Решение Приморского райсуда о недействительности кредитного и ипотечного договоров с Райффайзенбанк Аваль

[ANTIRAID]

Справа № 2-6891/2010 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2010 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді Гандзій Н.В.

При секретарі Горецькій К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзенбанк Аваль» за участю третьої особи Приватного нотаріуса Одеського міського округу ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 014/0077/74/67621 від 24 листопада 2006 року, укладений між ним та Публічним Акціонерним Товариством «Райффайзенбанк Аваль» ; визнати недійсним іпотечний договір від 06 серпня 2009 року, укладений між Публічним Акціонерним Товариством «Райффайзенбанк Аваль» та ОСОБА_1 і посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3; визнати недійсним договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідченного ОСОБА_4 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 06.08.2009 року, реєстр за №2175 від 16 вересня 2009 року, укладений між Публічним Акціонерним Товариством «Райффайзенбанк Аваль» та ОСОБА_1; зобов’язати Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзенбанк Аваль» прийняти у ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 1 143 707,90 грн. з розстрочкою платежів на 60 місяців, за таких умов щомісячний платіж буде складати 19 061,80 грн.; а також Позивач просить виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна яке було передано у іпотеку згідно договору про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом одеського міського нотаріального округу від 06.08.2009 року, реєстр за №2175, від 16 вересня 2009 року, укладеним між Публічним Акціонерним Товариством «Райффайзенбанк Аваль» та ОСОБА_1 16 вересня 2009 року, а саме нерухоме майно: квартиру, що складається з однієї житлової кімнати та підсобних приміщень загальною площею 65,9 кв. метрів, у тому числі житловою площею 16,9 кв. метрів, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Військовий узвіз, б. 5/1, кв. 28

Позов обгрунтований тим, що 24 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» було укладено кредитний договір № 014/0077/74/67621.

Згідно з п. 1.1., кредитного договору відповідач надав позивачу кредитні кошти у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у сумі 297 000 доларів США 00 центів , що за офіційним курсом НБУ, який діяв на момент отримання кредиту (5,05 доларів США за 1 гривню), становить 1 499 850,00 гривень.

У забезпечення виконання боргових зобов’язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем був укладено іпотечний договір від 06 серпня 2009 року, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3

16 вересня 2009 року, в даний іпотечний договір були внесені зміни і на сьогодні у якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 014/0077/74/67621 від 24 листопада 2009 року під забороною знаходиться наступний об’єкт нерухомості: квартира, яка складається з однієї житлової кімнати та підсобних приміщень загальною площею 65,9 кв. м., у тому числі житловою площею 16,9 кв. м., яка знаходиться за адресою: м.Одеса, Військовий узвіз АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_1 на праві власності.

Позивачем та Відповідачем було укладено кредитний договір, текст якого складений Відповідачем містить положення, які значно погіршили становище позивача, як споживача за споживчим кредитом по відношенню до умов, встановлених діючим законодавством України, а саме надавши кредит у долларах США Відповідач порушив норми статті 99 Конституції України, статті 524 Цивільного Кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного рпегулювання і валютного контролю», ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. ст. 6, 7 Постанови Національного банку України №200 від 30.05.2007 року «Про затвердження правил використання готівкової іноземної валюти на території України», тому вважає що використання Відповідачем доллара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в кредитний договір умови яка є дискримінаційною (такою, що в супереч принципу добросровісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду Позичальника), що значно погіршує становищще Позивача, як споживача порівняно з Відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає дає право Позивачу відповідно до п. 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», вимагати визнання в цілому кредтного договору недійсним.

А також Позивач зазначив, що спірний кредитний договір укладено з порушеннями вимог діючого законодавства України в частині недотримання істотних умов, які обов’язкові для кредитних договорів, чим були порушені його права, як споживача кредитних послуг, які закріплені Законом України «Про захист прав споживачів» та у Правилах про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України за № 168 від 10 травня 2007 року (далі по тексту –Правила НБУ № 168).

