Квитанція (платіжне доручення) не може бути прийнята судом як належний доказ сплати судового збору якщо не містить інформації про номер справи, та дату прийняття судового акта (ВС/КГС, справа № 907/892/15, 27.03.18)

[Bolt]

ВС/КГС: Квитанція (платіжне доручення) не може бути прийнята судом як належний доказ сплати судового збору якщо не містить інформації про номер справи, та дату прийняття судового акта (ВС/КГС, справа № 907/892/15, 27.03.18)

 

Фабула судового акта: В цій справі Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду  Сухового В.Г. залишив  без руху касаційну фізичної особи-підприємця на рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, а також надав скаржнику строк,тривалістю 10 днів з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків скарги.

Прийсвючи таке рішення, суд оцінював той факт, що на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги скаржником був наданий оригінал квитанції  про сплату судового збору у розмірі 7 308,00 грн. з «Призначеннямплатежу» - «за касаційну скаргу».    

Суд зазначив, що вказана квитанція не може бути прийнята судом в розумінні ст. 77 ГПК України, як належний доказ сплати судового збору, оскільки не містить інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга, та дату прийняття судового акта, що оскаржується, з огляду на що, з останньої не вбачається яка саме касаційна скарга оплачується судовим збором.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір", в редакції станом на дату подання касаційної скарги, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Інформація щодо сплати судового збору та його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України міститься в програмі "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)". Між тим, за таких обставин виявилось, що відповідна інформація в цій програмі за вказаною вище квитанцією відсутня.

Суд також нагадав, що пунктом 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004) визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Отже, виходячи з реалій, краще, не ризикувати і витратити пару хвилин на внесення до платіжного документа зазначені дані.

УХВАЛА

26 березня 2018 року

м. Київ

Справа №  907/892/15

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду  Сухового В.Г.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Василечко Ростислави Лук'янівни на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 (головуючий суддя Скрипчук О.С., судді Дубник О.П., Юрченко Я.О.) та рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.09.2017 (головуючий суддя Йосипчук О.С., судді Ремецькі О.Ф., Пригара Л.І.) у справі №907/892/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття"

до 1) Фізичної особи-підприємця Василечко Ростислави Лук'янівни, 2) Фізичної особи-підприємця Шек Олени Войтехівни

про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Василечко Ростислави Лук'янівни

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Взуття"

за участю третьої особи, яке не заявляє самостійних вимог на предмет спору -  Фізичної особи-підприємця Шек Олени Войтехівни

про визнання права користування частиною нежитлового приміщення

ВСТАНОВИВ:

07.02.2018 Фізична особа-підприємець Василечко Ростислава Лук'янівна повторно подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.09.2017 у справі №907/892/15 після повернення вперше поданої касаційної скарги на зазначені судові рішення ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2018 на підставі підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ з клопотанням про поновлення строку.

Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду справа №907/892/15 передана на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Суховий В.Г.- головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.

Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені  вимоги щодо заповнення розрахункових документів.

Відповідно до пункту 3.1. Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

З додатків 2, 8 до Інструкції вбачається, що одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції.

Пунктом 3.8. Інструкції визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором (п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Необхідними реквізитами ідентифікації касаційної скарги є, зокрема, номер справи у межах якої подається відповідна скарга та дата судового акта, що оскаржується.

На підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги скаржником надано оригінал квитанції  № 0200930147 від 09.01.2018 про сплату судового збору у розмірі 7 308,00 грн., зі змісту якої вбачається, що в розділі "Призначення платежу" зазначено наступне: "за касаційну скаргу".    

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що  обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Проте зазначена квитанція не може бути прийнята судом в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України, як належний доказ сплати судового збору, оскільки не містить інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга, та дату прийняття судового акта, що оскаржується, з огляду на що, з останньої не вбачається яка саме касаційна скарга оплачується судовим збором.

Разом з тим, відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір", в редакції станом на дату подання касаційної скарги, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Інформація щодо сплати судового збору та його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України міститься в програмі "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)".

Так, з поданої до матеріалів касаційної скарги квитанції №0200930147 від 09.01.2018 про сплату судового збору в розмірі 7 308,00 грн. вказані наступні реквізити: отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі 22030102, код отримувача: 38004897, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, Код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31213207700007).

Оскільки, інформація щодо зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за вказаною вище квитанцією, станом на дату винесення даної ухвали, в програмі "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)" відсутня, а тому квитанція №0200930147 від 09.01.2018 про сплату судового збору в розмірі 7308,00 грн. не може вважатися документом, що підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 10 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

З огляду на наведені вище обставини та норми права, скаржнику необхідно надати до суду касаційної інстанції належні докази сплати судового збору.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від  03.10.2017 №2147-VІІІ, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну Фізичної особи-підприємця Василечко Ростислави Лук'янівни на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2017 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.09.2017 у справі №907/892/15 залишити без руху.

2.  Надати скаржнику строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків скарги.

3. Довести до відома скаржника, що поштову кореспонденцію слід надсилати за адресою Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.

4. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач                                                                                Суховий В.Г.

ссылка