховуючи нинішню в країні ситуацію кожний випадок незадоволення вимог є індивідуальним і лише суд як орган, що покликаний здійснювати захист гарантованих Конституцією України та законами прав та інтересів, може дослідити і встановити правомірність чи неправомірність дій сторін. Єдиного підходу до всіх боржників не може бути. Як свідчить практика, сьогодні майже кожний іпотечний договір містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у разі невиконання договору, яке полягає у задоволенні шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а цей договір є підставою для державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за кредитором. Але кредитор не є суб’єктом примусового стягнення (стаття 2 Закону України “Про виконавче провадження“) і не може примусити боржника, всупереч його волі, до певної поведінки. Це застереження в іпотечному договорі можливо реалізувати лише шляхом укладення окремого договору між кредитором та боржником і саме цим договором можливо урегулювати їх відносини з приводу предмету іпотеки. Тому, національна правова система і побудована на інститутах добровільного та примусового виконання зобов’язань, і лише баланс та прозорість їх функціонування у будь-яких суспільних відносинах гарантує дотримання прав, свобод та інтересів його учасників. На нашу думку, це є логічним, і цю позицію підтверджує Цивільний кодекс України, засадами якого є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; рівність сторін перед законом; їх вільне волевиявлення; справедливість, добросовісність та розумність тощо (стаття 3). При цьому, Конституцією України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (стаття 41). Слід звернути увагу, що на відміну від Закону України “Про іпотеку“, Закон України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень“ містить чітку послідовність дій у разі позасудового звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, яким є рухоме майно. А саме, він визначає позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, порядок повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов’язання, правові наслідки невиконання вимоги обтяжувала, порядок передачі обтяжувачу права власності на предмет забезпечувального обтяження. Правові наслідки невиконання вимоги обтяжувача визначені у статті 28 Закону. Зокрема, якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов’язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду. Вказаним Законом також визначена і процедура передачі обтяжувачу права власності на предмет забезпечувального обтяження (статті 29). Зокрема, якщо заперечення проти переходу права власності на предмет забезпечувального обтяження надійшло від боржника, набуття обтяжувачем, який ініціює звернення стягнення, права власності на предмет забезпечувального обтяження можливе на підставі рішення суду. Отже, можна стверджувати, що законодавець запровадив при зверненні стягнення на рухоме майно, яке є предметом застави, механізм аналогічний як при зверненні стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, а саме - на підставі договору, а у разі наявності спору між кредитором та боржником – через суд. Підсумовуючи наведене, наголошуємо, що примусове стягнення предмету іпотеки (чи застави) можливе лише на підставі рішення суду, оскільки примусити (заставити) боржника здійснювати певні дії, спрямовані на відчуження предмету іпотеки (застави), ніхто інший, ніж суд, не вправі. Натомість, добровільні дії і боржника, і кредитора, наслідком яких буде зміна власника обтяженого іпотекою (заставою) майна, можливі на підставі договору про позасудове врегулювання спору, який буде належним чином виконаний обома сторонами. Мін'юст іще раз пояснив, коли без суду можуть забирати майно Механізм позасудового стягнення майна, що виступає предметом заставки, може бути застосований лише до іпотечних договорів, укладених після 14 січня 2009 року і тільки після внесення необхідних змін до низки законів. Про це йдеться у поясненні Міністерства юстиції у відповідь на заяву прес-секретаря прем'єра Марини Сороки, яку міністерство називає "юридично некомпетентною та недоречною". Мін'юст нагадує, що 23 грудня 2008 року було видано роз'яснення для громадян про те, що примусове стягнення майна, яке виступає предметом застави чи іпотеки, можливе лише на підставі рішення суду. Проте 25 грудня 2008 року Верховна Рада ухвалила зміни до закону "Про іпотеку", положення якого визначили механізм позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору, зауважується у повідомленні. Указані зміни були внесені шляхом ухвалення закону "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", уточнюють в міністерстві. Після набуття чинності указаного закону 14 січня 2009 року, Мін'юст був змушений відізвати своє роз'яснення, "оскільки відтепер воно суперечило новим нормам законодавства". "При цьому, повідомлення Мін'юсту носило нейтральний характер і не містило жодного іншого висновку, окрім факту відкликання роз'яснення", - наголошують у відомстві. У зв'язку із численними запитами 18 лютого 2009 року Міністерство дало додаткове повідомлення: "Нові норми можуть бути застосовані лише до іпотечних договорів, укладених після 14 січня 2009 року". "Крім того, для практичного застосування нового механізму позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно внести зміни до законів "Про іпотеку", "Про нотаріат", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень". Як відомо, у четвер ввечері прес-секретар Тимошенко заявила, що "уряд вважає некоректною заяву Мін'юсту про те, що банки мають право без рішення суду вилучати майно громадян, яке знаходиться в заставі в банках, якщо вони не можуть розраховуватися за кредитними зобов'язаннями".