Також Позивачем було підкреслено, що порушення вимог діючого законодавства України та порушення його законних прав та інтересів полягають у невиконанні вимог, передбачених в п. 3.2 та підпункті (б) пункту 3.3 розділу Правил НБУ № 168 в частині визначення обовязкових умов в спірному договорі, які є необхідними для кредитних договорів.

Крім цього, позивач наполягав на тому, що в момент укладання вказаного кредитного договору він вважв, що положення вказані у договорі не є завідомо йому невигідними, а також що сторони спірного договору не порушують закону та діють у повній відповідальності до чинного законодавства України, оскільки він повністю довіряв Відповідачу, як професійному надавачу певного виду споживчих послуг у сфері кредитування.

Позовні вимоги у частині зобовязання ПАТ «Райффайзенбанк Аваль» прийняти від ОСОБА_1 залишок тіла кредиту у розмірі 1 143 707,90 грн , то це призвело до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін, а саме ОСОБА_1

Щодо надання ОСОБА_1 розсточки по погашенню залишку тіла кредиту на 60 місяців, то вказані позовні вимоги обгрунтовані тим, що до компетенції суду входить визначення порядку виконання рішення суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач та третя особа у судове засідання без поважних причин не з'явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені судом належним чином, шляхом направлення повісток, про причини нявки суд не повідомили, тому суд розглядає справу у відповідності до ст.169 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Судовим розглядом встановлено, що між ОСОБА_1 та Публічним Акціонерним товариством «Райффайзенбанк Аваль», яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Райффайзенбанк Аваль» 24 листопада 2006 року було укладено кредитний договір № 014/0077/74/67621.

Згідно з п. 1.1., кредитного договору Райффайзенбанк надав позивачу кредитні кошти у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у сумі 297 000 доларів США 00 центів .

За офіційним курсом НБУ, який діяв на момент отримання кредиту (5,05 доларів США за 1 гривню), дана сума еквівалентна 1 499 850,00 гривень.

У забезпечення виконання боргових зобов’язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем був укладено іпотечний договір від 06 серпня 2009 року, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3

16 вересня 2009 року, в даний іпотечний договір були внесені зміни і на сьогодні у якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 014/0077/74/67621 від 24 листопада 2009 року під забороною знаходиться наступний об’єкт нерухомості: квартира, яка складається з однієї житлової кімнати та підсобних приміщень загальною площею 65,9 кв. м., у тому числі житловою площею 16,9 кв. м., яка знаходиться за адресою:м.Одеса, Військовий узвіз АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_1 на праві власності.

Статтею 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтами регулюються законодавством України, нормативно-правовими акиами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтами та банками.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенніф умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням умов діючого законодавства України.

Відповідно до інформації по кредиту, то Позивачем було надано наступну інформацію: з моменту укладання кредитного договору позивач отримав від відповідача кошти у розмірі 297 000 доларів США , що за офіційним курсом НБУ, який діяв на день отримання кредитних коштів (5,05 доларів США за 1 гривню), становить 1 499 850,00 гривень.

Згідно довідки залошок тіла кредиту становить 242 643, 25 Доларів США

226 476,83*5.05=1 143 707,90 грн.-сума, яка підлягає стягненню.

У відповідності до ст. 99 України, грошовою одиницею України є гривня, у звязку з чим грошове зобовязання у договорі повинно бути виражено у національній валюті України.

Дане положення в цілому кореспондується з ч. 1 ст. 192 ЦК України відповідно до якої законним платіжним засобом на території України, є грошова одиниця України.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК України, зобовязання повинно бути виражене у грошовій одиниці України-гривні. Згідно ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає спо=латі у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюжти на день платежу, якщо інший порядок і визначення не встановлений договором або законом чи іншими нормативно-правовими актами.

Іноземна валюта, як засіб платежу, зокрема за зобовязаннями, відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України може використовуватися в Україні лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України, виконання грошових зобовязань грошові зобовязання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Згідно цієї ж статті грошові зобовязання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо субєкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.Виконання зобовязань, виражених в іноземній валюті, здійснюєтьсяі відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні гривня, як грошова одиниця (націрнальна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймаються усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території Україні.

