Постановление БП-ВС о гражданской юрисдикции спора по взысканию с ПФ унаследованной суммы неполученных наследодателем пенсионных выплат

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року

м. Київ

Справа N 286/3516/16-ц

Провадження N 14-95цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н.П.,

суддів Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 31 січня 2017 року (суддя Гришковець А.Л.) та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 15 березня 2017 року (судді Шевчук А.М., Микитюк О.Ю., Кочетова Л.Г.)

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення успадкованої суми неотриманих спадкодавцем пенсійних виплат,

УСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - Овруцьке об'єднане управління ПФУ в Житомирській області) про стягнення успадкованої суми неотриманих спадкодавцем пенсійних виплат.

Позов мотивовано тим, що постановою Народицького районного суду Житомирської області від 22 серпня 2014 року, яка набрала законної сили 03 грудня 2014 року, зобов'язано Овруцьке об'єднане управління ПФУ в Житомирській області здійснити донарахування та провести виплату коштів чоловіку ОСОБА_3 - ОСОБА_4, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 року він помер. Належні йому виплати за життя не отримав. Позивачка, як дружина спадкодавця отримала свідоцтво про право на спадщину на присуджені доплати до пенсії ОСОБА_5 у сумі 14 979,52 грн. але відповідач коштів, що увійшли до складу спадщини, не виплачує.

З огляду на зазначене ОСОБА_3 просила суд стягнути з Овруцького об'єднаного управління ПФУ в Житомирській області на свою користь кошти за постановою Народицького районного суду Житомирської області від 22 серпня 2014 року в розмірі 14 964,20 грн у порядку спадкування.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 31 січня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з Овруцького об'єднаного управління ПФУ в Житомирській області на користь ОСОБА_3 не одержані її чоловіком ОСОБА_4 за життя кошти, а саме: підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, передбачене статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон N 796-XII), та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену статтею 51 цього Закону, за період із 04 лютого по 31 липня 2014 року в загальній сумі 14 979,52 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що перерахунок коштів відповідно до постанови Народицького районного суду Житомирської області від 22 серпня 2014 року було здійснено за життя ОСОБА_5 та нараховано доплату в сумі 14 979,52 грн. Позивачка ОСОБА_3 успадкувала зазначені виплати, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 15 березня 2017 року апеляційну скаргу Овруцького об'єднаного управління ПФУ в Житомирській області залишено без задоволення, рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 31 січня 2017 року - без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що постанова суду адміністративної юрисдикції ухвалена та набула законної сили за життя померлого. Виконавча служба, повертаючи виконавчий лист стягувачу, у своїй постанові від 27 січня 2016 року встановила, що згідно з листом управління ПФУ останнім проведено перерахунок пенсії відповідно до судового рішення (а. с. 6), а тому на день смерті ОСОБА_4 та час відкриття спадщини доплати до пенсії належали спадкодавцеві. Сплинуло шість місяців із часу відкриття спадщини. Присуджені судом доплати до пенсії увійшли до складу спадщини. Свідоцтво про право на спадщину за законом є правовстановлюючим документом та не визнане у встановленому законом порядку недійсним. У матеріалах справи є докази того, що позивачка зверталася до відповідача після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом та спливу шестимісячного строку, але виплати проведені не були. На час розгляду справи не існує іншого правового способу захисту порушеного права, як звернення з відповідним позовом до суду. Порушене право підлягає судовому захисту, а стягнення коштів є одним зі способів захисту цього права.

У квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга Овруцького об'єднання управління ПФУ в Житомирській області, в якій останнє, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства, оскільки виник щодо оскарження дій відповідача, який є суб'єктом владних повноважень. Окрім того, відповідач позбавлений можливості виплатити позивачці грошові кошти згідно з постановою Народицького районного суду Житомирської області від 22 серпня 2014 року, оскільки фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону N 796-XII, здійснюється за рахунок державного бюджету. Кошти Пенсійного Фонду України спрямовуються виключно на фінансування виплат пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, які здійснюються за рахунок коштів Пенсійного Фонду. Кошти Пенсійного Фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Разом з тим на час розгляду справи немає відповідного бюджетного призначення за нарахуваннями, які є об'єктом позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII).

