Постановление БП-ВС об административной юрисдикции споров по исполнению госказначейством решений о взыскании сумм

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року

м. Київ

Справа N 916/1226/16

Провадження N 12-85гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,
судді-доповідача Кібенко О.Р.,
суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12 вересня 2017 року

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2017 року,

у справі Господарського суду Одеської області

за позовом Приватного підприємства "Ремерцентр"

до Департаменту розвитку інфраструктури та житлово - комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

про стягнення 1 925 936,77 грн

за скаргою Приватного підприємства "Ремерцентр" на дії Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст скарги на дії органу Казначейства

1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 07 липня 2016 року позов Приватного підприємства "Ремерцентр" (далі - ПП "Ремерцентр") до Департаменту розвитку інфраструктури та житлово - комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - Управління Держказначейства або Управління Держказначейства в Одеській області), про стягнення 1 925 936,77 грн задоволено та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти. На виконання рішення Господарським судом Одеської області у справі видано наказ від 25 липня 2016 року.

2. У серпні 2017 року ПП "Ремерцентр" звернулось до Господарського суду Одеської області зі скаргою на дії Управління Держказначейства в Одеській області про визнання неправомірними дій останнього, які полягають у відмові від виконання рішення Господарського суду Одеської області від 07 липня 2016 року та у поверненні без виконання наказу Господарського суду Одеської області від 25 липня 2016 року у справі N 916/1226/16, а також про зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області прийняти до виконання зазначений наказ.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 24 липня 2017 року ПП "Ремерцентр" звернувся до Управління Держказначейства в Одеській області та надав для виконання наказ Господарського суду Одеської області від 25 липня 2016 року (далі - Наказ).

4. 26 липня 2017 року Управління листом N 16-08/1955-5003 повернуло Наказ стягувачу без виконання як такий, що видано або оформлено з порушенням установлених вимог, на підставі пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 845 від 03 серпня 2011 року (далі - Порядок N 845) в редакції, чинній на момент передачі Наказу до виконання.

5. Рішення Управління Держказначейства про повернення Наказу вмотивовано тим, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі -ЄДР) за вказаним у виконавчому документі кодом ЄДРПОУ 33659544 зареєстрований Департамент житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації, а не Департамент розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації.

6. 15 серпня 2017 року ПП "Ремерцентр" посилаючись на незаконність вказаних дій Управління Держказначейства звернулось до Господарського суду Одеської області зі скаргою на дії Управління Держказначейства в порядку статті 1212 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній на момент оскарження дій Управління Держказначейства.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

7. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2017 року, скаргу ПП "Ремерцентр" на дії Управління Держказначейства в Одеській області задоволено частково:

- визнано неправомірними дії Управління Держказначейства в Одеській області щодо відмови від виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі N 916/1226/16 від 07 липня 2016 року та повернення наказу Господарського суду Одеської області від 25 липня 2016 року;

- в іншій частині скарги відмовлено.

8. Ухвала мотивована тим, що доводи наведені у скарзі є обґрунтованими в частині визнання неправомірними дій Управління Держказначейства щодо відмови від виконання рішення Господарського суду Одеської області від 07 липня 2016 року та повернення Наказу.

9. Відмовляючи у задоволенні скарги в частині зобов'язання Управління Держказначейства прийняти до виконання Наказ, суд першої інстанції зазначив, що вирішення питання щодо прийняття до виконання виконавчого документа здійснюється Управлінням Держказначейства за процедурою, встановленою Порядком N 845, зокрема, за умови подання стягувачем до органу Державної казначейської служби України документів, зазначених в пункті 6 цього Порядку. Як з'ясовано судом, подані стягувачем (ПП "Ремерцентр") документи, визначені в пункті 6 Порядку N 845, були повернуті останньому Управлінням Держказначейства. Однак, у такому випадку ПП "Ремерцентр" не позбавлений права повторно надати до Управління Держказначейства відповідні документи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. 08 грудня 2017 року Управління Держказначейства в Одеській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати вищевказані ухвалу та постанову господарських судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні скарги ПП "Ремерцентр".

Рух касаційної скарги

11. Ухвалою від 21 лютого 2018 року колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Судуна підставі статті 294 ГПК України відкрила касаційне провадження та призначила справу до розгляду.

12. 23 березня 2018 року справу разом із касаційною скаргою передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно із частиною шостою статті 302 ГПК України оскільки ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів оскаржені з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.