Згідно Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», який усановлює режим здійснення валюних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банку та інших фінансових установ України в регулюванні валютних аперацій, права й обовязки субєктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства, а саме п.1 ст. 3 , валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплаті будь-яких вимог та зобовязань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

У відповідності з підпунктами «а», «в» та «е» підпункту 6.1 та підпункту 6.2, Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України від 30 травня 2007 року №200, фізичні особи- резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у наступних випадках:

-сплата мита, інших податків і зборів (обовязкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства україни;

-сплата платежів за охорону та супроводженяня підакцизних і транзитних товарів митними органами;

-оплата товарі і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита і податків.

Згідно підпункту 6.3 пункту 6 зазначених Правил фізичні особи, а також юридичні особи-резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту, як засіб платежу в разі оплатм дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на вїзд (виїзд) до цих країн фізичним особам, які виїзджають у приватних справах та в службові відрядження.

Відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 вказаних Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України, резиденти-субєкти підприємницької діяльності можуть використовуватим готівкову іноземну валюту, яка засіб платежу під час здійснення торгівлі та надання послуг за межами України, а саме на траспортних засобах, що їм належать (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Україні), у разі здійснення міжнародних пасажирських перевезень, та на міжнародних виставках (ярмарках), що проходять за кордоном, в разі реалізації товарів.

Таким чином використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного банку України.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Декретку екртету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», в які вказано, національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування.

Згідно з п. 2 та 3 ст. 5 зазначеного Декрету генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового звязку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, а саме на здійснення операцій, повязаних з торгівлею іноземної валюти з правом відкривати на території Укрпаїни пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами- резидентами.

Підпунктами «В», «Г» ч. 4 ст. 5 Декртету «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребує така операція як: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті.

Згідно п. 5 ст. 5 Декрету, одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на тїї здійснення іншою стороною або тетьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не предбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Таким чином Суд, приходить до висновку, що при наданні Відповідачем та отримання Позивачем кредиту у долларах США, а також здійснення Позивачем платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за його користування у долларах США були порушені наступні норми закону:

стаття 99 Конституції України, згідно якої грошовою одиницею України є гривня;

стаття 524 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зобовязання повинно бути визначено в грошовій одиниці України-гривні;

стаття 3 Закону Украхни №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні№, яка визначає, що гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без тбудь-яких обмежень на всій території України;

статті 6,7 Постанова Національного банку України №200 від 30.05.2007 р. «Про затвердження правил використання готівкової іноземної валюти на території України», які чітко всановлюють випадки використання фізичними та юридичними особами (резидентами України) іноземної валюти, як засобу платежу у розрахунках на території України;

статтю 3 Декрету Кабінету міністрів України від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яка встановлює, що валюта України єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень, для оплати будь-яких вимог та зобовязань, якщо інше не передбачено валютни законодавством;

статтю 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яка передбачає надання індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм.

Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обовязків.

Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Отже пожальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного з принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. 3 ЦК України-принципу справедливості.

Умови спірного кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду Позивача, споживача кредитних послуг.

Несправедливими є зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту у долларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у долларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, Відповідач, як субєкт підприємницької (господарської) діяльності виключно ан позивача-позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням ч. 3 ст. 13 ЦК України.

Таким чином, використання Відповідачем доллара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище Позивача, як споживача порівняно з Відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право для позивача відповідно до п. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитний договір недійсним.

В судовому засіданні встановлено, що Відповідачем було грубо порушено умови діючого в Україні законодавства при укладенні спірного кредитного договору.

Ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього договору, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодовувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 216, 524, 548, 593 ЦК України, ст. ст. 5, 11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. 99 Конституції України, п. 2.1, 3.2 Правил про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 3 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» №2346-III, ст. ст. 16, 203, 215, 216, 192, 524, 533 ЦК України, ЗУ «Про господарські товариства»,ЗУ «Про іпотеку», ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 88, 209, 212-215, 217, 223 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзенбанк Аваль» за участю 3-ьої особи Приватного нотаріуса Одеського міського округу ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним кредитний договір № 014/0077/74/67621 від 24 листопада 2006 року, укладений між громадянином ОСОБА_1 та Публічним Акціонерним Товариством «Райффайзенбанк Аваль» .

