Цікаві правові висновки/позиції Верховного Суду з податкових спорів на кінець травня 2018 року

[ANTIRAID]

I. ПОСТАНОВА КАС/ВС від 22.05.2018 (№К/9901/30642/18) 820/4605/17.

Правова позиція Верховного Суду, щодо скасування наказу на документальну позапланову виїзну перевірку.

Верховний Суд задовольняючи касаційну скаргу контролюючого органу зазначив, що документальна позапланова виїзної перевірка відповідає вимогам податкового законодавства.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов з огляду на положення статей 73, 75, 78 ПК України, висновувався на відсутності дотримання податковим органом порядку формування запитів на отримання інформації, що запитувалась, безпосередньо відсутності чітко сформованих змістовних підстав, з якими відповідач пов'язував можливість допущених порушень позивачем податкового законодавства для призначення та проведення перевірки.

Однак, колегія суддів Верховного Суду дійшла протилежного висновку та зазначила, що вимоги, які висуваються до змісту запиту є нормативно визначеними і поширювальному тлумаченню не підлягають.

Запити, направлені контролюючим органом на адресу платника податків містили вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту - пункт 73.3, статі 73, підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а також обставини, встановлені за наслідком діяльності інформаційних систем автоматизованого моніторингу. Запити містили опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують.

З огляду на наявні в матеріалах справи письмові запити, Суд не встановив їх невідповідність вищенаведеним вимогам законодавства, що надавало б позивачу можливість не надавати відповідь на такі обов'язкові запити та відмовити у цьому.

В той же час, в основу оскаржуваного наказу про проведення перевірки покладені підстави та умови для прийняття саме не надання позивачем пояснень та документів щодо цих п'яти контрагентів на чотири письмові запити протягом 15 робочих днів з дня їх отримання.

За таких обставин на позивача покладався обов'язок щодо надання інформації, про надання якої і складений запит податкового органу, а у податкового органу виникло право на її проведення внаслідок безпідставної відмови у цьому.

Відповідно до статті 81 ПК України у наказі на проведення документальної позапланової перевірки повинно бути зазначено підставу для її проведення із зазначенням відповідного підпункту пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Вказівка позивача на окремі дефекти запиту про надання інформації і наказу про призначення податкової перевірки для вирішення оспорюваного питання значення немає, оскільки відповідно до усталеної судової практики, зокрема, відсутність або неповнота посилань на конкретні пункти Кодексу не повинні розглядатися як підстава для визнання наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу видається за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки.

Фактичною підставою для проведення позапланової виїзної перевірки позивача стало ненадання ним пояснень та їх документального підтвердження на обов'язкові письмові запиту. Письмові запити щодо необхідності подання пояснень сформовані податкових органом на підставі інформації з інформаційних систем автоматизованого моніторингу.

II. ПОСТАНОВА КАС/ВС від 23.05.2018 (№ К/9901/5683/17) 806/1545/17.

Траспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік.

Одна з позовних вимог платника податків, крім скасування податкового повідомлення-рішення грунтувалася  у  складанні та подачі  до Бердичівського Управління ДКС контролюючим органом висновку про повернення суми надмірно сплаченого транспортного податку з фізичних осіб за 2016 р. у розмірі 25000 грн.

Верховний Суд залишаючи касаційну скаргу фізичної особи без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій  без змін, заначив, що «…судами не встановлено обставин, які б спростовували правомірність здійсненого розрахунку вартості належного позивачу транспортного засобу, у тому числі перевищення фактичного пробігу автомобіля над нормативним середньорічним пробігом, а також невідповідності застосованих при розрахунку інших складових транспортного засобу, які впливають на коефіцієнт коригування ринкової вартості. Не встановлено й обставин звернення позивача до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо об'єкту оподаткування, що перебуває у власності платника податку, у порядку пп. 267.6.10 п.267.6 ст. 267 ПК України…».

IIІ. ПОСТАНОВА КАС/ВС від 23.05.2018 (№ К/9901/6486/18) 826/16865/14.

Вирок по 205 КК України створення фіктивного підприємництва.

Верховний Суд задовольняючи Заяву ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду від 02.03.2016 р. зазначив, що «…статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30.01.2018 у справі № 2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18), а також у постановах Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №21-3788а15 (№826/15034/14), від 14.03.2017 у справі №21-1513а16..».

IV. ПОСТАНОВА КАС/ВС від 22.05.2018 (№ К/9901/932/17) 805/3054/17-а.

Верховний Суд неодноразово при розгляді аналогічних спорів акцентував свою увагу, що: «…наявність сертифіката Торгово-промислової палати України не є обов'язковою підставою для звільнення платників від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо вчасної сплати єдиного внеску, в даному випадку, зважаючи на законодавче закріплення такого права, достатньо підтвердженого факту знаходження платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення АТО.