13. Відповідно до частин третьої та п'ятої статті 301 та підпункту 4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справа розглянута Великою Палатою Верховного Суду без повідомлення учасників справи за правилами чинної редакції ГПК України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Касаційна скарга обґрунтована тим, що дії Управління Держказначейства, як суб'єкта владних повноважень, можуть оскаржуватись у порядку статей 2, 17, 18, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а не у порядку статті 1212 ГПК України. Наведені кодекси в редакції, чинній на день звернення ПП "Ремерцентр" зі скаргою на дії Управління Держказначейства.

15. Скаржник зазначає, що в порядку статті 1212 ГПК України можуть бути оскаржені лише дії (бездіяльність) державного виконавця. В той же час Управління Держказначейства не входить до системи органів державної виконавчої служби. Отже дії Управління Держказначейства як суб'єкта владних повноважень мають оскаржуватись в порядку адміністративного судочинства.

16. Окрім того, скаржник зазначає, що у виконавчому документі - Наказі в порушення вимог законодавства було невірно зазначене найменування боржника - Департамент розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації замість вірного - Департамент житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації.

17. Додатково скаржник вказує, що Управління Держказначейства не може прийняти Наказ на виконання, оскільки боржник у цій справі не обслуговується в Управлінні Держказначейства в Одеській області та не має відкритих рахунків, з яких можливо здійснити безспірне списання коштів.

Доводи інших учасників справи

18. У відзиві на касаційну скаргу ПП "Ремерцентр" зазначає, що Наказ видано без помилок, із позначенням вірного найменування боржника.

19. Так, на момент винесення рішення суду першої інстанції та на момент видачі Наказу згідно з відомостями ЄДР за вказаним у Наказі кодом ЄДРПОУ 33659544 боржник був зареєстрований саме під тим найменуванням, яке було позначено у Наказі - Департамент розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації.

20. ПП "Ремерцентр" додатково зазначає, що скарга на дії Управління Держказначейства підлягає розгляду в порядку господарського судочинства з урахуванням правових позицій Вищого господарського суду України, викладених у постановах N 12/203 від 28 жовтня 2013 року та N 32/37-10 від 24 вересня 2013 року, згідно із якими відповідні скарги подаються до суду, який видав виконавчий документ, оскільки законодавством України прямо не визначено порядку оскарження дій (бездіяльності) органу казначейства.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Вирішуючи питання щодо юрисдикції спору, що пов'язаний із виконанням Управління Держказначейства рішення у цій справі, Велика Палата Верховного Суду виходить з наступного.

22. Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

23. Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року N 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень") передбачено гарантії держави щодо виконання судових рішень про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державне підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

24. Так, статтею 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України (далі - Казначейство) в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

25. Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

26. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року N 215 (далі - Положення N 215), Казначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

27. Згідно з підпунктами 1 та 2 пункту 3 цього Положення N 215 основними завданнями Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів та внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

28. Відповідно до пункту 9 Положення N 215 Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (далі - органи Казначейства).

29. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року N 845.

30. Згідно із пунктом 3 Порядку N 845 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Міністерства фінансів України, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

31. Відповідно до пункту 4 наведеного Порядку на органи Казначейства покладено, зокрема, обов'язок із вжиття заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку та розгляд письмових звернень (вимог) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.

32. За змістом положень пунктів 24 та 25 Порядку N 845 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

33. Пунктом 6 цього ж Порядку передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органу Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

34. Відповідно до пункту 8 Порядку N 845 органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку:

- приймають їх до розгляду та реєструють у відповідному журналі. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер;

- здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;

- повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

35. Пунктом 9 Порядку N 845 передбачено підстави, за наявності яких орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві за результатами розгляду документів, наданих стягувачем для виконання судового рішення.

36. За змістом положень пункту 15 Порядку N 845 дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів, в тому числі рішення про повернення виконавчого документа стягувачеві, можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.

37. При цьому Порядок N 845 прямо не передбачає, суд якої юрисдикції розглядає скарги на дії органів Казначейства.

38. Втім необґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій у цій справі про те, що рішення органу Казначейства може бути оскаржено в межах господарського процесу. Так, суди попередніх інстанцій обґрунтовують свої висновки про те, що скарга на дії органу Казначейства підлягає розгляду в межах господарського процесу наступним.

39. За змістом частини першої статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" орган Казначейства виконуючи рішення суду діє в межах Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року N 1404-VIII (далі - Закон України "Про виконавче провадження") з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

40. Закон України "Про виконавче провадження" встановлює, що рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Водночас порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів Казначейства цим законом не визначено.

