Постановление БП-ВС об административной юрисдикции спора о взыскании задолженности по возмещению фактических расходов на выплату и доставку льготных пенсий

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа N 805/473/17-а

Провадження N 11-904апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський графітовий комбінат"

(далі - ПАТ "Маріупольський графітовий комбінат") на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року (суддя Волгіна Н.П.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року (у складі колегії суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М.) у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області (далі - УПФ України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя) до ПАТ "Маріупольський графітовий комбінат" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

УСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року УПФ України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя, яке в процесі розгляду справи було замінено на правонаступника - Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (процесуальний правонаступник - Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області; далі - УПФУ), звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ПАТ "Маріупольський графітовий комбінат", у якому просило стягнути з ПАТ "Маріупольський графітовий комбінат" заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком N 2 за листопад - грудень 2016 року в сумі 62 тис. 758 грн 74 коп.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 21 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, позов задовольнив.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що сума заборгованості відповідача з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. "б" - "з" ст. 13 Закону України від 05 листопада 1991 року N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" далі - Закон N 1788-XII) та Закону України від 09 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) за період з листопада по грудень 2016 року в сумі 62 тис. 758 грн 74 коп. ПАТ "Маріупольський графітовий комбінат" у встановлені законодавством строки не сплачена.

Не погодившись із такими рішеннями судів, 18 жовтня 2017 року ПАТ "Маріупольський графітовий комбінат" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року й прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги, серед іншого, відповідач зазначає, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 31 липня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), оскільки учасник справи, зокрема, оскаржує рішення судів з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

З установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що ПАТ "Маріупольський графітовий комбінат" зареєстроване як юридична особа 20 березня 1997 року та перебуває на обліку в УПФУ, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

УПФУ призначені та виплачені пенсії на пільгових умовах пенсіонерам, які працювали на ПАТ "Маріупольський графітовий комбінат" й були зайняті на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці відповідно до п. "б - з" ст. 13 Закону N 1788-XII (Список N 2), що підтверджується банківськими виписками, платіжними дорученнями, довідками відділу поштового зв'язку про розмір отриманої пенсії, відривними талонами.

На адресу ПАТ "Маріупольський графітовий комбінат" позивачем направлялись розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених пенсіонерам, які перебували у трудових відносинах з відповідачем відповідно до п. "б" - "з" ст. 13 Закону N 1788-XII (Список N 2) за період листопад - грудень 2016 року, в сумі 62 тис. 758 грн 74 коп., що підтверджено листами про їх направлення та рекомендованими повідомленнями про їх вручення відповідачу, а саме: лист від 08 листопада 2016 року отримано 14 листопада 2016 року, а лист від 06 грудня 2016 року отримано 12 грудня 2016 року.

З картки особового рахунку ПАТ "Маріупольський графітовий комбінат" з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком N 2 встановлено, що у відповідача за період листопад - грудень 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 62 тис. 758 грн 74 коп.

ПАТ "Маріупольський графітовий комбінат" відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно Списку N 2, у строки, встановлені законодавством, не здійснило, а тому позивач просить стягнути суму заборгованості з відповідача у судовому порядку.

Суди першої та апеляційної інстанцій розглянули цей спір як публічно-правовий, проте ПАТ "Маріупольський графітовий комбінат" вважає, що ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні відносини виникли між сторонами за участю суб'єктів господарювання, і вимога про стягнення об'єкту цивільних прав (грошових коштів) є майновою вимогою, що має наслідком зміну складу майна відповідача, а тому носить

приватноправовий характер та має розглядатись в порядку господарського судочинства.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження рішень судів першої й апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Предметом цього позову є грошові вимоги позивача до відповідача з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період листопад - грудень 2016 року, оскільки відповідач не перераховував грошові кошти на відшкодування пільгових пенсій за списком N 2, внаслідок чого за ПАТ "Маріупольський графітовий комбінат" утворилася заборгованість у сумі 62 тис. 758 грн 74 коп.

Тобто існує спір між УПФУ та роботодавцем про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Пунктами 1 і 7 ч. 1 ст. 3 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; а суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС Українипередбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Велика Палата Верховного Суду відзначає, що органи державної влади і місцевого самоврядування, а також інші суб'єкти публічного права можуть вступати як у цивільні (господарські), так і у адміністративні правовідносини. У випадку, коли такий орган вступає у цивільні правовідносини, такий суб'єкт є, відповідно, юридичною особою або іншим суб'єктом цивільних відносин, передбаченим ст. 2 Цивільного кодексу України. Такі особи мають цивільну право - та дієздатність, можуть мати та набувати прав та обов'язків. У випадку участі таких органів у адміністративних правовідносинах, вони набувають статусу суб'єкта владних повноважень, і, як особливий суб'єкт адміністративних правовідносин, мають не права і обов'язки, а відповідні державно-владні повноваження.

Для органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування, їх посадових осіб можливість вступу в адміністративно-правові відносини є одночасно їх обов'язком (на відміну від цивільних правовідносин), що і є повноваженням суб'єкта владних повноважень.

Метою вступу органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, їх посадової особи у адміністративні правовідносини є публічний інтерес, тобто вступаючи у такі відносини, цей орган має на меті в першу чергу захист інтересів держави, громади, невизначеного кола осіб. В той же час, вступаючи в цивільні чи господарські правовідносини, такий суб'єкт в першу чергу має на меті задоволення приватного інтересу.