Визнати недійсним іпотечний договір від 06 серпня 2009 року, укладений між Публічним Акціонерним Товариством «Райффайзенбанк Аваль» та ОСОБА_1 і посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Визнати недійсним договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідченного ОСОБА_4 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 06.08.2009 року, реєстр за №2175 від 16 вересня 2009 року, укладений між Публічним Акціонерним Товариством «Райффайзенбанк Аваль» та ОСОБА_1.

Зобов’язати Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзенбанк Аваль» п рийняти у ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 1 143 707,90 грн. з розстрочкою платежів на 60 місяців, за таких умов щомісячний платіж буде складати 19 061,80 грн

Виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна яке було передано у іпотеку згідно договору про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом одеського міського нотаріального округу від 06.08.2009 року, реєстр за №2175, від 16 вересня 2009 року, укладеним між Публічним Акціонерним Товариством «Райффайзенбанк Аваль» та ОСОБА_1 16 вересня 2009 року, а саме нерухоме майно: квартиру, що складається з однієї житлової кімнати та підсобних приміщень загальною площею 65,9 кв. метрів, у тому числі житловою площею 16,9 кв. метрів, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Військовий узвіз, б. 5/1, кв. 28

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження й подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9376396

[Obelix]

Приморский суд г.Одессы как всегда "впереди планеты всей"

Браво!

[jurakharkov]

Приморский суд г.Одессы как всегда "впереди планеты всей"

Браво!

Побольше бы таких решений.

[VladimirD]

Верховная Рада уволила Олега Бачуна и еще шестерых судей с должности судьи за нарушение присяги. За такое решение на заседании в четверг проголосовали 296 народных депутатов

Кроме того, уволены за нарушение присяги судьи:

судья Голованивского районного суда Кировоградской области Сергей Конякин,

судья Малиновского районного суда Одессы Ирина Савинская,

судья Приморского районного суда Одессы Натальи Ганзий,

судья Краснозаводского районного суда Харькова Людмила Артакова,

судья окружного административного суда Киева Николай Кислинский,

судья Хозяйственного суда Киева Валентина Смилянец.

Олег Бачун возглавлял Окружной административный суд Киева.

источник: http://antiraid.com.ua/news/201006042.html

[Obelix]

Прямая связь?

Или совпадение?

Ведь решение свежее, а увольнение (такое) не может быть спонтанным...Наверняка готовилось заранее, и Н. Ганзий (наверняка) знала об этом.

Кроме того, я допускаю массу других факторов, кроме решений в пользу заемщиков.

[VladimirD]

Не думаю что связь. Но совпадение налицо!

[Obelix]

Не думаю что связь. Но совпадение налицо!

Одесса - это государство в государстве.... Типа Ватикана в Риме.

Но в любом случае, если есть связь - жаль...

жаль, что появляются преценденты...

[у.zaporozhskiy]

Одесса - это государство в государстве.... Типа Ватикана в Риме.

Но в любом случае, если есть связь - жаль...

жаль, что появляются преценденты...

решение действительно очень хорошее, все как по ноткам розложено! я не думаю, что за это решение кого-то могли уволить, есть иногда у судей другие грехи!

[Obelix]

Президент України своїми указами від 04 червня 2010 року, відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України у зв'язку з порушенням присяги судді постановив звільнити:

суддю Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

ЧУБЕНКА Леоніда Івановича

суддю Іршавського районного суду Закарпатської області

КАВКУ Івана Івановича

суддю Уманського міськрайонного суду Черкаської області

СТАРОДУБА Олега Валентиновича.

Ну что за масть пошла...

Знаю Леонида Ивановича как человека порядочного, обьективного и большого умницу.

Но видно такие качества не ко двору.....

Я действительно расстроен...