Постановление БП-ВС о юрисдикции споров по иску таможни по взысканию таможенных платежей

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

30 травня 2018 року

м. Київ

Справа N 910/5478/17
Провадження N 12-98гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В.С.,
судді-доповідача Бакуліної С.В.,
суддів Британчука В.В., Гудими Д.А., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Федорченка В.М.,

представника позивача - Богач М.М.,

представника відповідача - не з'явився,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2017 року (головуючий суддя Мартюк А.І., судді Калатай Н.Ф., Зеленін В.О.) та ухвалу Господарськогосуду міста Києва від 06 червня 2017 року (суддя Шкурдова Л.М.) у справі N 910/5478/17 Господарського суду міста Києва за позовом Одеської митниці Державної фіскальної служби України до Командитного товариства "Донтрансгарант і компанія" про стягнення 121433879,63 грн.

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У квітні 2017 року Одеська митниця Державної фіскальної служби України (далі - Митниця, позивач, скаржник) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Командитного товариства "Донтрансгарант і компанія" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення суми митних платежів у розмірі 121433879,63 грн та 240000 грн судового збору.

1.2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 листопада 2012 року між Митницею та Товариством як гарантом укладено угоду N 771 про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником, якою врегульовано взаємовідносини між Митницею та гарантом щодо надання фінансових гарантій сплати митних платежів у разі невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, узятих перед митним органом зобов'язань, що випливають з митних процедур відповідно до Митного кодексу України (далі - МК України).

1.3. У лютому 2014 року згідно з митними деклараціями N 500090008/2014/00121, N 500090008/2014/000122, N 500060705/2014/000246, N 500060705/2014/000254, N 500060705/2014/000255, N 500060705/2014/000256, N 500060705/2014/000260, N 500060705/2014/000261, N 500060705/2014/000262, N 500060705/2014/000263 компанією "Ksandro Enterprise Ltd" ввезено на митну територію України товар - дистиляти, газойлі, дизельне паливо, бензин автомобільний.

1.4. У вказаних митних деклараціях зазначено, що особою, відповідальною за фінансове врегулювання, є Товариство, яке надало компанії "Ksandro Enterprise Ltd" гарантійні документи з метою забезпечення сплати митних платежів.

1.5. У березні 2014 року Південною митницею Міністерства доходів і зборів України складено акти N 1-10 про настання гарантійного випадку, у яких визначено суму податків і зборів, які потрібно сплатити за митне оформлення товару, а також направлено вимоги відповідачу про сплату коштів за гарантійним документом.

1.6. Позивач зазначає, що в разі несплати гарантом коштів за фінансовими гарантіями ці суми вважаються податковим боргом гаранта та стягуються в порядку, встановленому податковим законодавством, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Господарський суд міста Києва ухвалою від 06 червня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2017 року, припинив провадження у справі N 910/5478/17 на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

2.2. Судові рішення умотивовано тим, що позовні вимоги про стягнення митних платежів до Державного бюджету України свідчать про наявність публічно-правових відносин між сторонами, Митниця є державним органом, а тому спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

3. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

3.1. 10 листопада 2017 року Митниця звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2017 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06 червня 2017 року у справі N 910/5478/17, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

3.2 Скаржник вважає, що:

- суди неправомірно припинили провадження у справі з підстав непідвідомчості цього спору господарським судам з посиланням на норми статті 12, 80 ГПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року;

- суди порушили положення частин шостої та сьомої статті 311 МК України, частини першої статті 560, частини першої статті 563, частини першої статті 566 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), які передбачають цивільно-правову відповідальність гаранта в разі порушення боржником забезпеченого гарантією зобов'язання - стягнення з гаранта грошової суми відповідно до умов гарантії, а тому згідно зі статтею 12 ГПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, спір у справі підвідомчий господарському суду.

4. Доводи інших учасників справи

4.1. У клопотанні про припинення провадження у справі відповідач зазначає про те, що суми коштів, не сплачені за наданими фінансовими гарантіями, є податковим боргом та стягуються компетентними органами в порядку, встановленому законодавством для стягнення податкового боргу, зокрема Кодексом адміністративного судочинства України.

5. Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

5.1. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким ГПК України викладено у новій редакції, і розпочав роботу Верховний Суд.

5.2. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

5.3. Відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

5.4. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 05 квітня 2018 року відкрив касаційне провадження у справі N 910/5478/17 за касаційною скаргою Митниці на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2017 року та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06 червня 2017 року; справу N 910/5478/17 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України, оскільки позивач оскаржує судові рішення з підстав порушення правил суб'єктної та предметної юрисдикції.

6. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі

6.1. Відповідно до статті 12 ГПК України в редакції, чинній на час звернення з позовом, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України), а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений ПК України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

6.2. Статтею 546 МК України визначено, що митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на органи доходів і зборів. До таких завдань належить, зокрема, забезпечення справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати, застосування заходів щодо їх примусового стягнення у межах повноважень, визначених цим Кодексом, ПК України та іншими актами законодавства України, організація застосування гарантій забезпечення сплати митних платежів, взаємодія з банківськими установами та незалежними фінансовими посередниками, що надають такі гарантії (пункт 6 частини другої статті 544 МК України).