Аналогічний висновок висловлений Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду під час розгляду зразкової справи, - рішення від 30.03.2018 (справа  № Пз/9901/22/18 (812/292/18)…».

V. ПОСТАНОВА КАС/ВС від 23.05.2018 (№ К/9901/8336/18) 804/14320/14.

Верховний Суд роз’яснив, що «…дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки (чи звірки) є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 17.11.2015 у справі № 21-1852а15 та від 01.12.2015  у справі № 21-3133а15…».

VI. ПОСТАНОВА КАС/ВС від 22.05.2018 (№ К/9901/27053/18) 815/2405/16.

Сплата платником податку з помилковим зазначенням коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні, такий платник податку не вважається, що пропустив строк сплати податкового зобов’язання.

Верховний Суд вже неодноразово надав правову оцінку, щодо правильного застосування п. 57.1 ст. 57 ПК України,  що «…помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК України строк, а відтак і для застосування на підставі п. 126.1 ст 126 ПК України штрафних (фінансових) санкцій.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16.06.2015 у справі 21-377а15…».

VІI. ПОСТАНОВА КАС/ВС від 22.05.2018 (№К/9901/19084/18) 804/505/16.

Верховний Суд наголосив, що «…з моменту прийняття банком зобов'язання з виконання доручення клієнта на переказ коштів, платник внесків не може нести відповідальності у вигляді штрафних санкцій за невчасну сплату внесків, при умові що такий платних звернувся до банку у строк сплати цих внесків.

За наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України…».

VІIІ. ПОСТАНОВА КАС/ВС від 22.05.2018 (№К/9901/11314/18) 819/2147/13-а.

Верховний Суд задовольняючи Заяву Бучацької ОДПІ Головного управління ДФС у Тернопільській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду від 12.09.2017 р. зазначив, що «…неперерахування сільськогосподарським підприємством сум ПДВ до бюджету, а залишення їх на своєму спеціальному рахунку і використання на цілі та в порядку, що встановлені податковим законодавством, є пільгою (преференцією), що надається цій категорії спеціальних суб'єктів оподаткування з урахуванням особливостей їх статусу та сфери діяльності. Однак така пільга не звільняє від виконання інших обов'язків у разі настання обставин, з якими ПК України пов'язує вчинення певних дій, зумовлених цим податком, зокрема й строків сплати узгоджених податкових зобов'язань встановлених ст. 126 ПК України. Та обставина, що сільськогосподарське підприємство не сплачує суми податкового зобов'язання до бюджету, а залишає їх у своєму розпорядженні й акумулює на спеціальному рахунку, не означає, що цей платіж перестає бути податком, а тому до позивача можуть застосовуватись штрафні санкції за порушення вимог податкового законодавства, зокрема й щодо порушення строків перерахування таких на спеціальний рахунок.

Аналогічна правова позиція щодо застосування штрафних санкцій передбачених ПК України до осіб, що обрали спеціальний режим оподаткування сільськогосподарських підприємств, висловлена у постанові Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 2а/2370/2588/2012 (ЄДРСР № 56786270)…».

IX. ПОСТАНОВА КАС/ВС від 16.05.2018 (№К/9901/41754/18) П/811/1839/16.

«…фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Оскільки позивач є власником нежитлового приміщення, за земельну ділянку під яким відповідач нарахував земельний податок, обов'язок зі сплати земельного податку у позивача виник з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

При цьому не приймаються до уваги доводи позивача про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Земельного чи Цивільного Кодексів України, так як вказаними положеннями врегульовані правовідносини набуття права користування земельної ділянки, що в даному разі виникає з моменту набуття позивачем у власність об'єкту нерухомості, що на ній розташований.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду України від 08.06.2016 (справа №21-804а16) та від 12.09.2017 (справа №21-3078а16)…».

X. ПОСТАНОВА КАС/ВС від 16.05.2018 (№К/9901/41761/18) 818/1530/16.

ДПІ звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила надати дозвіл на призначення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства.

Відмовляючи ДПІ у задоволенні адміністративного позову суди дійшли висновку, що у зв'язку із відсутністю обов'язкових умов для здійснення позапланової перевірки платника податків, зокрема наявності сукупності обставин, які б були підставою для її проведення: виявлення недостовірності даних, поданих платником податків у податковій звітності, та ненадання пояснень на письмовий запит. Також суди зауважили, що судові рішення про призначення перевірки приймаються в межах кримінального провадження, а не в порядку адміністративного судочинства.

У зв'язку із відсутністю обов'язкових умов для здійснення позапланової перевірки платника податків, зокрема наявності сукупності обставин, які б були підставою для її проведення: виявлення недостовірності даних, поданих платником податків у податковій звітності, та ненадання пояснень на письмовий запит.

 Автор дайджесту: Хітько Василь Миколайови