Крім того, на відмінність від цивільних правовідносин, адміністративні правовідносини виникають з ініціативи однієї із сторін незалежно від волевиявлення іншої сторони.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції та який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. При цьому особа, яка здійснює владні управлінські функції, може ініціювати судове вирішення такого спору лише на виконання своїх повноважень у випадках, установлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону N 1058-IV Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Кошти Пенсійного фонду відповідно до ст. 73 згаданого Закону використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 1 розд. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року N 28-2 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за N 41/26486 (далі - Положення), головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).

Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.

Пунктом 2 Положення визначено, що управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головних управлінь Фонду.

Серед основних завдань управління, відповідно до п. 3 Положення, зокрема, є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; забезпечення ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом.

Як вбачається з п. 4 цього Положення, управління відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів; за призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду, інших джерел, визначених законодавством.

Здійснює стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів, а також застосовує фінансові санкції, передбачені законом, тобто таким чином законодавчо визначено повноваження Пенсійного фонду України звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Отже, органи Пенсійного фонду України мають законодавчо визначені повноваження звертатися до суду із такими позовами; відносини, що стали підставою позову виникають незалежно від волі платника внеску; в цих відносинах бере участь орган державної влади; ці відносини здійснюються за методом влади і підпорядкування; метою вступу органу Пенсійного фонду України у ці відносини є публічний інтерес, а саме - забезпечення безперебійного функціонування пенсійної системи України. Пенсійний фонд України є суб'єктом владних повноважень у цій сфері правовідносин, а тому спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, і їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

У той же час законодавець передбачив, що до запровадження такого пенсійного забезпечення пенсії вказаним особам призначаються відповідно до норм цього Закону, а покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій здійснюється у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За змістом ст. 23 Закону N 1058-IV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та у судовому порядку.

Таким чином, спір, що виник у справі за участю управління Пенсійного фонду України, як органу виконавчої влади і який у спірних правовідносинах безпосередньо реалізує надані законодавством владні управлінські функції, з роботодавцем про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права при вирішенні спору стосовно стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (Список N 2) за період листопад - грудень 2016 року в сумі 62 тис. 758 грн 74 коп., Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

Статтею 13 Закону N 1788-XII визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також врегульовано порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. "б" - "з" цієї статті.

Відповідно до п. 2 розд. XV Прикінцевих положень Закону N 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз. 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом N 1788-XII.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Законом N 1058-ІVпитання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б" - "з" ст. 13 Закону N 1788-XII було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 400/97-ВР), відповідно до п. 1, 2 ст. 1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно із абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону N 400/97-ВР для платників збору, визначених п. 1, 2 ст. 1 цього Закону, (...) об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. "б" - "з" ст. 13 Закону N 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону N 1788-XII.

Абзацом 3 п. 1 ст. 4 Закону N 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз. 4 п. 1 ст. 2 цього Закону.

Відшкодування підприємствами витрат ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року N 64/8663 (далі - Інструкція).

Пунктом 6.1 Інструкції визначено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. 2 розд. XV Прикінцевих положень Закону N 1058-IV в таких розмірах: для платників, зазначених у підп. 2.1.1 п. 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підп. 4 п. 291.4 ст. 291 гл. 1 розд. XIV Податкового кодексу України), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абз. 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п. 6.7 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже, отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій та добровільно їх не сплативши, вказана заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку, а тому висновки судів попередніх інстанцій про обов'язок відповідача відшкодувати УПФУ витрати на виплату і доставку пенсій, призначених працівникам відповідача відповідно до пункту "б" - "з" ч. 1 ст. 13 Закону N 1788-XII, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі N 21-69а10, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав та мотивів для відступлення від цих висновків.

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду знаходить, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки судами першої й апеляційної інстанцій правильно встановлені обставини справи, судові рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а правові висновки судів попередніх інстанцій скаржником не спростовані.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАСУкраїни (у редакції Закону N 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський графітовий комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна Судді: С.В. Бакуліна В.В. Британчук Д.А. Гудима В.І. Данішевська О.С. Золотніков О.Р. Кібенко В. С Князєв Л.М. Лобойко Н.П. Лященко О.Б. Прокопенко Л.І. Рогач О.М. Ситнік В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська
 

[ANTIRAID]

Большая плата указала, что получив расчеты фактических расходов на выплату и доставку пенсий и добровольно их не уплатив, указанная задолженность подлежит взысканию в судебном порядке, а потому выводы судов предыдущих инстанций об обязанности ответчика возместить УПФУ расходы на выплату и доставку пенсий, назначенных работникам ответчика в соответствии с пункта "б" - "з" ч. 1 ст. 13 Закона N 1788-XII, основанные на правильном применении норм материального права.

При этом, спор возникший по делу при участии управления Пенсионного фонда Украины, как органа исполнительной власти и который в спорных правоотношениях непосредственно реализует предоставленные законодательством властные управленческие функции, с работодателем о взыскании расходов на выплату и доставку пенсий, назначенных на льготных условиях, является публично-правовым и подлежит рассмотрению в порядке административного судопроизводства.