6.3. Митниця Державної фіскальної служби України за організаційно-правовою формою - орган державної влади.

6.4. Відповідно до пункту 27 частини першої статті 4 МК України до митних платежів належать: а) мито; б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).

6.5. Митниця звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення 121433879,63 грн у зв'язку з несплатою гарантом (відповідачем) коштів за фінансовими гарантіями.

6.6. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 306 МК України фінансова гарантія - це спосіб забезпечення сплати митних платежів.

6.7. Взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод. Фінансова гарантія видається гарантом і надається органам доходів і зборів особою, відповідальною за сплату митних платежів, або будь-якою іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. У разі невиконання особою зобов'язання зі сплати митних платежів, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа, орган доходів і зборів із залученням представників гаранта, що видав таку гарантію, з'ясовує обставини невиконання зобов'язання, після чого направляє цьому гарантові вимогу щодо сплати належної суми митних платежів. До вимоги додаються завірені органом доходів і зборів копії документів, що підтверджують невиконання зобов'язання. Процедура направлення вимоги та перелік обов'язкових документів, що до неї додаються, визначаються в угоді, передбаченій частиною третьою статті 314 цього Кодексу (частини друга, третя, п'ята статті 307 МК України).

6.8. Забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у таких формах: 1) надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа); 2) внесення коштів на відповідний рахунок або в касу органу доходів і зборів (грошова застава) (стаття 309 МК України).

6.9. Згідно із частинами першою та другою статті 312 МК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа, суми митних платежів, що підлягають сплаті, повинні бути перераховані гарантом на рахунок органу доходів і зборів упродовж трьох банківських днів з дня отримання гарантом вимоги органу доходів і зборів про таку сплату. Форма вимоги встановлюється в угоді, передбаченій частиною третьою статті 314 цього Кодексу. Отримані від гаранта кошти в рахунок погашення зобов'язань перераховуються органом доходів і зборів до державного бюджету впродовж одного робочого дня.

6.10.У частині третій статті 314 МК України унормовано, що взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод, у яких зазначається обов'язок гаранта безумовно сплатити суму митних платежів у разі невиконання відповідними особами зобов'язань перед органами доходів і зборів.

6.11. У разі несплати або неповної сплати митних платежів у встановлений строк такі платежі стягуються в порядку та строки, визначені ПК України. Належні до сплати суми митних платежів стягуються з осіб, відповідальних за їх сплату (частини перша, друга статті 303 МК України).

6.12. Позов про примусове стягнення з відповідача як з особи, відповідальної за сплату митних платежів до державного бюджету, подано Митницею в порядку виконання нею завдань, покладених на органи доходів і зборів, а спір виник у зв'язку з невиконанням вимог Митниці як суб'єкта владних повноважень про таку сплату.

6.13. Державна митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері захисту митних інтересів та забезпечення митної безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі, захисту внутрішнього ринку, розвитку економіки України та її інтеграції до світової економіки. Державна митна політика є складовою частиною державної економічної політики. Митні інтереси України - це національні інтереси держави, забезпечення та реалізація яких досягається шляхом здійснення державної митної справи. Митна безпека - це стан захищеності митних інтересів України. Встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу (статті 5, 6, частина перша статті 7 МК України).

6.14. Укладення сторонами спору угоди, на підставі якої відповідач видав гарантії у вигляді документа, не є способом забезпечення виконання зобов'язань у сфері приватного права, а способом забезпечення сплати обов'язкових митних платежів до державного бюджету, який запроваджено законодавством України з питань державної митної справи з метою захисту митних інтересів України у процесі здійснення державної митної справи.

6.15. Статтею 1 ЦК України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

6.16. Відповідно до статті 4 ГПК України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

6.17. Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України в редакції, чинній на час звернення Митниці з позовом, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

6.18. Вимога про стягнення органом доходів і зборів з відповідача як особи, відповідальної за сплату митних платежів у сумі 121433879,63 грн до Державного бюджету України, є публічно-правовим спором на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

6.19. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення Митниці з позовом) у зв'язку з його непідвідомчістю господарському суду.

6.20. Наведені в касаційній скарзі доводи про порушення судами приписів процесуального законодавства не знайшли підтвердження матеріалами справи, а тому підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2017 року та ухвали Господарського суду міста Києва від 06 червня 2017 року у справі N 910/5478/17 немає.

Керуючись статтями 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, ВеликаПалата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2017 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06 червня 2017 року у справі N 910/5478/17 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.С. Князєв Суддя-доповідач С.В. Бакуліна Судді: В.В. Британчук О.Б. Прокопенко Д.А. Гудима Л.І. Рогач О.С. Золотніков І.В. Саприкіна О.Р. Кібенко О.М. Ситнік Л.М. Лобойко О.С. Ткачук Н.П. Лященко В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что иск о принудительном взыскании с ответчика как с лица, ответственного за уплату таможенных платежей в государственный бюджет, подано Таможней в порядке выполнения ею задач, возложенных на органы доходов и сборов, а спор возник в связи с невыполнением требований Таможни как субъекта властных полномочий о такой уплате.

Таким образом требование о взыскании органом доходов и сборов с ответчика как лица, ответственного за уплату таможенных платежей сумм в Государственный бюджет Украины, является публично-правовым спором на который распространяется юрисдикция административных судов.