Как бы ничего. НО препятствия возможно есть. Они пробовали делать "закидуху" через нотаря. Ее зовут Шишкина. Здесь писали об этом. Но, по всей видимости, она не совсем отмороженная и не рискнула сделать ИНН сильно знающим ипотекодателям. А может и никому не сделала. Сама по себе надпись нотариуса очень легко обжалуется. Кроме того, могут быть неприятности у нотариуса, вплоть до лишения свидетельства. А препятствия для нотаря это, прежде всего, спорность требования (суммы), т.е. отсутствие бесспорности. Это давность. Во многих случаях право требования по предмету ипотеки уже просрочено, имеется в виду к поручителям. А смена, если такая была, сторон в обязательствах не влияет на течение этой давности. Это могут быть и другие причины, например, отсутствие полномочий у векторят. Это мои предположения.

О том, что практика противоречивая это понятно. Подайте на пересмотр в ВСУ.

Ну смотрите: фраза о том, что Ваше имущество уже находится на торгах свидетельствует об очень низком уровне их юридической подготовки. Это просто страшилка. Ну это примерно то же самое, если Вы им в ответ напишите, что их офис на Хвойках находится на торгах. И напишите телефон, где доброжелательный голос эту информацию подтвердит. Более того, Вы можете нафоткать их офис внутри и снаружи. И создать сайт от имени торгующей компании и разместить там этот лот (их офис на хвойках) со всеми фотографиями. Можете даже пару ставок сделать там. И прислать им ссылку не забудьте. Почитайте нормативку, как и что проводится: Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна Вот буквально первые положения: 1.1. Це Положення визначає умови і порядок проведення прилюдних торгів з продажу квартир, будинків, підприємств як цілісного майнового комплексу, інших приміщень, земельних ділянок, що є нерухомим майном, на які звернено стягнення відповідно до чинного законодавства, а також розрахунків за придбане майно. 1.2. Прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця організовує і проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладено відповідний договір. ( Пункт 1.2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 36/5 ( z0393-05 ) від 13.04.2005 ) 1.3. Реалізація нерухомого майна, на яке звернено стягнення, проводиться за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то реалізація майна проводиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або місцезнаходженням майна. Ответьте сами себе: Было ли взыскание? Был ли арест? Было ли открыто исполнительное производство? Поэтому все в сад. Никто ничего продать без Вас не может, кроме случаев предусмотренных законом. А законом предусмотрено ТОЛЬКО: Стаття 33. Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки ... Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Решение суда было? Исполнительная надпись была? По этим двум позициям должно быть открыто исполнительное производство, о существовании которого Вы узнаете первой. Да и о суде Вы должны узнать первой. Вы подписывали договор об удовлетворении требований ипотекодержателя? Вы давали согласие Сведбанку продавать свое имущество, Вы подписывали с ним какой-то дополнительный договор об этом? Всё, список оснований для взыскания и, в дальнейшем, для ареста, продажи на торгах, выселения исчерпывающий. Других способов просто нет. То что ипотекодержатель вправе выбирать способ взыскания это еще не значит, что эти способы не ограничены в количестве. Ипотекодержатель, действительно, может или подать в суд на взыскание или попросить нотариуса о нотариальной надписи или попросить ипотекодателя подписать с ним договор об удовлетворении требований ипотекодержателя. Но это вовсе не означает, что на все их желания всегда должно говориться "ДА". Им и суд может отказать, и нотариус, и ипотекодатель. Поэтому пусть выбирают себе способы на здоровье. Ну и не забудут, для начала, доказать свое право выбирать эти самые способы. Еще раз подчеркиваю, должник имеет права не выполнять своих обязанностей без предоставления ему доказательств перехода прав по кредитному/ипотечному договору. Я не думаю, что в Вашем ипотечном договоре есть какое -то положение, которое разрешает без Вашего дальнейшего согласия, что-либо производить с Вашей недвижимостью. Скорее всего там есть какая-то оговорка о том, что в принципе возможно взыскание путем подписания договора об удовлетворении требований ипотекодержателя. Но оговорку не стоит путать с самим договором. И этот договор подписываете Вы, а не кто-то там между собой решил что-то подписать. По идее, это Вы им должны были дать все доверенности на осуществление продажи от Вашего имени или сразу подписали, что передаете им право собственности. Но Вы ведь этого не делали? Перечитайте еще раз договор ипотеки. Кроме того, сами по себе торги возможны только в двух случаях: Стаття 41 ЗУ Про ипотеку. Реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог цього Закону. Організація продажу предмета іпотеки покладається на спеціалізовані організації, що створені і діють відповідно до закону. Право вибору спеціалізованої організації належить іпотекодержателю. Місце проведення прилюдних торгів визначається спеціалізованою організацією за погодженням з іпотекодержателем.

К счастью или к сожалению, я не тщеславный. Не люблю аплодисментов, ...