41. Крім цього, положеннями статті 1212 ГПК України у редакцій, чинній до 15 грудня 2017 року, визначався порядок оскарження до господарського суду дій чи бездіяльності виключно приватних виконавців та органів державної виконавчої служби.

42. Аналогічні положення закріплені і в статті 339 ГПК України у редакцій, чинній на час розгляду справи судом, відповідно до яких сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

43. З урахуванням наведеного порядку оскарження дій органів державної виконавчої служби, а також виходячи з того, що органи Казначейства діють в межах наведеного вище Закону України "Про виконавче провадження", суди попередніх інстанцій помилково визначили, що юрисдикція вирішення спору, пов'язаного із оскарженням дій органів Казначейства, має визначатись виходячи з порядку оскарження дій органів державної виконавчої служби.

44. Однак Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що Закон України "Про виконавче провадження" та ГПК України передбачають порядок оскарження лише рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця. В той час, як органи Казначейства не є органами державної виконавчої служби. Як вже зазначалось вище, відповідно до пункту 1 Положення N 215, Казначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

45. Згідно із статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час виникнення спору, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 цього Кодексу). Аналогічну норму закріплено в частині першій статті 19 цього Кодексу в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

46. Отже, до адміністративної юрисдикції відноситься спір в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції.

47. Виходячи з наведеного, Велика Палата Верховного Суду доходить наступних висновків. Управління Держказначейства не входить до системи органів державної виконавчої служби України, а отже його дії, в тому числі щодо повернення виконавчого документа без виконання, не можуть бути оскаржені в порядку Закону України "Про виконавче провадження" та відповідних положень ГПК України, які визначають порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців. Водночас у спірних правовідносинах між ПП "Ремерцентр" та Держказначейством в Одеській області, орган казначейства здійснює владні управлінські функції, покладені на нього відповідно із діючим законодавством.

48. Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про необхідність розгляду скарги ПП "Ремерцентр" на дії Управління Держказначейства в Одеській області в порядку господарського, а не адміністративного судочинства.

49. Згідно із положеннями частини першої статті 6 КАС України в редакції, чинній на час оскарження ПП "Ремерцентр" у цій справі дій Управління Держказначейства в Одеській області, ПП "Ремерцентр" мав право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважав, що оскаржуваним рішенням Управління Держказначейства порушені його права або інтереси.

Висновки по суті вимог касаційної скарги

50. Згідно із пунктом 5 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

51. Відповідно до частини першої статті 313 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 231 цього Кодексу. Згідно із пунктом 1 частини першої наведеної статті ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

52. При цьому за вимогами частини другої статті 308 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

53. Отже, враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що суди першої та апеляційної інстанції розглядаючи скаргу ПП "Ремерцентр" на дії Управління Держказначейства порушили правила юрисдикції господарських судів, оскільки така скарга має розглядатись в порядку адміністративного провадження, касаційна скарга Управління Держказначейства підлягає задоволенню частково, а оскаржувані судові рішення - скасуванню повністю. Провадження у цій справі в частині розгляду скарги на дії Управління Держказначейства в Одеській області слід закрити з підстав порушення юрисдикції вирішення спору.

Висновок щодо застосування норм права

54. Спори, що виникають під час виконання органами Державної казначейської служби України рішення суду про стягнення коштів з державного органу, мають розглядатись в порядку адміністративного судочинства (статті 2, 17, 18, 162 КАС України), а не у порядку статті 1212 ГПК України.

55. Згідно із пунктом 15 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 845 від 03 серпня 2011 року дії (бездіяльність) та рішення органу Державної казначейської служби України можуть бути оскаржені відповідно до адміністративного суду.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 12 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2017 року у справі N 916/1226/16 скасувати.

3. Провадження у справі N 916/1226/16 в частині розгляду скарги Приватного підприємства "Ремерцентр" на дії Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяВ. С. Князєв Суддя-доповідачО. Р. Кібенко Судді: Н.О. Антонюк О.Б. Прокопенко С.В. Бакуліна Л.І. Рогач В.В. Британчук І.В. Саприкіна Д.А. Гудима О.М. Ситнік В.І. Данішевська О.С. Ткачук О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич Н.П. Лященко О.Г. Яновська Л.М. Лобойко
 

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что споры, возникающие при исполнении органами Государственной казначейской службы Украины решения суда о взыскании средств с государственного органа, должны рассматриваться в порядке административного судопроизводства (статьи 2, 17, 18, 162 КАС Украины), а не в порядке статьи 1212 ГПК Украины .