Згідно зі статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону N 2147-VIII судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону N 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 грудня 2018 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 30 січня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки відповідач оскаржує судові рішення, в тому числі і з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду вважала мотиви, на підставі яких постановлено зазначену ухвалу Верховного Суду, обґрунтованими та ухвалою від 28 лютого 2019 року прийняла справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Під час розгляду справи суди встановили, що постановою Народицького районного суду Житомирської області від 22 серпня 2014 року, яка набрала законної сили 03 грудня 2014 року, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Народицькому районі Житомирської області здійснити донарахування та виплату ОСОБА_4: підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення (стаття 39 Закону N 796-XII) за період з 04 лютого до 31 липня 2014 року в розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначеним Законом України "Про Держаний бюджет України на 2014 рік", з урахуванням виплачених коштів, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю (стаття 51 Закону N 796-XII) за той же період із розрахунку 30 процентів мінімальної пенсії за віком, що визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", з урахуванням виплачених коштів (а. с. 5).

З листів Овруцького об'єднаного управління ПФУ в Житомирській області від 21 грудня 2016 року N 1298/022 та від 13 березня 2017 року N 1144/02 вбачається, що Народицьким сектором з питань призначення та перерахунку пенсій ОСОБА_4 проведено перерахунок пенсії відповідно до вищевказаної постанови суду від 22 серпня 2014 року та нараховано доплату в сумі 14 979,52 грн за період з 04 лютого до 31 липня 2014 року (а. с. 4).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а. с. 2).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НОМЕР_1 від 20 грудня 2016 року до складу спадкового майна входить доплата до пенсії ОСОБА_4 у сумі 14 979,52 грн. спадкоємцем якого є дружина померлого - ОСОБА_3 (а. с. 3, 7).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічні норми викладено у статті 19 ЦПК України у редакції Закону N 2147-VIII.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У цій справі предметом позову є майнова вимога позивачки визнати за нею в порядку спадкування право власності на майно - грошові кошти. Спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Статтею 52 Закону України від 09 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім'ї, зазначені в частині першій статті 52 цього Закону, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності -входять до складу спадщини.

Таким чином, аналіз статей1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (доплат до пенсії).

Оскільки ОСОБА_4 за життя було здійснено перерахунок пенсії на підставі постанови Народицького районного суду Житомирської області від 22 серпня 2014 року, позивачка як спадкоємець за законом в установленому законом порядку прийняла спадщину після чоловіка та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на доплату до пенсії у сумі 14 979,52 грн. яка була нарахована, але не виплачена ОСОБА_4,позивачка набула право на отримання нарахованої, але не виплаченої доплати до пенсії.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (пункт 26 рішення від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України", заява N 63134/00).

Вищезазначене спростовує наведені у касаційній скарзі доводи щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки немає бюджетних призначень за відповідними нарахуваннями.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, ВеликаПалата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 402-404, 409, 410, 416ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 31 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 15 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.П. Лященко Судді: С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.М. Ситнік О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич В.С. Князєв О.Г. Яновська Л.М. Лобойко

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что в этом деле предметом иска является имущественные требование истца признать за ней в порядке наследования право собственности на имущество - денежные средства. Спор имеет частноправовой характер и подлежит рассмотрению по правилам гражданского судопроизводства.

Статьей 52 Закона Украины от 9 июля 2003 N 1058-IV "Об общеобязательном государственном пенсионном страховании" установлено, что сумма пенсии, которая принадлежала пенсионеру и осталась недополученной в связи с его смертью, выплачивается - по месяц смерти включительно членам его семьи, проживающим совместно с пенсионером на день его смерти, в том числе нетрудоспособным членам семьи, указанным в части второй статьи 36 настоящего Закона, находившихся на его иждивении, независимо от того, проживали они совместно с умершим пенсионером или не проживали.

Члены семьи, указанные в части первой статьи 52 настоящего Закона, должны обратиться за выплатой суммы пенсии умершего пенсионера в течение шести месяцев со дня открытия наследства. В случае отсутствия членов семьи, указанных в части первой настоящей статьи, или в случае неполучения ими с выплатой указанной суммы в установленный частью второй настоящей статьи срок сумма пенсии, которая принадлежала пенсионеру и осталась недополученной в связи с его смертью, входит в состав наследства.

На мой взгляд после подобного решения руководство Пенсионного должно быть в полном составе привлечено к уголовной ответственности. Только так можно будет восстановить доверие к государственной власти.