Постановление БП-ВС о юрисдикции споров касательно выделения жилья гражданам требующим улучшения жилищных условий

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року

м. Київ

Справа N 826/7431/16
Провадження N 11-481апп18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О.Б.,
суддів Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 червня 2017 року (суддя Мазур А.С.) та Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року (колегія суддів у складі Костюк Л.О., Бужак Н.П., Троян Н.М.),

УСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до КМДА, у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виділенні житла сім'ї позивача та зобов'язати КМДА надати позивачу соціальне житло в місті Києві.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 6 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року, провадження в цій справі закрив, оскільки її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що спір щодо виділення житла громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, а отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права на житло.

25 вересня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на згадані вище судові рішення. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої, апеляційної інстанцій та прийняте нове рішення про розгляд справи в адміністративному порядку по суті.

ОСОБА_3 вважає, що спір у справі належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки підставою для звернення до суду з адміністративним позовом стала протиправна, на його думку, бездіяльність органу місцевого самоврядування.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 жовтня 2017 року відкрив провадження у справі. 7 листопада 2017 року від відповідача надійшло письмове заперечення на касаційну скаргу з проханням її відхилити обґрунтовуючи це тим, що спір стосується житлових прав, захист яких відбувається за правилами цивільного судочинства.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII). Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 327 КАСсудом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

18 квітня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою на підставі частини шостої статті 346 КАС передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частини шостої статті 346 КАС справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Оскільки ОСОБА_3 оскаржує ухвали судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення судами правил предметної юрисдикції, справа підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі позивача, і доводи відповідача, викладені в запереченні на касаційну скаргу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За нормами частини другої статті 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У частині другій статті 4 КАС (у зазначеній редакції) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС (у зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням таким суб'єктом владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень; далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

З установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу реалізації та захисту житлових прав позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад, дійшли обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права в подібних правовідносинах міститься в постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі N 815/1277/14.

За правилами частини першої статті 350 КАС (у редакції Закону N 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 червня 2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року- без змін.

Керуючись статтями 243, 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 червня 2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

У повному обсязі постанову складено 6 червня 2018 року.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: С.В. Бакуліна Н.П. Лященко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.М. Ситнік О.Р. Кібенко О.С. Ткачук В.С. Князєв В.Ю. Уркевич Л.М. Лобойко О.Г. Яновська Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: С.В. Бакуліна Н.П. Лященко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.М. Ситнік О.Р. Кібенко О.С. Ткачук В.С. Князєв В.Ю. Уркевич Л.М. Лобойко О.Г. Яновська
 

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что если нарушение своих прав лицо видит в последствиях, вызванных решением, действием или бездействием субъекта властных полномочий, которые оно считает неправомерными, и эти последствия привели к возникновению, изменению или прекращению гражданских правоотношений, имеют имущественный или связан с реализацией его имущественных или личных неимущественных интересов характер, то признание незаконными (противоправными) таких решений является способом защиты гражданских прав и интересов.

Спор о выделении жилья гражданам, нуждающимся в улучшении жилищных условий, подлежит рассмотрению в порядке гражданского судопроизводства, поскольку в таком случае лицо обращается в суд за защитой нарушенного гражданского права, а значит, этот спор не  касается защиты прав, свобод и интересов в сфере публично-правовых отношений от нарушений со стороны субъектов властных полномочий, а связан с решением вопроса о праве на жилье.