В Украине есть такой Лех Валенса?! Вопрос риторический. К сожалению, нынешние антиякуневичи - это такие же якуневичи, что и он сам, только против него. Достаточно посмотреть на Богословскую (тоже типа оппозиционерка в прошлом), на известную в прошлом оппозиционерку Королевскую и т.п. Если бы нынешние оппозиционеры были простыми электриками, но умными и не коррумпированными (финансово не заинтересованы), идейными, тогда можно было говорить об идее. Один пес, валяющийся в блевотине по-ниже, уничижает словесно другого такого же пса, валяющегося в блевотине по-выше. Когда во власть можно будет войти без денег и/или без расталкивания локтями, тогда можно будет говорить о Лех Валенсе и т.п. Но Ваше мнение я очень уважаю и понимаю Ваши чувства. И даже разделяю их, но частично.

Та прям - хана. Ще не вмерла Україна.... Какой гимн, такой и результат. Долго, ой как долго еще будет состояние "ще не вмерло"... К сожалению, якуневичи и всякое иное отребье этим пользуются. якуневичи уйдут, но "ще не вмерло" останется. хана не наступит из-за якуневичей. они слишком мелкие пешки.

Кстати, подозреваю, что этими письмами они просто хотят, чтобы человек вошел с ними в диалог. А там кто знает, может признает себя должником. Чтобы потом в суде доказывать ничего не надо было. Вот, мол, он сам признался. Поэтому надо быть предельно осторожным в переписке с ними. Лучше вообще ничего им не отвечать.

Ну тогда формально он и есть залогодержатель, следовательно имеет право на взыскание этого залога. А то что это по другому кредиту - тут никого не волнует. Принципиально чтобы залогодержатель был одинаковым, а не договора.

Подождите... По решению суда наложить арест на машину , находящейся в залоге другого банка это одно. Здесь надо обжаловать решение суда. ГИС тут не при чем. А вот когда ГИС просто по своей инициативе накладывает арест на "чужую" машину (на машину, на которую кто-то имеет право в будущем) , например по решению суда о взыскании денег- это другое дело. Основной аргумент - нарушение прав заставодержателя. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Иными словами, все кредиторы которые не держат этот залог идут в сад. Накладывать арест, взыскивать, разыскивать для взыскания чужой залог не может никто, кроме залогодержателя, через суд или гис разумеется. Искать сейчас прямые или непрямые нормы закона не стану. Может позднее. Но думаю, что раз апеляха снесла арест, то там и есть вся нормативка, которая касается и судов и ГИСа и всех иных субъектов властных полномочий. Стаття 54. Звернення стягнення на заставлене майно 1. Звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Следовательно, взыскивать имущество (соответственно и арестовывать) может только взыскатель - заставодержатель. Другой банк (взыскатель), который не является заставодержателем просто не имеет таких прав. Правда есть исключения: 3. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. 4. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Но это возможно если должник должен заставодержателю 1000 грн., а его залог стоит 10 000 долларов, тогда могут арестовать чужой залог и то с правом снятия этого ареста. Я пишу на своем примере. ГИСовец не стал претендовать на недвижимость, находящуюся в залоге другого банка. Достаточно просто было показать договор ипотеки. Может есть и отмороженные? не спорю, возможно.

Если автомобиль в залоге у другого банка, то надо просто показать договор гисовцу. Конечно належным чином. Он обязан снять с него арест.

Кроме того, после постановы об аресте типа всего имущества, была постанова о закрытии производства с определением об отсутствии этого самого имущества.

А у меня был случай когда ни одного ареста, хотя была фраза "наложить арест на все имущество". Фраза "наложить арест на все имущество" как бы ничего не означает. Никто не помешал оформить договора хранения и пользования имуществом, никто также не помешал что-то передислоцировать. А то, что в ипотеке у другого банка, там тем более арест невозможен. Причины очевидны. Еще раз подчеркиваю: если в постанове написано - наложить арест на все имущество - это просто страшилка. Под арестом я подразумеваю невозможность что-либо с этим имуществом сделать (продать, подарить, обменять и т.п.). А простая фраза наложить на все имущество меня только смешит.... Это кто ж мне запретит продать мой телевизор даже после выхода этой постановы про арест всего майна??? С машиной и недвижимостью (не обремененной другой ипотекой) здесь сложнее. Нельзя арестовать чужое имущество, нельзя арестовать имущество на которое по закону имеет право иное лицо (не должник). Если какой-то Гисовец поднося хвосты банку это сделал, то этим он себе создал проблему. Т.к. можно все это обжаловать и потрепать ему нервы.

А Вы его не получайте. Пусть понервничают. Как им пишут и письма обратно возвращаются. Так и с ними надо поступать.

Родились до ипотеки или после? Или это вообще не ипотека была?

А чем отбили квартиру? Можно Ваши аргументы?

Насколько я понял по одному кредиту проблем нет. Есть проблема по сумме под магазин. ГИС не сможет арестовать другое движимое и недвижимое имущество, если его не будет. И дом тоже, т.к. он в ипотеке другого банка. Еще замечание по поводу оценки. Сейчас к оценщикам особые требования. Оценка данная ГИСом уже недействительна.